Реферати українською

Економічна роль держави - Економічні теми -

Економічна роль держави - Економічні теми - Скачать бесплатно

банк має бути виведений з- під влади уряду, виконавчої влади, що й було зроблено наприкінці 1994

.

По-четверте, всі комерційні та інші спеціалізовані банки повинні перейти на комерційні засади діяльності (самоокупність, самофінансування та ін.), працювати прибутково на основі вивчення діяльності промислових підприємств, об’єктів їх кредитування, якості продукції, що виробляється, вигідно купувати - продавати грошові кошти підприємств і населення і т. ін. Банки повинні, з одного боку, стимулювати за допомогою процента вкладення населенням, підприємствами вільних грошових коштів на різні строки, а з іншого - стягуючи високий банківський процент за кредити, змушувати підприєсмтва ефективно їх використовувати, сприяти зниженню потреб у кредиті. Такі заходи слід органічно пов’язувати з індексом цін, темпами інфляції. Виходячи з досвіду комерційних та інших спеціалізованих банків у США, треба встановлювати норми резервів для комерційних банків і ощадних кас, брати участь у купівлі- продажу урядових цінних паперів та ін.

По-п’яте, необхідно створити реальні передумови й поступово перейти до конвертованої гривні. Заходи щодо такого переходу збігаються із заходами, спрямованими на оздоровлення грошової системи, послаблення інфляційних процесів. Це передусім насичення товарами та послугами внутрішнього ринку, оздоровлення кредитної, фінансової системи, забезпечення конкуркнтноздатності товарів на зовнішніх ринках, рівноваги державного бюджету, здійснення реформи ціноутворення, в результаті якої ціни повинні наблизитись до світових та ін. Специфічними умовами конвертованості гривні є встановлення рівноваги платіжного балансу, реального валютного курсу, формування прогресивної податкоаої системи, відновлення всіх грошових функцій гривні в середині країни, фугкціонування валютного, фінансового ринків та ін.

По-шосте, слід створити нову мережу комерційних банків та інших спеціалізованих закладів, формувати умови для їх конкуренції. Кожен банк, у свою чергу, має право створювати свої відділення, виходячи передусім з економічної доцільності.

Під впливом НТР відбуваються важливі структурні зміни в економіці розвинутих країн світу. У США з 1960 до 1990 рр. частка

матеріального виробництва у ВВП зменшилася, а нематеріального зросла з 37,3 до 40,0 %. У ФРН ці показники відповідно становили 69,0 і 64,0; 31,0 і 36,0 %. Частка зайнятих у сфері матеріального виробництва США за цей же період скоротилася з 43,3 до 28,0 %, а у сфері нематеріального виробництва зросла з 56,7 до 72%. В умовах НТР відбувається глибоке взаємопроникнення цих сфер. Це виявляється у створенні інформаційної технології, виникненні й інтенсивного розвитку гігантських індустріально-промислових комплексів, які забезпечують збирання, обробку, систематизацію інформації та її передачу кінцевому споживачу. У таких комплексах інформація, зв’язок і мікроелектроніка є невід’ємними складовими частинами цілісної органічної системи. Одна з ланок цієї системи - широка мережа інформаційних пунктів удома.

Такі комплекси потребують витрат. У США, наприклад, на створення й використання різних інформаційних систем витрачено у 1980 р. понад 80 млрд. дол., а у 2000 році ці витрати ймовірно досягнуть кілька сот мільярдів доларів. Розгортання НТР зумовить ще глибші структурні зрушення в економіці. Відповідно до прогнозів, у 2000 р. близько 70 % всієї робочої сили у розвинутих країнах Заходу буде зайнято в інформаційному та “комунікаційному” секторах економіки. Тому більша частина капіталовкладень, найновішого обладнання направляється у наукові лабораторії, торгівлю, фінансово-кредитну сферу.

Відбуваються важливі структурні зміни в середині промисловості, між промисловістю та сільським господарством. Це вимагає проведення державної довготривалої структурної політики, тобто регулювання державою темпів і пропорцій розвитку основних сфер і галузей економіки,окремих регіонів. В сучасних умовах держава є ініціатором і організатором стратегічного науково-технічного прогнозування та програмування розробки і втілення середньострокових і довгострокових програм розвитку галузей, що визначають НТР, впровадження нових технологій.

Основним інструментом впливу держави на структурну перебудову еконміки є організація, фінансування та стимулювання науково-технічних досліджень, особливо фундаментальних, підготовка кадрів ( інженерних, наукових, освіченої та кваліфікованої робочої сили), створення інженерно-дослідних центрів. У США, наприклад, лише у 1985 році створено 6 таких центрів.

Держава також розробляє середньотермінові заходи щодо модернізації таких галузей промисловості, як вугільна, кораблебудівна, чорна металургія. Активізується участь держави у розвитку окремих відсталих регіонів, зростанні ефективності та конкурентноздатності національних ТНК. З цією метою їм надаються пільгові кредити, податкові знижки, гарантії на випадрк непередбачених ситуацій.

Важливою особливістю державно-монополістичного регулювання капіталістичної економіки на прикінці 70-х років і в наступний період у промислово розвинутих країнах, де до влади прийшло консервативне керівництво, є деяке послаблення державного втручання на національному рівні при одночасному посиленні державно-монополістичного регулювання на національному рівні, яке здійснюється в межах регіональних економічних об’єднань, міжнародних економічних організацій. Остання тенденція ще більше посилюється на новому етапі НТР, з початком нового перевороту у межах технологічного способу виробництва, який матиме інтернаціональний характер. Ці зміни в державному регулюванні економіки на міжнародному рівні впливатимуть на національні форми та методи регулювання

2.4. Механізм державного впливуна регулювання економіки України в перехідний період до ринку.

Державні механізми управління і регулювання економіки під час кардинальних ринкових перетворень у тих чи інших країнах діють по-різному. Досвід країн – світових лідерів сучасного прогресу переконує, що їхня економічна могутність формувалася і формується під впливом послідовних структурних і якісних перетворень, з одночасним посиленням регулюючої ролі держави, включаючи внутрішні і зовнішні ринки, що підпадають під її безпосередній вплив.

В останні десятиріччя в розвинутих країнах Заходу і Сходу склався двофакторний механізм регулювання еконміки, що включає механізм ринкової конкуренції та механізм прямого державного регулювання. Останнє доповнює механізм ринку, а держава бере на себе ті функції, що не відповідають природі (виходять за рамки) механізму ринкової конкуренції або реалізуються ним неповно або надто повільно. Разом з тим держава забезпечує умови для оптимального функціонування цього механізму. У Звіті Світового банку про світовий розвиток підкреслюється, що розвиток потребує ефективної держави, яка б відігравала роль каталізатора і помічника, який би стимулював і доповнював би діяльність приватного бізнесу і окремих осіб. Таким чином, роль держави в розвинутій ринковій економіці дуже значна, хоча в різних країнах різні методи державного втручання в господарське життя істотно варіюють.

Яка ж роль держави в країнах з перехідною економікою, де ринкове господарство тільки формується? Дане питання є предметом гострих наукових і політичних суперечок. Справа в тому, що ринкова реформа за моделлю “шокової терапії” розпочинається з так званої “лібералізації”, тобто різкого обмеження економічної ролі держави та її відходу з сфери економіки. Лібералізація виразилася в тому, що держава відмовилася від директивного планування, від фондованого розподілу матеріальних ресурсів, від адміністративного регулювання цін і зарплати, від монополії зовнішньої торгівлі. На першому етапі ринкових реформполітика лібералізації була необхідною і виправданою, оскільки привела до демонтажу командної, плановорозподільної сиситеми і відкрила шляхрозвиткові ринкових відносин. До цього слід додати, що ішлося про обмеження економічної ролі старої, тобто тоталітарної, держави. Проте етап “лібералізації” (тобто скорочення економічних функцій держави) в Україні надмірно затягнувся, а тому призвів до ряду негативних наслідків, посиливши стихійний характер багатьох перехідних процесів. Цілком очевидно, що на сучасному етапі ринкових реформ економічна роль держави має істотно зрости.

Вихід з кризи, що склалася, можливий тільки в результаті переходу до мобілізаційної моделі економіки. Постає питання: наскільки ймовірним є перехід до “мобілізаційної моделі” в Україні? У цьому зв’язку необхідно зробити ряд зауважень.

Перше. Світовий досвід показує, що пряме втручання держави в економіку з метою подолання глибокої кризи мало місце в багатьох країнах: досить послатися на політику уряду Ф. Д. Рузвельта в 1933 - 1934 рр. Проте мета такого втручання (за винятком державного регулювання воєнної економіки) полягала в тому, щоб відновити умови для нормального функціонування ринкової економіки.

Друге. Очевидно, що в умовах перехідної економіки посилення державного втручання в економічні процеси є допустимим у певних межах: якщо воно вийде за них. То відбудеться зміна економічної моделі.

Третє. Ми виходимо з того, що в довгостроковій перспективі ринковій економіці альтернативи немає – вона переконливо довела свої переваги порівняно з планово-розподільною в період так званого “мирного змагання систем”. Проте сказане не означає, що ринкові реформи приречені на успіх: цілком можлива і невдача. Разом з тим їх провал у тій чи іншій країні напевно викличе необхідністьїх повторної спроби, але, як правило, в гірших стартових умовах.

Проте державні підприємства, прагнучи покрити високі виробничі витрати, зумовлені технологічною відсталістю української економіки і затратним характером виробництва, та одержати максимальний госпрозрахунковий доход (прибуток плюс зарплату), стали підвищувати ціни на свою продукцію і тим самим продукувати інфляцію витрат.

Інфляція (і тим більше - гіперінфляція) не тільки веде до падіння реальних доходів більшості населення, що одержує фіксовані доходи, але й робить безглуздими інвестиції, “з’їдаючи” їх у лічені місяці.

3. Висновки.

1. Економічна роль держави неухильно зростає. Під прямий контроль і регулювання потрапляють все нові види діяльності у нашому складному, взаємизалежному суспільстві.

2. У нашій країні та за кордоном зростаюча частина національної продукції йде на колективне державне споживання.

3.Через механізм державного оподаткування і витрати на соціальне забезпечення усе більша частка національного доходу “передається” від відносно багатих до відносно бідних. Ця тенденція ще не зазнала рішучих змін.

4. Водночас у Сполучених Штатах Америки не спостерігалась будь-яка тенденція до переходу промисловості та суспільних заходів виробництва у власність держави.

5.Після першої світової війни федеральні затрати почали набагато перевищувати витрати штатів і муніципалітетів. Під час депресії 30-х років затрати для надання допомоги, на суспільні роботи та інше викликали зростання федерального бюджету майже до 10 млрд. дол. Наш повоєнний бюджет у декілька разів більший від довоєнного, оскільки різко зросли затрати на оборону, на сплату процентів з державного боргу і на допомогу ветеранам. (Все це без особливої потреби великих затрат на боротьбу з депресією).

6.За допомогою податків держава отримує ресурси, необхідні для виконання своїх суспільних функцій. За рахунок податків фінансуються також затрати на соціальне забезпечення, які змінюють розподіл доходів. Система оподаткування визначає кінцевий розподіл доходів між людьми.

7.Найважливіші принципи, що лежать в основі оподаткування, - це принцип “вигоди” та принцип “пежертвувань чи перерозподілу”. Прямі та прогресивні податки на доходи та на майно протилежні до непрямих, якими в основному оподатковуються товари або певні види діяльності.

8.Близько 3/4 доходів федерального бюджету надходить від податку на прибуток корпорацій. Решта доходів утворюються за рахунок регресивних податків до фонду страхування на випадок безробіття і непрямих податків. Податок з особистого доходу має яскраво виражений прогресивний характер і веде до перерозподілу доходів між багатими і бідними.

9. Після другої світової війни витрати муніципалітетів збільшилися; основні статті їхніх витрат – освіта, будівництво шосейних доріг, соціальне забезпечення, а також затрати на звичайні функції держави по підтримання порядку та безпеки.

10. Податок на майно, як і раніше, є найбільшим джерелом муніципалітетів. Податки на продажі та акцизні збори відіграють важливу роль у штатах. У післявоєнний час штати та муніципалітети витрачають більше, ніж збирають за допомогою податків, збільшуучи свій борг.

11. Федеральний уряд у зростаючих масштабах надає мільярдні субсидії штатам в основному для спорудження шосейних доріг і потреб соціального забезпечення. Штати у свою чергу все більше допомагають муніцтпалітетам в галузі освіти, будівництва шосейних доріг і надання суспільної допомоги.

12. Податковий тягар є останнім розподілом податку і відбиває його загальний вплив на всі ціни та інші економічні показники. Особи, які оподатковуються , можуть перекладати частину цього тягара на інших. Розв’язати цю складну проблему дадуть змогу засоби економічного аналізу.

4. Використана література.

Пол. А. Самюелсон, Вільям Д. Норкгаус. Макроекономіка.

Київ “Основи” 1995 р.

Основи економічної теорії. За редакцією С. В. Мочерного.

Київ Видавничий центр Академія 1997 р.

Економіка України. Політико-економічний журнал Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Національної Академії наук.

Київ Видавництво “Преса України” 1999 р.

Поль Самуельсон. Економіка. За редакцією О. Лищишина.

Львів “Світ” 1993 р.