Рефераты на украинском
Глобальнi eкологичні проблеми людства - БЖД -



на
планеті. Це – легені планети.

Під натиском людини ліси відступають на всіх континентах,
практично у всіх країнах. Вони вирубуються скоріше, ніж виростають.
Але ж саме ліс активно очищає атмосферу Землі від забруднення.
Зелені рослини вбирають вуглекислий газ, використовуючи його в
якості будівельного матеріалу для своїх клітин. Кожен кубометр
деревини – це майже півтони забраної з повітря вуглекислоти.
Нині безвідказні "легені" міст у багатьох регіонах планети
вимагають не просто турботи, але волають про допомогу і врятування.
Слід зазначити, що останнім часом ліс через перенавантаження
відпочиваючими, їх дикунське ставлення до природи, винищення
рідкісних лікарських рослин, ягід, грибів, вирубування дерев,
спричинені людьми пожежі втрачає свої оздоровчі та рекреаційні
властивості. Він не витримує напливів людей у густонаселених
регіонах, страждає і гине від промислових забруднень, а також
внаслідок діяльності нафтовиків, будівельників, гірників.
Підраховано, що за сучасних темпів лісозаготівель, навіть у
багатих лісом країнах його вистачить на 50-60 років (на відновлення
потрібно 100-200 років).

За даними ООН, щорічно на планеті вирубують понад 3 млрд. м3
лісу, й ця цифра до 2000 року зросте в 1,5 рази.
З найбільшим розмахом ліси винищуються в тропічному поясі.
Пояснюється це багато в чому економічними причинами. Перш за все
ліси знищуються внаслідок масових вирубок, які ведуться в інтересах
не стільки самих держав-господарів, скільки – зарубіжних монополій.
Лісову сировину вивозять на експорт в Японію, США, Англію,
Францію.

Ще на початку ХХ ст. тропічні ліси, включаючи вологі
вічнозелені і сезонні, були поширені на площі 24 млн. 500 тис.км2.
Зараз площа цих лісів скоротилась до 10 млн.км2.
Досить тривожна ситуація склалася в Африці. Тут, приблизно за
50 років, вирубано 60% всіх лісів.

В цілому на Землі площа, зайнята тропічними лісами, за наше
століття скоротилась з 16 до 7%. В окремих регіонах цей процес
відбувається ще швидше.

Знищення тропічних лісів означає одночасне обідніння і
зникнення тропічних екосистем, на створення яких треба було
мільйони років. Як відомо, тропічні екосистеми відрізняються
величезною різноманітністю і тваринного світу.

На місці зрубаних лісів розвиваються процеси ерозії, змиву
грунту. Лісові масиви заміщуються саванами. Масштаби вирубок такі,
що на місці величезних ділянок лісу виникають справжні пустирі.
Одним із наслідків вирубки лісів є зміна гідрологічних і
кліматичних умов. Висушення території, спустошувальні засухи
спостерігаються, наприклад, на півдні Бразилії.

Не краще становище лісів й на Північно-Американському,
Європейському та Азіатському континентах. Якщо тут їх
цілеспрямовано не випалюють та не вирубують (це було зроблено
століттям раніше), то залишки лісових масивів гинуть від кислотних
дощів (30% - у Австрії, 50% - У Німеччині, Польщі) та випадкових
пожеж, спричинених людиною.

Основними заходами захисту лісів є такі як: обмежене їх
вирубування, повна переробка деревини й супутньої сировини,
раціональне використання й збереження ягідних, кормових, лікарських,
технічних рослин, створення полезахисних і водоохоронних лісосмуг та
ін.

Проблеми тваринного світу.

Вирішення проблеми покращення екологічного стану біосфери
потребує нового підходу до тваринного світу. Сьогодні під загрозою
знищення знаходиться вже близько 600 видів птахів і 120 видів ссавців,
велика кількість риб, земноводних, комах.

За останню тисячу років з лиця Землі зникло понад 100 видів
тварин, 140 видів птахів. У всіх куточках Землі, на всіх континентах
нині загострюється проблема знищення ареалів існування тварин.
Найактуальнішою вона є для вологих тропічних лісів, але вже відомо
багато районів в інших зонах, які за станом тваринного світу можна
назвати районами екологічного лиха.

Великої шкоди тваринам завдають не лише антропогенні
забруднення та пожежі, але й бурхлива активність браконьєрів (за
останні роки ціна на слонові бивні зросла в десять разів, на ріг носорога
– 21 раз), які вбивають від 65 до 75 тисяч слонів (Танзанія, Кенія,
Замбія, Заїр, Конго, Судан).

Є великі регіони Світового океану, де останнім часом через
деградацію середовища й хижацький вилов риби майже повністю
зникли 25 видів найбільш цінних промислових риб, де щорічно
винищують до 250 тис. особин дельфінів, сотні тисяч акул, а кити давно
знаходяться під загрозою вимирання.

Річки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла.
Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене,
його екосистема на грані повної деградації. У 1988 році через
забруднення нафтопродукиами в Північному морі загинуло близько 3
тисяч тюленів. А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій
танкерів-нафтовозів у океанах!…

Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зростала
майже пропорційно збільшенню кількості людей, і максимальних
значень досягла за останні сто років.

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати
такі: по-перше - виховання природоохоронної свідомості у людей з
дитинства; по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством,
посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і
річках; по-третє - допомога звірям (охорона від епідемій і
антропогенних забруднень, контроль за кількістю хижаків і т.і.).

Крім того необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаючих видів,
причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращення
ситуації, екологічних прогнозів на основі екологічного моніторингу.
Міжнародний аспект проблеми екологічної безпеки пов`язаний з
двостороннім або багатостороннім співробітництвом і часто
орієнтується на розв`язанні регіональних екологічних проблем як на
урядовому так і на неурядовому рівні. При чому в глобальному
масштабі важливу координаційну роль відіграє Програма ООН з
навколишнього середовища (ЮНЕП). Сьогодні обговорюється
можливість створення добровільного міжнародного фонду екологічної
безпеки, відрахування в який мали б іти за рахунок конверсії та
скорочення асигнувань по військовій потребі держав. Так, з ініціативи
ЮНЕП висунута пропозиція направляти засоби, які виділяються
країнами, що розвиваються, для сплати своїх боргів по цілі екологічної
безпеки. Глобальний характер екологічної безпеки включає корінний
перегляд всіх міжнародних зв`язків і відносин, реалізацію глобально-
гуманістичного мислення.

Необхідно домагатись встановлення міжнародного екологічного
порядку, який би пердбачав:

- введення обов`язкових для всіх країн середніх меж гранічно-
допустимих концепцій хімічних речовин і міжнародний контроль за їх
дотриманням;

- міжнародну екологічну експертизу всіх нових крупних проектів
природокористування;

- форми відповідальності країни за знищення екосистем, які
відбуваються навіть в межах власних територій;

- забезпечення адекватною концепцією державами, які
експлуатують свої невідновлювані природні ресурси в інтересах
світового ринку;

- створення міжнародного механізму стимулювання, поширення і
впровадження чистих технологій.

Велику роль в висвітленні питання глобальних екологічних
проблем сучасності відіграє міжнародно-правова охорона
навколишнього середовища.

Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища - це
сукупність принципів і норм міжнародного права. Вони складають
специфічну галузь цієї системи права та регулюють діяльність суб`єкту
(в першу чергу держав) по попередженню обмежень та встановленню
шкоди навколишньому середовищу від різноманітних джерел, а також
по раціональному екологічно обумовленому використанню природних
ресурсів. Останнє було проголошено як політична вимога у
Стокгольмській декларації ООН 1972 року.

Розвиток міжнародного права навколишнього
середовища відбувається в основному договірним шляхом.
За даними Програми ООН по навколишньому середовищу
(ЮНЕП), у теперішній час зареєстровано 152
багатосторонніх договори у цій області.

Ряд регіональних договорів спрямовані на захист міжнародних
прісноводних басейнів: Договір про навігацію та економічне
співробітництво між державами басейну річки Нігер (1963 рік);
Конвенція про захист річки Рейн від забруднення хімічними
речовинами (1976 рік); Договір про співробітництво у басейні річки
Амазонки (1978 рік); Угода про план дії по економічно-раціональному
використанню Загальної системи річки Замбезі (1987 рік) та інші.

В області захисту морського середовища від забруднення та
використання ресурсів Світового океану діють: Конвенція про
запобігання забруднення морів скидами відходів та інших матеріалів
(1972 рік); Конвенція про запобігання забруднення морів з суден (1973
рік); Конвенція ООН про морське право (1982 рік); Конвенція про
охорону морських живих ресурсів Атлантики (1982 рік) тощо.
На захист атмосфери від забруднення спямовані Венська
конвенція про охорону озонового шару (1985рік) та Монреальський
протокол до неї (1987 рік).

Конкретний зв`язок екологічних проблем, як показує практика,
найбільш успішно досягається на регіональному рівні.
Багато договорів укладені під угодою Європейської економічнолї
комісії ООН (ЄЕК): Конвенція про трансграничне забруднення повітря
на великі відстані (1979 рік); Конвенція про оцінку дії на навколишнє
середовище в трансграничному контексті (1991 рік); Конвенція про
трансграничну дію промислових аварій (1992 рік); Конвенція про
охорону та використання трансграничних водотоків та міжнародних
озер, і багато інших.

Австралійська програма "Мільярд дерев", розпочата в 1991 році,
передбачає відновлення лісів континенту в найближчі десять років
(планувалося відновити понад 10 млн га лісу); відома організація ОАА
(США, Національна асоціація з вивчення океану та атмосфери) в 1991
році лише на вивчення мідій як прекрасного індикатора забруднення
океанічного середовища виділила понад 11 млн доларів на два
найближчі роки; з 1995 року Японія планує щорічно витрачати майже
80 млрд доларів`на зменшення та утилізацію відходів, а США на
охорону навколишнього середовища виділятимуть щорічно з 1992 року
80-100 млрд доларів. Усе це - яскраві приклади практичного сучасного
підходу до вирішення екологічних проблем, які мають надихнути на
важливі справи й наших урядовців, і всіх людей доброї волі в усьому
світі.

Нині настав час серйозного переосмислення людством
ставлення до природи, час об`єднання зусиль націй і народів у боротьбі
за врятування біосфери планети, адже Земля у нас всіх одна; здійснення
нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого
розвитку та вживання, які повинні базуватися на нових соціально-
політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і
підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.

Тягар цих турбот має лягти на всі країни. Ті з них, що
розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми,
проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори, в свою
чергу розвинені країни повинні також дбати про наслідки
суперурбанізації, перезабруднення довкілля промисловими і
сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними,
понадвиробництва та понадспоживання, кислотних дощів та
демілітаризації. Всі країни повинні брати участь у збереженні світу,
виправленні екологічної системи...

Для майбутнього всього людства наступні два десятиріччя
будуть визначальними: або співдружність націй вирішить найголовніші
екологічні проблеми, або почнеться незворотна деградація біосфери і
поступова загибель цивілізації. Планета вже не витримує
антропогенного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятирічь
та його концентрація головним чином у містах; п`яти- , десятикратний
приріст економічної активності менш ніж за століття; некероване
зростання різних перетворень у сільському господарстві, енергетичних
і промислових системах; супермілітаризація суспільства та
накопичення великої кількості глобально небезпечної ядерної та
хімічної зброї (додаток 4).

У наш час традиційні кордони між країнами, націями з
екологічної точки зору стають прозорими, прониклими, а діяльність,
яка колись вважалася винятково "внутрішньою справою", сьогодні
зумовлює екологічну ситуацію, розвиток і виживання інших країн.
Отже, всі ми "пов`язані" між собою. І діяти повинні разом. А критична
межа вже зовсім близько (а можливо вона вже досягнута?)...
Глобальна проблема екологічного забруднення буде існувати до
тих пір, поки все людство не об`єднається для її вирішення, тому що від
цього належить майбутнє наступних поколінь. Як говорить древня
індійська сентенція: "Природа - це не те, що ми отримали у спадщину
від пращурів, а те що ми взяли у позику від нащадків."

Література:

1. Балацький О.Ф. Охорона навколишнього середовища. - К.: Знання,
1977. – 11 с.

2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної
екології. – К.: Либідь, 1993. – 3-6 с.

3. Брайон А.В., Гордецкий А.В., Сытник К.М. Биосфера, экология,
охрана природы. – К.: Лыбидь, 1992. – 523.

4. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. –
Л.: Наука, 1991. – 47с.

5. Жирицкий А.К., Меркушин В.И. Новиков Р.А., Глобальные
экологические проблемы. – М.: Мысль, 1988. – 302 с.

6. Кефлит Г. Тревога в 2000 году: бомба замедленного действия на
нашей планете. – М.: Мысль, 1990. – 179 с.

7. Новиков Ю.В. Природа и человек. – М.: Мысль, 1991. – 39 с.

назад |  2 | вперед


Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Верная женщина та, на которую всегда можно положиться.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100