Рефераты на украинском
Трудові колективи та їх правовий статус - Трудове право України -



Повноваження трудових колективів регулюються глава­ми II "Колективний договір", XVI-A "Трудовий колектив", статтями 52, 140, 142, 152, 153, 223, 252 КЗпП України, розді­лом IV "Управління підприємством і самоврядування тру­дового колективу" Закону України "Про підприємства в Україні", законами України "Про охорону праці", "Про колективні договори і угоди", "Про порядок вирішення ко­лективних трудових спорів (конфліктів)", "Про приватиза­цію державного майна" від19 лютого 1997 р. №90/97-ВР, "Про оренду державного і комунального майна". До прий­няття Закону України "Про трудові колективи" діє Закон СРСР від 17 червня 1983 р. "Про трудові колективи і підви­щення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, орга­нізаціями".

У відповідності до ст. 252-1 КЗпП України і п. 1 ст. 15 Закону України "Про підприємства в Україні" трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регу­люють трудові відносини працівника з підприємством. Заслу­говує підтримки норма проекту Закону України "Про трудові колективи", яка передбачає участь у реалізації повнова­жень трудового колективу колишніх працівників підприєм­ства, які вийшли на пенсію, звільнених у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, за станом здоров'я.

Напередодні прийняття Закону України "Про трудові колективи" і нового Трудового кодексу всі питання право­вого регулювання діяльності трудових колективів потребу­ють переоцінки у напрямку орієнтації їх на ринкові відно­сини і демократичні принципи. З таких позицій потрібно розглядати не тільки конкретні повноваження трудового колективу, його права й обов'язки, а насамперед саме поняття трудового колективу.

Очевидно, в основу конкретних пропозицій необхідно покласти об'єктивні суспільні інтереси роботодавця і най­маних працівників. У процесі виробництва можна виділити дві групи таких інтересів: спільні (співпадаючі) і проти­лежні. Трудовий колектив має спільні, співпадаючі інтереси з власником (роботодавцем) у стратегічному питанні про отримання якомога більшого прибутку, в ефективній органі­зації виробництва, у доборі кваліфікованих і сумлінних кадрів, у забезпеченні внутрішнього трудового розпорядку, трудо­вої дисципліни, дотриманні техніки безпеки, охорони праці. Протилежні інтереси лежать в основі розподілу прибутку, оплати праці, відрахувань з прибутку на заходи щодо впро­вадження нових захисних технічних засобів, безпеки праці, нешкідливих і безпечних технологій; фінансування з при­бутку заходів щодо соціально-побутового обслуговування працівників, надання додаткових трудових пільг. Зона не­співпадання соціальних інтересів досить велика, і традиційно в суспільній свідомості і в правовому регулюванні ці суб'єк­ти знаходяться по різні боки соціальних "барикад". Отже, з наведеного досить явно видно, що поняття "трудовий колек­тив" має охоплювати тільки найманих працівників, котрі працюють за трудовим договором. Причому йдеться про пра­цівників, котрі тривалий час працюють на підприємстві, оскіль­ки угоди, які приймаються за участю трудового колективу, як правило, мають довготривалий характер. З огляду на це осо­би, які виконують для підприємства разові роботи за цивіль­но-правовими договорами, до складу трудового колективу не повинні включатися.

Виходячи ж з наведеного вище законодавчого визначен­ня, у трудовий колектив включаються всі працюючі на підприємстві, а також і працюючі власники, трудові відносини яких виникають із членства і мають настільки суттєву спе­цифіку, що виходять за рамки трудового права (обгрунту­вання цього положення викладено у главі 1 даного підруч­ника). Очевидно, неможливо в такому варіанті забезпечити належне укладення колективного договору, бо змішування сторін приводить у непридатність сам принцип соціального партнерства і перетворює таку угоду в декларацію.

Закон України "Про підприємства в Україні" встанов­лює два види трудових колективів залежно від форми влас­ності, на якій засновано підприємство: трудовий колектив з правом найму робочої сили (тобто трудовий колектив пра­цюючих власників); трудовий колектив державного та іншо­го підприємства, в якому частка держави або місцевої ради становить у вартості майна більш як 50%. У зв'язку з цим розрізняють і повноваження цих видів трудових колективів.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про підприєм­ства в Україні" трудовий колектив з правом найму робочої сили:

— розглядає і затверджує проект колективного договору;

— розглядає і вирішує згідно з статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;

— визначає і затверджує перелік і порядок надання пра­цівникам підприємства соціальних пільг;

— бере участь у матеріальному і моральному стимулю­ванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціо­налізаторську діяльність, порушує клопотання про представ­лення працівників до державних нагород.

Трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої ради у вартості майна становить більш як 50%:

— разом з власником вирішує питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств;

— приймає рішення про оренду підприємства, створення на основі трудового колективу органу для переходу на оренду і викупу підприємства.

З такою моделлю погодитися не можна. У першому ви­падку мова йде про колективного власника, і вся перерахо­вана регламентація його прав охоплюється повноваження­ми працюючих власників самостійно вирішувати питання організації, управління працею, надання самим собі пільг. Очевидно, такий колектив може і повинен врегулювати питання встановлення колективних умов праці в локальному нормативно-правовому акті. Але цей акт ніяк не може бути визнаний колективним договором у тому значенні, яке випли­ває із законодавства. Тут також має місце договірне регулю­вання праці, але співвласники домовляються між собою, бо в одній особі суміщають і власників, і працівників, їхня пра­ця не може бути визнана залежною, найманою. Це праця самостійна, "на себе" і " для себе".

Що ж до другого виду трудового колективу державного або комунального підприємства, то не можна погодитися з обмеженням його прав, оскільки найбільш значні повнова­ження — розглядати з власником зміни і доповнення до статуту підприємства, спільно з власником підприємства ви­значати умови найму керівника, брати участь у розв'язанні питань про виділення зі складу підприємства одного або де­кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства — припинено Декретом Кабінету Міністрів України №8-92 від 15 грудня 1992 p. Позбавлення трудового колективу істотних прав служить ще одним засобом посилен­ня правового становища роботодавця, неконтрольованості його управлінських рішень, виключає право трудового колективу брати участь у розподілі прибутку, оскільки ці питання пе­редбачаються саме у статуті підприємства, який згідно з чин­ним законодавством затверджується власником підприємства. І хоча для державних підприємств статут затверджується власником майна за участю трудового колективу (ст. 9 Закону України "Про підприємства"), у багатьох випадках під­приємство створюється, а працівники ще не найняті і ніяким чином не можуть впливати на положення статуту підприєм­ства. У таких умовах виділення коштів з прибутку на соціальні потреби носить характер добродійності з боку власника, що в корені неправильно, суперечить принципам соціального партнерства і принижує людську гідність працівників.

Чинним законодавством про працю передбачені повнова­ження трудового колективу у встановленні колективних умов праці, укладенні колективного договору, встановленні робо­чого часу, забезпеченні трудової дисципліни, затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, схваленні ком­плексних планів щодо поліпшення охорони праці й контро­лю за їх виконанням, утворенні комісії з трудових спорів на підприємстві. У ст. 252-5 КЗпП встановлено принципи мате­ріальної зацікавленості трудового колективу в результатах господарської діяльності. Зарахування працівників до бри­гади повинне проводитися зі згоди членів трудового колек­тиву бригади. Розподіл колективного заробітку в бригаді здійснюється із застосуванням коефіцієнта трудової участі.

Закон України "Про підприємства в Україні" встанов­лює, що всі питання соціального розвитку, включаючи по­ліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язково­го медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей, вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства колективним договором і законодавчими актами України. Пенсіонери й інваліди, які працювали до виходу на пенсію на підприємстві, корис­туються рівним з його працівниками медичним обслугову­ванням, забезпечуються житлом, путівками в оздоровчі й профілактичні заклади. Підприємство зобов'язане постійно поліпшувати умови праці та побуту жінок, підлітків, жінок, які мають малолітніх дітей. Підприємства забезпечують пев­ну кількість робочих місць у рахунок броні для працевлаш­тування інвалідів, безробітних за направленням служби зай­нятості (ст. 26).

Законодавство передбачає права трудових колективів щодо набуття права власності на майно свого підприємства, а також право на оренду майна державних підприємств.

Згідно із Законом України "Про оренду державного і комунального майна" (Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №15. - Ст. 99; Урядовий кур'єр. - 1998. - 20 січня. — №12) трудовий колектив підприємства має право ухвалювати рішення про оренду цілісного майнового комп­лексу підприємства, його структурного підрозділу і створи­ти господарське товариство з цією метою (ст. 7 Закону) про­тягом 15 днів після отримання повідомлення Фонду дер­жавного майна України. Рішення про оренду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів трудового колективу підприємства. Створене члена­ми трудового колективу господарське товариство має пере­важне право над іншими фізичними й юридичними особа­ми на укладення договору оренди майна того державного підприємства, структурного підрозділу, де створено це това­риство (ст. 8 Закону).

Орендар має право викупу орендованого майна відповідно до законодавства з питань приватизації (ст. 25).

Для спільної участі у приватизації підприємства члени трудового колективу мають право створити господарське товариство, яке засновується на основі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50% працівників підприєм­ства або їх уповноважених представників (ст. 8 Закону Украї­ни "Про приватизацію державного майна" (в ред. Закону від 19 лютого 1997 p. №90) // Голос України. - 1997. -№49). Члени організації орендарів, члени трудового колек­тиву підприємства, створеного орендарем, а також колишні працівники об'єкта приватизації, які вийшли на пенсію, звіль­нені за п. 1 ст. 40 КЗпП і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах, особи, що мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві, а також інваліди, звільнені у зв'язку з каліцтвом або професійним захворюванням, мають право на пільгове придбання акцій: першочергове придбання акцій на суму і за рахунок приватизаційного майнового сертифіката і додатково на половину його суми. Працівники підприємства, яке приватизується, мають право об'єднатися для викупу контрольного пакета акцій.

Господарське товариство, до складу якого увійшло не менше 50% працівників підприємства, користуються пріори­тетним правом викупу, а також — на розстрочку платежу на термін не більше 1 року з первинним внеском не менше 30% ціни. Керівники, їх заступники, головні фахівці та керівники структурних підрозділів державних підприємств, які пере­творюються на відкриті акціонерні товариства, мають право придбати акції на суму до 5% статутного фонду товариства з відстрочкою оплати на 1 рік після придбання акцій пра­цівниками.

На приватизованому підприємстві не допускається звіль­нення працівників з ініціативи нового власника протягом 6 місяців. Колективний договір, укладений на такому підпри­ємстві, зберігає свою чинність протягом терміну його дії, але не більш 1 року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового колективного договору.

У процесі встановлення нових умов, зміни існуючих со­ціально-економічних умов праці, укладення або зміни ко­лективного договору, угоди, їх виконання, застосування зако­нодавства про працю між роботодавцем і трудовим колекти­вом можуть виникати спори. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" від З березня 1998 p. визначив повноваження трудового колективу найманих працівників щодо формулювання колективних вимог, а також встановив процедуру їх розгляду. У ст. 18 Закону передбачено право працівників на страйк для захис­ту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок прове­дення страйку регламентується Законом (Голос України. — 1998. - 31 березня).

У міжнародній практиці трудові колективи беруть актив­ну участь в управлінні підприємствами. Права в цій сфері включають право на інформацію, право на консультацію — на обговорення дій адміністрації і пропозицію альтерна­тивних рішень, право на участь у прийнятті рішень щодо стратегії розвитку підприємств, господарської діяльності, кад­рової політики, інвестиційної діяльності, на управління соціальними установами на підприємстві, на встановлення критеріїв введення нових методів оплати праці, розмірів премій (Киселев И.Я. Цит. раб. — С. 140— 145).

Давно відомо в практиці ділового менеджменту, що фірми, котрі процвітають, свій успіх будують не на відстороненні трудового колективу від власника, а, навпаки, на активній співпраці, співучасті, партнерстві цих сторін. В Україні ж як законодавство, так і практика його застосування поки розгля­дають інститут трудового колективу як формальну данину демократичним віянням. Права його урізані, проект Закону "Про трудові колективи" тривалий час не приймається. Таке ставлення з боку законодавця важко зрозуміти. Повноваження трудового колективу, його правовий статус повинні знайти належне закріплення в спеціальному законі, причому ці пов­новаження повинні відповідати міжнародним стандартам.

Переглянута Європейська соціальна хартія, яка була підпи­сана державами — членами Ради Європи 3 травня 1996 р. в Страсбурзі, а 7 травня 1999 p. — підписана Україною і підго­товка до ратифікації якої ведеться в Україні, передбачає ком­плекс індивідуальних і колективних трудових прав у сфері найманої праці. До колективних трудових прав Переглянута хартія відносить наступні: право всіх працівників та робото­давців на свободу об'єднання у національні або міжнародні організації для захисту своїх економічних і соціальних інте­ресів (ст. 5); право працівників і роботодавців на укладення колективних договорів (ст. 6); право працівників брати участь у визначенні й поліпшенні умов праці та виробничого сере­довища на підприємстві (ст. 22); право представників від працівників на захист від дій, що завдають їм шкоди, та на створення належних умов для виконання ними своїх обо­в'язків (ст. 28); право працівників на інформацію та кон­сультації під час колективного звільнення (ст. 29).

Повноваження трудового колективу всіх видів підпри­ємств в Україні, на яких використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальни­ми зборами (конференцією) і їх виборним органом, члени якого обираються таємним голосуванням на зборах (конфе­ренції) трудового колективу терміном на 2—3 роки не мен­ше ніж Уд голосів.

Компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів визначаються в статуті підприємства. У статуті підприємства визначається й орган, що має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудово­го колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інші). Заслуговує уваги і реанімація забутих у нас виробни­чих нарад, які успішно функціонують за рубежем.

Актуальним є питання про розмежування прав трудових колективів і профспілок на виробництві. Ця проблема не нова для трудового права України. Наприкінці 80-х — початку 90-х років вона була надзвичайно гострою у зв'язку з вве­денням Законом СРСР "Про державне підприємство" такого органу трудового колективу як рада трудового колективу. Вирішенню цієї проблеми багато зусиль віддав відомий український вчений професор P.I. Кондратьев (див. Кондра­тьев Р. И. Закон о государственном предприятии и права трудовых коллективов. — К.: Вища школа, 1988; Кондра­тьев P.I. Рада трудового колективу: які її повноваження // Радянське право. — 1990. — №4). Висновки і пропозиції вченого про критерії розмежування компетенції профкому і ради трудового колективу, про загальний принцип спрямо­ваності діяльності профспілок на захист прав працівників, а трудових колективів — на розв'язання виробничих питань залишаються актуальними і корисними сьогодні, особливо напередодні прийняття Закону України "Про трудові ко­лективи".



Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Жизнь - замкнутый круг: живешь – выпить хочется, выпил – жить хочется.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100