Реферати українською
Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні - Правознавство -



продукції власного виробництва та продуктв її переробки за попередній звітній (податковий) рік перевищує 75% (до 1.01.2004 р. – 50%) загального валового доходу підприємства.

У Законі України «Про фіксований сільскогосподарський податок» визначається ставка фіксованого сільськогосподарського податку. Вона встановлюється з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 року, відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,15;

для багаторічних насаджень — 0,09;

для земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах, — 0,45 відсотка грошової оцінки одиниці площі ріллі по областях та Автономній Республіці Крим. [11]

Автору роботи хотілося б звернути вашу увагу на такий факт: грошова оцінка сільськогосподарських угідь у разі необхідності може уточнюватися згідно із законодавством. Крім того, для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільскогосподарського податку з 1га сільскогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,3

для багарічних насаджень – 0,1 [54]

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року. Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

у I кварталі — 10 відсотків;

у II кварталі — 10 відсотків;

у III кварталі — 50 відсотків;

у IV кварталі — 30 відсотків.

На сьогоднішній час фіксований сільскогосподатрський податок сплачується виключно в грошовій формі. Однак до недавнього часу сільскогосподарські товаровиробники мали право вибору форми його виплати: або грошима, або у вигляді поставок сільскогосподарської продукції заготівельним чи переробним підприємствам, з якими районна адміністрація укладала договір. Кількість продукції, яка поставляється за рахунок фіксованого сільскогосподарського податку, визначалась виходячи з нарахованої до виплати у звітньому періоді суми такого податку та договірної ціни (але не нижче біржевої вартості за вирахуванням витрат, пов’язаних з прийманням продукції) на продукцію. Платники фіксованого податку пераховують кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України і районах за місцерозташуванням земельної ділянки. Відділення державного казначейства наступного дня після надходження коштів розмежовують та перераховують суми податку у відповідні бюджети і державні цільові фонди та повідомляють податковий орган про суми податку та іх розміщення.

Як бачимо, для сільскогосподарський товаровиробників у період структурних змін в економіці та соціальному житті країни сплата фіксованого податку має цілий ряд переваг, серед яких зменшення кількості сплачуваних податків та зборів, істотне полегшення ведення обліку та звітності, яке не потребує спеціальних знань в області оподаткування.

1.2.4. Податок на промисел.

Правові засади справляння податку на промисел регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на промисел" [21].

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні, якщо вони не зареєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів. Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товарів за ринковими цінами, що зазначається громадянином у декларації, поданій до державної податкової інспекції по району (місту) за місцем проживання, а громадянином, який не має постійного місця проживання в Україні, — за місцем продажу товарів [54]. Не декларується та не оподатковується продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

Ставка податку на промисел встановлюється в розмірі 10% указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів, але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати. У разі збільшення терміну продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється. Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на підставі вказаної платником сумарної вартості товарів і ставки податку. Сума податку за невикористаним патентом поверненню не підлягає. Мінімальний термін дії одноразового патенту — 3, максимальний — 7 календарних днів. Форма патенту встановлюється Головною державною податковою інспекцією України. Податок на промисел зараховується до місцевих бюджетів за місцем придбання одноразового патенту.Автор звертає вашу увагу, що оскільки здійснення торговельної діяльності з придбанням одноразового патенту не передбачає систематичної підприємницької діяльності, законодавство не містить обов'язку вести облік доходів та видатків платника податку. Водночас, обов'язковою умовою здійснення зазначеної діяльності є продаж товарів виключно на території ринків.

Як підсумок, зазначимо, що податкове законодавство не стоїть на місці. Воно постійно розвивається, вдосконалюється. Приймаються нові закони, обговорюється проект Податкового кодексу. Існуюче ж законодавство з питань оподаткування фізичних осіб пропонує нам дві системи оподаткування. Це традиційна (загальна) і спрощена. У цій главі ми досить детально розглядали спрощену систему оподаткування. Про традиційну систему мова піде у наступній.

Щодо спрощеної системи, у даній дипломній роботі були розглянуті наступні приклади спрощеної системи оподаткуання фізичної особі – це єдиний податок, фіксований податок, фіксований сільскогосподарський податок і податок на промисел. Відносно зазначених податків законодавством встановлюється певні вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають оподатковуватися за спрощеною системою. Тут і обмеження відносно видів діяльності, і обмеження кількості робітників, і продаж товарів виключно на території ринків, і належність тільки до сільськогосподарських підприємств та інші. Законодавством закріпляються окремі для кожного з податків об’єкти оподаткування, закріплені строки чи конкретні дати коли необхідно подавати до податкових органів документи відносно обліку та звітності підприємства.

Але, незважаючи на це, діючі законодавчі акти не на досить високому рівні регулюють зазначені правовідносини. Більшість законодавчих актів застарілі і не відповідають сучасним вимогам.

РОЗДІЛ 2. Правові засади функціонування традиційної системи оподаткування фізичних осіб в Україні

2.1. Характеристика традиційної системи

Основною метою оподаткування фізичної особи є спорідненість процесів формування бюджетних прибутків та збалансованості бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку з доходу є головною відмінною рисою загальної системи оподаткування приватних підприємців. Справляння податку з доходів громадян досить добре врегульовано нормативними актами. А саме: Законом України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб”[12] , IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.93р. №13-92 “Про прибутковий податок з громадян” (зі змінами та доповненнями) [19] та розробленою на його підставі Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 р. за №64 зі змінами і доповненнями. [29]

Автор роботи наголошує, що, як зафіксовано в законодавстві, приватні підприємці сплачують податок протягом року шляхом перерахування до бюджету авансових внесків у розмірі 25% річної суми цього податку. Річна сума податку визначається податковими органами на підставі поданої приватними підприємцями декларації. Якщо приватний підприємець тільки починає здійснювати свою діяльність, він подає декларацію про очікуваний (оціночний) у поточному році дохід, а далі – декларацію про фактично отриманий протягом року дохід. Для сплати авансових платежів встановлено такі терміни: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня, до 15 листопада. У разі значного збільшення або зменшення протягом року доходу приватного підприємця податковими органами провадиться перерахунок сум податку за строками сплати податку, що не настали. Суми податку, сплачені у вигляді авансових платежів, пред’явлених податковими органами, враховуються при остаточному розрахунку суми податку на підставі документального підтвердження факту сплати податку. Крім сплати авансових сум приватні підприємці зобов’язані подавати до податкового органу щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, декларації за підсумками діяльності наростаючим підсумком з початку року з урахуванням результатів діяльності у четвертому кварталі. Тобто не пізніше: 10 травня – за І квартал, 9 серпня – за перше півріччя, 9 листопада – за 9 місяців, 9 лютого наступного року – за звітний рік[29].

Тут виникає питання – якій дохід треба вважати оподатковуваним? Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, у відсотках до валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України. Після закінчення календарного року на підставі поданої підприємцем податкової декларації про фактично одержаний дохід за минулий рік податкові органи проводять остаточні розрахунки податку із сукупного чистого доходу. У разі, якщо сума податку, визначена за остаточним розрахунком із фактичного доходу, перевищує суму податку, сплачену авансовими платежами, різниця підлягає сплаті до бюджету. Якщо ж сума податку за остаточним розрахунком менша за сплачену суму авансовими платежами, різниця підлягає поверненню підприємцю або зараховується в рахунок сплати майбутніх платежів[61]. Автор вважає, що основна перевага традиційної системи оподаткування – це залежність розміру сплачених податків від безпосередніх результатів фінансово-господарської діяльності платника податків. Підприємці – фізичні особи, доходи яких оподатковуються за традиційним способом оподаткування, сплачують також внески до Пенсійного фонду, а також у ряд інших фондів, реєстрація в яких передбачена для осіб, що займаються підприємницькою діяльністю. Розмір внесків у Пенсійний фонд становить 32% від чистого доходу підприємця. При залученні до підприємницької діяльності найманих працівників із фонду оплати праці найманих працівників також нараховується 32% внесків у Пенсійний фонд. Податок з доходів фізичних осіб, виплачуваних найманим працівникам, підприємці утримують при виплаті доходів незалежно від обраного способу оподаткування.

2.2 Платники податку з доходів фізичної особи.

Платників податку визначає Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями). Ним визначається у якості фізичної особи - громадянин України, фізична особа без громадянства або громадянин іноземної держави. Там же дається визначення поняття фізичної особи-резидента — фізична особа, яка має місце проживання в Україні, фізичної особи- нерезидента — фізична особа, яка не є резидентом України. У тому випадку, коли фізична особа проживає за кордоном, то її можна вважати резидентом тоді, коли дана особа має місце постійного проживання в Україні. А якщо особа має місце проживання і на Україні і за кордоном, то вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки в Україні. У разі неможливості визначити по цим крітеріям резиденство, фізична особа вважається резидентом якщо знаходиться в Україні не менше 183 днів на протязі періода чи періодів податкового року. Достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів сім’ї, її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності чи самостійне визначення особою основного місця проживання та території України. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні факти, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України. Законом закріпюється поняття податкової адреси фізичної особи, в якості якої мається на увазі місце постійного або переважного проживання платника податку, місце його податкової реєстрації.[12]

Різні категорії платників податку на прибутки мають рівні можливості в реалізації права на вільний вибір видів діяльності згідно зі своїми можливостями та професійною підготовкою, з урахуванням особистих інтересів та громадської необхідності. В Україні закріплені дві категорії платниківа податку:

резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України,

Дохід з джерелом його походження з України — будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

1) процентів за борговими вимогами чи зобов’язаннями, випущеними (емітованими) резидентом;

2) дивідендів, нарахованих резидентом — емітентом корпоративних прав;

3) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

4) доходів у вигляді роялті, іншої плати за використання прав інтелектуальної (у тому числі промислової) власності, отриманих від резидента;

5) доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України;

6) доходів від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

7) доходів від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

8) доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об’єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

9) доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

10) доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

11) доходів у вигляді активів, що передаються у спадщину, якщо такі активи або джерело їх виплати знаходяться на території України;

12) інших доходів як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Іноземний дохід — дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України.

Таким чином, до фундаменту оподаткування фізичних осіб на Україні покладено два основних принципа:

1) принцип рівності у податковій сфері іноземних осіб, осіб без громадянства і громадян держави, на території якої вони отримують прибутки.

2) право держави, громадяни якої отримують прибутки за її межами, оподатковувати ці прибутки, тому що отримані від оподаткування кошти повинні йти на на розвиток виробництва даної території.

2.3.Об’єкти оподаткування

Об’єкт оподаткування тісно пов'язаний з категорією платника податку, тому що обов’язок плати податку виникає у платника при наявності у нього об’єкта оподаткування. Існує ряд загальних положень для визначення об’єкта оподаткування при нарахуванні та виплаті податку на прибутки фізичної особи. До них відносяться:

доходи - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. До доходів платника податку також включається звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право тієї особи продати майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником.

Так як в Україні платники податку поділені на дві групи, то відповідно для кожної з зазначених груп ми можемо виділити свої об’єкти оподаткування. В даному випадку існують певні відмінності в об’єкті оподаткування резидентів і нерезидентів. Автор хоче зазначити, що в той час, коли об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід – об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний дохід з джерелом його походження з України. Дохід з джерелом його походження з України — будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Наступна відмінність стосується річного доходу: об”єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітнього року, а нерезидента – загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України. Є у резидентів і нерезидентів і спільна риса об’єктів оподаткування – у обох оподатковуються доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевомо оподаткуванню при їх виплаті. Але на резидента покладається ще один об’єкт оподаткування, якого немає у нерезидентів – це іноземні доходи. Іноземний дохід — дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

1. Доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; від продажу об’єктів прав інтелектуальної (промислової) власності, вартість подарунків, сума пенсійних внесків, страхових внесків, пенсійних вкладів.

2. Сума страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що сплачуються платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу;

3. Частина доходів від операцій з майном, дохід від надання майна в оренду або суборенду;

4. Дохід (прибуток), що оподатковується, але з якоїсь причини не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

5. Дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування; майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку; послуг домашнього обслуговуючого персоналу; безоплатно отриманих товарів. А також суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства.

6. Дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди. Треба відзначити що тут існують деякі виключення. Не оподатковуються ті суми, якими платнику податку відшкодовували заподіяну матеріальну шкоду, відсотки, які отримані від боржника за прострочення виконання ним зобов’язання, пені, яка сплачується на користь платника податку за рахунок бюджетуза несвоєчасне повернення надміру сплачених податків чи зборів.

7. Сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів) та погашення податкового боргу;

8. Дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів;

9. Інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

10. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна;

11. Сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки. До речі, хотілося б більш детально освітити це питання. Платник податку повинен надати звіт про використання наданих йому на відрядження чи під звіт, який надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої процесуальної дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. У тому разі, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню та платник податку сплачує штраф. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов’язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

12. Кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадені чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання;

13. Доходи, які становлять позитивну різницю між сумою внесених фізичною особою коштів до фонду фінансування будівництва та сумою коштів, виплачених такій особі з такого фонду.

Загальний оподатковуваний дохід виступає у двох формах: загальний річний оподатковуваний дохід і загальний місячний оподатковуваний дохід. Кучерявенко Н.П. дає наступне визначення загального річного і місячного оподатковуваного доходу. Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних податків, виплачених (нарахованих) на протязі звітнього податкового місяця. Законодавством встановлені певні категорії доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу наступні доходи, але при них мова піде трохи нижче.

2.4 Ставка податку

Одна з найважливіших змін в механізмі оподаткування фізичних осіб – це зміна ставки оподаткування. З прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [12] зникла прогресивна шкала прибуткового податку громадян. Вона була представлена у Декреті КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) [19, ст..7]. У п.1 ст.7 цього Декрету встановлювалась певна пропорція зростання ставки податку від 10% до 50% в залежності від розміру місячного сукупного оподаткованого доходу, що виплачується за місцем основної роботи. Тверді ставки застосовувалися по оподаткуванні інших доходів.

Тропіна В. у своїй статті «Податок з доходів фізичних осіб: новий закон - нові питання» звертає нашу увагу на такий момент: згідно з Законом [12] в Україні прогресивну систему оподаткування замінює пропорційна, яка передбачає перехід від шкали податкових ставок до застосування єдиної ставки податку. На думку Тропіної такий перехід передчасний, тому що прогресивне оподаткування – це один з найвагоміших інструментів регулювання диференціації доходів населення, рівень якої за період реформування економіки має постійну тенденцію до зростання, і на сьогодні вона не подолана. Автор дипломною роботи погоджується з думкою Торпіної В., та хоче наголосити, що в тій ситуації яка зараз склалася в Україні доцільно було б залишити прогресивне оподаткування, замінивши лише саму шкалу. Враховуючи гостроту проблем у сфері розподільчих відносин і Україні, можна сказати, що відмова від прогресивного оподаткування – крок не тільки передчасний, але й необачний.

Але повернемося до чинного законодавства. Автор дипломної роботи хоче зазначити, що сучасне законодавство встановлює три види ставок податку для фізичних осіб:

базова ставка – 15 % (до 1.01.2007 р. – 13 %) від об’єкта оподаткування;

зменшена ставка – 5 %;

подвійна ставка – 30 % (до 1.01.2007 р. – 26 %).

Базова ставка податку використовується для оподаткування усіх видів доходів платників податку за виключенням тих видів доходу, для яких встановлено зменшену або подвійну ставку податку.

Ставка податку становить 5% від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;

інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;

дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;

в інших випадках

Подвійна ставка податку використовується у разі отримання платником податку таких видів доходів, як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб.

Існує ще й ставка податку у розмірі 0%.. Оподаткуванню у розмірі 0%, при отриманні спадку іншим членом подружжя, підлягає:

об’єкти нерухомого майна;

об’єкти рухомого майна, а саме: предмети антикваріату чи витвори мистецтва, природне коштовне каміння чи дорогоцінний метал, прикраси з використанням коштовного каміння чи дорогоцінних металів, транспортний засіб та приладдя до нього;

суми страхових виплат за страховими договорами, що заключні спадкодавцем, а також суми, що зберігаються не пенсіонному рахунку спадкодавця, згідно з договором недержавного пенсійного страхування;

кошти, а саме готівкові кошти чи кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих в банках та не банкових фінансових установах, в тому числі і депозитні сертифікати. [12]

2.5 Нарахування та сплата податку

Нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб здійснюється підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності і фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, що проводять виплати доходів.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету закріплений у ст. 8 Закону Укарїни «Про податок з доходів фізичних осіб»[12]. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом здійснюється останнім шляхом утримання податку від суми такого доходу платника при виплаті оподатковуваного доходу на основі єдиного платіжного документу. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. У тому разі, якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати. У тому випадку, коли окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Сума податку нараховується двічі: на протязі року – у джерела виплат; по підсумкам року – податковою службою за місцем проживання платника. Особливістю щомісячних розрахунків є те, що з оподаткованого податку не виключають передбачених законодавством пільг, і на протязі 30 днів після виплати підприємства зобов’язані відправити до податкової інспекції за місцем проживання кожного платника відомості про суму доходу і утриманого податку. Податок який утримується з доходу резидентів, підлягає зарахуванню в бюджет, відповідно до ст.65 Бюджетного кодексу. Податок, що утримується з доходів нерезидентів, зараховується в бюджет територіальної громади за місцем утримання такого податку. Юридична особа одночасно з наданням документів на отримання коштів для виплати податків платника сплачує чи перераховує суми утриманого податку на відповідні рахунки територіальних управлінь Державного казначейства України. Останні розподіляють ці кошти у відповідності з нормами ст. 65 Бюджетного кодексу України. Особою, що є відповідальною за нарахування, утримання та сплату до бюджету податку на доходи у вигляді заробітної плати, є роботодавець, що сплачує доходи платнику. При виплаті інших доходів відповідальним за нарахування, утримання та сплату податку є:

податковий агент – при оподаткуванні доходів з джерел їх походження в Україні;

платник податку – при виплаті іноземних доходів і виплаті доходів платнику фізичними особами.

У випадку внесення надлишкових платежів, повернення надлишку проводиться банківськими установами по представленню відповідних фінансових органів в порядку, встановленому діючим законодавством по касовому виконанню Державного бюджету України. Фізичним особам (підприємцям) повернення надлишково внесених платежів проводиться на основі платіжного доручення або чека фінансового органа, громадянам – чеком чи перерахуванням на їх особисті рахунки у відділенні Ощадбанку України на основі платіжного доручення фінансового органу. Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку може бути:

1. зарахована на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку,

2. надіслана переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Повернення суми переплаченого податку (у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит) здійснюється органами Державного казначейства України за рахунок доходів бюджету, у який зараховується такий податок.

2.6. Пільгове оподаткування фізичних осіб

Особливістю законодавчого регулювання пільг Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» є їх розповсюдженість по багатьом статтям закону. Слід відмітити, що одна з провідних змін у механізмі оподаткування доходів фізичних осіб – це скасування з 1 січня 2004 року неоподаткованого мінімуму доходів громадян і запровадження податкової соціальної пільги. Виділяється група осіб, що не є платниками податку – це нерезиденти, що мають дипломатичні привілеї, імунітет і отримують доходи безпосередньо від здійснення ними дипломатичної чи прирівняної до неї діяльності з джерелом їх походження на території України.

Подібно виділені доходи, що не включаються у склад загального місячного чи річного оподаткованого доходу. Законом закріплені і деякі пільги щодо ставки податку. Платник податку має право на зменшення суми місячного оподатковуваного доходу, у разі:

1. отримання доходу з джерел походження в Україні;

2. отримання доходу від одного роботодавця;

3. отримання доходу у вигляді заробітної плати.

Законодавством встановлюються певні соціальні пільги, розміри яких є різними для різних категорій населення. Соціальна пільга у розмірі однієї мінімальної заробітної плати встановлюється для любого платника податків. 150% і 200 % суми пільги встановлюються вже окремим категоріям населення, але про них буде розказано нижче.

2.6.1. Прибутки, що не оподатковуються

Законодавством встановлені певні виключення з об’єкту оподаткування. Існує перелік доходів, які не включаються у склад загального місячного чи річного доходу, що оподатковується. Даний перелік не є вичерпним. Не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу наступні доходи:

1. сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом, у тому числі (але не виключно):

а) сума грошової допомоги, яка надається, згідно із законом, членам сімей військовослужбовців чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які загинули (безвісно пропали) або померли внаслідок виконання ними службових обов’язків;

б) сума державних премій України або державних стипендій України, визначених законом або указами Президента України, а також вартість державних нагород чи винагород від імені України, крім тих, що виплачуються коштами чи іншим майном, відмінним від таких нагород, сума Нобелівської та Абелівської премії;

в) сума допомоги, яка виплачується жертвам нацистських переслідувань або їх спадкоємцям з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також особам, які мають звання “Праведник Миру";

г) сума допомоги, яка виплачується (надається) особам, визнаним репресованими та/або реабілітованими згідно із законом, або їх спадкоємцям, з бюджетів або інших джерел, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

д) сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

2. сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери, емітовані Міністерством фінансів України, виграші у державну лотерею;

3. сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, завданої йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом;

4. сума внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

5. сума збору на державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця у розмірах, визначених законом;

6. кошти або вартість майна (немайнових активів), які надходять платнику податку за рішенням суду внаслідок поділу спільної сумісної власності подружжя у зв’язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України ;

7. аліменти, що виплачуються платнику податку: а) згідно з рішенням суду; б) за добровільним рішенням сторін;

8. кошти або майно (майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг), які отримують платники податку як подарунок;

9. кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину;

10. вартість товарів, які надходять платнику податку як їх гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості таких товарів, надана платнику податку у разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ціни придбання таких товарів;

11. кошти, отримані платником податку в рахунок компенсації (відшкодування) вартості майна (немайнових активів), примусово відчужених державою у випадках, передбачених законом, або вартість такої компенсації, отриманої у формі, відмінній від грошової;

12. вартість безоплатного харчування, миючих та знешкоджуючих засобів, а також робочого одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, які надаються працедавцем платнику податку , та обмундирування, отриманих у тимчасове користування платником податку, який перебуває у відносинах трудового найму з працедавцем, що надає таке майно, за переліком та граничними строками їх використання відповідно до порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України.

13. вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також:

а) непрацюючому пенсіонеру, що має стаж роботи на таких підприємствах не менш ніж 10 років на підземних роботах або



Назад

 Это интересно
 Реклама
 Поиск рефератов
 
 Афоризм
Шампанское по-семейному, - это когда муж пьет водку, а жена шипит.
 Гороскоп
Гороскопы
 Счётчики
bigmir)net TOP 100