Реферати українською

Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша - Українознавство -

Фольклорний і літературний образ народного героя Олекси Довбуша - Українознавство - Скачать бесплатно

ватажка, у чому сила й слабкість отамана? Відповіді на ці й подібні питання є в роботі (Б, 346-355).

Славному народному звитяжцеві присвятив свій історичний роман “Опришки” В.Гжицький. Це наслідок більш ніж тридцятирічної роботи автора, яку він розпочав ще у 1931 році, а завершив у 1962 році. Письменник на широкому історичному тлі відображає боротьбу карпатських опришків на чолі зі своїм отаманом Довбушем. У романі вдало поєднані історичні факти з художнім вимислом. Головний герой твору - народний заступник (Г, 183). Йому притаманні такі риси, як чуйність, людяність, безстрашність, доброта. Письменник наголошує на розумі, далекоглядності народного ватажка, його організаторських здібностях. В.Гжицький не ідеалізує свого героя, не приписує всіх удач опришків тільки його талантові й винахідливості. Довбуш усвідомлює, що сила його - в єднанні з народом (Б, 410-411).

Отаман ніколи даремно не проливав людської крові. Терор Довбуша - це помста народу у відповідь на жорстокість і свавілля шляхти.

З великою повагою й шаною ставиться Олекса до жінки, особливо до жінки-матері. Для нього - це символ чистоти, вірності, святості. Він залишив у живих полячку-породіллю Карпінську з немовлям - майбутнім класиком польської літератури. Цей мемуарний факт письменник використав у творі. Ватажок з опришками нападає на замок княгині Єви, коли в неї народилася дитина. І просить наректи немовля своїм іменем. Це художній домисел, бо насправді Довбуш ніколи не нападав на Яблуновський замок, а коронна княжна Теофіля, прототип образу княгині Єви, ніколи не бачила живого Олексу , весь час тримала ситуацію з опришками під контролем (Б, 415).

Народний месник вирішив розправитись із космацьким війтом Миколою Дідушком, який грозився ліквідувати славного отамана. Олекса спіймав багача, і його вбив опришок Крига. Це художній домисел, бо насправді Дідушко проживав у Довгопіллі, на його маєток напав Довбуш і власноручно знищив.

Отаман люто мстив визискувачам за людські кривди. Так, він розправився у Борщеві з панським управителем Золотницьким: Василь Баюрак відрубав йому голову. Було знищено і його дружину, яка вбила побратима Андрія Лавріва (Б, 415). У дійсності Золотницький був не управителем, а великим польським магнатом, його знищив власноручно Довбуш, а маєток спалив (НГ, 75).

У творі смертельно пораненого Андрія Лавріва побратими залишили в лісі, де він і помер (Б, 416). Насправді Андрій Лаврів був спійманий смоляками і після важких тортур четвертований (НГ, 83-84).

Добре відомий гуманний акт Олекси Довбуша, який пожалів польського ротмістра Пшелуського та його смоляків, і бою не було (НГ, 82-83). В.Гжицький художньо домислює ймовірну криваву січу опришків зі смоляками. У цьому бою Довбуш шаблею вбиває Пшелуського, гине і побратим Василь Баюрак (Б, 416). Історичні документи засвідчують, що полковник Пшелуський надовго пережив ватажка опришків, а Василя Баюрака було страчено у 1754 році в Станіславі (НГ, 136-137).

Багато уваги відведено змалюванню особистого життя ватажка, його психологічних переживань та почуттів. Через увесь твір червоною ниткою проходить романтична сюжетна лінія “Довбуш - Дзвінка”, яка є найбільш опоетизованою, піднесеною серед усіх інших. Всупереч народним легендам, письменник описує історію цього кохання піднесено, з вагомою долею романтичного елементу. Ватажок гине, а його вбивцю наступного дня знищив опришок Фока. Поховали отамана у високій стрімкій скелі вище Кедроватої. Отже, майстер слова свідомо відходить від деяких історичних фактів, даючи волю своїй творчій фантазії.

Письменник Р.Федорів видрукував цікаву повість у легендах “Жбан вина” про карпатських опришків і їхнього ватажка Олексу Довбуша. Поклавши в основу фольклор, письменник захотів створити ватажка таким, яким його бачив народ: бути добром для отчої землі. Звідси його сила, його чари й невмирущість (Б, 423). У роботі подається історія написання твору, його жанрова своєрідність, синтез літератури з народнопоетичною традицією. Висвітлюється проблема історичної і художньої правди. Називаються конкретні історичні особи, змальовані художньо, як і творчо домислені сюжетні лінії: Довбуш - Анничка, Довбуш - Дідо Велет, Олена - Дідо Велет, Дзвінчук - Антипко. Олекса у творі - особа легендарна, міфологічна і разом з тим - це тип героя-самородка, героя-визволителя (Б, 421-437).

Центральною постаттю повісті гуцульського художника Г.Смольського “Олекса Довбуш” є славний ватажок. Реальність і казка. Правда і легенда. Олекса - правдива легенда, непридумана казка. Саме таким побачив і змалював його письменник (Б, 356-364).

Відомий поет Богдан-Ігор Антонич написав лібрето опери “Довбуш” про історію життя, боротьби та трагічної загибелі відважного печеніжинця. Значну частину твору становить художнє переосмислення співанки-хроніки “Послухайте, люди добрі”, пісні “Ой попід гай зелененький”, опришківських легенд та переказів. Олекса Довбуш наділений рисами реалістичними та романтичними (Б, 364-370).

Легендарною постаттю виступає отаман опришків у повісті Р.Єндика "Проклін крові" (Б, 370-380).

Історик та філолог І.Єрофеєв у повісті “Олекса Довбуш” художньо модифікував наявні історичні документи про ватажка опришків і створив реалістичний образ месника, позбавлений глибокого внутрішнього душевного спокою та теплоти (Б, 380-387).

Історично приреченим і одночасно великим стратегом з деякими романтичними елементами змальований ватажок опришків у драмах Л.Первомайського та Л.Дмитерка “Олекса Довбуш” (Б, 387-395; 437-445).

Народна поетична творчість становить основу драм Ю.Шкрумеляка “Довбушева слава”, Я.Яроша “Топір помсти”, В.Босовича “Легенда про Довбуша”, роману В.Волкова “Довбуш”, поеми С.Пушика “Довбуш”. Славний лицар гір виступає у даних творах як особа казково-міфологічна та реалістична (Б, 395-410; 451-471).

Олекса Довбуш у однойменному романі А.Хлистової вийшов досить сухою, схематичною і надуманою особистістю (Б, 445-451).

Багату поетичну Довбушіану умовно можна розділити на три групи:
1. Твори про чарівну гуцульську природу, її людей та окремі епізоди опришківської боротьби під керівництвом славного ватажка.
2. Зразки, що славлять народного героя, його побратимів, їх боротьбу проти визиску, гніту та загибель Довбуша.
3. Поезії про його безсмертя.

У роботі висвітлюється специфіка даних поетичних зразків (Б, 471-478).

У висновках зроблено загальні підсумки дослідження. Фольклорна та літературна Довбушіана уже більше двох століть привертає увагу істориків, фольклористів, письменників, мистецтвознавців, широкого кола читачів.

Уснопоетичні твори про славного месника - це живий поетичний літопис широких трудящих мас. У центрі їх уваги - образ Олекси. Народ наділив його рисами реалістичними, романтичними, фантастичними.

Найпоширенішим зразком про відважного печеніжинця є історична пісня “Ой попід гай зелененький”. У роботі визначається жанр, авторство, час і місце виникнення твору, розглядається його поетика.

Під кутом зору проблеми історичної та художньої правди аналізується співанка-хроніка “Послухайте, люди добрі, що хочу сказати”, висвітлюється своєрідність її створення, специфіка, констатується, що це цілий синтез фольклорної Довбушіани.

Розглядаються в роботі епічні опришківські жанри. Автор уперше розв’язує проблему - як виникли легенди та перекази про чудодійну та богатирську силу Довбуша, доказує, що дані фольклорні твори - це своєрідний синтез язичницьких і християнських уявлень про природу, про боротьбу двох начал - добра і зла, про політеїзм вірувань. Епічна уснопоетична Довбушіана з’явилась у середині ХVІІІ століття і продовжує існувати в наш час.

Уперше висвітлюється специфіка коломийок про лицаря волі, розкривається його образ.

В основі літературного зображення опришківського руху та його славного ватажка 30-40 років ХVІІІ століття на Прикарпатті, Закарпатті, Буковині лежать історичні твори, етнографічні, краєзнавчі, літературознавчі матеріали, фольклор та рукописні джерела. Перш за все - праці К.Вуйціцького, Ю.Целевича, М.Білоуса, Є.Косачевської, В.Грабовецького тощо.

Письменники, які спиралися на історичні матеріали про Довбуша та його побратимів, використовували їх по-різному. Одні запозичували лише факти, взяті з праць Ю.Целевича, Ф.Карпінського, В.Шухевича, та інтерпретували їх (Г.Хоткевич, М.Старицький, Б.-Ігор Антонич, В.Гжицький, Я.Ярош). Інші використовували роботи польських істориків І.Беньковського, Ю.Дзежковського (М.Устиянович), тому-то й Олекса в них зображується дещо в негативному плані. Значна частина українських письменників у своїх творах спиралися на фольклор (Ю.Федькович, І.Франко, Р.Федорів, С.Пушик тощо). Це дозволило їм досить вільно поводитись з певними історичними фактами та документами. Переважна ж більшість майстрів художнього слова у своїх зразках використовували народну поетичну творчість та історичні матеріали згаданих дослідників опришківського руху, що посприяло їм стати на міцний історичний грунт, заглибитись у конкретні події та факти життя народу 30-40 років ХVІІІ. Однак деякі з них (А.Хлистова) зловживали документальним матеріалом, зокрема працями В.Грабовецького, внаслідок чого образ Довбуша вийшов дещо штучним, заздалегідь запланованим, інертним.

Народна поетична творчість була головним джерелом для письменників, які закладали основи літературної Довбушіани. Автори, які стояли на реалістичних позиціях, брали з фольклору та уснословесних досліджень те, що дійсно відображало події, що мало місце в житті, залишаючи осторонь фантастичні елементи. Найчастіше використовувалась історична пісня “Ой попід гай зелененький” (п’єси Л.Дмитерка, В.Босовича, Г.Хоткевича). Автори, які дотримувались романтичного принципу зображення, зверталися до легенд, переказів, співанок-хронік (Ю.Федькович, І.Франко).

Фольклорні твори беруться не ізольовано, а у зв’язку з тими чи іншими тематично спорідненими уснопоетичними сюжетами.

Художній домисел певною мірою доповнював названі джерела при створенні цілісної картини боротьби Довбуша.

Це стосується найперше епізодів, де мова йде про батьків героя, його дитячих і юнацьких років, відносин з селянами, побратимами за межами Прикарпаття, Закарпаття, Буковини. Такі моменти письменники домислювали по-різному, іноді прямо протилежно.

Основне місце в літературі про печеніжинця посідають твори великої та середньої епічної форми.

Представники української літературної Довбушіани XIX - початку XX століття з різних причин, а головним чином через цензурні заборони, обмеженість джерел, не ставили перед собою мету всебічного розкриття теми, історично-конкретного зображення особистості народного героя.

Спроби історичної конкретизації в зображенні опришківського руху під проводом Олекси Довбуша належали М.Устияновичу, І.Франкові, М.Старицькому, В.Щурату. Вони виділяли в житті та діяльності славного ватажка декілька етапів: становлення його як месника, боротьби та загибелі. Олекса у тих зразках - чесна, безкорисна, смілива людина, яка бореться за соціальну справедливість.

У багатьох художніх творах про Довбуша на ватажкові тяжіє печать приреченості (Г.Хоткевич, М.Старицький, Л.Первомайський тощо).

Інші письменники XX століття, включаючи й українську діаспору, намагаються показати народного героя у трьох аспектах. Одні майстри художнього слова творили його як борця за соціальну справедливість (Б.-Ігор Антонич, Г.Смольський, Р.Єндик, В.Волков), інші робили його мало не політиком (Л.Дмитерко, І.Єрофеєв), треті змальовували його романтичним коханцем (Ю.Федькович, В.Босович).

Чимало творів ліричного та ліро-епічного жанрів присвячено Довбушу. Балади, поеми, вірші про ватажка стали з’являтися, починаючи з творчості Ю.Федьковича. Далі цю справу продовжили поети М.Лисикевич, В.Щурат, Д.Загул, Д.Осічний, А.Малишко, Л.Забашта, Д.Павличко, С.Пушик, М.Влад, Н.Стефурак, Ф.Малицький, Є.Титикайло тощо.

Менше творів про Довбуша написали представники малої прози (А.Кучурак, Г.Хоткевич, С.Васильченко тощо).

Лібрето опери про народного героя створив поет І.-Богдан Антонич.

Сценарій кінофільму “Олекса Довбуш” належить Л.Дмитеркові та В.Іванову.

Кращі твори про Довбуша мають велике історико-пізнавальне, естетичне, виховне значення саме завдяки своїй привабливій силі правди, художній довершеності. Вони поширюють серед народу різні наукові знання, виховують інтерес до героїчного минулого нашої Вітчизни, патріотизм.

Використана література:

1. Олекса Довбуш в історії, фольклорі та літературі: Проблема історичної та художньої правди. - К., 1999. - 495 с. Рец.: Вісник Луганського держпедуніверситету ім. Тараса Шевченка. - 1999. - № 6.
2. Славний ватажок опришків (народ про Довбуша). - К., 1994. - 345 с. / Упор., вст. стаття, прим. та словник П.О.Будівського.
3. Лицарі волі / Упор., передмова, прим. П.О.Будівського. - К., 1992. - 240 с. (У співавт. з М.К.Дмитренком).
4. Вінок дружби. - К., 1988. - 46 с.
5. Специфіка українських родинно-побутових пісень // Борис Грінченко. - Ворошиловград, 1988. - С. 84-85.
6. Поетика народних пісень, зібраних М.Коцюбинським // Творча спадщина М.М.Коцюбинського і сучасний літературний процес. - Одеса, 1989. - С. 45-46.
7. Специфіка народних пісень драматургії Миколи Костомарова // Микола Костомаров і проблеми суспільного та культурного розвитку української нації. - Рівне, 1992. - С. 228-229.
8. Народний герой українських Карпат // Народна творчість та етнографія. - 1992. - №№ 5-6. - С. 68-76.
9. Фольклорний образ Олекси Довбуша // 36. наук. праць, присвячений 70-річчю інституту. - Луганськ, 1993. - С. 193-200.
10. Василь Симоненко та Федір Пігович // Бахмутський шлях. - 1996. - №№1-2. - С. 83-85.
11. Хоткевич Г. Довбуш // Бахмутський шлях. - 1997. - №№ 3-4. - С. 48-76 / Упор., вст. стаття та прим. П.О.Будівського в співавт. з Л.П.Будівською.
12. Вивчення повісті Р.Федоріва “Жбан вина” в школі // Вісник Луганського держпедуніверситету ім. Тараса Шевченка. - 1999. - № 4. - С. 118-120.
13. Образ Довбуша в однойменній поемі С.Пушика // Вісник Луганського держпедуніверситету ім.. Тараса Шевченка. - 1999. - № 6. - С. 4-8.
14. Поетика історичної пісні “Ой попід гай зелененький” // Вісник Луганського держпедуніверситету ім. Тараса Шевченка. - 1999. - №10. - С.149-152.
15. Образ борця за народну справу в творчості О.Пушкіна та С.Пушика // Актуальні проблеми сучасного пушкінознавства. - Х., 1999. - С. 78-80.
16. Образ народного звитяжця у творчості О.Пушкіна та С.Пушика // О.С.Пушкін: Творчість і традиції. - Луганськ, 1999. - С. 83-90.
17. Ефективні форми й методи вивчення художньої Довбушіани в ліцеях та гімназіях // Вісник Луганського держпедуніверситету ім. Тараса Шевченка. - 2000. - №. 2. - С. 22-27 (У співавт. з Л.П.Вдовіченко).
18. Специфіка співанки-хроніки “Послухайте, люди добрі” // Вісник Луганського держпедуніверситету ім. Тараса Шевченка. - 2000. - № 4. - С. 221-228.
19. Ватажок опришків у творчості А.Кучурака // Вісник Луганського держпедуніверситету ім. Тараса Шевченка. - 2000. - № 5. - С. 16-21.
20. Природа в історичній п’єсі Гната Хоткевича “О полку Ігоревім” // “Слово о полку Ігоревім” і Луганщина. - Луганськ, 2000. - С. 113-118.
21. Всеукраїнська наукова конференція “Слово о полку Ігоревім” і Луганщина” // Бахмутський шлях. - 2000. - № 1-2. - С. 70-72.
Матеріали й тези доповідей та повідомлень, виголошених на наукових конференціях:
22. Образ Олекси Довбуша в народних піснях, виданих Я.Головацьким // Яків Головацький і рух за національне відродження та культурне єднання слов’янських народів: тез. доп. і повід. - Тернопіль, 1989. - С. 217-219.
23. Своєрідність українських народних пісень, записаних М.Коцюбинським // Тези доп. - Чернігів, 1989. - Ч. 1. - С. 71-72.
24. Образ Довбуша у драмі М.Старицького “Юрко Довбиш” // М.Старицький: творче обличчя і місце в національній культурі: Тези доп. і повід. - К., 1990. - С.32-33.
25. Образ Олекси Довбуша у фольклорних творах, виданих В.Гнатюком // Роль Володимира Гнатюка у розвитку української національної культури: Тези доп. і повід. - Тернопіль, 1991. - С. 83-86.
26. Образ Олекси Довбуша в повісті І.Франка “Петріі й Довбущуки” // Іван Франко і національне відродження: Тези респ. наук. конф. - Львів, 1991. - С. 109-110.
27. Олекса Довбуш в однойменному романі Віталія Волкова // Перша міжвузівська наукова конференція з актуальних проблем гуманітарних наук: Тези доп. - Луганськ, 1995. - С. 24.
28. Образ месника в творчості Т.Шевченка та Г.Хоткевича // Матеріали XXXII наукової Шевченківської конф. - Луганськ, 1998. - С.108-114 (У співавт. з Л.П.Будівською).