ЗМІСТ Вступ........................................................................................... Облік зобов’язань Визначення зобов'язань та характеристика їх видів..... Облік забезпечення зобов'язань...................................... Облік довгострокових зобов'язань.................................. Облік поточних зобов'язань............................................ Облік доходів майбутніх періодів.................................. Висновок ................................................................................... Література ................................................................................. Додатки ..................................................................................... Вступ Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а Інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо. Підходи до визначення зобов'язань різні, їх розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як розрахункові відносини та як частину вартості майна. В широкому розумінні зобов'язання виникають як управлінський правовий акт замовлення або державний контракт. У вузькому значенні -виникають із господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону; за результатами конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу. Юридичним джерелом договірних господарських зобов'язань є
Рис. 1 Однак не всі зобов'язання встановлюються договором: значна їх частина визначається адміністративними актами, іншими правомірними чи неправомірними діями. Правове поняття зобов'язання має декілька складових: зміст зобов'язання, суб'єкти зобов'язання та правовідносини між суб'єктами. Суб'єктом зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, може бути будь-яка юридична або фізична особа. Сторона, яка має право вимагати від іншої сторони виконання певної дії, називається кредитором, а сторона, яка зобов'язана виконати вимогу кредитора, - боржником. Об'єктом майнових прав є майно, а об'єктом зобов'язального права виступає дія. В бухгалтерському обліку поняття "зобов'язання" вужче, ніж в цивільному законодавстві: - зобов'язання в бухгалтерському обліку виникає не тільки з Цивільного кодексу, а й з інших галузей права: фінансового, трудового чи окремих законодавчих актів, що регулюють економічні відносини; - поняття "зобов'язання" в праві та бухгалтерському обліку мають різний зміст; - договір - тільки юридичний факт, тому в бухгалтерському обліку відображаються договірні зобов'язання в момент їх виконання, а не виникнення. Метою даної роботи є поглиблення знань по обліку зобов'язань, отриманих у ході теоретичних і практичних занять. У даній роботі подані __ приклади, ___ таблиці, ___ додатки, що сприяють більш легкому сприйняттю курсової. 2. Облік зобов’язань 2.1. Визначення зобов'язань та характеристика їх видів Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс", зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла, внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Зобов'язання виникають через існуючі (завдяки минулим операціям чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для євого фінансування. Обліковуються не всі господарські зобов'яздння, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів. Класифікацію зобов'язань за різними ознаками можна представити у наступній таблиці (табл. 2.1.).
Погашення зобов'язання може відбутися: сплатою грошових коштів в готівковій або безготівковій формі; розрахунками в кредит; передачею інших активів; наданням идслуг; заміною зобов'язання іншим; перетворенням зобов'язання на капітал; відмовою кредитора від своїх прав або позбавленням їх. Використання безготівкової, готівкової або кредитної форми порядку розрахунків між отримувачем коштів і платником визначається договором. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови відповідно до П(С)БО 11: 1) оцінка їх може бути достовірно визначена; 2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення. В П(С)БО 11 "Зобов'язання" відсутнє визначення критеріїв визнання того чи іншого виду зобов'язань. Зобов'язання виникають на балансі підприємства та відображаються у фінансовій звітності в наступних випадках: при визнанні активу, придбаного в борг; при створенні забезпечення за рахунок витрат (резерв на оплату відпусток та інші забезпечення) звітного періоду, що супроводжується збільшенням витрат та збільшенням зобов'язань; при зменшенні забезпечення та збільшенні зобов'язання. Класифікацію зобов'язань для їх відображення в бухгалтерському обліку відповідно до П(С)БО 11 наведено на рис. 2.1. Рис. 2.1.
Поточні зобов'язання погашаються за рахунок поточних активів, до яких належать грошові кошти та інші ресурси, щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають триваліший). Надання визначення довгостроковим зобов'язанням можна відобразити за допомогою схеми (рис. 2.2). Частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню в термін до 12-ти місяців з дати балансу, відображається у складі поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями. Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань. Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі. Рис. 2.2.
=
_
+
+
Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються наступні види оцінок (див. рис. 2.3) За П(С)БО 11 "Зобов'язання" в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності в розділі поточних зобов'язань відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання. Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються' довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів облігаційних позикн довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню. Рис. 2.3.
У П(С)БО 11 "Зобов'язання" щодо оцінки зазначено наступне. Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання. Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою. Дисконтована оцінка зобов'язання - це вартість майбутнього платежу. Визначення дисконтованої вартості засновано на розумінні того, що з економічної точки зору сума коштів, яка буде витрачена підприємством в майбутньому, менше суми коштів, витрачених підприємством сьогодні. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. До більшості рахунків обліку зобов'язань Планом рахунків передбачено відкриття субрахунків, що деталізують об'єкти обліку (табл. 2.2.) Табл. 2.2.
2.2. Облік забезпечення зобов'язань Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу. Цільове фінансування - спрямування фінансових ресурсів на певні, чітко визначені потреби (заходи). Страхові резерви - грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування та доходів, одержаних від розміщення тимчасово вільних коштів. Класифікація: Забезпечення для відшкодування витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів Документування господарських операцій: При формуванні та збільшенні: Статут, установчий договір, накази, договори, виписки банку, ПКО, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо. При використанні: Статут, установчий договір, договори, платіжні доручення, ВКО, накази, довідки та розрахунки бухгалтерії тощо. Синтетичний облік: Рахунки 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження", 49 "Страхові резерви" з відповідними субрахунками. Аналітичний облік: По рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" - за видами забезпечень майбутніх витрат і платежів, напрямами формування й використання, 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" - за призначенням та джерелами цільового фінансуванням і цільових надходжень, 49 "Страхові резерви" - за видами страховихрезервів Відображається: В облікових регістрах Журнал 7, Відомість 7.3 У фінансовій звітності Баланс (ф. № 1), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5). Забезпечення витрат є одним з об'єктів обліку. Під поняттям "забезпечення" слід розуміти зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу. В Україні забезпечення виступають однією з основних складових облікової політики, при формуванні якої слід звернути особливу увагу на створювані резерви майбутніх витрат і платежів (на гарантійне обслуговування, на оплату відпусток працівникам тощо П(С)БО 2). Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов'язання, погашення якого, імовірно, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути визначена розрахунково. Забезпечення можуть створюватись для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Підприємства окремих галузей можуть також створити й інші додаткові резерви. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Забезпечення використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких воно було створене. Суми створених забезпечень визнаються витратами. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію визначається за сумою прямих витрат, які не пов'язані з діяльністю підприємства, що триває. Забезпечення, як економічна категорія, означає створення резервних, і страхових фондів для гарантування погашення заборгованості кредиторам. Забезпечення наступних витрат і платежів нараховується у звітному періоді, а використовується у майбутні періоди. Крім гарантії для кредиторів рівномірне нарахування забезпечень дозволяє рівномірно їх включати у собівартість продукції та відносити на фінансові результати. Правильність утворення і погашення сум забезпечень перевіряється за даними кошторисів, розрахунків і за необхідності в кінці року коригується. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, у разі потреби, збільшується або зменшується. У випадку відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню. Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів Узагальнення інформації про рух коштів ведеться на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". Облік нарахування та використання резерву на оплату відпусток працівникам ведеться на субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток". Облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення ведеться на субрахунку 472 "Додаткове пенсійне забезпечення". Облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, предметів прокату тощо, ведеться на субрахунку 473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань". На субрахунку 474 "Забезпечення інших витрат і платежів" ведеться облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат І платежів". Облік цільового фінансування та цільових надходжень Бухгалтерський облік коштів цільового фінансування регулюється П(С)БО 15 "Дохід". Залежно від того, для яких цілей надходить фінансування, момент визнання доходу визначається по-різному. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були понесені витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування. До цільового фінансування та цільових надходжень відносять кошти, що отримуються підприємством на суворо визначені цілі: утримання дитячих установ, підготовку кадрів, науково-дослідні роботи тощо. Таке фінансування здійснюється за рахунок асигнувань з бюджету; внесків батьків; плати за навчання; прибутку, що залишається в розпорядженні; коштів, отриманих від інших підприємств тощо. Фонди цільового фінансування та цільових надходжень формуються за рахунок лише зовнішніх цільових надходжень. Кошти цільового фінансування і цільових надходжень витрачаються у суворій відповідності до встановлених кошторисів. Забороняється використання цільових коштів не за призначенням та направлення інших коштів на потреби, фінансування яких повинно здійснюватись тільки за рахунок цільових джерел. У випадку нецільового використання таких коштів певні особи несуть відповідальність з усіма наслідками, що випливають, і в такому разі кошти підлягають поверненню тим, хто їх вносив. Цільове фінансування і цільові надходження
Для узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі про отриману гуманітарну допомогу) призначено рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Суми отриманого цільового фінансування є частиною доходу підприємства, тому рахунок 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" кореспондує за дебетом з кредитом відповідних рахунків класу 7 "Доходи і результати діяльності". Кошти, отримані на цільове фінансування, визнаються доходом протягом періоду корисного використання об'єктів інвестування пропорційно до суми нарахованої амортизації цих об'єктів. Тобто у разі фінансування капітальних вкладень сальдо за рахунком 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" підлягає списанню у кредит рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів" і вже з цього рахунку поступово буде списуватися на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням амортизації об'єкта капітальних вкладень При пайовій участі в будівництві підприємство, що є головним забудовником, за згодою учасників капітального будівництва акумулює грошові кошти інших учасників з подальшого передачею збудованого об'єкту кожному з учасників відповідно до його частки фінансування. Відображення пайової участі у забудовника і пайовика наведено в таблиці 2.2. Табл. 2.2.
Реклама
Поиск рефератов
Еще рефераты
Афоризм
Чтобы молоко не убежало, покрепче привяжите корову.
|