Реферати українською

Роль засобів масової комунікації у формуванні екологічної політики - Журналістика -

Роль засобів масової комунікації у формуванні екологічної політики - Журналістика - Скачать бесплатно

1. Конституцією України, статті 16, 32, 34, 40, 50.

· 2. Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", стаття 9.

· 3.Основами законодавства України про охорону природи, ст. 6.

· 4. Законом України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", стаття 4.

· 5. Законом України "Про відходи", сттаття 14.

· 6. Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", стаття 4.

· 7. Законом України "Про інформацію", статті 9, 35, 47.

· 8. Міжнародною Конвенцією "Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища", ратифікованою Верховною Радою України 6.07.1999 року.

Інформацію прошу (необхідне зазначити)

· а) видати особисто;

· 6) вислати за адресою;

· в) надати можливість ознайомитися.

У разі відмови в наданні інформації прошу дати письмову аргументовану відповідь, яка за необхідності дозволить оскаржити Ваші дії в судовому порядку.

Дата Підпис

Примітки:

· а) запит направляється листом на замовлення з повідомленням про вручення;

· 6) квитанція про відправлення листа й офіційне повідомлення про відмову в наданні інформації є необхідними в разі звернення до суду.

Етика й екологічна інформація

Доступ до інформації не вирішує всіх існуючих проблем. Має бути й відповідальність за правдиве та конструктивне висвітлення проблем довкілля. Необхідно протидіяти зловживанню екологічною інформацією для провокування неспокою й недовіри між людьми різних держав.

Просвіта широкої громадськості й підтримка добровільної діяльності повинні стати головними завданнями. Слід також мати на увазі участь у дискусіях із великих проектів, що мають значення для довкілля, а також у пошуках їх найкращих здійснень.

Ці принципи потрібно враховувати при розгляді інформації на міжнародному рівні. Недооцінка цих факторів призводить до неадекватного сприйняття матеріалів на екологічну тематику, а при відхиленні від певних норм навіть викликає несподівану для авторів реакцію.

Подібні ситуації виникали в початковий період висвітлення Чорнобильської катастрофи, коли внаслідок когнітивного дисонансу споживач інформації відчував дискомфорт. Почуття протиріччя виникає у людини в тому разі, коли вона одночасно володіє двома психологічно несумісними фактами щодо того чи іншого предмету . Одразу після трагедії 1986 року дію ЗМК було направлено, з одного боку, на применшення масштабів і наслідків того, що сталося. А з іншого, звучав заклик суворо й ретельно дотримуватися різноманітних заходів профілактики радіоактивного забруднення організму людини й довкілля. Населення потрапило в складну психологічну ситуацію, адже головним джерелом інформації для нього були саме ЗМК .

Український журналістикознавець В.Бугрим, аналізуючи це явище, визначив принципи журналістики екстремальних подій. "Дослідження діяльності засобів інформації з висвітлення Чорнобильської катастрофи дає підстави сформулювати деякі науковоприкладні фактори журналістики екстремальних подій:

· 1. Прогностична ймовірність, що охоплює передбачення кризових ситуацій і обов'язково готовність властей і населення до стохастичнооповіщувальних ефектів. Чорнобильською Касандрою стала Л.Ковалевська зі своєю публікацією в "Літературній Україні" 27 березня 1986 р.

· 2. Інформаційнокомунікативна адекватність матеріалів засобів інформації реальності явища, що передбачає максимальну оперативність, достовірність і повноту повідомлень.

· 3. Соціальнопсихологічна оптимізація матеріалів засобів інформації, під якою розуміється задоволення найважливіших інформаційних потреб населення щодо безпеки, здоров'я і життєдіяльності та формування емоційного стану людини. З'ясування "ризику" ситуації та компенсаційних дій.

· 4. Управлінськопрагматична функціональність, що означає своєчасне інформування людей про способи й засоби розв'язання неординарних проблем, хід ліквідації наслідків катастрофи.

· 5. Плюралістичне відображення екстремальної події всіма каналами засобів інформації.

· 6. Координація взаємодії засобів комунікації (редакції, програми, служби, агентства) з метою уникнення дублювання і розподілення сил для всебічного охоплення явища, системність матеріалів".

У контексті журналістики екстремальних подій цікаві дослідження екологічної комунікації з елементом страху. Нiмецький дослiдник Луман вважає [ ], що новi екологiчнi теми змiнили напрям диференцiацiї проблем вiд схеми "другворог" до "системаперспектива довкiлля". Новi теми, наповненi страхом, потребують нових властивостей. На думку вченого, не треба боятися показати страх. Коли він починає обговорюватися, то набуває моральної сутностi. Вона у свою чергу робить необхiдними турботи про стан довкiлля, що й стає попереджуючим фактором, з усiма моральними ризиками. Екологiчна комунiкацiя перетворюється в такому випадку на моралiзовану та наповнену страхом. Та тiльки майбутнє може показати, наскiльки цей страх був виправданий.

Для того, аби розтлумачити широким масам громадськості певну проблему, її рішення, журналістам потрібно самим розумітися на висвітлюваних питаннях. Якщо цього немає, то помилкові дії, а тим паче заклик до них, завдає великої шкоди як довкіллю, так і суспільству взагалі. Особливо болюче питання екотематики на газетних шпальтах – порушення журналістської етики. Дослідник О.К.Мелещенко наводить один із таких прикладів у Запоріжжі.

За шість десятків років забруднення повітря й скидання в ріку своїх відходів 114 промисловими підприємствами 29 міністерств і відомств зробили цей регіон екологічно неблагополучним. А розсекречені дані санепідемстанції міста про те, що з 50 шкідливих речовин у повітряному басейні 18 мають мутагенну активність (тобто, можуть уражати спадковий апарат полових клітин людини) підготували грунт для кількох газетних сенсацій.

"Шість місяців 1991 року в Запорізькій області нападав на велику рогату худобу і людей потворний мутант із звірячими щелепами, якого народила і викинула на смітник матипроститутка". Плід творчої фантазії молодого журналіста В.Сергєєва з місцевої молодіжної газети "МІГ" після кількох публікацій викликав справжню паніку: у відділ реклами посипалися об'яви про продаж та обмін будинків із цієї місцевості – села в 27 кілометрах від Запоріжжя, зривалися заняття в школах, дітей не пускали в лісопосадки, обурені директори радгоспів повідомляли про неприбуття робітників на посівні роботи, а в'язні з найближчої зони відправляли в різноманітні інстанції прохання про добровільне переведення до місць ув'язнення бодай на Північ, аби подалі від мутанта". Вигадку "молодіжки" змушена була викрити республіканська газета "Комсомольское знамя", відчувши, що в даному випадку колеги перестаралися .

Від часів Чорнобильської катастрофи й відтоді, як деякі ЗМІ почали орієнтуватися на найгірші зразки "жовтої преси", виникла проблема перенасичення екоматеріалів "чорнухою". Скільки сімей відмовились мати дітей після інформації про дитинумутанта, яку розповсюдили всі газети. Журналісти не повинні зовсім замовчувати подібні факти. Але й не треба смакувати ними, наводити на людей жах. Проте журналісти багатьох видань, і не тільки "жовтої преси", продовжують вміщувати фото дітейінвалідів, зображення скелетів тощо.

Виходячи з Кодексу етики екологічного журналіста, розробленого Міжнародною Федерацією екологічних журналістів (IFEJ) у 1999 році, працівник ЗМК має поводитися таким чином:

· 1. Право на чисте середовище і довгостроковий розвиток аргументоване й тісно пов'язане з правом на життя, здоров'я та добробут. Екологічний журналіст повинен інформувати громадськість про загрозу навколишньому середовищу на глобальному, регіональному та місцевому рівнях.

· 2. Часто ЗМІ є єдиним джерелом інформації про навколишнє середовище. Обов'язок журналіста – підвищувати рівень усвідомлення громадськістю проблем довкілля та відображати плюралізм думок.

· 3. Шляхом інформування журналіст відіграє життєво важливу роль у мобілізації зусиль громадськості для захисту довкілля. Обов'язок журналіста – не лише відкривати очі людей на певну загрозу, а й відслідковувати ці небезпеки, тримати громадськість у курсі розвитку подій. Журналіст має також писати й про можливі шляхи розв'язання екологічних проблем.

· 4. Журналіст не повинен керуватися впливом заангажованих інтересів, чи то комерційних, політичних, урядових чи неурядових організацій. Журналісту слід дистанціюватися від таких інтересів і не вступати з ними в об'єднання. Як правило, журналісти мають надавати слово всім сторонам у будьякому конфлікті, пов'язаному з екологією.

· 5. Екологічні журналісти по можливості повинні посилатися на джерела інформації та уникати такого висвітлення, що може викликати паніку або спекуляції, а також різноманітні тенденційні коментарі. Журналіст мусить перевіряти автентичність джерела інформації.

· 6. Екологічний журналіст повинен відстоювати рівний доступ до такої інформації й допомагати організаціям і громадянам промислово нерозвинених країн в одержанні електронної інформації, що допоможе цим країнам у вирішенні екологічних проблем.

· 7. Журналіст також має поважати права людей, які потерпіли від природних катастроф та стихійних лих, не втручатися в особисте життя.

· 8. Екологічний журналіст мусить без вагань виправити інформацію, яка раніше вважалася достовірною і могла справляти вплив на громадську думку, якщо аналіз і наступні події показали її помилковість.