Безопасность жизнедеятельности: Стихійні пожежі, Контрольная работа

Вступ

Пожежа – це неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.

Стихійні пожежі можуть виникнути внаслідок розрядів блискавки, самозапалювання сіна й торфу, від залишеного багаття, непогашеного сірника, тліючого недопалка, іскор із транспортних засобів, неправильного користування електроприладами, несправності нагрівних приладів, механічного нагрівання та іскроутворення.

Надзвичайні ситуації, що виникають внаслідок пожеж, поділяються на:

·  техногенного характеру (пожежі у будинках, на комунікаціях і технологічному обладнанні промислових об'єктів; пожежі на об'єктах видобування, переробки та зберігання легкозаймистих, спалимих та вибухових речовин; пожежі на транспорті, на шахтах, підземних та гірських виробках, метрополітенах, пожежі в будинках та спорудах житлового, соціально-побутового та культурного призначення);

·  природного характеру (лісові пожежі, пожежі степових та хлібних масивів; торф'яні пожежі, підземні пожежі) [1; 204].

Саме пожежі займають особливе місце серед причин виникнення надзвичайних ситуацій. Протягом року у світі реєструється понад 5 млн. пожеж. Безпосередньо при пожежах гине 60 тис. осіб.

Це і обумовлює актуальність обраної для написання самостійної роботи теми.

Метою написання роботи є вивчення і систематизація доступної інформації про пожежі в України, а також набути знаня про заходи щодо припинення та запобігання пожеж.

Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:

·  дати чітке тлумачення поняття «пожежа» та видів пожеж:

·  як можна повніше і детальніше дослідити теоретичні відомості з обраної теми;

·  систематизувати отримані знання.


Розділ 1

пожежа надзвичайний ситуація горіння

Пожежа – це стихійне поширення горіння, яке виявляється в нищівній дії вогню, що вийшов з-під контролю людини [2; 89]. Основні ознаки пожежі – вогонь, дим, полум'я, іскри.

90% пожеж виникають з вини людини, 7…8% – від блискавок, 2…3% – з інших причин.

Основні причини пожеж:

·  несправності опалювальних систем та неправильне користування ними;

·  несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;

·  необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

·  паління у недозволених місцях;

·  самозаймання і самозапалювання горючих речовин;

·  неправильне зберігання паливо-мастильних матеріалів;

·  блискавки, розряди статичної електрики, вибухи парів, газів тощо;

·  використання спеціальних запалювальних засобів [1; 204].

У районі пожежі відбуваються суттєві зміни атмосфери: підвищується вміст токсичних газів, головним чином окису вуглецю, і зменшується кількість кисню, що веде до отруєння і задухи незалежно від дії теплового випромінювання. Саме тому токсичні гази і дим є причиною ураження близько 50% людей, у більшості зі смертельними випадками. Гази і дим можуть швидко поширюватися по всій будівлі й призводити до загибелі людей на ранній стадії пожежі. Люди втрачають свідомість і настає смерть від вдихання токсичних газів ще до того, як вогонь досягне їх або коли вони дізнаються, що виникла пожежа.

Великою небезпекою є те, що дим обмежує видимість, затемнює рятувальні виходи, а це призводить до паніки, особливо в незнайомій обстановці. Негативно дим діє на слизові оболонки очей, носа і горла, що також заважає рятуванню.

На інтенсивність пожежі впливають пожежне навантаження, тобто загальна кількість горючих матеріалів, і теплова енергія, яка виділяється ними при горінні. Матеріали, які при загоранні виділяють більше теплової енергії, створюють і більше пожежне навантаження. Тверді й рідкі горючі матеріали з більшою площею поверхні нн одиницю маси легше спалахують і швидше горять.

Можна виділити такі основні уражаючі фактори пожеж: висока температура, задимлення великих районів, обмеження видимості, негативний вплив на психіку людей [2; 91].

Розділ 2

Лісові й торфові пожежі завдають великих збитків державі, а при поганій організації боротьби з ними може постраждати і населення, яке проживає в зоні їх поширення.

Ліси і торфовища займають понад 10 млн. га території України, тому лісові й торфові пожежі е найбільш поширеними. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17 – у східному, 10 – у південному, 8 – в південно-західному і 32% – в західному регіоні.

Лісові пожежі виникають у результаті дії світлового випромінювання ядерного вибуху або при застосуванні звичайних засобів ураження і спеціальних запалювальних засобів у бомбах і снарядах, у мирний час від необережного поводження з вогнем, рідше – запалювання від блискавки і ще рідше – самозаймання сіна і торфу.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодники. Залісненням на сотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, які досягли віку 15-ЗО років, а це критичний період у пожежному плані.

Північний та східний регіони України, де щорічно буває в середньому відповідно 37 і 40% усіх лісових пожеж, є найбільш пожежо-небезпечними.

У цілому по Україні в середньому на рік буває близько 3,5 тис. лісових пожеж, які знищують більше 5 тис. гектарів лісу.

Так, наприклад, у 1999 р. виникло 6070 лісових пожеж, які знищили 5532 га лісів. Найбільше їх було в Луганській, Донецькій, Харківській і Дніпропетровській областях.

Залежно від того, в яких елементах лісу поширюється вогонь, лісові пожежі поділяються на низові, верхові, ґрунтові, а за швидкістю поширення і висотою полум'я – на слабкі, середні й сильні [2; 92].

Торфові (ґрунтові або підземні) пожежі виникають частіше наприкінці літа, як продовження низових або верхових лісових пожеж. Заглиблення низової пожежі починається біля стовбурів дерев, потім поширюється у боки зі швидкістю від кількох сантиметрів до кількох метрів на добу. Дерева при цьому повністю гинуть внаслідок оголення і обгорання коріння.

Такі пожежі можуть виникати на ділянках з торф'янистими ґрунтами і ділянках із шаром підстилки 20 см і більше.

Торфові пожежі можуть виникати незалежно від лісових: у районах торфорозробок і торф'яних боліт. Горіння проникає у більш глибокі шари торфу і цьому сприяє наявність у ґрунті коріння.

Вогню на поверхні ґрунту при підземних пожежах немає, лише інколи він пробивається з-під землі, але скоро зникає, виділяється тільки дим, який стелиться. На такі пожежі не впливають ні вітер, ні добові зміни погоди. Вони можуть тягнутися місяцями і в дощ, і в сніг.

Торф містить до 25% бітумів. Під час пожежі вони зосереджуються біля поверхні, що горить, і при її охолодженні водою цементують частинки вугілля. Як наслідок, виникає водонепроникний шар, під яким залишається тління, що можливе при невисокому вмісті кисню в повітрі. Це явище утруднює гасіння торфових пожеж, оскільки вода не може проникнути до осередку пожежі.

Небезпека торфових пожеж у тому, що в процесі горіння утворюються порожнини (часто з жаром) у вигорілому торфі, в які можуть провалюватися люди, тварини і технік].

Польові (степові) пожежі виникають на відкритій території при наявності сухої трави і достиглих сільськогосподарських культур. У суху, жарку і вітряну погоду вони поширюються за вітром з швидкістю 25–30 км/год, а в гірській місцевості – до 50 км/год. Швидкість поширення пожежі в зернових культурах у 2–3 рази менша швидкості степової пожежі. Степова пожежа, за сприятливих умов її розвитку, поширюється швидко і має вигляд кромки горіння.

Фронт вогню переміщується з найбільшою швидкістю в напрямку вітру і з меншою – у боки проти вітру. При завихреннях іскри і вогонь можуть перекидатися на 100–150 м [2; 95].

У населених пунктах пожежі виникають при порушенні правил поводження з вогнем, через несправності електромережі, опалюваних систем, від вогню лісових, торфових і польових пожеж. Особливо пожежо-небезпечними є населені пункти з дерев'яними будинками, зведеними з порушеннями вимог пожежної безпеки, з яких основна – недостатні відстані між будівлями з легкозаймистих конструкцій. Швидкість поширення пожежі в населених пунктах залежить від вогнестійкості будівель і споруд, щільності забудови, зберігання між будинками і спорудами легкозаймистих матеріалів (сіно, солома, дрова), характеру місцевості й умов погоди (швидкість вітру, опади, температура повітря).

Пожежі у житлових будинках супроводжуються значними матеріальними і людськими втратами. Серед матеріалів, які с в житлових будинках, найбільш пожежо-небезпечними є текстильні та паперові вироби, меблі та інші речі, виготовлені з легкозаймистих матеріалів. За чисельністю людських жертв домашні пожежі займають одне з перших місць.

При пожежах у житлових та громадських будівлях дим і токсичні гази часто більш небезпечні для людей, ніж полум'я. Багато пластмас, які використовують в інтер'єрах, при горінні виділяють летальні дози окису вуглецю, деякі – ціаніди і хлористий водень. Фактично всі полімери, в яких є вуглець, як природні, так і синтетичні, при горінні виділяють отруйний дим. Вовна при горінні виділяє більше ціанідів, ніж поліуретан, оскільки містить більше азоту, але вона важче загорається і повільніше горить, ніж поліуретан, і через це безпечніша в пожежному відношенні [2;].

Пожежі в населених пунктах і на території розміщення господарських будівель об'єктів часто є наслідком руйнувань та пошкоджень інженерних і технологічних систем, споруд виробничого й технологічного обладнання, електромережі й машин, які перебувають під напругою, печей і опалюваних систем, місткостей з легкоза-палювальними речовинами.

На поширення пожеж у населених пунктах впливає також рельєф місцевості [2; 96].

Розділ 3

Перешкодами для поширення вогню є водоймища, зелені насадження. Дощ, туман і сніг ослаблюють дію світлового і теплового випромінювання.

Щоб обмежити поширення пожеж у населених пунктах, звести їх до мінімуму, на територіях господарських комплексів необхідно завчасно вжити відповідних пожежно-профілактичних заходів. За призначенням вони поділяються на три групи:

·  пожежно-профілактичні заходи, які зменшують імовірність виникнення пожеж. Це вогнезахисне обмазування, заміна горючих покрівель на негорючі, просочування дерев'яних конструкцій для підвищення їх вогнетривкості, застосування при будівництві вогнетривких конструкцій і матеріалів та ін.;

·  пожежно-профілактичні заходи, які запобігають загоранню і пожежам від вторинних причин: електромереж, газопроводів, побутових електроприладів;

·  пожежно-профілактичні заходи, які забезпечують успішну роботу підрозділів протипожежної служби і формувань цивільного захисту в осередку ураження.

Сюди належать організація і влаштування необхідних розривів між будівлями і спорудами, водойм, під'їздів до них та ін.

Організація пожежно-профілактичних заходів покладена на місцеві органи влади, керівників і власників об'єктів.

Населенню треба дотримуватись правил і норм пожежної безпеки під час експлуатації електроприладів, освітленні і використанні газу. Необхідно передбачити швидке відключення окремих ділянок електромережі й газопроводів за сигналами цивільного захисту.

Важливими заходами у боротьбі з пожежами є забезпечення водою населених пунктів і об'єктів виробництва. У населених пунктах влаштовують водойми з під'їздами до них і майданчиками для пожежних машин для забору води. Якщо поблизу населеного пункту або об'єкта є річка або озеро, на березі потрібно обладнати пірс для встановлення пожежної машини і забору води.

У пожежо-небезпечний період необхідно очистити територію населених пунктів і об'єктів від горючих матеріалів, пофарбувати у білий колір вікна, повісити білі штори, вкрити вогнезахисними сумішами дерев'яні конструкції горищ, обшиті шалівкою дерев'яні будівлі та інші елементи будівель. Як вогнезахисні покриття можна застосовувати вапняно-сольові, суперфосфатні й глиняні обмазки.

Вапняно-сольова обмазка складається із 62% гашеного вапна, 6% кухонної солі і 32% води. Суперфосфатна обмазка складається з 65% суперфосфату і 35% води. Обмазку наносять на поверхні, які потрібно захистити двома шарами, загальна товщина захисного шару мас бути 2,5 мм. На 1 м поверхні потрібно приблизно 2 кг обмазки.

У період безпосередньої загрози пожежі в будівлях мають бути зняті н прибрані у безпечні місця тюлеві занавіски, гардини, скатерті, ковдри – матеріали, які швидко загоряються від світлового і теплового випромінювання через вікна.

Якщо пожежа сталася на верхніх поверхах будинку, під час евакуації потрібно користуватися сходами або переходами між балконами.

У більшості громадських споруд встановлено внутрішній протипожежний водопровід із пожежними кранами. Кожний пожежний кран укомплектовано пожежним рукавом [3].

Пожежне обладнання і первинні засоби гасіння (вогнегасники, внутрішні пожежні крани з рукавами, ванни, бочки з водою, ящики з піском) необхідно тримати справними. Під'їзд і підхід до джерел протипожежного водозабезпечення, кришки колодязів пожежних гідрантів мають бути очищеними від сміття і снігу, вказане місце їх знаходження.

Всі ці заходи зменшать можливість виникнення пожеж та забезпечать своєчасну ліквідацію їх у населених пунктах [2; 98].


Висновок

Метою написання даної роботи було вивчення і систематизація доступної інформації про пожежі в України, а також набути знання про заходи щодо припинення та запобігання пожеж.

Реалізація цієї мети передбачала виконання таких завдань:

·  дати чітке тлумачення поняття «пожежа» та видів пожеж:

·  як можна повніше і детальніше дослідити теоретичні відомості з обраної теми;

·  систематизувати отримані знання.

Поставлені перед нами завдання були виконані, мета досягнень.

Підсумуємо викладений у роботі теоретичний матеріал:

·  Пожежа – це неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням матеріальних цінностей і може призвести до загибелі людей.

·  90% пожеж виникають з вини людини, 7…8% – від блискавок, 2…3% – з інших причин.

·  Найпоширенішими причинами пожеж є: несправності опалювальних систем та неправильне користування ними; несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації; необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами; паління у недозволених місцях; самозаймання і самозапалювання горючих речовин; неправильне зберігання паливо-мастильних матеріалів; блискавки, розряди статичної електрики, вибухи парів, газів тощо; використання спеціальних запалювальних засобів [1; 204].

·  Щоб обмежити поширення пожеж у населених пунктах, звести їх до мінімуму, на територіях господарських комплексів необхідно завчасно вжити відповідних пожежно-профілактичних заходів. Організація пожежно-профілактичних заходів покладена на місцеві органи влади, керівників і власників об'єктів. Проте населенню треба дотримуватись правил і норм пожежної безпеки під час експлуатації електроприладів, освітленні і використанні газу.


Список використаної літератури

 

1. Бедрій Я. І., Джигерей В.С., Дембіцький С. І. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник. – Львів.: Видавнича фірма «Афіша», 1997. – 257 с.

2. Стеблюк М. І. Цивільна оборона: підручник. – К.: Знаня, 2006. – 487 с.

Ресурси інтернету:

3. Стаття «Пожежа»

http://uk.wikipedia.org/wiki/Пожежа

4. Стаття «Евакуація людей під час пожежі. Перша допомога постраждалим від продуктів горіння»

http://referat.parta.ua/view/3408/


Еще из раздела Безопасность жизнедеятельности:


 Поиск рефератов
 
 Реклама
 Реклама
 Афоризм
Красивую женщину косметикой не испортишь.
 Гороскоп
Гороскопы
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 Реклама
 Счётчики
bigmir)net TOP 100