Реферати українською
Антиінфляційна політика України - Гроші і кредит -
залежить вiд їхньої господарськоi дiяльностi. Цим же Указом вводилося обмеження розмiру надбавки для торговельних i постачальницько-збутових пiдприємств у розмiрi не бiльше 55% вiд цiни виробника. Але, як свiдчать наслiдки, цi заходи спрацювали недостатньо ефективно. Насамперед, цiни тодi вже досить надiйно вийшли з-пiд державного контролю, i знову пiдпорядкувати їх системi жорсткого державного контролю було дуже важко. Щодо обмеження фондiв споживання, то це мало б сенс тодi, коли було б що обмежувати. Серед найбiльш негативних наслiдкiв того перiоду слiд вiдмiтити: -серйозне порушення виробничоi та фiнансовоi систем функцiонування економiки; -пiдiрвання схильностi до заощадження практично у всiх економiчних агентiв; -руйнування на цiй основi системи забеспечення вiдтворюючих процесiв в економiцi; -надмiрну диференцiацiю населення, окремих галузей й регiонiв за рiвнем доходiв. Пiд впливом iнфляцiї обсяги номiнальних грошових доходiв населення зростали, а його реальнi доходи, у зв’язку з випереджаючим пiдвищенням роздрiбних цiн на товари та послуги, навпаки зменшувалися. Методи iндексацiї доходiв не забеспечували компенсацiї втрат вiд гiперiнфляцiї. Тiльки у 1993 р. при зростаннi цiн на рiк бiльш нiж у 100 разiв реальна зарплата зменшилася на 52%. Ефект вiд запровадження урядом пiльг на оподаткування доходiв громадян стосовно молозабеспечених, багатодiтних, чорнобильцiв, ветеранiв та iн. теж був мiнiмальним, оскiльки самi оподатковуванi доходи населення були мiзернi i не встигали за зростанням цiн. Дилема, що постала перед українським урядом, полягала в тому, яким чином, скорочуючи темпи iнфляцiї, не посилити стагнацiї виробництва. Але вона не була вирiшена належним чином. Вiдновити економiку за умов надмiрних податкiв, якi пригнiчують виробництво, звужують базу оподаткування i примушують платникiв приховувати свої доходи, неможливо. Слiд вiдмiтити хоча б такий факт: до введення податку на прибуток пiдприємств з 1993 року, стягався податок на доход пiдприємств. При цьому пiдприємства, за iснування спецiального податку на фонд зарплати, були змушенi фактично двiчi сплачувати його, оскiльки фонд зарплати є складовою частиною доходу. Полiтика посилення державного контролю й регулювання (стримування цiн, завищенний обмiнний курс, дуже високi податки) призвела до формування потужного тiньового сектору економiки в Українi. За вiдсутностi ефективного контролю за формуванням доходiв, бiльшiсть зусиль держави були сконцентрованi на скорочуваному державному секторi. В результатi на фонi втрати державою значноi частини доходiв, якi можна було б отримати шляхом проведення податкової розумної полiтики, основний тягар недофiнансування ліг на сектор, який поки-що був основою iснування самої держави. Через недосконалiсть нашої податковоi системи спад валового продукту в Українi й за 1996 рiк склав бiля 10%, а у галузях машинобудування й легкоi промисловостi досягає 20%. Отже, завдання подальшого реформування економiки, що стоять перед Україною, можуть бути вирiшенi тiльки за умов реалiзацiї послiдовної полiтики фiнансової стабiлiзацiї, та вiдновлення накопичень населення. Без цього забезпечити стiйке економiчне зростання на базi вiдродження iнвестицiйної активностi й поступовий пiдйом життєвого рiвня є неможливим. Сучасний перiод с найважливiшою фазою реформ. Останнiм часом у цьому напрямi зроблено ряд крокiв i найважливiшим з них є введення у вереснi 1996 року нацiональної валюти-гривнi. Це дало змогу в значнiй мiрi стабiлiзувати грошовий обiг в країнi. Як мiра, що має запобiгти необумовленому зростанню заробiтної плати на пiдприємствах, Кабiнетом Мiнiстрiв у 1995 роцi було прийнято постанову про порядок визначення сум, що вносяться до бюджету в зв’язку з перевищенням фонду споживання. Тобто зростання зарплати може вiдбуватися тiльки у межах iндекса мiсячної iнфляцiї. Особливості антиінфляційної політики в 2005 році За прогнозами експертів, 2005 рік мав ознаменуватися рядом економічних ризиків, породжених передусім наслідками політичного протистояння-2004 та Помаранчевою революцією. Серед них, зокрема, називались цінове збудження споживчого ринку, ознаменоване значним зростанням соціальних виплат, а також девальвація національної грошової одиниці. Якщо говорити за один з базових показників, а саме за індекс споживчих цін, то рівень відхилення фактичної інфляції-2005 від нормативної становить лише 0,5 відсотка. За всіма іншими макропоказниками відхилення є значно більшим. Натомість спробуємо проаналізувати профілі минулорічної інфляції, щоб мати їй достойні відповіді у поточному році. П'ятнадцять особливостей Порівняно із прискоренням інфляції у 2003 та 2004 рр. торік відбулося її певне уповільнення (дезінфляція). Натомість річна інфляція була на 2 відсотки нижчою, ніж у 2004 році. При цьому у грудні 2005 року її показник повторив історичний мінімум (0,9 відсотка - у грудні1996 р.) Показники споживчої та виробничої інфляції різко зблизилися: скажімо 2004 року розрив між темпами зростання оптових та роздрібних цін становив 11,8 відсотка, тоді як минулого року він становив лише 0,8 відсотка, але на користь не оптових, а роздрібних цін. Нижча ніж у 2004 році інфляція супроводжувалася більш динамічним - на 12 відсотків - зростанням номінальних і реальних доходів у 2005 році. Вперше за останні вісім років у минулому році не було жодного дефляційного місяця. Вперше інфляцію стримувало безпрецедентно різке посилення обмінного курсу гривні: якщо у 2001 році обмінний курс гривні до валюти імпліцитної прив'язки посилився на 2,5 відсотка, то у 2005 році - на 4,8 відсотка. Традиційного за останні роки прискорення інфляції в останньому кварталі року вдалося уникнути. Зафіксована дезінфляція, досягнута при нарощуванні темпом вищим ніж у 2004 році грошової пропозиції (маси і бази). Уповільнення інфляції відбулося при майже незмінній обліковій ставці, що зросла лише на 0,5 відсотка порівняно з 2,0 відсотка у 2004 році. Базова інфляція (у вузькому вимірі) зросла трохи нижчим темпом, ніж у 2004 році. Частина минулорічної інфляції була реінкарнованою з останнього кварталу 2004 року після розширення грошової маси в процесі зворотного продажу населенням валюти, перекупленої під час передвиборчого ажіотажу. Тому, якщо виключити частину відкладеної з 2004 року інфляції, у 2005 році вона вимірювалася б однозначною цифрою. Порівняно з попередніми роками різко зросли тарифи на послуги: у 2004 році ціни на послуги зросли на 7,9 відсотка, у 2005 році - на 15,8 відсотка. Рекордно піднялися ціни на здавання під найм власної нерухомості (у 2004 р. - на 7,7 відсотка, у 2005 р. - на 38 відсотків). Удвічі вищим, ніж у попередньому році, було минулорічне підвищення цін на цукор. Вперше з 2003 року почалося зниження цін на м'ясопродукти, що тривало більше одного місяця. Значно меншим став вплив зростання цін на пальне на загальний показник інфляції. До основних факторів зниження інфляційного тиску слід передусім віднести: зростання попиту на гроші для заощаджень; збільшення обсягів антиінфляційного імпорту; суттєве послаблення емісійного потоку після відміни обов'язкового продажу валютної виручки експортерів; зменшення профіциту поточного рахунку платіжного балансу; помірковану бюджетну політику Мінфіну, що була кращою, ніж у 2001-2004 рр., а також синхронізовану з монетарною політикою Нацбанку. До речі, "внесок" Нацбанку у річну інфляцію становив лише третину загального показника. Зростання споживчих цін, яке безпосередньо залежить від монетарної політики, становило 3,1 відсотка (базова інфляція вузька). Сьогодні слід визнати, що аналітики переоцінювали вплив кількісної зміни монетарних агрегатів на інфляцію. Водночас вони недооцінили роль зростаючого попиту на гривню у стримуванні тиску грошей на ціни споживчого ринку. Широко розповсюджена позиція, згідно з якою зростання соціальних видатків обов'язково провокує прискорення інфляції, черговий раз спростована практикою. У минулому році рекордною стала не стільки динаміка номінальних доходів населення, скільки його депозитів у банках. Останні зросли вдвічі швидше. Вдалося уникнути й ажіотажного попиту на валюту, як це сталося в останній чверті 2004 року. Гривню не "скидали" у долар в очікуванні девальвації гривні, а в основному "несли" на депозити в банки. Тому що зросла довіра до національної валюти, яка безпрецедентно посилилася. Послаблена економіка продовжувала абсорбувати грошову пропозицію. Але ще більшою мірою її монетизація прискорилася через збільшення депозитів населення. Швидкість обігу гривні при зростанні попиту на неї, як актив для заощаджень, істотно зменшилася. Громадяни від національних грошей "не тікали", а динамічно їх накопичували на поточних і строкових вкладах. Це стримувало зростання цін, оскільки зменшувало тиск доходів на ціни споживчого ринку. Ремонетизація економіки знову прискорилася, всупереч усім песимістичним прогнозам. Показник монетизації, за оцінками Нацбанку, зріс на 14,8 відсотка після того, як у 2004 році знизився на 7,1 відсотка. Відповідно відновилася і дедоларизація. Доларизація скоротилася на 2,7 відсотка після її трирічного зростання у 2002-2004 рр. - відповідно на 2,5, 8,9 та 16,1 відсотка. Як вже зазначалося, інфляція виявилася меншою ніж очікувалося, тому що вплив посилення гривні і попиту на неї виявився вище, ніж передбачали. За моїми оцінками, зміцнення курсу дало змогу зняти 2-3 відсотки річної інфляції. Починаючи з квітня, місячна інфляція, крім листопада, жодного разу не досягла 1 відсотка. Подібною ситуація з цінами була лише у низькоінфляційних 2001 та 2002 роках. Антиінфляційне посилення курсу гривні зробило її більш привабливою для населення і призвело до 90 відсотків нарощування депозитів фізичних осіб (лише у 2001 р. був досягнутий подібний рівень - 89 відсотків, а в 2004 р., наприклад, депозити зросли лише на 17,2 відсотка). А всі депозити (юридичних і фізичних осіб) зросли за минулий рік на 65 відсотків, тобто на рівні максимуму 2000 р. (67 відсотків). Скачок попиту на гривню відповідно зменшив швидкість її обігу на 12,9 відсотка (у 2004 р. - лише на 6,3 відсотка). Інфляція могла б бути ще меншою. Але приблизно 2-2,5 відсотка зростання споживчих цін у першому кварталі було "отримано у спадщину" від 2004 р., коли ціни частково стримувалися адміністративно, а також за рахунок зворотної конвертації у гривню іноземної валюти, "перекупленої" в останні місяці 2004 року. Але навіть і десятивідсоткова інфляція не є надмірною "платою" за досягнуті соціальні стандарти розвитку країни у 2005 р. (підвищення пенсій, зарплат; виплат інвалідам, чорнобильцям, одиноким матерям і тим, хто народив дитину; зменшення безробіття; створення нових робочих місць тощо). У минулому році соціальна орієнтація економіки була найбільш виразною за всі роки незалежності. Підняття рівня споживчих стандартів громадян України стало одним з найдинамічніших серед країн-сусідів, і не лише в Європі. Зокрема, за попередніми даними, зростання реальних доходів в нашій країні було майже у два рази вищим, ніж у Росії. Життєвий рівень, досягнутий на початку 2005 року, був не тільки утриманий новою владою, а й безпрецедентно високим темпом збільшений за складних зовнішніх умов і тиску успадкованих викликів. Так, майже на 40 відсотків порівняно з 21 відсотком у 2004 році зросли грошові доходи, а з урахуванням цінового фактора вони реально стали більшими на 22,4 відсотка (11,7 відсотка в 2004 р.). До 2005 року найвищою була динаміка реальних доходів у 2002 році (16,2 відсотка). Очікується, що цей історичний максимум оновився в минулому році на 6 відсотків в сторону підвищення. А номінальна зарплата зросте на 30,6 відсотка, реальна - на 22 відсотки. За оцінками Нацбанку, цей показник перевищить рівень попереднього року. Слід додати, що удвічі (54,3 проти 24,7 відсотка) більш високим, унікальним темпом зростають і соціальні виплати різним категоріям громадян з бюджету, і перш за все, вразливим. Нарешті про зайнятість. Вона істотно зросла. Створення мільйона нових робочих місць сприяло тому, що рівень безробіття знизився з 3,5 відсотка у листопаді 2004 року до 2,9 відсотка у минулому році. Якщо взяти до уваги зазначені соціальні результати економічного розвитку, то утримання інфляції споживчих цін на рівні 10 відсотків є високим досягненням державної політики, і зокрема діяльності Нацбанку на виконання свого конституційного обов'язку. Виведення споживчої активності українців на найвищий за роки незалежності рівень дало змогу уникнути абсолютного падіння більшості макроекономічних показників і передусім ВВП. Вдалося, окрім того, досягти в певній мірі компенсації вимушеного послаблення інвестиційної активності у минулому році, викликаного як драматичним погіршенням умов експорту, так і успадкованими з попередніх років деформаціями фінансової політики та наслідками розширених реформаційних канікул. Досить нагадати у зв'язку з цим, що обсяг кредитів у 2005 році зріс на 57,5 відсотка проти 30,2 відсотка у 2004 році. При цьому споживчі кредити зросли безпрецедентно швидко - на 126,4 відсотка. Посилення гривні підвищило купівельну спроможність громадян, дозволило рекордними темпами пришвидшити залучення зростаючих доходів у банківську систему, вдатися до нової кредитної експансії, закріпити за внутрішнім попитом роль локомотива економічного зростання. Це утримало позитивну макроекономічну динаміку і пом'якшило об'єктивні коливання бізнес-циклу. Економічна політика влади витримала в основному один з найтяжчих за останні роки екзаменів і має всі шанси для подальшого якісного вдосконалення. Антиінфляційне регулювання економіки у 2006 році Проаналізувавши профілі інфляції 2005 року, спробуємо окреслити цінову перспективу поточного року, а також фактори, що матимуть на її розкручування певний вплив. Йдеться передусім про підвищений порівняно з плановим 2005 року (1,7 відсотка) дефіцит бюджету поточного року (2,5 відсотка ВВП). Окрім того, хоч газовий компроміс між Україною та Росією і знайдено, але не варто забувати про підвищення ціни на газ для промислових виробників. До цінових викликів-2006 треба віднести і послаблення абсорбуючої функції економічного зростання у першій половині року та погіршення перспектив антиінфляційного посилення гривні, з огляду на ймовірне зменшення профіциту платіжного балансу, і підвищення дефіциту бюджету, низькі темпи зростання ВВП та випуску. Не варто знімати з порядку денного і посилення інфляційних очікувань у довиборчий і післявиборчий періоди, можливе зменшення врожаю зернових з огляду на макроекономічні та пов'язані з особливостями природного циклу причини. Вірогідно, що спричинять тиск на ціни і наслідки можливого розігріву економічної кон'юнктури в останній третині поточного року, подальше утримання підвищеного податкового тиску і його вплив на ціни виробників і споживачів, а також підняття тарифів на транспорті. Щоб унеможливити або пом'якшити їхній вплив, варто задіяти такі фактори. Зокрема, переглянути бюджет-2006 задля зменшення його дефіциту шляхом скорочення певних видатків. Потрібно здійснити, окрім того, додаткові кроки щодо лібералізації імпорту антиінфляційного спрямування і запровадити жорсткішу монетарну політику (обмежити зростання грошової бази рівнем 30-40 відсотків), а також вдатися до подальшої лібералізації валютного регулювання. Щоб протистояти ціновим викликам поточного року, потрібно посилити конкуренцію у банківській системі через полегшення доступу іноземних банків до системи відповідних послуг, стимулювати процентною політикою активізацію заощаджень громадян, сприяти додатковому поштовху у розвитку ринку цінних паперів, зокрема для населення. Доцільно активізувати антимонопольну політику з метою профілактики необгрунтованого завищення цін (передусім споживчих), системно працювати над демобілізацією інфляційних очікувань. Хочу також зауважити, що порівняно з минулим роком нині є деякі відмінності цінової ситуації. Так, ліквідність, сформована у грудні 2005 року, безперечно, позначиться на цінах першого кварталу поточного року, але значно менше, ніж у минулому році, з огляду на інвестиційний і здебільшого неспоживчий характер бюджетних витрат в останньому місяці минулого року. Відрадно і те, що тиск на продовольчі ціни у січні-березні з боку цін виробників буде меншим, ніж у минулому році, з огляду на уповільнення їх зростання в другій половині 2005 року, оскільки продовольчі ціни більше прив'язані до промислової інфляції. У 2006 році тиск на споживчі ціни з боку тарифів теж буде дещо менший з огляду не те, що "частину пари" - автотранспортні та залізничні тарифи - випустили у минулому році. Натомість з другої половини 2006 року зростання ВВП, яке зазнало уповільнення з другої половини 2004 року і триває вже 1,5 роки, може прискоритися, що посилить його антиінфляційний ефект (попереднє уповільнення зростання також тривало 1,5 роки - з другої половини 2001 року до початку 2003 року). Окрім того, у першому місяці нового року не слід очікувати дестабілізації на ринку м'ясопродуктів і палива, як у 2005 році, але тиску може зазнати ринок послуг, передусім комунальних та нерухомості. Проте у січні 2006 року, як і протягом першого кварталу в цілому, не спостерігатиметься порівняно з 2005 роком феномен повернення перекупленої під час політичної кризи 2004 року валюти і відкладена інфляція. Висновки Отже, антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання. Щоб унеможливити або пом'якшити вплив інфляції, варто задіяти такі фактори. Зокрема, переглянути бюджет-2006 задля зменшення його дефіциту шляхом скорочення певних видатків. Потрібно здійснити, окрім того, додаткові кроки щодо лібералізації імпорту антиінфляційного спрямування і запровадити жорсткішу монетарну політику (обмежити зростання грошової бази рівнем 30-40 відсотків), а також вдатися до подальшої лібералізації валютного регулювання. Щоб протистояти ціновим викликам поточного року, потрібно посилити конкуренцію у банківській системі через полегшення доступу іноземних банків до системи відповідних послуг, стимулювати процентною політикою активізацію заощаджень громадян, сприяти додатковому поштовху у розвитку ринку цінних паперів, зокрема для населення. Доцільно активізувати антимонопольну політику з метою профілактики необґрунтованого завищення цін (передусім споживчих), системно працювати над демобілізацією інфляційних очікувань. Додаток Динаміка облікової ставки НБУ та темпів інфляції в Україні
Порівняльна таблиця макроекономічних показників 1933 та 1993 років
Темпи приросту, зниження обсягів промислової продукції в Україні у 1993-1995 роках (у відсотках до відповідного періоду 1995 року).
Это интересно
Реклама
Поиск рефератов
Еще рефераты
Афоризм
Причина следует за следствием – это врач идет за гробом пациента.
Гороскоп
Счётчики
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||