Реферати українською

Реформа оплати праці cтимулюючого типу в Україні - Економічні теми -

Реформа оплати праці cтимулюючого типу в Україні - Економічні теми - Скачать бесплатно

ходу реформи заробітної плати і створювати баланс тих необхідних компромісних рішень, які давали б можливість ефективно працювати підприємствам і забезпечували активну стимулюючу роль оплати праці.

Засоби реалізації реформи оплати праці

Засоби реалізації реформи оплати праці в економіці України можуть бути представлені у вигляді системи певних економічних інструментів, які поєднують в собі елементи ринкового саморегулювання, а також методи державного та договірного регулювання заробітної плати. Окремим і досить складним за змістом засобом реалізації реформи оплати праці на мікроекономічному рівні є оптимізація організації заробітної плати, що пов’язано з використанням таких конкретних організаційно-економічних інструментів, як тарифна система, нормування праці, форми і системи заробітної плати. Зміст засобів реалізації реформи оплати праці визначається характером загальних економічних трансформацій, їх адекватністю умовам перехідної економіки, станом соціально-трудових відносин, рівнем соціально-економічного розвитку суспільства тощо.

Реформа оплати праці буде успішною при вмілому використанні державою системно-цілісної сукупності засобів її реалізації, налагодженні ефективного управління ними. На жаль, в сучасній кризовій економіці України механізми застосування засобів реалізації реформи оплати праці часто лежать поза сферою дії економічних важелів, визначаються здебільшого соціальними і політичними чинниками. На практиці механізм реформування оплати праці характеризується винятково складним і нелінійним характером співвідношення між метою і засобами реалізації реформи.

Проблема засобів реалізації реформи оплати праці – це проблема керованого державою переходу сфери заробітної плати на ринкові засади організації. Існують певні універсальні загальновизнані у світі параметри ринкового функціонування системи оплати праці. Серед них слід виділити насамперед такі: розширення самостійності підприємств (фірм) щодо розв’язання проблем заробітної плати; становлення національного ринку робочої сили з переважно ринковим ціноутворенням; забезпечення фінансової стабілізації на макроекономічному рівні, недопущення надмірної інфляції; поліпшення фінансового становища підприємств (фірм) на мікроекономічному рівні, підвищення рентабельності виробництва; диверсифікація доходів громадян, поява їх нових форм і видів з чисто ринковим змістом; підвищення рівня економічної свободи роботодавців і найманих працівників.

Чітке розмежування мети (завдань) реформи оплати праці і засобів, які можуть бути використані для їх досягнення, є надзвичайно важливим. Вибір державою того чи іншого засобу (та відповідного організаційно-економічного інструментарію) повинен вирішуватися залежно від того, який з них найкращим чином сприяє досягненню цілей і завдань реформи.

Для практичного використання засобів реалізації реформи оплати праці необхідні відповідні інструменти (важелі) державного регулювання. Найважливішу роль відіграють такі інструменти:

нормативи, що визначають мінімальні стандарти заробітної плати; вони діють як

законодавчо встановлені і обов’язкові для виконання (мінімальна погодинна заробітна плата, мінімальна місячна заробітна плата, величина прожиткового мінімуму тощо);

рівень оподаткування фонду оплати праці підприємств (фірм) та індивідуальної заробітної плати працівників;

норми регулювання фонду споживання і фонду оплати праці підприємств (фірм);

порядок індексації заробітної плати залежно від темпів інфляції;

норми співвідношення між величиною і динамікою заробітної плати та обсягом і динамікою виробництва (продуктивністю праці);

норми встановлення і регулювання величини вартості робочої сили на ринку праці;

соціальні трансферти, тобто різні способи виділення бюджетних коштів на оплату праці.

Реалізація реформи оплати праці стимулюючого типу в Україні невіддільна від активізації фінансів реального сектора вітчизняної економіки. Оздоровлення фінансів підприємств і галузей, нагромадження капіталу у сфері виробництва на новій технологічній основі, розв’язання проблем формування і раціонального використання інвестиційного потенціалу виробничої сфери – важливі засоби реалізації реформи оплати праці. На підприємствах (фірмах), що працюють на ринок, повинні бути в наявності необхідні грошові кошти для формування фонду оплати праці і виплати працівникам заробітної плати.

Стимулюючий тип реформи оплати праці – це необхідна передумова для того, щоб переламати негативні тенденції у вітчизняній економіці і вийти на траєкторію сталого економічного зростання.

Очевидно, що вищевизначені концептуальні питання реформи оплати праці мають принципове значення. Від здатності і можливості розгорнути ці концептуальні положення в систему дієвих рекомендацій і пропозицій вирішальною мірою буде залежати ефективність проведення реформи оплати праці стимулюючого типу на практиці.

[1] Див.: Тенденції української економіки. Червень 1999 р. – К.: Українсько-Європейський консультативний центр з питань законодавства, 1999. – С. 32.

[2] Див.: Україна у цифрах у 1998 році. Короткий статистичний довідник. – К.: Державний комітет статистики України, 1999. – С. 155-156.

[3] Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. – К.: Фірма “Праця”, 1997. – С. 16.

[4] А.Никифоров, А.Лубков. Основные направления реформирования заработной платы // Экономист. – 1999. – №4. – С.42.

[5] Колот А.М. Організаційно-економічний механізм регулювання заробітної плати і шляхи його вдосконалення (на матеріалах промислових підприємств України) // Автореф. дис. док. екон. наук. - К.,1998. – С.14-15.

6 Див.: Романюк О.П., Кілієвич О.І., Юрчишин В.В., Мертенс О.В. Сучасна економічна теорія і стабілізаційні моделі у відкритому суспільстві. – К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1998. – С. 319-321.