Рефераты на украинском
Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні - Правознавство -



ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Правова характеристика системи оподаткування фізичних осіб в Україні.

Розвиток законодавства, що регулює систему оподаткування фізичних осіб в Україні……………….........9

Правова характеристика спрощеної системи оподаткування фізичних осіб………………………………………………..14

Єдиний податок……………………………….15

Фіксований податок…………………………..19

Фіксований сільськогосподарський податок………………………………………....23

Податок на промисел………………………….26

РОЗДІЛ 2. Правові засади функціонування традиційної системи оподаткування фізичних осіб в Україні.

2.1. Характеристика традиційної системи………………………..29

2.2. Платники податку з доходів фізичної особи………………..31

2.3. Об’єкти оподаткування………………………………………34

2.4. Ставка податку………………………………………………..38

2.5. Нарахування та сплата податку………………………………40

2.6. Пільгове оподаткування фізичних осіб……………………...42

2.6.1. Прибутки, що не оподатковуються…………..43

2.6.2. Податкова соціальна пільга…………………..49

2.6.3. Податковий кредит……………………………52

РОЗДІЛ 3. Відповідальність фізичних осію за порушення податкового законодавства.

3.1. Загальна характеристика податкового правопорушення…..60

3.2. Фінансові санкції за порушення податкового законодавства……………………………………………………………...….67

3.3. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства…………………………………………………………………72

3.4. Кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства…………………………………………………………………76

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….80

ДОДАТКИ........................................................................................................84

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ.................99

ВСТУП

В умовах, коли в Україні активно розбудовується економіка ринкового типу, коли наша держава прагне стати справді незалежною, економічно могутньою країною, у науці і у практиці висуваються принципово нові підходи до управління народним господарством, серед яких особливе місце посідають фінансові інструменти й важелі. Так чи інакше, але фінансова система, передусім податкова суттєво впливає на формування і зростання валового внутрішнього продукту і національного доходу, на їх розподіл і споживання, а відтак і на розвиток окремих підприємств і галузей народного господарства, на становище і рівень життя широких верст населення. Саме за цих підстав системі оподаткування приділяється дуже велика роль. Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її ва­жливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподатку­вання з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необ­хідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань. У сучасних умовах перебудови економіки України, становлення та розвитку ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян. Одним із вагомих важелів регулювання розподілу між державою та населенням фінансових ресурсів є прибутковий податок з громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України. За рахунок податку з доходів фізичних осіб поповнюються державний, місцеві бюджети.

Вибрана тема дипломної роботи є актуальною тому, що оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави, податки з доходу фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету. Податок з доходів фізичних осіб, що забезпечує надходження до дохідних частин бюджету, закріплений за місцевими бюджетами, що й закладає основу формування міських, сільських та селищних бюджетів. Особливістю оподаткування доходів фізичних осіб є визначення сукупного прибутку за виключенням доходів, що не підлягають оподаткуванню. Такий підхід більше чи менше підходить системі з жорстко централізованими цінами, в умовах постійних змін цін прибутки повинні бути скориговані з урахуванням збільшення вартості фінансових та матеріальних ресурсів, оцінки запасів, формування резервів. Саме тому, зростання прибутків найчастіше здобуває інфляційний характер.

Метою даної дипломної роботи є комплексний аналіз процесу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, розкриття значення цього процесу для держави.

Задачами дипломної роботи, що витікають з поставленої цілі є:

На основі аналізу нормативно-правових джерел і літератури надати загальну характеристику процесу формування і розвитку законодавства ,яке регулює оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

Розглянути законодавство, що регламентує основні аспекти спрощеної системи оподаткування фізичної особи.

Проаналізувати наукову літературу і положення чинного законодавства і визначити засади функціонування традиційної системи оподаткування доходів фізичних осіб.

Дослідити нормативно-правову базу з питань відповідальності фізичної особи перед державою у разі порушення податкового законодавства.

Зробити загальні висновки, запропонувати шляхи вдосконалення нормативно-правової бази України у сфері оподаткування фізичної особи.

Об’єктом дослідження даної роботи стали нормативно-правові акти України, які регулюють загальні питання формування та реформування системи оподаткування, літературні дані загального характеру, що містять інформацію загального характеру.

Предметом вивчення при підготовці даної дипломної роботи стали ті нормативні акти, спеціальна література, статті, що більш повно та конкретно розкривають порядок оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

Для вирішення визначених завдань і досягнення поставленої мети були використані приватно-науковий (метод експертних оцінок) та загальнонаукові (діалектичний, системний, формально-логічний, метод аналізу і синтезу) методи дослідження, застосування яких визначило сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння теми дипломної роботи.

Що стосується ступеню наукової розробки даної проблеми, то тут необхідно сказати наступне: повно і всестороннє дане питання не розглядалося. У літературі, спеціальних статтях були висвітлені якісь конкретні, окремі моменти, але і на теперішній час вона вважається не досконально вивченою. Новизна цієї дипломної роботи виражена у систематизації більшої частини чинного законодавства по питанням оподаткування доходу фізичних осіб.

При написанні дипломної роботи були використані як наукові роботи загального характеру, так і більш спеціалізовані видання, а саме: учбовий посібник Кучерявенко Н.П та Воронової Л.К. «Фінансове право» де висвітлені питання бюджетних, податкових, валютних відносин, виділений фінансово-правовий аспект відносин, що регулюють банківську діяльність, грошовий обіг, ціноутворення; «Податкове право України» під редакцією професора Кучерявенко Н.П. в якому розглядається податкове право як складний інститут фінансового права, розкрито зміст його інститутів, що регулюють оподаткування в Україні; Олійник О.В., Філон І.В. «Податкова система: навчальний посібник» де викладено теоретичні основи оподаткування, історія виникнення та становлення сучасних податків і зборів, наведено механізм оподаткування всіма загальнодержавними і місцевими податками й зборами, окремі питання призначено обліку платників податку і контролю податкових надходжень до відповідних бюджетів; та інші, в яких розглядаються поняття та характеристики оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

У дипломній роботі також здійснений аналіз окремих нормативно-правових актів, що регулюють відносини по даному питанню. Це перш за все – Конституція України, Декрети КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р., «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993р., доповнений Законом України від 17.06.1993, Закон України від 22 травня 2003 року “Про податок з доходів фізичних осіб» та інші законодавчі акти.

Під час підготовки даної роботи були також використані вузькоспеціальні статті, у яких досить детально і конкретно розглядаються окремі питання. Наприклад стаття Ю.В. Ващенко «Правові аспекти спрощеної системи оподаткування в Україні», яка присвячена дослідженню правових аспектів спрощеної системи оподаткування. Проведено аналіз діючого законодавства України щодо оподаткування фізичних осіб, суб’єктів малого підприємництва. Стаття Башинского А. «Фиксирований сельхозналог: предоставляем расчет правильно» детально розглядає порядок заповнення розрахунку цього податку, надає перелік документів, які необхідні для переходу на фіксований сільськогосподарський податок, висвітлює порядок сплати фіксованого сільськогосподарського податку. Стаття Данилова О. «Фиксированный налог» вивчає умови переходу на фіксований податок, визначає порядок отримання патенту, що підтверджує право сплачувати фіксований податок, надає інформацію про ставки фіксованого податку, про його особливості сплати. А у статті В.Іщенко «Адміністративна відповідальність фізичних осіб за правопорушення у сфері оподаткування» розкриває сучасний стан правового регулювання адміністративної відповідальності за податкове правопорушення та перспективи його вдосконалення.

Мета і завдання дипломної роботи наперед визначили її структуру: вона складається зі вступу, трьох розділів, висновку і додатків. Наприкінці її розташований перелік використаних джерел і літератури.

В першому розділі розкривається правова характеристика системи оподаткування фізичних осіб в Україні. В другій розглядаються правові засади функціонування традиційної системи оподаткування фізичних осіб. В третій главі визначається відповідальність фізичних осіб – платників податків за порушення податкового законодавства.

Завершують роботу висновки, список літератури, що була використана при написанні даної роботи та додатки.

РОЗДІЛ 1. Правова характеристика системи оподаткування фізичних осіб в Україні.

Розвиток законодавства, що регулює систему оподаткування фізичних осіб в Україні.

Податок – це одне з основних понять фінансової науки; одночасно економічне, господарське і політичне явище реального життя. Російській економіст М.М. Алексеєнко у 19 ст. писав: «З одного боку, податок – це один з елементів розподілу, одна зі складових частин ціни, з аналізу якої власне і почалася економічна наука. З іншого боку, встановлення, розподіл, стягування і споживання податків становить одну із функцій держави».

У розвитку форм та методів стягнення податків можна виділити три великих періоди. На початковому етапі розвитку від древнього світу до початку середніх віків держава не мала фінансового апарату для визначення та збору податків. Вона визначала лише загальну суму коштів, що бажає отримати, а стягнення податків доручалося місту чи громаді. На думку автора, початок розвитку системи оподаткування на території України почалося за часів Древньої Русі. Основним джерелом доходу князів того часу була данина – це, по суті, не регулярний, а надалі все більш систематичний прямий податок. На другому етапі (XVI — початок XIX вв.) в країні виникає системи державних установ, у тому числі й фінансових, і держава бере частину функцій на себе: встановлює квоту оподаткування, спостерігає за процесом стягнення податків, визначає цей процес більш менш широкими рамками. З 16 століття до державної казни починають стікатися податки з публічних бань, шинків, за виготовлення горілки, меду, пива. Цікавий факт, під час правління Петра I був накладений податок на вуса та бороди, якщо особа не хотіла голитися, з неї знімався досить великий штраф. Від даного податку звільнялися тільки жителі Сибіру. Після смерті Петра I вся фінансова система країни почала занепадати. І, нарешті, третій, сучасний, етап – держава бере в свої руки всі функції управління і стягнення податків. Регіональні органи влади, місцеві громади грають роль помічників держави, маючи ту чи іншу ступінь самостійності. Під час знаходження України у складі СРСР власної податкової системи у неї не було. Податкова система почала формуватися відразу ж після проголошення незалежності держави у 1991 році. Хоча Закон УРСР (на той час) «Про систему оподаткування» було ухвалено ще 25 червня 1991 р., все ж до проголошення Акту про незалежність і кілька місяців по тому при оподаткування використовувалися нормативні акти колишнього СРСР.

Наступним важливим кроком у формуванні законодавства України про оподаткування були Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» [19], Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» [20], доповнений Законом України від 17.06.1993. Цими документами визначено систему місцевих податків та зборів, що є дуже важливим моментом в історії оподаткування в України. Декрет «Про прибутковий податок з громадян» регулював питання усунення подвійного оподаткування, встановлював об’єкти оподаткування і платників податку, порядок обчислення податку і перерахування його до бюджету, встановлював особливості оподаткування доходів громадян за основним і не основним місцем роботи, від зайняття підприємницькою діяльністю, встановлював порядок оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства.

Декрет «Про місцеві податки і збори» визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.[42, c.43-48]

Автор дипломної роботи вважає, що незважаючи на всі недоліки, станом на 1994 рік в Україні все ж сформувалися свої напрацьовані податкові механізми. Поряд з чинними податками з’явилися нові (наприклад, податок на промисел. Даний податок закріплений Декретом КМУ «Про податок на промисел» [21]). У грудні 1994р. ухвалено Закон України «Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів» [8], якій введено в дію з 1.01.1996р. згідно з його положеннями створено державний реєстр фізичних осіб – платників та інших обов’язкових платежів як автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов’язаних сплачувати податки. Державний реєстр створюється Головною державною податковою інспекцією України і складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах.

Автор статті «Розвиток оподаткування в Україні: ретроспективний аналіз» Теліцина О. звертає нашу увагу на те, що 1996-1997рр. податкова система України набула значного законодавчого вдосконалення.

По-перше це передбачалося Указом Президента України від 31.07.1996р. «Про заходи щодо реформування податкової політики» даний Указ був прийнятий з метою коригування податкової політики відповідно до основних напрямів економічних реформ в Україні, захисту інтересів вітчизняного товаровиробника, посилення податкової та платіжної дисципліни, забезпечення своєчасних надходжень до доходної частини бюджету. По-друге, згідно з Указом Президента України від 22.08.1996 «Про створення Державної податкової адміністрації України і місцевих адміністрацій» з метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, зміцнення виконавської дисципліни працівників податкових органів було реформовано саму систему податкових органів.

Автор дипломної роботи підтримує точку зору Теліциної О., і хоче наголосити, що поряд з цими положеннями у 1997 році ухвалено Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» [9], що відмінив два загальнодержавних обов’язкових платежі (дія цього Закону не поширюється на надходження коштів зі сплати платежів за послуги та інших неподаткових платежів до Державного бюджету України (в тому числі до Фонду соціального захисту інвалідів). Та звернути увагу на те, що наступним моментом розвитку податкової системи України було ухвалення нового Закону України «Про податок на додану вартість» [10] , та внесено зміни до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [15], змінилося законодавство про збори на пенсійне страхування, соціальне страхування, відмінено збір до фонду ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. У 1998 році приймаються Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [24] та Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» [11]. В Указі встановлюються суб’єкти, щодо яких застосовується спрощена система оподаткування, встановлюється право суб’єктів малого підприємництва самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку, зазначається можливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб’єкта малого підприємництва та інше. Закон «Про фіксований сільскогосподарський податок» визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі.

Великий крок у процесі податкового реформування був здійснений 22 травня 2003, коли був прийнятий Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», що вступив в силу з 01.01.2004 року. Принциповим нововведенням цього Закону є деталізація термінів [12], зміна ставки оподаткування доходів громадян: з 1.01.2004 встановлено на рівні 13%, незалежно від розміру та місця отримання доходу, а з 1.01.2007 ця ставка становитиме 15%, на відміну від діючого раніше Декрету КМУ, що встановлював наступні ставки оподаткування:

Таблиця 1.1

Розмір місячного сукупного оподатко вуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах)

Ставки та розміри податку

1 мінімальна заробітна плата включно

не оподатковується

від 1 мінімальної заробітної плати + 1 крб. до 10 мінімальних заробіт них плат включно

10% суми, що перевищує мінімальну заро бітну плату

від 10 мінімальних заробітних плат + 1 крб. до 20 мінімальних заробіт них плат включно

податок з 10 мінімальних заробітних плат + 20 % суми, що перевищує 10 мінімальних заробітних плат

від 20 мінімальних заробітних плат + 1 крб. до 30 мінімальних заробітних плат включно

податок з 20 мінімальних заробітних плат + 35 % суми, що перевищує 20 мінімальних заробітних плат

понад 30 мінімальних заробітних плат

податок з 30 мінімальних заробітних плат + 50 % суми, що перевищує 30 мінімальних заробітних плат

Отже, ми бачимо, що податкове законодавство України постійно розвивається, реагує на реалії життя. Приймаються нові нормативні акти, повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що регулює оподаткування. Планується, що він регламентуватиме зокрема, правовий статус платників податків і податкових органів, взаємостосунки між ними, порядок і умови притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства, опротестування дій податкових органів ті їхніх посадових осіб, тощо.

1.2. Правова характеристика спрощеної системи оподаткування фізичних осіб

Згідно зі ст..42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом [1]. Відповідно, механізм та гарантії реалізації цього конституційного права можуть бути визначені в законодавстві України. Автор даної дипломної роботи вважає, що в наш час, найбільш актуальною є державна підтримка, у першу чергу, суб’єктів малого підприємництва. Зазначене положення закріплено у Господарському кодексі України. Так, у ньому визначено, що держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього [2, ст.48].В Україні діє спеціальний законодавчий акт, що регулює зазначені відносини, а саме Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 [13]. Відповідно до нього, суб'єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро. [13, ст.1]

Автор роботи хоче звернути вашу увагу на те, що одним з основних напрямів державної підтримки малого підприємництва є спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності. Для суб’єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування встановлюється законодавством [13, ст.11], згідно з яким, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Порядок ведення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності визначається Кабінетом Міністрів України. Дана система може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва. До спрощеного способу оподаткування можливо віднести, крім єдиного податку, фіксований податок, фіксований сільськогосподарський податок, податок на промисел. Таким чином, відповідно до діючого законодавства України в державі можуть діяти дві системи оподаткування – загальна і спрощена.

1.2.1 Єдиний податок

Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, особливості застосування якої закріплені в Указі Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [24]. Автор хоче підкреслити, що застосування такої системи є найбільш розповсюдженим способом оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Таким суб’єктам дається право вибору між оподаткуванням по загальній чи спрощеній системі. Платниками єдиного податку є суб’єкти малого підприємництва, а саме: фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи: юридичні особи будь-якої організаційної форми та форми власності. Певні категорії осіб не можуть бути платниками єдиного податку [24, п.7]. До них відносяться:

суб’єкти підприємницької діяльності, яким для роботи, згідно з Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” [14] необхідне придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб’єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб’єктів, які не є суб’єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

спільну діяльність, тобто діяльність на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об’єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть фізичні особи – підприємці, що відповідають певним вимогам. Однією з перших умов не тільки переходу але й подальшого перебування на спрощеній системі – виручка підприємця не повинен перевищувати 500 тис. гривень за календарний рік (тобто з з 1 січня по 31 грудня включно). Так, наприклад, підприємець який у грудні 2005р. отримав виручку 400 тис. гривень, а у січні 2006р. ще 350 тис. гривень, то вн може лишитися платником єдиного податку, якщо окремо за 2005 та 2006 рр. його виручка не прервищуватиме максимально дозволеного розміру [46, с.38-42]. Автору хотілося б розкрити питання про те, які суми необхідно включати в виручку: виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тут необхідно сказати, по-перше, що виручку підприємець-платник єдиного податку визначає касовим методом, тобто враховує тільки надходженяя на розрахунковий рахунок чи кошти, отримані готівкою. По-друге, виручкою є тільки плата за продукцію (послуги, товари, роботи). До неї не входять суми, що отримані на розрахунковий рахунок чи готівкою, але не пов’язані з продажем (наприклад, відсотки банка, кошти, залучені в кредит чи по договору позики, суми надлишково сплачених податків та зборів, які повертаються платнику у встановленому законом порядку і т.д.). Загалом, на розмір єдиного податку підприємця виручка не впливає, але її необхідно підрахувати для підтвердження самого права бути платником єдиного податку, а також для складання обліку.

Другою умовою переходу на сплату єдиного податку є кількість робітників. Якщо підприємець бажає сплачувати єдиний податок в трудових відносинах з ним, враховуючи членів його сім’ї, може перебувати не більше 10 осіб. Тут необхідно розказати докладніше. Приватний підприємець не повинен мати більше 10 робітників одночасно, тобто в один день. А на протязі року у нього можуть працювати скільки завгодно осіб, за умови, що деякі працівники будуть звільнятися, а на їх місце прийдуть інші. [24, ст.1]. Податкова відстежує кількість робітників у приватного підприємця-платника єдиного податку за допомогою Довідки про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. Приватні підприємці зобов’язані отримувати їх на кожного свого працівника. Останні повинні весь час тримати їх на робочому місці, оскільки працівники контролюючих органів мають право перевіряти їх наявність. Довідка є іменною і дійсна тільки при наявності документа, що встановлює особу. Тому, автор хоче наголосити на наступному моменті, можливість передавати довідки іншим, не вказаним у ній особам, виключена. Прийнявши на роботу нового працівника слід отримати на нього персональну довідку, це треба зробити ще до того моменту, як він почне працювати. При звільненні працівника документ поведтається в податкову, яка його видала.

Автор даної дипломної роботи зазначає певні категорії приватних підприємців, які не зможуть стати платниками єдиного податку, це пов”язано з тим, що вони займаються наступними видами діяльності:

торгівля лікеро-горільчаними та табачними виробами, паливно-мастильними матеріалами;

діяльність у сфері грального бізнесу (у тому числі діяльність, пов’язана з відкриттям казино, інших гральних місць, гральних автоматів з грошовим чи майновим виграшем, проведенням лоторей і розіграшів з виплатою виграшів у готівковій чи майновій формі);

обміном іноземної валюти;

виробнцтво підакцизних товарів, експорт, імпорт чи іх оптовий продаж;

видобування чи виробництво дорогоцінних металів та коштовного каміння, оптова та роздрібна торгівля промисловими виробами із дорогоцінних металів, що повинні ліцензуватися.

Ми хочемо звернути увагу на те, що у приватного підпрємця, що переходить на єдиний податок, не повинно бути заборгованостей по сплаті податків та зборів. Це положення закріплено в законодавстві, де говориться, що заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. [24, ст.4]

У тому випадку, коли вже виконані всі законодавчі вимоги, перейти на сплату єдиного податку можливо з початку любого кварталу на вибір підприємця. Для цього, не пізніше ніж за 15 днів до початку вибраного періоду (кварталу) в податковий орган підприємець подає Заяву проправо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Також зазделегідь необхідно сплатити єдиний податок, не менш ніж за місяць, і надати копію відповідного платіжного документу разом з заявою. Податковий орган видає підприємцю Свідоцтво протягом 10 робочих днів після подачі заяви. Якщо ж під час розгляду заяви з’ясується, що підприємець не відповідає висунутим умовам, то йому надають мотивовану відмову у письмовій формі. Свідоцтво видається на 1 календарний рік. Після його закінчення підприємецю автоматично буде вважатися працюючим на загальній системі оподткування.

З усього вищезазначеного можна сказати, що чинним законодавством у досить повній мірі врегульовано питання оподаткування по єдиноми податку і порядок переходу на єдний податок. Питання виникають лише відносно ставки податку. На кожен вид підприємницької діяльності депутати місцевії ради встановлюють окрему ставку єдиного податку. Але видів підприємницької діяльності настільки багато, що депутати фізично не можуть скласти їх перелік і встановити окремі ставки. Тому, як правило, зазначають одну окрему ставку для «інших видів діяльності», за якою сплачують податок всі, на чий вид діяльності немає окремої ставки.

1.2.2.Фіксований податок

Фіксований податок - один з видів спрощеного оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Фіксований податок був введений в дію Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» [19]. З 1.01.2004р. вступив в силу Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 [12], в якому було збережено право сплачувати фіксований податок, тобто розділ IV Декрету продовжує діяти до моменту введення в дію спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Таким чином, правила сплати фіксованого податку у зв’язку з прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» практично не змінилися.

Ми хочемо звернути вашу увагу на такий факт - платниками фіксованого податку можуть бути лише фізичні особи – приватні підприємці. Це можна пояснити тим, що обома вищезазначеними актами платниками визначені тільки фізичні особи (у тому числі фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), тому, виходячи з того, що фіксований податок – це спосіб оподаткування фізичних осіб, юридичні особи не можуть бути платниками фіксованого податку. Законодавством визначені певні умови, за яких фізична особа – приватний підприємець може перейти на спрощену систему оподаткування за фіксованим податком. До них відносяться:

1. Кількість осіб, які знаходяться у трудових відносинах з приватним підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати 5 чоловік;

2. Валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання патенту, не повинні перевищувати 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 000 грн.);

3. Підприємницька діяльність повинна бути пов’язана з продажем товарів та наданні супутніх з таким продажем послуг на ринку та зі сплатою ринкового збору.

Автор хоче звернути вашу увагу на той факт, що платникам фіксованого податку забороняється торгівля лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Право на сплату фіксованого податку підтверджується патентом. Форма патенту затверджується Наказом ДПАУ «Про затвердження форми патенту та порядку його заповнення» [26].

У разі обрання способу оподаткування доходів по фіксованому податку приватний підприємець повинен отримати патент. Для цього підприємцю необхідно сплатити фіксований збір, розмір якого встановлюють місцеві ради, а також скласти і подати до податкових органів заяву на отримання патенту. В заяві повинна міститися наступна інформація:

прізвище, ім’я, по батькові заявника — платника фіксованого розміру прибуткового податку з громадян;

ідентифікаційний номер платника податку;

місце здійснення діяльності – вказується територіальне розташування місця здійснення підприємницької діяльності, де патент буде дійсним;

вид діяльності (наприклад, роздрібна (дрібнооптова) торгівля на ринках, надання супутніх такому продажу послуг);

перелік та ідентифікаційні номери осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності;

інформацію про доходи платника податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Та інформація, що стосується доходів приватного підприємця та осіб що знаходяться з ним у трудових відносинах переноситься в патент, тобто патент заповнюється на основі даних, вказания у заяві. Саме тому заявнику необхідно вказувати у заяві точні дані. Податковими органами ці дані не перевіряються, але при цьому законодаством вказується, що відповідальність за достовірність таких даних несе платник фіксованого податку. Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу за місцем проживання заяву, складену в довільній формі та документ про сплату фіксованого податку. [19] Податковий орган зобов’язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Або надати мотивовану відмову у виданні патенту.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України, фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень. Автор хоче звернути вашу увагу на той факт, що у тому разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов’язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.

Оригінал патента видається приватному підприємцю, і передача його іншим фізичним особам не дозволяється. Працівники приватного підприємця повинні мати на робочому місці завірені (підтверджені) фото-, ксерокопії патента, а також паспорт чи інший документ, що встановлює особу, так як патент вважається дійсним тільки при наявності вказаних документів. Оригінал патенту повинен знаходитися на робочому місці підприємця, а в разі його втрати необхідно отримати дублікат патента, тому що тільки наявність цього документу підтверджує право сплачувати фіксований податок. Дублікат видається тією ж Державною податковою інспекцією, що видавала оргінал, на підставі письмової заяви та довідки з органів Міністерства внутрішніх справ України чи інших уповноважених органів. Патент, його дублікат і фото-, ксерокопії видаються безкоштовно. [26]

Приватний підприємець може отримати патент на строк від 1 до 12 календарних місяці на свій розсуд. Вибір строку залежить від періоду, за який приватний підприємець може повністю сплатити фіксований податок. Для отримання патента достатньо сплатити фіксований податок не менше ніж за 1 календарний місяць. У самому патенті відображається термін дії патенту та сума, фактично сплачена за строк дії патенту.

Законодавством закріплена можливість подовження сторку дії патенту. У разі подовження терміну дії патенту про це на зворотному боці оригіналу за підписом керівника, а в разі його відсутності — заступника керівника державної податкової інспекції, що видала патент, робиться відмітка: “Термін дії патенту подовжено з (число, місяць (літерами), рік) по (число, місяць (літерами), рік) на підставі (назва документа про сплату фіксованого податку)» [26]. Про подовження строку дії патенту необхідно подати у податкову інспекцію відповідну заяву. Податковий орган зобов’язаний видати патент (з записом про подовження) на протязі трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви або, в разі недотримання необхідних умов, відмовити в подовженні патенту. По закінченні строку дії патенту підприємець, при бажанні залишитись платником фіксованого податку, повинен отримати новий патент. Автор виводить наступний підсумок з вищевикладеного – сплата фіксованого податку неможлива без отримання у податових органах патенту. Для отримання патенту підприємцю необхідно відповідати певним умовам, що визначені законодавством. Це і розмір валового доходу, і кількість працівників, і окреслене коло діяльності. Сплата фіксованого податку – це виключна перевага фізичної особи – приватного підприємця.

1.2.3. Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок - це альтернативна система оподаткування, її планувалось використовувати до 1.01.2004 року, але трмін дії було продовжено до 31.12.2009 року. Законом України «При фіксований сільскогосподарський податок» [11] чітко визначено об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі — платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). Отже, з 1.01.2003 платниками фіксованого сільскогосподарського податку можуть бути рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які сплачують податок як за сільскогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадженя), так і за землі водного фонду.

Продукція сільскогсподарського виробництва – продукція яку виробляють у сільському господарстві і яка відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 – 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого Наказом Держстандарту України від 30.12.1997 року №822. [27] Отже, до продукції сільского господарства зараховують продукцію рослинництва, тваринництва, змішаного сільского господарства, послуги в сільському господарстві, послуги в таринництві (коди 01.11 – 01.42) та рибу, ракоподібні, молюски, іншу водну продукцію, перли (код 05.00.1 – 05.00.42)

Законодавством до валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного вирбництва вносять також вартість реалізованої продукції:

рослинництва і тваринництва власного виробництва;

виробленої із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних переробних підприємствах;

виробленої з власної сировини на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства;

вартість наданих послуг (послуги машинно-тракторного парку, будівельних і ремонтних бригад, інші послуги), пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом. [28]

Законодавство встановлює певні категорії суб”єктів підприємницької діяльності, які можуть бути платниками фіксованого сільскогосподарського податку. До них відносяться наступні суб’єкти підприємницької діяльності:

які належать до сільскогосподарських підприємств;

які займаються сільскогосподарською діяльністю (виробництво, вирощування), переробкою, збутом сільскогосподарської продукції. Ця ознака передбачає обов’язкову наявність сільскогосподарських угідь та/або земель водного фонду, у яких сума, одержана від реалізації сільскогосподарської

назад |  1  | вперед


Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Если женщина знает себе цену, значит, она ее не раз называла…
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100