Реферати українською

Правознавство, загальна термінологія - Правознавство -

Правознавство, загальна термінологія - Правознавство - Скачать бесплатно

Правознавство Загальнотеоретичні(ТДП ІДПУ філософія права політологія) Галузеві (конституційне право кримінальне) Спеціально-прикладні(суд медицина, кримінологія, суд психіатрія)

Предмет і функції ТДП Функції Гносіологічна, ідеологічна, еврістична, комунікативна, прогностична, політична, навчальна

Методологія Система метод-спосіб пізнання. Логія-наука про методи пізнання Загальнонаукові (матеріалістичний, ідіалістичний) СПЕЦ(історичний, порівняльний, логічний, абстрагування)

В загальносоц розумінні –сума природних прав людини, які виступають еталоном для створення обєктив права ПЗР знаходить пряме закріплення, опосередковане, обмежується, суперечить, залишається поза увагою.(моральне право подружньої рівності)

Субєктивне право- гарантована суспільством можливість задоволення іншими своїх потреб. Елементи-право на самостійні дії, право вимагати додержання юр обовязку, право на захист з боку держави.Види-загальні(має незалежно від іх реалізації) абсолютні(виникають внаслідок юр фактів) відносні (права, яким відповідають юридичні обовязки інших субєктів)Право орієнтує, обмежує гарантує.

Техніко-технологічні Спільне між соц : створюються людьми, створюються в інтересах людей.Своїм походженням зобовязані діяльності людей,

регулятивністьРегулят х-р права.Право має регул х-р,оскільки впливає на поведінку людей,це засіб регуль сусп відносин.В цьому полягає одна з його функцій, його соц признач, а отже-й соц цінність.Нормат х-р права. Свою регул роль право може викон оскільки містить норми права, тобто встановл правила поведінки для соц суб”єктів.Право моделює у своїх нормах поведінку цих суб”єктів.Це має місце в ситуаціях передбач нормами права, що вносять у життя людей, сусп життя, певну впорядкованість і визначеність, право вплив на сусп відносини трояким шляхом-у залежності від х-ру правил поведінки, що закріпл в диспозиціях правових норм.Одна група норм дає учасникам сусп відносин право на здійсн позит дій, вказує на можливу поведінку суб”єктів ,себто містить дозвіл.Друга встановл обов”язки фіз та юрид осіб чинити будь-які активні дії, себто містить приписи.Третя група норм вказ на необх утримуватися від певн поведінки, яка визнається протиправною, або інакше кажучи містить заборони.Загальнообов”язк правових приписів.Завдяки цій власт забезпеч реальна регулятивна роль права. Вимоги права однаково обов”язкові для усіх учасн правових відносин.Абсолютність цього постулату не підривається тим можливим зостереженням, що йдеться про адресати, до яких ці вимоги звернені.У зв”язку з цим можна сказати так:вимоги права обов”язкові для всіх тих хто опиняється в ситуації що регулюється правом.Винятки можуть мати місце, коли вони передбачені самим з-ном

формальна визначеність Право-це не розрізнена сума норм, а сист взаємопов”язаних, взаємопогоджених і взаємодіючих правил.Сист розгляд не тільки на рівні внутрішньогалузевому, коли взаємопов”язані норми що рег однорідні сусп відносини(скажімо крим, сім право та ін) але й між нормами різних галузей права. Право наділено властивостями цілісних систем, непогодженість окремих положень правових норм-аномальне явище, свідчення їх недоскональності, яка має бути як найшвидше усунена шляхом зміни чи скасування правил, що суперечать з-ну.Це виявл можливим завдяки інституту різн юрид сили, правових актів, згідно якому акт, що прийнятий будь-яким держ органом повинен повною мірою відповідати акту вищого органу, деталізуючи й конкретизуючи його. Цей останній акт у свою чергу не повинен суперечити з-ну як з вищою юрид силою, а всі вони разом-конституції як осн з-ну держ.Формально-визн х-р.Ефективна дія, реалізація норм права, їх однакове застосування можливі за однієї неодміної умови,а саме , якщо вони зафіксовані, чітко визначені у відповідних джерелах.Цьому слугує надання їм певн форми з-ну, указу, постанови тощо.Формальна визначеність правових вимог дозволяє кожному суб”єктові права звернутися до тексту акта, в якому закріплені відповідні норми права і застосувати їх адекватно вираженій у них волі законодавця чи інш органа.,який повноважно представляє державу.Формальна визначеність створ можливість наступної перевірки відповідності прийнятих рішень й вчинених дій вимогам права як держ органами,так й інш особам.Звичайно розглядувана властивість права не виключає повною мірою різночитання з-ну,але ця небезпека значно пом”якшується використ різних способів, прийомів тлумачення, які дозволяють з”ясувати справжнє розуміння і мету правового встановлення.+

функції-основні напрямки впливу на суспільні відносини. Соціальні(ідеологічна, економічна, політична)Спец юр(регулятивна, охоронна)

Норма права-заг правило поведінки, визначене встановлене і санкціоноване. Ознаки-загальнообовязковість, результат правотворчості держави, відображає державні інтереси, надає субєктам формальну рівність. Охороняється державою

Структура норми права –внутрішня будова, що характеризуєься взаємодією складових елементів Гіпотеза, диспозиція, санкція.

2-3 У правовій літературі висловлюються різні точки зору по питанню про тім, чи всі правові норми мають 3-х елементну структуру. . Розподіл юридичних норм на гіпотезу, диспозицію і санкцію вперше було запропоновано Голлунским і Строговичем . І думка зазначених авторів одержало найбільш широке поширення. Деякі автори визнають її обов'язкової, затверджуючи, що без санкцій правові норми не мають цінності, оскільки не можуть бути забезпечені за допомогою державного примуса. Вони затверджують, що санкція є в будь-якій нормі, однак вона може міститися не в тім правовому акті, у якому закріплюється диспозиція і гіпотеза тобто бути схованої. Саме так характеризуються санкції конституційних норм, що нібито міститися не в конституції, а в галузевому законодавстві. Інші автори пишуть, що наявність санкцій і гіпотез не є обов'язковим атрибутом правової норми. Деякі з них, насамперед конституційні мають настільки узагальнений характер, що діють при будь-яких умовах. Установлення ж санкцій у рамках цих норм узагалі не має змісту, оскільки їхній узагальнений характер не припускає здійснення конкретних дій. Ці норми встановлюють такі правовідносини, що характеризуються не окремими діями людей, а тривалим станом того чи іншого інституту. Черданцев у своїй роботі захищає двочленна будівля юридичної норми. Він вважає: '' ...що кожній нормі права, для того щоб бути забезпеченою примусовою силою держави, зовсім не обов'язково мати як свій структурний елемент санкцію. ...У першій частині норми установлюються факти, обставини, при наявності яких дана норма діє, а в другий - юридичні наслідки, що настають при наявності визначених гіпотезою обставин... У силу сформованої традиції друга частина регулятивних норм називається диспозицією ’’ Томашевский затверджує, що: ‘’не існує таких норм права, що складаються з трьох елементів. У цьому наочно переконує правильний аналіз по елементах будь-якої норми, до якої б галузі права вони не відносилися б. Наприклад: ‘’по витіканню терміну задавнення позову, право на позов погашається’’. У даному прикладі немає санкції’’ А більш двох століть назад класик англійської юриспруденції Г. Блэкстон виділяв у складі закону чотири частини: объявительную, що велить, сприятливу і наказательную.

Класифікація норм права Регулятивні-націлені на регулювання відносин(зобовязуючі, забороняючі, упереджуючі-надають право на вчинення певних позитивних дій) Охоронні-регламентують міру відповідальності Спеціалізовані-забезпечують дію охоронних і регулятивних норм (загальні-принципи функціонування суспільства, дефінітивні-визначення понять, декларативні-закріплюють правові принципи, оперативні-спрям на зміну, встановлення норм

Джерела права Під формами (джерелами) права розуміються способи закріплення і вираження правових норм. Джерела права – спеціальний правовий термін, що вживається для позначення зовнішніх форм вираження юридичних норм. Джерелами права є офіційні державні документи, у яких закріплюються юридичні норми. У даних актах закріплюються правила поведінки, що виходять від відповідних органів держави. Будучи закріпленими в правових нормах, ці правила здобувають загальнообов'язкове значення. Розрізняють наступні джерела права – правовий звичай – це санкціоноване державою правило поведінки, що раніше склалося в результаті тривалого повторення людьми визначених дій, завдяки чому закріпилася як стійка норма, наприклад закони 12 таблиць, закони Драконта й ін. Соціологічна й історична школи права перебільшують його роль, як джерела права – вони бачать у ньому продукт народної свідомості, а юридичний позитивізм – навпроти, вважає звичай застарілим джерелом і не має практичного значення. Юридичний прецедент (судова практика) Це сдебное чи адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якій держава надає загальнообов'язкового значення. Почав формуватися в Англії, коли королівські суди формували свою судову практику. У країнах романо-германской системи права судовий прецедент використовується для тлумачення. Нормативно-правовий акт – це акт правотворчества, у якому містяться норми права. Якщо говорити про релігійний (канонічному) праві, то зараз воно широко поширено в країнах мусульманського світу – там як джерела використовують коран, сунну, иджму і кияс.

Система джерел Джерело-джерело щодо винекнення права та шляхів розвитку, джерело інформації, джерело формування права. Санкціонований звичай-в укр санкціонування передбачає прийняття норм акту, судовий прецедент, нормативний договір-угода між 2 і біл суюєктами і вміщує правові норми-кол договір, нормативно-правовий акт-приймається в процесі правотворчості

Нормативний акт-офиційний документ, приймається уповноваженим органом, встановлює , змінює скасовує правові норми Ознаки-письмовий, юр сила, приймається органом, встановлює, змінює, обовязковість, охороняється державою.Нормативно-правовий акт-документ, що вміщує правові норим. Ознаки, Значення-інформованість населення, визначає правомірність і протиправність, умова єдиного розуміння та застосування права. В зал від сили- Закони, підзаконні акти.

Закон- норм-прав акт найвищої сили, приймається законодавчим органоми референдумом, регламентує найбільш важливі суспільні відносини.За юр силою-конституційні-конституція, зміни і доповнення.Приймаються конст більшістю 2-3. За способом прийняття-поточні, надзвичайні.

Підзаконні акти - документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону. Види-Загальні-прийм органами загальної компетенції і пошир на всю територію-постанови ВР , указ президента відомчі акти-приймаютьс яорганами центральної влади-акти міністерств, місцеві акти-приймаються місцевими-акти держадміністрації, локальні-адміністрація організації.

Нормативний договір Договір з нормативним змістом. В умовах реформування політичної й економічної систем у Росії, коли істотно розширюються повноваження суб'єктів Федерації, господарських підприємств і окремих громадян, оптимальною формою обліку різноманітного спектра інтересів стає не владний наказ з центра, а договір.

Нормативні договори одержують усе більш широке поширення в конституційній, трудовій, цивільній, міжнародній і іншій галузях права. Вони бувають внутрішньодержавними і міжнародними, установчими і звичайними, типовими і поточними.Любою договір з нормативним змістом має наступні властивості: 1) містить норму загального характеру; 2) добровільність висновку; 3) спільність інтересу; 4) рівність сторін;5) згода учасників по всіх істотних аспектах договору; 6) еквівалентність і, як правило, возмездность; 7) взаємна відповідальність сторін за чи невиконання неналежне виконання прийнятих зобов'язань; 8) правове забезпечення'.На відміну від операцій-договорів-угод, нормативний договір не носить персоніфікованого, індивідуально-разового характеру, його зміст складають правила поведінки загального характеру — норми.Найбільш розповсюдженим прикладом такого роду актів є колективний договір між адміністрацією підприємства і профспілковою організацією, що представляє трудовий колектив. Він виконує дуже значну роль при регулюванні трудових відносин.

Правовий звичай-санкціоноване правило поведінки, що утвердилось в суспільстві як простий звичай в результаті багаторазового повтореня впродовж тривалого часу і стало традицією та потрапило в коло державних інтересів Романо-германська система

Систематизація законодавства-діяльніст держ та недерж структурпо забезпеченню системності законодавства шляхои приведення в єдину системуКонсолідація-зведення близьких за змістом на в єдиний акт кодифікація-поєднання шляхом видання єдиного узгоджнгого акту (Кодекси, статути)Риси-діяльністьорганів держави, не може бути делігованою, вміщує елементи правотворчості.Різновиди-галузева, міжгалузева, загальна. Має офіц характер Інкорпорація-обєднання відповідно до системи в єдиних збірниках. Офіційна(хрогнологічна, тематична)неофіційна

Дія НА у часі Починається з моменту набрання чинності. Закінчується скасуванням або заміни новим актом. Через певну кількість дніввід дня опублікування, Офіційний вісник україни, урядовий курєр, відомості ВР. Від дня опублікування, з точно визначеної дати, від дня підписання, Зворотна сила закону.

Дія у просторі-нв всій території держави або на частині. Яка обумовлена законом

Дія за колом осіб-діють стосовно громадян, іноземці, без громадянства, іноземці не можуть призначатися на певні посади, служити в армії

Екстереторіальність-вилучення з-під кримінальної відповідальності, цивільної, адмін тих чи інших категорій осіб, непоширення на ті чі інші території законів держави,

Правова система/права Система права - це внутрішня структура права, що складається з взаємопогоджуваних норм, інститутів, подотраслей і галузей права. Системний пристрій права означає, що воно являє собою цілісне утворення, що складається з безлічі елементів, що знаходяться між собою у визначеному ієрархічному зв'язку. Системна організація права має важливе значення як для законодавця (приймаючи нормативний акт, правотворческий орган зобов'язаний гармонійно «уключити» його в існуючу систему права, не порушуючи її цілісності), так і для правоприменителя (системний принцип права в сфері правоприменительной діяльності дозволяє правильно витлумачити і застосувати норму права). Істотний вплив системності права і на процес систематизації (упорядкування) законодавства. Риси системи права: - її первинним елементом виступають норми права, що поєднуються в більш великі утворення - інститути, подотрасли, галузі; - її елементи несуперечливі, внутрішньо погоджені, взаємопов'язані, що додає їй цілісність і єдність; - вона обумовлена соціально-економічними, політичними, національними, релігійними, культурними, історичними факторами; - має об'єктивний характер, тому що залежить від об'єктивно існуючих суспільних відносин і не може створюватися по чисто суб'єктивному розсуді людей.Правова система: поняття і зміст

Правова система – це конкретна історична сукупність права, законодавства, юридичної практики і правової ідеології окремої чи країни гос. утворення. У світі 200 країн і 500 правових систем різного рівня. Зміст ПС – правопонимание, правотворчество, правовий масив (законолательство, підзаконні акти итп). Павовая реалізація (механізм реалізації права) і правова культура і правове поводження (результат дії права, тобто відношення до права взагалі). Існують 4 основні групи правових систем: Одноуровневые ПС (тобто унітарні держави), дворівневі ПС (виділяються автономії і суб'єкти федерацій), Трехуровневые (напр. Тюменська обл і Красноярський край, де усередині ще одне автономне утворення), і рівнобіжна правова система (Індія) – там одночасно індуське право й індійське право діє (те ж в Ізраїлі і Японії). Правові системи групуються на правові родини, по сукупності національних правових

Система права- це внутрішня будова права як системи правових норм. Внутрішня форма (структура) права характеризується єдністю його складових частин, диференціацією права на відносно відокремлені складові наявністю різних видів зв’язків норм права та їх об’єднань між собою (соціальних, ідеологічних, юридичних, державних та ін.). І. За характером і змістом впливу норм права на суспільні відносини правові норми поділяють на регулятивні охоронні соціальними зв’язками, що регулюють норми права координаційн субординаційні особливостей предмету і методу правового регулювання міжгалузеві комплекси;галузі;підгалузі;інститути прав Міжгалузеві комплекси – об’єднують в собі деякі галузі, підгалузі, інститути права Морське, природоохоронне Галузь права – це складова частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмету і методу правового регулювання Підгалузь права – це складова частина галузі права, яка об’єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду Інститут права – це таке угруповання норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин

Предмет правового регулювання - це здійснюваний за допомогою системи спеціальних асобів нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування Предметом правового регулювання є суспільні відносини, що регламентуються за допомогою права чи об’єктивно потребують такого регулювання.: Метод правового регулювання визначають як способи впливу права на певну сферу життєдіяльності суспільства. В залежності від співвідношення прав та обов’язків суб’єктівІмперативний метод, що чітко встановлює права та обов’язки суб’єктів, не надаючи можливості вибору варіанту поведінки Диспозитивний метод, що визначає лише варіанти можливої поведінки, надаючи можливість суб’єктам вибрати той з них, який найбільш повно ваідповідає їх інтересам. В залежності від особливостей суб’єктів Загальнодозвільний метод, що регламентує поведінку фізичних осіб і надає можливість вчиняти будь-які дії, що не заборонені;Спеціальнодозвільний метод, що регламентує поведінку посадових та юридичних осіб і надає можливість вчиняти лише ті дії, які безпосередньо передбачені правом.

Характеристика змісту основних галузей права Галузь права – це складова частина системи права, відносно самостійна сукупність його норм, об’єднаних загальністю предмету і методу правового регулювання. Галузь права поділяється на підгалузі та інститути права.Систему права України складають галузі державного, адміністративного, фінансового, земельного, цивільного, трудового, сімейного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального

Правовий інститут, підгалузь Галузь права - це складова частина системи права, від­носно самостійна сукупність його норм, об'єднаних загаль­ністю предмета і методу правового регулювання. Галузь права поділяється на підгалузі та інститути права.Шдгалузь права - це складова частина галузі права, яка об'єднує норми права, що регулюють суспільні відносини певного виду. Прикладом підгалузі цивільного права є ав­торське і винахідницьке право, фінансового права - банків­ське право.Інститут права - це таке угруповання норм права певної галузі чи підгалузі, що регулює конкретний вид чи сторону однорідних суспільних відносин. Наприклад, у цивільному праві є інститут права власності, норми якого регулюють відносини власності.Іноді деякі відносини регулюються нормами різних галу­зей права, тому ці норми утворюють комплексний інститут права. Це так звані вторинні угруповання системи права. До них, крім комплексних інститутів, належать міжгалузеві комплекси, які об'єднують деякі галузі, підгалузі та інститу­ти права. До міжгалузевих комплексів слід віднести мор­ське, природоохоронне право. Вони об'єднують групи норм цивільного, адміністративного, процесуального, криміналь­ного права і т. ін.

Публічне/приватне право Публічне право -- сукупність правових норм, які регулюють відноси­ни у сфері загальнодержавного, сукупного інтересу громадян (порядок організації та функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, захист суверенітету, питання міждержавних відносин, правопорядку, територіального устрою тощо).Приватне право — сукупність правових норм, що регулюють відноси­ни у сфері приватного інтересу (майнові, шлюбно-сімейні, трудові відно­сини).

Понятя, способи та форми реалізації права Реалізація норм права – це втілення положень правових норм у фактичній поведінці (діяльності) суб'єктів права Норми права можуть бути реалізовані у різних формах:у правовідносинах і поза ними;з участю державних органів та без них. форми реалізації норм права: додержання, виконання, використання, та застосування правових норм. Додерж-субєкт утримується від порушення заборон, виконання-субєкт діє відповідно до юр норм. Використання-субєкт вирішує користуватись нормою чи ні, застосування-діяльність органів держави

Механізм правового регулювання система правових засобів, за допомогою яких забезпечується результативна дія права на суспільні відносини. елементів Норма права – основний елемент МПР, що визначає зміст прав та обов’язків суб’єктів.Нормативно-правовий акт – документ, що всміщає правову норму,.Юридичні факти – конкретні життєві обставини, що викликають необхідність виконання обов’язків чи реалізації прав,.Правовідносини – конкретні життєві відносини, що виникають, змінюються чи припиняються на підставі правової норми за наявності необхідних юридичнтх фактів.Акти реалізації права – документи чи реальні дії, що регламентують прцес реалізації правової норми шляхом її використання, виконання, дотримання чи застосування.Акти тлумачення – документи, що є необхідними для реалізації норми, яка має нечіткий чи недосконалий зміст.Законність – досягнення певного рівня реалізації законоположень.Правосвідомість – реалізація права в процесі усвідомленої поведінки суб’єктів.Юридична відповідальність – покладення певного різновиду примусових засобів на суб’єктів, що вчиняють протиправні діяння.

Застосування права як форма його реалізації Застосуванню норм права притаманний державно-влад­ний характер. Застосування - один з видів державної діяль­ності і здійснюється від імені держави чи уповноважених нею суб'єктів. Тому його результати є обов'язковими для всіх адресатів. Застосування норм права завжди має активний творчий характер, про що свідчить багатостадійність цього процесу. Правозастосування здійснюється згідно з чітко визначе­ною нормами права процедурою, Процес застосування норм права завершується виданням правозастосовчого акта Застосування норм права буде правильним та ефектив­ним лише тоді, коли цей процес відповідатиме таким умо­вам:законність, обгрунтованість

Стадії процесу застосування юридичних норм Перша стадія – це встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання або вирішення. Друга стадія зводиться до вибору та встановлення аутентичності тексту норми права (юридична кваліфікація). На цій стадії встановлюється, на основі змісту якої норми права повинна розглядатися дана конкретна ситуація Третя стадія – це прийняття рішення по справі. Ця стадія пов’язана із застосуванням норм права, на яких оформлюються результати всієї правозастосовчої діяльності. Прийняте рішення знаходить свій вираз в акті застосування права Четверта стадія застосування норм права – заключна, на якій здійснюються фактичні дії, завдяки чому норма права, її настанови впроваджуються в життя. Наприклад, студент, зарахований до ВУЗу, починає навчання у навчальному закладі.

акти застосування права це документи, які приймаються в результаті розгляду конкретної справи. Їх призначенням є встановлення конкретних фактів, що спричиняють виникнення чи зміну правовідносин Приймаються лише державними обовязкові Має чітко визначену форму та атрибути Розрахований на однократне застосування Не має зворотньої сили; можебути оскаржений За призначенням:регулятивні охоронні За характером приписів, що вміщуються в актах уповноважуючі забороняючі зобовязуючі За суб’єктами Акти парламенту;Акти глави держави;Акти Уряду;Акти міністерств, відомств та державних комітетів;Акти судових органів;Акти прокуратури;Акти правоохоронних органів; За формою виразу:Постанови;Укази;Розпорядження;Рішення;Накази;Ухвали; Подання;Вироки;Висновки

Тлумачення діяльність органів держави, посадових та фізичних осіб, що здійснюється з метою уяснення та пояснення змісту правової Способи тлумачення – це система прийомів мислення та діяльності, що використовується для визначення змісту правової норми Граматичний – уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з іншими нормами в системі права. Логічний – надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія,Історичний – визначає зміст норми через характеристику конкретних історичних умов її прийняття;Спеціально-юридичний – надає можливість визначити зміст спеціальних юридичних термінів та правової техніки;Функціональний – визначає зміст припису через аналіз факторівта умов, в яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.За обсягом-буквальне, поширювальне, обмежувальне За субєктами-офіційне(аутентичне, легальне, казуальне) Неофіційне-доктринальне, повсякденне

Прогалини у праві це відсутність норм права (або їхніх частин), що регулюють конкретні суспільні відносини у то­му разі, якщо воно підлягає сфері правового регулювання. Засобом усунення, тобто остаточної ліквідації прогалин у праві, є видання компетентним органом правових норм, яких бракує. Аналогія закону - це застосування для врегулювання да­них відносин закону, що регулює аналогічні (близькі за зміс­том) відносини. аналогію пра­ва, тобто вирішення конкретної справи на основі загальних ідей і принципів права (гуманізму, справедливості, рів­ноправ'я і т. ін.).

Правовідносини це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов’язані суб’єктивними правами та юридичними обов’язками. Юридичний зміст правовідносин – це зафіксовані у нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків. За функціональною спрямованістю норм права регулятивні, в яких поведінка суб’єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто є правомірною; охоронні – виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів як реакція держави на таку поведінку. За рівнем індивідуалізації суб’єктів відносні – в яких точно визначені права і обов’язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов’язаних (покупець і продавець абсолютні – в яких визначена лише одна сторона – носій суб’єктивного права, а всі інші визнаються зобов’язаними не заважати здійсненню ним своїх правЗа галузями норм права За кількістю суб’єктів прості складні За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами односторонні, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов’язки двосторонні За характером дій зобов’язаного суб’єкта активні, в яких зобов’язаний суб’єкт мусить вчинити певні дії пасивні/утриматись

Субєкти правовідносин це учасники правових відносин, які мають взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Здатність суб'єкта бути учасником правовідносин нази­вається правосуб'єктністю. Суб'єктами правовідносин (суб'єктами права) можуть бути:фізичні, юридичні , організації, соціальні спільностіЮр особи-ознаки, комерційні/не

Правоздатність. Види Правоздатність - це обумовлена нормами права здат­ність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обо­в'язки. загальна правоздатність - загальна здатність суб'єкта мати права і обов'язки, закріплені у нормах права. У людини загальна правоздатність виникає з моменту її народження і припиняється з її смертю;б) галузева правоздатність - здатність суб'єкта мати права та обов'язки, закріплені певною галуззю права, адже в різних галузях права строки виникнення правоздатності ви­значаються по-різному;в) спеціальна правоздатність - здатність суб'єкта мати права та обов'язки, що виникають з факту займання певної посади (президента, судді, водія громадського транспорту тощо).

Дієздатність. Види Дієздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки залежить від віку, стану здоровя освіти Однією з форм прояву дієздатності є деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Рівень деліктоздатності залежить від тих самих факторів, що й рівень дієздатності.

Обмеження правоздатності Конституційне право-18, адмін-16, кримінальне-16/14сімейне-ч-18, ж-17.Види осіб-повністю дієздатні, обмежено, недієздатні, обмежено за рішенням суду, визнаних судом недієздатними. Дієздатність припиняється зі смертю

Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за вчинене равопорушення.

Об'єкт правовідносини – це явища навколишнього світу, із приводу яких виникають суб'єктивні права і суб'єктивні юридичні обов'язки1) матеріальні цінності (речі, предмети, цінності), характерні го­ловним чином для цивільних, майнових правовідносин (купівля-про-даж, дарування, позика, обмін, зберігання, заповіт та ін .);2) нематеріальні особисті цінності (життя, честь, здоров'я, гідність, свобода, безпека, право на ім'я, недоторканість особи), типові для кри­мінальних і процесуальних правовідносин;3) поведінка, дії (бездіяльність) суб'єктів, різного роду послуги і їх ре­зультати. Це головним чином правовідносини, які складаються у сфері побутового обслуговування, господарської, культурної та іншої діяльності;4) продукти духовної творчості (твори мистецтва, літератури, живо­пису, скульптури, музики, а також наукові відкриття, винаходи, раціона­лізаторські пропозиції — все те, що є результатом інтелектуальної праці);5) цінні папери, офіційні документи (облігації, акції, векселі, лоте­рейні білети, гроші, приватизаційні чеки, паспорти, дипломи, атеста­ти). Вони можуть стати об'єктом правовідносин при їх втраті, оформ­ленні дублікатів, поновленні.

Юр факти це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення правовідносин За юридичними наслідками правоутворюючі – на основі яких суб’єкти набувають певних прав та обов’язків (при досягненні певного віку – право брати участь у виборах депутатів); правозмінюючі – що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов’язків правоприпиняючі – що ліквідують певні права і обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів За складом прості – що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків складні – що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків За тривалістю у часі одноактні – що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд); триваючі (або юридичні стани) – тривала у часі ознака (перебування у шлюбі) події – відбуваються незалежно від волі суб’єктів (стихійне лихо За відношенням до волі суб’єктів дії – відбуваються по волі суб’єкта:правомірні – відповідають вимогам норм права;протиправні – не відповідають вимогам правових норм.

Правомірна поведінка Правомірне поводження - це діяння суб'єктів, що відповідає нормам права і соціально корисним цілям. Ознаки правомірного поводження: - знаходиться у встановлених законодавством рамках (формальний аспект); - соціально корисно, не суперечить суспільним інтересам і цілям, що складає його об'єктивну сторону (змістовний аспект); - є усвідомленим, що складає його суб'єктивну сторону. Правомірне поводження по ступені соціальної значимості підрозділяється: 1) на необхідне (служба в армії); 2) бажане (наукова і художня творчість); 3) припустиме (відправлення релігійних культів). Найбільш поширена класифікація правомірного поводження в залежності від його мотивів (суб'єктивної сторони), відповідно до яких воно підрозділяється: 1) на соціально-активне (це вища форма правомірного поводження, що виражається у високому рівні правосвідомості і правової культури, відповідальності і добровільності. Тут суб'єкт діє не через страх перед покаранням і не через заохочення, а на основі переконання в необхідності і доцільності правомірного поводження. Цей вид поводження найбільше соціально значимо, тому що зв'язаний з реалізацією не тільки особистого, але і суспільного інтересу, з боротьбою за реальне твердження в житті принципів права, законності, порядку); 2) конформістське (це діяння, засноване на підпорядкуванні правовим розпорядженням без їх глибокого і всебічного усвідомлення, без високої правової активності); 3) маргінальне (це діяння, що теж відповідає правовим розпорядженням, але відбувається під впливом державного примуса, через страх перед покаранням

Правопорушення суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність суб’єктом його є деліктоздатна особа необхідною ознакою суб’єктивної сторони є вина в формі умислу чи необережності об’єктивна сторона правопорушення відповідає на запитання, яким саме чином скоєно правопорушення оюєкт-суспільні цінності За ступенем суспільної небезпеки: злочини провини За належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права За клом осіб: особові колективні За характером правових приписів:нормативно-правові, дисциплінарні Цивільні провини – це суспільно небезпечні порушення майнових і пов’язаних з ними особистих відносин, які регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права Адміністративні провини – це суспільно небезпечні вчинки, які посягають на громадський або державний порядок Дисциплінарні провини – це суспільно небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств

Склад правопорушення це сукупність передбачених у законі ознак, при наявності яких діяння визнається правопорушенням. є об'єкт, суб'єкт, об'єктивний та суб'єктивний боки правопорушення. Об'єкт правопорушення - це ті суспільні відносини, які охороняються правом і на які дане правопорушення посягає Суб 'єкт правопорушення - це особа, яка вчинила право­порушення Об 'єктивний бік правопорушення - це зовнішнє виражен­ня протиправного діяння, те, як воно виявилось у реальній дійсності Суб'єктивний бік правопорушення характеризує внут­рішнє психологічне ставлення суб'єкта до вчиненого проти­правного діяння та його наслідків

Причини правопорушень егоїстичне, егоцентристське ставлення до суспільства, за якого усвідомості індивіда превалює бистий інтерес на шкоду
інтересам інших людей, нехтування цих інших інтересів і
намагання будь-якою ціною задовольнити свій особистий інтерес
(особливо при вчиненні корисливих злочинів);десоціалізація, деідеологізація і аморалізаціякремихіндивідуумів,що зв'язані з небажанням рахуватися (зважати) з суспільниминастановленнями (особливо при вчиненні злочинів проти
громадської безпеки та громадського порядку);матеріально-побутові злигодні та несприятливийзбігособистихнегод;психосоматичний стан, що відхиляється від норми, - сп'яніння,недостатня розвиненість;неадекватне реагування на факти та обставини соціальногосередовища;політичне хибні (помилкові) уявлення, що склалися під впливом
пропагандистських стереотипів минулого і неадекватного
витлумачення негативних явищ дійсності

Ретроспективна відповідальність полягає в закріпленому у законі обоє 'язку правопоруш­ника перетерпіти з боку держави певні негативні наслідки (санкції) за скоєне ним правопорушення Основними ознаками ретроспективної юридичної відпо­відальності є те, що вона за своєю сутністю є негативною реакцією держави на скоєне правопорушення;• забезпечується до застосування державним примусом;• застосовується лише до суб'єктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення;Цілі-компенсація , профілактика, покарання

Мета та принципи ЮВ . Юридична відповідальність характеризується множинністю цілей, її цілями є:1) правоохорона, тобто охорона від будь-яких посягань:прав та свобод людини і громадянина, які закріпленіКонституцією країни;прав та охоронюваних аконом інтересів підприємств,установ, організацій, незалежно від форм власності;

- прав та Інших цінностей, що характеризують громадянське суспільство і державу, яка підпорядкована служінню цьому суспільству;правовідновлення, тобто відновлення порушених прав;виправлення та перевиховання правопорушників;попередження правопорушень;5) зміцнення законності, правопорядку, підвищення правової
культури.встановлення відповідальності лише за конкретні винні вчинкиучасників суспільних відносин, нормативне визначені у законі;чітке нормативне визначення в законах виду та межвідповідальності;справедливість;доцільність;індивідуалізація відповідальності;невідворотність відповідальності (покарання);швидкість настання відповідальності;процесуальна регламентованість відповідальності

Види та зміст відповідальності Кримінальна відповідальність -- різновид ретроспективної відпові­дальності, що полягає у застосуванні до винної у вчиненні злочину фізичної особи виду й міри кримінального покарання.Адміністративна відповідальність — накладення на винних фізич­них (юридичних) осіб, які порушили правила поведінки, адміністра­тивних стягнень, що створюють для цих осіб (колективів) несприят­ливі наслідки особистого, майнового, морального та іншого характе-РУ-Цивільно-правова відповідальність — накладення цивільно-право­вих стягнень (неустойки, штрафу, пені і відшкодування збитків) на фізичну чи юридичну особу за невиконання або неналежне виконання зобов'язань або за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення деяких особистих немайнових прав (честь, гідність осо­би та ін.).Дисциплінарна відповідальність -- різновид ретроспективної юри­дичної відповідальності особи за порушення норм права, що регулю­ють відповіднудисципліну, і застосування до порушника дисциплінар­них стяг нень. Розрізняють такі види дисциплінарної відповідальності: державну, трудову, військову, навчальну та ін.Матеріальна відповідальність працівників — різновид ретро­спективної юридичної відповідальності працівника за майнову (матеріальну) шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслі­док порушення покладених на нього трудових обов'язків.Конституційно-правова відповідальність -- різновид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, її суб'єктами можуть бути органи державної влади (насамперед вищі орга­ни держави та їх посадові особи), а також фізичні особи.

Заходи які не є відповідальністю До примусових заходів, які не є вираженням юридичної відповідальності, відносяться, передусім, ті, що є своєрідною "альтернативою" юридичної відповідальності, коли з огляду на певні характеристичні особливості суб'єктів діянь закон виключає (як і елементарний здоровий глузд) можливість застосування заходів відповідальності. До них відносяться також заходи безпосереднього впливу, що іноді близько стоять до заходів відповідальності, але істотно, принципово від них відрізняються. Це можуть бути й заходи, що не мають точок дотикання з правопорушеннями.Коли подивитися на систему інших (які не є вираженням відповідальності) заходів примусового характеру під кутом зору їх зв'язку з правопорушеннями та юридичною відповідальністю, то їх можна класифікувати по таких групах:1) додаткові до юридичної відповідальності;2) заміняючі юридичну відповідальність (еквівалентні) заходи;3) упереджуючі правопорушення;4) припиняючі правопорушення;5) забезпечуючі можливість юридичної відповідальності та досягнення її цілей;6) не обов'язково зв'язані з правопорушенням;7) не зв'язані з правопорушенням.

Процедури. З інститутом юридичної відповідальності щільно пов'язані й правові норми, що визначають порядок, процедуру, процес здійснення самого притягнення до ідповідальності. Правосуддя, взагалі юрисдикційна діяльність (від латинського слова, що означає 'проголошую право") досягають мети лише за умови, коли відбуватимуться у порядку і формах, із додержанням гарантій,визначених процесуальним законодавством. Завдяки щ забезпечується можливість встановлення об'єктивної істини у справі про правопорушення, без чого втрачається сенс самої юридичної відповідальності.Кримінальний процес, цивільний процес, господарсько-судовий процес, адміністративні і дисциплінарні провадження тощо потре­бують ретельного дотримання законності. Ігнорування, нігілістичне ставлення до процесуальних норм створює грунт для протизаконних покарань, сваволі, руйнування правопорядку. Спеціальні закони Кримінально-процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Господарський процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення - докладно регламентують юрисдикційну процедуру, процес розгляду і розв'язання справи.Так, скажімо, кримінальний процес складається з таких процесуальних стадій:порушення кримінальної справи;попереднє розслідування, яке провадиться в одній з двох
форм - дізнання та попереднє слідство;віддання до суду;судовий розгляд у суді першоїінстанції,якийскладається з декількох частин - підготовча частина,
судове слідство, дебати сторін (судові дебати), останнє
слово підсудного, постанова (винесення) вироку,
оголошення вироку (до речі, в разі необхідності можливе
поновлення розгляду справи, починаючи з судового
слідства, у будь-який момент, включаючи постанову
вироку);розгляд справи в апеляційній інстанції (апеляційне про­
вадження);розгляд справи в касаційній інстанції (касаційне про­
вадження);перегляд справи за нововиявленими обставинами;виконання вироку, ухвали та постанови суду.Рішення у справі, що розглядається у кримінальному процесі, виносяться лише на підставі фактичних даних (доказів), які одержані з джерел,