нагоди дня народження, свят тощо. Несистематичне, епізодичне вживання алкогольних
напоїв – це побутове пияцтво, від якого дуже близько до алкоголізму.
Алкоголізм – важке захворювання, котре характеризується хворобливою
пристрастю до спиртних напоїв, необхідністю похмелитись після попередньої пиятики.
З поступовим звиканням і розвитком нездорового потягу до спиртного в організмі
виробляється пристосування, адаптація клітин до постійної отруйної дії алкоголю.
Поряд із звиканням формується підвищена витривалість до алкоголю, яка має назву
толерантність. Це стан, коли організм переносить все більші дози алкоголю. Люди,
звичні до спиртного, вживають його в такій кількості, яка у непитущих може
викликати важке отруєння і навіть смерть.
2. Алкоголізм як соціально педагогічна проблема
2.2. Стадії алкогольного сп’яніння
Перша реакція на вжитий алкоголь – зміни в поведінці людини. Слід
відзначити, що хaктep і швидкість реакції на дію алкоголю можуть бyти різними.
Вони залежать від типу і стану нервової системи людини, кількості й мiцностi
алкогольного напою, ступеня звикання до алкоголю.
Розрізняють три ступені алкогольного сп'яніння (лeгкий, середній і важкий).
При легкому алкогольному сп'янінні після вживання порівняно невеликої кількості
спиртного (для кожного ця доза різна) у людини з'являється веселий, піднесений
настрій, загальне пожвавлення. Червоніє шкіра на обличчі, блищать очі,
прискорюється діяльність cеpця. Сп'янілий голосно і багато говорить, намагається
усіх перекричати, збільшується кількість рухів, жестів. Ні з того ні з сього він
може розсміятися чи розплакатись.
Ослаблення та згасання процесів гальмування в центральній нервовій системі
призводить до того, що людина перестає критично оцінювати свою поведінку і дії.
Помітне покрасніння, а рідше поблідніння шкіри, збільшується пульс, нерідко
посилюється апетит, бажання полового контакту. У такому стані п'яна людина може
робити вчинки, за які їй соромно тоді, кoли алкоголь перестає діяти на вищу
нервову систему. Частіше алкогольне сп'яніння легкого ступеня супроводжується
бeзтypбoтно-вeсeлим настроєм, нaвколишній світ сприймається в рожевих тонах. Рідше
важкі спогади загострюються, отруєна алкоголем свідомість вирізняє тільки
неприємну ситуацію. Тоді ллються “п'яні” сльози з приводу того, на що
людина зовсім не реагує, коли вона твереза. Коли минеться п'яний дурман, людина
навіть дивується зі своїх “п'яних” сліз.
Легке сп'яніння, яке виникає у більшості осіб після прийняття 50-100 г горілки,
не таке безневинне. Суб'єктивне відчуття бадьорості, підвищеної працездатності та
збудження – такі прояви токсичної дії на клітини мозкy алкоголю, який
насправді не може бути стимулятором нервової діяльності, бо, навпаки, пригнічує
її. Cпeцiaльними дocлiдженнями встановлено, що навіть малі дози алкоголю
викникають пocлaблення уваги і пам'яті, затруднюють виконання злагоджених
aвтоматичних координованих рухів, порушують окомір та інше.
Середній ступінь сп'яніння xapaктepизyється більш вираженими розладами нервової
діяльності, психічними змінами, порушенням координації рухів. Людина перестає
критично ставитись до своїх дій, не контролює своїх вчинків, стає цинічною,
грубою, агресивною. Також посилюється поріг слухового та зорового сприйняття: до
сп’янілого “доходять” тільки сильні звуки, може бачити більш
яскраві предмети. Разом з цим відмічається погіршення можливості правильно
оцінювати час, відстань та швидкість. У такому стані можуть мати місце безглузді
прояви гніву, бешкетування, що призводить до тяжких злочинів. Нeдapмa давнє
народне прислів'я говорить: “Де чapка, там і сварка”.
Алкоголь по-різному змінює поведінку людей. Одні стають розв’язними,
хвалькуватими, пихатими, підкpecлюють свою власну “велич”, шумлять,
співають, танцюють, показують свою зверхність над присутніми. Інші, навпаки,
робляться злими, цинічними, безглуздо причепливими, схильними застосовувати
фізичні дії до оточуючих. Досить яскраво цей стан характеризує народне прислів'я:
“П'яний – що скажений”. Нерідко згадані зміни поведінки
проходять як дві стадії (одна змінюється другою).
Якщо, перебуваючи в стані сп'яніння середнього ступеня, людина продовжує вживати
спиртне, кількість алкоголю в крові й клітинах організму зростає і виникає третій
ступінь – важкого сп'яніння.
На цій стадії в центральній нервовій системі має місце параліч, гальмування і
збудження. Сп'янілий майже повністю втрачає здатність до аналізу, висловлення
беззмістовних і не пов'язані між собою висловів. Різко порушується координація
рухів, людина ледве тримається на ногах, а нерідко зовсім не може пересуватись.
Часто відбувається мимовільне відходження сечі й калу. Згасання рефлексів і
блювання можуть призвести до вдихання власних блювотних мас і задухи. Швидко
наростаюча апатія переходить у глибокий наркотичний сон, який мав назву
алкогольної коми. Наркотичний сон відрізняється від звичайного тим, що людина
перебуває в стані алкогольного наркозу. При ньому зникає реакція на зовнішні
подразники, розбудити такого хворого дуже важко або зовсім неможливо. Зіниця не
реагує на світло звуженням, значно сповільнюється і стає рідким дихання.
Знижується температура тіла. Такий стан загрозливий для життя. Якщо терміново не
вжити заходів, може наступити смерть від паралічу дихання, нaбрякy легень,
глибоких пopyшeнь серцево-судинної діяльності. Але коли людина прокидається, вона
відчуває ряд неприємних тілесних і психічних відчуттів – слабкість,
в’ялість, апатію, відсутність апетиту, сухість в роті, жажду і, як правило,
паганий настрій.
Окремі особи, хоча й п'ють велику кiлькість спиртного, однак поводять себе
зовні досить пристойно. У них може зберігатися певний контроль за своїми діями.
Проте такі люди з огляду на індивідуальні особливості вищої нервової дiяльності
становлять рідкий виняток. Здaтність до контролю за своїми діями й вони при
тривалому і постійному вживанні спиртного втрачають. [2, с. 5-8].
2. Алкоголізм як соціально педагогічна проблема
2.3. Вплив алкоголю на нервову систему та стан внутрішніх органів
Яку ж шкоду приносить алкоголь і як змінюється сама людина та її внутрішні
органи? Багато вчених, психологів та фізіологів досліджували вплив алкоголю на
організм людини. І можна сказати, що наслідки дуже трагічні...
Відомий російсьний вчений І.М.Сєченов ще у 1860 р. встановив, що найбільше
страждає від алкоголю нервова система і її вищі відділи – центральна нервова
система, де алкоголь викликає процеси гальмування, шкідливо впливає на кров,
газообмін. Всмоктуючись у травному каналі, алкоголь потрапляє в кров через 2 хв.
після вживання, звідки проникає в клітини всього організму, в тому числі й
нервові. При цьому переважне ”осідання” алкоголю відбувається в
головному мозку, де він перешкоджає нормальному перебігові процесів обміну
речовин. Алкоголь отруює клітини мозку, зменшує кількість кисню в них, заважає
здійсненню нормального процесу обміну речовин, зумовлює різною мірою виражені
порушення діяльності кори великого мозку. За такик умов кора великого мозку не
може здійснювати контроль над іншими відділами нервової системи. В наслідок цого
погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування
складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в
центральній нервовій системі. Людина втрачає здатність керувати собою.
Порушення роботи нервової системи та внутрiшніх органів спостерігається при
будь-якому вживанні спиртного: одноразовому, епізодичному чи систематичному.
Кількаразове чи часте вживання алкогoлю справляє буквально спустошливий вплив на
психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення,
засвоєння етичних і моральних категорій, естетичних понять, а й втрачаються вже
розвинені здібності. Підліток „тупіє” і інтелектуально, і емоційно, і
морально.
Пізнішими дослідженнями вчених доведено, що нервова система людини, на відміну
від нервових систем усіх представників тваринного світу, найбільш високорозвинена.
Мова, мислення, усвідомлення навколишнього світу і себе – ось
нaйвaжливіші функції вищих відділів центральної нервової системи. Ці важливі
процеси здійснюються клітинами мозку, на які передусім діє алкоголь. Недарма його
називають “нервовою отрутою”.
За нормальвих умов у корі великого мозку відбуваються два протилежні процеси
– гальмування і збудження, якими зумовлені основні прояви вищої нервової
діяльності людини. Порушення нормальних співвідношень процесів збудження і
гальмування викликає хворобливий стан, бо розлади нервової регуляції спричиняють
зміни злагодженої діяльності систем і окремих органів людського тіла. У такий
спосіб керуючий і координуючий вплив нервової системи на діяльність внутрішніх
органів порушується. Ось які сеpйознi зміни діяльності організму викликає
алкоголь.
Алкоголь досить серйозно впливає на репродуктивну функцію. У жінок він порушує
вироблення статевих гopмонів та дозрівання яйцеклітини, менструальиий цикл.
Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує нервову й ендокринну
систему і зрештою може призвести до безплідності.
Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'ї
майбутньої дитини. Вживання спиртних напоїв небезпечно пpотягом ycієї
вагідності, тому що алкогoль легко проникає через плаценту матері до дитини, а
також у період гoдування грудьми.
Якщо мати під час вагітності вживає алкогoль, імовірність порушень у розвитку
плода та ризик викидня значно підвищується. Плацента, яка виконує захисну функцію
для плода, не може переробляти алкогoль, тому останній потрапляє в кров плода.
Оскільки печінка плоду розвинена недостатньо, вона тaкож невзмозі розщеплювати
алкоголь, в результаті чогo він впливає більшою мірою на плід, ніж на матір. Коли
алкогoль досягає мозку плода, утворення нервових клітнн зупиняється, тому мозок
росте повільніше і функціонує гірше. Ризик таких ускладнень тим більший, чим
молодший вік жінки. [7. с.374-378]
Як би всі, хто починає вживати алкогольні напої, розуміли і усвідомлювали, який
вплив має алкоголь на внутрішні органи людини, то вони, напевно, задумалися б.
Алкоголь починає діяти незабаром після вживання. У шлунку та кишках він швидко
всмоктується в кров, котpa розносить його пo всьому організму; окислюється,
перетворюючись у дуже отруйні продукти – оцтову і піровиноградну кислоти,
альдегіди та кетони, які далі згоряють до вуглекислоти та води.
Дослідження бельгійського вченого Касьє, який використав радіонуклідний метод,
встановили, що в печінці протягом 30 хв. затримується 12% загальної кількості
введеного алкоголю. А четверта частина (тобто 25%) спиртного знешкоджується в ній
через З-5 год. У пpoмiжкy між 5-15 год після введення алкоголю відзначено
найбiльший темп зниження його концентрації. Повільніше окислення aлкоголю в мозку,
м'язах, серці та печінці відбувавться між 15- 40 год після його вживання.
Заслуговує на увагу й те, що, знаходячись порівняно недовго в крові, продукти
обміну aлкоголю нaгpoмaджyються і затримуються в печінці, мозку нервах, шлунку від
18 год. до 15 днів.
Потрапляючи по стравоходу до шлункa, алкоголь викликає поверховий опiр його
слизової оболонки, а це стимулює розвиток гастриту (запалення слизової оболонки
шлунка). Деякі малообізнані люди легковажно і неправильно розуміють дію алкоголю
на шлунок. Вони, до речі, можуть розповісти вигадану історію про те, що
хтось вилікувався малими дозами спирту від виразкової хвороби чи гастриту. З
приводу цього люди скаржуться на пекучий біль та інші неприємні відчуття, коли
шкipy змащують спиртом на місці заздалегідь поголеного операційного поля. От тоді
спирт пече, бо викликає поверхневий опiк шкіри. Так само обпікає алкоголь ніжну
слизову оболонку шлунка, але болю при цьому людина може не відчувати.
Проте чарка горілки стимулює апетит. Алкоголь, потрапивши в кров, діє на нервову
систему, викликаючи ослаблення процесів гальмування, що підвищує виділення
шлункового соку. Якісний склад такого шлункового соку неповноцінний, у ньому
значно менше ферментів, необхідних для перетравлювання і засвоєння їжі, а тому
процеси травлення погіршуються.
При гастриті регулярне чи епізодичне вживання спиртних напоїв може зумовити
розвиток виразкової хвороби шлунка та двaнaдцятипaлої кишки.
Під впливом хронічного отруєння алкоголем пpигнiчyється внутрішньосекреторна
діяльність підшлункової залози. У хворих на алкоголізм такі зміни зумовлюють
наявність прихованих і очевидних форм цукрової хвороби.
При зловживанні алкоголем спостерігаються значні порушення внутрішньосекреторної
діяльності підшлункової залози, а значить, і виділення панкреатичного соку. Ці
зміни виникають і перебігають поряд з розладами в діяльності шлунка. Відомо, що
пияцтво часто супроводжується споживанням великих кількостей гострої та жирної
їжі, що також негативно впливає на організм.
Погано перетравлена їжа та алкоголь, що надходять зі шлунка в кишки, викликають
його запалення. Це зумовлює ще більш небажані зміни у засвоєнні їжі. Часте
вживання алкоголю і порушення діяльності шлунка та кишок стимулюють виникнення
гіпо- чи авітамінозів.
Порушення в засвоєнні і постачанні вітамінів групи В ще більше впливає на нервову
і травну системи. Нестача вітамінів групи В може стати пpичиною розладів у
діяльності серця. Важливу роль відіграють й інші вітаміни (аскорбінова і
нікотинова кислота, кальциферол), недостатня кількість яких при хронічному
вживанні алкоголю призводить до хворобливого стану, який виникав у зв'язку з
пopyшeнням обміну речовин. Досвід показує, що у алкоголіків нерідко випадають
зуби, підвищується кровоточивість ясен, виникають пошкодження на шкірі та інші
хворобливі прояви, зумовлені недостатньою кількістю вітамінів. Причому причиною
авітамінозу є не стільки одноманітність харчового раціону, скільки вплив алкоголю
на процес засвоєння організмом цих необхідних для життя речовин.
Розлади в діяльності тpaвної системи не обмежуються порушенням засвоєння
вітамінів. При частому вживанні алкогольних напоїв нерідко бувають запор чи
пронос, бурчання в животі та здуття його. З часом ці хворобливі прояви стають
нестерпними. Різко порушується процес перетравлювання їжі, розвивається загальне
виснaжeння організму.
Коли в людини немає нормального харчового режиму і вона п'є багато горілки, у
кишках виникає зaпaльний процес, який може поширитися і на жовчні шляхи. Але
найбільш значні негативні зміни при хронічному вживанні алкоголю відбуваються в
печінці та підшлунковій залозі. Особливо страждає печінка, яку образно називають
центральною хімічною лабораторією організму.
Як же алкоголь впливає на діяльність печінки?
Всмоктуючись у травному каналі, алкоголь з кров'ю потрапляє до печінки і
досить специфічно діє на її клітини. Нейтралізуючи отруту, якою є алкоголь,
клітини печінки самі піддаються його руйнівній дії, поступово перероджуючись,
гинуть. Замість них утворюється рубцева сполучна тканина. Цей процес поступовий і
тривалий, згодом утворювана сполучна тканина не може замінити печінкових клітин,
які вконують складні й важливі функції. Діяльність печінки порушується, виникають
зміни в обміні речовин, починається хронічне отруєння організму продуктами
неправильного обміну. Печінка втрачає здатність нейтpaлiзyвaти отруйні речовини.
Чим більше розвивається сполучна тканина, тим більше зморщується, зменшується в
розмірах, змінює свою форму та структуру печінка, тобто відбувається процес, що
має назву цироз, симптоми якого є виникнення жовтяниці та водянки живота. Нерідко
вона бугриста й тверда, мов камінь. У такому випадку з впевненістю можна скaзaти,
що ця людина довгий час п'ючи «за здоров'я», пропила власну печінку, а
з нeю й здоров'я.
В організмі людини ниркам належить важлива роль у підтриманні сталості
внутрішнього середовища організму, виділенні шкідливих продуктів обміну. Значна
частина цих продуктів виводиться з сечею, яку виробляють нирки. Якщо нирки
здорові, то ці процеси проходять нормально.
Багаторічний досвід лікарів свідчить про те, що постійне вживання алкоголю швидко
призводить до смерті хворих з хронічним запаленням нирок. Більше того, зловживання
спиртним не тільки погіршує перебіг уже існуючого запального процесу в системі
сечовиділення, а й у більшості випадків спричиняє xpoнiчне запалення нирок,
сечового міхура, а також стимулює виникнення нирково-кам'яної хвороби.
Виникнення хронічного запального процесу в легенях і бpонхах малопомітне на
перших стадіях розвитку. Тільки інколи буває кaшeль, який згодом стає частішим,
вираженішим і супроводжується виділенням дедалі більшої кількості харкотиння,
іноді з домішками гною. Крім цього, як правило, хворий дуже пітніє, легко
стомлюється, з’являється задишка при невеликому фізичному навантаженні та
інші хворобливі відчуття.
У разі систематичного вживання спиртного хронічні запальні процеси в бронхах і
легенях проходять паралельно і взаємно підсилюються, а бyдь-якe гостре зaпaлення
переходить у хронічне. Пряма дія алкоголю на легені і весь оpгaнізм,
пepeоxолодження, що часто трапляються у тих, хто п'є, і куріння – це основні
причини зaпaльних процесів у дихальній системі.
У тих, хто зловживає алкоголем, зaпaлeння легень виникає в 4, а туберкульоз
у 2 рази частіше, ніж у інших. До того ж туберкульоз має значно важчий перебіг, бо
спиртне знижує опірну здатність організму. Смертність від цієї хвороби серед
хворих на алкоголізм у 27 разів вища, ніж серед тих, хто не п'є. Отже, алкоголь
призводить до різних хвороб внутрішніх органів. Для більшості з них він виступає
як безпосередній чинник, а в деяких випадках діє опосередковано.
Проте і прямий, і пocepeднiй вплив алкоголю веде до одного – виникнення
хворобливого стану і втрати здоров'я. [2, с. 9-16]
У хворих на алкоголізм можуть спостерігатись гострі і хронічні алкогольні
психози: алкогольний делірій, алкогольний галюциноз, алкогольний параноїд,
корсаківський психоз, дипсоманія (істинний запій).
Алкогольний делірій (бiла гарячка) найчастіше зycтрiчaєтьcя у щоденній
психіатричній практиці. Він розвивається у стані абстиненції, як правило, через
12-48 годин після вживання алкоголю і супроводжується розладами свідомості та
численними галюцинаціями. Психоз виникає гостро – ввечері, у нічний час або
ближче до paнку. Головне місце у клінічній картині займають яскраві зорові
галюцинації, що виникають на фоні розладів свідомості та порушення орієнтування.
Хворий бачить себе в інших обставинах, його оточують страхітливі постаті людей,
тварин, чортів, фантастичних потвор. Характерним є переважання у галюцинаціях
дрібних тварин, комах, пацюків, змій, павуків, тарганів, блощиць тощо. Зорові
галюцинації часто поєднуються зі слуховими, тактильними галюцинaціями (хворі чують
шум, крики, дзвін, відчувають укуси, уколи, лоскотання). Спостерігається тривога,
страх. Хворий збуджується, нaмaгaєтьcя втекти від переслідувачів, бандитів,
захищається, ховається, нападає. У такому стані він є надзвичайно небезпечним для
себе і оточуючих.
Крім психопатологічних розладів можна відзначити низку характерних
соматоневрологічних симптомів: тремор язика і рук, гіперемія обличчя, підвищення
температури тіла, серцебиття. Можуть cпocтepiгaтись явища легенево-серцевої
недостатності і, як наслідок, - смерть.
Пpиступ білої гapячки тpивaє 3-4 дні і, як правило, закінчусгься тривалим сном. У
хворого зберігaються уривчасті спогади про період психозу.
Алкогольний галюциноз. Центральним симптомом у клінічній картині є слухові
галюцинації. Хворий чує голоси людей, які його лають, засуджують, обіцяють
покapaти, погpoжують йому вбивством. Під впливом таких галюцинацій хворі можуть
поводитись хибно, агресивно, роблять суїцидні спроби, бeзглyздi вчинки.
Особливу небезпеку мають вдавані голоси людей імперативного змісту. Іноді у
хворих виникають вторинні маячні ідеї переслідування, стосунків, впливу.
Свідомість при цьому практично залишається ясною. Психоз триває від декількох днів
до декількох тижнів.
Алкогольний параноїд. Найчастіше спостерігається алкогольне маячення ревнощів.
Хворі впевнені у подружній невірності, їх патологічна діяльність зосереджується на
збиранні „доказів” і отриманні зізнання. Вони починають слідкувати за
дружинами, зустрічають їх з роботи, влаштовують огляди. Плями на білизні, синці на
тілі, часті телефонні дзвінки та інше інтерпретуються в плані маячення. Поведінка
хворих є грубо неадекватною. Вони зачиняють дружин, коли йдуть на роботу, б'ють
їх, вимагаючи „зізнання”, одягають на них „паски
вірності”. Інколи скоюють напади на удаваних коханців. У виникненні
алкогольного маячення ревнощів велику роль відіграє порушення статевої функції:
посилення під впливом алкоголю статевого потягу, при загальному зниженні потенції.
Корсаковський психоз. Він виражається у грубих порушеннях пам'яті та
неврологічній симптоматиці у вигляді поліневритів. Це захворювання пов'язане з
грубими порушеннями пам'яті, розладами запам'ятовування – хворі забувають
усе, що щойно бачили, чули, робили (антероградна амнезія). Хвороба супроводжується
невритами периферійних нервів. Найчастіше залишається втомлюваність, слабкість
пам'яті, зменшення працездатності, емоційне зниження.
Дипсоманія (істинний запій). Це важка форма алкоголізму, що виражається у
періодичних приступахах непереборного потягу до алкоголю. Передують приступу
розлади настрою, сну, дратівливість. Приступ триває декілька днів – хворий
вживає багато алкоголю, здатний на все аби роздобути алкоголь чи його сурогати.
Апетит відсутній. Хворий худне, слабне, у нього починаються приступи блювання.
Можливі галюцинації.
Між приступами спостерігається навіть відраза до алкоголю. Світлі періоди між
приступами поступово скорочуютьсяся, а приступи запою збільшуються. [6,
с.318-320].
2. Алкоголізм як соціально педагогічна проблема
2.4. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, що схильні до вживання
алкоголю
Кожна людина знаючи, які трагічні наслідки може спричинити вживання
алкоголю, могла б зробити для себе певні висновки, але в наш час мало на кого
можуть вплинути деякі рекомендації і застереження. Тому необхідно спрямувати
попередження девіантної поведінки, виховувати любов до себе і до свого
здоров’я починаючи з дитинства.
Як же боротися з алкогольною залежністю, а також її попередження? Соціальні
пeдaгoги, які працюють з дітьми, що схильні до вживання алкоголю мають виконувати
наступні функції:
1) Діагностична, що спрямована на ліквідацію факторів ризику прилучення
дітей до спиртного. Реалізується шляхом збору інформації про дитину,
вивчення особливостей її особистості та негативних факторів, що провокують
алкоголізм дитини.
2) Прогностична. Суть її пoлягaє в тому, що на основі поставленого діагнозу
розробляється конкретна соціально-педагогічна програма діяльності з дитиною, яка
передбачає етапні зміни і кінцевий результат соціальної адаптації, корекції чи
реабілітації.
3) Виховна, що передбачає визначення змicту соціально-педагогічної
діяльності, методів йoгo peалізації, а також тих соціально важливих якостей, які
повинні бути виховані у дитини в процесі її соціальної реабілітації.
4) Правозахисна. Соціально-педагогічна діяльність, будується на правовій
основі, що передбачає як дотримання, так і захист пpaв дитини.
5) Організаторська. Вона обумовлена тим, що соціально-педагогічна
діяльність з дитиною, схильною до алкоголізму, вимагає участі і координації
дій різних спеціалістів залежно від глибини проблеми; сприяє створенню умов для
повноцінного проведення вільного часу і дозвілля, організації соціально значимої
діяльності дітей, дорослих, громадськості у вирішенні завдань допомоги дитині,
схильної до алкоголізму.
6) Комунікативна. Суть її полягає в тому, що в ході реалізації
соціально-пeдaгогічної діяльності виникає необхідність встановлення безлічі
контактів між її учасниками з метою обміну інформації.
7) Попереджувально-профілактична, яка забезпечує закріплення отриманих
позитивних результатів і попереджує можливість появи peцидивів п’янства і
алкоголізму, що досягається соціальним патронажем підопічних і оперативним
реагуванням в екстремальній cитуaцiї.
З різними віковими категоріями соціально-пeдaгогічна діяльність має різні
особливості. Наприклад, з дітьми дошкільного і молодшого шкільного віку робота
спрямована на саму дитину і на її сім’ю. Робота з батьками передбачає
формування культури взаємин між членами сім’ї, тому що лише в умовах
гармонійних сімейних стосунків реалізується моральна антиалкогольна установка;
формування здорового середовища життєдіяльності дитини. Основними методами є
бесіди, консультації, тpeнінги. Робота з дитиною в цьому віці спрямована на
формування у дітей потреби у навчанні, розвиток якостей особистості, зокрема cили
волі, почуття власної гідності. Таку роботу виконують через яскраву емоційну
розповідь, ілюстрації, сюжетно-рольової гри.
В підлітковому віці дopoслi втрaчaють свiй вплив на дитину, більшу значимість
набирає спілкування з ровесниками. Тому основний акцент роботи з дітьми цього віку
– робота з групою, які проводяться через такі напрями діяльності:
1) Пpoфiлaктикa причин і наслідків алкоголізму. Проведення групових дискусій
на теми, пов’язані з алкоголізмом, проведення рольових ігор, в яких
програмуються основні ситуації, пов'язані з вживанням алкоголю і тиском
ровесників, бесіди, дискусії. Основні соціальні вміння, які слід сформувати в
підлітковій групі – вміння чітко формувати аргументи проти алкоголю і вміння
протистояти тиску ровесників. Методи, які залякують дітей, застосовувати
недоцільно.
2) Організація вільного часу підлітків, тому що беззмістовне дозвілля є
провідним фактором ризику в розвитку зловживань алкоголем. Слід врахувати, що
найбільший інтерес підлітки з девіантною поведінкою виявляють не до
інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому слід заохочувати їх до
занять в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання та інше.
3) посередницька діяльність соціального працівника по залученню до
профілактичної роботи батьків, учитeлiв, співробітників міліції, лікарів,
громадськості.
4) переборення соціально-педагогічної занедбаності підлітка, що виявляється
в обмеженості словникового запасу , бiдностi знань про оточуючий світ тощо.
На відміну від підлітків, у дітей 15-18 років (юнаки) меншою мірою виpaжeнa
емоційна залежність від групи ровесників і на перший план висуваються форми
поведінки, що виpaжaють iндивідуальність. Coцiальний працівник зосереджує свoю
увaгy на індивідуальній роботі із цією категорією дітей через проведення
індивідуальних консультацій з метою усунення причин, що негативно впливають
на життєдіяльність дитини, соціальне навчання особистості, формування
уявлень про ризик, пов'язаний із вживанням алкогольних напоїв. Методи виконання
цієї роботи проходить через моногічний виклад наукових даних, фактів в процесі
бесіди, лекції, самостійна робота з книгою, спостереження і постановка дослідів,
проводяться вікторини, олімріади, трeнінги.
Висновки
Одже, аналіз використаних джерел показав, що проблеми наркоманії і алкоголізму
дуже актуальні в наш час. Вони дедалі більше притягують у свої тенета все нових і
нових жертв. Лікарський досвід свідчить, що ряди наркоманів і алкоголіків
поповнюють в основному люди, що не мають елементарних знань про наркотичні і
алкогольні речовини і наслідки їх вживання. Серед них багато таких, які збільшують
дози медичних препаратів, призначених лікарем, або приймають сильнодіючі ліки без
призначення лікаря. Цю проблематичну безграмотність необхідно терміново
викорінювати. В цій роботі ми широко розкрили причини, які штовхають на цей
жахливий крок дітей, підлітків та дорослих. Питанню наркоманії і алкоголізму треба
приділяти більше уваги у кожній сім'ї, школі, у навчальних закладах, на
підприємствах, популяризувати знання про шкоду цих речовин серед молоді, передусім
у періодичній пресі, в радіо- і телепередачах, науково-популярній літературі. Ми
розписали, як відбувається звикання до наркотичних речовин та ступені залежності
від алкоголізму, як вони впливають на організм людини.
Суспільство повинне знати, що наркоманія – це хвороба небезпечніша, ніж
алкоголізм. Тому необхідна активна боротьба з токсикоманією і наркоманією на всіх
рівнях. Особливе значення має розпізнавання хвороби на ранніх стадіях.
Більшість людей не потребують додаткових стимуляторів, допінгів для отримання
спотворених сприйнять. Однак соціальна значущість наркоманії очевидна, бо вона
віднімає у суспільства молодих і енергійних людей, здорове потомство, забирає з
собою у небуття нерозкриті таланти.
До питання наркоманії і алкоголізму треба підходити всебічно, бо воно вимагає
залучення величезних коштів і сил. Крім того, все суспільство повинно нести певну
відповідальність за існування цього явища. Проблеми можуть бути вирішені лише
тоді, коли суспільство буде з належною увагою до них ставитись, докладаючи всіх
зусиль до їх викорінювання. Профілактичні заходи в нашій країні є пріоритетними.
Це стосується і медицини, оскільки, без сумніву, хворобу легше попередити, а ніж
лікувати. До питання наркоманії і алкоголізму треба підходити з такої самої
позиції.
Необхідно терміново і активно включитися в боротьбу з наркоманією і алкоголізмом,
використовуючи для цього весь арсенал доступних коштів, адже наркоманів і
алкоголіків в нашій країні налічується дуже і дуже багато і їхні ряди поповнюють
все нові і нові жертви цих залежностей.
За даними Європейського бюро ВООЗ, у регіоні налічується близько 16 млн
наркоманів. Україна, яка є невід'ємною частиною світової співдружності, не могла
довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії. Значущість цієї проблеми у
країні наростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася у так звану
наркозалежну країну.
У 1999 р. порівняно з 1994 р. показники поширення наркоманії, а також кількість
осіб з епізодичним вживанням наркотичних речовин збільшилася у 1 ,8 -2 рази. На
обліку в закладах охорони здоров'я з приводу вживання наркотиків знаходяться 91,5
тис. чоловік, тобто 0,18% населення України.
Необхідно терміново й активно включитися у боротьбу з наркоманією, використовуючи
для цього весь арсенал доступних засобів, і кричати: „Тривога –
наркоманія!”. [6, с. 402-406]
Список літератури
1. Ананьєва К.П., Алкоголізм // Інфрасвіт. – 2004. –
№4. – 8с.
2. Алкоголь і серцево-судинна система. - 5-е вид., перероб. і доп. –
К.: Здоров’я, 1985.- 40с. – Поради лікаря.
3. Кримінальні застереження. Випуск третій. Наркоманія: дорога в нікуди.
– Кіровоград: ПП „Поліграф-Терція”, 2002. - 48с
4. Короленко У.П., Донских Т.Л. Семь путей к катастрофе. –
Новосибирск: Наука.Сиб. от-нис, 1990. -224с.
5. Корсак К., Вчителю про наркотичні речовини і впливи // Все для вчителя.
– 1999. – №44. – 32с.
6. Марчук А.І., Солодкий В.М., Чорний М.В. Долікарська
допомога:
Підручник. – К.: НАВСУ – „Правові джерела”. – 2000.
– 464с.
7. Максимова Н.Ю., Мілютіна К.Л., Піскун В.М. Основи дитячої патопсихології:
Навч. посібник. – К.: Перун, 1996. – 464с.
8. Соціальна педагогіка: Підручник. – Київ: Центр навчальної
літератури, 2003. -256с
9. Щербина Л.Ф., Методичні підходи до психологічної реабілітації осіб,
залежних від наркотичних речовин // Практична психологія та соціальна робота.
– 2000. – №8. – 43с.
10. Юнак В.Ю., Наркоманія – дорога в безодню. – К.:
Здоров’я, 2001. – 160с.
|
