Реферати українською

Курс з Новітної історії - Історія Всесвітня -

Курс з Новітної історії - Історія Всесвітня - Скачать бесплатно

1.0pt; padding:0cm 2.0pt 0cm 2.0pt;height:14.9pt">
1916
1917
1918

2.2. Головним наслідком війни була перемога блоку ... і поразка ... (заповніть пропуски).

ТЕМА 5

Паризька мирна конференція 1919 року

ТЕРМІНИ:

Анексія - загарбання території чужої держави

Контрибуція - грошова виплата переможеної держави державам-переможницям

ДАТИ:

Січень 1919 - січень 1920 р. - Паризька мирна конференція 28 червня 1919 р. - підписання Версальського мирного договору між країнами Антанти і Німеччиною

1923 р. - рішення конференції країн Антанти про приєднання Східної Галичини до Польщі

1919-1946 рр. - діяльність Ліги Націй ПЕРСОНАЛІ?:

ЛЛОЙД ДЖОРДЖ Девід (1863 - 1945) - прем'єр-міністр Англії у 1916 - 1922 рр., ліберал

КЛЕМАНСО Жорж (1841 - 1829) - прем'єр-міністр Франції у 1906

- 1909, 1916 - 1920 рр., радикал

ВІЛЬСОН Томас Будро (1856 - 1924) - 28-й президент США у 1913

- 1921 рр., демократ

ПЛАН

1. Паризька мирна конференція. Плани держав Антанти.

2. Версальський договір та договори з союзницями Німеччини.

3. Утворення та діяльність Ліги Націй.

4. «Українське питання» на конференції 1923 року.

1. Підсумки Першої світової війни, що закінчилася підписанням 11 листопада 1918 р. Комп'єнського пере­мир'я, підбито на Паризькій мирній конференції (січень 1919 - січень 1920). її метою були розробка і укладення мирних договорів між державами Антанти, які перемог­ли у війні, і державами Четверного союзу, які розпочали і програли її. Основні питання конференції вирішували­ся «радою трьох»: прем'єр-міністром Великобританії Д. Ллойд-Джорджем, президентом США В. Вільсоном, прем'єр-міністром Франції Ж. Клемансо, що не задоволь­няло інші країни, які брали участь у війні на боці Антан­ти.

Мета Франції - економічно послабити свого давнього суперника - Німеччину, встановити кордон по р. Рейн, заволодіти економічно розвинутими землями Німеччини (лівий берег Рейну, Саарський кам'яновугільний басейн).

Великобританія, керуючися гаслом: «У Англії немає постійних союзників, є постійні інтереси», прагнула зберегти сильну Німеччину як противагу Франції на континенті, відібрати німецькі колонії.

США, що перетворилися за роки війни на кредитора Європи, в документі, який отримав назву «14 пунктів» президента В.Вільсона» (опублікований 8 січня 1918 р.), відстоювали право європейських націй на самовизначен­ня і утворення у Східній Європі самостійних держав, що змогли б стати противагою Німеччині, Британії та Франції.

2. Після довгих дебатів, 28 червня 1919 р., було укла­дено Версальський мирний договір країн Антанти і Німеччини. За ним Німеччина втратила 1/7 частину території, 1/12 частину населення, позбавлялася всіх ко­лоній. Армія, створена на принципі загального військово­го обов'язку, мала стати професійною з чисельністю не більше 100 тис. чол. (у тому числі 4 тис. офіцерів). Німеччині було заборонено мати авіацію, важку артилерію тощо. Вона повинна була за 42 роки виплатити репарацій на астрономічну суму 256 млрд золотих марок.

Територіальні втрати Німеччини:

• Ельзас і Лотарингія поверталися Франції;

• «польський коридор» (частина Верхньої Сілезії, Померанії і Східної Пруссії) відходив до Польщі, яка отримала вихід до Балтики;

• Гданськ ставав «вільним містом» під захистом Ліги Націй;

• частина Шлезвіг-Гольштейну за плебісцитом (голосуванням) відходила до Данії, а округи Ейпен і Мальмеді - до Бельгії;

• округ Мемель з центром у Клайпеді переходив у відання держав-переможниць (у 1923 р. приєднаний до Литви).

Саарський вугільний басейн залишався у Німеччині, але на 15 років він переходив під управління Ліги Націй, після чого мав відбутися плебісцит; шахти експлуатувалися Францією. Увесь лівий берег Рейну, і 50 км правого демілітаризовувалися і скуповувалися військами Антанти на 15 років.

10 вересня 1919 р. підписано Сен-Жерменський до­говір з Австрією. Південний Тіроль, Юлійська Крайна, Істрія, крім міста Фіуме (Рієка), що ставало вільним містом, відходили до Італії. Богемія, Моравія і Сілезія відходили до Чехословаччини; Боснія і Герцеговина, Далмація, Крайна, Словенія - до КСХС; Буковина - до Румунії; Східну Галичину окупувала Польща. Австрії заборонявся аншлюс (возз'єднання) з Німеччиною.

27 листопада 1919 р. підписано Нейський договір з Болгарією. Вона втратила вихід до Егейського моря -Західну Фракію, що відійшла до Греції; частина Маке­донії переходила до КСХС; Південна Добруджа залишала­ся у складі Румунії. Репарації становили 2,25 млрд золо­тих франків, які країна повинна була виплатити протягом 37 років.

4 червня 1920 р. з Угорщиною було підписано Тріанонський договір, за яким її населення зменшувало­ся у 2,5 раза, а територія - у 3 рази. Вона втратила Трансільванію і частину Банату, що відійшли до Румунії. До КСХС відходили Воєводина і Хорватія, до Чехословач­чини - Закарпаття.

10 серпня 1920 р. за Севрським договором з Туреччиною Османська імперія була поділена між Британією (отримала мандат на Палестину, Трансіорданію, Ірак, протекторат над Єгиптом) і Францією (мандат на Сирію і Ліван, протекторат над Марокко і Тунісом). Мармурове море було відкрито для всіх кораблів. У зв'язку з революційними подіями в

Туреччині - ліквідацією султанату і проголошенням президентом республіки Мустафи Кемаля - Севрський до­говір у силу не вступив, а в липні 1923 р. укладено Лозаннський мирний договір, за яким Туреччина зберегла свою державність і домоглася визнання незалежності з боку країн Антанти.

3. За ініціативи СІЛА була утворена Ліга Націй (1919

- 1946), метою якої були розвиток співробітництва між державами і досягнення миру і безпеки між народами. Ініціатор її створення - президент В. Вільсон. Спочатку членами Ліги стали 44 країни, потім їх кількість зросла до 52. Однак після ознайомлення з її статутом конгрес СІЛА відмовився від вступу своєї країни до цієї організації.

Основні органи Ліги: Асамблея представників членів організації, Рада Ліги, постійний секретаріат на чолі з генеральним секретарем. Місце перебування організації

Женева. Ліга Націй намагалася перешкодити розв'язанню військових конфліктів, однак реально не зуміла прийняти жодного дієвого рішення з метою зупинити агресора, оскільки система прийняття рішень була дуже складною, механізму їх впровадження не було, документи мали переважно декларативний характер.

4. Об'єднана делегація Західноукраїнської Народної « Республіки і Української Народної Республіки прибула на конференцію у січні 1919 р., однак представники кожної з держав діяли самостійно і неузгоджено. Деле­гація ЗУНР вимагала зупинення наступу Польщі на Східну Галичину. У липні 1919 р. представники Антан­ти визнали право Польщі на окупацію Східної Галичи­ни. А 14 березня 1923 р. конференція послів Антанти, виходячи з результатів Ризького мирного договору Ра­дянської Росії, УСРР і Польщі, ухвалила рішення про приєднання Східної Галичини до Польщі на умовах за­безпечення автономії для українців (останнє виконано не було). Таким чином, на 1923 рік українські землі були поділені між Польщею (Східна Галичина, Західна Волинь, Закерзоння), Чехословаччиною (Закарпаття), Ру­мунією (Північна Буковина, Хотинщина, Південна Бес-сарабія). Право- і Лівобережна Україна під назвою УСРР входила до складу СРСР.

Система договорів 1919 - 1920 років була несправед­ливою у багатьох питаннях: надзвичайно принижено Німеччину, не вирішено багато територіальних проблем (17 млн чоловік опинилися на землях не своїх держав), окремі нації - українці, словаки не утворили своїх держав. Поза системою договорів знаходилася Радянсь­ка Росія, яка ще у березні 1918 р. підписала сепаратний Брестський мир з Німеччиною і тому країнами Антанти визнавалася зрадницею союзницьких інтересів. Це не сприяло стабілізації в Європі. Тому договори не стали ос­новою тривалого стабільного миру. Наприкінці 20-х рр. посилився рух за перегляд кордонів у Європі, що стало однією з причин Другої світової війни.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. 3 якою метою і які країни брали участь у Паризькій конференції?

1.2. Розкажіть про наслідки Версальського договору для Німеччини.

1.3. Коли і де були підписані мирні договори з союзниками Німеччини?

1.4. Чи було вирішено українське питання на конференції?

2.1. Назвіть лідерів країн, які вирішували долю Європи на Паризькій конференції.

2.2. Ліга Націй існувала: 1918 - 1945, 1919 - 1945, 1919 - 1946 рр.?

2.3. До кожного договору доберіть наяву країни і дату його підписання. Розташуйте у хронологічному порядку.

а) Австрія, Туреччина, Угорщина, Болгарія;

б) 10 вересня 1919 р., 10 серпня 1920 р., 4 червня 1920 р., 27 листопада 1919 р.;

в) Нейі, Тріанон, Севр, Сен-Жермен.

8,1. Проаналізуйте наслідки договорів з Німеччиною і її союзниками. Наскільки справедливо вирішувалися питання на конференції?

3.2. Як змінилася політична карта Європи після Першої світової

війни?

3.3. Яку країну після укладення Версальської системи договорів можна назвати «переможеним переможцем»? Чому ?

ТЕМА 5.

Вашингтонська конференція 1921 - 1922 рр.

ДАТИ:

Листопад 1921 - лютий 1922 рр. - Вашингтонська конференція

ПЛАН

1. Міждержавні суперечності на Далекому Сході та у зоні Тихого океану. Вашингтонська конференція та її рішення.

1. Для розгляду далекосхідних питань у листопаді 1921 - лютому 1922 рр. була скликана Вашингтонська конференція 9-ти держав - США, Великобританії, Японії, Франції, Італії, Бельгії, Нідерландів, Португалії, Китаю. Найактивніший учасник конференції - США, які намагалися встановити контроль над Азійсько-Тихоокеанським регіоном. Офіційна мета конференції - обмежен­ня морських озброєнь і вирішення проблеми Далекого Сходу й Тихоокеанського регіону. В основному її рішен­ня були спрямовані на обмеження програми Франції по збільшенню свого флоту і зменшенню впливу Японії, яка втрачала свої позиції в Китаї. США вимагали припини­ти в усіх країнах будівництво великих військових ко­раблів.

13 грудня 1921 р. підписано договір «чотирьох дер­жав» - США, Британії, Франції та Японії, який, в ціло­му, був договором про ненапад у зоні Тихого океану. Він скасував англо-японський договір 1902 року. Країни, що підписали договір, домовилися «поважати всі права стосовно їх острівних володінь... у зоні Тихого океану». США надавалася можливість «придбання» островів у регіоні.

6 лютого 1922 р. підписано договір про обмеження морських озброєнь (договір «п'яти держав») між США, Британією, Францією, Японією та Італією строком на 15 років. У ньому визначалася кількість лінкорів, що їх могли мати держави-учасниці, у такій пропорції: по 5 для США і Англії, 3 - для Японії, по 1,75 - для Франції та Італії. Було вирішено заморозити будівництво лінкорів на 10 років. Обмежень на інші класи кораблів не встановили. Японії, Англії і США не дозволялося укріплювати свої бази на островах. Від цього виграла Японія, яка щойно закінчила будівництво нової бази на о. Бонін.

Одним з найскладніших на конференції вважалося пи­тання Китаю. 6 лютого 1922 р. підписано договір «дев'яти держав», у якому йшлося про дотримання суве­ренітету, незалежності та територіальної цілісності Китаю і дотримання принципу «відкритих дверей», тоб­то «рівних можливостей, що відкриваються у Китаї для торгівлі і промисловості всіх націй». Фактично, це дава­ло перевагу США в Китаї, оскільки до цього останній був поділений на сфери впливу тільки Франції, Англії та Японії. Держави-учасниці обіцяли не використовувати ситуацію, що склалася в Китаї, з метою здобуття переваг для себе. На той час у Китаї існували 2 уряди: у Пекіні -монархічний, у Кантоні - республіканський на чолі з Сунь Ятсеном, які ворогували між собою. Іноземні грома­дяни мали право екстериторіальності - тобто у разі пору­шення ними китайських законів вони не підлягали юрисдикції Китаю.

Вашингтонська конференція зафіксувала нове співвідношення сил на Далекому Сході на користь США, Британії і Франції.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. За що йшло суперництво великих держав на Далекому Сході?

1.2. Коли і на яких умовах були підписані договори чотирьох, п'яти і дев'яти держав?

2.1. Назвіть країни, які брали участь у Вашингтонській конференції.

2.2. У чому суть доктрини «відкритих дверей», до якої країни вона застосувалася?

3.1. Яким країнам було надано перевагу в результаті підписання дого­ворів у Вашингтоні? Як вони використали цю перевагу?

ТЕМА 6.

Спроба перегляду повоєнних договорів у 20-х роках

ТЕРМІНИ:

Репарації • повне або часткове відшкодування державою, що розв'язала агресивну війну, збитків, заподіяних іншим державам, які зазнали нападу

ДАТИ:

Квітень-травень 1922 р. - Генуезька конференція

Квітень 1922 р. - Рапалльський договір Радянської Росії і Німеччини

1924 - 1929 рр. - дія «плану Дауеса»

Жовтень 1926 р. - Локарнські угоди

1928 р. • пакт Бріана • Келллога

1929 - 1931 рр. • дія «плану Юнга»

ПЕРСОНАЛІЇ:

ДАУЕС Чарльз (1865 - 1951) - голова міжнародного комітету експертів з німецьких репарацій. Банкір, у 1925 - 1929 рр. - віце-президент США від республіканської партії, посол у Британії у 1929

- 1932 роки

БРГАН Арістид (1862 - 1932) - прем'єр-міністр Франції у 1909

- 1931 рр. (11 разів), міністр закордонних справ у [915 - 1931 рр. (17 разів). За професією - адвокат. Член Республіканської соціалістичної партії

КЕЛЛОГ Френк (1856 - 1937) - державний секретар США у 1925 -1929 роки. Юрист, дипломат, член Республіканської партії. У 1916 -1923 рр. - сенатор, у 1924 р. - посол США у Британії

ПЛАН

1. Генуезька конференція та Рапалльський договір 1922 року.

2. Найголовніші постанови Гаазької, Лозаннської та Локарнської конференцій.

3. Наслідки реалізації планів Дауеса та Юнга.

4. Пакт Бріана - Келлога.

Після підписання Версальсько-Вашингтонської системи договорів міжнародна ситуація в Європі стабілізувалася. Однак «відкритим питанням» залишалася Радянська Росія: європейські уряди не визна­вали більшовицького режиму, намагалися ліквідувати йо­го під час громадянської війни у Росії; радянський уряд відмовився розраховуватися за царськими кредитами. Це стримувало її міжнародне визнання і розвиток торгівлі. Винятком став торговий договір Росії з Англією 1921 року.

Початком виходу Росії з міжнародної ізоляції стала Генуезька конференція, яка проводилася з квітня по травень 1922 року. Основне питання конференції - взаємне визнання боргів. Однак Росія погодилася оплатити царські борги у тому випадку, якщо європейські держави відшкодують збитки від інтервенції 1918 - 1920 років. Оскільки остання сума, з точки зору Росії, перевищувала борги періоду царизму, а європейські країни це не влаштовувало, - конференцію було припинено. Проте у містечку Рапалло 16 квітня 1922 р. підписано договір Росії з Німеччиною, за яким країни визнали одна одну і встановили тісні політичні, військові та економічні зв'язки.

11 січня 1923 р. франко-бельгійські війська окупували Рурську область Німеччини через те, що остання не мала можливості виплатити астрономічну суму репарацій. Уряд Німеччини закликав населення не співробітничати з окупантами, не працювати на виробництві, а Німеччина продовжувала виплату заробітної плати у цьому регіоні. Це призвело до гіперінфляції - ціна одного американського долара дорівнювала сотням мільярдів марок.

У серпні 1923 р. Німеччину охопив загальний страйк. У результаті посилився вплив радикальних партій (лівих - комуністичних і правих - фашистських). Лідер до цього невідомої націонал-соціалістичної партії А. Гітлер навіть закликав до походу на Берлін.

2. Фінансові питання розглядалися і на Гаазькій конференції влітку 1922 р., однак теж безрезультатно. Єдиним практичним результатом її стало визнання Радянської Росії повноправним учасником міжнародних відносин без будь-яких поступок з її боку.

На Лозаннській конференції 1922 - 1924 рр. укладено договір (1924) європейських країн та Туреччини, що замінив Севрський договір. Відповідно до Лозаннського договору встановлені сучасні кордони Туреччини.

За Локарнськими угодами жовтня 1925 р. гарантована недоторканність кордонів між Францією і Бельгією та Німеччиною. Східні кордони Німеччини гарантуванню не підлягали. Німеччину було прийнято до Ліги Націй. З Саарської області виводилися французькі війська.

Поступово країни Європи відходили від принципів Версалю, ставали на шлях визнання СРСР, і до 1925 р. він був визнаний 22 країнами.

Після Рапалло зав'язалися найтісніші контакти СРСР і Німеччини, особливо у військовій сфері: з 1923 р. практи­кувалася спільна підготовка офіцерів Червоної Армії і Рейхсверу, провадився обмін військовими технологіями. На території СРСР таємно вироблялися підводні човни, зброя для Німеччини. Взаємні кредити становили 700 млрд марок. У квітні 1926 р. між СРСР і Німеччиною підписано договір про ненапад і нейтралітет.

3. У 1924 р. голова американської репараційної комісії, директор банку Моргана у Чикаго Ч. Дауес за­пропонував знизити суму репарацій і надати Німеччині кредит у 800 млн золотих марок для стабілізації її валю­ти - так званий «План Дауеса». За шість років Німеччи­на виплатила 7,5 млрд, а отримала кредитів на 21 млрд марок.

За «Планом Юнга» (1929 -1931) репарації зменшено, а з 1932 р. за ініціативою Англії Німеччина взагалі звільнилася від них, виплативши 21,7 млрд, отримавши при цьому кредитів на 38 млрд марок.

4. З метою забезпечення миру в Європі 27 серпня 1928 р. у Парижі було підписано пакт Бріана - Келлога, за яким країни-учасниці пакту відмовлялися у взаєминах між собою від війни як знаряддя політики. Спочатку його підписали 15, а на 1929 р. - 44 країни.

Однак економічна криза 1929 - 1933 рр. зруйнувала багато міжнародних домовленостей, система договорів, що існувала, не змогла втримати фашистську агресію 30-х рр., не запобігла Другій світовій війні.

ЗАВДАННЯ ТА ЗАПИТАННЯ:

1.1. Охарактеризуйте становище в Європі після укладення Версальсько-
го та інших договорів.

1.2. Яка мета і наслідки Генуезької конференції?

1.3. У чому суть і наслідки Рурського конфлікту?

1.4. Як вплинув план Дауеса на ситуацію в Німеччині?

1.5. Які кордони підлягали гарантіям за рішенням Локарнської

Конференції?

1.6. Що Ви знаєте про радянська-німецьке повоєнне співробітництво?

1.7. У чому суть пакту Бріана Келлога?

2.1. Генуезька конференція відбулася у: 1920, 1921, 1922, 1923 р.?

2.2. Рурську область окупували франко-бельгійські війська: ТАК чи НІ? Коли відбулася ця подія?

2.3. План зниження репарацій з Німеччини запропонував: Шуман, Маршалл, Юнг, Дауес?

2.4. Пакт Бріана • Келлога підписали: ЗО, 44, 54 країни?

3.1. Які поступки Німеччині у повоєнний період зробило міжнародне співтовариство? З яких причин?

3.2. Чому саме Німеччина і Радянська Росія покращили взаємовідносини у 20-ті роки?

Назад

---