Реферати українською
Соціальний комплекс України - Розміщення продуктивних сил -



1.0pt; border-top:none;padding:0cm 2.0pt 0cm 2.0pt;height:13.45pt">

вечірні

20,4

13,6

2,4

1,0

19,6

12,6

1,3

1,8

заочні

77,9

71,6

42,0

41,9

55.3

51,0

62,1

91,1

Випущено, тис. чол.

236.9

228,7

185.8

162,2

150,6

136,9

155,7

186,7

у тому числі тих, які навчалися на відділеннях денних

146,7

143,9

129,8

118,3

94.5

73,3

101,3

124,4

вечірніх

18,5

14,3

5,9

4.0

14,3

11,7

5,0

5,0

заочних

71,1

70,5

50,1

39,9

41,8

51,9

49,4

57,3

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С 438.

Крім того, в Україні функціонує 280 вищих навчальних закла­дів III—IV рівнів акредитації, в яких навчається більш ніж 1,1 млн. студентів, з них 732,6 тис. — на денному відділенні, 360,7 тис. — на заочному, 16,7 тис. — на вечірньому.

Серед галузевих груп навчальних закладів України найбільше студентів вчиться у закладах, що готують спеціалістів для промис­ловості та будівництва, освіти, сільського господарства, охорони здоров'я, економіки та права, транспорту та зв'язку.

Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені рівномірно по території країни, обласних центрах та містах обласного підпо­рядкування. Профіль підготовки спеціалістів для інших галузей відповідає переважно регіональній спеціалізації господарства України. Найбільше закладів вищої освіти, зокрема III—IV рівнів акредитації, сконцентровано у Харкові, Києві, Одесі, Дніпропет­ровську, Львові, Донецьку. У 1997 р. вищими навчальними закла­дами України різних рівнів акредитації було підготовлено майже 4 тис. магістрів, 147 тис. бакалаврів, 173 тис. молодших спеціалістів. На початок 1997/1998 навчального року у вузах І—II рівнів акредитації працювало 47,2 тис. викладачів, з них 1,4 тис. канди­датів наук; у вузах III—IV рівнів акредитації — 71,9 тис. профе­сорсько-викладацького персоналу, з них 6,6 тис. докторів та 36,5 тис. кандидатів наук, 6,6 тис. професорів та 28,2 тис. доцентів*. Культура. Це сукупність закладів, установ, підприємств, ор­ганізацій і органів управління, що здійснюють виробництво, роз­поділ, збереження і організацію споживання товарів і послуг культурного й інформаційного призначення. До цього комплексу входять підприємства, що виробляють товари культурного та ін­формаційного призначення, самі об'єкти культури і мистецтва, установи і організації засобів масової інформації. Широко розга­лужена мережа закладів культури та мистецтва — характерний показник розвитку культури будь-якої держави.

Наймасовішим закладом культури в Україні є бібліотеки, кіль­кість яких у 1997 р. становила більше ніж 21,5 тис. з книжковим фондом 355,7 млн. примірників книжок і журналів. У сільській місцевості діяло понад 16 тис. бібліотек з книжковим фондом 160,9 млн. примірників (табл. 40). Однак кількість бібліотек не дає повної картини про рівень бібліотечного обслуговування на­селення, який залежить перш за все від ступеня розвитку мережі бібліотечних установ і їх територіальної доступності, від наявності книжкових фондів та їх співвідношення з чисельністю насе-гння. Слід зазначити, що книжки та журнали українською мовою становлять 37% фонду масових та універсальних бібліотек, російською — 62%.

Таблиця 5

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ МАСОВИХ ТА УНІВЕРСАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК В УКРАЇНІ у 1985—1999 pp.*

Роки

Всього

У тому числі

Кількість

бібліотек

в них книжок і журналів, млн. прим.

у міських поселеннях

у сільських поселеннях

кількість бібліотек

в них книжок і журнал», млн. прим.

КІІЬКІСТЬ

бібліотек

в них книжок і журналів, млн. прим.

1985

25978

418,4

7007

228,1

18971

191,3

1990

25644

418,9

6983

230,8

18661

188,1

1995

23816

369,9

5802

201,5

18014

168,4

1997

21504

355,7

5373

194,8

16131

160,9

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 453.

Забезпечення населення бібліотеками у міській і сільській місцвостях не однакове. Рівень забезпечення міського населення ібліотечними установами є нижчим, ніж сільського, що поясню-гься особливостями розселення. Одночасно кожна міська бібліо-гка обслуговує більшу чисельність населення (читачів). Рівень задоволення попиту читачів значною мірою залежить від концентрації у бібліотеках книжок та співвідношення суспільно-політич­ної, технічної, сільськогосподарської, художньої, дитячої та інших видів літератури. Більш різноманітну літературу мають, як прави­ло, бібліотеки із значним книжковим фондом (понад 10 тис. при­мірників). Активність населення у користуванні послугами бібліо­тек характеризується часткою читачів у загальній чисельності населення та числом книговидачі у розрахунку на одного жителя.

Своєрідними центрами культурного відпочинку населення є клубні установи, яких на кінець 1997 р. налічувалось понад 21 тис., у тому числі у сільській місцевості — понад 18 тис. Клубні уста­нови розміщені згідно з адміністративним поділом території, а Іакож за виробничим принципом — при заводах, фабриках, навчальних закладах, санаторіях. Однак клубні установи відсутні майже у кожному другому селі. Зрозуміло, діяльність клубних установ залежить не стільки від їх наявної місткості, скільки від кількості та якості заходів, які там проводяться.

Кінообслуговування в Україні представлено 10,8 тис. кіно­установок з платним показом, а кількість відвідувань кіносеансів за рік перевищує 7 млн., тобто в середньому 0,1 на одного жителя (табл. 6). У міських поселеннях працюють постійні кінотеатри. Найвищий показник кіновідвідувань у містах, великих містах, курортних центрах. Проте і в цих поселеннях в останні роки на­мітилася тенденція до різкого скорочення середнього рівня відві­дування кінотеатрів.

Таблиця 6

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ КІНООБСЛУГОВУВАННЯ В УКРАЇНІ у 1985—1997 pp.*

Показники

Всього

У т. ч. у сільській

місцевості

1985

1990

1996

1997

1985

1990

1996

1997

Кількість кіноустановок з платним показом, тис. од.

28,3

27,2

13,3

10,8

23,2

22,2

11,8

9,5

Кількість відвідувань кіно­сеансів за рік, млн.

802

552

14

7

287

200

7

3

У середньому на одного жителя

16

11

0,3

0,1

16

12

0,4

0,2

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія. — С. 454.

Якщо мережа закладів культури (клуби, бібліотеки, кіноуста­новки) в Україні зменшується, то театрів — зростає. У 1997 р. в країні функціонувало 130 професійних театрів (проти 89 у 1985 p.), у тому числі опери та балету — 7, драми та музичної комедії — 85, дитячих та юного глядача — 38 (табл. 42). Проте кількість відвідувань театрів також має тенденцію до зменшення. Лише за 90-ті роки цей показник зменшився втричі і становив у 1997 р. 5,6 млн. відвідувань на рік.

Із загальної кількості музеїв — 118 краєзнавчих, 119 історії та археології, 59 мистецтвознавства, 42 літературних.

Велику роль у культурному житті населення відіграє музейна справа. В Україні налічується близько 360 музеїв (включаючи фі­ліали), у тому числі: історичні, меморіальні, краєзнавчі, природ-ничонаукові, мистецтвознавчі, галузеві та ін. Найбільше профе­сійних театрів функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетров­ську, Донецьку, Миколаєві та в Автономній Республіці Крим, а державних музеїв — у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Запоріжжі, Харкові, Чернігові, Донецьку. Серед областей за цим показником Іиділяються: Луганська, Дніпропетровська, Івано-Франківська та Квтономна Республіка Крим.

Таблиця 7

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ у 1985—1997 pp.

Показники

1985

1990

1995

1996

1997

Кількість професійних театрів (включаючи театри-студії)

89

125

136

130

130

У тому числі опери та балету

6

7

7

7

7

драми та музичної комедії

48

82

89

83

85

дитячих та юного глядача

35

36

40

40

38

Кількість відвідувань театрів* за рік, млн.

20,7

17,6

8,3

6,9

5,6

Кількість концертних організацій

38

44

53

53

55

Кількість відвідувань концертних організа­цій за рік, млн.**

20,9

15,0

7,3

4,8

4,2

Кількість музеїв (включаючи філіали)

174

214

314

324

358

Кількість відвідувань музеїв за рік, млн.**

32,5

31,8

17,4

1,4

14,9

* Статистичний щорічник України за 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 454.

** В число відвідувань музеїв, театрів, концертних органпацІИ входять не лише жителі країни, а й гості, туристи з інших країн.

Масовою пропагандою культурних досягнень займаються і засоби інформації — телебачення, радіомовлення, газети, журнали, книжково-журнальні видавництва. У 1997 р. в Україні видавалось понад 2,5 тис. газет (республіканських, обласних, міських, район­них та ін.). При цьому разовий тираж газет становив 34 млн. при-Іірників, у тому числі українською мовою — 14 млн. Якщо кільксть газет, їх разовий тираж зріс, то книжок — знизився і станр-ив 6,3 тис. друкованих одиниць тиражем 51 млн. примірників 1985 р. він становив 155 млн.).

Усі культурно-освітні установи функціонально пов'язані з виробництвом музичних інструментів та інших предметів культурного призначення, поліграфічною промисловістю, кіностудіями, студіями звукозапису, фотокінолабораторіями, книжковою торгів­лю, торгівлею художніми виробами і товарами тощо. А тому фективною має бути система територіальних комплексів куль-'рного обслуговування населення, об'єднаних єдністю зони об-Іуговування і спільністю наявних ресурсів.

Охорона здоров'я. Включає лікувальні, лікувально-профілак­тичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують ме­дична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут. Охорона здоров'я включає також освітянські заклади (медучи лища, коледжі, медінститути, медуніверситети, курси перепідго­товки кадрів), комплексні і галузеві наукові інститути й організа­ції, а також систему управління ними.

Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної вій­ни та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, респуб­ліканські.

Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу ліка­рень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною уста­новою. Закладам охорони здоров'я залежно від їх місткості при­своюють типові категорії (їх у лікарень 8). Найвищу категорію має заклад з числом ліжок 800—1000, а найнижчу — 100—150 лі­жок. Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — при лікуванні 80% хворих; тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров'я.

Лікувально-профілактичні заклади, які використовуються ме­дичними інститутами для підготовки лікарів або медичними НДІ — з науковою метою (але не менше ніж на 50%), називають клініч­ними. Ці ж заклади можуть входити до складу медичних вузів або науково-дослідних інститутів.

На підприємствах і в організаціях міської місцевості створю­ють медичні пункти, а на підприємствах, будівництвах сільської місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти. Працівники за­лізниць обслуговуються спеціальними об'єднаними лікарнями, куди входять і поліклініки. На великих станціях для обслугову­вання працівників доріг функціонують амбулаторії. Відомчі ліку­вальні заклади мають працівники водного та повітряного транс­порту, системи НАН України та ін. Заклади охорони здоров'я, які обслуговують працівників окремого промислового підприємства, входять до складу медсанчастини, яка об'єднує роботу цих закла­дів. До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об'єкти.

В Україні налічується 3,4 тис. лікарняних закладів на 503 тис. ліжок та 7,1 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, ємність яких становить 964 тис. відвідувань за зміну (табл. 43). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється перш за все їх реорганізацією і укрупненням. Мережа єктів стаціонарної медичної допомоги розвивається у трьох Інапрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерно­му. В Україні працює 227 тис. лікарів, більше половини яких ста­новлять терапевти, хірурги, стоматологи, педіатри, жінки-лікарі серед них становлять майже дві третини. Середній медичний пер­сонал (медсестри, фельдшери та акушери) становить 556 тис. В Україні забезпеченість лікарями становить 45,1 чол., а середнім медичним персоналом — 112,7 чол. на 10 тис. жителів.

Таблиця 8

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СИСГКМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ у 1985—1997 pp.*

Показники

1985

1990

1995

1996

1997

Чисельність лікарів усіх спеціальностей: тис. чол.

211

227

230

229

227

на 1 0000 населення

41,3

44.0

45,1

45,2

45,1

Чисельність середнього медичного персона­лу, тис. чол.

567

607

595

583

566

на 1 0000 населення

111,1

117.5

116,5

115,0

112,7

Кількість лікарняних закладів, тис. од.

3,6

3,9

3,9

3,7

3,4

Кількість лікарняних ліжок, тис. од.

669

700

639

580

503

на 1 0000 населення

135,2

135,5

125,1



Назад

 Это интересно
 Реклама
 Поиск рефератов
 
 Афоризм
И что это такое нарисовано на канадском флаге, что это пришлось прикрыть листиком???
 Гороскоп
Гороскопы
 Счётчики
bigmir)net TOP 100