соціальне значущого, морально орієнтованого
освоєння та творення його
цінностей, ефективної реалізації етносоціального потенціалу
особистості і
суспільства. Етносоціальна культура як чинник гармонізації національних і
міжнаціональних відносин Етносоціальна культура — це різноманітний досвід
життєдіяльності народів, що містить в
собі найсуттєвіші результати
етносоціального досвіду соціально-етнічних спільностей,
людей різних
національностей щодо освоєння етносуспільного буття, соціуму в цілому,
матеріальних та духовних цінностей, що його складають. Такий досвід має
узагальнений, універсальний характер. У вузькому розумінні етносоціальна
культура являє собою спосіб взаємодії, взаємовпливу
форм діяльності
соціально-етнічних спільностей, етнічних індивідуальностей, що
здійснюється у
всіх сферах суспільного життя; це система соціально-духовних цінностей,
спрямованих на формування та відтворення різноманітних, багатогранних зв'язків та
взаємин представників різних національностей з метою всебічної гармонізації
міжетнічних
відносин, загального прогресу суспільства. Етносоціальна
культура — це такий спосіб свідомої організації особистістю, етнічною
індивідуальністю своєї сенсожиттєвої діяльності у сфері національного і
загальнолюдського,
який забезпечує особистості всебічну самореалізацію,
самоздійснення її сутнісних сил, різноманітних життєпроявів. Така культура
покликана реалізувати насамперед
багатогранний етногуманістичний потенціал
людини, тому виступає головним чином як
етногуманістична культура. Як
фактор етносуспільних, етнодуховних відносин, етносоціальна культура включає в
себе
певну систему цінностей, знань, переконань, світоглядних орієнтацій,
норм, традицій в
органічній єдності з соціальне, гуманістично значимою
діяльністю людей, освоєння,
творення етносуспільного буття, розкриття
сутнісних сил людини, 'їх всебічну
самореалізацію й вимірюється обсягом
створюваних етнічною індивідуальністю
матеріальних, соціальних, духовних,
гуманістичних цінностей. Етносоціальна культура — це
готовність особистості
до самовіддачі, саморозвитку етносоціального потенціалу — як
свого
особистого, так і всього суспільства. Цінності етносоціальної культури є
діалектичною єдністю національного та
загальнолюдського. Вона неможлива як
без цінностей конкретної національної культури, так
і без
загальнонаціональних цінностей і може виступати рушійною силою суспільного
прогресу лише тоді, коли творчий потенціал такої культури грунтується на загальній
системі
цінностей, вироблених людством впродовж своєї історії.
Водночас цінності етносоціальної культури мають яскраво виражене
національно-специфічне, індивідуальне забарвлення. Так, цінності етносоціальної
культури
в умовах нашої української дійсності мають стати нормою
практично-повсякденної
діяльності, орієнтації її громадян, елементом
самоцінності кожної етнічної індивідуальності,
складовою етногуманістичної
творчості її народу. В України своя особлива доля, яка
зумовлена численними
чинниками загальнолюдського, планетарного і
національно-особливого,
специфічного тільки для її народу, її етнокультури, традицій,
менталітету, —
тобто для її індивідуальності. У такій індивідуальності України втілені дух її
народу, його національна самосвідомість, самобутність та неповторність
власного
складного, суперечливого, яскравого і трагічного етносоціального
досвіду. Одним із найважливіших засобів існування та реалізації
етносоціальної культури є культура
міжетнічного спілкування. Вона виконує
функцію соціальної комунікації, в основу якої
насамперед покладена
безпосередня діяльність щодо обміну інформацією. Феномен
спілкування пронизує
всю етносоціальну культуру, вона виступає як найважливіша,
універсальна і
необхідна умова її функціонування та розвитку. Як істотний атрибут усієї
системи культури, етносоціальна культура, реалізуючись зокрема
за допомогою
механізмів міжетнічного спілкування, є досить важливим способом розвитку
людської життєдіяльності в процесі національних і міжнаціональних відносин,
самозбагачення сутнісних сил людини, етнічної індивідуальності, сферою її
самореалізації,
самоствердження. Як істотний засіб культуротворчої діяльності
особистості вона являє собою сферу та засіб утвердження в її духовно-моральному
світі тих цінностей, норм, ідей, поглядів, які найбільшою мірою співзвучні духові
часу, потребам суспільного розвитку. Така культура — важливий фактор відродження в
національному втраченого, деформованого розвитку національне
самобутнього,
прогресивних елементів етнічного у поєднанні із загальнолюдськими
цінностями.
Етносоціальна культура ~ це складний соціодинамічний процес розвитку і
функціонування
багатогранних процесів та явищ суспільного життя, що
безпосередньо чи опосередковано
впливають на її становлення, формування.
Соціодинаміка етносоціальної культури
передусім передбачає звільнення
особистості, етнічної індивідуальності від таких форм
національних,
міжнаціональних відносин, які сковують її; вона означає перехід від
статичного існування культури до динамічного. Соціодинаміка етносоціальної
культури
передбачає автономію етносу, перехід від тотальної регламентації до
свободи всіх сфер
життєдіяльності етнічної індивідуальності, етносоціального
плюралізму, від одномірності до
багатомірності, багатогранності,
альтернативності економічних, соціальних, політичних,
духовних процесів, що
зумовлюють розвиток свободи етнічності, органічну самореаліза-цію
етнічної
індивідуальності. Зрештою, Соціодинаміка етносоціальної культури передбачає
перехід від тоталітарних чи примітивних інсти-туціональних форм організації її
формування,
виховання до цивілізованих форм, що грунтуються насамперед на
самоорганізації,
саморе-алізації особистістю, етнічною індивідуальністю
цінностей, що становлять сутність
такої культури. Важливим проявом
соціодинаміки етносоціальної культури є процес її взаємозв'язку з
іншими
видами культури. Виступаючи як цілісне духовне утворення, як один з
найважливіших елементів життєдіяльності суспільства, його культури, етносоціальна
культура знаходить свій прояв у всіх її видах. Як системне явище, що творить
підсистему
культури, культури людських стосунків, її внутрішній імператив,
етносоціальна культура є в
усіх основних видах культури — політичній,
правовій, моральній тощо. Вона являє собою
сукупність ціннісних елементів
кожного виду культури, проникаючи в яку можна виявити
елементи досліджуваного
виду. Цей взаємозв'язок має порівняно стійкий характер. Проте
етносоціальна
культура є не просто видом культури, а виступає однією з її провідних
складових, оскільки без ідей, почуттів, цінностей, що становлять основу такої
культури,
розвиток соціокультурного процесу, культуротворчої діяльності не
може бути цілісним. Активно взаємодіючи з іншими видами духовної культури,
культури людських взаємин,
досліджувана культура здатна помітно впливати на
їхнє збагачення, оскільки являє собою
діалектичний відбиток кожної форми
культури і зазнає активного впливу всіх інших видів
духовної культури,
культури людських стосунків. Цей діалектичний, суперечливий взаємозв'язок дає
можливість процесові формування і розвитку етносоціальної культури, що функціонує
через саморегулювання, виконувати свою найважливішу функцію — гармонізацію
національних відносин, етносоціального буття. Таким чином, етносоціальна
культура як суспільне явище, необхідність її формування та
розвитку за
сучасних якісних змін визначають її надзвичайно важливу роль у гармонізації
національних і міжнаціональних відносин, духовному житті суспільства. Виступаючи
як
важливий елемент, специфічний вид, частина духовної культури,
етносоціальна культура
справляє суттєвий вплив на всі сфери суспільної
свідомості, інші види культури, збагачуючи
їхній зміст, і сама збагачується.
Цей діалектичний, суперечливий взаємозв'язок дає змогу
процесу формування і
розвитку етносоціальної культури виконувати свою важливу
функцію, пов'язану з
гуманізацією, гармонізацією національних, міжнаціональних відносин,
утвердженням зрілих форм міжетнічного спілкування як важливого способу збагачення
суспільного життя.
Література: 1.
Винниченко В. Відродження нації. — К., 1990. — 4.1. — С. 31—74. 2. Волович
B.I. Проблеми соціального розвитку українського суспільства //Вісник
Київського університету. Серія: Філософія, політологія, психологія. — К., 1993. —
С. 3—16. 3. Грушевський М. Очерк истории украинского народа. — К., 1991. —
С. 16-38. 4. Классы и социальные слои: исторические судьбы. — М., 1990. —
261 с. 5. Маркс К. Иосифу Вейдемейеру, 5 марта 1852 р. // Маркс К.,
Энгельс Ф. Соч. - Т. 28. - С.
422-428. 6. Поздняков Э.А. Нация.
Национализм. Национальные интересы. — М., 1994. - С. 8-38. 7. Принципы
организации социальных систем: теория и практика. — К., 1988. - С. 188. 8.
Ренан Э. Что такое нация? // Соч. в 9 т. — С.-Пб., 1909. —Т.б. -С. 218. 9.
Скрипка П.І. До питання про формування національної самосвідомості //Укр. історич.
журнал. — 1989. — № 6. — С. 12—13. 10. Скуратівський В.А.
Етносоціальна культура як саморегульована система. — К., 1993. —
С. 5—37.
11. Скуратівський В. Соціальний розвиток і соціальна політика: сучасні
реалії, суперечності і
тенденції розвитку //Вісник Української Академії
державного управління при Президентові
України. — 1996. - № 1. - С. 137-158
12. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. — М., 1991. — С. 195-404.
13. Тойнби А. Постижение истории. — М., 1991. — С. 354—417.
|
