Менеджмент: Обґрунтування проекту підвищення рівня конкурентоспроможності продукції (за матеріалами ТОВ ДКБ "Ротекс" (м. Київ)), Дипломная работа

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКОМЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції

1.2 Методичні аспекти дослідження конкурентоспроможності продукції

1.3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції : теоретичний аспект

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ „ДОСЛІДНОКОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО „РОТЕКС”

2.1 Економічне діагностування ринку упаковки в Україні та оцінка конкурентної позиції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

2.2 Аналіз цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

2.3 Оцінка внутрішніх резервів підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА І РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”.

3.1 Основні науковопрактичні напрямки та інструменти проектів підвищення конкурентоспроможності продукції

3.1.1 Брендмаркетинг як технологія підвищення конкурентоспроможності продукції

3.1.2 Система управління якістю продукції ISO 9000 як основа підвищення конкурентоспроможності продукції

3.1.3 Бенчмаркінг як інструмент підвищення конкурентоспроможності компанії

3.2 Оцінка інвестиційної привабливості та фінансової ефективності проекту підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

3.3 Прогнозна оцінка ефективності проекту підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Світовий досвід показує, що в умовах відкритої ринкової економіки, яка не може існувати без гострої конкуренції, виявляються фактори, котрі роблять конкурентоспроможність та якість продукції необхідними умовами виживання товаровиробників, мірилом результативності їх господарської діяльності, економічного добробуту країни.

Актуальність дослідження конкурентоспроможності продукції полягає в тому, що це основна складова загальної конкурентоспроможності підприємства в ринковій економіці і тільки вихід на ринок з конкурентноздатним товаром дає можливість підприємству вижити в умовах ринку.

Мета дипломної роботи полягає в розробка і реалізація заходів, направлених на підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ ДОСЛІДНОКОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО „РОТЕКС” (ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”).

Предметом дослідження є аналіз теоретичних підходів до оцінки конкурентоспроможності продукції підприємства та практична оцінка фактичного стану і перспектив підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”.

Об’єктом дослідження виступає рівень конкурентоспроможності продукції ТОВ „ ДКБ „РОТЕКС”.

Згідно завдання на дослідження дипломної роботи:

1. В першому розділі роботи розглянуті теоретичні питання:

-           сутності конкурентоспроможності продукції;

-           аналізу основних параметрів конкурентоспроможності продукції і особливості їх оцінки;

-           методи дослідження конкурентоспроможності продукції за кількісними та якісними методиками;

-           побудови системи збалансованих показників конкуренттоспроможності продукції;

-           основних напрямків підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства;

2. У другому розділі роботи:

-           проаналізована робота ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” на внутрішньому ринку упаковки, досліджений його внутрішній потенціал;

-           проаналізовані з застосуванням експертних методів цінові та нецінові характеристики продукції ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” у порівнянні з основними конкурентами;

-           визначені основні напрямки удосконалення цінових та нецінових характеристик продукції ТОВ “ДКБ „РОТЕКС”;

3. У третьому розділі роботи :

-           розроблений проект підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” з застосуванням підходів “брендмаркетингу”, “системи управління якістю”, “технічного переозброєння виробництва”

Методи дослідження, застосовані в дипломній роботи – кількісні та якісні методи оцінки конкурентоспроможності продукції, методи ретроспективного економічного аналізу результатів діяльності підприємства (горизонтальновертикальні статистичні розрізи), методи реінжинірингу балансів та прогнозу фінансової діяльності, методи побудування алгоритмів та програм розрахунків на з застосуванням стандартних пакетів прикладних програм ПЕОМ.

Інформаційнометодологічна база досліджень дипломної роботи — звітні документи ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» за 2002 2005 роки, статистичні та нормативні документи в області діяльності підприємств по виробництву картонної упаковки.

Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» рекомендацій та практичних пропозицій по управлінню проектом підвищення конкурентоспроможності його продукції, побудованого за послідовною технологією проектного менеджменту.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКОМЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

1.1 Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції

 

Перехід в сучасних умовах до ринкових відносин потребує використання на практиці головних категорій ринку. В зв'язку з розширенням прав підприємств у виборі партнерів, асортиментної та збутової політики великого значення набуває поняття “якість”, ще більшого “конкурентоспроможність продукції”.

Конкурентоспроможність та якість продукції – це сконцентрований вираз всієї сукупності можливостей будьякого виробника, створювати, випускати та збувати товари та послуги.

Поняття “конкурентоспроможність” значно ширше понять “якість” і “технічний рівень” продукту, хоча останні і є важливою складовою частиною конкурентоспроможності продукції. Якщо якість в кожний окремий момент є певною сукупністю якостей виробу, то конкурентоспроможність може значно змінюватись в залежності від зміни таких факторів, як умови реалізації, попиту і пропозиції. Окрім якості, конкурентоспроможність включає в себе маркетингову і комерційну складові, що в сукупності являє собою ціну продажу або ціну придбання товару.

Конкурентоспроможність підприємства – це синтетичний показник, який відображає сукупне виявлення багатьох факторів – від динаміки та рівні розвитку національної економіки до вміння організувати та керувати процесом формування якості та конкурентоспроможності продукції підприємства на національних чи зарубіжних ринках.

Питання конкурентноздатності розглядалось багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями [2327], [3133], [3640], [44]. Так, в роботі Е.А.Горбашко [14,с.47] поняття конкурентноздатності зовсім виправдано аналізується в зіставленні з іншою найважливішою технікоекономічною категорією якістю продукції. У той же час автори розділяють поняття "якість" і "споживча вартість", виходячи з тієї посилки, що "...споживча вартість акумулює в собі усі властивості продукції, що зв'язані з її здатністю задовольняти людські потреби, тоді як якість характеризується лише частиною цих властивостей, що мають відношення до заданих характеристик конкретної продукції". У цій роботі виділяються наступні змістообразуючі ознаки поняття конкурентноздатністі продукції:

 відповідність властивостей продукції і потреб споживача (тотожність властивостей якості і конкурентноздатності);

 наявність трьох змістообразуючих елементів конкурентноздатності споживача, продукту і продуктуконкурента (розходження властивостей якості і конкурентноздатності);

 тотожність різнорідних продуктів у плані конкурентноздатності (розвиток категорії якості).

Проф. Р.Фатхутдінов [37, с.52] визначає конкурентноздатність як „...властивість об'єктів, що характеризує ступінь задоволення конкретної потреби в порівнянні з кращими аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку”. До безлічі об'єктів, що володіють властивістю конкурентноздатності автор відносить крім продукції ще і нормативні акти, науковометодичні документи, проектноконструкторську документацію, технологію, виробництво (очевидно, не процес, а активний оганізаційнотехнологічний суб'єкт економіки), персонал („робітник”, „фахівець”, „менеджер” по вираженню автора), цінні папери, інфраструктуру (навколишнє середовище), інформацію.

У проблематиці конкурентноздатності можна визначити наступні особливості:

 поперше, що конкурентноздатність це властивість практично будьяких економічних об'єктів;

 подруге, незалежно від фізичної природи і виконуваних функцій усі вироби, а також виробничі системи їх що виготовляють і використовують, можуть розглядатися в контексті проблеми конкурентноздатності;

 потретє, аспект аналізу диктується не абстрактними розуміннями, а практичними інтересами конкретної економічної діяльності;

 почетверте, товари та послуги усього лише пасивний компонент ринку, на якому присутні також і активні компоненти суб'єкти господарювання, що, мабуть, можуть бути опосередкованими носіями властивості конкурентноздатності (через свої товари і послуги);

Поп’яте, стосовно до товару конкурентноздатність є розвитком категорії якості. У випадку активних економічних об'єктів підприємств і організацій, представлених на ринку конкурентноздатність являє собою категорію ефективності, але на більш високому рівні.

Аналіз відомих визначень конкурентноздатності, частина з яких наведена вище, дозволяє виділити цілий ряд моментів, безумовно важливих для експлікації даного поняття і визначення його місця серед інших економічних категорій:

1.   Конкурентноздатність продукції це міра її привабливості для споживача;

2.   Привабливість продукції визначається ступенем задоволення сукупності різнопланових, іноді суперечливих вимог;

3.   Склад пропонованих вимог, їхня пріоритетність залежить як від виду продукції, так і типу її споживача;

4.   Конкурентноздатність як економічна категорія має релятивістську природу, тому що розглядається щодо конкретного ринку і конкретного аналога;

5.   Конкурентноздатності приналежний динамічний характер – для неї має сенс розглядати лише стосовно до конкретного моменту часу, з урахуванням змін у часі ринкової кон'юнктури;

6.   Проблема конкурентноздатності відноситься лише до нестаціонарного недефіцитного ринку, що знаходиться в нерівновагому стані;

7.   Конкурентноздатність залежить від стадії життєвого циклу, на якій знаходиться розглянутий товар;

8.   Доцільним є розгляд конкурентноздатності лише того товару, що вже має якусь частку ринку, причому показник конкурентноздатності істотно залежить від передісторії, тобто частки ринку в попередній період.

Доцільно запропонувати наступне визначення: "Конкурентноздатність це властивість об'єкта, який має визначену частку відповідного релевантного ринку, що характеризує ступінь відповідності технікофункціональних, економічних, організаційних і інших характеристик об'єкта вимогам споживачів, визначає частку ринку, що належить даному об'єкту, і перешкоджає перерозподілу цього ринку на користь інших об'єктів" [40].

Застосування приведеного визначення дає можливість використовувати наступні досить очевидні твердження:

 цілком конкурентноздатною може бути визнана тільки така продукція, що має різні по своїй природі показники, що не уступають (принаймні) відповідним показникам проданого товару в умовах конкретного ринку;

 основою для оцінки конкурентноздатності будьякого виду продукції повинне бути комплексне дослідження ринку методами сучасного маркетингу, що дозволить не просто визначити деякий абстрактний "базовий зразок", але і правильно оцінити місце аналізованого об'єкта на даному ринку в зіставленні з аналогічними оцінками реальних і можливих суб'єктів ринку;

-     при придбанні товару споживач зупиняє свій вибір на тім зразку серед аналогічних, котрий найбільшою мірою задовольняє його потреби.

Кожна споживча вартість (потреба), незалежно від того, чи відноситься вона до сфери виробництва, чи до сфери особистого користування, характеризується сукупністю параметрів, що описують область її існування і зміст необхідного корисного ефекту. Для того, щоб розглянутий вид продукції був придатний для задоволення даної потреби і становив інтерес для покупця, він також повинний мати комплекс відповідних параметрів. Можна вважати ідеальним випадок, коли сукупності параметрів товару і параметрів споживчих вартостей (потреб) збігаються. Тому для виготовлення конкурентноздатної продукції виробник повинний прагнути максимально точно прогнозувати потреби потенційного покупця:

-     для покупця товару винятково важливе значення має величина витрат, необхідних для задоволення відповідних потреб. При цьому у випадку наукомісткої продукції покупець звичайно несе витрати як при придбанні товару, так і при його експлуатації. Загальну суму витрат при аналізі конкурентноздатності називають "ціною споживання";

-     частка фірми на ринку залежить від її частки в попередній період і потенціалу конкурентноздатності товару в даний момент часу: високий потенціал здатний порушити існуюче на ринку чи рівновага змінити характер протікання перехідних процесів перерозподілу у свою користь; низький потенціал не здатний уплинути на ринкові процеси.

Модель споживчої поведінки може бути представлена деякою функцією реакції покупців Z від переваг (іноді нераціональних) покупців D, безлічі факторів зовнішнього середовища (економічних, науковотехнічних, політичних) X, характеристик покупця Y, значення невизначеного фактора Q [31,c.58]:

Z = f (D,X,Y,Q) (1.1)

Для споживача якість є обов'язковою характеристикою, але недостатньою для ухвалення рішення про придбання даного товару. Іншими словами, конкурентноздатність визначається не просто відмінними характеристиками товару, а його привабливістю для клієнта, націленого на покупку. У цьому полягає суверенітет споживача: вирішальне слово залишається за ним навіть у тих випадках, коли він об'єктивно не правий. В історії бізнесу чимало прикладів, коли товари, що одержали найвищі оцінки експертів, залишали байдужими споживачів.

Нарешті, конкурентноздатність це важлива ринкова категорія, що відбиває одну з найважливіших властивостей ринку його конкурентність. При незмінних якісних характеристиках виробу його конкурентноздатність може змінюватися в досить широких межах, реагуючи на різні фактори, обумовлені конкурентною позицією підприємства в зовнішньому економічному середовищі.

Таким чином, представляється, що проблема конкурентноздатності продукції є комплексною, яка знаходиться на стику двох наукових дисциплін:

-     технічної дисципліни кваліметрії(виміру якості);

-     економічної дисципліни маркетингу.

Відповідно проблема аналізу й оцінки конкурентноздатності продукції повинна зважуватися на основі погодженого застосування теоретичного і прикладного апарата, створеного в рамках цих двох наукових напрямків і включати рішення наступних проблем:

-     вивчення запитів і переваг потенційних покупців продукції;

-     організація моніторингу ринку з метою збору інформації про умови збуту продукції, фірмах і товарах конкурентах;

-     розробка єдиної системи показників якості продукції, використовуваної як її виробником, так і споживачем;

-     конструювання узагальненої моделі досліджуваної проблеми, у тому числі формування безлічі факторів, що впливають на конкурентноздатність і визначення їхніх взаємозв'язків;

-     формування загальних підходів до кількісної оцінки конкурентноздатності продукції, розробка приватних методів, алгоритмів і процедур рішення задач, що відносяться до даної проблеми;

-     аналіз динаміки конкурентноздатності продукції в цілому і факторів, її визначальних;

-     визначення рівня конкурентноздатності продукції, що забезпечує заданий обсяг прибутку чи необхідну частку ринку.

1.2 Методичні аспекти дослідження конкурентоспроможності продукції

 

Від вибору бази порівняння в значній мірі залежить правильність результату оцінки конкурентноздатності продукції і прийняті надалі управлінські рішення. Базою порівняння можуть виступати:

 потреба покупців;

 величина необхідного корисного ефекту;

 конкуруючий товар;

 гіпотетичний зразок;

 група аналогів.

У тому випадку, коли базою порівняння є потреба покупців, здійснюється вибір номенклатури і встановлення величин параметрів потреби покупців, оцінюваної і конкуруючої продукції, якими споживач користається при оцінці продукції на ринку, а також вагомості цих параметрів у загальному їхньому наборі.

Коли за базу порівняння приймається величина необхідного споживачу корисного ефекту продукції, а також сума коштів, яку споживач готовий витратити на придбання, і споживання продукції, виділяють сам корисний ефект як еталон чи суму коштів.

Якщо оцінювана продукція має конкурента, то товар зразок моделює потребу і виступає як матеріалізовані вимоги, яким повинна задовольняти продукція, що підлягає оцінці.

Іноді як база порівняння виступає гіпотетичний зразок, що являє собою середнє значення параметрів групи виробів. Така процедура використовується в тому випадку, коли інформації з конкретного зразка аналогу недостатньо. Фактично мова йде про аналіз потреби, яка може і не існувати, тому ця оцінка повинна розглядатися як орієнтована і підлягаюча подальшому уточненню.

 Значно частіше за базу порівняння приймається група аналогів, відібраних з погляду узгодження класифікаційних параметрів зразка й оцінюваної продукції, з яких вибираються найбільш представницькі, а потім прогресивні вироби, що мають найкращу перспективу для подальшого розширення обсягу продажів.

Оцінка конкурентноздатності товару проводиться шляхом зіставлення параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться по групах технічних і економічних параметрів. При оцінці використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентноздатності, заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння та їх зіставленні.

Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентноздатності здійснюється по формулі [26,c.122]:

  (1.2)

де q_i одиничний параметричний показник конкурентноздатності по iму параметру (i = 1, 2, 3, ..., n);

P_i величина iго параметра для аналізованої продукції;

P_iо величина iго параметра, при якому потреба задовольняється цілком;

n кількість параметрів.

Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то при оцінці по нормативних параметрах одиничний показник приймає тільки два значення 1 чи 0. При цьому якщо аналізована продукція відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, те показник дорівнює 0. При оцінці по технічних і економічних параметрах одиничний показник може бути чи більше дорівнює одиниці, якщо базові значення параметрів установлені нормативнотехнічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник по даному параметр не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин 100% чи фактично значення цього показника.

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентноздатності проводиться по формулах:

 (1.3)

 (1.4)

де q_i`, q_i одиничний показник конкурентноздатності по iму технічному параметрі;

З формул (1.3) і (1.4) вибирають ту, у якій росту одиничного показника відповідають підвищення конкурентноздатності. Якщо технічні параметри продукції не мають кількісної оцінки, для додання цим параметрам кількісних характеритик використовуються експертні методи оцінки в балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентноздатності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром аналогом. Він, однак, не враховує вплив на перевагу споживача при виборі товару вагомості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентноздатності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка.

Розрахунок групового показника по нормативних параметрах здійснюється по формулі:

 (1.5)

де I_нп груповий показник конкурентноздатності по нормативних параметрах;

q_нi одиничний показник конкурентноздатності по iму нормативному параметру, що розраховується по формулі (1.2).

Відмінною рисою даної формули є те, що якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0, що означає невідповідність параметра обов'язковій нормі, то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що товар при цьому буде неконкурентоспроможний.

Розрахунок групового показника по технічних параметрах (крім нормативних) здійснюється по формулі:

 (1.6)

де I_тп груповий показник конкурентноздатності по технічних параметрах;

a_i вагомість iго параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник I_тп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів, чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень. Іноді з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група чи застосований комплексний параметр корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні.

Розрахунок групового показника по економічних параметрах здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції.

Повні витрати споживача визначаються по формулі:

 (1.7)

де З повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

З_с одноразові витрати на придбання продукції;

С_i середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до iго року її служби;

Т термін служби;

i рік один по одному.

При цьому

 (1.8)

де С_j експлуатаційні витрати по jій статті;

 n кількість статей експлуатаційних витрат.

У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).

Розрахунок групового показника по економічних параметрах розраховується по формулі:

 (1.9)

де I_эп груповий показник по економічних параметрах;

З, З_о повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції і зразку.

Формули (1.7) і (1.9) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року, тому що відносини повних витрат деякою мірою компенсують вплив коефіцієнта приведення на величину I_эп.

У разі потреби обліку коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (1.7) і (1.9) приймають вид:

 (1.10)

Відповідно підрахунок групового показника по економічних параметрах проводиться по формулі:

  (1.11)

де I_эп груповий показник по економічних параметрах;

З, З₀ одноразові витрати на придбання відповідно аналізованій продукції і зразка;

С_i, С_0i сумарні витрати на експлуатацію чи споживання відповідно аналізованій продукції і зразка в iом року;

Т термін служби товару;

a _i коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності виконується по формулі:

 (1.12)

де ІПК інтегральний показник конкурентноздатності аналізованої продукції стосовно виробузразка;

За змістом показник ІПК відбиває розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат покупця по придбанню і споживанню виробу.

Якщо ІПК<1, то розглянутий товар уступає зразку по конкурентноздатності, а якщо ІПК>1, то перевершує, при рівній конкурентноздатності ІПК=1.

Якщо аналіз проводиться по декількох зразках, інтегральний показник конкурентноздатності продукції по обраній групі аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників по кожному окремому зразку:

 (1.13)

де ІПК_ср інтегральний показник конкурентноздатності продукції щодо групи зразків;

ІПК_i показник конкурентноздатності відносно iго зразка;

R_i вагомість iго зразка в групі аналогів;

n кількість аналогів.

Змішаний метод оцінки являє собою сполучення диференціального і комплексного методів. При змішаному методі оцінки конкурентноздатності використовується частина параметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованих комплексним методом.

Даний підхід є загальновживаним і повсюдно зустрічається, принаймні, у вітчизняній літературі. Варто помітити його істотний недолік споживчі властивості товару і їхній набір визначаються не враховуючи думки споживача. Дійсно, як випливає з приведених вище розрахункових значень, апріорно передбачається, що поліпшення кожної з характеристик товару автоматично підвищує його конкурентноздатність. Очевидно, що це насправді не так однозначно, інакше кажучи, “поліпшення” характеристик товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу конкурентних переваг вирішальну роль варто віддавати споживачу в оцінці переваг чи недоліків товару.

Аналіз інших підходів до оцінки конкурентноздатності товару, заснованих на виявленні думки споживача, зокрема робіт з маркетингу, показує, що й у цьому випадку така найважливіша складова конкурентноздатності товару як “особливості споживачів” враховується недостатньо. У тих рідких виданнях, що присвячені проблемі конкуренції, у кращому випадку говориться лише про споживачів як про одну зі сторін ринкового механізму без вивчення такий найважливіший складової поводження покупця як споживче поводження.

У цьому напрямку економісти, що займаються вивченням конкуренції і конкурентноздатності, ввели поняття “диференціація продукту”. Таким чином, враховується та обставина, що розходження у властивостях товару веде до різної реакції на товар з боку споживача.

Економічна практика, однак, уже давно показала, що споживачі на ринку не виступають єдиним цілим вони порізному реагують навіть на той самий товар з тими самими властивостями і ця властивість необхідно враховувати в теоретичних розробках, присвячених конкурентноздатності продукції. Саме ця обставина враховується маркетологами при сегментуванні ринку і позиціонуванні товару. Виходить, для того, щоб визначити конкурентноздатність товару, мало просто порівняти його властивості з властивостями конкурентів. Необхідно вивчити поводження споживачів і їхню реакцію на товар.

У такий спосіб конкурентноздатність товару на різних сегментах споживчого ринку є зовсім різна. Споживачі, сегментовані, наприклад, по різних рівнях доходів, мають різну структуру установок і порізному будуть оцінювати конкурентні переваги і недоліки товару. Отже, для інформаційного забезпечення конкурентноздатності товару необхідно здійснити правильну сегментацію споживчого ринку і виявити відношення споживачів кожного сегмента до тих властивостей товару, що складають його конкурентні позиції.

Представивши якунебудь оцінку споживчих властивостей товару П як дійсну частину комплексного числа Т, а його ціну Ц як мниму частину, одержимо:

 

Т = П + iЦ, (1.15)

де i мнима одиниця, що визначається умовою i (0,1) і задовольняє співвідношенню:

 

i² = 1 (1.16)

Єдиним аргументом, що дозволяє зробити рознесення властивостей товару на дійсну і мниму частини те, що споживчі властивості товару в більшій ступені відносяться до об'єктивних факторів, а ціна до суб'єктивних факторів.

Легко переконатися в тім, що запис (1.15) дозволяє цілком описати властивості конкретного товару і математично коректно працювати як з кожної з двох його складових, так і з їх сукупністю в цілому.

Як було показано раніше, споживач товару, здобуваючи його, задовольняє свої потреби не в товарі, а в тих властивостях, якими цей товар володіє. Не всякий товар цілком задовольняє виниклі потреби; найчастіше приходиться зіштовхувавтися з тим, що товар лише до деякої міри задовольняє потреби споживача. Товар, що цілком їх задовольняє можна назвати ідеальним. Позначимо споживчі властивості ідеального товару через П. Тоді для кожного ітого товару можна визначити, наскільки він далекий від ідеалу:

DПі = П – Пі (1.17)

Легко переконатися в тім, що чим ближче різниця (1.17) до нуля, тим ближче товар до ідеального, а виходить, тим велику ціну споживач готовий заплатити за нього. Очевидно також, що чим далі товар від ідеалу, чим меншими споживчими властивостями він володіє, чим вище значення різниці (1.17), тим нижче ціна, за якої споживач готовий придбати даний товар. Аналогічно і виробник несе великі витрати, чим вище споживчі властивості товару, що він робить. Тому зазначений взаємозв'язок є універсальної для товару, що виступає на ринку. Ринок надає покупцю можливість придбати з безлічі товарів з різними рівнями споживчих властивостей (і відповідно з різними цінами) чи дорогий товар з високими споживчими властивостями, чи дешевий товар з низькими споживчими властивостями. Скориставшись умовами (1.15) і (1.17) можна описати групу товарів, реалізованих на ринку. Зрозуміло, що це не вся сукупність товарів, а тільки та, котра задовольняє в тім чи іншому ступені одну чи кілька заданих потреб.

У маркетингу виділяють поняття товарної лінії підприємства. Звичайно під товарною лінією розуміють сукупність товарів, об'єднаних виробником по якійнебудь ознаці однаковий рівень цін, одне призначення і т.п. З обліком того, що розглянута група товарів охоплює всю безліч товарів, висунутих на ринок усіма виробниками і задовольняє однакову сукупність потреб, прямо поняття товарна лінія в даному випадку застосовувати не можна.

 Усю сукупність товарів, запропонованих на ринок різними виробниками, що задовольняють ту саму потреба (чи сукупність однакових потреб) у різному ступені і за різною ціною, назвемо споживчою товарною лінією.

Для споживчої товарної лінії між різницею (1.17) і ціною існує зворотна залежність. Цю залежність можна описати моделями різної складності. Найбільший інтерес представляють модель у виді комплексного числа. Очевидно, що для визначення виду даної залежності необхідно провести численні польові дослідження, обробити отримані статистичні дані і підібрати модель, що щонайкраще описує залежність.

Для комплексного показника конкурентоспроможності КПК зазначена залежність найбільш простим способом буде описана так:

 (1.18)

де П – споживча вартість “ідеального” товару;

Ц – ціна “ідеального” товару;

Пі – споживча вартість ітого реального товару;

Ці – ціна ітого реального товару;

Дійсно, легко переконатися відповідно до рівності (1.18), що зі зменшенням споживчих властивостей товару П (збільшенням різниці Пі П) його ціна буде зменшуватися, а при підвищенні споживчих властивостей (зменшенням різниці Пі П) і їхньому наближенню до властивостей ідеального товару ціна збільшується. Так що модель (1.18) у цілому правильно описує головну особливість споживчої товарної лінії.

Скориставшись отриманою моделлю і записом (1.15), легко описати модель поводження споживача стосовно товару як комплексне число – комплексний відносний рівень конкурентоспроможності ітого товару КПКі:

 (1.19)

Очевидною перевагою моделі (1.19) є те, що вона є дуже інформативної. Дійсно, для того, щоб описати споживчу товарну лінію, що складається з декелькох сотень різних товарів, варто лише обчислити КПК модуль комплексного числа.

Переваги і зручності практичного використання такої форми моделі очевидні. Для того, щоб визначити, наприклад, ціну товару даної лінії, що підприємство припускає вивести на ринок, необхідно з'ясувати в споживачів оцінку (П – Пі) и по рівності (1.18), знаючи, що КПК=1(чи 100%), легко визначається ціна. Чи, припускаючи вийти на ринок даної лінії з товаром, орієнтованим на заможних покупців, підприємство за орієнтованою ціною може визначити сукупність споживчих властивостей, що споживачі будуть готові побачити в даному товарі.

1.3 Шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції: теоретичний аспект

 

Управління конкурентноздатністю товару з боку виробника означає не тільки надання товару тих чи інших споживчих властивостей, не тільки використання тієї чи іншої цінової стратегії, але й врахування особливостей того сегмента споживчого ринку, на якому передбачається реалізувати прийняте рішення в сфері маркетингу, тому що оптимальні конкурентні стратегії визначаються характеристиками тих сегментів, на яких передбачається здійснити виведення товару.

Комплекс маркетингу (маркетингмікс) охоплює чотири взаємозалежних елементи ціна, продукт, збут і сприяння просуванню. Розглядаючи комплекс маркетингу з позицій керування конкурентноздатністю товару, можна зробити висновок про те, що перші дві складові маркетингмікс сприяють створенню конкурентних переваг товару; дві наступних складових, а саме збут і сприяння просуванню товару сприяють підтримці цих конкурентних переваг.

Інтенсивність конкуренції на будьякому ринку визначається рядом факторів, найважливішими з який є три складові [28, c.14]:

 характери розподілу ринкових часток;

 темпи росту ринку;

 рентабельність ринку.

Для визначення рівня інтенсивності конкуренції на конкретному ринку найбільш сучасною та прийнятною є концепцією життєвого циклу попиту на товар [27, c.47].

Для планування шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції необхідне відповідне накопичення даних в системах інформаційного забезпечення конкурентноздатності. Ця інформація може бути представлена у виді окремих блоків.

1й блок. Опис споживчої товарної лінії.

Споживчу товарну лінію варто описувати, використовуючи комплексні числа. У загальному випадку модель споживчої товарної лінії, що описує всю номенклатуру товарів, що задовольняють визначену потребу (чи їхня сукупність), буде мати вид:

 (1.20)

Тут П та Ц споживчі властивості ідеального товару,

Пі и Ці споживчі властивості і ціна конкретного товару,

i мнима одиниця.

F1,F2 – емпіричні коефіцієнти відповідності, отримані при кореляційнорегресійному аналізі типових аналогів товарної лінії.

Даний опис споживчий товарної лінії ринку кожного конкретного регіону дозволяє визначити при яких цінах які споживчі властивості товару вибирають споживачі. Дана інформація дуже важлива для розробки і вибору конкурентних стратегій.

2й блок. Опис характеристик сегментів ринку, що споживає даний товар.

Цей опис містить у собі, поперше, упорядковану послідовність сегментів ринку і їхню нумерацію. Віднесення сегмента до того чи іншого номера є принципово важливим для вибору відповідної конкурентної стратегії. Сегментування ринку здійснюється по доходах споживачів, причому важливо чітко визначити границі кожного з восьми сегментів.

Подруге, до найважливішої характеристики кожного сегмента варто віднести середній для сегмента коефіцієнт еластичності обсягів за ціною.

До третьої найважливішої характеристики кожного сегмента відноситься кількість споживачів даного сегмента і середній рівень доходів у даному сегменті.

3й блок. Рівень інтенсивності конкурентної боротьби на ринку в залежності від числа учасників ринку.

Як було показано вище, інтенсивність конкурентної боротьби визначається двома складовими, однієї з який є число і характеристика учасників ринку. У загальному випадку економічна теорія виділяє дев'ять типів ринку в залежності від кількості продавців і покупців на ринку. Для кожного з типів ринку відповідає свій рівень і особливості конкурентної боротьби від чистої конкуренції до повної її відсутності.

Для визначення рівня інтенсивності саме в такий спосіб варто визначити частки і число учасників ринку і по цим даним дати його характеристику. Розрахунковим коефіцієнтом, що дозволяє визначити формалізованим шляхом рівень інтенсивності конкурентної боротьби, є коефіцієнт, що представляє собою відношення математичного чекання ринкової частки на даному конкурентному ринку до максимальної частки на цьому ринку:

 (1.21)

При значеннях даного показника, близьких до нуля, інтенсивність конкуренції найвища, а при значеннях показника, близьких до одиниці, інтенсивність конкуренції мінімальна, тому що ринок жорстко контролюється.

4й блок. Етап життєвого циклу попиту на товар.

У залежності від того, на якому етапі життєвого циклу попиту на товар знаходиться регіональний ринок, істотно міняється рівень інтенсивності конкурентної боротьби на ньому. Якщо попит на товар тільки з'явився це означає один рівень інтенсивності конкурентної боротьби; якщо життєвий цикл попиту знаходиться на етапі падіння рівень конкурентної боротьби зовсім іншої.

Для визначення того, на якому саме етапі життєвого циклу попиту на товар знаходиться ринок і наступного визначення рівня інтенсивності конкурентної боротьби, необхідно зібрати дані про динаміку споживання товару даної споживчої товарної лінії. Аналіз цих даних варто здійснювати у виді графіка зміни обсягу попиту на товар у часі. Це найбільш наочний і ефективний спосіб визначення етапу життєвого циклу попиту на товар.

На рівень якості й конкурентоспроможності продукції впливає багато різнопланових чинників. Досягти необхідного рівня якості та конкурентоспроможності реалізуємих на відповідних ринках товарів можна різними способами, скоординованими в часі і просторі. Сукупність найважливіших конкретних способів (чинників) підвищення якості та конкурентоспроможності всіх видів продукції:

а)Технічні:

1. Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів

2. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни

3. Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва

4. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов

б) Організаційні :

1. Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління

2. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції

3. Розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами)

4. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції

в)Економічні та соціальні:

1. Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів

2. Встановлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів

3. Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства

4. Всебічна активізація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання

За змістом і спрямуванням їх можна об'єднати в чотири взаємозв'язані групи: технічні, організаційні, економічні та соціальні.

Найбільш ефективним для підвищення конкурентоспроможності продукції є використання сучасного маркетингового інструмента за назвою "бенчмаркинг".

За даними консалтингової компанії Bain & Co, останні два роки бенчмаркинг входить у трійку найпоширеніших методів керування бізнесом у великих міжнародних корпораціях. Причина подібної популярності легко з'ясовна — бенчмаркинг допомагає відносно швидко і з меншими витратами удосконалювати бізнесипроцеси. Він дозволяє зрозуміти, як працюють передові компанії, і домогтися таких же, а можливо, навіть більш високих, результатів.

БЕНЧМАРКИНГ — це процес аналізу і вивчення найкращих з відомих методів ведення бізнесу [24,c.112]. Метою бенчмаркинга є аналіз бізнесу, у якого справи йдуть краще, ніж у вас. Але цього недостатньо: після аналізу кращого способу керування і ведення справ, ви як і раніше повинні будете самостійно знайти відповідь на питання «як зробити це краще?».

Практичне застосування бенчмаркинга полягає в чотирьох послідовних діях:

1.         Розуміння деталей власних бізнесівпроцесів.

2.         Аналіз бізнесівпроцесів інших компаній.

3.         Порівняння результатів своїх процесів з результатами аналізованих компаній.

4.         Впровадження необхідних змін для скорочення відриву.

Звідси виділяють види бенчмаркинга. Приведемо тут лише деякі:

·           внутрішній — порівняння роботи підрозділів компанії;

·           конкурентний — порівняння свого підприємства з конкурентами по різних параметрах;

·           загальний — порівняння компанії з непрямими конкурентами по обраних параметрах;

·           функціональний — порівняння по функціях (продажу, закупівлі і т.д.).

Бенчмаркинг не може бути одноразовим аналізом. Для одержання належної ефективності від застосування цього процесу необхідно зробити його інтегральною частиною процесу інновацій і удосконалень у вашому бізнесі.

Фактично бенчмаркинг — це альтернативний метод стратегічного планування, у якому завдання визначаються не від досягнутого, а на основі аналізу показників конкурентів. Технологія бенчмаркинга стягає в єдину систему розробку стратегії, галузевий аналіз і аналіз конкурентів. Для розуміння методів бенчмаркинга необхідно визначити його зв'язок зі стратегічним плануванням.

Щоб відбирати напрямку діяльності, розміщати ресурси і шукати зв'язку між напрямками своєї діяльності, компанія повинна розуміти стратегічні особливості своєї галузі. Тому галузевий аналіз — перша ступінь у розробці стратегії. Він містить у собі вивчення ступеня і характеру конкуренції, моделей поводження клієнтів і їхньої купівельної спроможності, моделей поводження постачальників, бар'єри входу в галузь, погрози заміни продуктів і послуг, а також інші особливості. Галузевий аналіз дає матеріал для розрахунку потенціалу прибутку в середньому по галузі і допомагає виявити причини переваги деяких компаній у порівнянні з іншими.

Наступний етап — це аналіз конкуренції. У першу чергу повинне бути проаналізовано, яка увага конкурент приділяє вашим напрямкам бізнесу, тобто який обсяг ресурсів він затратить на розвиток даних напрямків. Тут необхідно зрозуміти загальну фінансову силу конкурента і співвідношення його пріоритетів в області вашої з ним конкуренції.

Важливо зрозуміти, як конкурент розподіляє свої ресурси. Іншими словами, з чим він приходить на ринок (продукти, ціни, система продажів і доставки, маркетингові зусилля, система обслуговування клієнтів), а також рівень його витрат. Не забудьте відзначити ще один немаловажний фактор — зусилля конкурента в області досліджень і розробок, що здатні змінити собівартість його продукції і витрати на маркетинг через визначений проміжок часу.

Після того як ви розібралися з найбільш прибутковими сегментами ринку й оцінили свої конкурентні переваги, необхідно вибрати об'єкт для «наслідування». Після того як інформація зібрана і класифікована, оцінюється ступінь досягнення мети і фактори, що визначають результат. Ну а потім розробляється план. Ціль його очевидна: домогтися, щоб змінювані процеси досягли найвищої ефективності.

РОЗДІЛ 2

ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ „ДОСЛІДНОКОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО “РОТЕКС”

 

2.1 Економічне діагностування ринку упаковки в Україні та оцінка конкурентної позиції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

Свою більш ніж десятилітню історію компанія «РОТЕКС» починала як звичайна малотиражна друкарня, але вже починаючи з 1997 року виготовлення картонного упаковка було обрано стратегічним напрямком. Відсутність у той час вітчизняного виробництва кашированої гофроупаковки свідомо дало поштовх для розвитку цього напрямку в умовах підприємства.

Ретельний підбор устаткування дозволив створити технологічну лінію, що забезпечує повний цикл виготовлення продукції від розробки дизайну упакування до готового виробу високої якості й у короткий термін.

У 2002 році ТОВ “Дослідноконструкторське бюро “РОТЕКС” перереєструвалося як спільне підприємство з іноземними інвестиціями (інвестор – фірма “ALEF І YESTMET” (Австрія), при цьому статутний капітал з 96 тис.грн. підвищився більш ніж на 47 млн.грн.. за рахунок іноземного інвестора).

Сьогодні виробнича база підприємства дозволяє використовувати практично всі технології застосовувані у виготовленні сучасного упаковка з картону і гофрокартона. Це дві власні лінії для виробництва гофрокартона різної товщини, повнокольоровий офсетний друк, ламінація, УФлакірування, тиснення, конгрев, кашировальне і висічне устаткування максимальних форматів, швидкісна клейова лінія, а також використання елементів упаковка з полімерних матеріалів.

Наявність необхідних сертифікатів і дозволів державних контролюючих органів надають можливість займатися не тільки випуском упаковки, а також і видавничою діяльністю.

Допомога, що надається замовникам по втіленню їхніх бажань, здійснюється кваліфікованими фахівцями інжиніринга і дизайну, якісна робота яких обумовлена знанням можливостей наявного виробничого устаткування й особливостей технологічних процесів.

Упаковка сьогодні роблять з матеріалів самого різного призначення і зовнішнього вигляду, хоча кращі усього надійність і захист забезпечує транспортне упаковка з гофрокартону.

Історія використання гофрованого картону нараховує більш 100 років. Поява гофрованого картону бути зв'язано з необхідністю створення не просто пакувального матеріалу, а матеріалу, що забезпечує захист товару від механічних впливів. З розвитком індустрії гофрокартону висота і ширина хвиль зменшувалися, а кількість хвиль на погонний метр збільшувалося. Незважаючи на значні зміни, сучасна гофротара не сильно відрізняється від перших її зразків. Саме завдяки нескладній конструкції гофрокартон залишається найбільш вигідним сучасним пакувальним матеріалом, з якого можна створювати тару будьякої конфігурації, міцності й обробки. Більш того, гофрований картон є одним із самих екологічно чистих пакувальних матеріалів. Сполучення прочностних характеристик, легкості, можливості вторинної переробки і нанесення багатобарвного друку дозволило зайняти гофрокартону лідируючі позиції на світовому ринку транспортного упаковка.

Ще з 50х років минулого століття гофрокартон стає не тільки транспортною тарою, він упевнено виходить на ринок кінцевого упаковка. Саме в цей час у розвитих країнах з'являється новий вид гофрокартона — мікрогофрокартон. Принципово він не відрізняться від своїх попередників. Та ж багатошарова структура зберігає всі чудові властивості гофрокартона. Однак за рахунок застосування більш легких сортів картону і зменшення висоти хвилі мікрогофра відмінно підходить для створення споживчої тари різної конфігурації. Хвиляста структура вигідно відрізняє мікрогофрокартон від інших видів картонного упаковка, саме тому мікрогофрокартон у даний час визнаний пакувальним матеріалом XXI століття. Завдяки своїм чудовим механічним властивостям у сполученні з ізящністю і практичністю, цей матеріал завоював надійні позиції на світовому ринку упаковка. Тара з мікрогофрокартона використовується у взуттєвий, косметичної, парфумерної, харчовий і багатьох інших галузях промисловості.

Гофрований картон з гофром К застосовується для виготовлення тари для упаковка продукції, не потребуючих високих амортизаційних показників (наприклад, кондитерські вироби, вироби побутової хімії й ін.).

Гофрований картон із хвилею С має всі достоїнства, гофр А и В, є універсальним для виготовлення шухляд широкого вжитку. Гофрований картон із хвилею Е — мікрогофрокартон — відноситься до категорії гофрокартона так називаного «нового покоління». Літерне позначення Е веде свою історію від первісного найменування марки мікрогофрокартона «Еліта» (Elite), виробництво якого було налагоджено в США. Крім профілю Е, найбільш розповсюдженого в Україні, застосовується і гофрокартон із хвилею F (413–415 хвиль на 1 р. м, h — 0,75 мм, t — 2,4 мм) і G (553–555 хвиль на 1 р. м, h — 0,55 мм, t — 1,8 мм). Велика кількість гофрів на погонний метр мікрогофрокартона дозволяє одержати рівну поверхню і високу площинну твердість. Тому з тришарового мікрогофра виготовляється, в основному, споживче упаковка для різних побутових приладів та товарів народного споживання.

Мікрогофрокартон повинний мати такі ж характеристики, як і тришаровий гофрокартон інших профілів:

1) опір продавлюванню — не менш 9,3 мпа;

2) опір торцевому стиску уздовж гофрів — 3,3 кн/м;

3) вологовміст — 8,5 %.

Опір розшаровуванню для тришарового мікрогофрокартона не враховується. На величину опору торцевому стиску тришарового гофрованого картону впливає сукупність властивостей 2 плоских шарів, що надходять на гофрувальну і клеїльну машину відповідно, і одного гофрованого шару. Виготовлення і висічка гофрованого картону профілю Е не відрізняється від виробництва гофрокартону з класичними профілями А, У, С и виконується на тім же устаткуванні з використанням змінних валів і висікальних ножів.

Порівнюючи різні типи гофрів, ми бачимо, що гофрокартони типу Е (тобто мікрогофр), володіючи практично тими ж фізичними властивостями гофрокартону великого типу, набагато краще піддаються поліграфічній обробці. З них можна робити не просто тару й упаковка, а дуже красиву тару й упаковка. Як не парадоксально, але останнім часом ця властивість упаковка стає визначальним.

У порівнянні з іншими сортами пакувального картону мікрогофрокартон при товщинах, близьких до звичайного картону, володіє цілим рядом переваг.

1. Коробки виходять легкі, але досить міцні, краще захищають товар, що усередині знаходиться, а завдяки багатослойності менше ушкоджуються.

2. Мікрогофрокартон ідеально підходить для упаковка як великих, так і невеликих по розмірах товарів, наприклад, у харчовій, косметичній і фармацевтичній промисловості. «Мікрохвилі» дозволяють створювати навіть дуже маленькі коробки, для одержання таких же коробок зі звичайного картону довелося б брати тонкі сорти (склеїти маленьку коробку з товстого картону складно), при цьому коробка зі звичайного тонкого картону виглядає не дуже презентабельно і до того ж легко деформується.

3. Конструктивні можливості мікрогофрокартона дозволяють створювати практично шедеври в упакуванні, наприклад, подарунків. Цієї ж можливості можна використовувати в створенні малих рекламних форм і конструкцій, аж до вітрин і дисплеїв для розміщення товарів у супермаркетах.

Позначені плюси упаковка з мікрогофрокартона забезпечують йому упевнений ріст на тлі загострення конкуренції між виробниками. Саме останнє змушує їх максимально ефективно використовувати наявні вільні мільйони квадратних метрів рекламної площі на транспортному упакуванні. У розумінні майже кожного розсудливого бізнесмена склалося тверде переконання — будьякий товар вимагає упаковка і його зовнішній облік визначає ефективність просування продукту на ринку. В остаточному підсумку, упаковка — це наймогутніша візуальна зброя, що діє на людей як магніт, змушуючи їх звертати увагу саме на цей продукт, який вигідно відрізняється від всіх інших «одежинкою». У повній відповідності з вищезгаданим положенням працює західна індустрія упаковка. За піввіку свого існування мікрогофрокартон упевнено зайняв одне з лідируючих місць на світовому ринку споживчого упаковка. Саме його фахівці охрестили пакувальним матеріалом ХХI століття і саме за ним визнають лідерство в сфері упаковка в майбутньому.

Український ринок упаковка мікрогофрокартона молодий. Усього лише 10 років тому даний вид гофри був практично невідомий. Дотепер споживачі мучаться сумнівами, чи варто вкладати гроші в упаковка з мікрогофра. А тим часом мікрогофрокартон поступово і непомітно завойовує їхню довіру. Щорічно росте кількість підприємств, що звернули свої погляди на якісне упаковка з мікрогофрокартона. А звернули на нього увагу тому, що товари, що мають високу вартість, поперше, вимагають надійної схоронності, а подруге, зовнішній вигляд їхнього упаковка повинний наштовхувати на думку, що усередині знаходиться щось, що коштує. Мікрогофр справляється з цими двома задачами чудово. В даний час упаковка з мікрогофрокартона використовують підприємства багатьох галузей виробництва (рис.А.1, А.2 Додатку А).

Основним способом створення барвистих упакувань і інших виробів з мікрогофрокартона став метод каширування. Полягає він у тім, що спочатку на одному з плоских шарів офсетним способом наноситься повнокольоровий друк, що відповідає усім вимогам сучасного упаковка. Потім запечатаний нарізаний плоский шар наклеюється на попередньо нарізаний на аркуші того ж розміру двошаровий мікрогофрокартон. Після чого цей картон каширується (а попросту приклеюється) на основу — мікрогофрокартон, що складається тільки з нижнього шару і власне «хвилі». Метод каширування дозволяє з'єднати в мікрогофрокартоні всі достоїнства «гофри» як пакувального матеріалу і високу якість офсетного друку. У результаті виходить тришаровий мікрогофрокартон з багатобарвним друком високої якості. Природно, що покупцю приємніше придбати телевізор чи побутову техніку в яскравому кольоровому упакуванні, ніж у блекло оформленій сірій коробці.

Крім нанесення друку на мікрогофрокартон, існує можливість додання картону різних додаткових характеристик, що формують нові властивості упаковка. Останнє істотно підвищує привабливість товару, виділяє його серед інших, що дуже важливо при умовах твердої конкуренції на ринку. До однієї з таких характеристик можна віднести додання глянцю картону. Найбільшою популярністю користаються його різне лакування (суцільне Уфлакірування, воднодисперсіонне лакування, метод шовкографії.), ламінування водноклейове і гарячеклейове, а також тиснення фольгою. Усе це робить сучасний мікрогофрокартон чудовим матеріалом для виробництва елітного подарункового упаковка для косметичної і парфумерної продукції.

Просунути свій товар і досягти високого рівня продажів можна не тільки барвистим оригінальним друком, але і спеціально розробленим кроєм. Це ще одна можливість розширити асортимент картонного упаковка. Те, що картон може згинатися, як правило, по прямих лініях чи близьким до них кривим, часто можна компенсувати можливістю внутрішньої вирізки будьякої форми до необхідних місць згинів. Форма буває найрізноманітнішої (будиночок, календар, іграшка), а міцність конструкцій і в той же час гнучкість матеріалу дозволяють створювати дизайнерам різні унікальні за формою і змістом упаковка зі згинами, схованими і наклеєними переломами картону, що діву даєшся польоту людської фантазії. Довгограючий ефект збереження, надрукована на упакуванні інформація, додаткова функціональність сприяють універсальному використанню картону в незвичайній якості (рис.А.3 Додатку А).

Крім свого прямого призначення — виготовлення витонченого упаковка, мікрогофрокартон відмінно підходить для створення різноманітних муляжів, стендів і вітрин. Перевага таких стендів у тім, що мікрогофрокартон, що використовувався при їхньому виготовленні, дозволяє створити вітрину бажаної форми, а також вирішити будьяк задачі її відповідності рекламної кампанії у випадку зміни логотипа чи загальної рекламної ідеї. По великому рахунку з мікрогофрокартона можна виготовляти практично все, починаючи від сувенірного упаковка і закінчуючи вітринами з POSматеріалів (Point of Sales (POS) чи Point of Purchase (POP) — диспенсери, дисплеїпанелі і дисплеївітрини (стенди), муляжі упакувань, шоубокси).

Завод ТОВ “Дослідноконструкторське бюро “РОТЕКС”, що почав свою діяльність у червні 2002 року, уже зумів завоювати солідну репутацію на ринку упаковка і поліграфічної продукції. Сьогодні це ім'я, якому цілком довіряють. За репутацією компанії стоїть якість роботи персоналу, високий рівень якого обумовлює партнерство з визнаними вітчизняними і закордонними підприємствами і корпораціями, що ведуть рекламними агентствами.

У 2004 році час на заводі був зроблений аналіз усіх бізнесівпроцесів компанії, оптимізована його внутрішня структура. Це дозволило досягти високої ефективності в усьому: в організації закупівель, реалізації готової продукції, освоєнні прогресивних технологій керування проектами, маркетингом і персоналом. В даний час компанія стійко асоціюється з такими поняттями, як "професіоналізм", "якість", "надійне партнерство".

Таблиця 2.1

Характеристики рейтингу конкуренції на ринку в галузі поліграфічних послуг

Продукція заводу ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” відмінно зарекомендувала себе в процесі експлуатації в різних регіонах України і Росії. Сьогодні компанія має ряд можливостей для рішення багатьох маркетингових проблем замовника, зв'язаних з підвищенням конкурентноздатності й ефективності його діяльності.

Завод картонного упаковка ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” одне з найбільших підприємств у СНД по виробництву упакування і рекламної поліграфії був створений з метою оперативного забезпечення ринку якісною продукцією, що відповідає світовим стандартам. Завод оснащений унікальним устаткуванням, велика частина якого не має аналогів в Україні і СНД.

         Завод ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” має наступні характеристики:

·           Виробничі будівлі займають площа 17000 м².

·           Завод обладнаний сучасною системою кліматуконтролю (кондиціонування, вентиляція й опалення).

·           Виробнича потужність дозволяє переробляти більш 3 000 тонн картону на місяць.

·           Ємність складу картону більш 6 000 тонн.

·           Маються три незалежних лінії підведення електроенергії з автоматичним переключенням.

·           На території заводу є свої під'їзні залізничні колії.

ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” підприємство замкнутого циклу виробництва, від виготовлення оригіналівмакетів до упаковка продукції, спеціалізується на виробництві барвистої картонної упаковки для різних галузей промисловості:

·           Харчова і кондитерська промисловість (упаковка для цукерок, печива, вафель, сухих сніданків, дитячого харчування, сипучих і заморожених продуктів, макаронних виробів, мороженого в кілограмовому упакуванні, тортів, солодощів і ін.)

·           Парфюмернокосметична промисловість (упаковка для усіх видів парфумерії і косметики)

·           Побутова хімія (упаковка для порошків, мила, подарункових наборів і ін.)

·           Алкогольна промисловість (подарункові і сувенірні набори, упаковка для елітного спиртного, групове упаковка й ін.)

Завод також робить упаковка для фармацевтичної, текстильної промисловостей, упаковка для дитячих іграшок і товарів промислової групи.

Виробничий пріоритет ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” у нових технологіях, найвищій якості і рекордній швидкості виконання замовлень:

·           шестиколірний друк форматом 1120х1620 мм на папері і картоні товщиною до 1,2 мм із двома секціями лакування, ИК і УФ сушінням;

·           усі види тиснення, у тому числі трьома видами фольги одночасно, 3D тиснення (конгрев);

·           точна висічка форматом 1115х1600 мм;

·           виготовлення штанцформ і кліше для тиснення на власному устаткуванні;

·           кашировання мікрогофрокартона;

·           фальцювання і склейка коробка в одну лінію;

·           замкнутий цикл виробництва з виготовленням високоякісних кліше для тиснення і штампів для висічки;

·           конструкторський відділ, фахівці якого створять відповідно до Вашого замовлення оригінальне і конкурентноздатне упаковка;

·           оптимальне сполучення ціни і якості, а також індивідуальний підхід до кожного клієнта.

В табл.2.2 наведені експертні оцінки кількісних та якісних параметрів продукції ТОВ „ДКБ РОТЕКС” та основних конкурентів в м. Києві по випуску продукції з кашированого мікрогофрокартона у вигляді основних параметрів конкурентоспроможності конкурентоспроможності продукції:

А) Продукція

П4 – Ціна одиниці продукції

П5 – Безпека користувача продукції

П6 – Коефіцієнт новизни продукції

П7 – Коефіцієнт естетичної привабливості продукції

Б) Виробник

В1 – Виробнича потужність підприємства

В3 – Середній вік обладнання

Г) Ринок реалізації

Р3 – Прибуток(загальна сума націнок) від продажу продукції

Наведеною класифікацією передбачена лише частка найбільш вагомих характеристик(параметрів) об’єктів, що взаємодіють у сфері виробництва та реалізації продукції.

Аналіз даних табл.2.2 показує, що серед конкурентів по галущі випуску картонної упаковки можна виділити наступні категорії підприємств:

-     підприємства, які мають параметри конкурентоспроможностів продукції менші за нормативні по галузі;

-     підприємства, які мають параметри конкурентоспроможностів продукції вищі за нормативні по галузі;

За нормативне експертне значення прийняті середні оцінки параметрів конкурентоспроможності по підприємствам галузі та світовим зразкам, які відповідають необхідному рівню якості та конкурентоспроможності.

За „еталон” – прийняте умовне підприємство галузі, у якого показники параметрів конкурентоспроможності досягають максимального значення серед лідерів. При цьому „еталонні” значення можуть бути меншими, ніж нормативні, якщо конкурентоспроможність вітчизняної ппродукції є нижчою за світові зразки.

Таблиця 2.2

Експертні оцінки конкурентних параметрів для основних конкурентів ТОВ „ДКБ РОТЕКС”

 

2.2 Аналіз цінових та нецінових параметрів конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

 

Інтегральний показник конкурентоспроможності І_к – це рівень споживчої ефективності об’єкту (підприємствавиробника, товару, контрагента та ін.) на конкретному ринку і в конкретних умовах його функціонування.

 (2.1)

де К_спож – загальний індекс рівня параметрів споживчої цінності.

 (2.2)

де r_j – коефіцієнт вагомості значення jго параметру (визначається експертним шляхом або задається ОПР – особою, приймаючою рішення);

k_j – параметричний індекс фактичної величини jго параметру Пфакт_j порівняно з еталонним значення параметру Петал_j.

 

 (2.3)

К_екон загальний індекс рівня економічних витрат

 (2.4)

де r_a – коефіцієнт вагомості економічних параметрів;

k_a – параметричний індекс витрат Вфакт_а порівняно з еталоном Ветал_а

 (2.5)

Параметричний багатокутник конкурентоспроможності – це графічна схема порівняльного зображення величин параметричних індексів К_а та К_j. Площа кожного багатокутника конкурентоспроможності вказує на напрямки та величину конкурентної переваги чи слабкість позиції об’єкта порівняно з еталоном чи стандартом.

В табл. 2.3 наведені вихідні данні для розрахунку конкурентоспроможності продукції та підприємства ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”. В табл.2.3 з табл..2.2 занесені параметри тільки для тих показників, відносно яких експертна вагомість для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” не дорівнює 0.

Таблиця 2.3

Вихідні дані для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

В табл.2.3, складеній в „електронних таблицях” EXCEL2000, проконтрольована сума коефіцієнтів вагомості, яка дорівнює 1,0.

В табл. 2.4, 2.5 наведені розрахунки параметричних індексів, розрахованих згідно алгоритмів в формулах (2.1) – (2.5) та вихідних даних табл.2.3.

Таблиця 2.4

Параметричні індекси споживчої цінності для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

Як показують результати розрахунку загальних індексів споживчої вартості К_спож (табл.2.4):

а) Значення К_спож для еталонного варіанта (кращий серед конкурентів) значно перевищує значення нормативів на 15,2%:

б) Значення К_спож для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” є нижчим за нормативне значення на – 4,2%:

г) Значення К_спож для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на – 16,8% менше ніж коефіцієнт споживчої цінності для еталонного (кращого серед конкурентів) варіанта:

Таблиця 2.5

Параметричні індекси економічних витрат для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

Як показують результати розрахунку загальних індексів економічних витрат К_екон (табл.2.5):

а) Значення К_екон для еталонного варіанта (кращий серед конкурентів) нижче значення нормативів на 45,2%, тобто підвищення споживчої вартості одночасно супроводжується також і зниженням економічних витрат для її досягнення:

б) Значення К_екон для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” є нижчим за нормативне значення на 49,4%, тобто нижчий рівень споживчої вартості для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” досягається нижчими економічними витратами відносно нормативів:

г) Значення К_екон для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на – 7,7% менше ніж коефіцієнт економічних витрат для еталонного (кращого серед конкурентів) варіанта :

Таким чином, відносне зниження споживчої вартості для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” відносно еталону(кращого серед конкурентів) на – 16,8% відповідає зниженню економічних витрат для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” відносно еталону на – 26,5%. Тобто продукція підприємства ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на ринку займає нішу „недорога продукція з відповідною посередньою споживчою вартістю”.

Як показують результати розрахунку інтегральних показників конкурентоспроможності І_конк (табл.2.4):

а) Значення І_конк для еталонного варіанта (кращий серед конкурентів) перевищує значення нормативів на 110,7%:

б) Значення І_конк для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” є вищим за нормативне значення на 63,4%:

г) Значення І_конк для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на 22,5 % є нижчим ніж інтегральний індекс конкурентоспроможності для еталонного (кращого серед конкурентів) варіанта :

Таким чином, ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” має інтегральний індекс конкурентоспроможності:

-     більше на 63,4 % більше нормативного по галузі

-     менше на 22,5 % ніж еталон(кращий серед конкурентів) по галузі;

В табл.2.6 наведені розрахункові дані по побудові функціонального багатокутника функції конкурентоспроможності по 7 параметрам.

Таблиця 2.6

Багатокутники параметричних індексів

В табл.2.6 наведені розрахунки координат функціонального багатокутника функції конкурентоспроможності для :

нормативного варіанту(експертні оцінки);

еталонного варіанту (відносно нормативів);

ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” (відносно нормативів);

ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” (відносно еталону по галузі);

Сектор кута між напрямками для кожного показника конкурентоспроможності розраховувались за формулою :

 (2.6)

ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” для досягнення нормативних показників по галузі необхідно звернути увагу на підвищення рівня виробничої потужності, зниженню собівартості продукції при політиці мінімальних цін в галузі та підняття якості продукції.

Аналіз функціональних багатокутників конкурентоспроможності рис.2.6 показує, що ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” відносно еталона(кращого серед конкурентів) по галузі має :

конкурентні переваги по параметра

В3 – Середній вік обладнання

Р3 – Прибуток(загальна сума націнок) значний конкурентний програш по іншим параметрам

Тобто ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” для досягнення еталонних показників по галузі необхідно звернути увагу на:

підвищення коефіцієнтів новизни та естетичної привабливості продукції;

-     підвищення виробничої потужності та зниження ціни (собівартості продукції);

-     зниження витрат споживачів при користуванні продукцією (зниження експлуатаційної енергоємності та вагових характеристик продукції);

 

2.3 Оцінка внутрішніх резервів підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

 

Для оцінки внутрішніх та зовнішніх резервів підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ «ДКБ „РОТЕКС» проведена економічна діагностика діяльності підприємства за 2003 – 2005 роки.

В Додатках Б, В наведені балансові звіти, звіти про фінансові результати ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» за 2003 – 2005 роки.

В Додатку Г наведені результати фінансового аналізу характеристик ТОВ «ДКБ «РОТЕКС», розраховані за алгоритмами [20, с.55].

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» за 2003 – 2005 роки, наведених в Додатках Д, Е та табл.2.7 – 2.8 , показує:

валюта активів балансу у 2004 році зросла на + 2875 % відносно рівня 2003 року, а у 2005 році ще зросла на + 8,13 % відносно рівня 2004 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 2,522 млн.грн.. до 81,147 млн.грн.(загальний тепм росту валюти балансу за 2 роки становить + 3 217%);

необоротний капітал (основні фонди) підприємства зросли за два роки з 213,6 тис.грн.. до 72, 923 млн.грн.. та стали займати вирішальну долю 97,0 (2004) – 93,55(2005) % в валюті баланса, тобто підприємство – виробниче, а основні фонди – це основний потенціал виробництва.

динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 7,0% (2003) до 1,6% (2004) та до рівня 1,0% у 2005 році;

динаміка структурної долі виробничих запасів характеризується падінням з рівня 5,6 %(2003) до рівня 1,8%(2004) та нарощуванням до рівня 4,4% у 2005 році;

динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується падінням з рівня 13,0%(2003) до 1,7%(2004) та зростанням до рівня 4,7% у 2005 році;

Таблиця 2.7

Аналіз динаміки та структури майна ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС»

Таблиця 2.8

Динаміка джерел (ресурсів) підприємства ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС»

Як видно із даних табл.2.8 основними джерелами ресурсів підприємства ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» є власний капітал та позичені кошти, представлені довгостроковими та короткостроковими кредитами банків під гарантії іноземного інвестора, а також кредиторською заборгованістю, при цьому у 2004 році структурна доля власного капіталу у валюті ресурсів займала долю у 64,9%, а структурна доля позичених коштів – долю у 34,9%, доля поточної заборгованості в розрахунках займає всього 0,2%.

Звертає на себе увагу негативне значення показника власних оборотних коштів – 20,255 млн.грн., що фіксує вкладення довгострокового кредиту в 20 млн.грн. повністю в необоротні основні засоби. Таким чином єдиними джерелами оборотного капіталу є короткострокові кредити банків та кредиторська заборгованість.

Таким чином, ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС», повністю імобілізувавши джерела власного та довгострокового залученого кредиту в основні засоби, не має страхових запасів власного оборотного капіталу.

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС», наведених в Додатках В, Е, показав :

-   обсяги реалізації продукції в 2003 – 2005 році після введення в експлуатації комплексу нового обладнання значно нарощуються з рівня 685,4 тис.грн.(2003) до рівня 60,7 млн.грн. у 2004 році та до рівня 101,15 млн.грн. у 2005 році;

-     ланцюговий темп росту обсягів доходів від реалізації становить +8757,5% у 2004 році відносно рівня 2003 року та +66,6 % у 2005 році відносно рівня 2004 року, тобто темп росту обсягів доходів за два роки становить +14757%, що значно в 4 раза вище темпів росту валюти балансу за 2 роки (+ 3217%);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 8783,9 % у 2004 році відносно рівня 2003 року та + 68,91% у 2005 році відносно рівня 2004 року, тобто темп росту обсягів доходів від реалізації при розширенні виробництва є дещо нижчим темпу росту собівартості продукції;

темп росту чистих фінансових результатів діяльності (чистого прибутку) за 2003 2005 рік становить +5 213 %(з рівня збитків 25,7 тис.грн. до рівня прибутку +1314,2тис.грн.), що значно вище темпів росту валюти балансу (+3 217 %) та свідчить про інтенсивний характер розвитку ділової діяльності підприємства;

Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» за 2003 –2005 роки, представлений в Додатку Г, показує :

-     у 20032004 роках всі нормативи ліквідності балансу в ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» знаходились вище нормативного діапазону стійкого ліквідного стану підприємства на 2030%, що свідчило про стійкий характер платоспроможності підприємства (рис.2.7);

-     у 2005 році за рахунок росту агрегатів поточних зобов’язань підприємства на +241,1% (з 2,485 млн.грн.. до 8,479 млн.грн..), який перевищив зростання оборотних активів +113,3% (з 3,839 млн.грн.. до 8,191 млн.грн..), всі показники абсолютної та строкової ліквідності різко впали до рівней в 1,5 – 2 рази нижче нормативних значень і навіть показник загальної ліквідності впав до рівня 0,966, тобто підприємство підійшло до грані неплатоспроможності

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» показує (Додаток Г), що його діяльність може бути охарактеризована наступними показниками:

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку підвищилась з рівня 0,27 (2003) до 0,81 у 2004 році та підвищилась до рівня 1,25 у 2005 році;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) та чистому прибутку у 2004 – 2005 роках вийшла з негативної зони збитковості, але знаходиться на низькому рівні від +0,04% до 2,5% , що практично робить підприємство інвестиційно непривабливим і висуває на перший план проблему з джерелом повернення довгострокового кредиту, оскільки з рівнем прибутку в 1,3 млн.грн. на рік, кредит можна віддати тільки через 17 –20 років

Як показано на графіках рис.2.9 за період з 2003 по 2004 рік період обороту характерних грошових агрегатів знизився в десятки разів, що свідчить про багатократне підвищення рівня ділової активності підприємства, але у 2005 році рівень активності знизився на 1020%, що свідчить про зниження темпу ділової активності при зростанні обсягів реалізації, тобто ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» потребує розширення ринку реалізації за рахунок проведення широкомасштабної маркетинговорекламної діяльності.

Як показують результати розрахунків коефіцієнтів покриття запасів (Додаток Г, рис.2.10):

-           якщо у 2003 2004 роках загальних джерел покриття запасів було достатньо за рахунок залучених коштів (нестійкий фінансовий стан),

-           то у 2005 році з різким нарощенням запасів стан фінансової стійкості ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» по покриттю запасів характеризується як кризовий, при цьому не хватає не тільки власних коштів для покриття запасів (вони імобілізовані у основні необоротні засоби), але і залучених коштів, які також частково використанні на придбання необоротних основних засобів;

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неплатоспроможності суб'єктів господарювання. Будьяка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банкрутства. У закордонній практиці поширення придбала модель Альтмана [21,с.129].

Модель Альтмана розроблена в 1968 році і відома також за назвою «розрахунок Zпоказника» — інтегрального показника рівня погрози:

        (2.6)

де Х₁ = (Поточні активи Поточні пасиви) / Обсяг активу;

Х₂ = Нерозподілений прибуток / Обсяг активу;

Х₃ = Прибуток до виплати відсотків / Обсяг активу;

Х₄ = Ринкова вартість власного капіталу / Позикові засоби;

Х₅ = Виторг від реалізації / Обсяг активу;

При Z < 1,8 імовірність банкрутства дуже висока;

1,8 < Z < 2,7 імовірність банкрутства середня;

2,7 < Z < 2,99 імовірність банкрутства невелика;

Z > 2,99 імовірність банкрутства незначна.

Розрахунок інтегрального показника Альтмана за даними балансу ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» за 2005 рік , дає наступні значення:

Таким чином, імовірність банкрутства підприємства ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» по Альтману є середньою і потребує програми виходу підприємства з нестійкого фінансового становища.

Як показали результати економічної діагностики підприємства ТОВ “Дослідноконструкторське бюро “РОТЕКС” у 2003 2005 роках та аналізу структури його потенціалу, у підприємства є наступні проблемні зони внутрішнього господарювання :

а) нарощування парку обладнання нового цеху для побудування цільної технологічної лінії по випуску продукції не тільки з кашированого мікрогофрокартона, але і можливостей використання технологій ерзацхрома, привело до фінансових перекосів у балансі підприємства:

-      відсутній власний оборотний капітал, оскільки він весь вкладений в основні засоби;

-      відсутній оборотний капітал довгострокового кредиту, оскільки він також вкладений в основні фонди;

-      нарощування короткострокових та поточних джерел забезпечення необхідних обсягів оборотних засобів для запуску та функціонування виробництва привело до неплатоспроможності підприємства в короткострокових періодах, а також кризовим явищам у стійкості по покриттю запасів;

-      показник ймовірності банкрутства за Альтманом показує середню ступінь ризику банкрутства по неплатоспроможності;

б) Рентабельність власного капіталу підприємства становить тільки 2,5 %, що робить проблематичним повернення довгострокового кредиту (на 5 років), оскільки розрахунковий строк його повернення – 1720 років.

Управлінськими рішення для подолання вищезгаданих проблем можуть бути рекомендовані наступні:

1. Звертання до іноземного інвесторазасновника спільного підприємства про надання тимчасової фінансової допомоги для підвищення обсягів оборотних коштів і подолання ризику неплатоспроможності;

2. Реалізації частини обладнання (основних засобів) для тимчасового підвищення рівня оборотних коштів та виправлення співвідношення статей балансу;

3. Реалізація обладнання та перехід на лізинг цього обладнання у покупця, що дозволить тимчасово вирішити проблему урівноваження власного капіталу та надвеликого обсягу основних засобів.

 

РОЗДІЛ 3

РОЗРОБКА І РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОЕКТУ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

 

3.1 Основні напрямки та інструменти проектів підвищення конкурентоспроможності продукції

 

3.1.1 Брендмаркетинг як технологія підвищення конкурентоспроможності продукції

У сучасній економіці усе більше поширення одержує нова галузь знань і практичної діяльності – брендинг. На сьогоднішній день, це явище ще остаточне не сформувалося, і, як наслідок, до кінця не вивчено.

Відразу варто відзначити, що в даний час не існує загальноприйнятої дефініції. У практичній діяльності використовується наступне визначення [7,c.38]:

„Бренд – інтелектуальна частина товару або послуги, що володіє стійкою позитивною комунікацією зі споживачами і додає в їхніх очах товарові або послузі додаткову цінність (вартість)”.

Брендинг – це наука і мистецтво створення і просування торговельних марок з метою формування довгострокової переваги до них.Сильна торговельна марка удало придумана, юридично захищена і добре розкручена це величезний капітал, що щодня працює на вас.

Брендинг(брендмаркетинг), у даний час, — одна з найефективніших маркетингових стратегій. І, що важливо, — сама рентабельна.

У залежності від конкретної ситуації, створення бренда проходить всі або деякі з наступних етапів:

1. Ідеологія бренда. Спочатку потрібно розібратися в тім, що є даний бренд або бренд, що буде створюватися, у чому його основна ідея.

2. Стратегічне позиціонування і просування бренда в короткостроковому і довгостроковому періоді є розумним продовженням попереднього етапу.

3. Нейминг. Розробка назви — це окрема і, треба сказати, досить непроста робота. При розробці назви використовується біля десяти різних методик оцінки його якості.

4. Розробка упаковка. За основу виконання робіт цього етапу беруться раніше проведені маркетингові дослідження і дані по загальному позиціонуванню й ідеології бренда.

5. Щоб просувати бренд на ринку, треба використовувати різні елементи (і їхнє сполучення) маркетингових комунікацій. Тому наступним етапом є розробка креативних концепцій реклами, використовуваної для створення і посилення позицій бренда. Також формулюються основні вектори PR і готуються пропозиції по використанню нетрадиційних способів просування бренда.

6. Заключним етапом є оцінка ефективності брендинга і розробка пропозицій по внесенню коректив у поточне просування бренда на основі отриманого зворотного зв'язку.

Товарний знак це просте позначення, здатне відрізняти ваші товари і послуги від однорідних товарів і послуг інших виробників.

Торговельна марка або бренд це товарний знак плюс усе те, що знають і думають про нього, чого очікують від нього споживачі. Це той образ, що виникає у свідомості споживача, який побачив товарний знак. Можна сказати ще точніше: торговельна марка це обіцянка продавця постійно надавати покупцеві специфічний набір якостей, цінностей і послуг.

Брендом може бути названа лише дуже відома марка, що надійно зв'язана у свідомості споживача з конкретними товарами або послугами. Бренд може багато чого сказати покупцеві про достоїнства товару і без спеціальної реклами. Він дає власникові величезні переваги в конкурентній боротьбі і сам по собі коштує чималих грошей.

Аналіз ринкової ситуації є першим кроком у формуванні бренда. На даній стадії необхідно одержати інформацію по чотирьом основним напрямкам:

1.         Поточна ситуація. Необхідно вивчити внутрішній стан організації (фінансова стабільність, наявність основних засобів, ситуація в області кадрів і ін.), а також зовнішні фактори (партнери, конкуренти, агенти, споживачі, власні і конкурентні товари й ін.), які створюють істотний вплив на її діяльність.

2.         Плановані перспективи. Необхідно намітити реалістичну мету розвитку бренда.

3.         Ключові фактори успіху. Необхідно вивчити усі фактори внутрішнього і зовнішнього середовища, що будуть сприяти досягненню мети.

4.         Негативні фактори. Визначаються всі існуючі і потенційно можливі небезпеки, здатні перешкоджати формуванню бренда.

При дослідженні товару вивчаються наступні основні фактори:

1.         Якість товару («якість виробника» і «якість споживача»)

2.         Надійність товару

3.         Відповідність заявленому призначенню

4.         Співвідношення «ціна/якість»

На основі отриманих даних необхідно зробити висновок про збереження, видозміну або зняття з виробництва тієї або іншої продукції.

При проведенні сегментування здійснюється поділ споживачів на групи по одній значимій ознаці. З обліком того, що в кожнім сегменті покупці однаково відносяться до пропонованого товару, стосовно них усім можна реалізовувати єдину програму формування і розвитку бренда. У всіх організацій можуть бути свої критерії сегментування. Найбільш розповсюдженими з них у даний момент є наступні:

-    стать;

-    вік;

-    місце перебування;

-    родиний стан;

-    рівень доходів;

-    соціальний статус;

-    модель прийняття рішень і ін.

Конкурентний аналіз є вивченням присутніх на ринку конкурентів з одержанням інформації про їх діяльність в значимих, з погляду брендинга, областях, як то: виробництво, маркетингові комунікації, НІОКР і т.д.

У процесі дослідження проводиться вивчення конкурентів з «своєї» товарної категорії, групи товарів замінників, що примикають цінових сегментів і інших значимих груп.

У практиці формування і керування брэндом часто виникають ситуації, що змушують звертатися до правового захисту інтелектуальної власності при одержанні патентів на винаходи або свідчень на товарні знаки. З метою запобігання необґрунтованих грошових витрат і втрати часу виконується вивчення можливості здійснення реєстрації й одержання патенту або свідчення на той або інший атрибут бренда.

На стадії „Визначення позиції і розробка ідентичності бренда” роботи необхідно визначити істотні характеристики, що роблять бренд унікальним, визначити його місце у свідомості споживачів, а також розробити те сприйняття бренда, що повинне в ідеальному випадку скластися в людей.

Намагаючись зробити свій бренд унікальним, насамперед, варто провести чітку грань між ним і всім іншим. Могутнім інструментом у даному випадку є розробка відмінностей, що мають два основних види:

1.         Існуючі. До даного виду відносяться усі відмінності, що реально існують, незалежно від того, чи можна їх знайти за допомогою органів почуттів чи ні (довжина, ширина, висота, маса, колір, звук, запах, смак, а також довговічність, надійність, гарантія й ін.). До них звертаються в маркетингових комунікаціях, демонструючи перевагу в розмірах, яскравість кольору, довгостроковість гарантії і т.д.

2.         Вигадані. До даного виду прибігають у тому випадку, якщо існуючих відмінностей немає, або вони не значимі. Найбільш яскравим прикладом є заява про існування компонента «Х», що додає продукції унікальні властивості, хоча споживачеві ніколи не удасться перевірити, чи дійсно даний інгредієнт присутній у продукції.

З метою посилення ефекту від відмінностей необхідно розробити порівняння, що дозволяють зміцнити у свідомості споживачів унікальність бренда і продемонструвати його переваги. Існує кілька різновидів порівнянь (приведемо лише ті, котрі дозволені законодавством нашої країни):

-    з «звичайним товаром»;

-    с іншою товарною категорією;

-    с застарілим товаром;

-    порівняння без конкретизації об'єкта порівняння;

-    вигадане порівняння;

-    поворотне порівняння.

Відмінності і порівняння дозволяють підкреслити переваги, який володіє даний бренд.

Позиціонування – це процес формування і підтримки необхідної думки споживача щодо місця (позиції) вашого бренда стосовно конкуруючим. Квінтесенція позиціонування бренда полягає в концепції позиціонування, що визначає «місце» бренда у свідомості людей і є основою всіх маркетингових комунікацій даного бренда.

Концепція позиціонування повинна вказувати призначення бренда, його цільову аудиторію, містити правильно підібрані відмінності, порівняння і переваги.

Ідентичність бренда – сукупність характеристик, що дозволяють безпомилково ідентифікувати бренд. Під індивідуальністю бренда розуміють його опис у термінах характеристик людини: добрий, сильний, упевнений, ніжний, мужній, розбитний і т.д. Це дозволяє зробити бренд більш зрозумілим і легше інтегрувати його в життя людей. Споживачі можу порівнювати дані характеристики зі своїм способом життя, уявленнями і підвалинами. Роблячи вибір на користь даного бренда, вони, по суті, заявляють про своє бажання спілкуватися з тією людиною, якості якої уособлює бренд.

Розробка цінностей брэнда має на увазі визначення сукупності цінностей, з якими бренд повинний асоціюватися і які будуть прийняті цільовою аудиторією. Цінності, повинні бути значимі для визначеної групи осіб, до якої споживач бажає прилучитися. Бренд повинний поєднувати людей, що розділяють однакові цінності. Одночасно, дані цінності повинні бути неповторні, що робить бренд унікальним.

Розробка сприйнять якості бренда (якості споживача) існує два види якості товару: якість виробника і якість споживача. Перша залежить від умов виробництва, технічного рівня устаткування, сировини, підготовки персоналу, стандартів і ін. Друга ж визначається думкою споживача щодо продукції і дуже слабко зв'язана з першою. З погляду формування бренда ключове значення має формування і підтримка якості споживача.

Асоціації бренда – почуття і думки, що виникають у споживача при контакті з брендом. При цьому вони можуть бути викликані як самим товаром, атрибутами бренда (назвою, упаковкам, запахом і т.д.), так і елементами маркетингових комунікацій (реклама, PRматеріали й ін.).

Як і у випадку з концепцією позиціонування, суть бренда є квінтесенцією ідентичності бренда, сформульованої в лаконічній пропозиції. При цьому суть бренда визначає значеннєву основу всіх комунікацій, у яких бере участь бренд.

Усі бренди мають атрибути – комунікатори, які споживач може сприймати за допомогою органів почуттів. Незважаючи на безліч думок, найбільш значимим атрибутом, що постійно працює на формування і розвиток бренда, є ім'я, до розробки якого треба підійти з особливою старанністю.

Ім'я бренда, будучи центральним атрибутом, бере участь у переважній більшості комунікацій. Це може бути написання імені, вимова, зображення у виді графічного образа, і простий спогад. У свідомості більшості споживачів ім'я фактично тотожне бренду.

Розробляючи ім'я бренда, необхідно зробити його по можливості лаконічним, але ємним, легким у вимові, емоційно пофарбованим. Необхідно також уникнути немилозвучності, двозначного трактування і бажання «перейменувати» у безсторонню форму. Крім цього, бажано, щоб ім'я сприяло позиціонуванню бренда і розкривало його суть.

Другим по поширеності атрибутом бренда є знак, логотип і шрифтове накреслення. Три ці поняття, як правило, плутають, а то і зовсім дорівнюють один одного. Знак – це унікальний графічний символ, а логотип – знак у сукупності зі шрифтовим накресленням імені.

Розробляючи даний атрибут, необхідно звернути увагу на те, що він повинний сприяти диференціації бренда, формуванню ідентичності, бути приємним для сприйняття і легко запам'ятовуватися

Визначення кольору або сполучення кольорів у якості основних для фірми або продукту дозволяє підсилити вплив на цільову аудиторію, ще більш виділитися серед конкурентів. Обрані кольори повинні бути присутні скрізь: у логотипі, упакуванні, бланках, формі персоналу, обстановці приміщень і т.д.

Прихильність визначеній колірній палітрі може дати додаткові результати у випадку, якщо вона є протилежною кольорам основного конкурента. Крім цього, необхідно підібрати колір, що підходить конкретній товарній групі, що створює позитивні асоціації, і підкреслює основні переваги бренда.

Будучи неодмінним атрибутом ділового спілкування і переписки, візитні картки, бланки і конверти повинні створювати і підтримувати сприйняття бренда, у першу чергу, у бізнесівпартнерів і представників державних структур. Як правило, вони несуть на собі загальну стилістику бренда, при цьому необхідно приділити особливу увагу виборові паперу, форми і дизайну даних атрибутів. Це подвійно важливо, якщо врахувати той факт, що візитки, бланки і конверти нерідко допомагають створити потрібне перше враження.

Поряд з іншими атрибутами, таблички і вивіски допомагають підсилити вплив бренда на людину, що знаходиться в приміщенні організації або дивиться на її будинок. Незважаючи на те, що вони працюють на обмежене коло осіб, це дозволяє додати бренду додаткову вагу в очах украй значимої групи осіб – співробітників, клієнтів і партнерів.

Виходячи з практики, можна затверджувати, що упаковка є другим по значимості атрибутом бренда, забезпечуючи значну кількість комунікацій з цільовою аудиторією. При цьому необхідно мати на увазі, що, з погляду брендинга, упаковка важливе не як засіб збереження товару, а як спосіб повідомлення до споживачів інформації службового і рекламного характеру. Упаковка також допомагає споживачеві швидше знайти «свій» товар, створити додаткові враження від бренда, виділити товар з безлічі конкуруючих найменувань.

В даний час одержує усе більше поширення використання фірмами 3 типів музичних добутків: гімнів, пісень/мелодій і джинглів. Усі вони можуть і повинні бути використані в процесі брендинга, тому що дозволяють додати додаткове емоційне фарбування, а також роблять бренд пізнаваним навіть коли основні атрибути (ім'я й упаковка) не видні.

Розробка і введення єдиної форми дозволяє підкреслити турботу про споживача, тим самим зміцнивши враження про бренд, як про націлений на задоволення покупця. Крім цього, уніформа додає бренду у свідомості споживачів солідності і надійності, що особливо важливе при здійсненні дорогих покупок і при придбанні товарів тривалого користування.

Використання персонажа дозволяє «оживити» бренд, зробити його близьким і зрозумілим. Нерідко персонаж втілює індивідуальність бренда, дозволяючи споживачеві легше співвіднести себе з даним образом. Крім цього, персонаж стає головною діючою особою більшості рекламних кампаній і ще однієї «візитною карткою» бренда.

Мова персоналу, фірмове вітання і звертання до клієнтів, стандартизовані жести, алгоритм телефонної розмови – усе це і багато чого іншого підсилює враження від бренда і є останнім аргументом у виборі споживача. Супутні атрибути до даної категорії можна віднести всі ті речі, що дозволяють створити додаткові комунікації бренда й увесь час нагадують про товар або послугу: поліетиленові пакети в супермаркетах, дисконтні карти, ручки, запальнички, календарики й ін.

Крім безпосереднього зіткнення споживача з товаром або послугою, «спілкування» бренда з покупцем відбувається за рахунок здійснення маркетингових комунікацій, у процесі яких люди одержують інформацію, необхідну для формування і розвитку даного виду нематеріальних активів. Завдяки комунікаціям цільова аудиторія прилучається до цінностей бренда, стикається з атрибутами, довідується про його індивідуальність і т.д. У цілому, можна затверджувати, що в брендинге маркетингові комунікації абсолютно необхідні і незамінні.

Центральне місце приділяється рекламі – неособистому представленню брендів, товарів і послуг для необмеженого кола осіб. Поряд із креативом, покликаним створити умови для ефективного повідомлення до споживачів необхідної інформації, особливе значення потрібно приділити медіаплануванню і медіабаїнгу – визначенню кола рекламних носіїв, на яких було б доцільно розмістити вашу рекламну інформацію, розрахункові обсягів розміщення, а також придбанню рекламних можливостей за оптимальними цінами.

Корпоративний сайт компанії – один з важливих атрибутів бренда, значення якого постійно зростає. Уже зараз важко собі представити галузь, для підприємств якої представництво в мережі Інтернет буде лишь даниною моді, а не могутнім маркетинговим інструментом.

Запорукою успіху при розробці (або редизайні) сайта є розгляд його як одного з етапів формування бренда організації. Адже грамотно спроектованою, наповненою потрібною й актуальною інформацією сайт, яким зручно і приємно користуватися, викликає у відвідувачів ті самі позитивні емоції, що надалі матеріалізуються у виді покупок і збільшення прибутку власників сайта.

Рекламний ринок мережі Інтернет молодий і динамічно розвивається. Для рекламодавця це в основному означає, що щорічно з'являються нові рекламні носії й ідеї їхнього застосування.

3.1.2 Система управління якістю продукції ISO 9000 як основа підвищення конкурентоспроможності продукції

Стандарти для систем менеджменту якості (СМЯ), вимагають створення на підприємстві документованої політики керування якістю. ISO 9000 це міжнародний стандарт по створенню системи керування якістю [17, c.204].

Поперше, стандарт називається ISO 9000, але насправді він складається з декількох документів:

·           ISO 9000 Системи менеджменту якості Основні положення і словник

·           ISO 9001 Системи менеджменту якості Вимоги

·           ISO 9004 Системи менеджменту якості Провідні вказівки по поліпшенню діяльності

Описуваний стандарт є моделлю для системи керування організації з фокусом на якості. Іншими словами, мова йде поперше і завжди про керування компанією.

Стандарт описує модель, по якій менеджмент компанії може сформувати систему керування підприємством з позиції гарантії якості. Іншими словами, як менеджмент організує роботи з забезпечення якості в масштабах усієї компанії. Первісне призначення ISO 9000 було надати компаніям споживачам стандарт по оцінці їхніх постачальників (це так називаний "аудит другої сторони"). Проте, у 90х роках потреба споживачів у стандарті перетворила його в стандарт для проведення "аудитів третьої сторони". Типова компаніяпостачальник має потребу в незалежному "аудиті третьої сторони" для спілкування з численними споживачами. Це особливо важливо для організацій, що працюють на міжнародному ринку.

Європейський Союз (EU) з'явився однієї із самих могутніх рушійних сил поширення стандартів ISO. Зокрема, угоду про утворення Європейського Економічного Союзу від 1992 р. містить у собі пункт про прийняття ISO 9000 як основний стандарт для використання в сфері міжнародної торгівлі між країнамиучасниками Союзу. На сьогоднішній день, більш 60 000 компаній у Європі одержали сертифікат відповідності ISO.

Усе більше і більше компанійспоживачів послуг при пошуку постачальника включають як обов'язкова вимога наявність сертифіката ISO 9000. І якщо компаніяпостачальник має намір працювати на міжнародному ринку, відсутність сертифіката ISO може стати для неї серйозною перешкодою. Вдобавок, велика номенклатура товарів допускається на ринок Євросоюзу тільки, якщо ці товари випущені сертифікованою на ISO 9000 компанією. Таким чином, даний стандарт здобуває усе більше і більше поширення.

Багато компаній відносяться до ISO 9000 як до відмінного маркетингового засобу. ISO 9000 призначений для використання там, де між компаніями існують відносини постачальникспоживач. Стандарт допомагає компанії формалізувати їх СМЯ і забезпечити гарантований заданий рівень якості продукції. Використання третьої сторони для аудита підвищує впевненість у системі менеджменту якості.

Три основні причини виділяють стандарт ISO 9000:

Поперше, він відбиває офіційні вимоги. Товари для здоров'я і безпеки для продажу в Європі уже вимагають наявність такого сертифіката у виробника, і до цього реєстру постійно додаються всі нові товари і послуги.

Подруге, він відповідає потребам споживачів. Стандарт швидко стає міжнародним мінімумом для систем забезпечення якості. Отже, будьяка компанія, що збирається торгувати на міжнародному ринку, повинна уважно придивитися до цього стандарту. Кожна компанія повинна довідатися у своїх споживачів їхні плани відносно ISO 9000. Можливо, ви будете здивовані, довідавшись як багато з них починають жадати від своїх постачальників наявність сертифіката або подумують про це.

Потретє, чудова модель, пропонована стандартом ISO 9000, може підійти і компанії, що бажає тільки формалізувати свою систему керування якістю.

Існують кілька підходів до впровадження ISO 9000. Тут приводиться комбінований підхід.

1. Пройдіть курс навчання. Якщо ви є прихильником упровадження стандарту у вашій організації, тоді вам належить самому гарненько вивчити його. Якщо ви добре зрозумієте всі самі, вам набагато простіше буде просувати рішення про початок проекту впровадження і почати роботи з йому.

2. Створити керівну групу. До складу такої групи звичайно входять менеджери з вищого керівництва. Вони складають планграфік проекту і стежать за його виконанням. Вони також одержують звіти і виділяють ресурси. Обов'язково відправте цю групу на одноденний оглядовий семінар по ISO 9000, щоб вони уявляли собі процес впровадження і сертифікації. Постійно інформуйте цю групу про хід процесу.

3. Виберіть менеджера, що відповідає за впровадження ISO 9000. Швидше за усе ви і будете цим менеджером. Якщо ні, то, швидше за все, це буде менеджер департаменту забезпечення якості. Цей менеджер діє як посередник між вашою компанією й організацією, що сертифікує, або вашими клієнтами. Менеджер по проекті впровадження ISO 9000 діє також як контактна особа з питань зовнішніх організацій, що стосується системи керування якістю. Обов'язково переконаєтеся, що цей менеджер пройшов навчання принаймні на рівень внутрішнього аудитора ISO 9000.

4. Проведіть внутрішній аудит. Дістаньте копію тексту стандарту ISO 9000, і потім проведіть внутрішнього аудита вашої системи менеджменту якості. Якщо менеджер проекту впровадження пройшов навчання як внутрішній аудитор, то він сам може провести цього внутрішнього аудита. Ціль цього внутрішнього аудита одержати список сильних і слабких сторін вашої СМК.

5. Створіть план дій і призначте виконавців. Результатом внутрішнього аудита повинний бути план подальших дій по усуненню слабких місць у вашої СМК. Пропонований план повинний бути розбитий на покрокові операції і виконавці з ключових менеджерів повинні бути призначені. Наприклад, якщо внутрішній аудит виявив слабість у розробці дизайну продукту, тоді менеджер по дизайні одержує завдання підготувати поліпшену процедуру розробки дизайну. Керівна група повинна сформувати графікпланграфіка робіт на основі результатів внутрішнього аудита і зобов'язань ключових менеджерів по виконанню робіт.

6. Керівна група повинна написати політики компанії. Документами 1го рівня є набір політик про тім як ваш компанія збирається виконувати кожен елемент вимог стандарту. Ці політики можуть писатися в той час поки готуються нові поліпшені процедури для вашої СМК. Менеджер проекту впровадження ISO 9000 повинний перевірити написані політики на відповідність їхнім вимогам стандарту.

7. Розробіть документи 2го рівня. Як тільки нові поліпшені процедури будуть отримані від ключових менеджерів, вони повинні бути розглянуті керівною групою і зібрані менеджером проекту впровадження в єдиний набір документів.

8. Переробити документи 3го рівня. Документи 3го рівня (такі як робочі інструкції) повинні бути переглянуті на їхню відповідність новим процедурам і, при необхідності, перероблені.

9. Виберіть орган, що сертифікує. Рекомендації з цього етапу даються різними консультантами порізному. Деякі консультанти радять вибирати організацію, що сертифікує, на самому початку проекту впровадження, тому що до них можна адресувати усі виникаючі по ходу роботи питання. Інші радять зв'язуватися з реєстраторами тільки тоді, коли велика частина вашої СМК буде вже побудована. У будьякому випадку, розробіть список кваліфікаційних вимог для реєстратора. Потім зв'яжіться з усіма відомими вам організаціями і запросите копії їхніх контрактів, умов роботи й інформаційні буклети. Переконаєтеся, що реєстратор має відповідний досвід у вашій індустрії.

10. Проведіть ще одну перевірку вашої системи. Як тільки вся документація буде зібрана і підготовлена, проведіть ще один внутрішнього аудита вашої СМК. Це допоможе вам чи визначитися коштує вам уже запрошувати аудиторів або вам необхідно провести ще якісь доробки.

11. Ревізія документації. Якщо ви прийняли рішення про проведення аудита, то вам необхідно буде відправити ваші документи 1го рівня аудиторам для проведення їхньої формальної ревізії. Також призначте час для первинного візиту аудитора, щоб з'ясувати всі тонкі моменти проведення аудита.

12. Передсертифікаційний аудит. Більшість аудиторів пропонують процедуру одноденного предсертификационного аудита. Якщо ваша компанія не цілком упевнена у своєї СМК, то вам належить скористатися з даної можливості. Аудитори перевірять вашу СМК і дадуть формальний звіт за результатами перевірки.

13. Сертифікаційний аудит. Нарешті, проводиться повний сертифікаційний аудит на предмет відповідності вашої системи вимогам стандарту.

14. Одержання сертифіката. Якщо аудит підтвердив відповідність вашої СМК вимогам стандарту, то ви можете переходити до одержання формального сертифіката відповідності. Якщо виявлені якісь невідповідності, вам належить провести коригувальні дії поки відповідність не буде досягнуто.

Резюме основ ISO 9000

Стандарт ISO 9000 був розроблений, щоб допомогти компаніям продемонструвати корпоративним замовникам і урядовим організаціям, що вони впровадили в себе базову систему менеджменту якості і мають можливість надавати якісні послуги і товари.

Українські фахівці давно знайомі з поняттям "система керування якістю", однак лише деякі підприємства в Українії мають відповідний сертифікат. Існує думка, що для широкого застосування системи керування якістю немає відповідних умов: у компаній не вистачає засобів, щоб досягти необхідного рівня для одержання сертифіката..

Якість це дотримання не тільки технічних вимог, але також всіх умов постачання товару і послуг. До них відносяться ціна, термін постачання, форма і швидкість обробки рекламації і багато хто інші.

Система керування якістю виникла в середині минулого століття в зв'язку з ускладненням господарських об'єктів. По теорії імовірностей, ризик відмовлення всієї системи складається з ризиків відмовлення кожної її ланки, тому чим більше ланок, тим вище до них вимоги надійності. Простий приклад: якщо надійність кожної ланки складає 99%, те надійність системи зі ста ланок – тільки 40%.

Як показує досвід, ефект від застосування системи керування якістю величезний, і не тільки за рахунок зниження браку (прямих витрат), але і за рахунок зниження витрат непрямих.

Система забезпечення вищої надійності кожного елемента складних систем досягається не іспитом кожної ланки усі випробувати практично неможливо, а керуванням і контролем факторів, що впливають на його створення. Міжнародний стандарт ISO 9001 містить регламент організації виробництва на мінімально необхідному рівні витрат, і економія на цих витратах може привести до важких наслідків для суспільства.

У стандарті ISO 9000 від 1994 року визначені 24 елемента діяльності підприємства, що повинні керуватися певним чином від одержання замовлення до відвантаження готової продукції (закупівля, проектування, виробництво і т.д.). Версія стандарту ISO 2000 року, на відміну від версії 1994 року, погоджує всі елементи в єдину систему. Підприємство розглядається як сукупність взаємозалежних процесів, що забезпечують головний процес, за що і платить замовник. Цілі керування повинні забезпечити задоволеність усіх зацікавлених сторін замовника, власника, співробітників, постачальників і суспільства в цілому. Таким чином, у стандарті 2000 року в показники якості включена задоволеність сторін, тим самим змінене традиційне представлення про якість продукції, що випускається, або послуг.

Система керування якістю діє на суспільство не ззовні, а зсередини підприємств і організацій, оскільки мотивація співробітників (усе рівно, керівника або виконавця) є джерелом створення цінності і задоволеності зацікавлених сторін. Крім того, коли окремий індивідуум здобуває в соціумі те, що не хоче втратити, тоді він буде зацікавлений дотримувати правила гри.

Як може проникати система управління якістю в приватне підприємство без державного втручання? Дуже просто, якщо є зацікавленість. Замовник перша з дорівнює зацікавлених сторін, і якщо він захоче одержати високоякісний продукт (і захоче за нього заплатити), тоді виникають відповідні вимоги до постачальника.

Власники підприємств, що йдуть на самостійне впровадження даної системи, несуть у будьякому випадку додаткові витрати, що можуть уплинути на конкурентноздатність даного підприємства в короткостроковій перспективі.

Система керування якістю проникає в усі господарство, якщо кінцевий споживач висуває відповідну вимогу. Всі інші ланки в ланцюжку виробників аж до видобутку вихідної сировини будуть змушені відповідати вимогам свого замовника і, у свою чергу, будуть жадати від свого постачальника дотримання критеріїв якості, а отже, упровадження системи керування якістю. Для кінцевого споживача, тобто суспільства, тільки громадські організації або державні органи можуть установити ці вимоги.

Ступінь задоволення ринку визначають не розмірами виробленої, а обсягами фактично реалізованої (проданої) продукції за умови її якості і конкурентоспроможності. Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають з обсягу товарної продукції на певний рік, з урахуванням зміни залишків, не реалізованих на його початок і кінець.

Якість це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

 

3.1.3 Бенчмаркінг як інструмент підвищення конкурентоспроможності фірми

Поняття "бенчмаркінг" вперше з'явилося в 1972 році в Інституті стратегічного планування Кембриджу під час дослідницької діяльності консалтингової групи PIMS. Тоді був сформульований основний принцип бенчмаркінгу: "для того щоб знайти ефективне рішення в сфері конкуренції, необхідно знати кращий досвід інших підприємств, які досягли успіху у подібних умовах" [8, c.31].

Бенчмаркінг може здатися схожим на конкурентний аналіз, хоча насправді він є більш деталізованим, формалізованим і упорядкованим, ніж підхід конкурентного аналізу (табл. 3.1). Суть сьогоднішнього трактування бенчмаркінгу "безупинний систематичний пошук і впровадження найкращих практик, що приведуть організацію до більш досконалої форми".

Таблиця 3.1

Порівняння підходів бенчмаркінгу і конкурентного аналізу

Яких результатів може очікувати компанія, що прийняла рішення про використання бенчмаркінгового підходу? Насамперед компанія буде точно знати, що вона робить і наскільки добре вона це робить. Подруге, буде досягнуто фокусування організації на кращому зовнішньому досвіді.

Бенчмаркінговий підхід дасть організації можливість запозичити кращий досвід інших компаній, уникаючи "винаходу колеса". Культура підприємницької діяльності в організації буде орієнтована на такі цінності, як здатність робітників до навчання, підвищення власного потенціалу, що, у свою чергу, слугує поштовхом для розвитку організації. У підсумку компанія зможе зміцнити свою конкурентну позицію, а також досягти підвищення ступеня задоволеності покупців.

Тому і не дивно, що методологія бенчмаркінгу стає дедалі популярнішою. Опора на відпрацьований і перевірений практикою досвід сприяє зниженню ризику, дозволяє підприємцям уникнути багатьох помилок, скоротити тимчасові і фінансові витрати, пов'язані з набуттям власного досвіду шляхом проведення експериментів. Особливо слід відзначити, що використання бенчмаркінгу дає можливість підприємству сформувати власну команду внутрішніх консультантів, напрацювати досвід проведення організаційних змін і, таким чином, створити базу для подальшого вдосконалення організації і управління, розраховуючи на власні сили.

Більшість українських підприємців поняттям бенчмаркінгу не оперує. Також не відомі і повноцінні бенчмаркінгові проекти, які б здійснювалися українськими консультаційними фірмами. Хоча, звичайно, елементи бенчмаркінгу зустрічаються в багатьох проектах з вдосконалення методів роботи українських підприємств.

Перший приклад — сертифікація системи якості підприємства відповідно до стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO), що сприяє підвищенню конкурентоспроможності української продукції, яка виходить на міжнародний ринок. Процес сертифікації, по суті, є бенчмаркінговим процесом. Щоб бути сертифікованою за системою ISO, компанія повинна привести свої бізнеспроцеси і внутрішні процедури у відповідність до вимог ISO. Але на сьогоднішній день в Україні немає жодного прикладу сертифікації всієї організації бізнесу, тобто система ISO використовується для ідентифікації «критичних місць», в яких і впроваджуються часткові вдосконалення.

Існує декілька видів бенчмаркінгової діяльності. Вони відрізняються за складністю завдань, що ставляться (прості і складні), за спрямованістю (внутрішня і зовнішня), за рівнем, на якому передбачається проводити бенчмаркінг (стратегічний і операційний). Який із видів бенчмаркінгу доцільно використовувати в кожному конкретному випадку, можна вирішити на основі інформації, поданої в табл. 3.2. Яким чином компанія використовує бенчмаркінг, залежить від поставлених перед нею цілей, стадії її розвитку і стану галузі, тобто її основних конкурентів.

Таблиця 3.2 Види бенчмаркінгу.

         Бенчмаркінг може використовуватися на стратегічному і операційному рівнях. Застосовуючи бенчмаркінг на стратегічному рівні, компанія зосереджується на ряді питань, що дозволяють сформулювати план її подальших дій:

·           Якою є стратегічна позиція компанії порівняно з основними конкурентами?

·           Якими є критичні фактори успіху "кращих із кращих" у конкретному сегменті, (промисловості) якими з них ми володіємо?

·           Чи створює компанія саме ті продукти або послуги, які задовольняють потреби клієнта?

·           Чи правильно компанія визначає цільову аудиторію, чи вона функціонує на оптимальному ринку ?

·           Як організація бізнесу впливає на прибутковість компанії?

Операційний бенчмаркінг передбачає пошук відповідей на запитання про ефективність основних і допоміжних (функціональних) процесів та поділяється на бенчмаркінг на процесному рівні і бенчмаркінг на рівні видів діяльності.

Таким чином, більшість підприємств використовує «бенчмаркінг» як один із засобів, за допомогою якого вони залишаються конкурентоспроможними. Але існує велика кількість «пасток», у які потрапляють організації, що вперше використовують концепцію бенчмаркінгу для підвищення своєї конкурентоспроможності.

3.2 Оцінка інвестиційної привабливості та фінансової ефективності проекту підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

 

Проект підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” згідно вищенаведених досліджень базується на наступних заходах :

1. Іноземний акціонер інвестує на поворотній основі у 2006 році 20 млн. грн. під 20% річних.

2. Іноземний акціонер інвестує на поворотній основі у 2007 році 40 млн. грн. під 20% річних.

3. Інвестований капітал розподіляється в активах підприємства наступним чином:

30% йде на підвищення оборотних запасів

10% йде на підвищення оборотних готівкових коштів;

частина коштів йде на впровадження системи управління якістю за стандартами ISO9000;

-      частина коштів іде на технічне переозброєння виробництва;

-      відповідно зростає дебіторська та кредиторська заборгованість за рахунок росту обсягів виробництва;

-      виручка від реалізації продукції за рахунок впровадження системи управління якістю та технічного переозброєння виробництва зростає пропорційно росту оборотних коштів активів балансу з коефіцієнтом 0,85 – 0,9;

-      витрати на виробництво та реалізацію продукції за рахунок впровадження системи управління якістю та технічного переозброєння виробництва зростають пропорційно росту оборотних коштів активів балансу з коефіцієнтом 0,55 – 0,6;

В таблицях Додатку Ж наведені результати чисельного прогнозувння розвитку ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” при впровадженні вищенаведених заходів реінжинірингу балансово –дохідних характеристик підприємства у 2006 – 2007 роках.

Як показують результати чисельного моделювання прогнозних характеристик балансу та звіту про фінансові результати ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” у 2006 – 2007 роках на основі алгоритму опорних реальних даних 2005 року та модельних коефіцієнтів впливу зміну обсягів оборотних коштів на фінансові результати (розрахунок в „електронних таблицях” EXCEL2000):

а) Рентабельність власного капіталу з рівня 1,72% (2005 – факт) зростає до рівня 44,3%(2006прогноз) та до рівня 65,9%(2007 –прогноз);

б) Рівень чистого прибутку підприємства після оподаткування прогноується збільшуватися з рівня 1,3 млн.грн.(2005 –факт) до рівня 44,4 млн.грн. (2006 –прогноз) та до рівня 187,9 млн.грн.(2007 – прогноз).

Таким чином при прогнозуванні виявлена реальність джерел для повернення коштів зворотньої фінансової допомоги інвестора (з відсотками за користування) у сумах 24,0 млн.грн.(2006 рік) та 48 млн.грн.(2007 рік).

в) Прогнозовані рівні ліквідності, фінансової стійкості та платоспроможності ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” переміщуються з зон високоризикової діяльності підприємства у 2005 році в зону гарантовано ліквідних та платоспроможних показників діяльності підприємства.

 

3.3 Прогнозна оцінка ефективності проекту підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ РОТЕКС”

 

В табл. 3.1 наведені вихідні данні для розрахунку конкурентоспроможності продукції підприємства ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” після впровадження заходів проекту підвищення конкурентоспроможності продукції та рівня економічної внутрішньої фінансової стійкості.

Згідно з даними прогнозних оцінок розділу 3.2 станом на 2007 рік параметри конкурентоспроможності ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” зміняться (відносно рівня 2005 року):

впровадження зниження цін приведе до зміни параметра П4 з рівня 900 балів до рівня 750 балів;

рівень безпеки користувача П5 після впровадження норм системи керування якістю IS0 – 9000 зміниться з рівня 0,9 до рівня 0,98;

коефіцієнт новизни П6 після впровадження нової технології роботи з кашируванним мікрогофрокартоном та картоном ерзацхром зміниться з рівня 0,6 до рівня 0,95;

коефіцієнт естетичної привабливості П7 після впровадження заходів брендування марки ROTEX зміниться з рівня 0,8 до рівня 0,9;

коефіцієнт виробничої потужності В1 після впровадження заходів технічного переозброєння виробництва в проекті зміниться з рівня 2000 балів до рівня 3900 балів;

коефіцієнт середнього віку обладнання В3 після впровадження заходів технічного переозброєння виробництва в проекті зміниться з 2,5 років до 1,0 року;

коефіцієнт відносного прибутку Р3 після впровадження заходів проекту зміниться з рівня 300 балів до рівня 650 балів.

Таблиця 3.1

Вихідні дані для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” (прогнозний рівень 2007 року після впровадження проекту підвищення конкурентоспроможності)

В табл. 3.2, 3.3 наведені розрахунки параметричних індексів, розрахованих згідно алгоритмів в формулах (2.1) – (2.5) та вихідних даних табл.3.1.

Таблиця 3.2

Параметричні індекси споживчої цінності для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” (прогнозний рівень 2007 року після впровадження проекту підвищення конкурентоспроможності)

Як показують результати розрахунку інтегральних показників конкурентоспроможності І_конк (табл.3.2):

а) Значення І_конк для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” є вищим за нормативне значення на 80,7%:

г) Значення І_конк для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” на 16,1 % є нижчим ніж інтегральний індекс конкурентоспроможності для еталонного (кращого серед конкурентів) варіанта :

Таблиця 3.3

Параметричні індекси економічних витрат для ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” (прогнозний рівень 2007 року після впровадження проекту підвищення конкурентоспроможності)

Таким чином, після впровадження проекту підвищення конкурентоспроможності продукції в ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” прогнозується у 2007 році підвищення рівней інтегральних індексів конкурентоспроможності:

а) відносно індексів конкурентоспроможності нормативного рівня продукції по галузі (рівня відповідності продукції нормативам споживчої якості та нормативам споживчих витрат) з рівня +63,4 % (у 2005 році) більше нормативного по галузі до рівня +80,7% (у 2007 році) більше нормативного по галузі;

б) відносно індексів конкурентоспроможності еталонного рівня продукції по галузі (рівня відповідності продукції найкращим(еталонним) показникам споживчої якості та нормативам споживчих витрат) з рівня на 22,5 %(у 2005 році) меншого ніж еталон (кращий серед конкурентів) по галузі до рівня на 16,1%(у 2007 році) меншого ніж еталон по галузі (рис.3.7);

В основі методики оцінки конкурентоспроможності підприємства методом, базованим на теорії ефективної конкуренції, оцінка чотирьох групових показників або критеріїв конкурентоспроможності [5, c.12].

В першу групу об”єднані показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація праці на виробництві.

В другу групу об”єднані показники, що відображають ефективність управління обіговими коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми боргами, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.

До третьої групи належать показники, що дозволяють отримати уявлення про ефективність управління збутом і просування товару на ринок за допомогою реклами та стимулювання.

До четвертої групи входять показники конкурентоспроможності товару та його ціна.

У зв”язку з тим, що кожен з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації (ККО) , експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника.

Відтак конкурентоспроможність організації може бути визначена методом середньозваженої арифметичної :

ККО = 0,15*ЕО+0,29*ФО+0,23*ЕЗ+0,33*КТ (3.1)

де ККО – коефіцієнт конкурентоспроможності організації;

ЕО – значення критерію ефективності виробничої діяльності;

ФО – значення критерію фінансового становища організації;

ЕЗ – значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ – значення критерію конкурентоспроможності товару;

Усі вказані критерії, відповідно, можуть бути розраховані таким чином:

ЕО = 0,31*В + 0,19*Ф + 0,4*РТ+ 0,1*П (3.2)

де В – відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

Ф – відносний показник рентабельності товару;

РТ – відносний показник рентабельності товару;

ПП – відносний показник продуктивності праці;

ФО = 0,29*КА + 0,2*КП + 0,39*КЛ + 0,15*КО (3.3)

де КА – відносний показник автономії організації;

КЛ – відносний показник ліквідності організації;

КО – відносний показник обіговості обігових коштів.

ЕЗ = 0,37*РП + 0,29*КЗ+0,21*КМ+0,14*КР (3.4)

де РП – відносний показник рентабельності продажів;

КЗ – відносний показник затовареності готовою продукцією;

КМ – відносний показник завантаженості виробничих потужностей;

КР – відносний показник ефективності реклами та засобів стимулювання збуту;

Загалом, алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові етапи.

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників у відносні величини (бали).

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками, якими можуть виступати :

-        середньогалузеві показники;

-        показники будьякої конкуруючої організації або організації –лідера на ринку;

-        показники організації цього ж підприємства, що оцінені за минулі відрізки часу;

З метою переведення показників у відносні величини використовується 15 – бальна шкала. При цьому значення „5 балів” надається показнику, який гірший за базовий, „10 балів” – показнику, яки на рівні базового, „15 балів” – якщо показник більше за базовий.

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства;

Етап 3. Розрахунок коефіцієнтів конкурентоспроможності підприємства.

На основі даних економічної діагностики підприємства ТОВ “ДКБ “РОТЕКС” у 2005 році (розділ 2) та даних прогнозування розвитку підприємства у 2006 2007 році проводяться розрахунки відносного рівня конкурентоспроможності підприємства за показниками діяльності за 2006 2007 роки відносно умовного базового рівня – результатів діяльності підприємства за 2005 рік. Отримана оцінка буде свідчити – чи зріс відносний рівень конкурентоспроможності підприємства за 2006 2007 рік ?

Як показують результати розрахунків у 2007 році досягнутий рівень приросту підвищення конкурентоспроможності підприємства відносно рівня 2005 року становить 88,9 % (Додаток Е).

Таким чином, при рості споживчого рівня конкурентоспроможності продукції підприємства з 2005 році по 2007 рік на 17,3%, зростання конкурентоспроможності підприємства в галузі за рахунок підвищення його внутрішньої фінансової стійкості та рентабельності становить 88,9 %.

ВИСНОВКИ

 

Згідно з задачами дипломного дослідження фактичного стану та шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „Дослідноконструкторське бюро „РОТЕКС”, яке спеціалізується в галузі випуску елітної картонної упаковки з кашированого мікрогофрокартону:

1. В першому розділі роботи розглянуті теоретичні питання:

-           сутності конкурентоспроможності продукції;

-           аналізу основних параметрів конкурентоспроможності продукції і особливості їх оцінки;

-           методи дослідження конкурентоспроможності продукції за кількісними та якісними методиками;

-           побудови системи збалансованих показників конкуренттоспроможності продукції;

-           основних напрямків підвищення конкурентоспроможності промислового підприємства;

2. У другому розділі роботи:

-           проаналізована робота ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» на внутрішньому ринку упаковки, досліджений його внутрішній потенціал;

-           проаналізовані з застосуванням експертних методів цінові та нецінові характеристики продукції ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» у порівнянні з основними конкурентами;

-           визначені основні напрямки удосконалення цінових та нецінових характеристик продукції ТОВ «ДКБ «РОТЕКС»;

3. У третьому розділі роботи :

-           розроблений проект підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ «ДКБ «РОТЕКС» з застосуванням підходів “брендмаркетингу”, “системи управління якістю”, “технічного переозброєння виробництва”

Теоретичний аналіз показав, що конкурентоспроможність – багатогранна економічна категорія, яка розглядається на різних рівнях, оскільки суб’єктами конкурентної боротьби можуть виступати різні об’єкти: продукція, підприємства, корпорації, галузі, окремі країни та їх групи.

Всю різноманітність конкурентних відносин, що виникають у сфері економіки, можна поділити на чотири рівні:

– мікрорівень (продукція);

– мінірівень (підприємства);

– мезорівень (галузі, корпоративні об’єднання підприємств);

– макрорівень (країни та їх групи).

Така структура суб’єктів конкурентної боротьби дає можливість більш чітко та обґрунтовано вибрати підходи до аналізу та оцінки конкуренто­спроможності. Між рівнями існує тісний взаємозв’язок: кожний наступний базується на попередньому, крім того, він має свої власні елементи та особливості і є основою для вищого. Тому для системного розгляду поняття конкурентоспроможності доцільно аналізувати конкурентоспроможність на мікро, мезо та макрорівнях.

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» за 2003 – 2005 роки показав, що:

валюта активів балансу у 2004 році зросла на + 2875 % відносно рівня 2003 року, а у 2005 році ще зросла на + 8,13 % відносно рівня 2004 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 2,522 млн.грн.. до 81,147 млн.грн.(загальний тепм росту валюти балансу за 2 роки становить + 3 217%);

необоротний капітал (основні фонди) підприємства зросли за два роки з 213,6 тис.грн.. до 72, 923 млн.грн.. та стали займати вирішальну долю 97,0 (2004) – 93,55(2005) % в валюті баланса, тобто підприємство – виробниче, а основні фонди – це основний потенціал виробництва.

динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 7,0% (2003) до 1,6% (2004) та до рівня 1,0% у 2005 році;

динаміка структурної долі виробничих запасів характеризується падінням з рівня 5,6 %(2003) до рівня 1,8%(2004) та нарощуванням до рівня 4,4% у 2005 році;

динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується падінням з рівня 13,0%(2003) до 1,7%(2004) та зростанням до рівня 4,7% у 2005 році;

Таким чином, для 2003 2005 років для активів підприємства характерні процеси різкої зміни структури за рахунок введення в експлуатації нового цеха в процесі нарощення власного капітала при реорганізації підприємства в спільне підприємство та інвестуванням більш 47 млн.грн. іноземним інвестором на повне переобладнання цехів підприємства. Оборотний капітал підприємства на період освоєння виробництва поступово почав зростати з 3% до 6,5% валюти балансу, хоча в абсолютному значенні зріс майже в 13,5 раз (з 645 тис.грн.. до 8,191 млн.грн.).

Основними джерелами ресурсів підприємства ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» є власний капітал та позичені кошти, представлені довгостроковими та короткостроковими кредитами банків під гарантії іноземного інвестора, а також кредиторською заборгованістю, при цьому у 2004 році структурна доля власного капіталу у валюті ресурсів займала долю у 64,9%, а структурна доля позичених коштів – долю у 34,9%, доля поточної заборгованості в розрахунках займає всього 0,2%.

Звертає на себе увагу негативне значення показника власних оборотних коштів – 20,255 млн.грн., що фіксує вкладення довгострокового кредиту в 20 млн.грн. повністю в необоротні основні засоби. Таким чином єдиними джерелами оборотного капіталу є короткострокові кредити банків та кредиторська заборгованість, тобто ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС», повністю імобілізувавши джерела власного та довгострокового залученого кредиту в основні засоби, не має страхових запасів власного оборотного капіталу.

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» показав, що:

-   обсяги реалізації продукції в 2003 – 2005 році після введення в експлуатації комплексу нового обладнання значно нарощуються з рівня 685,4 тис.грн.(2003) до рівня 60,7 млн.грн. у 2004 році та до рівня 101,15 млн.грн. у 2005 році;

-     ланцюговий темп росту обсягів доходів від реалізації становить +8757,5% у 2004 році відносно рівня 2003 року та +66,6 % у 2005 році відносно рівня 2004 року, тобто темп росту обсягів доходів за два роки становить +14757%, що значно в 4 раза вище темпів росту валюти балансу за 2 роки (+ 3217%);

-      ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 8783,9 % у 2004 році відносно рівня 2003 року та + 68,91% у 2005 році відносно рівня 2004 року, тобто темп росту обсягів доходів від реалізації при розширенні виробництва є дещо нижчим темпу росту собівартості продукції;

-     темп росту чистих фінансових результатів діяльності (чистого прибутку) за 2003 2005 рік становить +5 213 %(з рівня збитків 25,7 тис.грн. до рівня прибутку +1314,2тис.грн.), що значно вище темпів росту валюти балансу (+3 217 %) та свідчить про інтенсивний характер розвитку ділової діяльності підприємства;

Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» за 2003 –2005 роки показав:

-     у 20032004 роках всі нормативи ліквідності балансу в ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» знаходились вище нормативного діапазону стійкого ліквідного стану підприємства на 2030%, що свідчило про стійкий характер платоспроможності підприємства;

-     у 2005 році за рахунок росту агрегатів поточних зобов’язань підприємства на +241,1% (з 2,485 млн.грн.. до 8,479 млн.грн..), який перевищив зростання оборотних активів +113,3% (з 3,839 млн.грн.. до 8,191 млн.грн..), всі показники абсолютної та строкової ліквідності різко впали до рівней в 1,5 – 2 рази нижче нормативних значень і навіть показник загальної ліквідності впав до рівня 0,966, тобто підприємство підійшло до грані неплатоспроможності.

Аналіз ділової активності та рентабельності активів і власного капіталу ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» показав, що:

1. Ресурсовіддача активів в чисту виручку підвищилась з рівня 0,27 (2003) до 0,81 у 2004 році та подальше підвищилась до рівня 1,25 у 2005 році;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації ( різниця між чистим доходом та собівартістю продукції) та чистому прибутку у 2004 – 2005 роках вийшла з негативної зони збитковості 2003 року, але знаходиться на низькому рівні від +0,04% до 2,5% , що практично робить підприємство інвестиційно непривабливим і висуває на перший план проблему з джерелом повернення довгострокового кредиту, оскільки з рівнем прибутку в 1,3 млн.грн. на рік, кредит можна віддати тільки через 17 –20 років.

3. За період з 2003 по 2004 рік період обороту характерних грошових агрегатів знизився в десятки разів, що свідчить про багатократне підвищення рівня ділової активності підприємства, але у 2005 році рівень активності знизився на 1020%, що свідчить про зниження темпу ділової активності при зростанні обсягів реалізації, тобто ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» потребує розширення ринку реалізації за рахунок проведення широкомасштабної маркетинговорекламної діяльності.

4. Як показують результати розрахунків коефіцієнтів покриття запасів :

-           якщо у 2003 2004 роках загальних джерел покриття запасів було достатньо за рахунок залучених коштів (нестійкий фінансовий стан),

-           то у 2005 році з різким нарощенням запасів стан фінансової стійкості ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» по покриттю запасів характеризується як кризовий, при цьому не хватає не тільки власних коштів для покриття запасів (вони імобілізовані у основні необоротні засоби), але і залучених коштів, які також частково використанні на придбання необоротних основних засобів;

5. Розрахункова імовірність банкрутства підприємства ТОВ «Дослідноконструкторське бюро «РОТЕКС» по Альтману є середньою і потребує програми виходу підприємства з нестійкого фінансового становища.

Таким чином, як показали результати економічної діагностики підприємства ТОВ “Дослідноконструкторське бюро “РОТЕКС” у 2003 2005 роках та аналізу структури його потенціалу, у підприємства є наступні проблемні зони внутрішнього господарювання :

а) нарощування парку обладнання нового цеху для побудування цільної технологічної лінії по випуску продукції не тільки з кашированого мікрогофрокартона, але і можливостей використання технологій ерзацхрома, привело до фінансових перекосів у балансі підприємства:

-      відсутній власний оборотний капітал, оскільки він весь вкладений в основні засоби;

-      відсутній оборотний капітал довгострокового кредиту, оскільки він також вкладений в основні фонди;

-      нарощування короткострокових та поточних джерел забезпечення необхідних обсягів оборотних засобів для запуску та функціонування виробництва привело до неплатоспроможності підприємства в короткострокових періодах, а також кризовим явищам у стійкості по покриттю запасів;

-      показник ймовірності банкрутства за Альтманом показує середню ступінь ризику банкрутства по неплатоспроможності;

б) Рентабельність власного капіталу підприємства становить тільки 2,5 %, що робить проблематичним повернення довгострокового кредиту (на 5 років), оскільки розрахунковий строк його повернення – 1720 років.

Конкурентний аналіз серед найближчих підприємствконкурентів по виготовленню елітної картонної упаковки показав, що ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” має інтегральний індекс конкурентоспроможності продукції станом на 2005 рік:

-     на 63,4 % більше нормативного по галузі

-     менше на 22,5 % ніж еталон(кращий серед конкурентів) по галузі;

Як найбільш оптимальне управлінське рішення для подолання вищезгаданих проблем розвитку ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” та підвищення конкурентоспроможності його продукції в дипломному проекті запропоноване звертання до іноземного інвесторазасновника спільного підприємства про надання тимчасової фінансової допомоги для підвищення обсягів оборотних коштів і подолання ризику неплатоспроможності.

Проект підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” базується на наступних заходах :

1. Іноземний акціонер інвестує на поворотній основі у 2006 році 20 млн. грн. під 20% річних.

 2. Іноземний акціонер інвестує на поворотній основі у 2007 році 40 млн. грн. під 20% річних.

3. Інвестований капітал розподіляється в активах підприємства наступним чином:

30% йде на підвищення оборотних запасів

10% йде на підвищення оборотних готівкових коштів;

частина коштів йде на впровадження системи управління якістю за стандартами ISO9000;

-      частина коштів іде на технічне переозброєння виробництва;

-      відповідно зростає дебіторська та кредиторська заборгованість за рахунок росту обсягів виробництва;

-      виручка від реалізації продукції за рахунок впровадження системи управління якістю та технічного переозброєння виробництва зростає пропорційно росту оборотних коштів активів балансу з коефіцієнтом 0,85 – 0,9;

-      витрати на виробництво та реалізацію продукції за рахунок впровадження системи управління якістю та технічного переозброєння виробництва зростають пропорційно росту оборотних коштів активів балансу з коефіцієнтом 0,55 – 0,6;

Як показали результати чисельного моделювання прогнозних характеристик балансу та звіту про фінансові результати ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” у 2006 – 2007 роках на основі алгоритму опорних реальних даних 2005 року та модельних коефіцієнтів впливу реінжинірингу фінансових потоків оборотних коштів на фінансові результати:

а) Рентабельність власного капіталу з рівня 1,72% (2005 – факт) зростає до рівня 44,3%(2006прогноз) та до рівня 65,9%(2007 –прогноз);

б) Рівень чистого прибутку підприємства після оподаткування прогнозується збільшити з рівня 1,3 млн.грн.(2005 –факт) до рівня 44,4 млн.грн. (2006 –прогноз) та до рівня 187,9 млн.грн.(2007 – прогноз).

Таким чином при прогнозуванні виявлена реальність джерел для повернення коштів зворотньої фінансової допомоги інвестора (з відсотками за користування) у сумах 24,0 млн.грн.(2006 рік) та 48 млн.грн.(2007 рік).

в) Прогнозовані рівні ліквідності, фінансової стійкості та платоспроможності ТОВ „ДКБ РОТЕКС” переміщуються з зон високоризикової діяльності підприємства у 2005 році в зону гарантовано ліквідних та платоспроможних показників діяльності підприємства.

Після впровадження проекту підвищення конкурентоспроможності продукції в ТОВ „ДКБ „РОТЕКС” прогнозується у 2007 році підвищення рівней інтегральних індексів конкурентоспроможності(розрахованих на базі експертного бенчмаркетингового підходу по конкурентній галузі):

-     з рівня +63,4 % (2005) більше нормативного по галузі до рівня +80,7% (2007) більше нормативного по галузі;

-     з рівня 22,5 %(2005) меншого ніж еталон(кращий серед конкурентів) по галузі до рівня – 16,1%(2007) меншого ніж еталон по галузі ;

Одночасно, при рості споживчого рівня конкурентоспроможності продукції підприємства з 2005 році по 2007 рік на 17,3%, зростання загального рівня конкурентоспроможності підприємства в галузі за рахунок підвищення його внутрішньої фінансової стійкості та рентабельності становить 88,9%.

Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні ТОВ “ДКБ „РОТЕКС” рекомендацій та практичних пропозицій по управлінню проектом підвищення конкурентоспроможності його продукції, побудованого за послідовною технологією бенчмаркетингового(експертного) проектного менеджменту.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Господарський кодекс України // від 16 січня 2003 року N 436IV(діє з 01.01.2004)

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

4. Адлер Ю.П., Липкина В.В. Лидерство как механизм постоянного обеспечения конкурентоспособности // Стандарты и качество. 2000. N 10. С.1422.

5. Азоев Г.Л., Челенков А.П. Конкурентные преимущества фирмы / Гос. унт управления, Нац. фонд подготовки фин. и упр. кадров. М.: ОАО "Тип. "Новости", 2000. 256 с.

6. Аристов О.В. Конкуренція і конкурентноздатність. – М., 1999

7. Багиев Г.Л., Аренков И.А. Основы современного маркетинга: Учеб. пособие. СПб.: Издво СПбУЭФ, 1995.

8. Багиев Г.Л., Аренков И.А., Соловьева Ю.Н. Бенчмаркинг как функция и инструмент предпринимательской деятельности. В кн.: Международная научная конференция " Маркетинг и культура предпринимательства: Тезисы докладов. СПб.: Издво СПбУЭФ, 1996. Ч.1.

9. Бартанов А.С. Экономическая диагностика предприятия : организация и методология – М., 1991

10. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: учебник. – М.: Финансы и статистика, 1996.

11. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: В-во “Сполом”, 1998.

12. Блохин В.П., Дружинин И.В. Глобализация, технология и конкурентоспособность производственных систем. РостовнаДону: Издат. центр ДГТУ, 2002. 308 с.

13. Богданов А.В. Конкуренция: роль сервисного обслуживания // Проблемы теории и практики управления российскими предприятиями: Сб. науч. тр. – Новосибирск: НГАЭиУ, 2001. С.7380.

14. Горбашко Е.А. Менеджмент качества и конкурентоспособности: Учеб. пособие. СПб.: Издво СПбГУЭФ, 1998. 207 с.

15. Горемыкин В.А., Прочан О.П. Економічна стратегія підприємства. – М., 2001.

16. Голиченко О.Г. Економічний розвиток в умовах недосконалої конкуренції. – М., 1999

17. Дегтярева Н.М., Пипко Е.Г. Управление качеством в условиях конкуренции. Тольятти: ПТИС, 1999. 128 с.

18. Еленева Ю.Я. Обеспечение конкурентоспособности промышленных предприятий. М.: "ЯнусК", 2001. 296 с.

19. Иноземцев Ю. Взаимосвязь факторов конкурентоспособности // Экономист. 2000. N 10. С.9294.

20. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник – К.: МАУП,2000.

21. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. М.: Финансы и статистика, 1996г.

22. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. М.: ИКЦ «Дис», 1997.

23. Кирнцнер И.М. Конкуренція і підприємництво/ пров. з англ. Під ред.Романова А.Н. – М: ЮнитиДана, 2001

24. Кравец Л.Г., Обрезанов С.А. Конкурентоспособность предпринимательства и конкурентная разведка. М.: "Права человека", 2002. 184 с.

25. Конкуренція й антимонопольне регулювання /Під. ред. А.Г. Цыганова. – М., 1999

26. Лифиц И.М. Теорія і практика оцінки конкурентноздатності товарів і послуг. – М., 2000

27. Михайлов О.В. Основи світової конкурентноздатності. – М., 1999

28. Портер М. Міжнародна конкуренція. – М, 1996

29. Попов Е.В. Рыночный потенциал предприятия, М, «Экономика»,2002 – 559с.

30. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. – М.: Перспектива, 1997. – 124 с.

31. Сафиуллин Н.З., Сафиуллин Л.Н. Конкурентные преимущества и конкурентоспособность: Моногр. Казань: Издво Казанск. унта, 2002. – 104 с.

32. Синько В. Конкурентная среда, необходимая для производства конкурен тоспособной продукции // Стандарты и качество. 2000. N 6. С.3842.

33. Синько В.И. Методы обеспечения конкурентоспособности промышленной продукции // Вестн. машиностроения. 2000. N 9. С.38.

34. Тарануха Ю.В., Земляків Д.Н. Мікроекономіка: учк/МГУ. –М: издво "Справи і сервіс", 2002

35. Томпсон А., Формби Дж. Економіка фірми. – М., 1998

36. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. М.: Издат.книготорг. центр "Маркетинг", Дашков и К^о, 2002. 886 с.

37. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление: Учеб. пособие для вузов. М.: ИНФРАМ, 2000. 312 с.

38. Фатхутдинов Р.А. Стратегический маркетинг как инструмент повышения конкурентоспособности России // Стандарты и качество. 2000. N 8. – С.4249.

39. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью // Стандарты и качество. 2000. N 10. С.1013.

40. Фатхутдинов Р.. Стратегічна конкурентноздатність і економіка Росії. Суспільство й економіка, №1,2003. Стр. 31 – 43

41. Федонін О.С., Репіна І.М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч.посібник. К.:КНЕУ,2004.316 с.

42. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов/ под.ред. Г.Поляка. – Москва, “Финансы”,1997

43. Фінанси підприємств.Підручник /За ред.А.М.Поддєрьогіна – К.:КНЕУ,2000

44. Управління якістю продукції: Навчальний посібник / За редакцією В.Д. Нємцова. – К.: ІЗМН, 1998. – 135 с.

45. HTTP://www.managment.com.ua –Інтернетпортал для управлінців

46. HTTP://kig.com.ua – Международный журнал «Картон & Гофрокартон»

47. HTTP://www.lunapack.com.ua – Официальный сайт «Лунапак» завода картонной упаковки

48. HTTP://www.mkpk.ru – Официальный сайт Московского картонажно полиграфического комбината

49. HTTP://toko.kiev.ua – Офіційнорекламна сторінка ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

Додаток

Балансові звіти ТОВ ДКБ „РОТЕКС” за 2003 – 2005 роки

Додаток

Звіти про фінансові результати ТОВ ДКБ ”РОТЕКС” за 2003 –2005 роки

Додаток

Фінансові показники діяльності ТОВ ДКБ ”РОТЕКС” за 2003 – 2005 роки

 

Додаток Д

“Вертикальногоризонтальний” аналіз динаміки балансів ТОВ ДКБ „РОТЕКС” за 2003 – 2004 роки

“Вертикальногоризонтальний” аналіз динаміки балансів ТОВ ДКБ “РОТЕКС” за 2004 – 2005 роки

Додаток E

“Вертикальногоризонтальний аналіз динаміки фінансових звітів ТОВ “Дослідноконструкторське бюро “РОТЕКС” за 2003 – 2004 роки

“Вертикальногоризонтальний аналіз динаміки фінансових звітів ТОВ “Дослідноконструкторське бюро “РОТЕКС” за 2004 – 2005 роки

Додаток Ж

Прогнозовані характеристики ТОВ „ДКБ РОТЕКС” у 2006 2007 роках

 

 

Додаток Е

Результати розрахунку динаміки конкурентоспроможності ТОВ „ДКБ „РОТЕКС”

Еще из раздела Менеджмент:

• Реферат: Управление качеством продукции
• Дипломная работа: Антикризисный менеджмент и профилактика банкротства на предприятии в современных условиях рыночной экономики на примере НГДУ "Елховнефть"
• Курсовая работа: Законы Мерфи в современной системе управления
• Реферат: Организационные структуры менеджмента
• Реферат: Професійна орієнтація, підготовка та перепідготовка незайнятого населення
• Дипломная работа: Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації
• Курсовая работа: Вибір стратегії розвитку ВАТ "Миколаївцемент" за методом фірм "Дженерал Електрік" — "МакКінсі"

---