буде реальною лише тоді, коли визначатиметься не на так званих макропоказниках, невідомо як розрахованих, а на основі реального стану економіки в кожному районі, місті, області. Щоб доходна частина бюджету була реальною, треба розпочинати з територій і, в першу чергу, з бюджету районів. Районна податкова адміністрація разом із районною адміністрацією за встановленими нормативами мають формувати проекти доходів району і решту надходжень до обласних і державного бюджету. Опрацьовуючи доходи бюджету по районах і в цілому по області, можна більш об'єктивно визначити можливі надходження до державного бюджету згідно із встановленими нормами та нормативами. Поряд з цим в Україні необхідно створити багатоканальну систему формування бюджету, на основі якої кожен рівень бюджетної системи повинен мати власні закріплені доходи. Обсяг цих доходів має бути достатнім для забезпечення функцій і обов'язків, які покладаються на той чи інший рівень влади. Вельми повчальним у цьому плані для України може стати досвід еволюції податкової системи Німеччини. Так, у цій країні законодавчо встановлено, що державні завдання мають розподілятися між федерацією і землями, які входять до її складу. При цьому федерація і землі окремо здійснюють витрати, що виникають при виконанні ними своїх функцій. Федерація і землі самостійні в питаннях бюджетного устрою. Принципи незалежного ведення бюджетного господарства діють з урахуванням необхідності взаємоув'язки загальнодержавних та земельних інтересів при вирішенні конкретних завдань і забезпеченні фінансування. Поряд із федеральною державою і землями носіями певних суспільних функцій виступають общини, які мають місцеві бюджети. Ключові позиції у податковому законодавстві належать федерації. Для забезпечення фінансування всіх трьох рівнів управління податкова система Німеччини побудована таким чином, що найбільш значні джерела формують одразу три чи два бюджети. Повчальним є й те, що в Німеччині застосовується не тільки вертикальне, а й горизонтальне вирівнювання доходів. Землі, які мають високі доходи перераховують частину фінансових ресурсів менш розвинутим землям. При вирішенні проблем бюджетного вирівнювання необхідно, в першу чергу, розробити правові засади й механізм бюджетного регулювання в Україні, де зафіксувати стабільні частки різних рівнів влади — центральної, регіональної, місцевої — у розподілі загальнодержавних (регулюючих) податків. Успішний розвиток процесу становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за умови проведення в державі широкомасштабної адміністративної реформи, результатом якої має стати формування нової, сучасної організації як державної влади, так і місцевого самоврядування, перебудова неефективних фінансово-бюджетної та податкової систем країни. Фінансова система, що формується в Україні, тільки тоді стане ефективною, коли в її складі, поряд із державними фінансами, чільне місце буде належати місцевим фінансам як самостійному інституту. Література 1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» //Голос України.— 12 червня 1997. 2. 3. Налоговые системы зарубежных стран.— М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.— С. 21-22, 46-47. 4. Кравченко В. І. Фінанси місцевих органів влади України.—К.: НШСД, 1996. 5. 6. Панасюк Б. Податки як дзеркало економічного і політичного стану країни//Банківська справа.— 1997, № 5 (17).— С.16. 7. Налоговые системы зарубежных стран.— М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.— С. 46-47. 1. Костиков И. Рынок муниципальных облигаций.// МЭМ0.1999, № 1.—С. 110-115. 2. Украинская инвестиционная газета от 9.12.1997.— С. 9-Ю. 3. Дуленко А. Розвиток ринку цінних паперів. // Економіка України, 1997, № 7. — С. 28-29. 4. Сердюк Д. Палочка-выручалочка-муниципалочка.// Українская инвестиционная газета, 1997, № 9. — С. 7. 5. Бизнес, 1998, № 19.— С. 24. |