Реферати українською

Ситуація з комерційними банками в Україні - Банківська справа -

Ситуація з комерційними банками в Україні - Банківська справа - Скачать бесплатно

фінансового стану комерційного банку не викликає сумнівів навіть у скептиків. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по створенню і широкому застосуванню на практиці методик НБУ по рейтинговій оцінці фінансового стану комерційних банків і вдосконалення вже існуючих підходів до аналізу їх діяльності.

Заходи Нацбанку по перебудові платіжної системи.

Головною проблемою банківської системи України найближчим часом залишається подолання галопуючої інфляції і стабілізація національної грошової одиниці - гривни. Очевидно, що в таких умовах виключно монетарними чинниками подолати інфляцію неможливо, тобто стабілізація грошової системи неможлива без стабілізації економіки, а останнє залежить від стабільної національної валюти. У цьому перебуває складність проведення майбутньої грошової (гривневої) реформи.

Серед першочергових завдань Національного банку України та комерційних банків сьогодні варто виокремити такі:

постійна капіталізація банків шляхом залучення додаткового акціонерного капіталу, капіталізації їх прибутку та реорганізації ? злиття або приєднання; проведення банками виваженої кредитної політики з обов'язковим урахуванням напрямів та специфіки діяльності, а також тенденцій розвитку регіонів, у яких розташовані банки та розміщені їх кредитні ресурси;

удосконалення системи реєстрації банків та порядку ліцензування банківських операцій, приведення їх у відповідність з Базовими принципами ефективного нагляду за банківською діяльністю, розробленими Базельським комітетом з питань банківського регулювання;

здійснення ефективної валютної політики, орієнтованої на розвиток валютного ринку з метою забезпечення конкурентного середовища та скорочення витрат на фінансове посередництво;

встановлення жорсткого контролю за регулюванням ліквідності комерційних банків;

розробка стратегії довгострокової життєздатності великих банків на основі програм збільшення їх капіталу та реструктуризації активів;

подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами у торговельній, побутовій та інших сферах обслуговування населення, у сфері споживчої кооперації шляхом створення системи електронних пластикових карток, переказів доходів громадян на вклади і розрахункові рахунки

в банках, проведення розрахунків чеками, перерахування коштів з банківських

рахунків за придбані товари і спожиті послуги, комунальні платежі тощо;

удосконалення механізму залучення коштів іноземних інвесторів у банківську

систему України;

відновлення ліквідного вторинного ринку державних цінних паперів, зокрема:

створення необхідної правової бази, вивчення можливостей концентрації ринку;

лібералізація ринку після досягнення ним рівня високої ліквідності; розширення

обсягів операцій; удосконалення порядку оподаткування операцій з державними

цінними паперами;

створення умов для послаблення рівня інфляції;

зниження активності НБУ на первинному ринку ОВДП;

збільшення обсягів валютних резервів Національного банку України.

Національний банк України вживає невідкладних заходів по перебудові платіжної системи, які можна розділити на технологічні (впровадження електронних платежів), інституційні (створення регіональних клірингових розрахункових центрів), організаційно-економічні (сертифікація комерційних банків, що підвищить їх відповідальність за організацію розрахунків, включаючи дисципліну платежів, а також буде сприяти створенню конкурентного середовища). При цьому Уряд зі своєї сторони повинно забезпечити заходи по максимальному прискоренню розмежування фінансів підприємств і держави, впровадити реальний механізм банкрутства, прискорити процес акціонування господарських одиниць, що знаходяться у власності держави. Чим повільніше будуть впроваджуватися ці процеси, тим довше нам прийдеться звертатися до екстраординарних заходів - взаємозалікам з їх кредитно-емісійним підкріпленням.

Ефективне виконання комплексних заходів оздоровлення банківської системи за умов продовження структурного реформування економіки сприятиме зміцненню економіки країни та стабілізації вітчизняного виробництва, підвищенню життєвого рівня населення.

після того, як в кінці 1992 року державним підприємствам було заборонено виступати засновниками комерційних структур, в тому числі і банків, а в 1993 році було прийняте рішення про перерахування належних вказаним підприємствам дивідендів в прибуток відповідно підпорядкування державного або місцевого бюджету. Кооперативні банки були зрівняні в правах з комерційними.

Поступово статус комерційних отримали колишні державні спеціалізовані банки. Так, на базі республіканських Жілсоцбанка був організований Укрсоцбанк, Агропромбанк, АПБ "Україна" АК, Промстройбанка, Промінвестбанк. Таке роздержавлення вказаних трьох банків привело до створення в банківській системі України нерівних умов для діяльності банків, поставивши в скрутне положення знову організовані банки.

Більш правильним було б за колишніми державними банками залишити статус державних спеціалізованих банків, через які прямувала б державна кредитна і фінансова підтримка пріоритетним напрямам розвитку економіки. Так, в більшості країн така підтримка виявляється сільському господарству, науці, державним підприємствам, житловому будівництву і так далі.

1995 рік був роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. 1996 рік свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня виробництва, і надалі відбувався процес накопичення банківською системою капіталу, зростає валюта балансу, досить швидко збільшується загальна сума сплаченого статутного фонду.

1998 рік можна вважати роком подальшого розгалуження та становлення банківської системи України. Розвиток подій свідчить про те, що, незважаючи на падіння рівня виробництва, і надалі відбувається процес накопичення капіталу банківської системи, зростає валюта балансу, досить швидко зростає сума загального сплаченого статутного фонду (значно випереджаючи зростання рівня інфляції).спостерігається відносне зменшення ліквідності активів банківської системи, зростає різниця між залученими коштами та наданими кредитами. У

Висновок.

В умовах економічної нестабільності діяльність комерційних банків виявилась дуже пов'язаною з проблемою неповернення кредитів, до чого призвело різке зниження спроможності, тобто неможливість своєчасного та в повному обсязі повернення одержаних позичок. Ця проблема, в свою чергу, пов'язана з різким спадом виробництва в реальному секторі економіки, але суттєвий вплив на неї мала і недостатньо виважена політика багатьох комерційних банків "нової хвилі", що виникли в умовах високої інфляції і головне джерело своїх прибутків вбачають у високих відсотках за кредити. Хоча частково ситуація й змінюється на краще, але все ще залишається вкрай напруженою, оскільки такого натиску не витримують не тільки клієнти банків, але й банки.

За останні роки темпи кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання суттєво сповільнились.

Оцінюючи ситуацію в банківській сфері, потрібно помітити: хоч в суспільстві і є думка про то, що банки "жиріють", але насправді умови їх діяльність змінилася у бік погіршення. Це і не дивне: не може нормально працювати банківська система як ринкова структура в неринковому економічному середовищі. Положення економіки визначає якість активів банків. На сьогодні в економіці немає рентабельних проектів, які могли б давати прибутки на вкладені кошти. Але ряд банків в погоні за великими прибутками вкладали кошти саме в нерентабельні і інфляційні проекти. Велику роль зіграло також порушення банкам законодавства і нормативних актів НБУ, внаслідок чого такі банки виявилися в складному предбанкрутному становищі.

З метою захисту самих же банкірів від необдуманих ризиків, за межею яких банк стає неплатоспроможним, НБУ встановив обов'язкові для всіх комерційних банків економічні нормативи по мінімальному розміру статутного фонду, платоспроможності банку, показників ліквідності балансу, максимального розміру ризику на одного позичальника, обов'язкових резервів, які розмішуються в НБУ.

Україні завдяки спільним погодженим діям уряду, НБУ і комерційних банків вдалося послабити вплив фінансової кризи. І хоча у банківській сфері вона не переросла в обвальну кризу, проте її руйнівний вплив був відчутним:

девальвація гривні на 38%, внаслідок чого банківська система другого рівня
втратила від знецінення капіталу понад $ 1 млрд.;

відплив вкладів населення обсягом близько 400 млн. грн.;

погіршення структури кредитного портфеля — частка проблемних кредитів
зросла з 29,2 % на 01.09.98 р. до 31,1% на 01.01.99 р.;

зниження у 2 рази прибутковості активів банків;

скорочення статутного капіталу 50 банків (станом на 01.01.99 р.) понад
мінімальний рівень через девальвацію гривні;

заблокування дії фондового ринку і насамперед ринку ОВДП;

припинення торгів на міжбанківському валютному ринку;

значне скорочення міжбанківського кредитного ринку.

Незважаючи на всі ці негативні явища, жодний комерційний банк не був ліквідований і банківська система другого рівня в цілому вистояла.

На сучасному етапі потребують вирішення такі головні проблеми.

1. Досягнення мінімального розміру статутного фонду.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 1.02.96 р. банки повинні забезпечити наявність мінімального розміру статутного фонду в сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ. Національному банкові доручено здійснювати з цього приводу щорічний контроль станом на 31 березня. У банків, що не забезпечують цього рівня, НБУ відкликатиме ліцензій на здійснення банківської діяльності.

Через кризу серпня—вересня 1998 р. та інфляцію належного розміру статутного фонду в 1 млн. ЕКЮ станом на 1.01,99 р. не мали 50 комерційних банків.

Зважаючи на ситуацію, що склалася, АУБ звернулася з клопотанням до НБУ про ініціювання пропозицій щодо внесення Верховною Радою змін у згадану Постанову. Це питання АУБ порушувала і Головою Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності, а також Президентом України.

Проте Верховна Рада не спромоглася прийняти відповідне рішення і проблему вирішив НБУ, тимчасово скасувавши своєю постановою вимоги до статутного фонду і встановивши контроль за діяльністю комерційних банків через загальний капітал.

2. Негативне ставлення до малих банків.

Як уже зазначалося, у систему комерційних банків входить 108 (майже половина) малих і середніх банків із сумою активів до 100 млн. грн., у тому числі ЗО банків (близько 15% загальної кількості) — малі банки.

АУБ підтримує право на існування всіх фінансове стійких банків, незалежно від розміру їхніх активів і капіталів. Малі банки (значна їх частина ? надійні і платоспроможні) мають свою нішу в економіці, специфічну клієнтуру, повністю виконуючи функції її обслуговування, особливо у сфері малого і середнього бізнесу. Тому ми не підтримуємо пропозиції окремих державних структур, в тому числі й НБУ, стосовно концентрації банківського капіталу шляхом примусового об'єднання малих банків. Вони можуть об'єднуватися, але на добровільних засадах.

3. Ускладнення ситуації з проблемними банками.

Асоціація банків України розраховує на те, що більшість банків вийдуть з режиму фінансового оздоровлення платоспроможними, поповнивши список нормально функціонуючих. Це головним чином здорові банки Ті ж банки, що перебувають у стадії ліквідації, вже не спроможні власноруч відновити нормальну діяльність, потрібна їх реструктуризація — злиття, приєднання чи ліквідація. Асоціація у межах своїх можливостей сприяє таким процесам.

Процедура ліквідації банків дуже складна і до того ж законодавче не визначена. У Роси, наприклад, для здійснення процедури банкрутства і ліквідації банків створена спеціальна структура — АРКО (Агентство з реструктуризації кредитних організацій).

Особливого значення набуло питання захисту інтересів кредиторів і насамперед вкладників. З цією метою в Україні створюється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Підтримання стійкості національної валюти.

У період загострення кризи НБУ і комерційні банки багато зробили для того, щоб не допустити різкого знецінення валюти — гривні. З урахуванням ситуації, що склалася, були внесені деякі корективи у порядок курсоутворення, змінені межі валютного коридору, посилено контроль за валютними операціями. Нині НБУ відновив дію міжбанківського валютного ринку, змінив порядок визначення офіційного курсу гривні. Але проблема стабільності гривні залишається актуальною і глобально може вирішуватися лише в умовах ефективної економічної політики.

5. Відновлення фондового ринку.

В результаті загострення фінансової кризи у серпні—вересні 1998 р. фондовий ринок України практично припинив свою дію. Особливо це стосувалося ринку державних цінних паперів (ОВДП). На стан цього ринку негативно вплинуло й рішення Кабінету Міністрів України від 30.01.99 р, про примусову конверсію ОВДП з терміном погашення у лютому цього року.

Держава повинна практичними діями відновити довіру до своїх цінних паперів, що буде реальним кроком до пожвавлення фондового ринку. Без його активізації подальший розвиток ринкових відносин неможливий.

6. Гарантування вкладів фізичних осіб.

Залучення додаткових коштів, зокрема коштів населення, і повернення вкладів в умовах загострення кризової ситуації набуває особливого, політичного значення. У зв'язку з цим створюється Фонд гарантування вкладів населення, кошти якого формуватимуться за рахунок двох джерел: внесків НБУ ? 20 млн. грн. і внесків комерційних банків (початкова сума їх становить 19 млн. грн.). Членами цього фонду будуть банки, які сплатили свою частку. Банки, що не є членами фонду, будуть позбавлені ліцензій на здійснення операцій з коштами населення.

Завдання комерційних банків і АУБ на сучасному етапі полягає у тому, щоб загальними зусиллями подолати наслідки фінансової кризи, вжити дієвих заходів щодо подальшого зміцнення і розвитку банківської системи країни.

Необхідно змінити підхід до контролю за підтримкою банками економічних нормативів, якісно розробити пакет організаційно-законодавчих актів для створення міжбанківського фонду страхування депозитів. Важливу роль в його організації може зіграти Асоціація українських банкірів.

Отже, якщо в розвинутих країнах головне призначення банку - надійним партнером клієнта-виробника, то в нас - посередника. Тому потрібні заходи з наближення банків до виробництва і вдосконалення їх структури, підвищення їх відповідальності. Вони повинні за дорученням підприємств займатися розрахунками, операціями з платіжними документами, прискорювати їх рух по каналах обігу, взаємопогашувати платіжні вимоги.

Тому недосконала банківська система і відлучення держави від втручання в економіку є джерелом, що живить і розвиває тіньову економіку і, як наслідок, організовану економічну злочинність і корупцію.