Рефераты на украинском
Планування рекламної діяльності торгового підприємства - Реклама -



Рекламна діяльність складається з таких етапів:

— вивчення споживачів та покупців, товарів та ринків прода­жу цих товарів;

— стратегічне планування;

— прийняття тактичних рішень;

— оперативне планування;

— контроль ефективності прийнятих з питань реклами рішень.

Рекламна політика торгових підприємств тісно пов'язана з їх­ньою торговою політикою.

Стратегія торгового підприємства зумовлює рекламну страте­гію: Імідж торгового підприємства в рекламній кампанії, можли­вість та необхідність використання тих чи тих засобів та носіїв реклами. До рекламної стратегії входить і створення належного Іміджу торгового закладу.

Що саме рекламувати, як і скільки давати рекламних звернень, якого обсягу, в якому оформленні, як часто оновлювати реклам­ний інтер'єр торгового закладу, скільки грошей використати на рекламу — все це становить рекламну тактику торгового закладу.

До оперативного (поточного) планування належить розробка конкретного рекламного звернення та плану його показу.

Вибір конкретних засобів та носіїв реклами залежить від фі­нансових можливостей торгового підприємства, його цілей, а та­кож від номенклатури товарів, які воно реалізує, форми організа­ції торгівлі, регіону тощо. У деяких регіонах споживачі більше довіряють телебаченню, в інших — пресі.

Більшому або меншому впливу тих чи тих засобів масової ін­формації підлягають різні прошарки суспільства. Цікаво, що більш забезпечені громадяни орієнтуються на пресу, бідніші — на телебачення.

Рекламний бюджет торгового закладу можна поділити за та­кими напрямками:

• витрати на обладнання тривалого користування (обладнання торгової зали, оформлення приміщень),

• періодичні витрати (переоформлювання вітрин, інтер'єрів, оновлення фірмового одягу, виготовлення фірмового паперу тощо),

• короткострокові витрати (реклама в засобах масової інфор­мації).

Планування рекламної діяльності уможливлює складання пе­реліку завдань, які торговий заклад має розв'язати за допомогою реклами, та визначення строків їхнього виконання. Воно дає змо­гу заздалегідь підготувати заходити рекламного характеру, узго­дити їх між собою, своєчасно підготуватися до роботи за умов широкої рекламної кампанії.

Плануючи рекламу, необхідно зважати на діяльність конку­рентів. Навіть незначне відставання від них може спричинити значне спадання товарного попиту. Відтак план рекламної діяль­ності має бути достатньо гнучким, допускати можливість негай­ної заміни одних заходів іншими, «перекидання» коштів з одних напрямків на інші. Ці проблеми розв'язуються за допомогою сис­тематичного контролювання реальної торгової ситуації та аналізу фактичної економічної ефективності рекламної кампанії.

Рекламна кампанія — це комплекс усіх заходів торгового під­приємства зі створення й розміщення рекламних звернень та ін­ших заходів внутрішньомагазинної реклами.

Зрозуміло, що далеко не кожному торговому підприємству по кишені всі заходи та засоби рекламування, але майже кожному ( крім найдрібніших крамничок, яток, кіосків) потрібна іміджева реклама Якщо кошти підприємства обмежені, то боротьбу за власний імідж в очах покупців воно може провадити іншими засобами: за допомогою сучасного оформлення, добре підібраного якісного асортименту товарів, кваліфікованого обслуговування тощо. Але ці проблеми вже виходять за межі нашої теми.

Плануючи рекламну кампанію торгового підприємства, необхідно дотримуватися однієї ідеї, одного образу торгового підпри­ємства в усіх рекламних засобах. Це дає змогу не починати рек­ламу торгового підприємства щоразу з чистого аркуша. Кожна нова рекламна кампанія буде ніби сходинкою до наступної. На єдиний образ працює постійне нагадування назви торгового за­кладу, його логотипу, знака обслуговування (товарного або фір­мового). Щоб зробити рекламу такою, що легко запам'ятову­ється, бажано розробити загальну схему верстки рекламних звер­нень, так щоб більшу частину друкарського оформлення викори­стовувати якомога довше, періодично міняючи тільки текст.

Іміджеву рекламу фахівці радять давати в нових, іще не охоп­лених товаром регіонах. Там, де ринок повністю насичений не тільки товарами даної фірми, а й товарами конкурентів, рекомен­дується суто товарна реклама. Проте вміле поєднання іміджевої реклами та реклами товару значно ефективніше впливає на поку­пця. Останній дуже часто не знає, куди треба звернутися по ту чи ту покупку, а своєчасна й уміла підказка може зробити його постійним клієнтом закладу.

Ще раз нагадаємо: вибираючи засоби масової інформації для розміщення реклами, необхідно визначити категорію споживачів реклами (читачів, глядачів, слухачів).

Найчастіше споживачів реклами на місці продажу товару під­розділяють на такі категорії:

• споживачі, які намагаються зробити вигідну покупку за не­високу ціну. Ці люди читають, головне, видання, розраховані на сімейне читання, а також безкоштовні чи дешеві видання рекла­мно-інформативного характеру, які містять велику кількість різ­нопланових рекламних звернень;

• споживачі, котрі намагаються купити тільки такий товар, який відповідатиме всім їхнім вимогам. Ці потенційні покупці багато часу й коштів витрачають на пошуки необхідної реклами, купуючи ті газети, які, на їхню думку, можуть містити відомості ПРО «їхній» товар, а також спеціалізовані видання. Якщо товар сезонний, то кількість покупців цієї категорії значно збільшуєть­ся Із настанням відповідного сезону;

• випадкові споживачі. Ця категорія споживачів реклами зна­йомиться з рекламою побіжно, просто читаючи пресу. Вони, як правило, не шукають конкретного товару, але коли реклама їх за­цікавить, вони можуть відвідати торговий заклад принаймні для того, щоб поглянути на товар. У такий спосіб, між іншим, уміла реклама формує нові потреби в покупців;

• постійні споживачі реклами, які свято вірять у правдивість того, що повідомляється в рекламному зверненні. Вони схильні купити саме той товар, що рекламується, і саме там, де вказано в рекламі;

• престижні користувачі реклами. Це категорія забезпечених людей, яка схильна купувати тільки престижні речі відомих фірм та у відомих торгових закладах. Люди, які належать до цієї кате­горії, довіряють тільки рекламі в престижних засобах інформації;

• споживачі, які взагалі не звертають уваги на рекламу. Ця ка­тегорія вважає всю рекламу брехнею і навіть схильна діяти всу­переч їй.

Реклама товарів дає результати майже відразу, тому для бага­тьох торгових закладів вона є значно привабливішою, ніж рекла­мування іміджу. Проте найліпші результати можна одержати оп­тимальним поєднанням обох типів реклами. Якщо в оглядовій статті, присвяченій популярному торговому закладу, значне міс­це займає опис асортименту товарів, товарів-новинок, що мають незабаром надійти в продаж, така реклама дає змогу і запам'я­тати торговий заклад як такий, і отримати корисну інформацію про товари, котрі там реалізуються.

Найбільш відповідальними моментами планування рекламної діяльності є визначення товарів, які підлягають рекламуванню, та рекламного бюджету.

Ч. Едвардс та Р. Браун рекомендують використовувати такі методи визначення товарів, які необхідно рекламувати:

• аналіз задоволеного попиту (кількісний та сумарний аналіз продажу товарів, звіти про товари підвищеного попиту, аналіз ін­дивідуальних покупок, аналіз претензій покупців);

• аналіз незадоволеного попиту (аналіз товарних запасів; ві­домості про товари, які мають слабкий попит; реєстрація в кни­гах незадоволеного попиту тих товарів, яких не було в продажу);

• аналіз потенційних можливостей (підрахунки співвідношен­ня відвідувачів та покупців, причин відмови відвідувачів від ку­півлі товару, яким вони раніше цікавилися);

• попередні розрахунки можливого продажу товарів (аналіз по­питу на нові товари, аналіз ефективності рекламних повідомлень попередній продаж найновіших товарів невеликій постійних покупців за спеціальними запрошеннями);

• вивчення досвіду конкурентів (аналіз організації продажу

• вивчення наявної Інформації з цього питання (дані виробничих досвідчених фахівців, інформаційних агенцій, пресових публікацій з аналізом досвіду і тенденцій розвитку реклами);

• безпосереднє вивчення фактичних та потенційних покупців ( наліз даних анкет або опитних листків, інтерв'ю тощо);

• спостереження за змінами попиту (аналіз стилю й напрямків моди, виявляння тенденцій зростання привабливості нових това­рів прогнозування можливих змін тощо).

Неформальне використання цих методів дає змогу торговому підприємству:

• своєчасно помітити тенденцію зниження попиту, що умож­ливлює своєчасно розпочати рекламну кампанію, аби забезпечи­ти якщо не збільшення продажу, то хоча б його стабілізацію про­тягом року, і збільшує шанси торгового підприємства на збере­ження постійної клієнтури;

• розробити різні заходи для збільшення продажу за рахунок зростання обсягів та кількості покупок на одного відвідувача (покупця);

• виявити те, що не подобається покупцю, з'ясувати недоліки в асортименті або в обслуговуванні; заходи, ужиті для виправ­лення недоліків, мають бути широко розрекламовані;

• проаналізувати стан товарних запасів і визначити, який то­вар не реалізується через недостатнє рекламування або через не­ефективний показ у торговій залі, і зробити ділові висновки. Цін­ним джерелом інформації про потенційні можливості торгового закладу є також книги вивчення незадоволеного попиту і підра­хунки співвідношення відвідувачів та покупців. Останнє сприяє вивченню повноти асортименту, ефективності організації прода­жу і проведення рекламних заходів, а також дає можливість вста­новити тенденції збільшення або зменшення кількості покупок не тільки взагалі, а й конкретно — за сезонами, місяцями, тижнями, Днями та навіть годинами. Зниження кількості покупок на одного відвідувача може означати або те, що асортимент товарів та рі­вень обслуговування не задовольняють запити тих, хто був приваблений до даного торгового закладу рекламою, або те, що рекламне звернення є занадто ефективним і приваблює до торгового кладу забагато відвідувачів, запити яких торговий заклад не може задовольнити. Збільшення кількості покупок на кожного відвідувача одночасно із загальним скороченням кількості покупців може означати, що рекламна діяльність є недостатньо ефек­тивною і не забезпечує залучення такої кількості людей, запити яких торгове підприємство може задовольнити;

• з допомогою попереднього продажу товарів проаналізувати можливості реалізації нових товарів, нових фасонів і моделей і лише після цього приступити до завезення цих товарів у значній кількості;

• аналізуючи досвід конкурентів, виявити позитивні або нега­тивні сторони рекламної діяльності власного закладу;

• вивчення різних матеріалів та досліджень може запобігти зайвим витратам грошей і часу;

• систематичне вивчення фактичних та потенційних покупців дає змогу своєчасно з'ясувати реакцію покупців або відвідувачів на асортимент товарів та якість обслуговування в даному торго­вому закладі.

Такі дослідження в економічно розвинутих країнах з ринко­вою економікою провадяться вже давно, хоча нині їх трохи видо­змінено через появу нових технічних засобів зв'язку. Ч. Едвардс та Р. Браун у книжці «Реклама в роздрібній торгівлі США» наво­дять такі результати опитування 1950 покупців, яких було вибра­но навмання, тоді, коли вони виходили з магазину готового одягу (спробуйте пригадати, чи брали ви колись участь у такому захо­ді?—Г. Я.).

З усієї кількості опитаних покупців 74% мали намір придбати певні товари перед тим, як увійшли до магазину; 26% — не мали такого наміру; 62% — придбали бажані або інші товари; 31% — не зробили покупок.

З тих 31% покупців, які не купили нічого: 14% пояснили свої дії браком необхідних товарів в магазині, 6% — браком необхід­ного розміру, 4% — фасону, 3% — кольору, 2% — невідповід­ною якістю одягу, 1% — високою ціною, 1% — незадовільною якістю матеріалу, з якого пошито одяг.

12% усіх опитаних відвідувачів магазину були незадоволені обслуговуванням. З них скаржилися на нечемність, недбалість, низьку кваліфікацію продавців — 41%, на забарливість та неува­жність— 43%, висловлювали інші претензії— 16%.

Варто назвати ще один фактор, котрий має неабияке значення для планування рекламної діяльності торгового підприємства, — це використання специфічних методів планування асигнувань на рекламу, які застосовуються тільки в торгівлі: за товарними групами заходів, які сприяють розвитку торгівлі, за рівнем цін за окремими товарами..

Планування асигнувань на рекламу за товарними групами базується на постулаті, що той самий товар у різні сезони (місяці) по-різному рекламувати. Ці кошти мають бути при-й но пропорційними обсягу торгівлі цим товаром протягом за­планованого періоду.

Використання стратегії товаропросування з урахуванням життєвого циклу товару є аналогічним методу планування асигнувань на рекламу за типом заходів, які сприяють розвиткові торгівлі. Оскільки товари різних груп проходять кілька етапів Товаропродажу або кілька етапів інтенсивності споживчого попиту, во­ни потребують застосування таких рекламних заходів, які відпо­відали б цим етапам: на першому етапі — реклама престижності та новизни, на другому — суто цінова реклама (відомі слогани: «висока якість за помірну ціну» або «чистить усе, крім ваших кишень»), на третьому — реклама спеціальних заходів, які сти­мулюють продаж (знижки, лотереї, ігри тощо) і на четвертому — реклама розпродажу за зниженими цінами.

Рекомендовано шість способів вирішення питань планування асигнувань на цінову рекламу:

• пропорційно обсягу продажу для кожного рівня цін;

• пропорційно частці товару в загальному обсязі товарообороту;

• концентровано на трьох найвигідніших для торгівлі рівнях цін;

• концентровано на найнижчих рівнях цін.

Використання цих методів залежить від тих завдань, які сто­ять перед торговим закладом та його службою маркетингу. Якщо це торговий заклад, де можна купити престижні товари, тоді ви­користовують рекламу престижу високих цін та бездоганного об­слуговування. Якщо це торговий заклад, де можна купити товари за низькими цінами, тоді користуються методом концентрації уваги саме на низьких цінах тощо.

Після того, як асигнування на рекламу розподілено (а це мож­на робити для кожного варіанта кількома способами), необхідно визначити конкретні товари для рекламування.

Фахівці рекомендують спрямувати основну рекламу на пос-Т1йних покупців, а додаткові асигнування використати для залу­чення нових клієнтів. Рекламні засоби, на їхню думку, ліпше за­стосовувати тільки до моменту досягнення ними максимального впливу на зростання продажу. Як тільки починається спад реалізації, додаткові асигнування щодо даного носія реклами стають уже недоцільними. Необхідно шукати нові рекламні засоби. Відтак ліпше використати кілька різних носіїв по декілька разів (не менше трьох), ніж багаторазово вміщувати рекламу в тому самому носії. Але незаперечним доказом ефективності будь-якого носія або за­собу реклами є тільки обсяг реалізації товарів, що рекламуються.

Відомо, що покупець здебільшого починає звертати увагу на рекламне звернення тільки після третього показу. Після другого показу, знаючи приблизну кількість потенційних покупців на день, можна підрахувати потребу в додатковому показі. Одне звернення найчастіше просто не запам'ятовується, їх має бути не менше восьми, щоб сформувати інформованість про товар у ці­льової аудиторії. Найбільш інтенсивна реакція відбувається одра­зу після доведення рекламного звернення до покупця. Потім вона помітно слабшає, але залишається комунікативний ефект показу, коли потенційний покупець за необхідності може згадати рекла­мне звернення та звернутись до торгового закладу, що рекламу­вав товар, за покупкою. Тобто зростання продажу не починається одночасно з початком показу реклами споживачам і не закінчує­ться з його припиненням.

Тому, плануючи строки пред'явлення рекламного звернення цільовій аудиторії, необхідно врахувати кілька факторів одноча­сно: період найбільшого впливу реклами на майбутнього покуп­ця, коли він готовий відвідати магазин; можливість таких відві­дин, тобто розклад роботи магазину (треба враховувати й тих покупців, які вільні тільки ввечері або у вихідні дні). Так, серед­ній період дії реклами в газетах, за даними спеціалістів, близько трьох днів за умови, що торговий заклад є доступним не тільки для покупців, які живуть поблизу нього, а й для ширшого кола покупців. Можливо, доведеться змінити режим роботи торгового закладу (організувати роботу у вечірні години, у вихідні та свят­кові дні і т.п.), про що необхідно сповістити покупців за допомо­гою рекламного звернення.

Користуючись рекламою в пресі, необхідно враховувати час, коли майбутні покупці можуть побачити свіжий номер газети: передплатники одержують пресу здебільшого ввечері, а ті, хто купує її в кіосках, — у першій половині дня.

Якщо торговий заклад продає оптові та дрібнооптові партії товарів широкого вжитку, то рекламні звернення рекомендують давати на початку тижня, а не в кінці, оскільки можливі покупці такого закладу у вихідні дні навряд чи займатимуться пошуками товарів.

Термін дії рекламних звернень в журналах триваліший — 1,5— 2 місяці після виходу журналу. Проте слід мати на увазі, що журнали придатніші для престижної, іміджевої реклами, до якої обов'язково треба додати рекламу у масовій пресі та на телебаченні. Планування реклами на місці продажу є важливим важелем зниження витрат на товаропросування та встановлення маркетингових комунікацій. Вона є логічним завершенням інформаційного спілкування з потенційним покупцем.



Назад

 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Если наука победит алкоголизм, люди перестанут уважать друг друга.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100