Реферати українською

Бухгалтерський облік цінних паперів - Бухгалтерський облік, оподаткування -

Бухгалтерський облік цінних паперів - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

ПЛАН

Введення

1. Поняття і види цінних паперів.

2. Документальне оформлення придбання цінних паперів.

3. Облік операцій з цінними паперами.

3.1. Облік операцій з акціями

3.2. Облік векселів.

3.3. Облік облігацій.

3.4. Облік ощадних сертифікатів.

3.5. Облік казначейських зобов’язань.

3.6. Облік казначейських векселів.

Висновок.

Використана література

Додатки

ВВЕДЕННЯ

Поняття цінних паперів до 1 січня 2004 року наводилося у ст. 1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, який набрав чинності з 1 січня 1992 року. Згідно цього визначення “цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам”. Не важко помітити, наскільки не точним є дане визначення.

У господарській діяльності економічних суб'єктів відбувається значне число угод з різного роду майном, майновими правами, виконанням робіт і наданням послуг, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності, нематеріальними благами, об'єктами цивільних прав і т.п. З розвитком ринкових відносин операції із цінними паперами (фінансові вкладення) одержали масове поширення поряд з операціями по реалізації товарів (робіт, послуг), кредитуванням й іншими. Цінні папери існують у різних видах і служать зручним інструментом організації й функціонування підприємств (організацій) в умовах ринкової економіки. Специфіка діяльності на ринку цінних паперів обумовила виникнення такої категорії юридичних осіб, як професійні учасники ринку цінних паперів. Для них дані операції є основним видом діяльності.

Підприємства й організації, що не є кредитними організаціями й професійними учасниками ринку цінних паперів, також є активними учасниками ринку цінних паперів. Вкладаючи кошти в державні цінні папери (облігації й інші боргові зобов'язання), у цінні папери корпорацій і статутні капітали інших організацій; а також надаючи іншим організаціям позики на території України й за її межами, підприємства здійснюють фінансові вкладення.

З огляду на виняткову важливість цієї галузі для розвитку й стабілізації української економіки, ринок цінних паперів на сьогоднішній день розглядається як галузь інтенсивного контролю й регулювання з боку державних органів. Однією з форм контролю й виступає бухгалтерський облік, а стосовно до даної курсової роботи - бухгалтерський облік цінних паперів.

Основною метою даної курсової роботи є вивчення теорії й практики бухгалтерського обліку цінних паперів на підприємствах різних форм власності з урахуванням останніх змін в українському законодавстві.

Головні завдання курсової роботи - вивчення теоретичної бази бухгалтерського обліку цінних паперів, аналіз особливостей обліку різних цінних паперів, формування фінансових результатів від операцій із цінними паперами, оподатковування операцій і доходів по конкретних видах інвестицій підприємств.

1. ПОНЯТТЯ Й ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

У відповідності зі статтею 3, Глави 1, розділу 1 Закону України від 18.06.91 р. № 1201-XII до цінних паперів відносяться:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання ;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери;

заставні;

іпотечні цінні папери (іпотечні сертифікати та іпотечні облігації);

сертифікати фонду операцій з нерухомістю.

Із прийняттям Закону “Про цінні папери і фондову біржу " ніяких змін у зазначеному переліку цінних паперів не відбулося. У зв'язку із цією обставиною всі цінні папери, які не наведені в даному переліку й з якими інвестор може зштовхнутися на українському фондовому ринку, такими визнані бути не можуть. Однак на практиці як цінні папери цілком успішно обертались всілякі сертифікати, свідоцтва про депонування, свідоцтва про внесення паю, ф'ючерси, купчі, квитки й т.д.

Цінний папір підтверджує факт надання капіталу інвестора емітенту і надає право власникові на одержання певного доходу. Залежно від форми надання капіталу і способу виплати доходу цінні папери діляться на боргові й часткові. Боргові цінні папери звичайно мають фіксовану процентну ставку і є зобов'язанням виплатити капітальну суму боргу на певну дату в майбутньому. Часткові цінні папери, або акції, вказують на безпосередню частку власника в реальній власності й забезпечують одержання дивіденду необмежений час. Інші види цінних паперів є похідні від акцій і боргових зобов'язань.

Акції засвідчують право власника на частку у власних коштах Акціонерного Товариства. Емісія акцій - спосіб створення акціонерного товариства, викупу державного підприємства, збільшення статутного капіталу компанії.

Боргові зобов'язання підтверджують відносини позики між інвестором (кредитором) і особою, що випустила документ (боржником). До боргових зобов'язань відносяться:

1) облігації

2) державні позики

3) депозитні й ощадні сертифікати банків

4) векселі.

Емітент облігацій й інших боргових зобов'язань повинен у певний строк виплатити й позичку й відсотки, які залишаються незмінними або варіюються незначно. Відсотки виплачуються рівними порціями протягом усього строку позики (по облігаціях) або одноразово при погашенні паперу (сертифіката).

Похідні цінні папери закріплюють право їхнього власника на покупку або продаж акцій і боргових зобов'язань. Це опціони й ф'ючерсні контракти.

Опціон - цінний папір, що підтверджує право власника на покупку або продаж певного базисного активу за фіксованою ціною через якийсь час.

Фінансовий ф'ючерс - контракт на покупку або продаж певного базисного активу в майбутньому за фіксованою ціною. На відміну від опціону ф'ючерсний контракт не право, як опціон, а зобов'язання: від опціонної покупки або продажу можна відмовитися, контракт розірвати не можна.

Процес поміщення грошей в акції, облігації, інші цінні папери, а також участі на паях в інших підприємствах називаються фінансовим вкладенням, або інвестицією. В активах підприємства виділяють короткострокові (до року) і довгострокові (строком більше року) фінансові вкладення. Особи, що вкладають кошти в зазначені активи, - інвестори, а особи, що випускають цінні папери, - емітенти.

2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ПРИДБАННЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.

Підставою для прийняття цінних паперів до бухгалтерського обліку є:

• по документарних цінних паперах - договір на придбання цінного папера, акт прийому-передачі цінного папера; "документарною" формою цінного паперу є сертифікат цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами, а "бездокументарною" формою цінного паперу є здійснений зберігачем обліковий запис на "рахунку у цінних паперах". Слід звернути увагу на те, що з правової точки зору відкриття рахунків не зберігачами (в тому числі спеціальних “рахунків у цінних паперах” депозитаріями) призводять до того, що цінних папір не існує у “бездокументарній” формі, а оформлення тимчасових свідоцтв, виписок з реєстру власників іменних цінних паперів, письмових зобов'язань замість сертифікатів цінних паперів призводить до відсутності цінного папера у “документарній” формі.

• по бездокументарних цінних паперах - виписка з рахунку; На практиці у "бездокументарній" формі існують виключно емісійні цінні папери, тобто цінні папери, які розміщуються “випусками” – сукупностями цінних паперів одного емітента певного виду та однієї номінальної вартості, що забезпечують їх власникам однаковий обсяг прав і можливість мати однакові умови розміщення на фондовому ринку. При цьому такий “випуск цінних паперів” (як сукупність цінних паперів) підлягає реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. (додаток № 9)

• при придбанні права вимоги - договір, акт поступки права вимоги, інші документи.

Всі цінні папери, що зберігаються в організації (облігації державної ощадної позики, облігації внутрішньої валютної позики, векселі, акції, облігації), повинні бути описані в Книзі обліку цінних паперів, що виглядає в такий спосіб:

Книга обліку цінних паперів повинна бути зброшурована, скріплена печаткою організації й підписами керівника й головного бухгалтера, сторінки пронумеровані.

Виправлення в Книгу обліку цінних паперів можуть вноситися лише з дозволу керівника і головного бухгалтера із вказівкою дати внесення виправлень.

У випадку ведення Книги обліку цінних паперів за допомогою обчислювальної техніки результатна інформація може формуватися у вигляді вихідного документа на інформаційних носіях. Роздруківка інформації з таких носіїв здійснюється в міру необхідності або вимозі органів, що здійснюють контроль відповідно до законодавства України, суду і прокуратури, але не рідше одного разу в рік.

Відповідно до Закону України від 16.07.99 г. № 996-XIV „Про

бухгалтерський облік і фінансову звітність України” відповідальність за організацію зберігання Книги обліку цінних паперів несе керівник організації.

Підприємства й організації можуть здійснювати свої фінансові вкладення в наступні основні активи:

• державні цінні папери;

• акції й облігації;

• векселі;

• права вимоги та інші похідні цінні папери й вкладення.

(додаток № 8, додаток № 12)

3. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ.

3.1. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З АКЦІЯМИ

Акція - це цінний папір без визначення строку обігу, який посвідчує внесення визначеного паю до Статутного фонду акціонерного товариства (компанії), дає право на участь в управлінні ним і на одержання частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації товариства (компанії).

Облік ведеться по наступних напрямках:

1) статутного капіталу акціонерного товариства в момент реєстрації суспільства

2) оплати статутного капіталу акціонерами

3) зменшення й збільшення статутного капіталу

4) операцій із частковими активами.

При обліку операцій із цінними паперами необхідно виділяти:

а) емісійний доход

б) викуп власних акцій з метою їхнього перепродажу

в) покупку чужих акцій

г) перепродаж чужих акцій

д) виплату дивідендів акціонерам

е) одержання дивідендів по фінансових вкладеннях.

Емісійний доход утвориться в емітента цінних паперів як різниця між ціною продажу й номінальною ціною акції.

Облік розрахунків з акціонерами, що працюють на підприємстві та володіють акціями, потрібно вести за новим Планом рахунків на рахунку

№ 67 "Розрахунки з учасниками", який призначений для узагальнення інформації про розрахунки з учасниками та засновниками підприємства, що пов'язані з поділом прибутку (дивіденди тощо).

На кредиті рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками" відображається збільшення заборгованості підприємства перед засновниками та учасниками товариства, на дебеті - її зменшення (погашення, в тому числі реінвестування доходів тощо).

Рахунок № 67 "Розрахунки з учасниками" має такі субрахунки:

№ 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами"

№ 672 "Розрахунки за іншими виплатами".

На субрахунку № 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" обліковують дивіденди, нараховані власникам простих та привілейованих акцій (часток у Статутному капіталі) за рахунок прибутку або інших передбачених установчими документами джерел.

На субрахунку № 672 "Розрахунки за іншими виплатами" підприємства ведуть облік інших виплат, нарахованих засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним і майновим паєм, а також виплат у зв'язку з одержанням належної вибулому учасникові (засновникові) частини активів підприємства.

Аналітичний облік ведеться за кожним засновником та учасником та за видами виплат.

1. По завершенні підписки на акції - на номінальну вартість акцій, що належать учасникам підписки, по яких не було здійснено розрахунок:

Дебет рахунка № 46 "Неоплачений капітал"

Кредит рахунка № 40 "Статутний капітал".

Аналогічний запис робиться на суму перевищення оцінкової вартості акцій (розмір заборгованості збільшується).

2. На суму коштів, перерахованих передплатниками до банку на спеціальний рахунок акціонерного товариства, тобто на суму коштів, що надійшли від продажу акцій:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках" Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал"

3. У міру надходження (заліку) належних з учасників платежів:

Дебет рахунка № 30 "Каса"

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал".

Нараховану суму дивідендів по акціях підприємства відображають проводкою:

Дебет рахунка № 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", субрах. № 443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

Кредит рахунка № 67 "Розрахунки з учасниками".

Довгострокові фінансові вкладення в акції інших підприємств гублять свою первісну вартість, якщо їхня ціна на фондових біржах знижується. Падіння курсу акцій означає для інвестора потенційний збиток. Якщо ринкові ціни на часткові активи ростуть, довгострокові фінансові вкладення перевищують первісну балансову вартість цінних паперів, що для інвестора обертається потенційним прибутком.

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку потенційні збитки від знецінювання довгострокових фінансових вкладень в акції інших підприємств повинні бути відбиті в тім звітному періоді, у якому вони виявлені. Для цього акції переоцінюють відповідно до їхнього поточного котирування на ринку цінних паперів (береться ціна останнього робочого дня біржі у звітному періоді).

Потенційний прибуток у поточному бухгалтерському обліку не відображається. Вона буде показана по факті після реалізації акцій або опосередкована в сумі підвищених дивідендів.

3.2. ОБЛІК ВЕКСЕЛІВ.

Вексель – це письмово оформлене боргове зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

(додаток № 7)

За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі й на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки за неї. За кредитним договором позичальник зобов'язаний одержати саме кошти, а не цінні папери. (додаток № 4). Невідповідність кредитного договору цивільному законодавству тягне його недійсність. Банк відкриває підприємству спеціальний позичковий рахунок (під мінімальні відсотки). На нього надходить повна грошова сума кредиту, на яку банк від імені підприємства в себе здобуває вексель. Потім цей вексель передається підприємству за договором прийому-передачі векселів. (додаток № 13)

Підставою для відображення в бухгалтерському операцій по одержанню векселів є сам вексель, що надійшов на підприємство. (додаток № 1, додаток № 2, додаток № 3)

Аналітичний облік векселів одержаних ведуть по кожному окремому векселю.

Довгострокові векселі одержані обліковуються на субрахунку 162 “Довгострокові векселі одержані”, а короткострокові – на рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”. При одержані векселів дебетуються рахунки 162 “Довгострокові векселі одержані” чи 34 “Короткострокові векселі одержані”. Отримання коштів у погашення векселів, продаж векселя тощо відображають по К-у рахунків 162 “Довгострокові векселі одержані” чи 34 “Короткострокові векселі одержані”.

При журнальній формі обліку реєстром синтетичного обліку є журнал 3. (додаток № 11)

Кореспонденція рахунків

1) Одержано вексель від покупця:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані"

Кредит рахунка № 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

2) Якщо підприємство відображає в обліку реалізацію продукції (товарів, робіт, послуг) при поданій розрахункових документів покупцям (замовникам), то при одержанні векселів за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) роблять запис:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Кредит рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками".

Аналогічно у бухгалтерському обліку роблять записи, пов'язані з одержанням векселів для забезпечення інших видів дебіторської заборгованості.

Суми на рахунку № 34 "Короткострокові векселі одержані" списують у міру погашення заборгованості, забезпеченої векселями, у кореспонденції з рахунками грошових коштів.

3) Надійшли кошти в погашення заборгованості, забезпеченої одержаними векселями:

Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках"

Дебет рахунка № 30 "Каса"

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

Сума заборгованості по векселю продовжує враховуватися як дебетове сальдо на рахунку № 34 "Короткострокові векселі одержані".

4) Кореспонденція рахунків при купівлі векселів:

Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані"

Кредит субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

На суму прибутку (одержана різниця між ціною векселя і сплаченою сумою):

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит субрахунку № 719 "Інші доходи від операційної діяльності".

Продаж векселів полягає в одержанні грошових коштів за вексель до закінчення терміну його оплати. Різниця між ціною векселя і одержаною за нього сумою являє збиток підприємства.

Проводка: Дебет рахунка № 31 "Рахунки в банках"

Дебет рахунка № 719 "Інші доходи від операційної діяльності"

Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані".

5) Заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечену виданими векселями, підприємство обліковує на рахунку № 62 "Короткострокові векселі видані". Аналітичний облік векселів одержаних ведуть за кожним виданим векселем.

При видачі векселів у забезпечення заборгованості постачальникам роблять запис:

Дебет рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Кредит рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані".

Видача векселів у забезпечення інших операцій:

Дебет рахунка № 45 "Вилучений капітал" (фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників)

Дебет рахунка № 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" (погашення поточної заборгованості, її списання тощо)

Дебет рахунків № 64 "Розрахунки за податками й платежами" (належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо)

Дебет рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням"

Дебет рахунка № 68 "Розрахунки за іншими операціями"

Дебет рахунка № 94 "Інші витрати операційної діяльності" (витрати, пов'язані з дослідженням та розробками, що здійснює підприємство та ін.)

Кредит рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані".

Погашення заборгованості, забезпеченої виданими векселями, відображаються записом:

Дебет рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані"

Кредит рахунка № 31 "Рахунки в банках".

Якщо виданий вексель передається на користь векселедавця або платника для оплати за відвантажену продукцію, то в бухгалтерському обліку сторін заборгованість по векселях списується в кореспонденції з рахунками № 95 "Фінансові витрати", № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", № 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

6) При здійсненні дисконтних операцій (продаж векселів векселетримачів установі банку) записи на суму проданих банку векселів:

Дебет субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Дебет субрахунку № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

Кредит субрахунку № 719 "Інші доходи від операційної діяльності" - на суму дисконту (облікового процента).

Облік операцій по дисконтуванню векселів здійснюється як облік позикових операцій. Із позики, виданої під вексель, банк утримує суму облікового процента (дисконту). Запис в обліку:

Дебет рахунка № 62 "Короткострокові векселі видані"

Кредит рахунка № 60 "Короткострокові позики"

Кредит рахунка № 50 "Довгострокові позики".

Фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку в сумі фактичних витрат для інвестора. У цьому випадку в суму фактичних витрат необхідно включити: суму кредиту; витрати на сплату відсотків по позиковим коштам, використовуваним на придбання цінних паперів до прийняття їх до бухгалтерського обліку; відсотки за кредит, а також кошту, що сплачують спеціалізованим організаціям й іншим особам за інформаційні й консультаційні послуги, пов'язані із придбанням даних паперів; винагороди, що сплачують посередницьким організаціям, за участю яких придбані цінні папери; інші витрати, безпосередньо пов'язані із придбанням цінних паперів.

Банківський вексель як ліквідний актив може бути використаний підприємством для оплати третій особі при придбанні продукції (робіт, послуг) або самому банку - як при настанні строку платежу, так і до зазначеного строку.

Прийнято вважати, що підприємство одержує вексель за вартістю нижче номіналу (з урахуванням дисконту), а при настанні строку платежу одержує номінальну вартість векселя.

В випадку коли підприємство реалізує банківський вексель як цінний папір, податкова база повинна обчислюватися відповідно до вимог, установленими п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на прибуток підприємств".

3.3. ОБЛІК ОБЛІГАЦІЙ

З поширенням акціонерної форми власності й становленням вторинного ринку цінних паперів в Україні відбувся істотний розвиток фондового ринку, збільшилася кількість способів залучення капіталу. З'явилися гібридні фінансові інструменти, зокрема, конвертовані облігації, як інструмент залучення коштів приватних і корпоративних інвесторів.

Конвертована облігація являє собою різновид цінного папера й може випускатися акціонерними товариствами поряд з акціями, облігаціями й іншими цінними паперами. Цінні папери можуть бути конвертовані в акції й облігації (конвертовані облігації), облігації певних серій, конвертовані в додаткові акції або облігації інших серій.

Бланки акцій і облігацій підприємства зберігають і обліковують як бланки суворої звітності в установленому порядку. На всі бланки цінних паперів, які зберігаються на підприємстві, складають списки, де зазначають вид цінних паперів, номер, серію, номінальну вартість та термін погашення. При погашенні цінних паперів у списку роблять позначку про дату, виписку банку або інший документ, на основі якого оприбутковано кошти. Якщо придбані цінні папери здають до базіку на зберігання, у реєстрах аналітичного обліку роблять посилання на відповідний документ, одержаний від банку. Витрати, пов'язані зі сплатою банку винагороди за зберігання та перепродаж цінних паперів, відображають на дебеті рахунка № 95 "Фінансові витрати".

Бухгалтерський облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть на позабалансовому рахунку № 08 «Бланки суворого обліку» за номінальною вартістю. Рух цих бланків здійснюється на основі відповідних прибутково-видаткових ордерів. Списування їх з забалансового обліку здійснюється водночас із записами про реалізацію цінних паперів. (додаток № 5, додаток № 6) Аналітичний облік бланків акцій і облігацій підприємства ведуть також на рахунку № 08 "Бланки суворого обліку" за їх видами, місцями зберігання та матеріально відповідальними особами.

З поширенням акціонерної форми власності й становленням вторинного ринку цінних паперів в Україні відбувся істотний розвиток фондового ринку, збільшилася кількість способів залучення капіталу. З'явилися гібридні фінансові інструменти, зокрема, конвертовані облігації, як інструмент залучення коштів приватних і корпоративних інвесторів.

Конвертована облігація являє собою різновид цінного папера й може випускатися акціонерними товариствами поряд з акціями, облігаціями й іншими цінними паперами. Цінні папери можуть бути конвертовані в акції й облігації (конвертовані облігації), облігації певних серій, конвертовані в додаткові акції або облігації інших серій.

3.4. ОБЛІК ОЩАДНИХ СЕРТИФІКАТІВ.

Ощадні сертифікати - це письмове свідоцтво кредитної установи (банку) про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання по закінченні встановленого терміну депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'яв­ника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, що випус­тив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сер­тифіката. дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Облік ощадних сертифікатів, придбаних підприємством в банку, ведуть на рахунку № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", № 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті". Аналітичний облік ведеться за банками, що видали ощадні сертифікати, а для термінових сертифікатів - і за термінами їх вилучення.

Придбані підприємством в банках ощадні сертифікати відображають записом:

Дебет субрахунку № 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"

Кредит субрахунку № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит субрахунку № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті".

При вилученні сум, депонованих банком при видачі ощадного сертифіката, в обліку підприємства будуть зворотні записи.

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами аналогічний облікові нарахування дивідендів за акціями і процентів за облігаціями.

Облік одержаних доходів за ощадними сертифікатами:

Дебет рахунка № 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Дебет рахунка № 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"

Кредит рахунка №'73 "Інші фінансові доходи".

3.5. ОБЛІК КАЗНАЧЕЙСЬКИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

Казначейські зобов'язання - це різновид цінних паперів на пред'явника, які розмішуються на добровільних засадах, посвідчують внесення їх тримачами грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу протягом всього терміну володіння цими цінними паперами. Випускаються такі види казначейських зобов'язань: а) короткострокові - до 1 року; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) довгострокові - від 5 до 25 років. Короткострокові й середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів України, довгострокові - Кабінетом Міністрів України. Короткострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів строком на 3, 6 і 12 місяців на пред'явника. Ці зобов'язання не мають купонів і погашаються шляхом к викупу, включаючи сплату нарахованих по них процентів. Середньострокові казначейські зобов'язання випускаються Міністерством фінансів на строк від 1 до 5 років і не мають купонів. Порядок визначення продажної вартості середньострокових казначейських зобов'язань визначається Міністерством фінансів виходячи з часу їх придбання. Погашення середньострокових казначейських зобов'язань здійснюється щороку на підставі тиражів, що провадяться Міністерством фінансів України. Доходи тримачам середньострокових казначейських зобов'язань сплачуються шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат при їх викупі залежно від строку, що минув від випуску зобов'язань до його погашення. Довгострокові казначейські зобов'язання випускаються державою на строк від 5 до 25 років на пред'явника. Випуск довгострокових казначейських зобов'язань здійснюється у тому ж порядку, що і випуск середньострокових казначейських зобов'язань. Дохід за казначейськими зобов'язаннями починають сплачувати у наступному році після року придбання. Виплата доходу за казначейськими зобов'язаннями здійснюється щороку по купонах або при погашенні зобов'язань шляхом нарахування процентів до номіналу без щорічних виплат. По казначейських зобов'язаннях, які вийшли в тираж погашення, сплачується їх номінальна вартість, аналогічно оплачуються непогашені купони минулих років, включаючи купони того року, в якому зобов'язання підлягає викупу. Якщо тримач казначейського зобов'язання, що вийшло у тираж погашення, не пред'явив його до сплати, він зберігає право на одержання доходу по купонах до закінчення терміну дії. Але після закінчення цього терміну казначейські зобов'язання втрачають силу і оплаті не підлягають.

3.6. ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ВЕКСЕЛЯМИ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА.

Постановою Кабінету Міністрів України № 689 від 27 червня 1996 р. "Про затвердження Порядку використання векселів Державного казначейства" запроваджено випуск векселів Державного казначейства (далі - казначейські векселі) номіналами 500 млн. і 1 млрд. карбованців (5 І 10 тис. гривень) для використання векселетримачами з метою: - погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами; - продажу юридичним особам, які є резидентами відповідно до законодавства України; - застави по забезпеченню зобов'язань перед резидентами відповідно до законодавства про заставу; - зарахування у сплату податків до Державного бюджету України за бажанням векселетримача. На підприємства, які одержують дотації з бюджету, операції з продажу і застави казначейських векселів не поширюються. Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення в установлений термін, втрачають силу і оплаті не підлягають. Векселедавцем і платником по казначейських векселях виступає Головне управління Державного казначейства України. Проценти на вексельну суму не нараховуються. Операції з казначейськими векселями. 1. Одержані від міністерств, відомств та інших головних розпорядників державних коштів казначейські векселі перший векселетримач відображає за вексельною сумою записом: Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані" Кредит рахунка № 46 "Неоплачений капітал". 2. Передавання казначейських векселів для погашення кредиторської заборгованості за вексельною сумою: Дебет рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками" Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані". Наступний запис в обліку здійснюється на підставі заяви підприємства-векселетримача і письмового повідомлення про зарахування казначейських векселів для сплати податків до Державного бюджету України або виписки банку про надходження коштів на рахунок в банку підприємства на вексельну суму: Дебет субрахунка № 644 "Податковий кредит" Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані" Дебет субрахунка № 311 "Поточні рахунки в національній валюті" Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані". Водночас перший векселетримач у тому ж звітному періоді, в якому казначейський вексель прийнятий до погашення заборгованості по платежах до Державного бюджету України, робить запис: Дебет рахунка № 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" Кредит рахунка № 42 "Додатковий капітал" - на суми у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів 3. Одержання за згодою казначейського векселя від векселетримача в погашення дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію, товари, інше майно, виконані роботи та надані послуги на вексельну суму: підприємствами, які виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) визначають за методом нарахування: Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані" Кредит рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Облік казначейських векселів ведеться за термінами погашення векселів і способами їх одержання. Після надходження коштів за цей казначейський вексель, зарахування у сплату податків до Державного бюджету України або передачі його у погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів: Дебет субрахунка № 311 "Грошові документи в національній валюті" Дебет рахунка № 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід". Придбання за договором купівлі-продажу казначейських векселів відображається записом: Дебет рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані" (на вексельну суму) Кредит рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Використання казначейських векселів для застави з метою забезпечення обов'язків перед резидентами реєструється у Книзі записів за формою і в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 12 січня 1993 р., і відображається в обліку на позабалансовому рахунку за вексельною сумою № 05 "Гарантії та забезпечення надані", з якого вексельна сума списується у випадку припинення права застави. Заставотримачі такі зобов'язання відображають на субрахунку № 06 "Гарантії та забезпечення отримані". Якщо казначейський вексель є предметом застави і переходить згідно з законодавством від заставодавця, то сума, одержана за вексель, відображається у заставодавця записом: Дебет рахунків вимог, що випливають із договору банківської позики, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу, виконання робіт та ін. № 62 "Короткострокові векселі видані" Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід". Вексельна сума цього казначейського векселя: Дебет рахунка № 94 "Інші витрати операційної діяльності" Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані". Перевищення вексельної суми над одержаною за векселем, що є предметом застави, зараховується до прибутку від реалізації інших цінностей, зворотний результат списується записом: Дебет рахунка № 48 "Цільове фінансування і цільові надходження" Кредит рахунка № 71 "Інший операційний дохід". 4. Казначейські векселі, не пред'явлені до погашення в установлений термін, списуються записом: а) Дебет рахунка № 94 "Інші витрати7 операційної діяльності" - за вексельною сумою казначейського векселя, одержаного у погашення дебіторської заборгованості (в останнього векселетримача); 6) Дебет рахунка № 45 "Вилучений капітал" - на суму прибутку, утвореного при придбанні за договором купівлі-продажу, що втратив силу казначейського векселя; в) Дебет рахунка № 94 "Інші витрати операційної діяльності" — на різницю між вексельною сумою, Ідо втратила силу казначейського векселя, і сумою прибутку, одержаного при його придбанні. І Кредит рахунка № 34 "Короткострокові векселі одержані". 5. Передача і продаж казначейських векселів оформлюються векселетримачем реєстром у двох примірниках, один з яких з підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою векселетримача видається одержуючій стороні, а другий - з підписами керівника, головного бухгалтера і печаткою підприємства, яке одержало вексель, залишається у попереднього векселетримача. У реєстрі наводяться дані про номери і вексельну суму казначейських векселів.

ВИСНОВОК

У цей час у нашій країні все більший розвиток одержує ринок цінних паперів. Практично всі суб'єкти економічних відносин, що ведуть бухгалтерський облік безпосередньо зіштовхуються з обліком операцій із цінними паперами.

Сьогодні перед українським ринком цінних паперів стоїть ряд проблем, швидке й ефективне рішення яких послужить поштовхом до його подальшого розвитку.

Це такі завдання, як:

- контроль за діями учасників ринку цінних паперів з метою обмеження монополістичної діяльності;

- комп'ютеризація фондового ринку й створення єдиного інформаційного простору для підвищення інформованості суб'єктів ринку;

- захист інтересів інвесторів і зокрема необхідність удосконалювання процедури реєстрації цінних паперів і захисту їх від підробки;

- установлення чітких мір відповідальності державних і комерційних структур за порушення процедури випуску й обігу цінних паперів.

У даній роботі були показані основні проводки по основних операціях із цінними паперами, які періодично доводиться відображати на рахунках бухгалтерського обліку як суб'єктам економічних відносин, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами, так і іншим підприємствам й організаціям.

З удосконалюванням обігу цінних паперів всіх видів повинна й удосконалюватися й система їхнього обліку на підприємствах.

Список використаної літератури

1. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік. 4-те вид., доп. і перероб. — Житомир : ПП "Рута", 2002. — 687с.

2. Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студ. вищих навч. закл — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 528с.

3. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік