І. Фізико-географічна характеристика району Долинський район
розташований у північно – західній частині Івано-Франківської області в
Карпатському передгір‘ї та гірській частині Карпат. На території району знаходяться біля 20-и промислових підприємств. Добре розвинені нафтогазовидобувна, легка, лісозаготівельна та деревообробна промисловість, харчова і промисловість по виробництву будматеріалів. У виробничій спеціалізації сільського господарства провідне місце займає тваринництво. Територія Долинського району розташована в передгірській та гірській зонах Карпат. Північно-східна частина району відноситься до передгірської частині характеризується слабохвилястим і рівнинним рельєфами. Абсолютні відмітки коливаються від 250 до 400 метрів над рівнем моря. Схили передгір‘я переважно вологі, поверхневий стік слабо виражений, за виключенням схилів з крутизною більше 5 градусів та вузьких водорозділів. Південно-західна частина району відноситься до району зовнішніх Карпат, названих Горганами та характеризується переважно вузько-хвилястим і гірським рельєфом, сильно піднятих територій. Висота хребтів коливається від 500 до 100 м. над рівнем моря. Тут розвинута вузька сітка водорозділів, які розчленовують територію з переважанням схилів над плато. Така будова рельєфу сприяє стоку води під час танення снігів і великих дощів, що призводить до розвитку ерозійних процесів. На території Долинського району розвинена водна ерозія ґрунтів, особливо орних земель, що знижує їх продуктивність. Район розташований в західній частині Івано-Франківської області. Районним центром є м. Долина, яке знаходиться на відстані 58 км від обласного центру. Загальна площа території району — 1,25 тис. кв. км. В структурі адміністративного територіального поділу Долинський район значиться з 1939 року. Район межує з Львівською, Закарпатською областями, Рожнятівським та Калуським районами Івано-Франківської області. Найближчі районні центри — м. Калуш та Рожнятів Івано-Франківської області, м. Стрий Львівської області, м. Міжгір'я Закарпатської області. Район зв'язаний автобусним та залізничним
сполученням з багатьма містами західної частини України та з деякими містами
зарубіжних країн: Територія Долинського району являє собою невід‘ємну частину Карпатського гірсько-складчастого регіону та Передкарпаття, зарактеризується складною будовою, складом та властивостями гірських порід, які , перш за все, визначаються умовами утворення основних стратиграфолітологічних формацій від крейдового до сучасного періоду, їх літифікація, неоднаковою тектонічною та палеогеографічною обстановкою. В результаті чого сформувались неоднорідні по розчинності та денудаційно-ерозійній стійкості карсто-, зсуво- та селеформуючі породи – від високостійких до особливо слабких. Таким чином, літологічні формації гірських порід, які відрізняються одні від інших складом, станом та основними фізико-механічними властивостями, обумовлюють формування в своїх межах, близьких по генетичних ознаках, шкідливих сучасних екхогенних геологічних процесів, таких, як зсуви, насипи, ерозія, селеві явища, карст тощо. В межах території Долинського району виділили два
геологічні регіони: - передкарпатський прогин. Які в свою чергу поділяються на геологічні області: - Вододільно-Верховинську; - Передкарпатської рівнини. В межах області Зовнішніх Карпат виділено три підобласті: - низькогірного рельєфу; середньовисоких моноклінальних хребтів Сколівських Бескид та Скибових Горган. Вододільно-Верховинська область поділяється на підобласть північних схилів Верховинського Вододільного хребта та підобласть повздовжніх долин Воловецької Верховини. В складі Передкарпатської рівнини виділено підобласть Стрий-Свічівського міжріччя, підобласть Свіча-Лімницького міжріччя та підобласть долини ріки Свіча. Підобласть низькогірного рельєфу
включає в себе полосу шириною до 15 кілометрів, яка простягається по північній
частині Карпатського масиву. Північна межа підобласті співпадає з Карпатським
уступом, а південна проходить по лінії сіл Поляниця, Кальна, Кропивник, Новий
Мізунь, Підліски. Підобласть північних схилів Верховинського
Вододільного хребта в геологічному відношенні складена глинистим флішем верхнього
палеогену. Підобласть
Свічівського-Лімницького міжріччя складена відкладами VI та VII терас Дністра
(галька, піски, суглинки) нижнього неогену. Рельєф За характером рельєфу територія Долинського району чітко ділиться на дві орографічні області: Передкаоратську рівнину; Зовнішні Карпати. Передкарпатська рівнина має горбистий характер на фоні загального пологого нахилу поверхні на північ. Припідняті вододільні простори Стрий-Свічівське і Свічівсько-Лімницьке порівняно вузькі та витягнуті в субмеридіальному напрямку. Бистрицько-Стрийський вододільний простір досить широкий і складно розчленований. Найбільш широко представлені Стрий-Свічівський вододіл, від Болехова на півдні до села Олексичі на півночі. Його максимально припідняті ділянки досягають 431,2 м (гора Болехівська), 371,5 м (гора Ведерниця), 352,4 м (урочище Олексичі). Понижені ділинки цього вододілу пов‘язані з долиною ріки Бережниця та її приток. Вони визначаються абсолютними відмітками в 330 м на півдні та 275 м – на півночі. Зовнішні Карпати являють собою гірську область. Передня частина Зовнішніх Карпат – низькогірна та відносно спокійна. Тут відсутні різко виражені хребти, гірські вершини і глибоковрізані вузькі річкові долини. Елементи рельєфу злагоджені. Низькогірна частина рельєфу повністю відповідає площі розповсюдження Берегової та Оровської скиб. Максимальні висотні відмітки окремих гірських вершин не перевищують 800 м. Так, гора Клековець – 705 м, гора Забуй – 773,6 м. Більш південна частина Зовнішніх Карпат – Бескиди і Горгани –
відносяться до середньогірських районів. В орографічному відношенні вони
характеризуються чітко вираженими моноклінальними хребтами (Бескидами) або
окремими різко відокремленими висотами (Горганами). Рельєф цієї частини Зовнішніх
Карпат перевищує 1000 м. над рівнем моря (гора Лиса – 1158,5 м, гора Пянула Верхня
– 1232,1 м ; гора Кігола – 1122,5 метра). 3. Клімат Клімат району помірно – континентальний, вологий, прохолодний влітку та м‘який взимку. У районі протягом року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру. На території Долинського району річні суми опадів залежно від висоти місця коливаються у межах 600 – 1800 мм. У теплий період випадає близько 73 % опадів від річної норми. Найбільш дощові літні місяці (VI, VII, VIII), протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого випадає на червень. Найбільші суми опадів пояснюються впливом Карпат на атмосферні процеси. Теплий період в районі триває від 260-270 днів; загальний період вегетації відповідно від 200-210 до 165-и днів; період активної вегетації – від 160 – 165 до 80 днів. Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках в середньому припадає
на кінець квітня – початок травня, а настають вони восени в кінці вересня – на
початку жовтня. Тому середня тривалість безморозного періоду становить 150 – 155
днів. Весняні приморозки найнебезпечніші для плодових культур під час їх цвітіння
і утворення зав‘язі. Перший період зими на рівнинах характерний повільним пониженням температури від 0 до –5 градусів за Цельсієм і становить близько 40-50 днів. Період підвищення температури від –5 до 0 градусів за Цельсієм в кінці зими триває 35 днів. Поява першого снігового покриву припадає в середньому на листопад, і тільки через місяць настає його стійке залягання. Руйнування снігового покриву починається в середньому на початку березня. Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 115 – 120 днів. За умовами
тепло-вологозабезпеченості і особливостями розподілу інших метеорологічних
факторів у регіоні виділено два кліматичні райони: помірно теплий в гірських долинах; прохолодний до висоти 1000 м та холодний вище 1000. Основні показники температури в кліматичних
районах такі: Гідрографію району утворює група річок, які своїми розгалуженими верхів’ями
починаються на північних схилах Карпaтських гір, на висоті понад 1000 метрів над
рівнем моря, де річна сума атмосферних опадів становить 900 – 1500 мм. Загальна
довжина гідрографічної сітки становить 353,5 кілометра, в тому числі ріки – 144,8
км, струмки – 188,7 км. Густота річкової сітки коливається від 0.2 - 0.4 км. кв. у відношенні до кілометра квадратного у передгірській, та 1,1 – 1,3 км. кв. у відношенні до км. кв. у гірській частині. Річний хід рівня рік характеризується порівняно невисоким весняним
паводком, нестійкою літньо–осінньою меженню та високими дощовими паводками. Гірська Свіча має вузьке русло (5-1- м), швидку течію, порожисті
уступи та кам’янисті перекати. Глибина русла непостійна – від 0,5 до 2 метрів. Найбільшими притоками ріки є ріки Мізунька, Лужанка, Сукіль. Всі вони своїми витоками виходять з північних схилів Східних Карпат та протікають по території Долинського району. Другою за величиною є річка Мізунка, що починається за
хутором Сіда (біля Вишкова). Довжина річки 51 км. По режиму течії – це гірська
річка з швидкою течією іноді ускладнена уступами та перекатами. Її глибина
невелика (0,5 – 1,5 м), долина вузька та глибока. На ділянці Новий та Старий
Мізунь долина і русло ріки різко розширюється, течія стає порівняно спокійною. Ріка Сукіль бере свій початок в Карпатах. Відповідно
рельєфу швидкість течії змінюється від 50-60 м/хв до 30-50 м/хв. Береги невисокі
та обривисті, ширина змінюється від 5 метрів до 12, глибина 0,5 – 1,5 метра. Великих природних озер в районі немає. Одним з найбільших є Долинське озеро, яке займає площу 25 га. Середня глибина водойми 2,5 м. запаси води в озері близько 600 тис. м. куб. У басейнах рік Свічі та
Сукеля декілька акумулятивних терас є носіями прісних вод, але водозбагачення
цього горизонту нерівномірне. Спеціальні гідрологічні дослідження з кущовою відкачкою в долині р. Свічі між
селами Княжолука і Новоселиця показали, що алювіальний водоносний горизонт
характеризується порівняно порівняно високими запасами прісної води; режим цього
горизонту перебуває в тісному зв‘язку з русловими водами ріки. Води м‘які, з
добрими смаковими якостями. Температура вод в літній період коливається від 9 до
12 градусів за Цельсієм. В історичні часи пануючим типом рослинності на території Долинського району були ліси. На рівнині і в передгірних районах ліси займають понад 20 % території, а на схилах Карпат – 40 %. Майже не збереглась у непорушному стані природна трав‘яна рослинність, оскільки більша частина безлісих територій розорана під сільськогосподарські угіддя. Болота і на рівнині, і у високогір‘ї дуже нечисленні. У лісах ростуть бук, дуб, граб, липа, береза, ясен, явір, клен, смерека, ялина, сосна. З кущів можна зустріти брусницю, ліщину, калину, глід, терен,
шипшину. Серед трав поширені тонконіг, осока, фіалка лісова, анемона дібровна та
ін. Про деяких тварин, таких, як тур, зубр, бобер, було відомо вже в стародавні часи. Зараз у горах можна побачити бурого ведмедя, оленя карпатського, козулю, рись, дикого кабана, вовка, булку, куницю, а з птахів – глухаря карпатського, шишкаря ялинкового, лелеку гірського. Є також у Карпатах тритон, саламандра, форель струмкова. У нашій місцевості розводять в основному коней, корів, свиней,
овець, кролів, гусей, качок, та курей, а також собак та котів. Зараз
під загрозою зникнення багато рослин : тис ягідний, шафран, рододендрон, едельвейс
(шовкова косиця), сон білий, первоцвіт полонинський. Всі вони занесені до Червоної
книги.За останні роки тут вже не можна побачити таких птахів, як лебеді, сірий
журавель, чорний лелека, білоголовий і чорний грифи. На грані зникнення кіт
лісовий, куниця, білоспинний дятел, карпатська білка. Щоб зберегти і примножити
рослинні і тваринні багатства району, під охорону держави взято значні
території. Практичним результатом географічної
характеристики будь-якої території є її фізико-географічне або
економіко-географічне районування. Фізико-географічним або природним районом у
сучасній фізичній географії називають значну частину будь-якої території, яка
відрізняється своєю природою від сусідніх частин цієї території. Дуже часто
фізико-географічний район збігається у своїх межах з природним ландшафтом, який є
досить однорідною за своєю природою ділянкою поверхні Землі. Але в багатьох
випадках природний район може включати в себе декілька ландшафтів; це часто буває
при фізико-географічному районуванні адміністративних областей, границі яких часто
перетинають природні ландшафти, і тоді доводиться об‘єднувати такі “відрізки”
ландшафтів в один район. До цього прийому доводиться вдаватися і при
фізико-географічному районуванні Івано-Франківської області. Бувають і такі
випадки, коли якась частина фізико-географічного району, хоча й тісно пов‘язана з
ним територіально, але настільки відмінна від усього району (частково своєю
будовою, а головно процесами), що утворює по суті окремий природний ландшафт, який
є територіальною частиною певного фізико-географічного району. Але при всій складності і різноманітності будови гірстких природних комплексів їх все ж таки можна об‘єднати в певні групи і види, по-перше, для певної систематизації цієї різноманітності, по-друге, для полегшення характеристик описуваних природних комплексів. Природні комплекси слід систематизувати за найбільш стійкими і суттєвими ознаками, якими є перш за все рельєф і геологічна будова території. З цієї точки зору природні комплекси Івано-Франківських Карпат можна поділити на такі три групи: річкових долин, низькогірних хребтів, середньогірних хребтів. Природні комплекси гірських долин представлені двома видами: Територію Передкарпаття можна поділити на два різних передгірних райони, які відрізняються один від одного цілим рядом ознак : Івано-Франківське Передкарпаття та Покутське Передкарпаття. Івано-Франківське Прикарпаття – це розчленована височина, яка розташована між
північними скибовими хребтами Горган і охоплює басейни Бистриць Надвірнянської та
Солотвинської, Лукви, Лімниці, Сивки і частково Свічі. Абсолютні висоти дна улоговини коливаються від 250 до 300 – 350 м. Її границею служить ізогіпса 400 м, яка проходить дещо північніше с. Горохолина. В основі улоговина складена породами міоцену, які перекриті потужною товщею ( до 10 – 15 м) алювіальних відкладів. Майже посередині з півдня на північ улоговину перетинає прямолінійна долина Бистриці Надвірнянської, яка ділить дно улоговини на два плоских межиріччя: Бистрицьке і Вороно-Бистрицьке. У зв‘язку з улоговинним положенням, місцеві
кліматичні умови тут своєрідні: літні температури відносно високі (18,3 градуси за
Цельсієм), зимові низькі (4,7 градуси за Цельсієм нижче нуля). В улоговині випадає
найменша кількість атмосжерних опадів в усьому Івано-Франківському Передкарпатті
(628 мм). З височини
стікає багато рік: Лужанка, Болохівка, Сивка та їх притоки, які розчленовують
височину на численні плоскі межиріччя. За походженням Долинське передгір‘я є
шостою терасою і складене довньоалювіальними відкладами. Високотерасові місцевості
покриті хвойно-широколистяними лісами, під якими розвинені дерново-середньо і
сильнопідзолисті грунти. Південна частина району, що пролягає безпосередньо до
Карпат біля м. Долини (верхів‘я Сивки, правобережжя Свічі), господарсько освоєна.
Тут розкинулись орні землі, тут розробляють ліси, добувають нафту тощо. У межах Івано-Франківської області заходять північно-східні схили Українських Карпат, які поділяються на три фізико-географічні області: Покутські Карпати, Горгани та Гуцульські Карпати (Чорногоро-Гринявські гори). Горгани
– одна з найбільших гірських областей Скибової зони Українських Карпат. Вони
повністю розташовані в межаз Івано-Франківської області, між долиною Мізунки на
північному заході і долиною Черемоша на південному сході. Північна межа чітко
виявлена у вигляді уступу, який обривається до Передкарпаття по лінії : Болехів –
Долина – Перегінськ – Солотвин – Надвірна – Ділятин – Текуча. Далі на південному
сході Горгани межують з Покутськими горами по вододілу правих приток Пруту і лівих
приток Чорного Черемоша, з одного боку, і верхів‘їв Лючки, Пістинки та Рибниці – з
другого боку. Південна границя проходить по вододільному хребту від верхів‘я р.
Ріка на північному заході і до Верховинського пониження на південному сході, де
Горгани межують з Чорногорським хребтом. Берегові низькогірно-скибові Горгани лежать у межах низькогірного ландшафтного ярусу і характеризуються покривом однієї грунтово-рослинної зони. Тут ростуть буково-смерекові ліси. Бук часто утворює чисті насадження. Це звичайно темні ліси з дуже слабо розвиненим підліском і трав‘яним покривом. Нерідко серед бука трапляються у нижньому ярусі – дуб, граб, ясен; у верхньому – ялиця, рідше ялина. Біля с. Манява є ареал модрини. Північні низькогірні Горгани, зважаючи на спільне походження, поділяються на кілька фізико-географічних районів: Вигодське низькогір‘я займає межиріччя Сукеля
і Свічі. Все межиріччя заповнене низткогірними короткими хребтами з абсолютними
висотами від 500 м на півночі до 900 м на півдні. Найбільш вираженим хребтом є
Томнатик (900-1016 м), складений переважно вигодськими пісковиками. На північ від
нього поширені короткі, сильно розчленовані хребти з висотами 600 – 500 м. Між
хребтами помітні поздовжні пониження, які складені поляницькими сланцевими
породами. До них належать пониження Слободи Болехівської, Розточки, Кропивника та
ін., звичайно заселені і добре освоєні в господарському відношенні. Гірські хребти
Вигодського низькогір‘я перетикають широкі поперечні долини Сукеля, Нижньої
Мізунки і Свічі. У місцях перетину сланцевих зон долини утворюють широкі
улоговиноподібні розширення – Новоселицьку, Вигодську, Максимівську улоговини на
Свічі; Старо-Мізунську на Мізунці; Тисівську на Сукелі та інші. Цікаво, що в цьому районі є кедр, який поширений виключно коло верхньої межі лісу. Вище лісового поясу розвивається чагарникове криволісся, яке складається переважно із соснового сланника; рідше трапляється тут зелена вільха. Сосновий сланник найчастіше утворює суцільний пояс на північних експозиціях. Дрега характерна риса ландшафту цього поясу – кам‘яні розсипи.субальпійські луки (полонини) в цьому поясі трапляються окремими ділянками на місцях, де немає кам‘яних розсипів та криволісся. Зовнішні Горгани поділяються на декілька районів. Свіцько-Мізунські Горгани займають межиріччя Свічі – Мізунки – Лужанки – Сукеля. На півдні район прилягає до вододільних хребтів Горган, на півночі обмежується хребтом Томнатик, який належить до скибового низькогір‘я. Хребти мають асиметричну будову : північні схили крутіші від південних. Одна з характерних рис ландшафту цієї частини Горган – слабий розвиток кам‘яних розсипищ і осипищ. Гірські хребти суцільно покриті хвойними лісами. Поперечні долини рік заселені. Район є загалом лісопромисловим. Вишківська
Верховина займає північні схили вододілу і простягається вузькою смуною від с.
Сенечів, вздовж повздовжньої долини верхгьої течії Мізунки до витоків рік Свічі,
Осмолоди і Лімниці. Середні абсолютні висоти – близько 1000 м. на вододільному
хребті окремі вершини піднімаються до 1200 – 1400 м (Залом, гори Вишківський
Горган, г. Струнга та ін.).
Історія Долини сягає сивої давнини, адже місто виникло у другій половині Х ст.
і належить до найстаріших міст Прикарпаття. Заселення тутешніх земель швидше за
все зумовлено тим, що тут виявлені поклади солі, а ліси багаті на деревину, гриби
та ягоди. Перші згадки про Долину пов'язані з правлінням польського короля
Владислава Ягайла. Оскільки в давнину руські князівства були поділені на повіти і
Долина належала до Жидачівського. Земельні акти засвідчують те, що в 1443 році
після смерті Ягели володарем Долини став Михайло Кастелян. У 1525 році на
клопотання городян Долині було надане Магдебурзьке право і право на „роблення
солі", а трохи пізніше на — палення горілки. Прибутки від цього йшли на
ремонт міських валів. Але не тільки солевиварюванням славилася Долинщина. В таких селах, як Витвиця, Гузіїв, Гериня наприкінці XVIII ст. діяли власні папірні. В Велдіжі (Шевченковому), Максимівці, Мізуні видобували залізну руду, займалися ливарною справою. Поряд з цими ремеслами розвивалися торгівля, землеробство, скотарство. Часто мирну працю мешканців Долини та її околиць
порушували набіги монголо-татарських завойовників, війни. У XVI ст. повітове
містечко захопили польські магнати і воно переходило від одного орендаря до
іншого. Небувале спустошення пережило місто у 1594 році, коли опинилося у важкому
ярмі татарських ненаситників. Але долиняни не мирилися із поневоленням. Досить,
наприклад, було спалахнути визвольній війні українського народу проти польських
загарбників під проводом Богдана Хмельницького, як багато з них пішло в загін
Семена Височана. Коли ж вибухнуло визвольне повстання 1740-61 рр., то зброю в руки
взяло майже все населення. Долиняни мужньо боролися супроти німецько-фашистських загарбників (1941-44 рр.), протидіяли новому приходу більшовицької влади. Уже в 60-ті роки на Долинщині, зокрема в селах Кальні, Лужках, Слободі Болехівській, Солукові, зародилася нова політична організація — Український Національний Фронт. Його провідниками були Дмитро Квецко, Михайло Дяк, Ярослав Лесів, Зіновій Красівський, Микола Крайник. Хоч і славилася Долина своєю сіллю, та найбільше про неї довідалися тоді, коли тут в 1950 році розпочалося промислове виробництво нафти. Нафтовою називають її і тепер, як минуло 50 років цій події, а в місті розвиваються інші галузі народного господарства.
Загальна кількість сімей в 1999 р. становила 20935. Середнє число
осіб на сім'ю складає 3,4 чол. Середня кількість дітей на сім'ю — 2
чол. Важливою особливістю району е людські ресурси. Висококваліфікований потенціал сприяє соціально-економічному розвитку району. Населення району на початок 2000 року становило 72626 чол., з них сільське — 48653 чол.
Велика Тур‘я – село прилягає до річки Тур‘янки, за 27 км від районного центру та залізничної станції Долина. Населення – дві тисячі шістсот тридцять три чоловік. Є школа № 9, дві бібліотеки, клуб, лікарня, аптека, відділення зв‘язку, 6 магазинів. Споруджено 540 житлових будинків. Витвиця – лежить у долині річки Лужанки за 17 км від районного центру. До залізничної станції Болехів 11 км. Населення 1200 чоловік. Сільраді підпорядковане селище Вигодське. Є школа І – ІІ ст., клуб, дві бібліотеки, амбулаторний пункт,
дільнична лікарня, аптека, ветлікарня, п‘ять магазинів, відділення зв‘язку. Гошів – розташований в долині біля річки Лужанки і Свічі, 12 км. від міста Долина. Посеред села проходить автомагістраль Львів – Івано-Франківськ. |