Рефераты на украинском
Трансформація концепції цивільного права у незалежній Україні та створення нового Цивільного кодексу України - Правознавство -



На момент проголошення незалежності України цивільні відно­сини у нашій державі регулювалися значною кількістю законодав­чих актів, виданих за часів існування СРСР та УРСР. Після прого­лошення незалежності законодавчі акти колишнього Союзу РСР зберегли чинність у тій частині, що не суперечила законодавству України, а законодавчі акти УРСР, серед яких центральне місце посідав ЦК 1963 р., продовжували діяти практично в повному об­сязі

Оскільки ЦК 1963 р. ґрунтувався на застарілій правовій доктри­ні і не враховував необхідності регулювання товарно-грошових від­носин в умовах ринку, виникла небезпека законодавчого вакууму в цій галузі, яку вже у перші роки після проголошення незалежнос­ті України було значною мірою подолано шляхом прийняття низ­ки важливих законодавчих актів. Це, насамперед, закони України: від 7 лютого 1991 р. "Про власність", від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні", від 19 жовтня 1991 р. "Про господарські товариства", від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери та фондову бір­жу", від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу", від 2 жовтня 1992 р. "Про заставу" та інші.

Загалом на початку 90-х рр. XX ст. в Україні прийнято значну кількість нормативних актів, покликаних регулювати цивільні від­носини, торговельний обіг, господарську діяльність тощо. Загальна тенденція, відображена у них, полягала у поступовому поверненні до гуманістичних цінностей: правового забезпечення суверенітету особи, встановленні гарантій її прав; спробах зрівняти правове ста­новище особи й держави, забезпечити для фізичної особи можли­вість вільно розпоряджатись своїми правами, крім випадків, прямо вказаних у законі, тощо.

Водночас недоліком законотворчості в Україні того часу був її значною мірою безсистемний характер. Тому в 1994 р. почалося розроблення нової концепції розвитку законодавства України, в основу якої покладено нові уявлення про право, що ґрунтувались на ідеях громадянського суспільства та правової держави.

Згідно з цією концепцією вирішити проблему вдосконалення цивільного законодавства могла тільки його кодифікація, що мала здійснюватися на підставі нової Конституції, будучи складовою конституційної реформи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України було створено спеціальну робочу групу, яка після тривалої копіткої роботи підго­тувала проект ЦК. Після дискусій і неодноразових доопрацювань ЦК був прийнятий Верховною Радою України 16 січня та підписа­ний Президентом України 27 лютого 2003 р.

Підготовка проекту ЦК активізувала пошук відповідей на низку питань, пов'язаних з визначенням його концепції і кон­цепції українського цивільного права взагалі: має бути єдиний кодекс, що регулює майнові відносини, чи доцільне створення цивільного і торговельного (господарського) кодексу? Яку сис­тему права обрати як зразок? Наскільки послідовним повинно бути наслідування цього зразка (зразків)? Якою має бути струк­тура майбутнього кодексу? Чи повинен він регулювати сімейні відносини?

Ці та інші питання обговорювалися на багатьох наукових кон­ференціях, нарадах різного рівня тощо. У процесі обговорення зно­ву активізувалися характерні для радянської та пострадянської цивілістики розбіжності у поглядах щодо доцільності створення окре­мого господарського кодексу.

Думка про доцільність існування двох кодексів, що регулюють майнові відносини, активно відстоювалася вченими-"господарниками" з посиланням на те, що господарський кодекс — це, власне, той самий торговельний кодекс, який визнається законодавством багатьох країн з ринковою економікою. "Цивілісти", слушно зазна­чаючи, що структура і зміст цих кодексів не мають нічого спільно­го, наполягали на тому, що приватне право, яким є цивільне пра­во, повинно акумулювати весь комплекс питань правового статусу приватної особи у громадянському суспільстві. Тому цивільний ко­декс має бути найповнішим вираженням захисту прав осіб, як фі­зичних, так і юридичних, охоплювати правове регулювання всіх майнових ринкових відносин, у тому числі пов'язаних з підприєм­ництвом (наприклад, А.С. Довгерт).

Деякі науковці (наприклад, В.Ф. Опришко, О.А. Підопригора) наголошували, що створення цивільного і господарського кодексів виправдане з практичних міркувань, однак слід чітко розмежувати предмети їх правового регулювання, що поки не вдається.

Таке розмаїття позицій, природно, загальмувало прийняття ЦК (для порівняння можна пригадати, що при таких значних кодифікаціях у галузі приватного права, як систематизація Юстініана, створення Австрійського цивільного кодексу, Кодексу Наполеона, Німецького цивільного кодексу та інших, проблема дуалізму при­ватного права не виникала: торговельні кодекси, які з'явилися піз­ніше у Франції, Німеччині, були природним продовженням законопроектних робіт в окремих напрямах).

При підготовці проекту ЦК постала також проблема вибору напрямів та зразків для наслідування.

Підходи до неї визначилися ще на початку роботи над проектом.

Зокрема, зазначалося, що сучасна правова система України ближча до романо-німецької, хоча й має низку Істотних відміннос­тей від неї. Останнім часом посилився процес запозичення елемен­тів з англосаксонського права, пов'язаний з об'єктивними законо­мірностями зближення суспільно-політичних національних систем на Європейському континенті (Ю.С. Шемшученко). Слушно під­креслювалося, що чинні цивільні кодекси західних держав повин­ні бути в полі зору авторів нового ЦК з тим, щоб використати все те цінне, що увійшло до золотого фонду світової цивілістики (О.М. Бандурка, О.А. Пушкін, О.Ф. Скакун).

Багато цивілістів слушно звертали увагу на доцільність викорис­тання положень Основ цивільного законодавства Союзу РСР та республік 1991 р., які не набрали чинності, але стали найвищим до­сягненням радянської цивілістики. При цьому наголошувалося, що йдеться не про сліпе копіювання, а про творче використання ідей і положень зазначених Основ з їх доопрацюванням, уточненням, переосмисленням і оновленням (Г.К. Матвєєв, О.А. Підопригора).

Зазначалася також доцільність використання ідей І модернізова­них положень римського приватного права, що було першоджере­лом багатьох західних кодифікацій, з урахуванням специфіки цивілізаційного та історичного розвитку України і національних особ­ливостей українського права (Є.О. Харитонов).

У процесі дискусій створено кілька проектів цивільного кодек­су, що помітно відрізнялися один від одного.

Трансформації концепції проекту ЦК та її динаміку можна простежити, наприклад, порівнюючи структуру його першого і наступних варіантів.

Перший варіант проекту ЦК передбачав Існування семи розді­лів: І — Загальні положення; II — Право власності; III — Володін­ня та інші речові права; IV -- Зобов'язальне право; V — Право ін­телектуальної власності; VI — Спадкове право, VII — Міжнародне приватне право.

У цьому варіанті привертає увагу вступ до розділу "Загальні по­ложення", глави про об'єкти цивільних прав, а також глави, що регламентує участь держави у цивільно-правових відносинах.

Цікавим є розділ III. Якщо попередній розділ в основному ві­дображає положення Закону "Про власність", то цей концентрує норми про інститути як уже відомі радянському праву (право пов­ного господарського відання, право оперативного управління), так І ті, що не були відомі йому взагалі або застосовувалися час­тково (сервітутні права, емфітевзис, суперфіцій, довірча влас­ність).

Розширено перелік зобов'язань: з'явилися зобов'язання з пуб­лічної обіцянки нагороди, ведення чужих справ, створення загрози заподіяння шкоди та деякі інші

Проект ЦК від 20 березня 1996 р. відрізнявся від зазначеного вище варіанту структурою (у ньому вісім книг), більшим обсягом, системою викладу (книги діляться на розділи, розділи — на підроз­діли, підрозділи — на глави, деякі розділи поділені на параграфи), низкою конкретних рішень.

Тенденція до забезпечення прав особистості знайшла, зокрема, відображення у виокремленні спеціальної книги (другої) "Особисті немайнові права фізичних осіб", де містяться норми, спрямовані на забезпечення природного і соціального існування фізичної особи.

Змінився підхід до регулювання речових прав. Останнім у су­купності присвячена книга третя "Речове право", яка містить роз­діл, що регулює загальні положення речового права, а також два спеціальних розділи: "Право власності" і "Володіння та інші речові права".

Розширене коло відносин, що регламентуються книгою четвер­тою — "Право інтелектуальної власності" та книгою п'ятою — "Зо­бов'язальне право".

Істотною новелою цього варіанту проекту ЦК стало включення до нього спеціальної книги "Сімейне право", що було відображен­ням тенденції до регулювання відносин між фізичними особами єдиним цивільним кодексом.

Проект ЦК України від 25 серпня 1996 р., прийнятий Верхов­ною Радою України 2002 р., зберігаючи наведену више структуру, містив норми, що відображали положення Конституції, детальніше регламентували низку відносин.

Порівняно з цим варіантом проекту ЦК найпомітнішими зміна­ми у структурі і змісті кодексу, підписаного Президентом України стали: вилучення книг "Сімейне право" та "Міжнародне приватне право", перейменування книги третьої (вона тепер називається "Право власності та інші речові права", що відбиває певні зміни концепції регулювання цих прав), зміна низки концептуальних по­ложень книги першої щодо предмета цивільно-правового регулю­вання та його обсягу тощо.

Окремо про новели ЦК України йтиметься при викладі відпо­відних положень в інших розділах цього підручника.



Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Словом можно обидеть. Словарем - убить.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100