Реферати українською
Аналiз ефективностi реорганiзованого швейного цеху по виготовленню жакету жiночого - Економіка підприємства -
ЗМIСТ Вступ 1. Техніко-економічні розрахунки 1.1. Виробництво продукції Таблиця 1.1.1. Розрахунок обсягу виробництва швейних виробів Таблиця 1.1.2. Розрахунок обсягу виробництва продукції по вартості обробки Таблиця 1.1.3. Розрахунок товарної продукції 1.2. Розрахунок показників по праці та кадрам Таблиця 1.2.1. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників Таблиця 1.2.2. Розрахунок обсягу робіт по обслуговуванню обладнання Таблиця 1.2.3. Розрахунок чисельності підсобно-виробничих та допоміжних робітників Таблиця 1.2.4. Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів та службовців Таблиця 1.2.5. Розрахунок прямого фонду оплати праці основних вироб- ничих робітників Таблиця 1.2.6. Розрахунок тарифного фонду оплати праці підсобно- виробничих та допоміжних робітників Таблиця 1.2.7 Фонд оплати праці виробничих робітників Таблиця 1.2.8 Фонд оплати праці керівників, спеціалістів та службовців 1.2.1. Показники продуктивності праці Таблиця 1.2.1.1. Показники по праці та кадрам 1.3. Технічний розвиток та організація виробництва Таблиця 1.3.1. Вихідні данні для розрахунку ефективності заміни обладнання Таблиця 1.3.2. Розрахунок ефективності заміни обладнання 1.4. Собівартість, прибуток та рентабельність Таблиця 1.4.1 Вихідні данні для розрахунку калькуляції Таблиця 1.4.2. Розшифровка матеріальних витрат Таблиця 1.4.3. Розрахунок основної заробітної плати на вироб Таблиця 1.4.4. Калькуляція собівартості Таблиця 1.4.5. Розрахунок прибутку та рентабельності 1.5 Техніко-економічні показники Таблиця 1.5.1. Техніко-економічні показники Висновок Література Додаток ВСТУП Ринок виробників швейної продукції характеризується зростаючою конкуренцією. Вже в 1997 році частка підприємств державної властності у швейної помисловості становила лише 1,2%. Разом з тим досить високі темпи роздержавлення швейної галузі на зниження темпів падіння виробництва істотно не вплинули. Підприємства швейної галузі легкої промисловості України, як і раніше, є найпотужнішими виробниками швейних виробів нашої країни. Розділ найважливіших видів швейної продукції на підприємствах-виробниках залежить від їх потужностей. Рівень оплати праці в швейній промисловості, але майже вдвоє нижчий рівня заробітної плати в промисловості України в цілому. Охарактеризовуючи становище на ринку споживачів швейної продукції, можна сказати, що структура торгівельної мережі за останні роки зазнала істотних змін. Понад 78% підприємств торгівлі перебувають у колективній, частинній властності. Через організовану торгівельну мережу реалізовується лише 20% усіх швейних виробів вітчизняного виробництва. У роздрібній торгівельній мережі цей показник не перевищує 15%. Отже, основні показники діяльності швейної промисловості України, на жаль не дають підстав очікувати швидкого зростання конкурентної спроможності продукції на вітчизняному ринку. Для виведення галузі з цього становища слід більшою мірою вживати конкретних заходів для підтримання вітчизняної промисловості за рахунок зниження тиску податкового пресу, зниження відсоткових ставок за кредити, а також використовуючи інші загально економічні та фінансові заходи оздоровлення. 1. ТЕХНІКО - ЕКОНОМІЧНІ РОЗРАХУНКИ . Техніко-економічне планування є продовженням галузевого та народногосподарчого планування, та першим етапом внутрішньовиробничого планування. Воно визначає, спрямовує та організовує виробничо-господарчу діяльність підприємства та окремих його підрозділів на різні, відносно довгі, періоди часу. Задача техніко-економічного планування полягає в тому, щоб визначити основні напрямки розвитку виробництва, встановити обсяг виробництва та інші показники праці підприємства та його окремих підрозділів, розрахувати потребу у трудових, матеріальних та фінансових ресурсах, необхідних для виконання планового завдання, підвести підсумки та визначити результати виробничо-господарчої діяльності підприємства та окремих підрозділів (цехи, відділи, бригади). В залежності від планового періоду часу техніко-економічне планування поділяється на перспективне та поточне. Перспективне планування містить розробку тривалих (10-15 років) та п'ятирічних планів підприємства. Поточне планування заключається у розробці річних планів економічного та соціального розвитку підприємства. Річний план економічного та соціального розвитку підприємства - це програма та розрахункове обґрунтування діяльності його колективу у плановому році, розпрацьовані на підставі перспективного плану розвитку підприємства з урахуванням максимального використання його виробничих ресурсів та пов'язані з державним народогосподарчим планом . Річний план підприємства оформлюється у вигляді системи розрахунків, відображаючої взаємозв'язок усіх планових показників з передовою технікою, економікою підприємства. Показники річного плану розвитку підприємства є одним з головних джерел оперативно-виробничого планування. Підприємства розробляють план за наступними розділами : 1. Виробництво продукції та послуг. 2. Науково-технічний розвиток, удосконалення виробництва та керування. 3. Капітальне будівництво. 4. Матеріально-технічне забезпечення. 5. Праця та кадри. 6. Собівартість, прибуток та рентабельність виробництва. 7. Соціальний розвиток колективу. 8. Охорона оточуючого середовища та раціональне використання природних ресурсів. 9. Фінансовий план. Підприємства самостійно визначають обсяг надходження товарів по укладеним угодам на поставку виробів, встановлюють оптову і роздрібну ціни, самостійно користуються валютними коштами. Відповідні показники узгодженого плану економічного та соціального розвитку підприємство оголошує місцевим плановим органам, торгівельним, транспортним та іншим організаціям, які знаходяться з ним у узгоджених відношеннях. Розпрацьовані річні плани затверджують на загальних зборах трудового колективу та показники цього плану доводяться до конкретних виконавців: колективів цехів, відділів, бригад, до кожного робочого місця. Плани трудових колективів входять до системи загальнодержавного планування, тому вони (трудові колективи) несуть відповідальність за обґрунтовану розробку та обумовлена виконання планових завдань. Річний план економічного і соціального розвитку розраховується у вигляді системи техніко-економічних показників. Усі показники поділяються на натуральні, вартісні, кількісні та якісні. Натуральні показники характеризують випуск продукції, витрату матеріалів, палива, енергії. Вони необхідні для матеріально-речового вираження та обґрунтування плану. Вартісні показники використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, розмірів витрат та доходів. Вартісні показники розраховуються на підставі натуральних, відображаючи у загальному вигляді витрати та результати праці. До кількісних показників відносять такі, які визначають обсяг продукції виробництва, суму прибутку, кількість працюючих та інші показники. Якісні показники характеризують якість та ефективність праці. До них відносяться . продуктивність праці, собівартість, рентабельність, фондовіддача, прибуток. 1.1. ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ План виробництва продукції є вихідним та головним розділом річного плану економічного та соціального розвитку підприємства та має собою завдання по обсягу, асортименту та якості продукції на визначений плановий період. План виробництва пов'язаний із головною задачею по задовільненню потреб у товарах народного попиту. Розробка цього розділу плану на виробництвах швейної промисловості передбачає пошук можливостей найбільш повного задовільнення попиту населення на швейні вироби у потребній кількості, необхідного асортименту та якості. Виготовлення та поставка продукції підприємством має за свою мету ритмічне виконання планів, завдань, угод, та забов'язань по виробництву та поставкам продукції за обсягом, якості, асортименту у встановленні терміни та з оптимальним виробничим циклом. Виробнича програма є базою для планових розрахунків по праці та заробітній платі, для визначення необхідної кількості матеріалів на плановий період та науковообгрунтованих план в по собівартості, прибутку та рентабельності. Від виробничої програми залежить план допоміжних цехів, ступінь використання наявних виробничих потужностей. План виробництва продукції містить наступні підрозділи: - планування обсягів виробництва продукції у натуральному вираженні; - планування виробництва у коштовному вираженні; - планування підвищення якості продукції; - баланс виробничих потужностей. В нових умовах господарювання підвищується відповідальність підприємств за розробку планів виробництва товарів, їх асортименту та якості у відповідності з замовами торгівлі, які формуються з урахуванням оптових ярмарок, за випуск товарів, в тому числі для дітей, молоді за основними групами, необхідними для задовільнення потреб усіх статеволітних груп населення з урахуванням сезонності та зміни попиту. Вихідними даними для розробки плану продукції є: - перспективний план економічного та соціального розвитку підприємства; - заходи по підвищенню ефективності виробництва та приросту виробничих потужностей; - угоди про поставку продукції, данні від підприємств-споживачів цієї продукції та відомості про попит на неї, - відомості про наявність нереалізованої продукції на початок та кінець плануємого періоду. Підприємства самостійно визначають обсяг надходження товарів, виходячи з укладених угод на поставку виробів, реалізують за своєю думкою зверхпланову продукцію, особливе модні товари за узгодженими цінами з урахуванням споживацьких властивостей цих товарів та попиту на них, встановлюють за узгодженням із торгівельними підприємствами оптову та роздрібну ціни на особливо модні вироби та перші експериментальні зразки, самостійно використовують валютні кошти . ТАБЛИЦЯ 1.1.1 РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ.
Асортимент випускаємої продукції, потужність потоку у зміну та кількість потоків визначаємо за даннимн технологічного розрахунку. Кількість змін - двухзмінний режим праці. Кількість робочих днів у році (Д р.) розраховується шляхом віднімання з числа календарних днів (Д к.) вихідних (Д в.), святкових (Д с.) та днів відпустки (Д відп.). Др. = Дк.-Дв.-Дс.-Двідп. Річний випуск продукції по цеху (П річ.) розраховується шляхом помноження потужності потока у зміну (Ппот.) на кількість змін (n зм.), на кількість потоків у цеху (Кпот.) та на кількість робочих днів у році (Дроб.). П річ. = П пот. * п зм. * К пот. * Д роб. П річ. = 316 * 2 * 2 * 252 / 1000 = 318,5 ТАБЛИЦЯ 1.1.2. РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ ВИРОБНИЦТВА ПО ВАРТОСТІ ОБРОБКИ
Вартість обсягу виробництва (В ов.) розраховується шляхом помноження річної потужності цеху (П річ.) на вартість обробки одиниці виробу (В од.). В ов. = П річ. * В од. В ов = 318,5 *12.404 = 3950,67 тис.грн. ТАБЛИЦЯ 1.1.З. РОЗРАХУНОК ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Товарна продукція в оптових цінах (ТП опт.) розраховується шляхом помножен – ня оптової ціни (Ц опт.) на річній випуск продукції по цеху (П річ.). ТП опт. = Ц опт. * П річ. ТП опт. = 105,524*318,5=33609,394 тис.грн. Товарна продукція у вільних цінах (ТП віл.) розраховується шляхом помножен – ня вільної ціни (Ц віл.) на річний випуск продукції по цеху (П річ.). ТП віл. = Ц віл. * П річ. ТПвіл.=139,284*318,5=44361,954тис.грн. 1.2. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПО ПРАЦІ ТА КАДРАМ План по праці та кадрам містить в собі наступні розділи, планування росту продуктивності праці; планування чисельності працюючих за категоріями; планування фонду заробітної плати; план підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Задачами плану по праці та кадрам є: невідхильне підвищення продуктивності праці працюючих та перевищення темпів її росту над темпами росту середньої заробітної плати; - забезпечення прискореного росту продукції без збільшення кількості працюючих; підвищення стимулюючої ролі заробітної плати у підвищенні ефективності виробництва, - створення умов для підсилення контролю за використанням фондів заробітної плати; забезпечення широкого використання НОТ, удосконалення форм та систем оплати праці, посилення ролі морального та матеріального відзначення; повна ув'язка показників по праці та заробітної плати з іншими найважливішими показниками річного плану; підвищення технічного рівню виробництва, послідовне зменшення використання важкої ручної та некваліфікованої праці; встановлення оптимального співвідношення між чисельністю різних категорій робітників підприємства; - забезпечення співвідношень між ростом продуктивності праці та ростом середньої заробітної плати. Заробітна плата є основною формою доходів працюючих та у відповідності з дією закону про розділ праці знаходиться у пропорційній залежності від трудових досягнень кожного працездатного члена трудового колективу. Вирішаючим фактором підвищення суспільного багатства, а, тому тієї частини, яка поступає працюючим у вигляді заробітної плати, є зріст продуктивності праці. В наслідок чого виникає потреба співвідношення темпів росту продуктивності праці та заробітної плати. Планове регулювання системи оплати праці повинно забезпечувати активну дію заробітної плати на прискорення науково-технічного прогресу, раціональне використання трудових і матеріальних ресурсів, підвищення змістовності та покращення умов праці. В організації оплати праці важливе місце займає раціональне застосування форм і систем заробітної плати, їх вдосконалення. У швейній промисловості застосовується відрядна та погодинна форми оплати праці. При відрядній формі оплати праці заробітна плата робітнику нараховується за кожну одиницю виробленої продукції або виконаний обсяг робіт за відрядною розцінкою. За теперишніх умов майже всі швейні підприємства перейшли на систему колективної відрядної оплати праці робітників. Різновидом такої оплати є бригадна форма оплати праці. ТАБЛИЦЯ 1.2.1. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ОСНОВНИХ ВІРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ
Кількість робітників в одному потоці (N роб.пот.) та кількість потоків (К пот.) визначаємо за данними технологічного розрахунку. Кількість змін (n зм.) - двухзмінний режим праці. Чисельність основних виробничих робітників по цеху (N осн. роб.) розраховуємо шляхом помноження кількості робітників в одному потоці (N роб.пот.) на кількість змін (n зм.) та на кількість потоків у цеху (К пот.). Nосн.роб. = N роб.пот. * n зм. * К пот. N осн роб = 66 * 2 * 2 = 264 люд. ТАБЛИЦЯ 1.2.2. РОЗРАХУНОК ОБСЯГУ РОБІТ ПО ОБСЛУГОВУВАННЮ ОБЛАДНАННЯ
Кількість встановленого обладнання (П об. у.) визначається за даними технологічного розрахунку. Категорія складності (Кс) обладнання в умовних одиницях визначається за "Довідником ремонту швейного обладнання". Обсяг робіт (О р.) в умовних одиницях визначають шляхом помноження кількості встановленого обладнання на коефіцієнт складності. О р. = Кс*По О р. = 54*3,5 = 189 ТАБЛИЦЯ 1.2.3. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ ПІДСОБНО- ВИРОБНИЧИХ ТА ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ
ТАБЛИЦЯ 1.2.4. РОЗРАХУНОК ЧИСЕЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ, СПЕЦІАЛІСТІВ ТА СЛУЖБОВЦІВ
Для розрахунку чисельності керівників, спеціалістів та службовців слід користуватися типовими штатами та схемою посадових окладів. ТАБЛИЦЯ 1.2.5. РОЗРАХУНОК ПРЯМОГО ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ
Відрядна розцінка на одиницю виробу визначається за даними технологічного розрахунку. Відрядний річний фонд оплати праці основних виробничих робітників (Ф відр.) розраховується шляхом помноження відрядної розцінки на одиницю виробу (Р відр.) на річну потужність цеху (П річ.цех) Ф відр = Р відр * П річ.цех Ф відр = 318.5 * 2,67 = 850.39 тис.грн. Відсоток премії встановлюється підприємством самостійно і залежить від коштів, зароблених колективом Сума премії (Пр) розраховується шляхом обчислення відсотку премії (%Пр) від відрядного річного фонду оплати праці основних виробничих робітників (Ф відр.) Пр = Ф відр. * %Пр 100% Пр=(850,39*25)/100= 212,59 тис.грн. ТАБЛИЦЯ 1.2.6. РОЗРАХУНОК ТАРИФНОГО ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАШ ТА ПРЕМІЙ ПІДСОБНО-ВИРОБНИЧИХ ТА ДОПОМІЖНИХ РОБІТНИКІВ
Это интересно
Реклама
Поиск рефератов
Еще рефераты
Афоризм
Ничто не дается так дорого и не ценится так дешево, как зарплата…
Гороскоп
Счётчики
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||