Реферати українською

Інфляція, суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи - Економічні теми -

Інфляція, суть, суспільні витрати та антиінфляційні заходи - Економічні теми - Скачать бесплатно

Її суть найкра­ще відображає такий графік (графік 7).

Пояснення до графіка:

1. На графіку зображені три точки рівноваги попиту і пропозиції: Е, Ег та е). Точка Еі від­повідає вихідному стану рівноваги попиту і пропозиції у короткотерміновому періоді і одночасно довготермінової пропозиції.

2. Точка Ег відповідає збільшенню попиту у короткотерміновому періоді і виникненню інфляції. Якби державою не були вчиненні дії, спрямовані на стимулювання пропозиції, то, найвірогідніше, мав би місце той варіант подій, який був розглянутий нами щодо інфляції попиту: за рахунок зменшення пропозиції економіка повертається до природного рівня виробництва при ще вищих цінах.

3. З метою запобігання скороченню пропозиції під впливом інфляційних пе­редбачень здійснюються заходи щодо збільшення природного обсягу ви-роб-ництва. Обсяги виробництва у довготерміновому періоді збільшуються від точки Y до Yi. Якщо немає передбачень щодо зростання цін на фактори ви­робництва, то праворуч зсувається і лінія короткотермінової пропозиції. Точка е} означає нову рівновагу без зростання цін, але при збільшенні виробництва.

Серед заходів, які вживалися для збільшення природного рівня • виробництва, слід насамперед назвати:

1) зміни у системі оподаткування доходів та податкових пільг з ме­тою підвищення продуктивності і стимулювання додаткових ін­вестицій;

2) стимулювання конкуренції виробників;

3) вкладення державних коштів у розвиток виробничої та соціаль­ної інфраструктури.

Специфічні умови боротьби з інфляцією у постсоціалістичних країнах породили особливі антиінфляційні заходи:

1) обмеження ліквідності грошей;

2) протидія зовнішнім інфляційним чинникам;

3) підвищення курсу національної валюти;

4) роздержавлення економіки як засіб підвищення ефективності ви­робництва;

5) стимулювання імпорту;

6) подолання хронічного дефіциту бюджету тощо..

Антиінфляційне регулювання в Україні у першій половині 90-х років здійснювалося за принципом "стій-іди" ("stop-go"). Причиною суперечливості дій уряду є те, що український варіант постсоціалістичних перетворень — це так званий "м'який", нешо-ковий шлях, що дістав назву "градуалізм". На відміну від країн, де обрано швидкий варіант перебудови економіки (Польща, Чехія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва) і вже досягнуто фінансової стабільності та бездефіцитного або малодефіцитного бюджету, в Україні зберігається значний дефіцит бюджету. Коли інфляція по­чала переходити в гіперінфляцію, національний банк вдався до мо­нетарних обмежень. Але обмеження емісії, як правило, триває лише кілька місяців, упродовж яких загострюються проблеми виплат зарплати, пенсій, дотацій сільському господарству та вугільній промисловості, зростає заборгованість державних підприємств пе­ред бюджетом та одного перед одним. Врешті-решт здійснюється нова емісія, і розпочинається новий виток інфляції.

Протягом 1993-1994 pp. в Україні було досягнуто декількох помітних зменшень зростання готівко'!' маси, але опісля неминуче спостерігалось її прискорене зростання. Найбільшим було обме­ження "у травні 1994 p., коли мало місце не просто гальмування зростання, а обсолютне скорочення грошової бази (на 9,8%). У нас­тупних чотирі місяці грошова маса, однак, зросла в 4 рази.

ВИСНОВОК

1. Інфляція традиційно існує у двох видах: як інфляція попиту і ви­трат. Інфляція попиту може бути ініційована або зростанням якогось елемента сукупних витрат (найчастіше — збільшенням державних витрат), або ж зростанням грошової маси.

2. Інфляція витрат спричиняється раптовим підвищенням цін на елементи виробничих витрат: сировину, енергоносії, працю. Ін­фляцію витрат називають "шоком пропозиції", бо у цьому разі зростання цін поєднується із скороченням випуску.

3. Монетаристське пояснення інфляції зводить її проблему насам­перед до зростання грошової пропозиції. Основою такого пояс­нення є формула макрорівноваги М • V = P-Y . "Виключення" швидкості обертання грошей V як чинника інфляції у монетари-стському поясненні досягається доведенням існування залежнос­ті між швидкістю обертання та ставкою процента. Остання роз­глядається як така, що може контролюватись і коригуватись.

4. Кейнсіанське пояснення інфляції грунтується на зв'язку: "зар­плата — граничні витрати — ціни". Його узагальненням є кри­ва Філліпса, яка, крім усього іншого, відображає "компроміс" між інфляцією та безробіттям: зменшення безробіття "компенсу­ється" збільшенням інфляції.

5. Особливим видом є інфляція, пов'язана зі спадом. Її особли­вість полягає в тому, що вона зумовлюється збільшенням сукуп­ного попиту, а намагання обмежити її шляхом обмеження по­питу спричиняє лише скорочення випуску і дедалі вищі ціни. Модель інфляції, пов'язаної зі спадом, досить точно відтворює сиїуацію, що нині існує в Україні.

6. Втрати від інфляції поділяють на дві групи: спричинені передба­чуваною і непередбачуваною інфляцією. Втрати від непередба-чуваної інфляції є більш вагомими. Особливо обтяжливі для ' суспільства наслідки гіперінфляції.

7. Традиційні антиінфляційні заходи — це контроль над зарплатою та цінами, індексація доходів, політика податкового регулювання та заходи, що дістали назву "концепції пропозиції". Антиінфля­ційні заходи в Україні здійснюються за принципом "стій-іди".

ЛІТЕРАТУРА:

Базелфвич “Макроекономіка”

Будаловська “Мікроекономіка і Макроекономіка”

Бурда “Макроекономіка і Європейський контекст”

Радіонов “Макроекономіка та економічна політика”