Реферати українською

Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів - Екологія -

Підхід до природи з точку зору нетрадиційних поглядів - Екологія - Скачать бесплатно

а спостерігає, є свідком, як відбувається подія. Ніби верховенство наших зорових і слухових органів чуття робить цю картину головним чином справою вух і очей.

Четвертий стан – це вже те, в якому сплячі виявляються втягнуті в дію. Тут вже приймаєш участь, робиш якісь кроки і використовуєш свій час повністю. Це стан динамічної ініціативи.

Найкращим способом ввійти в сновидіння – концентруватися на кінчику грудини – верхній грані живота. ….

…Тому жінка потребує того, хто б направляв її. Щоб відчути цю точку, можна ставити на живіт мокрі холодні річкові камінці і сконцентрувати увагу на тій точці, де вони знаходяться. Поза, яка найкраща для жінки, щоб почати сновидіння, - це сісти зі схрещеними ногами, а потім дати тілу впасти. Щоб добитись кращих результатів, треба сидіти на тонкому м’якому покривалі, циновці, склавши стопи ніг одну до одної, і, поставивши бедра так, щоб вони торкалися покривала. Якщо входити в сновидіння в такому сидячому стані, то тіло не впаде вбік, а тулуб нахилиться вперед і чоло доторкнеться до стоп ніг.

Пізній вечір і ранок найбільш сприятливий для сновидінь. Оскільки займатися сновидінням потрібно в оточенні людей, то треба вибирати найкращі умови для усамітнення…

… Наша перша увага уміння з великою силою фіксувати увагу на деталях світу для того, щоб перетворити аморфне і хаотичне почуття сприймання у впорядкований світ свідомості.

Друга увага виконує роль принади, чим більше нею користуються, тим більша ймовірність досягти бажаного результату. Це такоє і функція уваги взагалі, яка так ввійшла в наше життя, що ми її не помічаємо. Як тільки навчишся запам’ятовувати сновидіння, будь-який сон, який можеш запам’яти, то це вже буде сновидінням.

… Кожен рух польоту потрібно повторити наяву і ви навчитеся користуватися своїм тілом сновидіння. Крім простого повторення літаючих рухів є ще переміщення в тіло сновидінь. Єдине, що має значення в цьому переміщенні, - це закріплення другої уваги. Саме ця увага створює світ. Щоб переміститися в тіло сновидіння, потрібно зафіксувати свою увагу на акту польоту. Важливо накопичувати увагу в сновидінні, щоб спостерігати за свім, що робиш під час польоту. Це єдиний спосіб доглядати другу увагу. Як тільки вона зміцніє, варто лише зафіксувати її на деталях і почуття польоту посилює сновидіння польоту, поки не стане звичайним “снобачити” себе, літаючим в повітрі.

Переміщатися в тіло сновидіння – включати свою другу увагу, перебуваючи активним. Першу увагу, яку створює світ, ніколи не можна подолати повністю. Мистецтво сновидіння є шляхом накопичення другої уваги, тому для переміщення в своє тіло сновидіння в активному стані потрібно практикувати сновидіння.

Три завдання для тренування другої уваги. Перша полягала в тому, щоб знаходити в сновидінні свої руки. Потім знайти місце і зафіксувати свою увагу на ньому, а пізніше проробити “денне сновидіння” і подивитися, чи зможеш попасти туди. Можна помістити в такому місці кого-небудь, кого знаєш, найкраще жінку, переслідуючи дві мети: по-перше, відмітити невеликі зміни, які можуть вказувати на те, що ти дійсно був там в сновидінні, і, по-друге, знайти ту непомітну деталь, яка виявиться якраз тим, на що настроюється друга увага. Найбільш серйозна проблема, з якою зустрінеться в сновидінні, це фіксація другої уваги на такій деталі, яка завжди залишається непомітною увагою в щоденному житті.

Під час навчання приходиться прикладати всі зусилля, щоб зробити нерухомою другу увагу. Після цього приходиться витримувати тиск другої уваги і лише кидати погляди на оточуюче. В сновидінні потрібно задовільнятися коротким баченням всього, так як на чомусь зафіксуєш свою увагу, то зразу ж втрачаєш контроль. Останнє завдання виходити з тіла. Щоб пояснити контроль другої уваги, вводять ідею волі. Воля може виступати у вигляді максимального контролю світного тіла як поля енергії або такий стан буття, який несподівано входить в щоденне життя. Вона сприймається, як сила, що випромінюється з середньої частини тіла за моментом абсолютної тиші, або моментом сильного страху, або моментом глибокого смутку.

Але не після щастя, тому що щастя дуже спустошує, і не дає тієї концентрації, яка потрібна, щоб використати свідчення тіла і повернути його в мовчання. Мовчання приходить само по собі тому, бо прагнеш до нього протягом всього свого життя. Момент смутку – тихіший, ніж млмент включення внутрішнього діалогу. Цей смуток, ця тиша, дали можливість направити другу увагу, керувати нею, заставляти її робити те чи інше. Якраз тому воно називається волею.

Воля дуже тиха, непомітна. Вона належить духові. Ми знаходимося в нашому тілі, коли виконуєм сновидіння. Воля є настільки повним контролером другої уваги, що це називається другою енергією. Тіло сновидіння не має намірів пити і їсти. Можна створювати в сновидінні все своє тіло настільки досконалим, наскільки воно взагалі може бути. Але у тіла сновидінь і у фізичного тіла наміри різні. Наприклад, тіло сновидінь може проходити крізь стіну, тому що воно знає наміри розчинятися в повітрі. Фізичне тіло знає наміри їди і пиття, але не зникання. Для фізичного тіла пройти крізь стіну було б так же неможливим, як для сновидінь поїсти. Саме наміри створюють світ. Люди і всі живі істоти є рабами намірів. Ми знаходимся в їх кліщах. Вони заставляють нас робити все, що захочуть. Вони заставляють нас діяти в цьому світі, навіть заставляють нас помирати.

Найтоншою формою уваги є особливий стан усвідомлення, який називається “лівою стороною”. Одна з його основних рис – те, що можеш в цьому стані сприймати величезну масу жовтуватого туману – “стіну туману”. Завжди ця “стіна” знаходиться справа від людини, поширюється вперед до горизонту і вверх до безмежності, поділяючи світ надвоє. Стіна туману повертається або вправо, або вліво, коли повертати голову, і тому ніколи не можеш повернутися до неї обличчям. Мужчинам легше проходити крізь туман, бо вони важчі, а жінки легші.

Чому сновидіння здаються продуктом здорових здібностей? Може тому, що зір домінує в нас у щоденному житті.

Права сторона - тональ – охоплює все, що може сприйняти інтелект. Ліва сторона, що називається нагваль – царство, риси якого описати неможливо, світ, який неможливо викласти словами. Ліва частина, напевне, сприймається якщо сприйняття має місце, нашим тілом цілком.

Всі здібності, можливості і досягнення магії заключаються в самому людському тілі.

Взявши за основу концепцію, що ми розділені надвоє, наш час розділений між станом нормального усвідомлення, на правій стороні, тоналі, де переважає перша увага, і станом підвищеного усвідомлення, на лівій стороні, нагвалі, або на стороні другої уваги. Важливим фактором тут є дихання, але яким чином дихання могло подіяти на сприйняття і усвідомлення. Наші двохсторонні переміщення між правою і лівою стороною полегшували нам розуміння того, що на правій стороні дуже багато енергії. На лівій стороні, навпаки, існує природжена потреба в економії і швидкості. Тут багатство сприйняття, все сприймається одним цілим куском, одною масою невід’ємних деталей. Ця можливість сприймати все зразу називається інтенсивністю. Раніше вважали неможливим розглянути окремі складові частини цих кусків досліду; не могли розташувати ці частини в послідовності, яка б мала якийсь зміст для інтелектую Так як не можемо зробити такий синтез, то не можемо і згадати. Не могли розташувати наші спогади перед собою і зібрати їх послідовно один за другим.

Отже, завданням спогадів було з’єднання правої і ілвої сторін і об’єднання цих двої різних форм сприйняття в єдине ціле. Це завдання по закріпленню нашої цілісності шляхом перетвореня інтенсивності в лінійну послідовність. І якщо могли б так розташувати, тоді би чесно вважатли, що прожили тисячу років.

Сила. Що править долею всіх живих істот називається Творцем.

Чотири спалахи світла освітлюють те, чим він є. Перший спалах подібний блискавці допомагає осягнути контури Творця. Тоді можна побачити дрібні білі мазки. Схожі на промені.

Другий спалах блискавки освітлює чорноту, яка колихається, створюючи вітер. І виглядає, як промені.

В третьому спаласі світла помвчаємо пронизуюче щось нелюдське.

А четвертий, останній спалах, відкриваєте, щоТворець робить.

Творець це та сила, що править долею всіх живих істот, бачить всі ці істоти зразу і абсолютно однаково…

По-своєму і своєми засобами кожна людина має силу зберегти вогонь свідомості, силу не піддатися заклику смерті.

В людській расі існують чотири темпераменти, чотири різні жіночі особистості.

Перша – схід. Вона називається порядком. Вона оптимістична, безтурботна, постійна.

Друга – північ. Вона називається силою. Вона винахідлива, пряма, незгибаєма, як сильний вітер.

Третя – це захід. Вона називається почуттям. Вона совістна, артистична, лукава, схожа на холодний вітер.

Четверта – це південь. Вона називається ростом. Вона шумна, встидлива, тепла, як горячий вітер.

Чотири типи чоловічої діяльності і темпераменту.

Перший тип – пізнавальна людина, вчений, благородний, на якого можна надіятися, спокійний, відданий виконанню свого завдання, чим би воно не було.

Другий тип – людина дії, дуже не постійний (мінливий), великий гуморист і ненадійний компанйон.

Третій тип – організатор за сценою, загадково непізнана людина. Про нього нічого не можна сказати, так як він про себе ніякої інформації не відкриває.

Четвертий тип – кур’єр. Він помічник, мовчазний, той, що діє дуже добре, якщо його якимось чином направити, але не може діяти зовсім самостійно.

Кожен з цих типів мужчин і жінок на землі мають особливі риси в своєму світлому тілі.

У деяких людей це інтенсивне світло, деколи гладке і світле, як дзеркало без відображення.

У людини дії є волокна, які виходять з точки волі. Кількість волокон від 3 до 5; їх товщина від простої струни до товстого щупальця і до 2,5 м довжини. У людини в таких щупальцях розвивається до 3 волокон.

Є правило, яке говорить про те, щоперескочити до волф не означає вічне життя в тому розумінні, як звичайно розуміти вічність – тобто жити завжди. Правило стверджує тільки те, що можливо зберегти свідомість, яка розпадається в момент смерті. При переході до третьої уваги тіло у вусій своїй повноті спалахує знанням. Кожна клітина зразу усвідомлює самій собі цілісність тіла.

Можна досягнути загального усвідомлення, якщо таке усвідомлення існує; фізичний перехід в інший, прихований світ усвідомлення. Дар волі – не послане Творцем блаженство, а тільки шанс мати його.

Знаходитися в лівосторонньому усвідомленні зовсім не означає негайного звільнення від власної дурості. Воно означає тільки розширену здатність сприймати, легкість розуміння і навчання і найбільше можливості забувати.

В світв існує тільки 4 типи мужчин і 4 типи жінок.

Є деякі промені світла, або енергія, які перетинаючись, постійно тримають в точці перетину Землю. Ці промені не змінюються, як все у Всеквіті, а фіксуються в певному порядку. Цей порядок співпадає із сотнями точок світлого тіла. Всі ці точки знаходяться в нашому фізичному тілі. Оскількі світні тіла відносно великі, деякі з точок віддалені майже на метр від фізичного тіла. Тоді вони поза нами, але це не так: вони знаходяться на периферії нашої світності, і таким чином все ж таки відносяться до загального тіла. Сама важлива точка знаходиться в 30 см. від живота, на 40° вправо від уявної лінії, що йде вперед. Це цетр збору другої уваги, і цей центр можна маніпулювати м’яко поплескуючи повітря долонями рук.

Найбільше досягнення у другій увазі – це мистецтво сновидіння, а найбільше досягнення першої уваги – це мистецтво підкрадатися, мистецтво сталкінга.

Хоча людські істоти і здаються світним яйцем, яйцевидна форма – лише зовнішній кокон, шкаралупа світності, яка ховає в собі захоплюючу серцевину, що складається з концентричних кілець жовтуватої світності, кольору полум’я свічки. Світність випромінюється з блискучої серцевини. Фактично, шкарлупа пригнічує їх світіння. Шкаралупаповинна бути зруйнована, щоб звільнити ці істоти. Вона повинна бути зруйнована зсередини і в портрібний час, саме так, як проламують шкаралупу ті істоти, що вилупляються з яйця (птахи).

Якщо їм не вдається цього зробити, вони задихаються і гинуть. Втрата людської форми є єдиним засобом проламати цю шкаралупу – єдиним засобом зміни тієї світної серцевини – серцевини усвідомлення, яка є їжою Творця. Зруйнувати цю шкаралупу означає прийти до цілісності самого себе.

Жінки мають вроджену рівновагу, якої немає у чоловіків. В критичний момент чоловіки впадають в істерику і здійснюють самогубство, якщо вони вирішують, що все втрачено. Жінка може вбити себе із-за відсутності напрямку і мети, але не із-за краху тієї системи. До якої вона належить.

Почуття відпочинку виникає від сидіння з піднятими колінами. Друга бездія полягає в тому, що потрібно лягти на землю, звернувшись по-собачому, лежачи на лівому боці і чолом впираючись в складені руки. Мета другої недії в тому, щоб дозволити нашому слуху відокремитись від зору.

Для встановлення рівноваги ми повинні виконати третю недію, висячі в повітрі. Поки ми будемо висіти на дереві, фіксуємо трикутник, осова якого буде на землі, а вершина в повітрі.

Думки ідуть від точки пколювання в центрі грудей, але в той, час, як звернути на це увагу, поколювання припинялось. Це було подібне на електричний струм, який можна включати і виключати.

Можна проходити простір між двома паралельними лініями в сновидінні, але для того, щоб покинути цей світ, і пройти в той світ, потрібно пройти через цю ділянку зі своїм тілом повністю.

Змикання рук викликає почуття об’єктивності, в результаті чого можна слідкувати за діями.Більшість спільних сновидінь розпадались на три категорії. Перша і найбільша із повторною участю в подіях, які колись вже передживались. Друга категорія, коли спостерігали за діями, які людина колись “прожила”. Третя категорія була дійсним відвідуванням такої ділянки, яка існувала такою, якою бачимо її в момент нашого відвідування.

Весь світ розділений на дві половини: ліва сторона була чистою, а права затягнена жовтуватим туманом. Двійні істоти мають велику перевагу, подвійний стан дозволяє їм відносо легко пересуватись між відділами на правій стороні. Невігідність становища подвійних істот у тому, що маючи два відділи, вони осілі, консервативні і бояться змін.

Відчуття відпочинку виникає від сидіння з піднятими колінами.

Друга недія складалась в тому, що потрібно лягти на землю, звернутись каласчиком, лежачи на лівому боці, впираючись в складені руки. І заплюючи, як можна довше, очі, відкриваючи тільки тоді, коли потрібно змінити позу і лягти на правий бік.

Зразу ж після смерті наша свідомість теж входить в третю увагу, але тільки на мить – у вигляді процесу очищення…

… Масажуючи це місце, рухаючи пальцями двох рук по цій точці, з’явиться відчуття, що пальці проходять через щось густе, подібне воді…

… З того моменту, коли тіло навчилось робити впадину, легше входити в сновидіння. Дивний імпульс чи відчуття, що фізичне тіло навчилось роздвоюватись. Це суміш відчуттів мягкості, безпеки, сну, і усвідомлення всього. Переважно така впадина утворюється сновидячими під впливом моменту, коли він цього потребує…

… Тіло сновидячого – це щось таке, що інколи називають “дубль”, або “другий”, тому що це точна копія тіла сновидячого. ..

…Друга увага безперечно буде фокусуватись на загальній істоті, як поле енергії і трансформувати цю енергію в що небудь подібне, тобто це відображення нашого фізичного тіла.

Розкриття свідомості.

Багато людей звикли ототожнювати свідомість з мисленням, хоча “свідомість” є лише невеликою частиною мислення індивідуму, і ця частина постійно піддається перемінам і розкриває нові стани.

“Свідомість” визначають як “знання відчуттів і розумових процесів або того, що відбувається у власному мисленні”.

Але у світі немає нічого подібного свідомості, тому ми можемо визначити його тільки у власних термінах. Свідомість є величезна тайна, яка стоїть перед нами, щоб зрозуміти, що таке свідомість, потрібно точно знати, що таке “мислення“.

Тепер наука признає за факт, що розумові процеси не обмежуються полем свідомості, і вчені твердять, що поле підсвідомого мислення значно ширше від поля свідомого мислення.

Вірно те, що мислення може вмістити в свідомість тільки один факт в кожний даний момент і тільки зовсім мала частина нашої свідомості може бути присутньою в свідомості в кожний даний момент, а також вірно те, що свідомість відіграє тільки дуже невелику роль в сукупності розумових процесів або мислення. Мислення не усвідомлює велику частину своєї діяльності..

По мірі того, як ми піднімаємося по сходинках життя, ми бачимо все вищий рівень психічного життя; прості прояви уступають місце складнішим.

Жива істота починає проявляти складніші психічні стани. Потім наступає стадія нижчих рослин, далі ми зустрічаємося з вищими формами рослинного світу, в яких проявляється відома чуттєвість. Потім іде перехід до форм тваринного життя; тут видно всі вищі ступені чуттєвості і ускладнення органів відчуттів, що поступово приводить до утворення свого роду нервової системи.

Серед нижчих тваринних форм не видно ще признаків свідомості. Свідомість поступово розвивається і досягає високої степені у вищих тваринних формах. Ці тварини (собака, слон, мавпа) мають дуже складну нервову систему, мозок і добре розвинену свідомість. Тварина чи людина яка думає в площині фізичної свідомості (всі вищі тварини так думають, і навіть багато людей не здібні вище цього), ототожнюють себе з фізичним тілом і усвідомлюють тільки те, що відноситься до цього тіла, і до зовнішнього світу.

Вона “знає”, але не усвідомлює розумові процеи чи існування мислення, вона “не знає, що знає”. Ця форма свідомості є ніби світом думки, який відрізняється від високорозвинутої інтелектуальної людини нашого віку і нашої раси.

Тварина не може перенести свою свідомість з відчуттів зовнішнього світу на внутрішній стан буття. Вона не в змозі “пізнати себе”.

Це є фізична свідомість. Тварини на цьому і зупиняються. А людина тим часом починає питати себе, чому те чи інше відчуття приємне і ставить його в зв’язок з іншими речами чи особами, або роздумує, чому відчуття не є приємним, що з нього випливає.

Це і є “ментальна свідомість”, тому що вона признає існування внутрішнього “я”. Людина, яка володіє ментальною свідомістю, не тільки “відчуває”, вона має в своєму розпорядженні і слова чи розумові поняття про ці відчуття і може уявити себе випробовуючою їх, відділяючи себе, відчуття чи почуття від того об’єкта, який відчувають.

Людина здібна думати: “Я відчуваю, я бачу, я чую, я бажаю, я роблю”. Ці слова вказують на те, що ментальна свідомість пізнає розумові стани, дає їм назви і пізнає разом з тим; чиє “я” пізнає відчуття. Цю стадію називають самосвідомістю. Людина починає усвідомлювати, що в неї є мислення. Вона здібна “пізнати” себе, як істота, яка володіє мисленням.

Людина здібна роздумувати про розумовий стан інших людей, тому що вона усвіомлює ці стани в самій собі.

По мірі того, як людина розвиває в собі ментальну свідомість, вона починає розвивати всезростаючі ступені розумності і тому роиписує величезну важливість цієї частини своєї природи.

Розум є зброя, якою людина розкопує родовища фактів, виявляючи кожен день нові скарби.

Ця стадія ментальної свідомості приводить людину до пізнання самого себе, до пізніння всесвіту. Страждання людини переходять з фізичної до ментальної свідомості і вона усвідомлює проблеми, про які раніше і не підозрювала; відсутність розумної відповіді породжує розумове страждання. І душевні страждання набагато гірші від будь-яких фізичних.

Коли людина досягає вищих стадій ментальної свідомості, і перед нею починає розкриватися наступна вища ступінь, то вона здібна гостріше, ніж будь-коли, відчувати незадоволення життям. Вона не може зрозуміти сама себе, своє походження, долю, призначення і природу.

Існує дві площини свідомості. Перша із цих площин свідомості, яка стоїть вище “самосвідомості” психологів (яку ми називаєм ментальною свідомістю) може бути названа “свідомістю я”, тому що вона дає свідомість реальності “я”. Ця свідомість набагато вища “самосвідомості” людини, яка відрізняє “я” від “ти”.

Вона вище і ітєї свідомості, що дозволяє людині відрізняти “я” від різноманітних властивостей мислення, які вона закликає за “не-я”, поки не наштовхується на ніщо, що не може відкинути; що вона називає “я”, хоча ця стадія значно вища ступеня, на якому стоїть більшість людей, і є високим ступенем досягнення її.

Принародженні свідомості, наше “я” пізнає самого себе ясніше і повніше. Ця свідомість не є результатом роздумів, а саме “усвідомлення” – подібне тому, як фізична свідомість і ментальна свідомість складають щось досконаліше від “інтелектуального переконання”.

“Я” знає, що воно реальне, що воно має основу у вищій реальності, яка лежить в основі всього Всесвіту. Знаючи це, наше “я” знає, що воно не може бути знищене чи пошкоджене; що йому не загрожує смерть, що воно безсметрне.

І в цій впевненості, і в цій свідомості приховується світ, сила. Коли це розкривається людині, сумнів, страх, незадоволення спадає з неї, і вона вірить в безстрашність, в ясність. Тільки тоді вона може з повним розумінням і знанням сказати: “Я є”.

Є ще одна стадія, яка стоїть вище згаданого ступеня, але її досягають тільки деякі представники людства. Згадки про неї приходять з усіх країн, часів і віків.

Вона була названа “космічною свідомістю”, і описується людьми, які нею володіють як усвідомлення єдності життя, як свідомість, що Всесвіт заповнений єдиним життям, як дійсне сприйняття і знання, що Всесвіт повний життя, руху і розуму, що не існує сліпої сили чи мертвої матерії і що все живе вібрує і є розумним. Все це відноситься од істинного Всесвіту, який складає суть і основу Всесвіту, енергії і мислення.

Весь Всесвіт вони сприймають як Розум.

Тільки дехто випробував цю форму свідомості, в хвилини “прояснення” (просвітлення), причому періоди ці продовжувались дуже невеликий час і зникали, залишаючи за собою тільки спогади. В момент “прояснення” люди, які його відчували, були у зіткненні з вселенським знанням і життям.

Відносно “космічної свідомості” можна сказати, що вона означає щось більще, ніж інтелектуальне перконання, віра чи розуміння фактів. В хвилини великого духовного підйому вони усвідомлювали себе в присутності Творця.

Є деякі центри в розумовій істоті людини, які можуть пролити світло на запитання про існування Творця і вищого розряду істот. Від цих центрів виходить та частина її “відчуття”, яку вона називає “релігійним інстинктом” або інтуіцією. Людина не приходить до свідомості “чогось потойбічного” шляхом свого інтелекту; свідомість – це є ніби промінь світла, який виходить від вищих центрів “я”. Вона зауважує ці промені світла, але не розуміє їх; починає робити складні богословські і релігійні побудови в пояснення їм. Але робота інтелекта ніколи не володіє “відчуттям”, яке властиве самій інтуіції.

Істинна релігія, незалежно від того, яким іменем вона називається, виходить від “серця” і не задовільняється інтелектуальними роз’ясненнями; звідси і неспокій; і спрага задоволення, яка охоплює людину, коли світло починає пробиватися.

Вплив підсвідомого мислення.

Сила думки – це повністю реальна сила, і нею, як і всякою другою силою природи, можна користуватися надійним чином і застосовувати її в повсякденному житті.

Але дехто зловживає цим в егоїстичних цілях. Поражає неосвіченість, яка проявляється по відношенню до природи і наслідків неправильного користування силою думки, а такоє і те, на скільки поширені подібні зловживання нею з егоїстичною метою. На людей, які не усвідомлюють джерела сили в самих собі, можуть погано впливати інші, проявляючи розумову силу.

Але якщо людина усвідомила в самій собі “я”, яке складає єдину реальну її частину – неприступну міць сили; оплот проти будь-якого нападу, то цій людині не можуть нанести ніякої шкоди подібні взаємодії.

Люди, які усвідомлюють в собі своє “я”, можуть легким зусиллям волі оточити себе розумовою атмосферою, яка здібна відштовхувати хвилі думок, які надходять від мислення інших людей.

Це призначення свого “я” є науковий і єдино реальний спосіб самозахисту.

Ніщо не може пошкодити реальному в людині. І чим ближче вона підходить до реального, чим яскравіше усвідомлює це і чим ясніше розуміє, тим сильнішою стає. Якщо є відчуття, що обставини, або речі погано впливають, то потрібно сміливо відстоювати себе і відводити цей вплив. Якщо людина піднімається вище звичайного людського мислення, прагнучи до площини признання свого реального “я”, тоді вона звільняється від нижчих проявів закону; причини і наслідки займають місце у вищий площині причинності, де вона відіграє більш високу роль.

Чужі думки можуть сильно впливати на людей, коли ці думки направлені від одного до другого, і навіть тоді, колинемає спеціального наміру. Або напрямок посланої думки відсутній.

Вібрації думок ще довго залишаються в астральній атмосфері після того, як була зроблена спроба послати думку. Астральна атмосфера насичена вібраціями думок, які належали людям багато років тому і до цього часу мають вплив на людей і ми всі притягаємо до себе вібрації думок, які відповідають по своїй природі тим, до яких ми звикли. Кожна людина має здібність навіювати силу і енергію тому оточенню, в якому вона є, один може навіяти силу, другий може погасити будь-яку радість, третій вселяє неспокій. Одні вносять з собою атмосферу здоров’я, у других, нібито здорових – хвороблива аура.

Деякі навіювання погані і небажані, інші, навпаки, корисні, і якщо приходять вчасно, то допомагають нам. Людина – це індивідуум, у неї власне мислення і власна воля. Вона повинна міцно триматись свідомості свого “я” і буде протистояти поганим навіюванням інших. Потрібно бути власним навіювачем: необхідно самим тренувати свої підсвідомі думки, впливати на них і не дозволяти чужому навіюванню втручатись в це. Поведінка людини відповідає думкам, що домінують у його мисленні, і ніщо так не сприяє успіху в житті, як наявність високого ідеалу. Все, що було створено в світі речей, зобов’язане своїм походенням силі мислення. Вища здібність самоконтролю є однією із досконалих якостей ідеальної людини.

Народна мудрість вчить.

Золоті яблука на срібній тарелі – це слова, сказані вчасно.

Не звертай уваги на кожне слово. Слова мудрих – немов оті леза в гирлизі й мов позабивані цвяхи.

Безглуздий пізнається в своєму багатослів’ї. Розумний стримує свої слова. Добре слово звеселяє людину, гниле – засмучує.

На Близькому Сході археологи проводили розкопки і під розвалинами знайшли чудову вазу, на якій один з царів того часу написав заповіт своєму синові. Ваза складалася з п’яти сторін, на ній було написано: “Що б ти не говорив, сину, кажи завжди правду і добре подумай, що ти говориш і кому ти говориш, щоб тобі не потрапити в неприємності”.

В одного чоловіка було троє друзів. Першого він дуже любив; другого любив, але недолюблював, третього ненавидів. Так склалося, що того чоловіка звинуватили в якихось провинах і готувалися його судити. Він згадав про своїх друзів і вирішив звернутися до них за допомогою. Прийшов до першого, якого дуже любив, розповів про свою біду і попросив допомогти. Але той відповів:”Я вже не друг тобі, йди від мене геть”. Другий друг сказав: “Я розумію тебе, я проведу тебе до судилища, але йди далі сам”. Третій друг, якого чоловік ненавидів, погодився захищати його на суді. Йдучи від третього друга, чоловік міркував, що сталося і хто його справжній друг, перед ким йому вибачатися і в чому каятися. Каятися в щирій любові до першого друга, якого дуже любив? Каятися в тому, що другого недолюблював чи в своїй ненависті до третього друга? А в народі говорять, що друг пізнається в біді.

Жили двоє друзів. Трапилося так, що молодший, не подумавши, пустив про старшого погану чутку. Згодом він зрозумів, що накоїв, і прийшов до старшого друга просити пробачення. Той вислухав і сказав: “Я пробачаю тебе, але зроби для мене одну справу. Візьми це пір’я і пусти за вітром”. Молодший зробив це і, задоволений, повернувся. Але старший сказав йому:”А тепер, друже, йди й позбирай це пір’я”. Отже, слід думати, що говориш, бо сказане слово вже не повернеш назад. Словом можна й засмутити людину. Треба, перш ніж говориш, подумати, що з цього може вийти.

Мій батько вчив мене: “Сину мій, не завдавай людям кривди ні словом, ні ділом. Не порань людське серце нерозважливими словами. Пам’ятай, що слово нерозважливе й недобре – як той меч, що вбиває людину. Словом можна вбити людину. Від слів своїїх осуджений будеш і від слів своїх оправданий будеш. Будь швидким на слухання, але не поспішай сприймати кожне слово і не гнівайся”.

Культура сприйняття.

Людина пізнає зовнішній світ через свої відчуття. Багато хто думає, що ці відчуття роблять всю роботу сприйняття; тоді як насправді вони є лише провідниками вібрацій, які ідуть від зовнішнього світу, які потім і приносяться мисленню для ознайомлення з ними.

Сприймає розум, а не органи відчуттів. Тому розвиток сприйняття насправді дорівнює розвитку мислення.

Перший шлях полягає в підпорядкуванні всіх відчуттів, почуттів пануванню свого “я”, або своєї волі, причому панування це досягається утвердженням влади свого “я” над зовнішніми вілчуттями і емоціями.

Другий шлях полягає в тому, що, утвердивши своє панування, починають розвивати і удосконалювати розумову зброю для того, щоб звершувати кращу і більш продуктивну роботу.

Для того, щоб набути знання, необхідно, як можна краще використати розумову зброю, яка є в розпорядженні людини. Якщо б людина народилася без органів відчуттів, яким би прекрасним не було мислення, вона жила би сонливим рослинним життям, малозначним, або зовсім без свідомості. Але найвищі думки приходять до нас не через відчуття; всі дані, які добуті через посередність відчуттів, є “сірим матеріалом”, над яким працює мислення, виліплюючи з нього те прекрасне, яке воно здібне відтворювати на високих своїх ступенях.

Ріст мислення залежить від вражень, одержаних від Всесвіту і ці враження приходять через відчуття.

Людина знає і бачить тільки дуже невелику частину того, що відбувається навколо неї. Її обмеження дуже великі. Її зорові здібності сприймаються тільки деякі вібрації світла. Те ж можна сказати про слух.

Існують властивості матерії, які ні одне із наших відчуттів не може пізнати безпосередньо і що є інші істоти, так створені, що вони можуть сприймати ці властивості так, як ми сприймаємо світло, звук…

Мислення одержує враження від предметів зовнішнього світу за допомогою мозку і органів відчуттів. Органи вічуттів складають зброю мисленя, якими є мозок і вся нервова система. За допомогою мозку і нервів мислення користується органами відчуттів для одержання інформації про зовнішні предмети.

Відчуття є внутрішнє, розумове сприйняття, яке виникає як наслідок того, що зовніішній предмет чи якийсь-небудь факт подразнює органи відчуттів, нерви і мозок, заставляючи таким шляхом розум “усвідомити” зовнішній предмет або факт.

Чим більше відчуття піддаються тренуванню і вправам, тим значніші стають розумові сили і іздібності. Яке постачання нашого розумового складу матеріалом, така кількість і якість тканини, яку виготовлено.

Відчуття свідомості є найпростішим і первинним відчуттям. В первинних формах життя відчуття дотику було властиве в однаковій мірі всім частинам тіла, хоча у вищих формах це відчуття трохи локалізувалось, тому що одні частини тіла чуттєвіші за інші. Смак знаходится в тісному зв’язку з дотиком – дехто вважає навіть смак надзвичайно розвиненим дотиком деяких частин тіла, особливо обличчя.

Відчуття нюху тісно зв’язано з відчуттям смаку і часто дії у з’єднанні з ним, завдяки тому, що маленькі частинки речовини, які знаходяться в роті, піднімаються до органів нюху через отвір у задній частині рота.

Відчуття слуху більш складне, ніж відчуття смаку, дотику і нюху. Три останніх відчуття вимагають контакту предмета з органами відчуттів, тоді як для слуху предмет може знаходитися на далекій віддалі, завдяки тому, що враження переноситься коливаннями повітря, які підхоплює і передає нервовий аппарат відчуттів слуху.

Зір вважається найбільш високим і тонким із всіх людських відчуттів. Він сприймає значно більшу кількість предметів на дальшій віддалі і передає розуму значно більше спостережень. Зір представляє собою відчуття дотику в багато разів збільшене. Розвиток фізичних відчуттів має так багато спільного з розвитком “астральних відчуттів”.

Загальні правила сприйняття.

При розвитку мистецтва сприйняття потрібно мати на увазі, що не треба сприймати складний об’єкт повністю. Потрібно розглядати об’єкт в його подробицях, а потім уже, групуючи подробиці, людина побачить, що розглянуто ціле. Якщо обличчя людини розглядати в цілому, то враження буде неясним, туманним і згадки про це обличчя не буде. Якщо ж обличчя розглядати детально: спочатку очі, потім ніс, підборіддя, коси, овал і колір лиця, то це буде нове і визначене враження всього обличчя.

Це правило може відноситися до будь-якого об’єкта.

Такими вправами і практикою можна не тільки розвивати існуючі відчуття, але і сприяти виявленню відкритих сил і відчуттів, які хочуть розкритися.

Щляхом вдосконалення тих здібностей, які уже є, можна допомогти розвинутись таким здібностям, про які ми тепер тільки мріємо.

Їжа.

Якщо ви перед сніданком п¢єте гарячу воду, ви очищуєте свій організм. Гаряча вода є ліками для всього живого. Це є найприродніші, найнешкідливіші і могутні ліки. У нашому організмі є відкладення, яких можна позбутися тільки постом або питтям горячої води. Люди люблять холодну воду, особливо, коли пітніють. Це