США починаючи з 1981 р. щорічно перевищував 100 млрд.дол., а в деякі роки – 200 млрд.дол.. В 1991 р. загальна сума боргу склала більше 3 трлн.дол.. В результаті цього платежі держави по процентах збільшились з 53,3 млрд.дол. в 1980 р. до 154 млрд.дол. в 1988 р., тобто з 2% по відношенню до ВНП до 3,3 %, що означало збільшення з 3989 дол. до 10568 дол. в розрахунку на одного жителя країни. По науково обгрунтованій і розумній економічній політиці державний борг не руйнує господарство країни і не приводить до гострих соціально-економічних конфліктів. Більше того, уміле управління державними цінними паперами дозволяє не тільки залучати гроші до державного бюджету, але й успішно управляти розвитком економіки. Основні положення і висновки. 1. Економічна політика являє собою сукупність макроекономічних цілей та засобів їх досягнення. Єдність цілей та засобів з урахуванням ринкових змін відображається цільовою функцією. 2. Засоби економічної політики впливають на цілі опосеред- ковано. Способом виразу цього опосередкування є економічні мультиплікатори. 3. Стосовно цілей економічної політики відмічено дві головні закономірності: а) кількість одночасно сформульованих цілей є об'єктивно обмеженою; б) цілі мають узгоджуватися, координувати для запобігання виникненню між ними суперечностей. Цілі економічної політики часто відображають інтереси різних соціальних груп суспільства, і тому координація ці- лей зводиться до узгодження цих інтересів. 4. Один із варіантів узгодження цілей та інтересів відоб- ражений у критерії Паретро, зміст якого зводиться до того, що в результаті прийняття рішень має покращуватися добробут хоча б одного суб'єкта відносин за умови, що не погіршується добробут жодного іншого. 5. Засоби економічної політики поділяються на економічні та адміністративні. Політика будь-якого напряму - бюджетно- податкова, грошово-кредитна, соціальна, зовнішньо-еконміч- на - має специфічні засоби (інструменти регулювання). 6. Міра впливу засобу на мету відображається в економічних мультиплікаторах. Кожен мультиплікатор дає можливість оцінити, як зміниться величина, що уособлює мету, при змі- ні величини засобу на одиницю. Для визначення мультиплі- катора необхідно мати статистично отримані дані про певні змінні. Точність прогнозів на підставі розрахунку мульти- плікаторів визначається точністю даних про змінні. 7. Існують два погляди на ефективність економічної політики: стратегія активізму та дотримання усереднених правил реалі- зації економічної політики. 8. Фіскальна політика опосередковує рух доходів та витрат, впливаючи на нього вилученням податків та державними вит- ратами. 9. Важливими елементами державних витрат є закупівля товарів і послуг та соціальні трансферти.Кожен з них по-різному впли- ває на макроекономічний кругообіг. 10.Так само по-різному впливають на макроекономічну рівновагу прямі(на доходи) та непрямі(на споживання) податки.Податки на доходи змінюють попит на ресурси.Податки на споживання збільшують загальний рівень цін і скорочують випуск. 11.Пряме і непряме опдаткування дає суспільству вигоди у виг- ляді певної суми податкових надходжень до бюджету,що викорис- товуються в інтересах суспільства.Втратами від прямого опо- даткування є зменшення пропозиції виробничих ресурсів, від непрямого - зростання цін для покупців і зменшення виручки від реалізації для продавців. 12.Теоритичним обгрунтуванням вигод поміркованого оподат- кування і втрат надмірного є крива Лаффера. 13.Засоби фіскальної політики - державні закупівлі, трансферти та податки - використовують для забезпечення повної зайня- тості і стримування інфляції. |