Рефераты на украинском
ПОНЯТТЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ І ЗНАЧЕННЯ ЇЇ ОЦІНКИ. - Економічні теми -



 
 ПОНЯТТЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ І ЗНАЧЕННЯ ЇЇ ОЦІНКИ.
 
План
Вступ.. 3
1. Поняття платоспроможності і значення її оцінки.. 4
1.1. Теоретичні основи аналізу платоспроможності підприємств. 4
1.2. Методика розрахунку показників платоспроможності8
2. Аналіз платоспроможності підприємства.. 14
2.1. Характеристика фінансового-господарської діяльності ТОВ "Таргет" 14
2.2. Аналіз показників платоспроможності ТОВ “Таргет”. 17
2.3. Аналіз причин передкризового стану ТОВ “Таргет”. 27
3. Рекомендації щодо виходу підприємства з передкризового стану.. 30
3.1. Можливі причини неплатоспроможності30
3.2. Шляхи виходу з передкризового стану для ТОВ “Таргет”. 32
Висновки.. 36
Список використаних джерел.. 38
 
В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Різко зростає значення фінансової стійкості і платоспроможності суб'єктів господарювання. Усе це значно збільшує роль аналізу їхнього фінансового стану: наявності, розміщення і використання коштів.
Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активу і пасиву, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчі чи більш віддалені перспективи, тобто очікувані параметри фінансового стану.
Пiдводячи підсумки викладеного, слiд зазначити, що актуальнiсть роботи полягає в необхідності проведення оцiнки платоспроможностi підприємства як одного з основних етапів здійснення оцінки фінансового стану суб٬єкту господарювання.
Метою даної роботи є визначення понять платоспроможності і підприємства та проведення її оцiнки.
Головними завданнями роботи є:
- визначення прогресивного зарубiжного досвiду оцiнки ризику за позикою;
- аналiз вітчизняної практики визначення платоспроможності та кредитоспроможностi позичальника;
- визначення перспектив вдосконалення методик оцiнки кредитоспроможностi і платоспроможності.
Для виконання роботи було проаналізовано теоретичні матеріали, та матеріали періодичних видань.
 
Сьогодні, нажаль, більшість підприємств не можна характеризувати як стабільними та такими, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Отже, фінансовий стан можна характеризувати з позиції його ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, прибутковості, ділової активності та оборотності.
Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності. Розрізняють по­няття майнової (абсолютної) ліквідності та фінансової (відносної) ліквідності. Майнова (абсолютна) ліквідність означає здатність активу трансформуватись у кошти. Ступінь ліквідності активів визначається тривалістю часу, необхідного для цієї трансформації.
Фінансова ліквідність означає готовність і спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання у повному обсязі й у встановлені кредитною угодою строки. Це визначається політикою підприємства щодо збереження ліквідності, основне завдання якої — уникнення неліквідності і неплатоспро­можності завдяки пошуку в необхідних обсягах резервів коштів та інших лік­відних активів.
Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, бо це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквід­ності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержа­них, прострочених тощо. У таблиці розкрито фактори, які впливають на збіль­шення або зменшення ліквідності підприємства.
Таблиця 1.1.
Фактори впливу на ліквідність підприємства.
Фактори, що впливають на збільшення ліквідності
Фактори, що впливають на зменшення
ліквідності
одержання довгострокового кредиту
погашення довгострокових позик
 
інвестування капіталу
грошові виплати
 
Прибутки
збитки
 
амортизаційні відрахування
податки на дохід від дооцінки активів
скорочення дебіторської заборгованості
інвестиції в основні засоби
скорочення запасів
збільшення дебіторської заборгованості
повернення наданих позик
погашення короткострокових кредитів
продаж необоротних активів
використання резервних фондів
 
Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахун­ку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплато­спроможність свідчать такі статті у звітності: "Збитки", "Кредити і позики, не погашені в строк", "Прострочена кредиторська заборгованість", "Векселі ви­дані, прострочені". Іншим індикатором фінансового стану підприємства являється його стійкість. Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись зі своїми зобов¢язаннями. Поняття фінансової стійкості підприємства тісно пов¢язане із поняттям його перспективної платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.
Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.
У ринкових умовах, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових засобів, фінансова стійкість підприємства є важливою аналітичною характеристикою.
Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті проведення об¢єктивного аналізу величини та структури активів та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.
Загальновідомо, що абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками фінансового становища підприємства, наявних тенденцій його розвитку. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає те підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.
Як доводить практика, фінансовий стан більшості підприємств України не можна охарактеризувати “стійким” та “стабільним”. Для того, щоб визначити причини даної тенденції, необхідно визначити головні причини та проблеми, з яким сутикається сьогоднішнє підприємство.
Так, основні проблеми, з якими зіштовхуються і які не можуть вирішити більшість неблагополучних промислових підприємств, а також головні причини їх виникнення запропоновані на рис.1.1. (в успішних підприємств проблеми багато в чому схожі, однак такі підприємства володіють здатністю і потенціалом для їх подолання).

ПРОБЛЕМИ

Низька ліквідність (дефіцит грошових коштів)
Заборгованість перед бюджетом, персоналом, постачальниками ( прострочена кредиторська заборгованість)

 
 
Низька рентабельність власного капіталу
(всього капіталу)

ПРИЧИНИ

Нераціональне управління фінансами

Низька прибутковість діяльності

Нераціональне управлінняоборотними коштами

Нераціональна інвестиційна політика

Нераціональне управління структурою джерел фінансування

Низькі об¢єми продажу

Нераціональне відношення “доходи/витрати”

Збитковість інших видів діяльності

 рис.1.1. Проблеми втрати фінансової рівноваги, з якими можуть зіштовхнутися підприємства та причини їх появи.

 
Ще декілька років тому не існувало детальної загальноприйнятої, офіційної методики оцінки фінансового стану промислового підприємства. Однак, нещодавно було проведено спроби створити систему показників, які б забезпечували однозначність підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств.
Так, 17 січня 2001 р. з метою   забезпечення  
однозначності підходів при оцінці
фінансово-господарського стану підприємств,  
виявленні   ознак
поточної, критичної або надкритичної їх неплатоспроможності та
ознак
дій, передбачених статтями 156-2 - 156-4 Кримінального
кодексу   України   - приховування банкрутства,
фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для
своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу
для   здійснення   випереджувальних  
заходів   щодо   запобігання банкрутству підприємств були
затверджені наказом №10 Міністерства Економіки України “Методичні
рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак
дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до
банкрутства”.
Відповідно до вказаних Рекомендацій поточною   неплатоспроможністю   може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних у нього коштів   і   високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню,   як неспроможність   суб'єкта   підприємницької   діяльності виконати   грошові   зобов'язання   перед    кредиторами    після    настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових   платежів)   не   інакше,   як   через відновлення платоспроможності.
 
Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами.
Прогнозовані платіжні можливості організації за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості і реалізації наявних запасів (з урахуванням компенсації здійснених витрат) відображає коефіцієнт покриття (коефіцієнт ліквідності):
 .
Даний коефіцієнт показує, у якому ступені підприємства здатно погасити свої поточні зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Нижньою межею коефіцієнта покриття можна вважати 1,0. [28]
Миттєву платоспроможність підприємства характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності, що показує, яку частина короткострокової заборгованості може покрити організація за рахунок наявних коштів і короткострокових фінансових вкладень, швидко реалізованих у випадку потреби. Короткострокові зобов'язання включають: короткострокові кредити банків та інші короткострокові позики, короткострокову кредиторську заборгованість, включаючи заборгованість по дивідендах, резерви майбутніх витрат і платежів, інші короткострокові пасиви. Показник розраховується по формулі:
Нормальне обмеження , розповсюджене в економічній літературі, означає, що щодня підлягають погашенню 20% короткострокових зобов'язань підприємства, іншими словами, у випадку підтримки залишку коштів на рівні звітної дати (переважно за рахунок забезпечення рівномірного надходження платежів від контрагентів) короткострокова заборгованість, що має місце на звітну дату, може бути погашена за 5 днів (1:0,2).[28]
Загальна платоспроможність підприємства визначається як здатність покрити всі зобов'язання підприємства (короткострокові і довгострокові) усіма її активами.Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується по формулі:
Природним є наступне обмеження для коефіцієнта:  
Основним фактором, що обумовлює загальну платоспроможність, є наявність у підприємства реального власного капіталу. [16]
Самі по собі ці коефіцієнти не несуть серйозного значеннєвого навантаження, однак, узяті за ряд тимчасових інтервалів, вони досить повно характеризують роботу підприємства.
Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним є виконання однієї з наступних умов:
-                           коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
-                           коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду - менше 0.1.
Платоспроможність підприємства з урахуванням майбутніх надходжень від дебіторів характеризує коефіцієнт поточної ліквідності. Він показує, яку частину поточної заборгованості організація може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення дебіторської заборгованості:
Нормальне обмеження означає, що кошти і майбутні надходження від поточної діяльності повинні покривати поточні борги. Для підвищення рівня поточної ліквідності необхідно сприяти росту забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й обґрунтовано знижувати рівень запасів.[3]
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості:
Він визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів (реальний власний капітал) і фактичною вартістю основних коштів і інших позаоборотних активів (підсумок I розділу активу балансу) до фактичної вартості оборотних коштів, що знаходяться в наявності у підприємства, у виді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей і інших оборотних активів (підсумок II розділу активу балансу).[3]
У залежності від отриманих конкретних значень кт.л. і коб. аналіз і оцінка структури балансу розвиваються по двох напрямках :
а)  у випадку, якщо хоча б один з цих коефіцієнтів менше гранично припустимого значення, варто визначити коефіцієнт відновлення платоспроможності за 6 місяців за такою формою :
          де : кт.л.1 - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.) наприкінці звітного періоду ;
                   kт.л.0 - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності (кт.л.) початку звітного періоду ;
                     6    - період відновлення платоспроможності в місяцях ;
                     Т    - звітний період у місяцях ( 12 місяців ) ;
Якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності прийме значення більш 1.0, це свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт виявиться менше 1.0, то в підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність .[19]
б) Якщо кт.л. і коб. більше відповідних граничних значень чи рівні їм, варто розрахувати коефіцієнт утрати платоспроможності за 3 місяці :
                               де : 3 - період утрати платоспроможності ;
                                       Т - звітний період ( 12 місяців ) ;
                            kт.л.норм - нормативне значення коефіцієнта поточної
                                             ліквідності ( кт.л. ) , рівне 2 .[19]
   Якщо коефіцієнт утрати платоспроможності кут. прийме значення більше 1 , то в підприємства є реальна можливість не втратити свою платоспроможність.
Крім проаналізованої вище моделі, для прогнозування фінансового становища підприємства, вибору його фінансової стратегії, а також визначення ступеня можливості банкрутства можна використовувати і математичні моделі.
На Заході для прогнозування можливості банкрутства широко використовується індекс Е. Альтмана, що розраховується на основі балансу підприємства і звіту про фінансові результати, а також ринкової вартості звичайних і привілейованих акцій [10].
У 60-ті роки Е. Альтман вивчив фінансовий стан 33-х збанкрутілих американських фірм і порівняв їх дані з показниками розквітаючих підприємств тих же галузей і аналогічних масштабів. Дослідження дозволило Е. Альтману виявити п'ять показників, від яких найбільшою мірою залежить можливість банкрутства, і визначити їхні вагові коефіцієнти. У результаті була отримана така модель:
Z = 3,3 К1 + 1,0 К2 + 0,6 К3+ 1,4 К4+ 1,2 К5
 
При цьому: 
К1 = Балансовий прибуток / Сума активів,
де К1 - рентабельність активів
К2 = Виручка від реалізації продукції (без ПДВ) / Сума активів,
де К2 - ресурсовіддача
 К3 = Власний капітал / Притягнутий капітал,
де К3 = відношення власного капіталу (по ринковій оцінці) до притягнутого капіталу (коефіцієнт фінансового розвитку)
К4 = Реінвестований прибуток / Сума активів
К5 = Власні оборотні кошти / Сума активів
Весовые коэффициенты каждого показателя рассчитаны на основе статистических данных о банкротствах фирм за 22-летний период. Вероятность банкротства по показателю Альтмана оценивается по следующей шкале:
Якщо результат буде менше 1,81 - можливість банкрутства підприємства дуже висока; якщо Z лежить у межах від 1,81 до 2,675 - зона невизначеності; при Z вище 2,675 - низька можливість банкрутства.
Якщо Z<1,81, то підприємство стане банкрутом:
Через рік – з імовірністю 95%;
Через 3 роки – з імовірністю 48%;
Через 4 роки – з імовірністю 30%;
Через 5 років – з імовірністю 30%.
Однак застосовувати коефіцієнт Альтмана для оцінки імовірності банкрутства українських підприємств можна з великою часткою умовності, тому що ваги даної функції необхідно розраховувати по вітчизняній статистиці, а досить тривалих динамічних рядів поки немає.
 
 

 
Товариство з обмеженою відповідальністю “Таргет” зареєстроване Печерською районною Радою народних депутатів м. Києва і діє на підставі Законів України: “Про господарські товариства”, “Про власність”, “Про підприємства” та інших нормативних актів України, а також власного Статуту і Установчого договору, які визначають порядок створення, діяльності, організації, реорганізації і ліквідації товариства.
Для вирішення статутних цілей предметом діяльності Товариства в країні та за її межами визначаються:
-       продаж металопрокату, заключення договорів на постачання (посередницька діяльність), зборка й установка металоконструкцій.
-       продаж та обслуговування устаткування для харчової промисловості та відповідних технологій, включаючи, але не обмежуючись, обладнання, харчові добавки, барвники, необхідні матеріали;
-       розробка, виробництво, установка, налагодження, ремонт та обслуговування устаткування загального та спеціального призначення;
-       надання науково-технічних, виробничих, маркетингових, консалтингових послуг.
Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні кошти, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.
Для досягнення цілей дяльності Товариства Засновниками створено Статутний фонд. Статутний фонд вноситься у вигляді грошей та майна. Розмір і розподіл Статутного фонду визначається в Установчому договорі про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Таргет”.
Структура управління підприємством склалася наступним чином – вище керівництво, бухгалтерія, виробництво, збут і маркетинг.
Організаційна структура підприємства є лінійною.
Організаційна структура підприємства представлена на рис. 2.1.

Генеральний директор

Комерційний директор

Бухгалтерія і головний бухгалтер

Заступники генерального директора з виробництва і економіки

Менеджери зі збуту

Секретаріат

Виробничий відділ

назад |  1  | вперед


Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Бежала мышка хвостиком махнула - её как занесет, как е...№ет об стенку
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100