Реферати українською

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки - Правознавство -

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки - Правознавство - Скачать бесплатно

страхувальника або третьої особи. Випадки звільнення страховика від обов’язку з відшкодування шкоди передбачені в п. 12 Положення.

Страховик має право вимагати відшкодування проведених страхових виплат від третьої особи, страхувальника або особи, що керувала транспортним засобом у таких випадках:

навмисного заподіяння шкоди третій особі;

керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

3) відсутності посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

4) якщо винуватець покинув місце дорожньо-транспортної події на порушення встановлених правил;

5) якщо страховий випадок стався через невідповідність технічного стану і устаткування транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху України;

6) якщо страхувальник або третя особа подали страховикові недостовірні відомості.

Особи, які експлуатують транспортний засіб без договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, в разі заподіяння шкоди відповідають за ст. 1187 ЦК України [8].

Основною перевагою укладання договорів з урахуванням форс – мажорних обставин є саме виважений їх перелік. Підставами, на розсуд сторін, можуть визначатись і особливі умови звільнення (наприклад, встановлена кількість опадів, за котрих переправа вантажу буде недоцільною) або інші уточнюючі обставини, які визначаються для того, щоб запобігти подвійному їх трактуванню.

Необхідно зауважити, що форс – мажор існує лише у договірних зобов’язаннях, тоді як непереборна сила охоплює всю сферу цивільно – правових зобов’язань як договірних, так і деліктних (не договірних). Як вбачається форс – мажор суттєво відрізняється від непереборної сили і у першу чергу конкретністю, яка значною мірою спрощує регулювання відносин при виникненні обставин звільнення від відповідальності [2].

Форс – мажорні обставини завжди припускають відсутність вини сторін, тому їх настання є підставою звільнення сторони від відповідальності за невиконання зобов’язання. При цьому вона не відшкодовує іншій стороні збитки. Але навіть, якщо до контракту включене застереження про джерела підвищеної небезпеки або форс – мажору, і обумовлена в контракті обставина настала, сторона не звільняється від відповідальності автоматично. Сторона, яка бажає зняти з себе відповідальність, має довести, що саме ця обставина:

дійсно перешкодила виконанню договору;

знаходилася поза контролем сторони, що не виконала зобов’язання.

Ступінь захисту від відповідальності залежить від застосувального права. Наприклад, контракт, який регулюється шведським законодавством підпадатиме під вузьку доктрину звільнення від відповідальності. Згідно зі шведським законодавством, сторона звільняється від виконання зобов’язання лише тоді, коли виконанню заважали дуже обтяжливі обставини, по суті, такі, що прирівнюються до Світової війни. Навпаки, контракт, який регулюється законодавством країн, що розвиваються, скоріш за все буде підданий дуже дозвільній доктрині звільнення від відповідальності. Однак ніщо не заважає сторонам самостійно передбачити або уточнити перелік обставин, які сторони будуть вважати форс – мажором, якщо застосувальне право з якихось причин не влаштовує сторони у частині визначення ним форс – мажорних обставин, враховуючи звичайно, обов’язкові норми цього права [1].

При складанні форс – мажорного застереження в контракті необхідно чітко визначити, що наведений перелік не є вичерпним і може включати всі інші обставини, які відповідно до застосувального права підпадають під поняття форс – мажору. Слід мати на увазі, що суди досить часто відмовляють у звільненні від відповідальності стороні, яка постраждала від конкретної обставини, якщо вона є несхожою з перерахованими в застереженні обставинами. Уникнути цієї проблеми можна – в застереженні слід передбачити, що воно охоплює будь – яку іншу надзвичайну обставину, незалежно від її схожості з перерахованими в ньому обставинами. Сучасний приклад застереження можна подивитися у Додатку В.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідаль­ності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого. У першому випадку слід довести:

а) наявність обставин неперебор­ної сили;

б) її надзвичайний характер;

в) не­можливість попередити за даних умов;

г) при­чинний зв'язок між даною обставиною і зав­даною шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого [5].

До обставин, що звільняють володільця дже­рела підвищеної небезпеки від відповідальнос­ті за завдання шкоди, ЦК також відносить уми­сел потерпілого. Наприклад, громадянин кида­ється під колеса автомашини, внаслідок чого йому завдано ушкодження здоров'я. Потерпі­лий передбачав і бажав настання шкідливих на­слідків. За цих обставин відшкодування шко­ди потерпілому з боку володільця джерела під­вищеної небезпеки було б невиправданим.

Груба необережність потерпілого та матері­альне становище фізичної особи — володільця джерела підвищеної небезпеки є підставами зменшення розміру відшкодування (див. комен­тар до ст. 1193, ДК) [6].

Щодо оператора ядерної установки, він звільняється від деліктної відповідальності, якщо ядерний інцидент виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання. Якщо оператор доведе, що ядерна шкода виникла повністю або частково внаслідок грубої недбалості якій завдана шкода, або внаслідок дії чи бездіяльності такої особи з наміром завдати шкоду, оператор за рішенням суду може звільнятися повністю або частково від обов’язку відшкодування шкоди, завданої такій особі [8].

Відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється Зако­ном України від 28 лютого 1991 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ядерна шкода підлягає відшкодуванню ви­ключно у формі грошової компенсації. Вона може бути відшкодована на підставі договору про відшкодування ядерної шкоди або рішен­ня суду. Так договір про відшкодування ядерної шкоди укладається між оператором з потерпілим за участю страховика (Іншого фінан­сового гаранта). Він потребує нотаріального посвідчення та повинен бути зареєстрований у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Укладаючи договір про відшкодування, потерпіла особа здійснює своє право на відшкодування ядерної шкоди. У разі недосягнення згоди між сторонами спір про відшкодування ядерної шкоди вирішується судом [8].

Відшкодування ядерної шкоди також вклю­чає кошти, які виплачуються з фондів соціального страхування та соціального забезпечення, фондів медичного страхування, а також кошти, які виплачуються у разі нещасного випадку на виробництві або на випадок професійних захворювань. Фонди, за рахунок яких здійснено відшкодування, та організації, які виплатили зазначені суми на відшкодування ядерної шкоди, мають право регресного позову до оператора. Оператор має право регресу лише у двох ви­падках: а) якщо це право передбачено письмовою угодою; б) проти фізичної особи, яка діяла або не діяла з наміром завдати шкоди, якщо в результаті дії або бездіяльності цієї особи стався ядерний інцидент [8].

Висновки

Проаналізувавши літературу з даної проблеми можна зробити такі висновки, що:

питання про відповідальність, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки не достатньо висвітлено у сучасній юридичній літературі;

існують різні визначення джерел підвищеної небезпеки та різні її види.

Визначення основних критеріїв звільнення від цивільно – правової відповідальності допоможе належним чином врегулювати відносини у цій сфері, а також обумовить недопущення зловживань та іншої діяльності недобросовісних учасників зобов’язань, що сприятиме зміцненню законності при укладанні договорів. Адже належне виконання договорів – це запорука стабільності економіки держави.

При формулюванні умов зовнішньоекономічного контракту про джерела підвищеної небезпеки сторони мають враховувати вимоги національного права, а також положення міжнародних угод, які застосовуються до контракту.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для ви­никнення відповідальності:

а) наявність шкоди;

б) протиправна дія заподіювача шкоди;

в) наяв­ність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Список використаної літератури

Баранова Л.Н. Понятие «неопределимая сила» и «форс - мажор» и их соотношение в гражданском праве // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. - № 11. – С. 13 – 15

Баранова Л.Н. Обставини, які звільняють від відповідальності в цивільному праві: Автореф. дис. канд.. юрид. наук. – Харків, 1998. – С 18

Боровська І. Зміст права на безпечне для життя і здоров’я довкілля як особистого цивільного права // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, Національна Академія 2004. – С. 265 – 267

Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №41. – С. 1264 - 1310

Кокот К. Форс – мажорне застереження у зовнішньоекономічному контракті: проблеми формулювання // Юридичний журнал. – листопад. - №11 (17). – 2003. – Юстиніан. – С. 71 – 74

Цивільне право України: Підручник: У 2 книгах/ О.В. Дзера (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. 2 – е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – кн. 1. – 659 – 664; кн. 2. – С. 526 – 535

Цивільний Кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.

Цивільний Кодекс України: Коментар /за ред. Харитонова Є.О. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2003. – С. 752 – 754, 771 – 775

Новицький И.Б. Римское право. – М., 1994. – С. 153

О. Хлонь Форс – мажор та непереборна сила: їх розмежування у цивільному праві // Право України. – 2005. - № 1. – С. 112 – 114

Додаток А

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяль­ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, меха­нізмів та обладнання, використанням, збері­ганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і во­гненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійців­ських порід тощо, що створює підвищену не­безпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на від­повідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механіз­мом, іншим об'єктом, використання, зберіган­ня або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'­єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його ви­користання, зберігання або утримання, зобов'я­зана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню ін­шою особою транспортним засобом, механіз­мом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяль­ністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне зна­чення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є дже­релом підвищеної небезпеки, відповідає за зав­дану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого [7].

Додаток Б

Стаття 1188. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки

1. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кіль­кох джерел підвищеної небезпеки, відшкодо­вується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій зав­дано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодуван­ня визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

2. Якщо внаслідок взаємодії джерел підви­щеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зо­бов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини [7].

Додаток В

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов’язань за цим договором, якщо воно є наслідком обставин, які містяться у переліку наведеному нижче, але не обмежуються ним: стихійного лиха (наприклад, пожежі, повені, землетрусу, негоди, замерзання моря); військових конфліктів, військових переворотів, терористичних актів, включаючи біологічну та хімічну війну, спалахів інфекційних захворювань, епідемій, карантинів закриття морських проток, що лежать на звичайному морському шляху між портами відвантаження та розвантаження, громадянських хвилювань, масштабного страйку, обставин, що стали наслідком приписів, розпоряджень, наказів уряду або президента чи інших адміністративних або урядових обмежень, включаючи, але не обмежуючи, заборону експорту й імпорту або інше ліцензування, які впливають на виконання зобов’язань сторонами за цим договором, та інших обставин, що не залежать від волевиявлення і контролю сторін, незалежно від того, чи є вони схожими з перерахованими вище обставинами, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання цього договору за умови, що сторона, яка не виконала зобов’язання, вжила всіх можливих заходів для запобігання настанню цих обставин [5].