Реферати українською

Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї - Державне регулювання -

Мiсцеве самоврядування в Українi. Довга дорога до демократiї - Державне регулювання - Скачать бесплатно

районних i обласних

рад. Така нечiткiсть зразу ж матерiалiзувалась у два рiзнi пiдходи до

розробки нового закону про мiсцеве самоврядування. 29 жовтня 1996

року, Верховна Рада України в пленарному засiданнi розглянула два

проекти Закону "Про мiсцеве самоврядування". Перший проект "Про

мiсцеве самоврядування в Українi", розроблений робочою групою комiсiї

з питань державного будiвництва, дiяльностi рад i самоврядування вiд

18 вересня 1996 року.(далi: проект Комiсiї)

Другий проект з такою ж назвою, розроблений робочою групою,

сформованою iз представникiв Фонду сприяння мiсцевому самоврядуванню

України, Мiнюсту, науковцiв рiзних навчальних закладiв України на

замовлення Асоцiацiї мiст України(АМУ).(далi: проект АМУ). Цi два

проекти сповiдували не тiльки два рiзнi пiдходи до вирiшення проблем

законодавчого закрiплення статусу органiв a ,."`o$c" --o в державi,

розмежування повноважень мiж органами самоврядування та виконавчої

влади, тощо, але i є документами вiдмiнних юридичних шкiл, хоча зовнi

багато норм i статей цих законiв спiвпадають за змiстом. Основнi

концептуальнi вiдмiнностi цих двох проектiв зведенi в таблицю. №

Проект комiсiї Проект Асоцiацiї мiст 1. Закон носить характер Закон

мiстить передусiм

детального документу, який матерiальнi норми та деякi регулює всi

матерiальнi та процесуальнi, якi є процесуальнi норми щодо

одинаковими для всiх органiв органiв мiсцевого самоврядування.

Питання самоврядування саме цим детальної регламентацiї законом.

Прийняття органами процесуальних норм самоврядування власних

переноситься на рiвень статутiв не передбачається. мiсцевих

статутiв, якi можуть Питання самоврядування прийматись органами

регулюютья Конституцiєю та самоврядування чи громадами законами.

окремих мiст. Тобто питання

самоврядування регулюються

Конституцiєю, законами та мiсцевими

статутами.

2. Законопроект передбачає Мiсцеве самоврядування здiйснення

самоврядування на здiйснюється на всiй всiх рiвнях адмiнтерподiлу:

територiї України в селах, "Мiсцеве самоврядування об`єднаннях

сiл, селищах, здiйснюється територiальними мiстах. громадами сiл,

селищ, мiст як безпосередньо, так i через сiльськi, селищнi,

мiськi ради та їх виконавчi органи, а також через районнi та

обласнi ради, якi представляють їх спiльнi iнтереси."

3. Ради населених пунктiв та Формування рад поселень та ради районiв i

областей рад районiв i областей рiзне. формуються за однаковим

Територiальнi громади на принципом: " Сiльськi, основi загального,

рiвного, селищнi, мiськi, районнi у прямого виборчого права

мiстах, районнi, обласнi ради шляхом таємного голосування

складаються з депутатiв, якi обирають на 4 роки вiдповiдно

обираються населенням депутатiв сiльської, вiдповiдної територiї

на селищної, мiської ради та основi загального, рiвного i

сiльського, селищного та прямого виборчого права мiського голову.

шляхом таємного голосування Територiальнi громади строком на 4

роки." сiл(об`єднань сiл), селищ та

мiст (мiст районного значення) в

районних радах представляють

сiльськi, селищнi, мiськi (мiст

районного значення) голови за

посадою.

4. Передбачається обов`язкове У мiстi територiальною видiлення

територiальної громадою є всi мешканцi громади на рiвнi районiв у

мiста. мiстах i як наслiдок районних "Мiсцеве самоврядування може

у мiстах органiв здiйснюватись i на районному самоврядування.

рiвнi в мiстах з районним "У мiстах з районним подiлом подiлом,

якщо рiшенням територiальнi громади дiють i територiальної громади

мiста на рiвнi окремих районiв або або мiської ради чи статутом

добровiльно об`єднуються в мiста передбачено видiлення одну

територiальну громаду територiальної громади цього мiста". мiста."

5. Повноваження органiв Визначається в загальному мiсцевого

самоврядування власна компетенцiя органiв виписанi дуже детально

за самоврядування та делегованi галузевим принципом.( повноваження

вiд держави. культура, планування, будiвництво, соцiальний захист,

тощо)

6. Бюджети мiсцевого Бюджети мiсцевого самоврядування формуються за

самоврядування формуються за рахунок мiсцевих податкiв та рахунок

мiсцевих податкiв i вiдрахувань з зборiв, частини

загальнодержавних податкiв загальнодержавних податкiв нормативи

яких для областей i визначеної у вiдповiдностi до мiст, що є

обласними центрами нормативiв, затверджених встановлює Верховна

Рада; до парламентом України на бюджетiв районiв i мiст

довгостроковiй основi. обласного значення - обласними радами; до

бюджетiв сiл, селищ, мiст районного значення - районними радами.

7. Не встановлюються вимоги до Встановлюється порядок обов`язкового

розподiлу формування i використання бюджету на поточний бюджет та

поточного бюджету та бюджету бюджет розвитку. iнвестицiй та

розвитку

мiсцевого самоврядування.

8. Повноваження голови Повноваження голови достроково припиняються

достроково припиняються Верховною Радою за поданням Президентом

України за голови вiдповiдної державної висновком суду про

порушення адмiнiстрацiї за висновком головою законiв та суду.

Конституцiї України.

9. Посадових осiб з самостiйним Представницькi органи статусом не

передбачається. мiсцевого самоврядування

можуть передбачити обрання

посадових осiд мiсцевого

самоврядування iз самостiйним

статусом.(наприклад - скарбник чи

керiвник мунiципальної мiлiцiї).

10. Форма врядування за цим Форма врядування визначається проектом:

слабкий мер(голова) територiальною громадою( її - сильна рада.

Кiлькiсний i представницьким органом) i персональний склад

виконкому закрiплюється рiшенням ради визначається радою за або у

статутi поселення. пропозицiєю голови. До складу виконкому входить

i секретар ради. Виконком є пiдконтрольним, пiдпорядкованим та

пiдзвiтним радi, що його утворила.

Навiть iз наведених у таблицi вiдмiнностей, можна зрозумiти принципову

рiзницю у цих законопроектах. Це не просто рiзниця проектiв. Це

рiзниця пiдходiв. Перший проект фактично консервує ситуацiю в такому

виглядi в якому вона є, другий проект намагається перевести мiсцеве

самоврядування України в русло, характерне для сучасних моделей

самоврядування бiльшостi європейських країн чи США. Iнша справа

наскiльки це може прижитись в Українi i наскiльки готовi до такого

пiдходу готовi всi без винятку органи мiсцевого самоврядування в

Українi. Перед конкретним аналiзом переваг i недолiкiв вищеозначених

проектiв, слiд зробити певнi застереження щодо вимог до законодавства

про мiсцеве самоврядування взагалi. А також поставити кiлька

риторичних питань, на якi слiд дати вiдповiдi, або хоча б спробувати

це зробити. Чи вiдповiдає сучасне українське законодавство з питань

мiсцевого самоврядування та мiсцевої виконавчої влади вимогам нової

Конституцiї України i чи дає нова Конституцiя можливiсть для

функцiонування дiючих зараз органiв самоврядування? Чи доцiльно зараз,

при обраних два роки тому мiсцевих радах, проводити їх чергову

реорганiзацiю, без їх переобрання на нових засадах? Чи варто проводити

чергове реформування мiсцевого самоврядування лише прийняттям чергової

редакцiї закону, чи, може, слiд пiдготувати пакет законiв, якi

регулюють всi питання нормальної дiяльностi самоврядування i ввести їх

в дiю пiсля нових мiсцевих виборiв? Чи варто в новому законодавствi

передбачити можливiсть рiзноварiантностi форм самоврядування в

залежностi вiд рiвня розвитку та iнтелектуального потенцiалу мiст, чи

залишитись в умовах загальної унiфiкацiї? Звiсно, чинне законодавство

України, а саме Закон "Про мiсцевi ради i мiсцеве самоврядування" в

редакцiї 1992 року, не зовсiм вiдповiдає роздiлу 11 нової Конституцiї

України, особливо в частинi, що стосується районних та обласних рад.

Але ж цей закон не вiдповiдав реальнiй ситуацiї з мiсцевою владою

районного та обласного рiвнiв часiв дiї Jонституцiйного Договору. Його

норми застосовувались в частинi, що не суперечила цьому документу i це

за вiдсутностi Конституцiйного Суду. Тепер же роздiл 15, Перехiднi

положення , частини 7,8 визначають: "8. Сiльськi, селищнi, мiськi ради

та голови цих рад пiсля набуття чинностi Конституцiєю України

здiйснюють визначенi нею повноваження до обрання нового складу цих рад

у березнi 1998 року. Районнi та обласнi ради, обранi до набуття

чинностi цiєю Конституцiєю, здiйснюють визначенi нею повноваження до

сформування нового складу цих рад вiдповiдно до Конституцiї України.

Районнi в мiстах ради та голови цих рад пiсля набуття чинностi цiєю

Конституцiєю, здiйснюють свої повноваження вiдповiдно до закону."

Тобто Конституцiя, принаймi до 1998 року, дає вiдстрочку на

переобрання мiсцевих рад всiх рiвнiв, тому що частина друга пункту 8,

що стосується районних i обласних рад, зберiгає їх повноваження до

часу їх обрання за нормами нової Конституцiї, але в Конституцiї немає

жодної норми, яка б визначала порядок їх формування. Враховуючи цi

аргументи можна констатувати, що сьогоднi, хоча чинне законодавство

про мiсцеве самоврядування частково не вiдповiдає нормам Конституцiї,

сама Конституцiя дає можливiсть його органам працювати в iснуючому

правовому полi до прийняття вiдповiдного нового законодавства. Але чи

варто запроваджувати зараз в Українi принципово нову, вiдмiнну вiд

дiючої систему мiсцевого самоврядування без переобрання рад? Логiка

пiдказує, що напевне не варто, навiть з огляду часового iнтервалу, що

залишився до нових виборiв - 1,5 роки. Адже нове законодавство в разi

його прийняття протягом жовтня-листопада 1996 року буде

впроваджуватись в життя ще протягом 5-6 мiсяцiв, а там уже почнеться

пiдготовка до виборiв, тобто мiсцева влада на цi пiвтора року буде

знову паралiзована своїм черговим реформуванням. Аби цього не сталося

можна застосувати рiзнi прийоми:

перше, впровадження нового законодавства, яке передбачає дiйсно

кардинальне реформування мiсцевої влади, почати разом iз переобранням

цих рад;

друге - прийняти нове законодавство чисто як косметичне, яке не

потребує жодної суттєвої реорганiзацiї органiв самоврядування; третє -

прийняти нове законодавство уже сьогоднi, але основнi його новацiї, що

потребують змiни системи влади чи впровадження нових правовiдносин при

формуваннi органiв самоврядування, впроваджувати поступово, вiдповiдно

до перехiдних положень нового закону. Проект Закону АМУ має декiлька

дуже важливих, концептуально -."(e для українського законодавства про

мiсцеве самоврядування положень. Перше: Пропонується запровадити

нормативне регулювання мiсцевого самоврядування актами двох рiвнiв:

законами, якi мають бути прийнятi українським парламентом та мiсцевими

статутами, що схвалюються або безпосередньо громадами або їх виборними

органами. Друге: Вперше новий закон має визначити правовi основи

фiнансових i бюджетних прав органiв самоврядування на досить

детальному рiвнi i з певними довготривалими гарантiями. Третє: Законом

встановлюється вимога щодо визначення державою мiнiмального рiвня

забезпеченностi послугами мешканцiв поселень i створення умов для його

забезпечення. Четверте: Статус i порядок обрання районних та обласних

рад в цьому законi виписано саме як органiв спiльних iнтересiв громад

населенних пунктiв, а не як органiв самоврядування району чи областi.

П`яте: Питання iснування районних в мiстах рад та їх власних бюджетiв

вiддається на вирiшення мiським громадам через статути. Проект

комiсiї, навпаки, не дає можливостi застосування в Українi статутного

права, надає надто великих повноважень радам районного та обласного

рiвня, не врегульовує багато питань, пов`язаних з бюджетом органiв

самоврядування. Звичайно, попри такi, без сумнiву позитивнi здобутки

цей, проект має i ряд недолiкiв, в основному це недостатня процедурна

регламентацiя засiдань ради та її органiв, прийняття i оприлюднення

рiшень. Автори, не включаючи цих положень в проект закону, мали,

очевидно, на метi вiднести їх регулювання на рiвень статутiв, але

статути не є обов`язковим елементом для всiх органiв самоврядування. В

частинi таких процедурних моментiв має перевагу проект комiсiї. Перша

i чи не найголовнiша новацiя проекту Фонду, це роздiл , Правовi основи

мiсцевого самоврядування. Адже саме в цьому роздiлi передбачається, що

питання дiяльностi мiсцевого самоврядування регулюватиметься

Конституцiєю та законами України, а також статутами вiдповiдних

поселень. Стаття, яка визначає сферу регулювання статутом, встановлює,

що "з метою регулювання органiзацiї, формування i дiяльностi

територiальної громади та органiв мiсцевого самоврядування вiдповiдної

територiальної громади, громади або представницькi органи мiсцевого

самоврядування можуть затверджувати статути, в яких вiдповiдно до

Конституцiї України, цього Закону, iнших законодавчих актiв

визначаються: ..." i приведено бiльше десяти напрямiв в органiзацiї

самоврядування, якi мають знайти своє вiдображення в статутах. I ось

тут слiд помiркувати над такою проблемою, а як мiсцева рада зможе

сформулювати положення, наприклад щодо "форми, порядку i гарантiї

!%'/.a%`%$-l.u участi населення у вирiшеннi питань мiсцевого

значення", адже навiть статтi, якi говорять про загальнi збори (сходи)

громадян та мiсцевi iнiцiативи не передбачають порядку реалiзацiї

громадою таких прав, а вiдсилають це на рiвень статутiв. З однiєї

сторони це цiлком справедливо, адже в маленькому селi i у величезному

мiстi такий порядок має бути рiзним, але варто передбачити, що нiякий

статут не повинен позбавити членiв громади такого права, або

встановити норми, якi можуть суттєво обмежити можливiсть його

реалiзацiї. Вирiшити проблему суперечностей мiж спробою надати

громадам i їх органам бiльших можливостей у визначеннi внутрiшнiх

питань громади i забезпечити їх гарантiями вiд можливих зловживань при

прийняттi статутiв можна двома способами. Перше, це розробити

модельний статут поселення, в якому передбачити рiзнi варiанти

органiзацiї i дiяльностi мiсцевого самоврядування i в базовому законi

"Про мiсцеве самоврядування" зробити припис про обов`язковiсть

реалiзацiї в статутi поселення, який приймається громадою чи радою,

положень модельного статуту. Друге, в самому законi, дещо бiльш

детально визначити основнi, мiнiмальнi гарантiї громади для реалiзацiї

своїх прав, навiть за вiдсутностi статуту. Тим паче, що українське

законодавство знає норми, наприклад, трудового права, де, допускаючи

роботу по контракту є застереження, що вiн не може погiршувати

правовий захист працiвника в порiвняннi з чинним законодавством.

Великим досягненням проекту АМУ є роздiл Економiчнi та фiнансовi

основи мiсцевого самоврядування, особливо частина, що стосується

бюджету громади. Адже насьогоднi питання формування та використання

мiсцевого бюджету стоїть як нiколи гостро. Держава передає все бiльше

функцiй, пов`язаних з великими фiнансовими видатками на органи

мiсцевого самоврядування, не компенсуючи цих видаткiв новими

стабiльними надходженнями. Iнша проблема, це законодавча

невизначеннiсть розпорядженням бюджетних коштiв, що веде до

необгрунтованих фiнансових витрат, а то й до просто зловживань з боку

виконавчих керiвникiв мiсцевого самоврядування. В бiльшостi країн

свiту саме проблемам формування та використання коштiв мiсцевого

бюджету в законах про мiсцеве самоврядування придiляється головна

увага.

Без сумнiву позитивним моментом проекту АМУ є встановлення гарантiй

щодо самостiйностi мiсцевих бюджетiв та видiлення в мiсцевому бюджетi

двох складових : поточного(адмiнiстративного) бюджету та бюджету

iнвестицiй i розвитку мiсцевого самоврядування(далi фондовий бюджет).

Це позитивне починання варто дещо розширити та уточнити. Наприклад.

Варто на законодавчому рiвнi бiльш чiтко закрiпити вимогу, що бюджети

мiсцевого самоврядування мають бути збалансованими, тобто видатки

бюджету не можуть перевищувати надходження. З метою компенсацiї

перевищення "($ b*iв над доходами у виключних випадках рада може

прийняти рiшення про одержання банкiвського кредиту, за умови, що його

величина не перевищує третини вiд величини адмiнiстративного бюджету.

Кредити не можуть застосовуватись на покриття видаткiв

адмiнiстративної частини бюджету.

Крiм цього, коли ми вже видiлили двi складових частини бюджету, то

цiлком логiчно було б визначити i кошти, з яких формуються цi частини.

Адмiнiстративний бюджет складається iз всiх доходiв громади вiд

податкiв за нормами встановленими законом, спецiальних витрат та

загальних надходжень з боку держави(субвенцiї та субсидiї). Фондовий

бюджет формується за рахунок продажу комунального майна,мiсцевих

податкiв зборiв та обов`язкових платежiв, кредитiв та субсидiй на

iнвестицiї. Ведучи мову про право органiв мiсцевого самоврядування

брати чи давати кредити, а також випускати мiсцевi позики, лотереї та

iншi цiннi папери, слiд чiтко продумати механiзми, якi б не допустили

можливого банкрутства громад через надто нерацiональне користування

таким правом, наприклад, голови поселення чи виконкому. Через те тут

було б доцiльно закласти умови, що рiшення про кредити чи випуск

мiсцевих цiнних паперiв приймається саме представницьким органом за

поданням голови та саме представницький орган, затверджує перелiк

комунального майна, яке може бути заставою пiд кредити, i що загальна

величина заборгованостей громади не може перевищувати рiчного

адмiнiстративного бюджету i в разi необхiдностi погашається саме за

його рахунок цiєї частини бюджету. Також було б доцiльно в законi

впровадити норми щодо обов`язкових процедур, якi мають бути виконанi

органами самоврядування при наданнi кредитiв чи гарантiй пiд кредити

iншим фiзичним чи юридичним особам, а саме гласнiсть i змагальнiсть.

Тобто рiшення приймаються лише пiсля публiчного оголошення про намiр

кредитування чи надання гарантiй i лише на конкурснiй основi. Крiм

того, важливо всетаки визначитись вiдносно права органiв

самоврядування займатись пiдприємницькою дiяльнiстю. Напевне тут варто

всетаки накласти деякi обмеження, як i роблять це в рiзних країнах. А

саме, органи самоврядування можуть створювати лише тi пiдприємства,

дiяльнiсть яких пов`язанна з наданням послуг населенню вiдповiдно до

повноважень органу самоврядування. Аналогiчно i участь мунiципального

капiталу можлива лише в таких пiдприємствах. У противному випадку

можливе повне пiдкорення iнересiв громади iнтерасам мiсцевої влади,

яка замiсть надання послуг займеться виключно бiзнесом. Взагалi

питання фiнансового забезпечення мiсцевого самоврядування мають бути

досить детально виписанi незалежно вiд авторства законопроекту. Що

стосується проекту Комiсiї то надто сумнiвним тут є частини, що

стосуються повноважень районних та обласних ` $(Глава 2). Так, проект

закону визначає, що районнi та обласнi ради можуть делегувати(а

значить можуть i не делегувати, залишити за собою) понад 30

рiзноманiтних повноважень. Але ж iз часiв Риму вiдомо, що не можна

делегувати комусь бiльше повноважень нiж маєш сам. Адже за

Конституцiєю Украни (стаття 143, частина 2) повноваження районних i

обласних рад досить обмеженi. Навiть якщо допустити, що у них такi

повноваження є, то як вони їх мають виконувати, коли самi не мають

виконавчого органу? Та й наявнiсть такої кiлькостi повноважень у

районних та обласних рад, разом iз принципом їх формування прямими

виборами, знову приведе до спроб цих рад керувати радами населенних

пунктiв та конфлiктiв їх голiв з вiдповiдними головами мiсцевих

державних адмiнiстрацiй. Взагалi впровадження системи "слабкий мер -

сильна рада" за умови, що мер, тобто голова мiста обирається прямими

виборами є по своїй сутi конфлiктною системою. Посадова особа з такою

легiтимнiстю не може бути кишеньковою. Ми пам`ятаємо конфлiкти мiж Л.

Косакiвським та Київрадою. Це був не тiльки київський феномен. Але за

згаданим проектом такi конфлiкти неминучi i в iнших мiстах. Як уже

було не раз в iсторiї українського законотворення, обговорення

проектiв закону "Про мiсцеве самоврядування" 29 жовтня показало, що

тут знову гору взяла якась незрозумiла полiтика. За основу був

прийнятий проект Комiсiї i створена погоджувальна група для

вiдпрацювання нового проекту закону для нового розгляду в першому

читаннi. Який це буде закон? За логiкою, концепцiя нового проекту

закону має вiдповiдати концепцiї схваленого за основу. Але ряд

положень цiєї концепцiї не зовсiм вiдповiдає нормам Конституцiї. Тобто

закон може бути оскарженим через Конституцiйний Суд. Але чи потрiбно

це? Тим паче, що в рамках концепцiї законопроекту АМУ можна

реалiзувати бiльшiсть дiйсно достойних положень проекту комiсiї. Таке

поєднання дало б дуже непоганий результат. На законодавчому рiвнi, ще

немає одностайної думки як саме реалiзувати положення Конституцiї в

новому законодавствi про мiсцеве самоврядування. Навряд чи є така

одностайнiсть i в стiнах виконавчої влади, та й серед депутатiв i

посадових осiб органiв мiсцевого самоврядування. Можливо це цiлком

нормальне явище. Але в таких умовах уже всiм зрозумiло що, чергова

реформа мiсцевої влади в Українi навряд чи буде простою i навряд чи

буде останньою, але незаперечним є факт, що самоврядування в Українi

уже не придумана демократами химера, а реалiї сьогодення.

Пiдтвердженням цього є активна участь асоцiацiй мiсцевого

самоврядування в пiдготовцi законопроектiв для цього сектору та поява

в Українi мiсцевих громадських iнiцiатив по створенню нових форм

локального самоврядування. Це i є запорукою успiху на шляху

становлення мiсцевого самоврядування в Українi. Спроба впровадити

самоврядування в Українi зверху в 1990 роцi, незважаючи на складнощi

дала свiй результат, хоча й не такий вагомий як хотiлося. Сьогоднi

такий процес пiшов i знизу. Рух назустрiч - швидший результат. Мiсцеве

самоврядування в Українi. Довга дорога в умовах полiтичної i

економiчної нестабiльностi. Але короткої i легкої дороги до демократiї

не буває.

Анатолiй Ткачук. Виконавчий директор проекту "Парламент - уряд -

мiсцеве самоврядування" Програми сприяння парламентовi України.

Народний депутат 1990-1994 рр. 10.10.1996.

anatoliy/poslygu/den11sam.doc

Додаток 1. Перелiк нормативних актiв, що регулювали питання дiяльностi

мiсцевого самоврядування в Українi за останнiй перiод( 1968- 1996

роки)

1. 2 липня 1968 року. Закон Української РСР "Про сiльську Раду

народних депутатiв Української РСР." 2. 2 липня 1968 року. Закон

Української РСР "Про селищну раду народних депутатiв Української РСР".

3.15 липня 1971 року. Закон Української РСР " Про районну Раду

народних депутатiв Української РСР". 4. 15 липня 1971 року. Закон

Української РСР "Про мiську, районну в мiстi Раду народних депутатiв

Української РСР". 5. 27 травня 1979 року. Закон Української РСР "Про

вибори до мiсцевих Рад народних депутатiв". 6. 31 жовтня 1980 року.

Закон Української РСР "Про обласну Раду народних депутатiв Української

РСР". 7. 27 жовтня 1989 року. Закон Української РСР "Про вибори

депутатiв мiсцевих Рад народних депутатiв Української РСР". 8. 5

березня 1990 року. Постанова Президiї Верховної Ради Української РСР

"Про примiрне положення про голiв i президiї мiсцевих Рад народних

депутатiв Української РСР." 9. 5 грудня 1990 року. Закон Української

РСР "Про бюджетну систему Української РСР." 10. 7 грудня 1990 року.

Закон Української РСР "Про мiсцевi Ради народних депутатiв Української

РСР та мiсцеве самоврядування". 11. 5 березня 1992 року. Закон України

"Про Представника Президента України". 12. 26 березня 1992 року. Закон

України " Про мiсцевi Ради - `.$-(e депутатiв та мiсцеве i регiональне

самоврядування". 13. 29 квiтня 1992 року. Закон України "Про статус

автономної Республiки Крим". 14. 17 грудня 1992 року. Закон України

"Про представництво Президента України в Республiцi Крим". 15. 3

лютого 1994 року. Закон України "Про формування мiсцевих органiв влади

i самоврядування". 16. 24 лютого 1994 року. Закон України "Про вибори

депутатiв i голiв сiльських, селищних, районних, мiських, районних у

мiстах, обласних рад". 17. 17 червня 1994 року. Закон України "Про

внесення змiн i доповнень до Закону України "Про вибори депутатiв i

голiв сiльських, селищних, районних, мiських, районних у мiстах,

обласних Рад". 18. 28 червня 1994 року. Закон України "Про внесення

змiн i доповнень до Закону України "Про формування мiсцевих органiв

влади i самоврядування". 19. 6 серпня 1994 року. Указ Президента

України "Про забезпечення керiвництва структурами державної виконавчої

влади на мiсцях". 20. 17 березня 1995 року. Закон України "Про

Автономну Республiку Крим". 21. 28 травня 1995 року. Закон України

"Про бюджетну систему України"(нова редакцiя). 22. 8 червня 1995 року.

Конституцiйний Договiр "Про державну владу i мiсцеве самоврядування в

Українi". 23. 21 серпня 1995 року. Указ Президента України "Про

Положення про обласну, Київську, Севастопольську мiську державну

адмiнiстрацiю та Положення про районну, районну у мiстах Києвi та

Севастополi державну адмiнiстрацiю". 24. 30 грудня 1995 року. Указ

Президента України "Про делегування повноважень державної виконавчої

влади головам та очолюваним ними виконавчим комiтетам сiльських,

селищних i мiських Рад".