Рефераты на украинском
Оцінка ризиків - Менеджмент -



план

Цілі і завдання аналізу проектних ризиків.

Поняття проектних ризиків

Причини виникнення, класифікація та способи зниження проектних ризиків

Критерії оцінки ризику при виборі варіанта інвестування

Кількісний підхід до оцінки ризику

Аналіз чутливості

Аналіз сценаріїв

Імітаційний метод Монте-Карло

Врахування ризику в процесі прийняття інвестиційних рішень

Метод визначення дисконтної ставки з урахуванням ризику

Управління проектними ризиками

Література:

Брігхем Є.Ф. Основи фінасового менеджменту. – Київ, “Молодь”, 1997.

Ван Хорн Дж. Основы управления финансами. – Москва, «Финансы и статистика», 1997.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – Київ, “Основи”, 1993.

Мертенс А. Инвестиции. – Киев, Киевское инвестиционное агентство, 1997.

Холт Р., Барнес С. Планирование инвестиций. – Москва, «Дело», 1994.

Lumvy St. Investment Appraisal and Financial Decisions/. – London, Chapman & Hall, 1994.

Унковская Т.Е. Финансовое равновесие предприятия. – киев, «Генеза», 1997.


1. Метою аналізу проектних ризиків є надання оцінки всім видам ризиків проекту, а також визначення:

а) можливих шляхів зниження ризиків;

б) ступеня доцільності реалізації проекту за нвявного рівня ризику та способів його зниження.

Аналіз проектних ризиків передбачає вирішення таких завдань:

виявлення ризиків проекту;

оцінка ризику проекту;

визначення чинників, що впливають на ризик;

пошук шляхів скорочення ризику;

врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту;

врахування ризику при оцінці доцільності реалізації способу фінансування проекту.

2.При оцінці проектів передбачається, що всі вихідні величини, зокрема величини грошових потоків, відомі або можуть бути точно визнчені. У реальній ситуації такого практично не буває. Параметри, які визначають величину грошових потоків, можуть набувати значень, які неабияк відхиляються від очікуваних.

Приміром, 1987 року на стадії розробки інвестиційного проекту побудови Євротунелю інвестиції оцінювались на суму $8 млрд, а на час відкриття тунелю ці інвестиції перевищили всі очікувані межі і склали $12,33 млрд. У практиці реалізації інвестиційних проектів таких прикладів чимало. Крім того, слід зважити на той факт, що в реальному бізнесі поширення інформації практично завжди має асиметричний характер, тобто, частина учасників проекту має важливу інформацію, якої не має решта учасників.

У цілому, інвестиційний проект на всіх стадіях його життєвого циклу подібний до складного організму. Його функціонування супроводиться переплетінням настільки різноманітних причинно-наслідкових взаємозв’язків, що передбачити їх з високою точністю практично неможливо

З огляду на це стає ясно, що детерміністський підхід не може бути міцним фундаментом для адекватного аналізу інвестиційних проектів. Більш прийнятним є схоластичний підхід, при якому аналітик усвідомлює, що він готує інформаційну базу для прийняття рішень в умовах непевності. Ступінь непевності в різних ситуаціях може бути відмінним, а отже, неоднаковим буде і ризик.

У цілому, ризик є складною для розуміння категорією, коріння якої сягає глибини філософських проблем причинності, випадковості, проблем пізнання світу та поводження цілеспрямованих систем. Напевне тому, доволі нелегко дати всеосяжне й чітке визначення ризику, запроаонувати універсальну кількісну міру його оцінки.

Існує принаймні два підходи до визначення ризику – у термінах втрат і збитків та в термінах непевності.

У термінах втрат ризик визначається як імовірність того, що збитки перевищать певне значення. Існує також визначення ризику як математичного очікування втарт чи збитків.

В інвестиційному й фінансовому менеджменті найчастіше під ризиком розуміють мірк непевності в одержанні очікуваних доходів від заданих інвестицій.

Очевидно, що для загального визначення ризику слід виходити з того, за яких умов він виникає.

Система потрапляє в полк дії фактора ризику за наявності трьох умов:

система прагне до певної мети;

система має вибір шляху її досягнення;

вибір здійснюється в умовах непевності.

З огляду на це можна сформулювати загальне визначення ризику. Ризик – це міра непевності в досягненні системою заданої мети при обраному способі досягнення цієї мети.

Якщо прийняти це формулювання, то вищенаведене визначення ризику в термінах втрат є його окремим випадком, коли мета системи – існування без втрат і збитків.

Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для аналізу проекту, то метою системи є одержання очікуваного рівня доходності, а способом досягнення мети – реалізція даного проекту. Тобто, ризик проекту – це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.

3.З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:

ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;

зовнішньоекономічний ризик (можливість запровадження обмежень на торгівлю й поставки, закриття кордонів тощо);

ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;

ризик неповноти й неточності інформації проекту;

ризик мінливості ринкової кон’юнктури;

ризик природніх катаклізмів;

виробничо-технологічний ризик (аварії, вихід з ладу устаткування, виробничий брак тощо);

ризик непердбачуваності дій учасників проекту.

Проектні ризики бувають зовнішні та внутрішні.

Зовнішні ризики, у свою чергу поділяються на непередбачувані і передбачувані.

Зовнішні неперлбачувані ризики зумовлені:

зміною політичної ситуації та непердбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту-імпорту, охорони довкілля і т.д.;

природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами і т.п.);

злочинами та несподіваним зовнішнім екологічним і соціальним впливом;

зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо.

Зовнішні ж передбачувані ризики при аналізі проекту можна врахувати. До таких ризиків відносяться:

ринковий ризик через погіршення можливостей одержання сировини, підвищення на неї цін, зміну вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо;

операційний ризик, пов’язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом;

ризик шкідливого екологічного впливу;

ризик негативних соціальних наслідків;

ризик зміни валютних курсів;

ризик непрогнозованої інфляції;

ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяються на планово-фінансові, пов’язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов’язані зі зміною технології, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації і т.д.

При аналізі ризиків важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. Коли відбувається певна ризикова подія, інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов’язаних з цим ризиком.

До ризиків, які надаються до страхування, належать:

прямі майнові збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неодержанням орендної плати;

ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викладення транспортних засобів).

Вищенаведені види ризиків зустрічаються в будь-якому проекті. Для їх зниження використовуються методи управління ризиками, опис яких подано наприцінці цього розділу.

4. Проектні ризики зумовлені особливостями його життєвого циклу. Для оцінки ризику при виборі варіанта інвестування можна застосувати метод експерних оцінок ризиків у різних фазах проекту.

При аналізі ризиків у передінвестиційній фазі оувнюють фінансово-економічну життєздатність проекту, організаційно-технічний потенціал, функції та завдання основних учасників, виконувані роботи й рівень гарантій по інвестиціях та кредитах.

В інвестиційній фазі оцінюють структуру управління проектом, перебіг реалізації проекту і якість виконання проектних робіт.

В експлуатаційній фазі оцінці підлягають фактори, які негативно влпивають на реалізацію проекту. Це затримка будівництва, перевищення витрат, непогодженість щодо фінансування, неспроможність контрагентів, втручання держави, виникнення збитків, підвищення цін на сировину та енергоносії, некваліфіковане управління персоналом.

Аналіз ризиків у передінвестиційній фазі лежить в основі вибору варіанта інвестуваня, однак при цьому прогнозуються ризики і в інвестиційній та експлуатаційній фазах.

Як приклад застосування методу експертних оцінок ризиків рекомендується нижче наведена схема.

Оцінка ризиків у різних фазах проекту

Фактор ризику

Пріорітет

V

Середня оцінка P

Вага

W

Ймовірність

P x W

1

2

3

4

5

1. Передінвестиційна фаза

1. Розробка концепції проекту (правильна, помилкова)

3

8

0.4

3.2

2. Ефективність інвестицій (ефект є, ефекту немає)

1

6

4

24

3. Місце розтащування об’єкта (доступне, важкодоступне)

3

5

0.4

2

4. Ставлення місцевої влади (констурктивне, деструктивне)

3

5

0.4

2

5. Прийняття рішення щодо інвестування (витрати мінімальні, вигоди максимальні)

3

7

0.4

2,8

Разом

34

2. Інвестиційна фаза

Платоспроможність фірми (стабільна, нестабільна)

1

9

4

36

Зміна в технічному й робочому проектах (немає змін, істотні зміни)

3

7

0.4

2.8

Зрив строків будівництва (немає, ризик значний)

2

9

2.2

19.8

1

2

3

4

5

Зрив строків поставок сировини, матеріалів, комплектуючих (немає, ризик значний)

2

8

2.2

17.6

Кваліфікація персоналу (висока, низька)

3

3

0.4

1.2

Підвищення цін на сировину, енергію, комплектуючі через інфляцію (понад 5%, понад 100%)

3

4

0.4

1.6

Підвищення вартості обладнання внаслідок влютних ризиків (понад 5%, понад 10%)

3

3

0.4

1.2

Невиконання контрактів партнерами (немає, ризик значний)

3

5

0.4

2

Підвищення витрат на зарплату (понад 5%, понад 100%)

3

4

0.4

1.6

Підвищення витрат у зв’язку з несподіваними державними заходами податкового і митного регулювання (немає, ризик значний)

3

8

0.4

3.2

Разом

87

3. Експлуатаційна фаза

Забезпеченість обіговими коштами (висока, низька)

3

6

0.4

2.4

Поява альтернативного продукту (конкурентоспроможність висока, низька)

3

5

0.4

2

Рівень інфляції (низький, високий)

3

4

0.4

1.6

Неплатоспроможність споживачів (незначний час, тривалий час)

2

8

2.2

17.6

Зміна цін на сировинк, матеріали, перевезення (падіння на 10%, зростання на 10%)

2

4

2.2

8.8

Надійність технології (достатня, недостатня)

3

4

0.4

1.6

Щомісячне зростання ставки рефінансування (до 5%, понад 5%)

3

3

0.4

1.2

Недостатній рівень заробітної плати (зростання на кожен процент інфляції, зниження при зростанні інфляції)

2

8

2.2

17.6

Загроза забруднення довкілля (є, немає)

3

2

0.4

0.8

Ставлення др проекту населення і влади (позитивне, вкрай негативне)

3

3

0.4

1.2

Разом

54.8

Всього по фазах проекту

175

По кожній фазі проекту складається вичерпний перелік факторів ризику. При цьому кожен фактор характеризується показниками пріоритету та питомої ваги кожного фактора і їх сукупності. Значення пріоритетів і питомих ваг визначаються експертним шляхом.

У прикладі наведено три пріоритети (1, 2, 3 ). Вони зумовлюють значення ваг. Перший і останній пріоритети визначають відповідно мінімальне і максимальне значння. Скажімо, відношення ваг, що відповідають першому й третьому пріоритетам, дорівнює “10”. Якщо позначити всі фактори ризику в третьому пріоритеті як “х”, то середньоарифметичне значення в першому пріоритеті становитиме “10х”. Вага фактора ризику в другому пріоритеті становитиме (10+1)/2 = 5.5х.

У прикладі враховано 25 факторів ризику. Питома вага фактора ризику в третьому пріоритеті дорівнює 0.4. У другому відповідно – 2.2., у першому – 4.

Максимальний ризик – 250 (25 · 10), мінімальний – 25.

У прикладі експерти ставили оцінку з ранжируванням від кращих – “1” до гірших – “10”. Потім одержані в процесі експертизи бали підсумовуються за всіма показниками з урахувнням вагових коефіцієнтів і складається узагальнена оцінка ризиків. Якщо узагальнена оцінка ризику дорівнює від 25 до 100, проект відноситься до малоризикованих, від 100 до 160 – до середньоризикованих, від 160 до 250 – до високоризикованих. У прикладі вона дорівнює 175. Отже, проект належить до високоризикованих.

5. Ідея кількісного підходу до оцінки ризику грунтується на тому, що невизначеність може бути поділена на два види.

Якшо невизначені параметри спостерігоються досить часто за допомогою статистики або імітаційних експериментів, то можна визначити частоти появи даних подій. Такий тип невизначеності має назву статистичної невизначеності. При достатній кількості спостережень частоти розглядаються як наближене значення ймовірностей подій.

Якщо окремі події, які нас цікавлять, повторюються досить рідко або взагалі ніколи не спостерігалися і їх реалізація можлива лише в майбутньому, то має місце нестатистична невизначеність. У цьому випадку використовується суб’єктивна ймовірність, тобто експертні оцінки її величини. Концепція суб’єктивної ймовірності грунтується не на статистичній частоті появи події, а на ступені впевненості експерта в тому, що задана подія відбудеться.

Методологічною базою аналізу і ризику інвестиційних проектів є розгляд вихідних даних як очікуваних значень певних випадкових величин з відомими законами ймовірнісного розподілу. Математичний аппарат, використовуваний при цьому підході, розглядається докладно в курсах теорії ймовірності та математичної статистики.

Законом розподілу випалкової величини називається закон відповідності між можливими значеннями випадкової величини та їх імовірностями.

Наприклад, доходність певного інвестиційного проекту може характеризуватися наведеним нижче законом розподілу:

Розподіл доходу проекту за ймовірністю одержання

Ймовірність одержання доходу

(Р)

Рівень очікуваного доходу (Х)

(умовн. од.)

0,2

0,5

0,3

200

800

1000

Випадкова величина, яка набуває певних окремих значень, називаєтсья дискретною.

Таблиця є прикладом закону розподілу дискретної випадкової величини.

Закон розподілу характеризується кількома показниками, зокрема математичним очікуванням, дисперсією, середньоквадратичним відхиленням, коефіцієнтом варіації.

Математичним очікуванням, або середнім очікуваим значенням випадкової величини Х, називається число, чке дорівнює сумі добутків значень величини (х) на відповідні ймовірності (Рі):


Невизначеність характеризується розсіянням можливих значень випадкової величини довкола її очікуваного значення.

Для характеристик ризику як міри невизначеності використовуються такі показники:

1) дисперсія

D(x) = M[x –M(x)];

2) середньоквадратичне відхилення


коефіцієнт варіації

Наприклад, для інвестиційного проекту, закон розподілу якого пдано в таблиці, ці характеристики становлять:

1) середнє очікуване значення доходу

М(х) = 200 · 0,2 + 800 · 0,5 + 1000 · 0,3 = 740

2) дисперсія

D(x) = (200-740)2 · 0,2 + (800-740)2 ·0,5 + (1000-740)2 · 0,3 = 80400


3) середньоквадратичне відхилення

4) коефіцієнт варіації

найчастіше як міру ризику використовують середньоквадратичне відхилення. Чим більше його занчення, тим більший ризик. Розглянемо інвестиційні проекети А і В, закони розподілу NPV яких задано в таблиці:

Розрахунок середнього очікуваного значення NPV для двох проектів

Проект А

Проект В

Можливі значення NPV (ХА)

Відповідні ймовірності (РА)

Можливі значення NPV (ХВ)

Відповідні ймовірності (РВ)

100

500

700

1500

0.2

0.4

0.3

0.1

760

-7200

1000

3000

5000

0.2

0.3

0.3

0.2

760

М (ХА) = 100 · 0,2 + 500 · 0,4 + 700 · 0,3 + 1500 · 0,1 = 760

М (ХВ) = -7200 · 0,2 + 1000 · 0,3 + 300 · 0,3 + 5000 · 0,2 = 760

Тобто, очікуване значення NPV для обох проектів однакове. Втім, величини їх середньоквадратичного відхилення істотно різняться:

D (ХА) = (100-760)2 · 0,2 + (500-760)2 · 0,4 + (700-760)2 · 0,3 + (1500- 760)2 · ·0,1 = 170000


D (ХB) =(-7200 – 760)2 · 0,2 + (1000 –760)2 · 0,3 + (3000 – 760)2 · 0,3 + (5000 – 760)2 ·0,2 = 17790400


σ(хВ) значно більше σ(хВ), а отже, ризик проекту В вищий від ризику проекту А.

Якщо порівнюються два проекти з різними очікуваними значеннями NPV, то використовується коефіцієнт варації, який показує частку ризику на одиницю очікуваного значення NPV.

Основною ідеєю аналізу рівня власного ризику проекту є оцінка невизначеності очікуваних грошових потоків від даного проекту. Цей аналіз може бути проведений різними методами – від неформальної інтуїтивної оцінки проекту до складних розрахункових методів та використання статистичного аналізу й математичних моделей.

Практично всі розразункові значення грошових потоків, на яких заснований проектний аналіз, є очікуваними значеннями випадкових величин з певними законами розподілу. Ці розподіли можуть мати більшу чи меншу варіацію, що є відображенням більшої чи меншої невизначеності, тобто ступеня власного ризику проекту.

Характер розподілу ймовірностей грошових потоків та їх кореляції одного з одним зумовлює характер розподілу ймовірностей NPV проекту і, таким чином, рівень власного ризику даного проекту.

Розглянемо три методи оцінки власного ризику:

аналіз чутливості (sensitivity analysis);

сценарний аналіз (scenario analysis);

імітаційне моделювання методом Монте-Карло (Monte Carlo Simulation).

6. Аналіз чутливості – це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як зміниться значення NPV проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.

Проведення аналізу чутливості – досить проста операція, яка легко піддається алгоритмізації, що зводиться до таких кроків:

1-й крок. Визначення ключових змінних, які справляють вплив на значення NPV.

2-й крок. Встановлення аналітичної залежності NPV від ключових змінних.

3-й крок. Розрахунок базовох ситуації – встановлення очікуваного значення NPV при очікуваних значеннях ключових змінних.

4-й крок. Зміна однієї з вхідних змінних на потрібну аналітикові величину (в %). При цьому всі інші вхідні змінні мають фіксоване значення.

5-й крок. Розрахунок нового значення NPV та його зміни в процентах.

4-й і 5-й кроки проводяться послідовно для всіх вхідних змінних, вносяться до таблиці й зображуються графічно, тобто, аналітик одержує серію відповідей на питання “а що, коли?”.

6-й крок. Розрахунок критичних значень змінних проекту та визначення найбільш чутливих із них..

7-й крок. Аналіз одержаних результатів і формування чутливості NPV до зміни різних вхідних параметрів.

Критичне значення показника – це значення, при якому чиста теперішня вартість дорівнює нулю (NPV = 0).

Приклад.

Розгялдається проект освоєння технологічної лінії переробки молока та випуску сиру. Первинні інвестиції дорівнюють 50 000 грн, період життя проекту 5 років. Проект передбачає випуск нової продукції обсягом 5 тис. кг за ціною 10 грн. Витрати на оплату праці на одницю продукції складають 4 грн, а на матеріали 4 грн; вартість капіталу 10%. Зробимо аналіз чутливості проекту.


Розрахуємо чисту теперішню вартість проекту.

= - 50000 + 5000 · (10-4-3) · 3,791 = 6861 грн.

(3,791 – це величина ануїтету надходжень від проекту при ставці дисконту 10% за 5 років).

Оскільки NPV позитивна, проект є доцільним.

Розрахунок еластичності NPV за змінними проекту та критичних значень показників проекту наведено у таблиці.

Аналіз чутливості проекту і важливості змінних

Показ-ники

Базове знання показника

Базва NPV

Зміна показника

назад |  1  | вперед

Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
-Когда родилась демократия? -Когда Бог подвел Адама к Еве и сказал: "Выбирай себе жену".
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100