Реферати українською

Аналіз і шляхи покращення менеджменту організацій на прикладі КП “Тернопільводоканал” - Менеджмент -

Аналіз і шляхи покращення менеджменту організацій на прикладі КП “Тернопільводоканал” - Менеджмент - Скачать бесплатно

заборгованість більше 3 місяців. Умовою отримання боржником довідки для призначення субсидії є наявність договору про реструктуризацію заборгованості та виконання його умов.

Згідно рішення міськвиконкому міської Ради N 875 від 25.09.2002 року, керівники бюджетних організацій міста зобов’язані контролювати оплату послуг працівниками цих організацій. Водоканал щомісячно надає в кожну з 195 бюджетних організації міста дані про заборгованість працівників цих організацій та дані про виконання умов договору про реструктуризацію.

Підприємство контролює оплату послуг власними працівниками. Щомісячно директор отримує списки боржників - працівників КП “Тернопільводоканал” та тих, хто не виконує умови договору реструктуризації. В газеті “Тернопіль вечірній” виділено колонку де щомісячно друкуються списки боржників з зазначенням прізвища боржника, номеру будинку де він мешкає, суми заборгованості.

Якщо заборгованість наближається до критичної, застосовуються заходи примусового впливу. Боржникам, заборгованість яких більше 300 грн. (відповідає терміну заборгованості від 1 року, в тому числі і по договорах реструктуризації), контролери розносять досудові попередження з врученням особисто з обов’язковим підписом боржника в реєстрі боржників під час вручення попередження. В 2003-2004 рр. відключені 150 абонентів, головним чином в приватному секторі.

Реструктуризація заборгованості

За рішенням виконкому Тернопільської міської Ради № 1181 від 22 жовтня 2003 р. створено комісію по реструктуризації заборгованості за житлово-комунальні послуги. Розроблено типовий п’ятисторонній договір про реструктуризацію. З 1 грудня 2003 року почалась робота по укладанню договорів, до якої було підключено працівників ЖЕКів, підприємств – надавачів послуг.

Термін реструктуризації заборгованості визначається відповідно до затвердженого порядку реструктуризації заборгованості. Тривалість погашення в залежності від суми боргу складає від 6 до 36 місяців. Якщо громадянин не погоджується з встановленим терміном реструктуризації, проводиться коригування договору на підставі документів про доходи згідно з порядком, який встановлений при наданні субсидій. Договір на реструктуризацію укладається, якщо загальний борг споживача за всі комунальні послуги перевищує 300 грн., якщо борг менший пропонується внутрішній договір на погашення боргу.

При несплаті визначеної частки заборгованості і поточних платежів до 10 числа поточного місяця, нараховується пеня в розмірі 0,3% від залишку загальної суми боргу, але не більше, ніж 100% від суми заборгованості.

Заборгованість абонентів, що уклали договори “Про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги” станом на 01.01.2005 року становить 1881,5 тис. грн. В порівнянні з 01.07.2003 р., загальна сума боргу зменшилась на 429,8 тис. грн. Але у зв’язку з невиконанням умов договору, сума недоплати по договорах реструктуризації по усіх категоріях абонентів становить більше 688,0 тис. грн. Абоненти, що виконують умови договору, сплатили на 01.01.2005 року на 163,4 тис. грн. більше, ніж це передбачено договором, і, враховуючи це, сума боргу по них зменшилася на 603,6 тис. грн., і становить 223,9 тис. грн. Абоненти, що не виконують умови договору, недоплатили 851,4 тис. грн., що привело до збільшення боргу на 173,9 тис. грн.

Окрім того, 59,3% загального розміру заборгованості не відображено в угодах про реструктуризацію з таких підстав: до боржників, які мають заборгованість менше 300 грн., застосовуються інші організаційні заходи; з боржниками, які накопичили заборгованість після 01.07.2003 р., укладені двосторонні угоди на погашення боргу; на боржників, що мали заборгованість більше 500 грн. та відмовились укладати договори – подано позов до суду.

Проте, деякі боржники з боргом понад 1500 грн. використали можливість реструктуризації заборгованості як можливість відвернути від себе увагу абонентського відділу підприємства на деякий час, і, після заключення договору реструктуризації, продовжували не платити за надані послуги водопостачання та водовідведення. Так, за рік, з часу запровадження закону про реструктуризацію, загальна сума заборгованості у абонентів з боргами понад 1500 грн., які уклали договори реструктуризації, зросла на 11329 грн., а у тих, які не уклали договори, зменшилась на 7562 грн. В цілому за рік дії закону про реструктуризацію, загальна сума боргу по підприємству зменшилась на 9,3%, або на 471 тис. грн.

Підприємством створено спеціальну систему звітності про стан роботи по реструктуризації заборгованості, яка дає змогу отримати актуальні дані про стан виконання угод (кількість, загальна сума боргу, реструктуризована сума) в цілому та за певний період часу, з різними додатковими умовами (угода виконується, не виконується, без оплати, оплачено більше суми тощо). Така система звітності дає можливість здійснювати оперативний контроль за станом погашення заборгованості, приймати необхідні рішення.

Застосування економічних стимулів з метою збільшення збору платежів

В 2004 році КП “Тернопільводоканал” проведено вибіркове нагородження абонентів підприємства, які станом на 1 листопаді 2004 року не мали заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, або мали реструктуризовану заборгованість та виконували умови договору. Для переможців підприємство підготувало речові призи. Підготовка та хід нагородження висвітлювався в ЗМІ, на місцевому телебаченні.

Позовна робота

В 2004 році рішенням міської ради підприємство було звільнено від сплати мита при поданні судових позовів щодо боржників – фізичних осіб. У випадку, якщо заборгованість за спожиті послуги перевищила суму 300 грн., за дорученням юридичного відділу контролери розносять боржникам передсудові попередження. До 30% боржників під час оформлення позову погоджуються на мирову угоду, тобто частково або повністю погашають заборгованість до рішення суду. Це – один з найефективніших заходів впливу на боржників.

Процедура прийому справ для розгляду ускладнена: при наявності договору на реструктуризацію суд вимагає попередньо розірвати договір. Якщо договору немає, необхідно скласти акт про відмову від укладання договору реструктуризації. Такі умови суттєво ускладнюють підготовку справ до суду.

Серйозною проблемою є виконання рішень суду щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги. Неефективними виявились сумісні рейди контролерів підприємства та державних виконавців. Не дають практично ніякого ефекту усні запити, скарги, які подає юридичний відділ підприємства в ДВС. Відсутні важелі впливу на ДВС. Не відслідковується граничний термін виконання рішень суду по кожної справі.

Робота з громадськістю

При виникненні проблем з оплатою чи якістю послуг, директор регулярно виступає в ЗМІ, надаючи мешканцям інформацію про проблеми та заходи, які здійснює підприємство. Щомісячно в міських газетах друкуються списки боржників з заборгованістю на суму понад 500 грн.

Аналіз і шляхи підвищення ефективності системи менеджменту організації.

Таблиця 11 - Аналіз результатів господарської діяльності підприємства

Висновки і пропозиції.

Постійне зростання цін на електроенергію та скасування дотацій з державного бюджету протягом останніх років суттєво ускладнили фінансовий стан водоканалу. В результаті підприємство не має достатньої кількості обігових коштів не тільки на впровадження проектів капітального будівництва, але і для заміни замортизованих основних засобів. Оскільки збільшення доходів за рахунок підвищення тарифів стримується платоспроможністю населення, то зменшення виробничих витрат є основою для досягнення і утримання фінансової стабільності комунального підприємства.

Сьогодні найважливіші технічні завдання підприємства полягають у скороченні виробничих витрат за рахунок (а) скорочення втрат і недообліку води (створення зон тиску, заміни аварійних ділянок мереж та формування культури раціонального використання води населенням) та (б) зменшення споживання електроенергії (шляхом заміни чи регулювання режимів роботи насосів, електродвигунів, модернізації систем аерації на каналізаційних очисних спорудах та іншого електрообладнання).

З метою визначення реальних обсягів втрат води та складання заходів для їх скорочення, необхідно впровадження побудинкового обліку води та ведення постійного контролю за технологічними параметрами насосного обладнання в системі водопостачання. Також було б, доцільно запровадити стратегічного фінансового планування, як основу річного циклу господарської діяльності. Даному підпиємству потрібно досягнути повного відшкодування вартості послуг водопостачання та водовідведення (беззбиткової діяльності підприємства)звернувшись з відповідним клопотанням в міську раду і проводити реалізацію невеликих за розміром проектів капітальних інвестицій у найближчій перспективі.

Список використаної літератури

Андрушків Б.М., Кузьмин О.Р. Основи менеджменту: методологічні положення на прикладні механізми. - Тернопіль: Лілея, 1997 - 292 с.

Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002.–480с.

Василенко В.А. Теорія і практика управлінських рішень: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 420 с.

Виноградський М.Д., Виноградська А.М., Шканова О.М. Менеджмент в організації: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів. – К. “КОНДОР” – 2002. – 654 с.

Виханский О.С., Наумов А.И. Практикум по курсу «Менеджмент»/ Под ред. А.И. Наумова. - М.: Гардарика, 1998. – 288 с.

Глухов В.В. Менеджмент: Учебник. – СПб.: СпецЛит, 2000. – 700 с.

Дерлоу, Дес Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. – К.: Всеувито, Наукова думка, 2001. – 242 с.

Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2002. – 392 с.

Карпик Я.М. Менеджмент промислового підприємства: навчальний посібник для економічних та інженерно-економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Тернопіль: ТАНГ, 2000. – 311 с.

Ковальчик Я.П., Гащин Є.В., Бакушевич І.В. Економіка промислового підприємства: Навчальний посібник. – Тернопіль, ТДТУ, 1998. – 183 с.

Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. Пособие. - К.: МАУП, 2000. – 256 с.

Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент. Учебник. - СПб: «Специальная литература», 1998. – 366 с.

Мардас А.Н., Мардас О.А. Организационный менеджмент. – СПб.: Питер, 2003. – 336 с.

Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: Теорія та практика: Підручник для вузів. - Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456 с.

РОЗДІЛ 8

ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Основні терміни і поняття: амортизація; амортизаційні відрахування; відтворювапьна структура капітальних вкладень; знос основних засобів; капітальні вкладення; капітальний дохід; капітальний ремонт основних засобів; коефіцієнт вибуття основних засобів; коефіцієнт зносу основних засобів; коефіцієнт оновлення основних засобів; моральний знос основних засобів; основні засоби; прискорена амортизація основних засобів; просте відтворення основних засобів; рентабельність основних засобів; розширене відтворення основних засобів; технологічна структура капітальних вкладень; фізичний знос основних засобів; фондовіддача основних засобів.

8.2. ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують: 1) забезпечення підприємства основними засобами; 2) стан основних засобів; 3) ефективність використання основних засобів (рис. 8.3).

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Приклад 1.

Випуск товарної продукції за рік становив 3200 тис. грн., вартість основних виробничих засобів - 1440 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,45 грн * (1440 тис грн./3200 тис. грн.), тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає 45 коп. основних виробничих засобів.

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Приклад 2.

Вартість основних виробничих засобів на початок року 1165 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На кінець року - відповідно 1440 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на початок року становить 13,7 тис. грн. (1165/85), на кінець року - 18,0 тис. грн. (1440/80).

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Приклад 3.

Вартість основних виробничих засобів на кінець звітного року становила 1440 тис. грн., сума зносу основних засобів - 180 тис. грн., а вартість майна - 3100 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме 0,41 ((1440-180)/3100).

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий поте

нціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів (див. рис. 8.3).

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк;

Кв = Фв / Фк,

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Фк - балансова вартість основних виробничих засобів;

Вп - вартість виробленої продукції;

Фз - залишкова вартість основних виробничих засобів;

М - вартість майна підприємства;

Зо - сума зносу основних виробничих засобів;

ч - середньооблікова чисельність працівників;

Фу - вартість уведених основних виробничих засобів;

Фв - вартість виведених основних виробничих засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних виробничих засобів;

Пз - загальний прибуток підприємства.

Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних засобів, тобто ступінь вибуття тих основних засобів, які або морально застаріли, або зношені й непридатні для дальшого використання. Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних засобів перевищує вартість вибулих основних засобів. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних засобів.

Кр = (Фу-Фв)/Фк,

До показників, які характеризують ефективність використання основних засобів, належать: фондовіддача, рентабельність основних засобів, сума прибутку на одну гривню основних засобів.

Найбільш загальним показником, який характеризує ефективність використання основних засобів, є фондовіддача.

Фв = Вп / Фк

де Фв - фондовіддача основних засобів;

Вп - вартість виробленої продукції за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Відносним показником ефективності використання основних засобів є рентабельність. Цей показник визначається за формулою:

Рф = (Пз/Фк)*100%,

де Рф - рентабельність основних засобів;

Пз - загальний прибуток за звітний період;

Фк - балансова вартість основних засобів на кінець звітного періоду.

Абсолютним показником ефективності використання основних засобів є сума прибутку на одну гривню основних засобів.

До показників ефективності використання основних засобів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних засобів та їхню характеристику наведено в табл. 8.1.