Рефераты на украинском
Основні інструменти фінансового аналізу та їх використання на українських підприємствах - Економіка підприємства -



План

Вступ.................................................................................................................................3

Розділ І. Фінансовий аналіз та бухгалтерська звітність........................................ ......6

§ 1. Основні джерела інформації для фінансового аналізу..........................................6

§ 2. Значення бухгалтерського балансу........................................................................7

§ 3. Аналіз бухгалтерського балансу.............................................................................9

§ 4. Порівняльний аналітичний баланс.......................................................................10

Розділ ІІ. Основні фінансові показники діяльності підприємств...............................13

§ 1 Значення та аналіз фінансової усталеності.............................................................14

§ 2. Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності.................................................................19

§ 3. Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності............................. 21

§ 4. Характеристика показників рентабельності..........................................................23

§ 4

Розділ ІII. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства..........................26

§ 1. Формування та розподіл фінансових результатів підприємства........................26

§ 2 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів діяльності підприємства....................................................................................................................29

§ 3. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)...................31

§ 4. Граничний аналіз та оптимізація прибутку, витрат та обсягу виробництва......35

Висновки...........................................................................................................................40

Список використаної літератури....................................................................................43

Додаток 1. Форма балансу промислового підприємства ............................................45

Вступ

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття[1]. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє фінансовий аналіз, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпритацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін “фінанси” за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.[2]

Думка про те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особлививих заперечень: фінансовий аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів. Значна частина літератури, використаної під час написання цієї роботи належить західним авторам, праці яких розкривають основні принципи сучасних фінансів та менеджерського обліку.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію фінансового аналізу. Особливістю формування цівілизованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з фінансового аналізу, використаних при написанні цієї роботи.

Методи фінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу чергу дохідять до користувачів периодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки кваліфікаційної роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в наслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерами підприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні:

Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку?

Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами?

Яким чином визначити показники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?

На ці та інші важливі питання дає відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що кількість будь-яких ресурсів є обмеженою, і в цих умовах домогтися максимального економічного ефекту можна не лише за рахунок регулювання обсягу виробництва, але й шляхом оптимального співвідношення різних ресурсів. Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.

Фінансовий аналіз використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану1 .

Метою даної роботи є дослідження сучасних методів фінансового аналізу на підприємствах України. Оскільки основним джерелом для аналізу в Україні є бухгалтерська звітність, в першому розділі досліджується методика аналізу показників бухгалтерського балансу підприємства, включаючи побудову порівняльного аналітичного балансу. Другий розділ роботи присвячено аналізу усталеності фінансового стану підприємств, який дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі розглядаються методи розрахунку показників фінансової ліквідності та рентабельності підприємств. Показники рентабельності є надзвичайно важливими для визначення ступеня інвестиційної привабливості та кредитоспроможності підприємств і посідають важливе місце у плануванні прибутку, як це буде показано на прикладі аналітичного планування діяльності митної фірми. Окремі показники бухгалтерської звітності можуть бути використані для побудови моделей формування та розподілу фінансових результатів підприємства, а також при аналізі динаміки та структури цих результатів, про що мова йтиме в останньому розділі роботи. На основі даних бухгалтерської звітності отриманих на одному з підприємств м. Києва (видавничо-поліграфічний центр “Поліграф-Колегіум”), проведено факторний аналіз прибутку та пошук оптимального обсягу використання виробничих ресурсів за допомогою граничного методу.

Завданням цього дослідження є не лише опис, але й практичний показ застосування методів фінансового аналізу у виробничій практиці вітчизняних підприємств.

Розділ І. Фінансовий аналіз та бухгалтерська звітність

§ 1. Основні джерела інформації для фінансового аналізу

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності на підприємствах України регламентовані Положенням “Про бухгалтерську звітність підприємств”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 1999 р №40. Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до них. Головними вимогами до бухгалтерської звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.1

Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2, що має назву “Звіт про фінансові результати”, є більш аналитичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.

За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності.

Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів бухгалтерської звітності додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності2 .

Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:

По-перше, види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту;

По-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної частини основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.

§ 2. Значення бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.2

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу1 . Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:

1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності.

При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.2

2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:

широта ринків збуту продукції;

репутація організації;

ступінь виконання виробничого плану;

рівень ефективності використання ресурсів організації.

Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі:

Баланс - це підбірка моментных даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому4 .

§ 3. Аналіз бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виторгом від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму № 2 “Звіт про фінансові результати”.

На її основі розраховуються коефіцієнт росту валюти балансу і коефіцієнт росту виторгу від реалізації. Коефіцієнт росту валюти балансу Кб розраховується за наступною формулою:

Бср1 - Бср0

Кб = ---------------------------- x 100 (1) ,

Бср0

де Бср1, Бср0 - середня величина підсумку балансу за звітний та попередній періоди.

Коефіцієнт росту виручки від реалізації продукції Кv визначається наступним чином:

Vср1 - Vср0

Кv = --------------------------- x 100 (2),

Vср0

де Vср1, Vср0 - виручка від реалізації продукції за звітний та попередній періоди1 .

Аналогічно можна розрахувати коефіцієнти росту прибутку від реалізації та зростання прибутку від фінансово-господарської діяльності.

Окрім вивчення змін суми балансу на вітчизняних підприємствах часто також здійснюють аналіз характеру змін окремих його статей. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

§ 4. Порівняльний аналітичний баланс

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл дохіду. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та надання послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях бухгалтерського балансу.

Варіантом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів, і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періодів. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

В додатку 1. у таблиці 1.1. на основі гіпотетичних даних взятих з форми балансу неіснуючого насправді промислового підприємства ( також див. додаток 1.), поданий приклад побудови порівняльного аналітичного балансу підприємства за певний період.

На аналізованому підприємстві валюта балансу збільшилася за рік на 39,4% і склала на кінець звітного періоду 962 672 грн., позаобігові активи збільшилися на 15,4%, або на 91 670 грн., обігові активи - на 187%, або на 180 231 грн.

Якщо збільшується частка обігових коштів, то можна зробити наступні висновки:

може бути сформована більш мобільна структура активів, що покращує фінансовий стан підприємства, оскільки сприяє прискоренню обіговості коштів;

частина поточних активів може бути вилучена на кредитування споживачів товарів та інших дебіторів. Це свідчить про фактичну іммобілізацію частини оборотних коштів з виробничої програми. На аналізованому підприємстві саме така ситуація: знизилася частка позаобігових активів і відповідно збільшилася частка обігових активів. При цьому слід зазначити, що росте частка дебіторської заборгованості - з 10,5 до 20,37 %, що не можна визнати правильним;

на підприємстві може відбуватися згортання виробничої бази.

Аналізуючи структуру пасиву балансу слід зазначити як позитивний момент фінансової усталеності підприємства високу частку капіталу і резервів, тобто власних джерел підприємства, хоча частка знижується з 88,1% до 75,46 %. Негативної оцінки заслуговує збільшення частки кредитрської заборгованості.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства, частку кожного елемента в активах і співвідношення позичкових і власних коштів, що покривають їх, у пасивах1 . З аналізу таблиці 1.1. ми бачимо, що майно підприємства збільшилося на 271901 грн., або 39,4%. У підприємстві відбулася зміна структури вартості майна убік збільшення питомої ваги в ньому обігових коштів, але за рахунок зростання дебіторської заборгованості.

Якщо приріст відбувся переважно за рахунок позичкових джерел, то в наступні періоди ці джерела можуть вичерпатись і підвищення мобільності майна матиме нестабильный харатер. На підприємстві саме така ситуація: приріст джерел пов'язаний з позиковими засобами, - причому кредиторською заборгованістю - 57,7 %. Отримані кошти вкладені в основному, в обороті активи - 66,29 %, у тому числі в дебіторську заборгованість - 45,52 %.

Якщо головним джерелом приросту виявилися власні кошти підприємства, значить висока мобільність майна не є випадковою і повинна розглядатися як постійний фінансовий показник підприємства.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти, в основному, вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

Розділ ІІ. Основні фінансові показники діяльності підприємств.

§ 1. Значення та аналіз фінансової усталеності.

Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова усталеність. На усталеність підприємств впливають різноманітні чинники: положення підприємства на товарному ринку; випуск дешевої продукції, що користується попитом; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій та інше.

Розрізняють внутрішню та зовнішню усталеність.

Внутрішня усталеність - це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. У основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх чинників.

Зовнішня усталеність підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах держави.

Фінансова усталеність є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова усталеність формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної усталеності підприємства. Зовнішнім проявом фінансової усталеності виступає його платоспроможність.

Платоспроможність - це спроможність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.1

Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності.

Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.

Вищою формою усталеності підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути узяту позичку зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової усталеності важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Таким чином фінансова усталеність є комплексним поняттям.

Фінансова усталеність підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при зберіганні платоспроможності і кредито-спроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники.

1. Наявність власних обігових коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами (I розділ пасиву балансу) і позаобіговими активами (I роздів активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому виді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК =ІрП-1рА (1),

де ІрП - I розділ пасиву балансу;

1рА - I розділ активу балансу.

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів (ІІрП - ІІ розділ пасиву баланса):

ВД = ВОК + ІІрП (2 ).

3. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів (КПК):

ОД = ВД + КПК (3 ).

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власнихобігових коштів (D ВОК):

D ВОК = ВОК - 3 (4),

де 3 - запаси.

2. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгосторокових джерел формування запасів (D ВД):

D ВД = ВД - 3 (5 ).

3. Надлишок (+) або нестача (-) загальнї величини основних джерел формування запасів (D ОД):

D ОД = ОД - 3 (6 ).

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотри типи фінансової усталеності:

І - абсолютна усталеність фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

3 < ВОК + К (7 ).

К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, враховані банком при кредитуванні.

ІІ - нормальна усталеність фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

3 = ВОК + К (8 ).

ІІІ - нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

3 = ВОК + К + ДПФН (9 ),

ДПФН - джерела, що послабляють фінансову напруженість.

IV - кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

3 > ВОК+К (10).

В додатку 2. в таблиці 2.1. подано аналіз усталеності фінансового стану підприємства.

Дані таблиці 2.1 свідчать про зростання усіх видів джерел формування запасів за аналізований період більш ніж у 2 рази:

(40 361 : 14 277 = 2.8; 40 983 : 16 144 = 2.5; 41 703 : 18 303 = 2,3)

Незважаючи на виконання мінімальних умов фінансової усталеності ми бачимо, що підприємство не забезпечене жодним з передбачених джерел формування запасів (скрізь є нестача, причому вона зростає). За типом фінансової усталеності аналізоване підприємство належить до 4 типу (кризовий фінансовий стан). На основі даних таблиці 2.1. можна зробити висновок про те, що кредиторська заборгованість використовується не за призначенням - як джерело формування запасів. У випадку одночасної вимоги погашення боргу з боку кредиторів, це джерело формування запасів може повністю вичерпатись.

Таким чином, показниками фінансової усталеності є показники, що характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їхній формування. Для оцінки стану запасів і витрат використовують дані групи статей “Запаси” II розділу активу балансу. Аналіз усталеності фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Таким чином сутність фінансової усталеності визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

§ 2. Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності

Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну[3]. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.

Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Швидкореалізовані активи (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільнореалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним ценностям.

Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.

4. Важкореалізовані активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Позаобігові активи”.

Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.

Пасисви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

2. Короткострові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позчики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (Пз) - довгострокові кредиті та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву балансу “Довгострокові зобов’язання”.

4. Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу “Капітал, фонди і резерви”.

Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.

Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

§ 3. Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1>П1;

А2>П2;

А3>П3;

А4<П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації меньш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:

А1+А2+А3

Кп = (1).

П1+П2

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями. Він розраховується за формулою:

А1+А2

Кш = (2).

П1+П2

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіціена коливається у межах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:

А1

К аб. лік. = (3).

П1+П2

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспрможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіціена повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

§ 4. Характеристика показників рентабельності

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

1. Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

Пч

Ра = (1).

А

де А - середній розмір активів;

Пч - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).

2. Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

Пч

Рпа= (2),

Ап

де Ап - середній розмір поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій Рі - показник, що відбиває ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку “майстерності” керування інвестиціями.

П

Рпа= (3),

ВК+ДЗ

де П - загальна сума прибутку за період;

ВК - середній розмір власного капіталу;

ДЗ - середній розмір довгострокових зобов'язань.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.

§ 5. Планування прибутку та рентабельності підприємств.

Як вже зазначалося в данній роботі, економічне середовище в якому функціонує більшість вітчизняних підприємств, характеризується недостатнім ступенем стабільності та передбачуваності. Ця обставина примушує суб`єктів економічної діяльності звертати більшу увагу на прогнозування та планування прибутку. Якщо план з прибутку складено грамотно та якісно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається у його розпорядженні для створення фінансової бази розвитку виробництва, а також необхідних витрат на матеріальне заохочення праці1. Особливо важливе місце прогнозування та планування посідають у діяльності фірм задіяних у сфері страхування, банківській справі та зовнішньоекономічній діяльності, де прибутковість залежить від професіоналізму у наданні послуг та здатності ефективно управляти економічними ризиками.

Сьогодні на ринку України з 30-50-відсотковою рентабельністю працюють 1029 фірм, що спеціалізуються на митному очищенні вантажів2 . Однією з них є митна фірма “Custom Office”, що існує з червня 1998 року. “Custom Office” надає своїм клієнтам два типи послуг:

повне митне очищення вантажів;

оформлення митних декларацій.

Передбачається, що на ринку цих послуг існує постійний попит, розмір якого змінюється під впливам сезонних перепадів імпорту,

назад |  1  | вперед


Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Возвращается муж, поздно вечером домой, с работы и видит на столе записку: «Суп в холодильнике, котлеты на плите, будешь трахать – не буди!!!».
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100