Реферати українською

Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської - Мовознавство -

Характеристика прислівників часу у творах Ольги Кобилянської - Мовознавство - Скачать бесплатно

в. Лексико-функціональні можливості цих найуживаніших засобів у творах Ольги Кобилянської надзвичайно широкі.

2. Прийменникові конструкції зі значенням часової попередності та наступності.

Звороти відносного часу, конкретизуючи етапи різночасності (передчас, післячас[1]) створюють багатомірну еквіполентну опозицію у творах Ольги Кобилянської. Конструкції, що фіксують час, не цілком заповнений дією, в свою чергу, розмежовуються за вказівкою на неточний, точний перечдас або післячас.

Зворот перед+ орудний відміток, завдяки виразній семантиці прийменника, позначає дію, що відбувається незадовго до часового періоду, вираженого залежним словом, але безпосередньо не стикається з ним.

У творах письменниці зустрічаються такі підгрупи цієї конструкції:

2.1. Утворення від лексем нечасової семантики – назв подій, свят, явищ природи.

Я одержу місце ще перед вінчанням [1, с.139]. Перед благовіщенням нема що зачинати [2, с.53]. Чому ще перед сходом сонця десь трембіта обзивалася? [2, с.312]. Вона хотіла би відійти саме перед сходом сонця [1, с. 304].

2.2. Утворення від іменників темпорального значення – частин доби, умовних вимірів часу. Часто у таких реченнях передчас підсилюється часткою саме.

Як гарно колихалося перед роком наше жито [2, с.499]. Перед п’ятьма місяцями писав Орядин до Маєвського, щоб йому прислав його гроші [1, с. 84]. Перед хвилиною казали ви, що не любите простого народу [1, с.149]. Саме перед хвилею повернула я з кладовища, де прощалася з бабунею і посадила якісь цвіти [1, с.162]. Мусило бути саме перед північчю [1, с.110].

Точний передчас письменниця передає складними конструкціями, що вказують на визначений проміжок між моментам дії і часовим орієнтиром.

Моя мама дві неділі перед тим умерла [2, с.120]. Сава лишився останньої ночі перед його від’їздом у сільській хаті на варті... [2, с.94]. Мабуть, ніхто в світі не постив так щиро в день перед Андрієм, як Домніка [2, с.129]. Щось чотири дні перед святим Михайлом скоїлося в Іванихи нещастя [2, с.202]. Було в годину перед похороном [2, с.33].

На позначення передчас Кобилянська використовує і прийменник в.

Саме в переддень приходу Санди вона вернула [2, с.579].

Система прийменникових конструкцій на позначення часової наступності у творах Ольги Кобилянської багатогранна та об’ємна. Найпоширенішими засобами післячасу, не цілком заповненого дією є сполуки після+ родовий відмінок, по+ місцевий відмінок, через+ знахідний, за+ знахідний.

Панівною є конструкція з прийменником по, який поєднується з такими групами:

1. назвами процесів, станів, подій.

По бійці зараз вночі стихли... [2, с.318]. Два роки по весіллі саме в воєнний час зайшов Микола з Ганною відвідати осиротілу матір... [2, с.560]. Здавалося, що по смерті найстаршого сина й по утраті Осипа... закам’янів він проти всіх інших нещасть [2, с.131]. В кілька років по послідній мандрівці в світ, станула Мавра одного разу перед Іваниху Дубиху з просьбою [2, с. 322]. По домашніх роботах було нам, дівчатам, вільно займатись, чим котра хотіла [1, с.37]. По похороні діставалися йому, звичайно, килими в дарунок [2, с.251]. По концерті почалися танці [2, с.70].

Для точнішого передання наступності письменниця використовує складні конструкції, перша словоформа якої це поєднання кількісного або порядкового числівника з назвами умовних вимірів часу в знахідному або родовому відмінку, а другий компонент утворюється від іменника нечасової семантики.

В перших днях по своїм приїзді не виходив майже з дому [1, с.109]. Маркові, певно, листом, бо в два дні по похороні від’їхав [1, с.230]. У дві неділі по його повороті відбулася між ним і Золею “туча” [1, с.109].

2. назвами свят та явищ природи.

До Петра мусить бути все полотно побілене, по Петрі, знаєш білення нічого не варте [2, с.231]. Одного дня, - се було по заході сонця, - коли прийшли обидва брати, покликані проти москалів, до хати прощатися з родичами і з нею – їй замкнуло віддих... [2, с.554]. Було вже по Великодні [2, с.152].

3. з іменниками часового значення. Такі звороти вживаються переважно з означеннями.

По довгих трьох роках німого невидимого бою утихомирилася врешті [1, с.519]. По чотирьох тижнях зірвала заручини [2, с.41]. По недовгім часі спинилися недалеко білої хати Докії [2, с.79]. Але по якімсь часі вона наново на хвилину перечікує [2, с.439]. Марійка зітхнула, а по довшій хвилі понурого обопільного мовчання промовила [2, с.44]. По якійсь хвилині засміялась здавленим сміхом [1, с.299].

Ці конструкції можуть вступати у синонімічні відношення із зворотами через якийсь час, через якусь хвилину... Слід зазначити, що деякі іменники часової семантики у конструкціях з прийменником по виступають й без означень.

З чоловіком своїм розвелася по році подружжя [1, с.167]. По годині розділились на три табори [2, с.483]. По півтора році – оповідав він мені, - просив я о відпустку на святу неділю [2, с.120]. По півночі блідніють зорі, настає сумерк [2, с.110].

4. із іменниками на означення осіб:

Годинник, що мені ще по дідові-владиці остався [2, с.76]. Годинник унаслідив по батькові [2. с.153].

5. із займенниками. У таких реченнях часто конкретизується післячас числівниками.

Два дні по тім ходив Ілія до панотця, аби не оголошував третьої заповіді [2, с.140]. Казав, що ще три дні по тім чув слабість у колінах із страху [2, с.78]. В два дні по тім від’їхала до своєї матері [2, с.137]. Недовго по тім пішов із батьком до плуга [2, с.157]. Небавом по тім подибала я його знов [1, с.170].

Процес витіснення конструкцій з прийменником по проходив досить активно. У творах майже всіх сьогочасних письменників конструкція з прийменником після виступає домінуючою.

Значення дії, яка відбувається пізніше іншої, передається у творах Ольги Кобилянської конструкціями з прийменником за. Ця конструкція належить до давніх, ще спільнослов’янських засобів вираження часу.

Сполучається прийменник за з назвами загальних часових понять (хвилина, година, день, тиждень, місяць, рік, час).

Потім обернулася до стіни й за малу хвилину почула я, що вона знов плаче [2, с.119]. За три дні не стане Маври між вами [2, с.303]. Він має все чорнобриву перед очима, дарма що за тиждень в них весілля [2, с.450]. За пару місяців та й настане осінь [2, с.25]. Я борзо зладпсуся (????????) й піду й за годину буду знов тут [2, с.525]. Михайло може аж за три роки женитися [2, с.16]. За якийсь час здрібнів на нім здалека, мов чорна точка, і згубився [2, с.124].

Значно рідше використовує письменниця за з іменниками в орудному відмінку на означення дій, процесів.

За тим настала й розлука [2, с.29].

Ця конструкція давня за походженням, але в сучасній мові, зокрема у мові творів Кобилянської, вона не засвоїлася.

Слід зазначити, що у реченнях з іменником за вживаються в основному дієслова доконаного виду.

За хвилину з’явилася Санда й сіла мовчки коло мами [2, с.577]. За три неділі відбулося весілля Миколи з “козачкою” [2, с.550]. За яких кільканадцять хвиль пішла вона за ним майже безтямки [2, с.19].

Конструкції з прийменником через набагато точніше передають значення реалізації дії після певних проміжках часу, ніж зворот за+ знахідний відмінок. Пояснюється це тим, що конструкція за+ знахідний відмінок виступає з двома значеннями: вказує на період, після якого відбувається щось, і перод, повністю зайнятий дією. Часто буває важко визначити, яке ж значення передає ця конструкція.

За часок він переодягнувся в чисте білля [2, с.550]. (За скільки часу? Через який час?)

За три роки можна мати знов такий гаразд [2, с.151].

За два роки знов буду мати те, що лиха година витуманила [2, с.42].

Для позначення “післячасу” використовує письменниця прийменник через, який передає ще значення точніше.

Коли неділь через кілька за Савковими старостами прийшли другі... сталося чи не те саме [2, с.553]. Відчув через хвилю страшну самоту в душі [2, с.43]. Мов поборена, опустила я через хвилю покірно голову... [2, с.36].

У творах Ольги Кобилянської зустрічається прийменник через із давньою його особливістю – позначення часу, протягом якого відбувається дія. Сучасна літературна мова це значення не засвоїла.

... Хоч потайки діставав не одного штовханця, що аж ребра через тиждень синіли [2, с.538]. Як не міг її через кілька днів бачити, бо батько роботою обтяжав, був просто хворий [2, с.33]. Через завтра остануся у панни Марії, а позавтра поїду до своєї нової пристані [1, с.157]. Дівча дивилося мені через хвилину серйозно в очі [1, с.83]. Сава дивився через хвильку мовчки на неї [2, с.154].

Прийменникові конструкції, щ виражають часову попередність та наступність (засобу різночасності дії й часового моменту), охоплюють відносний час. Утворення такого типу називають дію, що реалізується за межами часового відрізка, не одночасно з ним. вказують на час, не цілком заповнений дією (перед обідом прийшов, через день поїхав).

3. Прийменникові та безприйменникові конструкції на означення тривалого часу.

Дію і відрізок часу, протягом якого ця дія відбувається, Ольга Кобилянська позначає прийменниковими (через+ знахідний, від+ знахідний, по+ місцевий) та безприйменниковими зворотами (знахідний та орудний часу).

У мові творів Ольги Кобилянської продуктивним засобом вираження часу, цілком заповненого дією, виступає спілнослов’янська конструкція із знахідним чи родовим відмінком без прийменника.

Довгі роки пригравала йому якусь пишну, ніжну пісню [2, с.157]. Лежав кілька місяців у шпиталі [2, с.100]. Вона мене мучитеме кожної весни за мої і його рухи [2, с.615]. Він слідив якийсь час за їх грою в повітрі [2, с.34]. Вона заховувалася цілий час мовчки й скромно коло роботи [2, с.60].

Досить продуктивний засіб позначення часу – конструкції з кількісно-іменними сполуками.

Три роки лишитися мені без правої руки [2, с.26]. Два роки обробляла ще Санда землю одними своїми руками [2, с.580]. Переходила Тетяна два дні і дві ночі, майже не лягала [2, с.449]. Він її побив так, що дві неділі не здіймалася з постелі [1, с.482]. Два дні не приходили хлопці додому ночувати [2, с.548].

У ролі означень в аналізованих зворотах можуть виступати й порядкові числівники.

Не на те я тяжко працюю вже третій рік...[2, с.568].

Деякі конструкції із знахідним часу сприймаються в українській мові уже як стійкі сполучення (цілий час – постійно, якийсь час – недовго).

Знов минув якийсь час [2, с.411]. Я ждав і визирав цілій час за тобою [2, с.70]. Вона сиділа цілий час в куті [2, с.38].

Найтиповішими для таких конструкцій є дієслова недоконаного виду.

Без означень виступають стійкі сполучення день і ніч.

Мати сама буде день і ніч сльози за донечкою втирати [2, с.13]. На те вона жінка, аби язик у неї не стояв за зубами та аби день і ніч стогнала [2, с.11]. Худе, жовте, і день і ніч кахукає та кахукає [2, с.479]. День і ніч не знає “козачка” спочинку [2, с.560].

Конструкції з прийменником в та синонімічним до нього на передають відрізок часу, протягом якого відбувається дія. У таких реченнях мають місце дієслова незавершеної дії, звороти набувають значення повтороюваності, певних фактів.

Уділяйте мені трічі в тиждень лекції [2, с.91]. Але рогіз, раз у рік викошуваний [2, с.57]. Два рази в рік відбувалися величаві посмертні обіди [2, с.282]. І десять разів на днину бігала я додому та дозирала за вами й за хатою [2, с.155].

У мові Ольги Кобилянської період часу, повнічтю охоплений дією, позначається конструкцією з прийменником через, що вживається з іменниками часової семантики.

Через хвилю мовчить і морщить брови [2, с.241]. Він дивився на неї через хвилю мов не своїми очима [1, с.240]. Димніка дивилася через хвильку на ворожку мовчки [2, с.139].

Рідше трапляється у творах Ольги Кобилянської конструкції з прийменником через та іменниками нечасової семантики.

Хрест, що я його через ціле життя двигав [2, с.408]. Просила, щоб продержав професора ще конче якийсь час, бодай через вечерю ще [2, с.162].

На позначення тривалого часу вживається прийменник від, що сполучається тільки з іменником часового значення (рік, день, місяць, тиждень).

Від трьох років мешкав уже в столиці [1,с.479]. Від кількох місяців лип до неї Сава [2, с.86]. Він уже від тижня хорий на горло [2, с.112]. Вона від чотирьох неділь не покидає постелі цілком [1, с.224]. Від довшого часу виє собака в буді [2, с.480].

Конструкції з прийменником по та іменником у місцевому відмінку вказують на час, протягом якого відбувається дія, з відтінком міри, кількості.

По півгодини сама з собою розмовляла [1, с.59].

Звороти з прийменником по та іменником у місцевому відмінку множини теж передають значення часу з відтінком міри, кількості. Але вони позначають не один відрізок часу, а ряд часових відрізків, протягом яких відбувається дія, причому дія ця періодично повторюється.

Я плакала по тихих ночах, щоб Бог дав мені такі великі очі [1, с.25]. Я стільки по ночах наплакалася [2, с.71].

Прийменникові конструкції, що вказують на початок або межу реалізації дії.

Відносний час, заповнений дією, що вказує на початкову часову межу в творах Ольги Кобилянської виражають прийменникові конструкції з+ родовий відмінок, від+ родовий відмінок.

Функціонування прийменниково-відмінкових форм, що входять до складу цих конструкцій передбачається (але обов’язково не вимагається) лише тими видовими значеннями дієслова, які вказують на тривалість дії. Це, по-перше, дієслова недоконаного виду:

На мене має музика ще з дитинства сильний вплив [1, с.69]. І я від тої пори не дивилася майже ніколи в дзеркало [1, с.25]. Я навчена з дитинства не ожидати щастя [1, с.218]. Жила від дев’ятого року свого життя у своєї нанашки [1, с.406].

По-друге, це лексеми доконаного виду, основне значення яких пов’язане з обмеженням дії внутрішньою межею.

З того часу перестала я в душі сміятися [3, с.135]. Вже з початку цього вечора відчув я [1, с.77].

Як правило, у таких конструкціях вживаються іменники часової семантики (назви загальних часових понять, назви днів тижня, назви конкретних вимірів часу, назви періодів, пов’язаних з віком людини). Конструкціям, що вказують на початкову часову межу притаманні означення.

З тої пори я не можу писати [1, с.42]. В сусідньому селі водилися від непам’ятних часів злодії [2, с.29]. Знайомі, з наймолодших літ, ми мешкали разом [2, с.436]. Дивуюся сама, з якої хвилі оставався образ її в моїй пам’яті і чому саме з тої хвилі [1, с.12]. Від того часу пішло пекло [2, с.32].

Характерним є те, що письменниця не використовує означення з іменниками на позначення днів тижня, частин року, частин доби.

З неділі, як Бог дасть дождати... – то підемо з Ілією в місто [2, с. 144]. Від осені, казала, хоче там-таки на рік найматися [2, с.161]. Вона нині так чудно настроєна, особливо з полудня [1, с.277].

Кінцеву часову межу виражають конструкції до+ родовий відмінок, по+ знахідний відмінок. Дуже поширеною є конструкція до+ родовий відмінок іменника, яка вживається найчастіше з іменниками часового значення.

Зворушена переляком і думкою про батька мучилася чи не до самого ранку [2, с.33]. Була до послідньої хвилі притомна [2, с.348]. Його мати говорила, що чула до вечора його погляд на своїм чолі [2, с.148]. Праця все їх обоїх займає, як у залізі сковує, але... але до зими далеко [2, с.536]. Проживала до п’ятдесят років в однім малім убогім селі [1, с.338].

Зустрічаються у творах Ольги Кобилянської і конструкції з іменниками нечасової семантики (переважно назви дій та процесів).

Вона то зсунула з себе і оставила йому, а він буде то носити до кінця свого життя [1, 291]. До часу вінчання винайду собі яке місце [1, с.136]. Він відступив своє полесестрі під умовою, що має проживати при ній до кінця свого життя [2, с.10].

Сполучення “до сьогоднішньої днини”, яке в українській мові сприймається уже як стійке сполучення, у творах письменниці надзвичайно поширене.

Не можу позбутися до сьогоднішньої днини, що музика позбавила її життя [1, с. 145]. До сьогоднішньої днини не знаю, що спроводувало мене тратити з нею стільки часу [1, с. 51]. І до сьогоднішньої днини не можу я здогадатися, що той погляд мав мені сказати [1, с.52]. Не вернувся до нинішньої днини [1, с. 50]. До сьогоднішньої днини не знаю. з якої причини змінився [1, с. 183].

Значно рідше використовує письменниця конструкцію по+ знахідний відмінок. На відміну від речень з прийменником до, що означає спрямування дії до часової межі, конструкції з прийменником по означають дію, що безпосередньо стикається з часовою межею.

Зелені смереки посхиляли в жалобі свої зелені віти, не підводячи їх по нинішній день [1, с.313]. А я збавила свою долю по сьогоднішній день [2, с.360].

Слід зазначити, що конструкцію по+ знахідний відмінок, яка уже в мові українських письменників ХІХ століття була малопродуктивна, на сьогоднішньому етапі розвитку мови повністю витіснила конструкція з прийменником до.

До групи конструкцій, що їх розглядаємо, можемо віднести і конструкціх на позначення проміжного часу, заповненого дією (з –до+ родовий відмінок, від – до+ родовий відмінок).

Найширші функціональні можливості має зворот від – до+ родовий відмінок, який вживається як із означеннями, так і без них.

Від часу до часу звертала своє око, остре, сиве око на слухача [2, с.137]. Від сірого ранку до пізньої ночі – праця [2, с.146]. Крейцар до крейцара... від року до року ... то за хліб, то за мед... [2, с.26]. Від часу до часу відчувала на своїй душі ту брудну пляму [2, с.135].

З+ родовий відмінок – до+ родовий відмінок має вужчу лексичну базу.

Її єдиною розривкою була Біблія, яку читала з ранку до вечора [2, с.139]. Передусім бути собі ціллю й обробляти самого себе, з дня на день, з року до року [1, с.139].

Використовує письменниця конструкцію з+ родовий – на+ знахідний відмінок. У таких реченнях відчутний відтінок повторюваності. Сполучення такого типу вказують на зростання або уповільнення інтенсивності дії. Опорними словами у таких зворотах виступають дієслова повторюваної дії недоконаного виду, залежними – назви умовних вимірів часу.

... Жив безжурно з дня на день [2, с.10]. З року на рік повторювалося те саме [2, с.538]. Вона хора і підупадає з дня на день на силах [2, с.221].

Прийменник на Кобилянська вживає для вираження проміжку часу, що визначає межі якоїсь дії чи стану.

І він мусив їх покидати – на три роки покидати [2, с.41]. Я тобі лиш на одну днину урльоп дав! [2, с.121]. Був би мало що не пішов на два місяці до гарнізованого арешту [2, с.113]. Приїхав на кілька днів до вуйка [1, с.56]. З хати було втекти, хоч на три неділі, або на службу в місто, на рік піти, та й звідти писати, най дозвіл дає [2, с.552].

Система прийменникових конструкцій, що вказують на початок або межу реалізації дії представлена найяскравіше прийменниками від, з, що позначають початок перебігу явища всередині часового орієнтира і підкреслюють домінуюче в них значення початкової часової межі та прийменниками до, по, у яких домінує значення кінцевої часової межі. Ці засоби вираження означають час, заповнений дією. До них долучають конструкції з – до+ родовий відмінок, від – до+ родовий відмінок, що означають проміжний час, заповнений дією. Використання Ольгою Кобилянською різноманітних прийменникових конструкцій є свідченням багатства думки та знання своєрідностей української мови.

Прийменникові та безприйменникові конструкції на означення часової близькості та приблизності.

Значення приблизності та близькості передаються у творах Ольги Кобилянської різноманітними засобами.

Форма коло+ родовий відмінок, що не диференціює значень часової наступності і попередності, вказує на найбільш загальний план різночасності повідомлюваного явища та пов’язаного з прийменником відрізка часу і виражає часову приблизність.

Коло десятої години спинилися на малім кладовищі [2, с.252]. Було вже коло півночі, а Мавра все сиділа [2, 454]. Коло полудня хлопці вернули з поля [2, с.548].

Конструкція за+ знахідний відмінок створює відтінок приблизності зміною порядку слів у іменній групі або повторенням числівника. Іменники часової семантики на базі яких утворюється назване сполучення, виступають, як правило, числівниками.

Мати Зоя зашивала міхи, бо за тижнів кілька мали молотити збіжжя [2, с.539]. Отже, певно, може, за місяць-два переселяться [2, с.117]. Тепер – за два-три роки перестануть себе й знати [1, с.291]. Воно має відбутися під час вакацій, отже, за чотири-п’ять місяців, цілком тихо [1, с.136].

Дуже часто відтінок приблизності передається числівником кілька:

За кілька годин від’їде він, і хто знає, чи побачимося ще в житті [1, с.198]. За кілька днів від’їжджає вона з батьком і панною Марією на бал до С [1, с.126]. Зоня за кілька неділь вінчається з своїм давнім поклонником, з колишнім правником [1, с.272].

Конструкція більше як... засвідчує час, що перевищує проміжок, названий залежним словом. Характерною особливістю конструкції із значенням приблизного тривалого часу є наявність у складі їх дієслів недоконаного виду або доконаного з відтінком тривалої дії, обмеженої в часі. В ролі залежних слів виступають лише назви умовних вимірів часу.

Більше як півроку минуло з того часу [1, с.260]. Був уже більш як місяць і мав ще більше як з місяць остатися [2, с. 194]. Тут я вже більше як рік на службі [2, с.133]. Я знаю, я була більш десяти років у місті [2, с.144].

Приблизна часова наступність може передаватися також будь-якою конструкцією із значенням післячасу в поєднанні з підсилювальними словами ген, аж. далеко.

Далеко поза північ лежав навколішках і молився [2, с.269]. Тієї ночі читала й писала я ген аж поза північ [1, с.213].

Конструкції з початком, з кінцем, на початку також мають відтінок приблизності часу.

Було се з кінцем грудня, короткими понурими днями [1, с.339]. На початку грудня 1914 року не було це снігу в горах [2, с.503].Се було з початком вересня й перед якоюсь неділею [2, с.571].

Часова близькість відчутна у таких реченнях:

Майже чотири місяці минули з часу від’їзду доктора Марка [1, с.202].Служила в місті у одного багатого жида – лихваря майже десять років [2, с.125]. Від часу до часу Зоя щезає на день-два і знову вертається [2, с.559]. Я мусила їй те приректи, хоч я переконана, що ледве чи стріну його раз або два на рік [1, с.156]. Мати доню не пускає, та раз-два на тиждень приходить Мавра до неї [2, с.330]. Родичі хоч раз-два в рік приїдуть [2, с.66].

Приблизно неповторюваний час передає конструкція з (зо)+ знахідний відмінок.

Але чому ви не хотіли подержати Парасинку ще зо три роки коло себе [2, с.22].Дійсно тут чується вона дуже нещасливою і плаче вже відтепер, що буде мусила, може з півроку тут мучатися [1, с.244].

Проміжний час, не цілком заповнений дією, передає конструкція між+ орудний відмінок. У таких реченнях передається часова приблизність.

А йде він звичайно між п’ятою й шостою вечором [1, с.49]. Було це з кінцем грудня і між четвертою і п’ятою годиною по обіді [1, с.271].

Віднесемо до цієї групи і конструкції, які Ольга Кобилянська використовує на позначення віку людини:

Мала двадцять і кілька років, була знімчена полька [1, с.107]. Мала сорок і кілька років і була вдовицею [1, с.76]. Йому більше як сімдесят [2, с.55]. Була майже від чотирнадцяти літ на службі у дворі [2, с.64].

Прийменникова конструкція – складна багатопланова синтаксична одиниця, основною функцією якої є вираження узагальнених в людській свідомості діалектичних взаємозв’язків і взаємодій між предметами і явищами об’єктивного світу. Як одиниця системи прийменникова конструкція знаходиться на перетині двох основних координат структурної організації мови – парадигматичної і синтагматичної. На парадигматичному рівні вона виступає одиницею певної функціонально-семантичної категорії, зокрема часової. На синтагматичному рівні виявляється двопланова багатозначність прийменникових конструкцій: основні й неосновні значення розрізняються в межах конструкцій часової підсистеми, первинні й вторинні – в межах системи прийменникових зворотів у цілому. Неосновні значення формуються внаслідок нейтралізації основного, як результат зміни лексичного наповнення конструкції, вторинні – внаслідок переосмислення первинного значення.

Прийменники виявляють більший ступінь абстракції, ніж повнозначні слова, але не досягають такої міри узагальнення, яка властива, скажімо, відмінкам. Зв’язки прийменника з тим чи іншим відмінком зумовлені відповідністю значень прийменника й відмінкової форми. При цьому часто прийменник розвиває, доповнює, посилює значення відмінкової форми, уточнює, спеціалізує, ускладнює її.

У сфері темпоральних значень родовий із прийменниками пов’язується насамперед з вираженням часового стосунку щодо часового орієнтира, а також з відображенням параметрів тривалості явищ у часі. Найбільш диференційовано у творах Ольги Кобилянської передаються формами родового прийменникового значення часового стосунку щодо часового орієнтира: одночасність, часова наступність і часова послідовність. Із знахідним відмінком у дотермінантній зоні вживаються прийменники в, на, за, через, по. Прийменник за, перед, пов’язуючись із орудним відмінком вказують відповідно часову послідовність та наступність. Типовою (і вихідною) позицією темпоральних прийменників в, на, по, що поєднуються з місцевим відмінком, є детермінантна позиція.

За ступенем граматичного вираження найбільш чітко і послідовно виражається в прийменниках семантична ознака одночасність – різночастінсть, тоді як другим за ступенем граматичного вираження виступає протиставлення означена тривалість – неозначена тривалість, тобто заповненість –незаповненість часового відрізка явищем. Аспект означеної тривалості – неозначеної тривалості, важливий для вираження часових відношень взагалі, іноді передається в конструкції не самим прийменником, а, наприклад, числівником, кількісним прислівником, семантико-граматичною структурою предиката речення. Семантична ознака завершеності явища становить периферійну ознаку темпоральних прийменників через її часткову й нерегулярну реалізацію. Часові параметри явищ відображаються не тільки прийменниками, а й широкими граматичними можливостями дієслова, лексичними засобами, безприйменниковими відмінками.

Наявність конкретизаторів часу в дієслівних двоскладних і односкладних реченнях зумовлюється трьома факторами: категоріальним значенням дієслова, його видовим значенням та метою висловлювання.

Дієслова, як частина мови з категоріальним значенням поцесуальності, передбачає функціонування в реченні поширювачів часу, оскільки всякий реальний процес відбувається в просторі, часі і має причиново-наслідкові взаємозв’язки з іншими явищами об’єктивного світу. Конкретні семантичні різновиди загального значення часу (групи прямого чи відносного часу) та синтаксичні форми, що їх виражають, зумовлюються в дієслівних реченнях метою висловлювання та видовим значенням дієслова.

Від категоріального значення дієслова та конкретної реальної ситуації залежить використання у дієслівних реченнях прийменниково-відмінкових форм із значенням неповторюваного прямого часу, не цілком заповненого дією, та словоформ відносного часу, теж не повністю зайнятого дією. Такі сполуки виступають як факультативні конкретизатори при дієсловах будь-яких лексико-семантичних груп доконаного й недоконаного виду. Наприклад: [під час тих трьох годин] не лягав ані на хвилину відпочивати [1, с.202]. [При тих словах] упустив голову наново на руки й розревівся вголос [2, с.132].

Зовсім інакше спостерігаємо в конструкціях з прийменниково-відмінковими формами на означення прямого й відносного часу, цілком заповненого дією, та прямого повторюваного часу, не повністю зайнятого дією: словоформи названої семантики передбачаються категоріальним значенням дієслова та його видовими особливостями.

Словоформи прямого часу, цілком заповненого незавершеною, тривалою дією, а також відносного часу, повністю зайнятого дією, сполучаються, як правило з дієсловами недоконаного виду конкретно-процесного, узагальнено-фактичного та постійно-безперервного значень. Що ти сьогодні робив цілу днину [2, с.88]. Старий циган розказав Грицеві, що волочиться вже до 20 років на світі [2, с.385].

Прийменниково-відмінкові форми прямого повторюваного часу, повністю і неповністю зайнятого дією, виступають при дієсловах недоконаного виду обмежено- і необмежено-кратних значень: Вона заховувалася цілий час мовчки й скромно коло роботи [2, с.60]. В таких хвилях наче відживала [2, с.31].

З дієсловами недоконаного виду обмежено-кратного значення сполучаються й словоформи прямого часу, цілком заповненого обмеженою дією, якщо вони засвідчують не відрізок часу повністю зайнятий дією, а кількість фактів, які за цей час мали місце: Ні, - каже, - я б так день в день за плугом ходив! [2, с.159]. Родичі хоч раз-два в рік приїдуть [2, с.66].

Проте й названі часові поширювачі не виступають при дієсловах як обов’язкові. Дієслова перерахованих видових значень використовуються й без часових конкретизаторів: відсутність їх не позначається негативно на семантичній та структурній завершеності речення. Але вона й без того не могла [кілька неділь] успокоїтися [2, с.144]. Спомини [з останньої неділі] віджили в її душі [2, с.361]. [За два дні] має знов прийти, бо недугу не можна занедбувати [1, с.357].

Дієслова певного видового значення лише передбачають можливе функціонування часових поширювачів відповідного значення. Проте наявність їх у реченні та форма вираження зумовлюються комунікативними завданнями в кожній окремій конкретній ситуації.

Дієслова доконаного виду фіксують дію як замкнуте ціле і тому передбачають (але обов’язково не вимагають) наявності в реченні словоформ з вказівкою на часові рамки в межах яких реалізується або не реалізується якийсь результат: Мав уже зараз, за годину все покидати [2, с.55]. За один день та й чоловік почує й навчиться стільки, що й удавився б тим [2, с.120].

Словоформи тривалого необмеженого часу з дієсловами доконаного виду не сполучаються.

Конкретизатори темпорального значення формуються на базі лесем часової й нечасової семантики. Атрибутивні слова в іменних групах темпорального значення можуть бути факультативними й обов’язковими. Обов’язкові атрибутивні слова виступають структурним елементом іменної групи і відіграють вирішальну роль у визначенні її семантики, порівн.: того дня працював з натхненням (одиничний час, не цілком заповнений дією) і кожного дня працював з натхненням (дистрибутивний час). Деякі відмінкові форми, наприклад родовий відмінок без прийменника, лише в поєднанні з означенням здатні виражати часові відношення цього дня, минулої весни.

[1] Термінами “передчас” і “післячас” позначаємо реалізацію дії або стану перед певним часовим проміжком або після нього.