Рефераты на украинском
Визначення кредитоспроможності позичальника - Економіка підприємства -



зв'язано в цій найменш ліквідній групі активів. Особливо актуальне підвищення оборотності й зниження запасів при наявності значної заборгованості в пасивах компанії.

Оборотність дебіторської заборгованості (Період погашення дебіторської заборгованості (CP), дн

Показує середнє число днів, необхідне для стягнення заборгованості. Щоб одержати кількість днів, необхідно помножити значення коефіцієнта на 365. Чим менше це число, тим швидше дебіторська заборгованість звертається в кошти, і, отже, підвищується ліквідність оборотних коштів підприємства. Високе значення коефіцієнта може свідчити про труднощі зі стягненням коштів по рахунках дебіторів.

Розрахунок провадиться тільки для періоду в один рік, при цьому використовуються сумарний виторг за рік і середнє значення дебіторської заборгованості за поточний рік.

Досліджуючи показники оборотності, слід виходити з того, що чим швидше обертаються вкладені кошти, тим менше їх слід вилучати, а отже, тим меншою буде вартість капіталу, що позитивно впливає на рентабельність і платоспроможність підприємство. Фінансовий аналітик повинен орієнтуватися при цьому на середньогалузеві показники оборотності.

Підкреслимо, що, оцінюючи здатність позичальника виконати тої зобов'язання у майбутньому, працівники банку розраховують не всю сукупність показників, охарактеризованих вище. Для отри­мання об'єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку. Згідно із сучасними тенденція­ми оцінки кредитоспроможності увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу та фінансових результатів. У разі, якщо на підприємстві відсутні фахівці з питань планування чи бюджетування, працівни­ки банку можуть розрахувати відповідні планові показники, вихо­дячи з наданої позичальником інформації.

Працівники фінансових служб перед тим, як звертатися до ба­нку із кредитною заявкою, повинні самі оцінити кредитоспромо­жність підприємства з тим, щоб у разі її недостатності провести роботу, спрямовану на її підвищення [2].

Визначення кредитоспроможності фізичних осіб. При зверненні фізичної особи в кредитну установу, важливо визначити, яке цільове призначення цього кредиту. Якщо це інвестиційний кредит, то кредитними експертами проводиться детальний аналіз діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Розглядається детальний план розвитку бізнесу підприємця та реальна можливість повернення кредиту. Важливим у цьому плані є факт наявності застави, яка повинна у 2-3 рази перевищувати розмір суми кредиту.

Під час визначення кредитоспроможності позичальника для надання споживчого кредиту інформація про них акумулюється у банківських бюро кредитних історій, і тут дуже важливим для позичальника є наявність позитивної кредитної історії. Треба зазначити, що українські банки не мають спільних бюро, і тому кожен відслідковує клієнті лише по власних базах даних. При цьому в деяких з них, ці бази не пов’язані навіть між власними відділами, тобто, коли клієнт приходить за мікро кредитом, експерт може не дізнатися про те, що у цього клієнта вже є інший споживчий кредит у цьому ж банку. Загалом, систематизація бюро кредитних історій – важливе завдання, яке стоїть перед банківською системою України [4].


Висновки.

Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі.

Отже, можна сказати, що кредитоспроможність [creditworthiness] – це система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни

Між кредитоспроможністю і платоспроможністю існує істотна відмінність. Справа в тому, що кредитні зобов'язання позичальника перед банком, на відміну від інших зобов'язань, повинні бути погашені виключно грошовими коштами. Тому для банка, що надає кредит, недостатньо, щоб позичальник був платоспроможний, він повинен бути кредитоспроможний. У зв'язку з цим виникає необхідність використання поняття кредитоспроможності для характеристики спроможності позичальника погашати свої зобов'язання перед банком виключно грошовими коштами.

Кабінетом Міністрів України була розроблена Національна рейтингова шкала, яка допомагає визначити кредитний рейтинг позичальника, його плато - і кредитоспроможність. За цією шкалою виділяють декілька рейтингів для великих підприємств від ААА до D, а для малих – від К1 до КD.

У науково-практичній літературі здебільшого виділяють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це потрібно витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку фак­торів виробництва і збуту продукції (товарів).

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз пото­чного та перспективного фінансового стану підприємства. Голо­вне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, — прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оці­нка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо.

У рефераті розглянуто найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими ба­нками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основ­них блоків показників:

• ліквідності та платоспроможності;

які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);

оборотності.

Підкреслимо, що, оцінюючи здатність позичальника виконати тої зобов'язання у майбутньому, працівники банку розраховують не всю сукупність показників, охарактеризованих вище. Для отри­мання об'єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку. Згідно із сучасними тенденція­ми оцінки кредитоспроможності увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу та фінансових результатів. У разі, якщо на підприємстві відсутні фахівці з питань планування чи бюджетування, працівни­ки банку можуть розрахувати відповідні планові показники, вихо­дячи з наданої позичальником інформації.

Під час визначення кредитоспроможності позичальника для надання споживчого кредиту інформація про них акумулюється у банківських бюро кредитних історій, і тут дуже важливим для позичальника є наявність позитивної кредитної історії.

Література:

Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-N5.

Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

Эдгар М. Управление финансами в коммерческих банках / Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 208 с

Постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін та доповнень до розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 року №208-р „Про схвалення Концепції створення системи рейтингової оцінки регіонів, галузей національної економіки, суб’єктів господарювання”

Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой/ Под общей редакцией проф., д.э.н. А.П.Градова и проф., д.э.н. Б.И.Кузина.-Санкт-Петербург:Специальная литература, 1996.-510с.

Словарь-справочник финансового менеджера.-К.: «Ника-Центр», 1998.-480с.-(Серия «Библиотека финансового менеджера»;Вып 1).

Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. – К.:Т-во «Знання», КОО, 2000.-215с.-(Вища освіта XXI століття).

Техника финансового анализа/ Пер. с англ. Под ред. Л.П.Белых.-М.:Аудит, ЮНИТИ, 1996.-663с.

Словник-посібник економічних термінів: Рос.-укр.-англ. /О.М.Дрозд, В.В.Дубічинський, А.С.Д’яков та ін.; За ред. Т.Р.Кияка.-К.: Вид. Дім «КМ Academia», 1997.-264с.-Бібліогр.:с.9-12.

Положение Национального Банка Украины «О кредитовании», утвержденное постановлением Правления Национального Банка Украины №246 от 28 сентября 1995 года.

назад |  2 | вперед


Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Из двух влюбленных один всегда оказывается стервой.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100