Рефераты на украинском
Діяльність ТОВ, торговий патент - Економіка підприємства -



Зміст

1. Вступ .3

2. Товариство з обмеженою відповідальністю. Засади діялюності 4

3. Торговий патент та ліцензія на заняття певними видами підприємницької діяльності ( ліцензії на тютюнові та алкогольні вироби) .8

4. Зміст позначки „Е” на продовольчих товарах 13

5. Висновки .16

6. Список використаної літератури 17

Вступ

В Україні ще не має належного підприємницького права, яке б охоплювало, за американським та іншими варіянтами англо-саксонського правознавства, широку рубрику „Business Law” – зокрема включаючи праосновне поняття „контракту”.

Проблеми підприємницького права в Україні вимагають серйозного переосмислення, щоб це допомогло радикальному врегулюванню підставових ділянок і поняття „власности”. Успіх таких реформ відчує найширший діяпазон суспільства

Підприємницьке право не є класичною галуззю права. Воно сформувалося порівняно нещодавно в результаті необхідності врегулювання специфічних відносин, що виникають у зв'язку із зайняттям підприємницькою діяльністю.

Одночасно підприємницьке право можна розглядати і як комплексну галузь законодавства, тобто як систему правових норм, що деталізують порядок реалізації конституційного права на зайняття підприємницькою діяльністю (ст. 42 Конституції України). Вказана система правових норм міститься в нормативних актах різної юридичної сили, створюючи тим самим своєрідний нормативний масив підприємницької діяльності.

Товариство з обмежуваною відповідальністю. Засади діяльності.

Згідно з ч. З ст. 80 ГК України (ст. 50 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ "Про господарські товариства"; ст. 140 ЦК України) товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш популярним видом господарських товариств як в Україні, так і за кордоном. У цій організаційно-правовій формі провадять свою діяльність як невеликі за обсягами господарські організації, так і крупні підприємства (хоча кількість останніх, створених у формі товариств з обмеженою відповідальністю, все ж поступається акціонерній формі).Характеристика товариства з обмеженою відповідальністю:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки. Ці частки є відображенням вкладів, що їх вносять учасники при створенні товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до статутного фонду визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Згідно з ч. 2 ст. 144 ЦК України не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного фонду товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

Розмір статутного фонду товариства повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 52 Закону України "Про господарські товариства").До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж 50% суми своїх вкладів. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Порядок оцінки інших вкладів (у вигляді майна, майнових прав тощо) визначається в установчих документах товариства. Частина статутного фонду, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного фонду і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного фонду, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного фонду і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного фонду, товариство підлягає ліквідації.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном; відповідно, його учасники не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. В цьому дістає вияв характерна ознака "обмеженої відповідальності" товариства та його учасників, яка полягає не в обмеженні відповідальності товариства як суб'єкта господарювання певними сумами коштів або майна, а саме в обмеженні відповідальності учасників товариства розміром вкладів, що були ними внесені. Власне ця обставина найбільше приваблює потенційних підприємців - шляхом створення товариства з обмеженою відповідальністю вони, так би мовити, страхують себе від ризику погашати збитки (борги) фірми за рахунок додаткового майна всупереч своїй волі.

Згідно з ч. 2 ст. 140 ЦК України учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

3. Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути юридичні та фізичні особи. При цьому ч. 2 ст. 114 ЦК України передбачає можливість створення товариства з обмеженою відповідальністю однією особою, проте власне товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа (ч. 2 ст. 141 ЦК України). Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного фонду, частку у статутному фонді кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови. Цей договір не є установчим документом і подання його при державній реєстрації товариства не є обов'язковим (ст. 142 ЦК України).

4. Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Він повинен містити відомості про найменування та місцезнаходження, чітко вказувати на його вид, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, розмір статутного фонду, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді, розподілу прибутків та збитків, умови реорганізації та ліквідації товариства. Згідно зі ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: - визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; - внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного фонду; - створення та відкликання виконавчого органу товариства; - визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; - затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; - вирішення питання про придбання товариством частки учасника; - виключення учасника із товариства; - прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Так, згідно зі ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією.

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.

Торговий патент та ліцензія на заняття певними видами

підприємницької діяльності (ліцензії на тютюн та алкоголь)

Торговий патент – це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в Законі України”Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” видами підприємницької діяльності . Торговий патент не засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну Власність. Торговий патент придбавається суб’єктами підприємницької діяльності , предметом діяльності яких є види, зазначені в частині І цього Закону. Підставою для пидання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до яастини 4 цієї статті. Встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється. Торговий патент видається за плату суб’єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням їх структурних підрозділів, суб’єктам підприємницької діяльності , що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги – за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб’єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суюєктів. Суб’єкт підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка відповідно до цього Закону підлягає патентування, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому торговий патент підлягає поверненню до державного податкового органу, що видав його, а суб’єкту підприємницької діяльності повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту. Торговий патент містить такі реквізити:

- № торгового патенту;

- найменування володільця торгового патенту;

- вид підприємницької діяльності;

- назва виду побутових послуг чи послуг у сфері грального бізнесу;

- місце реєстрації громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності чи місце знаходження суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи;

- для транспортних засобів – зазначення “виїзна торгівля”;

- термін дії торгового патенту;

- місцезнаходження державного податкового органу, що видав торговий патент;

- відмітка державного податкового органу про находження плати за виданий ним торговий патент.

Форма торгового патенту та порядок його заповнення встановлюється центральним податковим органом України.

Заявка на придбання торгового патенту повинна містити такі реквізити: найменування суб’єкта підприємницької діяльності ; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси суб’єкта підприємницької діяльності, а у випадках, якщо патент придбається для структурного підрозділу, - довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придьання торгового патенту; найменування документу про або часткову сплату вартості торгового патенту.

Виробництво алкогольних наоїв та тютюнових виробів здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та умови одержання ліцензії. Рішення про проектування і будівництво нових спиртових виробництв приймається Кабінетом міністрів України (ст 2 доповнено частиною 4 згідно із Законом № 526/97-ВР від 11.09.97). Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності з обов’язковим зазначенням місцезнаходженням місця зберігання спирту, а також: для юридичних осіб – найменування, місцезнаходження, коду ЄДРПОУ, для фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності – прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності.(ст 2 доповнено ч.4 згідно Законом № 3032-ІІІ від 07.02.2002). До заяви додаються документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту вимогам, встановленим органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються, призупиняються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією видаються лише тим суб’єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва, включаючи виукрку і витримку.(ч.1ст.3 в редакції Законів № 1685-ІІІ від 20.04.2000, № 3032-ІІІ від 07.02.2002). Ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються усім суб’єктам підприємницької діяльності (ч.2 ст.3 зі змінами, внесеними згідно Законом № 3032-ІІІ від 07.02.2002).

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб’єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи. Для суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на виробництво тютюнових виробів у порядку, визначеному законом, але не здійснююють повного циклу виробництва тютюнових виробів, ліцензія дійсна до кінця її строку 9ст 3 доповнено ч.3 згідно із Законом № 1685-ІІІ від 20.04.2000). ліцензія видається за заявою суб’єкта підприємницької діяльності, до якої додаються: копії засновницьких документів та документів, що підтверджують державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; дозвіл про допуск підприємства до виробництва продукції, виданий відповідним органом державного пожежного нагляду; дозвіл на початок роботи підприємства, виданий територіальним управлінням Державного комітету України по нагляду за охоронною праці; довідка відповідного органу державної санітарно-епідемічної служби про санітарно-технічний стан виробництва і безпеки праці; атестат виробництва, виданий органами центрального органу виконавчої влади, уповноваженого відповідно до законодавства; документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію; свідоцтва на знаки для товарів і послуг; або рішення про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг; або дозволи власників знаків для товарів іпослуг; довідки органу державної податкової служби україни про взяття заявника на облік як платника податків та про внесення місць зберігання спирту до Єдиного реєстру 9ч.4 ст.3 доповнено абзацом згідно із Законом № 3032-ІІІ від 07.02.2002).

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених вище, забороняється. Зазначені документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх рийняла. Ліцензії на виробництво алкогольних напоїв видаються суб’єктам підприємницької діяльності, які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв за умови, що використання таких риміщень та обладнання здійснює тільки один суб’єкт підприємницької діяльності ( чт.3 доповнено частиною згідно Закону № 3032-ІІІ від 07.02.2002).

Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненоюз моменту одержання суб’єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, алкогольних напоїв та тютюнових виробів її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету. Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідно письмового розпорядження на підставі: заяви суб’єкта підприємницької діяльності; рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності; несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб’єктом підприємницької діяльності марок акцизного збору; рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб’єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв та тютюнових виробів; документа, який засвідчує передачу іншому суб’єкту підприємницької діяльності у власність, володіння та/або користування приміщень та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв. Ліцензія анулюється та вважається не дійсною з моменту одержання суб’єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її анулювання. У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту підприємницької діяльності ліцензії, орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності протягом семи робочих днів видає суб’єкту підприємницької діяльності ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін. У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта підприємницької діяльності протягом семи робочих днів видає суб’єкту підприємницької діяльності дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втрачений або пошкодженій ліцензії. На виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремі ліцензії на кожен вид діяльності.

Встановити річну плату за ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів: алкогольних напоїв - 25 000гривень,тютюнових виробів – 25 000. плата за ліцензії справляється органом, що їх видає, до початку виробництва зазначеної продукції і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством. Ліцензії видаються терміном на 5 років, алкогольних напоїв та тютюнових виробів плата за них справляється щорічно. За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 1700 гривень і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством ( ст 4 доповнено частиною згідно із Законом № 3032-ІІІ від 07.02.2002).

Суб’єкти підприємницької діяльності що виробляють алкогольні напої та тютюнові вироби, підлягають обов’язковій реєстрації в державній податковій інспекції за місцезнаходженням цих суб’єктів як платники акцизного збору шляхом подання копії ліцензії п’ятиденний строк після її отримання.

Алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні. Тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами до рівнів вмісту смол та нікотину, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. Алкогольні напої та тютюнові вироби підлягають обов’язковій сертифікації в порядку та у строки, визначені законодавством.

Зміст позначки „Е” на продовольчих товарах

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" строком придатності харчового продукту до споживання вважається проміжок календарного часу, визначений виробником цього продукту згідно з законодавством, протягом якого органолептичні, фізико-хімічні, медико-біологічні та інші показники харчового продукту повинні відповідати чинним в Україні нормам і правилам у разі додержання відповідних умов зберігання. Різниця між гарантійним строком і строком придатності полягає в тому, що якщо зі спливом гарантійного терміну товар може не втратити своїх властивостей і може використовуватися в майбутньому впродовж невизначеного часу, то зі спливом терміну придатності товар, як правило, втрачає свої властивості, що робить неможливим його використання за призначенням. Окрім того, при виявленні в товарі недоліків у період дії гарантійного терміну можливе їх усунення шляхом ремонту, однак, як правило, неможливе виправлення недоліків, які виявилися У товарах після спливу терміну придатності.

Що означають позначення з літерою "Е" на продовольчих продуктах, які ми споживаємо.

E100 - E182

Барвники – посилюють або поновлюють колір продукту

E200 - E299

Консерванти – підвищують строк зберігання продуктів, захищаючи їх від микробів, грибків, бактеріофагов, хімічні стерілізовані добавки при созріванні вин, дезінфектанти.

E300 - E399

Антиокислювачі – захищають від окислювання, наприклад, від прогоркання жирів та зміни коліру.

E400 - E499

Стабілізатори - зберігають задану консистенцію. Згущувачі –підвищують в’язкість.

E500 - E599

Емульгатористворюють однорідну рідину незмішуваних фаз, наприклад, води та олії.

E600 - E699

Посилювачі смаку та запаху.

E900 - E999

Піногасникипопереджують або знижують створення піни.

Заборонені:

E121

Барвник цитрусовий червоний.

E123

Червоний амарин.

E240

Консервант формальдегід.

Опасні добавки

E103 E105 E121 E123 E125 E126 E130 E131 E142 E152 E210 E211 E213-217 E240 E330 E447

Викликають злоякісні пухлини.

E221-226 E320-322 E338-341 E407 E450 E461-466

Викликають захворювання желудочно-кишкового тракту

E230 E231 E232 E239 E311-313

Алергени

E171-173 E320-322

Викликають хвороби печени та нирок

Заборонені, так як неокінчений комплекс випробувань

E103, E107, E125, E127, E128, E140, E153-155, E160d, E160f, E166, E173-175, E180, E182, E209, E213-219, E225-228, E230-233, E237, E238, E241, E263, E264, E282, E283, E302, E303, E305, E308-314, E317, E318, E323-325, E328, E329, E343-345, E349-352, E355-357, E359, E365-368, E370, E375, E381, E384, E387-390, E399, E403, E408, E409, E418, E419, E429-E436, E441-444, E446, E462, E463, E465, E467, E474, E476-480, E482-489, E491-496, E505, E512, E519, E521-523, E535, E537, E538, E541, E542, E550, E554-557, E559, E560, E574, E576, E577, E580, E622-625, E628, E629, E632-635, E640, E641, E906, E908, E909-911, E913, E916-919, E922, E923, E924b, E925, E926, E929, E943a, E943b, E944-946, E957, E959, E1000, E1001, E1105, E1503, E1521

Висновки

Згідно зі ст. 62 ГК України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та іншими законами.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю визнається товариством, що має статунний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладень. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється шляхом реалізації правових, економічних, медичних та адміністративних заходів, а саме: пропоганди здорового способу життя, інформування про шкоду надмірного споживання, лікування алкогольної та тютюнової залежності.

Предметом правового регулювання господарського права є здебільшого відносини, що складаються у процесі виробництва (виготовлення) продукції, надання послуг, виконання робіт як виробничого, так і допоміжного, невиробничого характеру з метою задоволення всього спектру потреб суспільства. В цьому визначенні загострюється увага на тому, що у реальному суспільному житті будь-яка господарська діяльність практично не може здійснюватись автономно, у чистому вигляді, тобто бути, приміром, суто виробничою. Адже їй передує підготовчий період, який досить часто є і доволі складним функціонально, і тривалим за часом.

Список використаної літератури

1. Підприємницьке право: Навч. посібник / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. – Київ: Істина, 2001. – с.152.

2. ст. 9 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.05.1991 р. №887-ХІІ

3. Підприємницьке право України / За ред. Шишки Р.Б. – Харків: Еспада, 2000. – с.81

4.Луць В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.272.

5. Цивільне право України. Книга 2. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С.203.

6. ст. 153 Цивільного Кодексу УРСР.

7. Козлова Н. Правовая природа учредительного договора в создании юридического лица// Государство и право. – 1993. - №10. – С.21

8. Садиков О. Учредительный договор и его правовые особенности // Государство и право. – 1994. - №6. – с.15.



Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Красивую женщину косметикой не испортишь.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100