Реферати українською

Коспект Логістика - Логіка -

Коспект Логістика - Логіка - Скачать бесплатно

номенклатури сировини і матеріалів ; за періодом дії норм витрат.

Однією з найважливіших вимог до розробки прогресивних норм витрат є їх наукова обґрунтованість, тобто розрахунок норм здійснюється згідно з науковими методами нормування, що базуються на сукупності об’єктивних знань про властивості, характеристики, особливості МР, про технологічні і виробничі процеси, основи економіки МТЗ, підґрунтям яких є фундаментальні закони фізики, хімії та математичні способи розрахунків.

Нині, наприклад, в промисловості і будівництві використовується велика кількість різноманітних методів нормування, але в своїй основі всі вони базуються в основному на одному з трьох типових методів розрахунку норм витрат: розрахунково-аналітичному ; дослідному і звітно-статистичному [3].

В інфляційні періоди суб’єкти підприємництва страхуючись від неритмічної поставки МТР намагаються створити їх понаднормативні запаси. Це приводить до заморожування значних частини обігових коштів, при тривалому зберіганні – до псування, розкрадання окремих видів МР, що знижує ефект логістичного підходу до управління рухом МР.

Окрім понаднормативних та зайвих МР у виробництві утворюються відходи, які відносять до вторинних МР. У сучасних умовах комплексне використання вторинної сировини, супутніх продуктів дає можливість не тільки одержати економічну вигоду, а й вирішити екологічні проблеми. Використання вторинної сировини для виробництва продукції, виконання робіт або одержання енергії передбачає застосування логістичних операцій до її збирання, заготівлі, сортування й обробки і ін.

Різноманіть норм витрат МР у матеріальному виробництві, використання різних методів їх розрахунку, складність і трудомісткість заповнення і ведення документації, значний документообіг в системі логістичного нормування витрат у виробництві й у МТЗ утруднюють складання, укрупнення, оновлення і корегування норм витрат матеріалів та розв’язання планово-розрахункових задач вручну незалежно від розмірів підприємства. Ручна організація праці нині не забезпечує повною мірою оперативності й точності розрахунків.

Тому в організації й функціонуванні розвинутого нормативного господарства, а також у вирішенні завдань логістичного обслуговування виготовлення продукції і доставки її кінцевому споживачу, виконання робіт і надання послуг повинні застосовуватися економіко-математичні методи і ЕОМ, організаційна і периферійна техніка, сучасні способи обробки і передачі даних.

Сьогодні на окремих крупних підприємствах використовується автоматизована система нормативів (АСН), яка представляє собою сукупність норм і нормативів виробничо-господарської діяльності, що можуть бути задіяні на різних рівнях управління рухом МР у народногосподарському комплексі країни.

АСН заснована на автоматизованому збиранні, нагромадження й оновленні норм і нормативів і повинна забезпечувати уніфікацію і співставність різних видів логістичної інформації ; оперативне збирання даних і формування укрупнених норм і нормативів ; обмін нормативною інформацією з галузевими і відомчими системами норм і нормативів.

АСН має в своєму складі такі підсистеми:

- норми визначення потреби і використання обладнання ;

- норми затрат праці і зарплати ;

- норми капітального будівництва ;

- норми виробничих потужностей і основних фондів ;

- фінансові нормативи, в т.ч. нормативи капітальних вкладень ;

- норми витрат сировини і матеріалів, палива, теплової та електричної

енергії.

Метою розробки, впровадження та функціонування АСН витрат МР є автоматизація процесів формування, збирання, нагромадження, передачі, обробки, збереження і оновлення інформації за різними групами цих норм, що суттєво змінює організацію і технологію системи нормування витрат МР і дозволяє ефективно використовувати логістичну концепцію управління рухом МР.

Питання для самоконтролю

1. Призначення системи норм і нормативів і її місце і роль в логістичній системі управління рухом МР.

2. Дайте визначення норми витрат МР.

3. Які норми витрат МР називають прогресивними?

4. Що є об’єктом нормування?

5. Назвіть види нормативів МР.

6. Назвіть основні методи розрахунку норм витрат МР.

7. Що таке вторинні МР і відходи виробництва?

8. Яка мета розробки і застосування АСН?

Модуль 2 “Функціональний логістичний менеджмент”.

Практичне заняття 5.

Тема 9. Логістичне управління виробничими процесами.

Питання для обговорення

1. Поняття і задачі виробничої логістики.

2. Вимоги, що пред’являються до організації управління матеріало-потоками у виробництві.

3. Штовхаючі системи управління матеріалопотоками.

4. Тягнучі системи управління матеріалопотоками.

5. Ефективність застосування логістичного підходу до управління матеріалопотоками у виробництві.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення.

При вивченні матеріалу цієї теми студентам слід звернути увагу на місце і роль виробничої логістики у загальній логістичній системі. Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок (операцій). Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і носить назву виробничої логістики., складовими якої є логістичні операції (процеси), що відбуваються у сфері матеріального виробництва.

Завдання логістики виробничих процесів стосується управління матеріальними потоками в середині підприємств і фірм, що створюють матеріальні блага або виконують такі матеріальні послуги, як збереження, фасування, розважування, сортування, укладання і ін.

Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою, мають назву внутрівиробничих логістичних систем. До них можна віднести, як виробниче підприємство, так і гуртове підприємство, яке має складські споруди, вузлову вантажну станцію чи вузловий морський порт і ін. Внутрівиробничі ЛС можна розглядати як мікро-, так і на макрорівні.

Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні основні положення: відмова від надлишкових запасів ; відмова від завищеного часу виконання основних і транспортних операцій ; відмова від виготовлення серії деталей, на які нема замовлення покупців ; усунення простоїв обладнання ; обов’язкова ліквідація браку ; усунення нераціональних внутрізаводських перевезень ; перетворення постачальників із протилежної сторони в доброзичливих партнерів.

Раціональна організація і управління матеріальними потоками сьогодні передбачають обов’язкове виконання таких основних логістичних принципів як: одно спрямованість, гнучкість, синхронізація, оптимізація, інтеграція потоків і процесів.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог:

1. Забезпечення ритмічної узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції.

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт.

4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.

5. Забезпечення безперервності планового керівництва.

6. Забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом типу і характеру конкретного виробництва.

Управління матеріальними потоками в рамках внутрівиробничих логістичних систем може здійснюватись різними способами, із яких виділяють два основних, що з економічної точки зору найбільш розповсюджені в США, Японії і Європі, це “штовхаючі”- МРП з декількома модифікаціями, 1 “тягнучі” –“Канбан”.

Перший варіант має назву “штовхаюча система – МРП (MRP) і представляє собою систему організації виробництва, в якій предмети праці, що надходять на виробничу дільницю, безпосередньо цією дільницею у попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” одержувачу по команді, що надходить в передаючу ланку із центральної системи управління виробництвом. На практиці реалізовані різні варіанти штовхаючи систем МРП (МРП-1, МРП –2 і ін.).

Другий варіант організації логістичних процесів називається “тягнуча система” і представляє собою систему організації виробництва, в якій деталі і напівфабрикати подаються на послідуючу технологічну операцію з попередньої в міру необхідності, тобто принцип функціонування цієї системи полягає в тому, що дільниці наступних етапів виробництва “витягують” необхідну їм продукцію з дільниць попередніх етапів.

Таким чином принципова відмінність 2-х систем в тому, що “штовхаюча” система МРП “виштовхує” продукцію наступним дільницям незалежно від того, чи потрібна вона там. “Тягнуча” ж система забезпечує поставку суворо в строк всіх виробів і комплектуючих у відповідності з необхідністю для даного обсягу і характеру виробленої продукції. (більш детальніше див., тема 5).

Логістичний підхід до управління матеріалопотоками дозволяє максимально оптимізувати виконання комплексу логістичних операцій. По даним фірм Бош-Сіменс, Міцубісі, “Дженерал моторс” один відсоток скорочення витрат на виконання логістичних функцій має той же ефект, що і збільшення на 10 % обсягу збуту.

Відомо, що 95-98 % часу, на протязі якого матеріали, сировина знаходяться на виробничому підприємстві, приходиться на виконання вантажо-розвантажувальних і транспортно-складських робіт. При застосуванні логістичного підходу до організації виробництва час виконання цих робіт можна скоротити від 15 до 30 %.

Сьогодні розроблено цілий комплекс заходів, які є складовими сукупного ефекту від застосування логістичного підходу до організації виробництва. Перелік складових ефекту наведено [4, тема 5].

Питання для самоконтролю

Дайте визначення виробничої логістики. Які завдання повинна вирішувати виробнича логістика?

Поясність принципові схеми тягнучої і штовхаючої систем управління матеріалопотоками в рамках внутрівиробничих ЛС.

Перелічіть основні вимоги до організації управління матеріало-потоками у виробництві.

В чому полягає суть оперативного управління і логістичної координації матеріалопотоків у виробництві.

Наведіть складові ефекту логістичного підходу у виробництві і охарактеризуйте його.

Практичне заняття 6.

Тема 10. Посередництво і гуртова торгівля в системі логістичного обслуговування руху матеріалопотоків.

Питання для обговорення

Посередництво як логістична комерційна функція та його економічний зміст

2. Гуртові посередники на ринку інвестиційних товарів.

3. Товарна біржа як суб’єкт посередництва логістичної системи управління матеріалопотоками.

4. Ефективність посередницької діяльності в товарному обігу засобів виробництва.

5. Особливості розвитку логістичного гуртового посередництва в Україні.

Стислий виклад теми та методичні вказівки до її вивчення

Закордонні розробники і практики логістичного менеджменту сходяться на тому, що логістичні посередники перш за все стають ефективним інструментом економії фінансових і матеріальних ресурсів в процесі товароруху. Окрім того, спеціалізація торгових посередників на логістичних послугах сприяє розвитку комплексного характеру їх діяльності, значному підвищенню їх загальної ролі у сфері товарообігу. Нарешті, логістичні посередники забезпечують всебічне врахування транспортного фактору виробниками і споживачами товарів, краще використання ними транспортних засобів і послуг як у міжгалузевих, так і у власних інтересах.

Високий ступінь розвитку виробництва і товарного обміну робить присутність логістичних (комерційних) посередників у системах розподілу та товарного руху очевидним. Тому, не маючи жодних доказів проти об’єктивної необхідності комерційного посередництва відзначимо, що, на жаль, у загальній теорії логістики комерційному посередництву, або як його називають “торговельній логістиці” (див. тему 7 у [4]), не приділяється достатньої уваги.

Комерційне посередництво є процесом надання послуг з організації товарного обміну на еквівалентній основі товаровиробникам і споживачам. Послуги, що надаються комерсантами споживачам створюють умови для того, щоб матеріальні блага, що вироблені у масовому порядку багатьма підприємствами, розташованими на значній території, були доступними у такій кількості та якості, у такому місці і в такий час, що зручні для споживачів. Комерсанти (посередники) беруть на себе виконання таких операцій, як складання і дроблення партій товарів, їх транспортування і зберігання, формування товарного асортименту, комплектування товарів і багато іншого.

В умовах ринкового господарювання ринок інвестиційних товарів (РІТ) і послуг є найбільш чуттєвою структурою до загальної кон’юнктури ринку, коливанням пропозиції і попиту на ресурси, порушенням зв’язку між їх виробниками і споживачами. Через цей ринок оперативніше ніж в інших секторах економіки проявляється регулююча роль ринкового механізму, незбалансованість пропорцій відтворення, необхідність зміни інвестиційних потоків.

Тому економічна доцільність посередництва на РІТ обумовлюється виникненням і розвитком таких цілісних господарських систем, в яких між процесом виробництва інвестиційних товарів і їх виробничим, а також особистим споживанням виникає деякий ряд об’єктивно необхідних проміжних матеріальних процесів: затоварювання, маркування, комплектації, навантаження, транспортування, перевалки, складування, підготовки до виробничого споживання, вивантаження і ін.

Щоб цей рух матеріального потоку здійснювався синхронно, без його заторів і співпадав по місцю, часу і структурі поставленої виробником продукції з потребою в ній, необхідна не тільки організація робіт по здійсненню цих операцій, але й управління ними з метою забезпечення безперервності суспільного виробництва і відтворення. Це управління може здійснюватися як у вигляді безпосередньої реалізації оптимальних програм і рішень в рамках економічно відокремленої самостійної господарської системи (суб’єкти гуртової торгівлі і обслуговування – бази, склади, торгові дома, комерційні і сервісні центри) за якою закріплена частина цих операцій, так і з допомогою ринкового механізму взаємодії декількох господарських систем [2, с.100-107].

Безпосередньо з виробництвом пов’язана не торгівля взагалі, а гуртова торгівля, яка здебільшого здійснюється безпосередньо товаровиробниками, незалежними гуртовими посередниками, а також через біржі, аукціони, ярмарки. У світі досить поширеною є біржова торгівля. Біржова торгівля виникла внаслідок удосконалення взаємовідносин виробництва і торгівлі, оскільки торгівля є саме тим логістичним ланцюгом, який сполучає виробництво із сферою задоволення потреб споживачів.

З огляду на економіку біржа – це організований у певному місці, регулярно діючий за встановленими правилами гуртовий ринок, на якому здійснюється гуртова торгівля біржовими товарами за зразками та стандартами або контрактами (ф’ючерсними, форвардними) на їх поставку в майбутньому, за цінами, які офіційно встановлено на основі результатів торгів. Торгівля здійснюється через обмін усними інструкціями між представниками брокерських фірм в торговій залі – трейдерами. Наявність цивілізованих бірж дає змогу підприємствам, особливо с/г, самостійно добирати канали реалізації, форми розрахунків і будувати економічні взаємовідносини не за натуральним принципом “товар-товар” (бартерний обмін”, а за принципом, що загальноприйнятий у всьому світі, - “гроші-товар-гроші” [4, с. 142-150, 168-183].

Економічна ефективність виробничої діяльності характеризується співвідношенням одержаного результату (ефекту) і затрат праці на його досягнення. Чим більший одержаний результат і менші пов’язані з ним затрати праці, тим вища ефективність виробничої діяльності. Такий підхід може бути використаний і для оцінки ефективності одного з видів господарської діяльності, який найбільш швидко і широко розвивається – гуртового посередництва.

Розрахунок економічного ефекту і ефективності посередницької діяльності перш за все вимагає вирішення принципового питання: що вважати результатом? Для відповіді на нього необхідно врахувати, що зміст посередницької діяльності у сфері товарного обігу визначається обслуговуванням виробників і споживачів товарів. Отже, ефективність цієї діяльності проявляється не стільки у сфері обігу, скільки в галузях, організаціях, на підприємствах, де виробляються чи споживаються ці товари.. Відповідно до цього на рівні посередницьких підприємств (організацій) економічний ефект від їх діяльності в товарному обігу засобами виробництва (Еп) може бути розрахований як різниця між доходами посередника (платою, стягуваною ним за обслуговування контрагентів) – П і здійсненими при цьому затратами (Зп): Еп = П – Зп.

Розрив господарських зв’язків на початку 90-х років (ліквідація Держпостачу СРСР) з колишніми республіками Союзу призвели до різкого зменшення кількості посередників. Сьогодні рівень розвитку торгової інфраструктури в різних регіонах різний. На гуртовий ринок виробничих ресурсів України нині приходять і нові посередницько-комерційні структури. Взаємовідносини гуртових фірм з постачальниками (виробниками) визначаються запитами конкретних споживачів. Перетворення організаційних форм торгової інфраструктури зв’язані з розвитком і спеціалізацією товаропровідної мережі. Спеціалізація здійснюється як по видам товарів, формам торгівлі, так і по контингентам споживачів (об’єктам обслуговування).

Одним з позитивних напрямів у розвитку посередницьких організацій є встановлення кооперованих зв’язків між ними і обслуговуваними підприємствами з приводу використання торгових і промислових складів.

Гуртово-посередницькі фірми в своїй роботі взаємодіють з муніципальними органами. Тут важливе значення для компетентного управління матеріалопотоками має (зокрема на регіональному рівні) утворення гуртових ринків продовольчих і інвестиційних товарів [5, тема 6].

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття “посередництво” у сфері господарської діяльності.

Назвіть фактори, що обумовлюють необхідність гуртових посередників.

3. Перерахуйте функції гуртових посередників.

4. Наведіть методику розрахунку економічного ефекту в товарному обігу засобів виробництва на рівні посередницьких підприємств.

Які особливості розвитку гуртового посередництва в регіонах України?

Охарактеризуйте особливості розвитку посередницьких структур у розвинутих країнах.

Практичне заняття 7.

Тема 11. Основи транспортної логістики.

Питання для обговорення

Поняття транспортної логістики і її місце в логістичних процесах.

Особливості транспортно-експедиційного забезпечення логістичного розподілу товарів. Системи доставки товарів. Вибір оптимального перевізника.

Нові логістичні системи збору і управління розподілом вантажів.

Якість обслуговування споживачів послуг транспорту. Маршрутизація перевезень.

Закордонний досвід організації транспортної логістики.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Розглядаючи в попередніх темах виробничі функції логістики ми виділили декілька функціональних напрямів її застосування. У відповідності з цими функціональними напрямами виділяють і види логістики, одним з яких є транспортна логістика. Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей і вантажів. У структурі суспільного виробництва транспорт відносять до сфери виробництва матеріальних послуг.

По призначенню виділяють дві основні групи транспорту – транспорт загального користування (охоплює залізничний, водний, автомобільний, повітряний і трубопровідний) і транспорт незагального користування (внутрівиробничий, відомчий і т.п.). Значна частина логістичних операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача здійснюється з допомогою різних транспортних засобів. Затрати на виконання цих операцій складають до 50 % від суми загальних затрат на логістику.

Тому метою транспортної логістики є зниження транспортних витрат і обумовленого транспортом збитку для оточуючого середовища при доставці вантажів точно в строк і при максимальному задоволені всіх вимог одержувачів вантажів. Задачами транспортної логістики є скорочення запасів МР в обігу, часу доставки товарів. Цьому сприяє узгодження роботи транспорту із споживачами транспортних послуг.

Основою вирішення задач транспортної логістики є розробка стратегії і логістичної концепції побудови транспортного обслуговування споживачів, яка базується на раціональних маршрутах перевезень і складання графіків (розкладу) доставки продукції споживачам, тобто маршрутизації перевезень.

Однією з причин низької конкурентноздатності товарів вироблених в Україні є великі затрати на транспортно-експедиційне забезпечення (ТЕЗ) розподілу товарів, величина яких в 2-3 рази перевищує рівень розвинутих країн. Застосування сучасного логістичного підходу до організації надання транспортних послуг споживачам сприяє усуненню вад колишньої командної системи управління і підвищенню якості доставки вантажів.

Доставка товарів – процес виконання, окрім перевезення цілого ряду робіт, операцій і послуг, комплекс яких забезпечує ефективний розподіл товарів. Транспортно-експедиційне забезпечення розподілу товарів – це діяльність експедиторів по плануванню, організації і виконанню доставки товарів від місця їх виробництва до місць споживання і наданню додаткових послуг по підготовці партій відправлень до перевезень: оформлення необхідних супроводжуючих документів, укладання угоди перевезення з транспортними підприємствами, розрахунки за перевезення вантажу, організація вантажо-розвантажувальних робіт, збереження, надання інформаційних і фінансових послуг і т.п.

Транспортне забезпечення визначається як діяльність експедиторів, що пов’язана з процесом переміщення вантажів в просторі і в часі з наданням супроводжуючих вантажо-розвантажувальних послуг і послуг збереження. Експедиційне забезпечення є складовою частиною логістичного руху від виробника до споживача і включає виконання додаткових робіт і операцій, без яких процес перевезення не може бути розпочато в пункті відправлення, продовжено і завершено в пункті призначення. При експедиційному забезпеченні виконуються експедиційні, комерційно-правові і інформаційно-консультативні послуги.

Система доставки товарів (технологічний аспект). По кількості видів транспорту, що бере участь у доставці товарів, транспортні системи діляться на: одновидову (юнімодальну) і багатовидову (малтімодальну або інтермодальну). В свою чергу вони діляться на термінальні системи.

Юнімодальна (одно видова) система, не дивлячись на зовнішню простоту і широке розповсюдження, з участю автомобільного транспорту, що забезпечує доставку вантажів “ від дверей до дверей” ускладнюється за рахунок експлуатації автомобілів і автопотягів різної вантажопідйомності на етапах підбирання вантажів, формування укрупнених відправлень, особливо в умовах термінальної системи.

Інтермодальна система доставки вантажів є більш складною ніж юнімодальна. Це система доставки вантажів декількома видами транспорту по єдиному супроводжуючому документу з передачею вантажів в пунктах перевалки з одного виду транспорту на інший без участі власника вантажу.

Термінальна система. При створенні мережі малтимодальних перевезень найбільше значення має створення терміналів нових типів з новими функціями. У відповідності з типами ринків відмінність в малтимодальних перевезеннях проявляється в ланках водних і наземних транспортних систем. В залежності від типів перевезень визначається тип терміналу, його організаційна структура, функції і місце в транспортній мережі.

Логістична концепція обслуговування руху МР в основному розглядає питання планування виробництва, управління запасами, в той час як вибір постачальника (в т.ч. перевізника) залишається поза увагою. Практика свідчить, що менеджери часто недостатньо добре володіють інформацією про перевізників, про рівень тарифів на перевезення, про вартість і види послуг.

Вибір і оцінювання перевізника (експедитора) виробничою чи торговою фірмою полягає в пошуку і відборі потенційних перевізників сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, ГП і ін., оцінювання перевізника з точки зору забезпечення доставки товарів з необхідним рівнем якості (в необхідний строк, по прийнятній ціні), що здійснюється як на стадії пошуку, так і в процесі роботи. Параметри відбору можуть бути різні в різних галузях економіки, проте незалежно від специфіки галузі важливішими є надійність і прийнятна ціна обслуговування.

Методи відбору також різні. Мiротін Б.П. наводить п’ять, зокрема: метод матриць, метод вартісної оцінки, метод абстрактного перевізника, метод, що враховує технологічні параметри, метод елімінування по параметрам [суть методів див. 5, с. 101-104].

Транспортні організації повинні бути достатньо гнучкими, щоб забезпечувати процес перевезення, який піддається корегуванню, гарантувати доставку вантажів в розкидані пункти, надійно обслуговувати клієнтуру. Одночасно транспорт повинен володіти здатністю перевозити невеликі партії вантажів через короткі інтервали часу у відповідності із запитами споживачів.

Основними організаційними структурами, що відповідають вищевказаним вимогам, стали регіональні транспортні організації (РТО) по збору і розподілу вантажів, які забезпечують перевезення на невеликі відстані до торгової зони. На пунктах збору РТО вантажі зберігаються 1-2 дні, а потім комплектуються і поставляються замовнику на наступну чи другу добу. Як правило, операції РТО по збору і розподілу вантажів скорочують тривалість доставки малих партій вантажу від постачальника до замовника на 25-30 % і більше в залежності від конфігурації обслуговуваної мережі. Нові послуги транспортних організацій дають клієнтурі можливість здійснювати контроль і проявити гнучкість для швидкої перебудови каналів розподілу.

До більш досконалих способів збору і розподілу вантажів відносяться змішані контейнерні залізничні перевезення, що здійснюються на великі відстані по системі “точно вчасно” [детальніше у 4].

Вирішення проблеми ефективності розподілу товарів і підвищення рівня якості обслуговування споживачів послуг транспорту в ринкових умовах тісно пов’язано з проблемою якості послуг взагалі. Дослідження і аналіз проблеми якості транспортно-експедиційного обслуговування споживачів послуг транспорту показав, що в основі існуючих концепцій обслуговування лежить міркування, яке стверджує, що високий рівень якості обслуговування досягається при умові забезпечення комплексного обслуговування, тобто чим більше послуг буде надано споживачам, тим вище буде рівень якості.

Уявляється достатньо складною проблема оцінки якості послуг. відповідно стандарту ISO 8402-86 якість послуг визначається як “сукупність властивостей і характеристик послуги, які надають їй здатність задовольнити обумовлені або передбачені потреби”. Отже в умовах ринку якість визначається як той рівень споживчих властивостей і надійності послуги, який потрібен ринку (споживачам) і який виробники здатні забезпечити по прийнятній ціні.

Підвищує якість обслуговування споживачів транспортних послуг раціональна маршрутизація. Маршрутизація перевезень – це найбільш досконалий спосіб організації матеріалопотоків, вантажів з підприємств гуртової торгівлі, який здійснює суттєвий вплив на прискорення обороту автомобіля при раціональному і ефективному його використанні.

Створення маршрутів дозволить точно визначити обсяг перевезень вантажів з постачально-збутових підприємств, кількість автомобілів, що здійснюють ці перевезення, сприяє скороченню простоїв авто під навантаженням і розвантаженням, ефективному використанню рухомого складу і вивільненню із сфер обігу значних МР споживачів. Разом з тим маршрутизація перевезень дозволяє підвищити продуктивність авто при одночасному зниженні кількості рухомого складу, що надходить на підприємство гуртової торгівлі при тому ж обсязі перевезень.

Якщо маршрути створені, визначені і дотримуються строки поставок, то виробничі запаси споживачів можуть скоротитися у 1,5 - 2 рази. Отже, розробка обґрунтованих маршрутів і проектів планів перевезень буде сприяти своєчасному і безперебійному виконанню поставок продукції споживачам і ефективній взаємодії постачально-збутових і автотранспортних організацій.

Розвиток логістики здійснив суттєвий вплив на транспортну політику західних фірм. Надмірно жорстка транспортна політика органів державного регулювання перетворила діяльність цієї галузі в кінці 70-х років в свого роду вузьке місце в економіці. В підсумку конкурентна боротьба була в’ялою, а діючі компанії користувались монопольним положенням. Політика дерегулювання діяльності транспорту зняла всі обмеження і взяла курс на переорієнтацію його з кількісних показників на якісні.

Застосування системи “Точно вчасно” сприяло розширенню сфери діяльності автотранспорту. Особливо це помітно в США з їх відносно довгими плечами перевезень по зрівнянню з західноєвропейськими країнами і Японією. В США автомобілі стали все більше експлуатуватися не тільки на коротких і середніх відстанях, але і на відстанях до 1600 км – для доставки як комплектуючих виробів, так і готової продукції. В силу чого питома вага автотранспорту в освоєнні перевезень дещо виросла. В найбільшій степені це відноситься до автотранспортних фірм, що працюють по контрактам. В останніх обумовлюються стимули і штрафні санкції відносно якості перевезень , і це сприяє підвищенню стандартів на надання послуг.

Підвищилась питома вага автотранспорту і в західноєвропейських країнах, і не тільки на внутрішніх, але і в міжнародних сполученнях. Передбачається, що і в подальшому техніко-експлуатаційні особливості автотранспорту забезпечать йому надійне положення в умовах підвищеного попиту на перевезення вантажів частими, але дрібнопартіонними відправленнями, які, в свою чергу, прискорять розвиток автоматичної обробки вантажів, контейнеризації і пакетизації, а також інформатики в області вантажних робіт і робіт по перевезенню. Проте це приведе до збільшення вартості транспортування: підвищиться і значення якісних факторів, наприклад, таких, як надійність і своєчасність доставки.

Дерегулювання в основному стосувалось автотранспорту як найбільш пристосованого до перевезень вантажів дрібними партіями, що сприяє скороченню запасів МР і підвищенню швидкості обороту. Що ж стосується залізничного транспорту, то він опинився в багатьох випадках не в стані адекватно зміненій системі МТЗ задовольнити попит на перевезення. В силу певних причин [див. 2, с. 282] залізничний транспорт став менш сприятливим по зрівнянню з автомобільним для використання його по системі “Точно вчасно”. Так, в кінці 80-х років 49 % промислових фірм США, що працюють по даній логістичній системі, знизили степінь використання послуг залізниць ; стільки ж фірм зберегли рівень їх послуг, і лише 28 % фірм підвищили його.

Використання внутрішнього водного транспорту в логістичному ланцюгу в значній степені обмежується сезонністю його роботи в ряді країн. В ряді випадків він використовується як альтернативний.

Впровадження логістичної концепції в практику світогосподарських зв’язків дозволить в певній степені збільшити обсяг перевезень вантажів як морським, повітряним, так і іншими видами транспорту.

Питання для самоконтролю

Який вплив здійснила логістика на розвиток транспорту?

В чому полягає новий підхід до транспорту як складової частини логістичного ланцюга?

Які зміни відбулися в освоєнні перевезень різними видами транспорту в умовах функціонування логістики?

Перерахуйте завдання, що вирішуються транспортною логістикою.

Перерахуйте нові види послуг автотранспортних і залізничних організацій по збору і розподілу вантажів.

Які фактори впливають на вибір виду транспорту (оптимального перевізника)?

Приведіть і охарактеризуйте основні системи доставки товарів.

Що таке маршрутизація перевезень.

Розкрийте суть транспортно-експедиційного обслуговування.

Наведіть фактори, що визначають якість обслуговування споживачів послуг транспорту.

Як оцінюється якість наданих послуг транспорту.

Практичне заняття 8

Тема 12. Комерційна логістика та її функціональні підвиди.

Питання для обговорення

Комерційна логістика і модель матеріалопотоку.

Поняття і функції закупівельної (постачальної) логістики.

Особливості розподільчої (збутової) логістики.

Канали розподілу та вибір постачальника у комерційній логістиці.

Організація торгової логістики..

Принципи та основні моделі логістичного моделювання збуту.

Стислий виклад теми та методичні рекомендації до її вивчення

Комерційна логістика – це область діяльності, яка набуває в Україні все більш практичного значення. Тому як державний, так і приватний сектори проявляють інтерес до сфери комерційної логістики, який весь час зростає.

Комерційну логістику необхідно розглядати в 2-х аспектах: управлінському і технологічному. Організація управління постачанням, просування матеріального потоку і забезпечення збуту відносяться до організаційного управління ; удосконалення технологій транспортних перевезень, складського господарства, інформаційного забезпечення, планування і контролю, а також оптимізація затрат на ефективне функціонування кожної з цих служб – до технічного напрямку.

Як зазначають автори фундаментальної монографії “Ефективність логістичного управління”[1], ще у 60 – і роки логістика визначалась як “непізнаний материк економіки”, але близько до 1980 р. ситуація змінилась: “господарське управління поставило вимогу освоєння і застосування методів фізичного розподілу абр комерційної логістики”. Ряд спеціалістів і дослідників вважають, що комерційна логістика – це все, що ми називали раніше економікою, плануванням і організацією МТП (або забезпечення). Проте більшість авторів зв’язують це поняття з рухом матеріалопотоків і потоків інформації, фінансів і сервісних послуг. Напевне це вірніше.

Логістика взагалі, і комерційна логістика зокрема, стала міжнародним терміном і деякі економісти її діяльність визначають такими термінами, як: розподіл, фізичне забезпечення, фізичний розподіл і ін. Пояснимо ці терміни.

Розподіл – вид діяльності, куди входять реклама, реалізація, транспортування продукції і надання послуг покупцям. Фізичний розподіл охоплює ту частину системи логістики, яка зв’язана з доставкою продукції від продавця до споживача, а фізичне забезпечення – ту частину логістичної системи, яка здійснює рух сировини і матеріалів від постачальника або джерела сировини.

Проте більшість вчених в області логістики вважають її процесом управління матеріалопотоком і генерованими ним потоками фінансів, інформації і сервісного обслуговування. Оскільки логістика – це наука про управління інтегрованими потоками, то з такою точкою зору слід погодитись.

Для вивчення руху матеріалопотоку економісти складають економічні моделі, які характеризують вплив різних економічних показників на його величину. В основі моделі матеріалопотоку лежить макроекономічний графік попиту і пропозиції (графічна модель наведена [4, с. 10-13, 8, тема 11]).

В попередніх темах вже розглядались окремі функціональні області логістики, такі як: виробнича, інформаційна, посередницька, транспортна логістика. Комерційна логістика хоч і є підсистемою в загальній ЛС, сама інтегрує декілька функціональних областей, зокрема: закупівельну або заготівельну (постачальну), розподільчу (збутову) та торгівельну логістику.

Закупівельна логістика – це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення суб’єктів підприємництва матеріальними ресурсами. Основною метою закупівельної логістики в країнах з ринковою економікою є задоволення потреб виробництва в МР з максимально можливою економічною ефективністю.

Закупівельна логістика вирішує задачі як на макро-, так і на мікрорівні. Як елемент макрос служба МТЗ встановлює господарські зв’язки з постачальниками, узгоджуючи техніко-технологічні, економічні і методологічні питання, що зв’язані з поставкою товарів. Служба постачання, яка є елементом підприємства, фірми, які її організували, повинна органічно вписуватись в мікрологістичну систему, що забезпечує проходження матеріалопотоку в ланцюгу постачання – виробництво – збут.

Основу економічної ефективності закупівельної логістики складають пошук і закупівля необхідних МР задовільної якості по мінімальним цінам. При цьому в західній практиці закупівельної діяльності розроблено ряд “загальних правил”, які полегшують відносини з постачальниками і банками, зміцнюють стан виробництва, створюють умови для виживання в конкурентній боротьбі. У відносинах з постачальниками рекомендується дотримуватись декількох основних принципів: 1. Поводитись з постачальниками так само, як з клієнтами фірми. 2. Не забувати демонструвати, на ділі спільність інтересів. 3. Ознайомлювати постачальника зі своїми задачами і бути в курсі його ділових операцій. 4. Проявляти готовність допомогти у випадку виникнення проблем у постачальника. 5. Дотримуватись взятих на себе зобов’язань. 6. Враховувати у діловій практиці інтереси постачальника. 7. Підтримувати по можливості стабільні контакти у діловій сфері.

Логістика розподілу, чи збутова логістика – це невід’ємна частина загальної ЛС, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу виробленої продукції. Вона охоплює весь ланцюг системи розподілу: маркетинг, транспортування, складування і ін. Отже, визначення розподільчої логістики можна сформувати наступним чином: розподільча логістика – це комплекс взаємозв’язаних функцій, що реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними гуртовими покупцями, тобто в процесі гуртового продажу товарів. Для того, щоб окреслити межі розподільчої логістики, розглянемо схему процесу відтворення капіталу, який, як відомо, має три стадії (рис.1)

Г Т В Т Г´

Рис. 1. Процес відтворення капіталу і функціональні області логістики.

Основна мета логістичної системи розподілу – доставити товар в потрібне місце і в потрібний час.

Канал розподілу у розподільчій логістиці – це сукупність організацій або окремих осіб, які приймають на себе або допомагають передати іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача. Канали розподілу товару можна охарактеризувати по числу рівнів, що їх складають. Рівень каналу – це посередник, який виконує роботу по наближенню товару і права власності на нього до кінцевого споживача.

Якщо ні один із членів каналу не має повного і достатнього контролю над діяльністю інших членів каналу, то такий канал розподілу називається горизонтальним. Вертикальні канали розподілу – це канали, які складаються із виробника і одного або декількох посередників, що діють як одна єдина система. Як зазначалось у попередніх темах є чотири типи посередників (схеми наведені у [3, с. 195]) – ділери, дистриб’ютори, комісіонери, агенти, брокери і ін.

Процедура отримання і оцінки пропозицій від потенційних постачальників може бути організована по-різному. Елементи цієї процедури ми розглядали у транспортній логістиці, при виборі оптимального перевізника. Найбільш розповсюдженими і ефективними є: 1. Конкурсні торги. 2. Письмові переговори між постачальником і споживачем. Конкурсні торги (тендери) – досить розповсюджена форма пошуку потенційних постачальників. Найбільш широко вона застосовується при реалізації державного замовлення і державних закупівель (див. тему 6).

Конкурсні торги проводять у випадку, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму, або передбачається налагодити довгострокові господарські зв’язки між постачальником і споживачем (див.[3, с.125-129]).

Проведення тендеру включає наступні етапи: 1. Реклама. 2. Розробка тендерної документації. 3. Публікація тендерної документації і оголошення про торги. 4. Приймання і відкриття тендерних пропозицій. 5. Оцінка тендерних пропозицій. 6. Підтвердження кваліфікації учасників торгів. 7. Пропозиція і присудження контракту переможцю конкурсних торгів.

При другому способі в процесі переговорів споживач отримує офіційну пропозицію на поставку товарів від потенційного постачальника. Це може бути організовано двома способами. Перший – коли ініціатива розпочати переговори виходить від продавця товару. Продавець робить пропозицію (оферту – тверду або вільну). Тверда оферта – робиться тільки одному покупцю з вказанням строку дії оферти, на протязі якого продавець не може змінити свої умови. Вільна (ініціативна) оферта не включає в себе ніяких зобов’язань по відношенню до покупця. при другому способі організації письмових переговорів ініціатива розпочати переговори виходить від покупця.

Є два основних критерії вибору постачальника: (1) вартість придбання продукції або послуг і (2) якість обслуговування. Крім основних існують і інші критерії вибору постачальника, кількість яких може бути достатньо велика, більше 60. До них відносяться:

- віддаленість постачальника від споживача ;

- строки виконання як поточних, так і екстрених замовлень ;

- наявність у постачальних резервних потужностей ;

- організація управління якістю ;

- психологічний клімат у трудовому колективі ;

- ризик страйку у постачальника та ін.

Приймаючи за основу торгівельної логістики фізичне переміщення товарів у сфері комерційного посередництва, спеціалісти повинні враховувати всю можливу різноманітність каналів товароруху. Безпосередньо в торгівлі виділяються два канали товароруху: гуртовий і роздрібний.

Поряд з каналами товароруху однією з основних ознак класифікації форм організації торгівельної логістики є галузева спеціалізація комерційного посередництва. Для двох основних секторів економіки (виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання) можна назвати і свої моделі організації торгівельної логістики. В секторі виробництва засобів виробництва – це