Рефераты на украинском
Підприємство як суб’єкт господарювання - Економіка підприємства -



П-во, його види та об’єднання.

Форми організації в-ва.

Виробничий процес на п-ві.

Структура промислового п-ва.

1. Основу національної економіки складає в-во. Первинним осередком його є п-во.

Виробниче п-во – це виробничо-господарська одиниця, організаційно відокремлений і економічно самостійний суб’єкт господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку.

Основними рисами п-ва є виробничо-технічна, економічна і організаційна єдність.

Виробничо-технічна єдність передбачає наявність єдиної технічної документації, загальну технічну політику усіх підрозділів п-ва, що зумовлюється спільністю призначення продукції і процесів її виготовлення. Економічна єдність полягає у єдності плану, обліку, аналізу та оцінки результатів діяльності і спільності матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Організаційна єдність передбачає наявність єдиного колективу працівників, системи керівництва і загального обслуговування колективу п-ва. Ця єдність підкріплюється спільністю території.

В Україні згідно чисельності працюючих п-ва поділяються на малі, середні і великі. Згідно закону „Про п-ва в Україні” до малих п-в належать п-ва із чисельністю працюючих до 200 чол. (промисловість і будівництво), до 100 чол. (наука і наукове обслуговування), до 50 чол. (в інших галузях виробничої сфери), до 25 чол. (в невиробничій сфері), до 15 чол. (в роздрібній торгівлі).

За галузевою приналежністю п-ва поділяються на сільськогосподарські, промислові, транспортні, будівельні, п-ва зв’язку тощо.

За формою власності п-ва бувають індивідуальні (засновані на власності особи без права найму робочої сили), сімейні, приватні (засновані на власності сім’ї або осіб з правом найму робочої сили), колективні (засновані на власності трудового колективу, кооперативу чи іншого статутного об’єднання або громадських організацій), державні (засновані на власності держави чи адміністративно-територіальних одиниць), іноземні або спільні (одна із сторін – іноземна).

П-ва можуть об’єднуватися у асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, трести тощо.

До горизонтальних договірних об’єднань належать картелі та їх різновиди – синдикати, консорціуми.

Картель – це група виробників переважно однієї галузі, які, залишаючись юридично самостійними, відмовляються від частини своєї господарської самостійності з метою максимізації прибутку, при цьому фіксуючи ціни і обмежуючи обсяг в-ва.

Синдикати здебільшого існують у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю і сприяють раціоналізації постачання або збуту продукції своїх членів.

Консорціум – це тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Асоціація – це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності учасників без втручання у їх виробничу чи господарську діяльність.

Корпорація – це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Корпорації є найбільш розвинутою формою об’єднання капіталу, оскільки в них забезпечується міцна система фінансових, управлінських та організаційних взаємозв’язків між учасниками.

До форм діяльності корпорацій належать:

Ліцензійна угода – це юридичний договір, за яким ліцензіар надає певні права ліцензіату на певний час і за визначену плату. Різновидом ліцензійної угоди є франчайзинг, який передбачає тривалі зв’язки, засновані на тому, що франчайзер надає певні права (зокрема використання торгової марки або бренд нейму – фірмового найменування), а також послуги з технічної допомоги, підвищення кваліфікації кадрів, торгівлі та управління за певну плату.

Договір на надання управлінських послуг – це угода, за якою оперативний контроль п-ва здійснює інше п-во за певну плату. Функції, що виконуються останнім за договором, можуть передбачати управління в-вом, кадрами, купівлю техніки, маркетинг, фінансове управління.

За контрактами з надання технічної допомоги корпорації здійснюють технічні послуги, які стосуються специфічного аспекту діяльності цієї фірми – ремонту та профілактики техніки, використання ноу-хау, контролю за якістю тощо

Концерн – це статутне об’єднання п-в промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи п-в. Концерни можуть бути галузевими та багатогалузевими.

Спільний орган управління концерном може існувати у вигляді окремого холдингового п-ва.

Холдинг утворюється шляхом внесків п-вами пакетів своїх акцій в нове товариство, яке концерн очолює.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) – це об’єднання п-в різних форм власності та фінансово-кредитних установ, яке дозволяє:

стабілізувати в-во (ФПГ створюють сприятливі умови для об’єднання п-в з технологічними та коопераційними зв’язками, завантажити виробничі потужності з випуску продукції за рахунок тісних господарських відносин між учасниками ФПГ);

прискорити інноваційні процеси на п-вах (ФПГ сприяють чіткій стратегічній орієнтації розвитку своїх учасників. Зміцнення зв’язків у рамках науково-виробничих, виробничо-технологічних комплексів сприятиме проведенню єдиної інвестиційної політики. При цьому знижується ризик, пов’язаний з розробкою і в-вом нової техніки, удосконалюється фінансування науково-дослідних проектів).

забезпечити фінансову стабілізацію п-в (ФПГ здійснює взаєморозрахунки між п-вами, що стабілізує платежі між учасниками ФПГ).

2. Розрізняють такі форми організації в-ва:


концентрація спеціалізація кооперування


подетальна предметна технологічна

а) Концентрація в-ва – це зосередження випуску продукції (послуг) на великих п-вах, їх підрозділах.

Концентрація в-ва може мати декілька організаційних форм, а саме:

Концентрація різнорідних в-в в одному п-ві універсального характеру;

Концентрація однорідної продукції у спеціалізованому п-ві;

Зосередження взаємопов’язаних в-в на одному п-ві.

Високий рівень концентрації можна оцінювати двояко. Позитивний ефект від зростання масштабів в-ва полягає у:

Спеціалізації праці;

Спеціалізації управлінського персоналу;

Ефективному використанні нових технологій і нового обладнання;

Ефективній утилізації відходів.

Дослідження західних вчених показали, що збільшення обсягу в-ва на вдвічі зменшує поточні витрати на 20%. В той же час надмірна концентрація в-ва має суттєві недоліки. Зокрема великі п-ва з великими обсягами в-ва застосовують переважно спеціалізоване обладнання і тому вони достатньо „боляче” переносять вимушені конструктивно-технологічні покращення продукції, що постійно диктується вимогами ринку. Крім того, негативний ефект від зростання масштабів в-ва пов’язаний також із певними управлінськими труднощами.

У деяких випадках різниця між обсягом в-ва, за якого діє позитивний ефект масштабу і обсягом, за якого починає діяти негативний ефект масштабу, може бути доволі значною (див. рис.1 а). У такому разі середні витрати на виготовлення продукту за різних обсягів в-ва будуть однаковими (відрізок Д1, Д2), тобто цей відрізок вказує на постійну віддачу при зростанні масштабів в-ва.

Якщо позитивний ефект масштабу є порівняно тривалим, а негативний – віддаленим, то крива понижується протягом тривалого відрізку горизонтальної осі (рис.1 б).

Якщо позитивний ефект масштабу швидко зникає і змінюється негативним, то мінімальні витрати в-ва одиниці продукції досягаються за порівняно малого обсягу в-ва (рис.1 в).

б) Спеціалізація промислового в-ва – це така форма його організації, за якої виготовлення продукції, її частин або виконання окремих операцій відбувається в окремих галузях і на окремих п-вах (в цехах, дільницях).

До спеціалізованих належать п-ва (цехи), які виготовляють однорідну продукцію в оптимальних або близьких до них обсягах. Таким чином, спеціалізація – це є розподіл праці.

Розрізняють 3 форми спеціалізації:

Предметна: в самостійне в-во виділяється виготовлення закінчених, готових до експлуатації виробів. Така спеціалізація дає змогу доволі повно врахувати вимоги до конструкції машин, умов їхньої експлуатації.

При подетальній спеціалізації в самостійне в-во виділяється виготовлення окремих деталей, вузлів. Якщо номенклатура продукції, що виготовляється п-вом звужується, підвищується ступінь однорідності в-ва і його ефективність.

При технологічній спеціалізації в самостійне в-во виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо).

Поряд із спеціалізацією галузей, п-в існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі в-ва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення.

Переваги спеціалізації:

Виготовлення однорідної продукції сприяє підвищенню рівня кваліфікації працюючих (інженерів і робітників), а також створює умови для вдосконалення технологічних процесів їх механізації і автоматизації.

Спеціалізація як постійне виконання одних і тих самих робіт і виготовлення однієї і тієї ж продукції зменшує втрати часу на зміну одного виду робіт іншим.

Спеціалізація дає можливість кожному регіону виготовляти ті товари, які за його ресурсів можна виготовити найефективніше.

Недоліки спеціалізації:

Монотонність спеціалізованої праці;

Спеціалізація тісно пов’язана з кооперацією, а це означає сильну залежність від інших п-в-партнерів.

в) Кооперування в-ва – це система тривалих (договірних) виробничих зв’язків між п-вами, які спільно виготовляють певну продукцію, але зберігають господарську самостійність.

Для характеристики рівня кооперування використовують такі показники:

Питома вага комплектуючих, деталей, напівфабрикатів і заготовок, отриманих зі сторони в загальному обсязі продукції галузі або в собівартості виробів;

Кількість п-в, які кооперуються із цим п-вом;

Середній радіус відстані кооперування.

Причинами кооперування можуть бути:

Доступ до нових ринків збуту;

Застосування нових технологій;

Доступ до нових постачальників;

Спільне використання ресурсів;

Покращення позицій у справах закупівлі сировини.

Кооперування може мати коротко- чи довгостроковий характер (кооперація за угодою (контрактом), яка орієнтується тільки на впровадження одного проекту (програми), що проводиться п-вом, причому цей проект може і не бути головним і створення спільного п-ва, яке охоплює багато програм і проектів п-ва).

Основними перевагами кооперування через створення СП є:

Оптимальне вкладення капіталу;

Обмеження ризику;

Використання можливостей всіх партнерів;

Можливість поетапного входження на новий ринок;

Зниження бар’єру (порогу) при виході з ринку.

До недоліків цієї форми кооперування належать:

Необхідність розподілу всіх прибутків;

Імовірність зміни мотивації партнерів з часом;

Складності в оперативному управлінні.

3. Виробничий процес – це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Залежно від ролі в процесі виготовлення продукції виробничий процес поділяється на основний, допоміжний і обслуговуючий. Основний виробничий процес – це технологічний процес, в результаті якого змінюється форма, розміри, фізичний чи хімічний склад виробів. Допоміжний виробничий процес – це процес, в результаті якого виготовляється продукція, яка використовується на п-ві для забезпечення основного виробничого процесу. Обслуговуючий процес – це виробничий процес, який забезпечує необхідні умови для протікання основного і допоміжного виробничих процесів.

4. Під структурою п-ва розуміють кількісний склад його підрозділів, взаємозв’язки і співвідношення між ними та їх територіальне розміщення. Визначальним чинником, який впливає на структуру п-ва, є його виробничий процес. У зв’язку з цим розрізняють виробничу і загальну структуру п-ва. Виробнича структура є формою організації виробничого процесу і виражається через розміри п-ва, кількість і склад його підрозділів (дільниць, цехів, філіалів). Загальна структура п-ва включає виробничу і організації по обслуговуванню трудового колективу (жеки, поліклініки, палаци культури, спорткомплекси, дитячі заклади, навчальні комбінати.

Основні цехи на п-ві формуються за технологічним принципом (спеціалізуються на виконанні певної частини технологічного процесу), предметним принципом (спеціалізуються на виготовленні певного виробу) або за змішаним принципом (поєднують технологічний і предметний принцип). Найчастіше п-ва використовують змішаний принцип.

Залежно від того, що лежить в основі виробничої структури п-ва, є цехова, безцехова, корпусна і комбінатська виробничі структури. При корпусній структурі цехи об’єднуються у блоки. При комбінатській структурі кожен комбінат виготовляє певну частину до завершеного виробу.

Первинною ланкою виробничої структури п-ва є робоче місце. Це частина виробничої площі, де робітник чи група виробників виконує окрему операцію по виготовленню виробу, використовуючи обладнання і технологічне оснащення.

Первинним структурним підрозділом п-ва є виробнича дільниця – це сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконуються технологічно однорідні операції чи виготовляється однотипна продукція.

На великих п-вах дільниці об’єднуються в цехи – виробничі підрозділи, де виготовляється продукція або здійснюється певна стадія в-ва, в результаті якої виготовляється напівфабрикат, який використовується на даному п-ві.



Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Ищу выход из Интернета…
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100