Экономика: Ліквідація субектів підприємницької діяльності, Дипломная работа

Ліквідація і банкрутство суб'єктів підприємництва 

Перш ніж починати гру, слід знати, як з неї вийти. Організовуючи підприємство, необхідно знати, як припинити його діяльність, тобто ліквідувати. Наведена нижче інформація допоможе Вам розібратися з основними моментами такої ліквідації.

Основні документи, що регулюють порядок ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності:

- Цивільний кодекс України (далі - ЦК);

- Господарський кодекс України (далі - ГК);

- Закон України "Про господарські товариства" N 1576-XII від 19.09.91 р. (далі - Закон про госптовариства);

- Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" N 755-IV від 15.05.2003 р. (далі - Закон про реєстрацію);

- Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" N 2343-XII від 14.05.92 р. у редакції Закону від 30.06.99 р. N 784-XIV (далі - Закон про банкрутство).

Під ліквідацією суб'єкта підприємництва розуміється припинення його діяльності з виключенням із державного реєстру (ЦК так і застосовує поняття "припинення юридичної особи", ГК - "припинення діяльності юридичної особи"). Згідно з Законом про реєстрацію таким реєстром є Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Ліквідація тягне припинення прав та обов'язків суб'єкта підприємництва без правонаступництва (переходу прав та обов'язків іншим особам).

Суб'єкт підприємництва вважається ліквідованим з моменту внесення відповідного запису про це до державного реєстру (ч. 2 ст. 104 ЦК, ч. 7 ст. 59 ГК, ст. 22 Закону про госптовариства, ч. 2 ст. 33 Закону про реєстрацію).

Ліквідація суб'єктів підприємництва

Примусова	Добровільна
Незалежно від волевиявлення юрособи на підставі рішення суду	За бажанням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу
- за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи внаслідок допущених при його створенні порушень, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом (п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК) - у разі визнання юрособи в установленому порядку банкрутом, окрім випадків, передбачених законом (ч. 6 ст. 59 ГК, абз. 2 п. "в" ч. 4 ст. 19 Закону про госптовариства)	- у зв'язку із закінченням терміну, на який утворювалася юрособа - у зв'язку з досягненням мети діяльності юрособи - з інших причин

 

I. ВСТАНОВЛЕНІ ЗАКОНОМ ВИПАДКИ ЛІКВІДАЦІЇ 

Вимога про ліквідацію юридичної особи за рішенням суду може бути пред'явленою органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи (ч. 2 ст. 110 ЦК).

1. Під законом, виходячи з норми ч. 2 ст. 4 ЦК, розуміються нормативно-правові акти, які приймаються Верховною Радою України у формі Законів або Кодексів, але не підзаконні нормативні акти.

2. Як законодавчі вимоги про ліквідацію можна навести, наприклад, норми:

А). ЦК, які як підстави для обов'язкової ліквідації вказують випадки, коли:

- у повному товаристві в результаті вибуття його членів залишається єдиний учасник (у разі якщо за бажанням учасника повного товариства, що залишився, протягом шести місяців останнє не було перетворено в інше господарське товариство) - ч. 1 ст. 132;

- з командитного товариства вибувають всі вкладники (у разі якщо командитне товариство не було перетворене в повне товариство) або в результаті вибуття членів залишається єдиний учасник - ч. 1 ст. 139;

- вартість чистих активів ТОВ, АТ стає менше мінімального розміру статутного капіталу (ч. 4 ст. 144, ч. 3 ст. 155);

- кількість учасників ТОВ стала більше передбаченого законом розміру і протягом 1 року ТОВ не було перетворене в АТ (ч. 1 ст. 141 ЦК);

- учасники ТОВ протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, а товариство не оголосило про зменшення свого статутного капіталу і не зареєструвало відповідні зміни до статуту (абз. 2 ч. 3 ст. 144).

Б). Закону про госптовариства, що передбачають такі підстави для ліквідації, як:

- Систематичне порушення законодавства (пп. "в" ч. 4 ст. 19).

Товариство раніше двічі допускало порушення законодавства і допустило його знову, незалежно від того чи притягувалося воно раніше до відповідальності за вчинені  порушення.

Як виняток допускається визнання систематичним і вторинного порушення законодавства*.

Див. абз. 4 п. 16 роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.09.96 N 02-5/334.

- Грубе порушення законодавства (пп. "в" ч. 4 ст. 19).

Одноразове порушення законодавства, що свідчить про явне та умисне нехтування його вимогами з боку товариства (наприклад, здійснення діяльності без ліцензії, коли її вимагають відповідно до закону) та (або) призвело до значної шкоди, завданої державі, юридичним чи фізичним особам*. 

Див. абз. 5 п. 16 роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.09.96 N 02-5/334.

В). Закон про реєстрацію (ч. 2 ст. 38) вказав, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Г) Згідно з статтею 21 Закону "Про охорону праці" у разі, коли роботодавець не отримав дозволу на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов'язана з виконанням робіт та експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.

3. До внесення запису про ліквідацію до державного реєстру підприємство не позбавляється статусу юридичної особи. Тому тільки прийняття господарським судом рішення про відміну державної реєстрації не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими суб'єктами господарювання до моменту виключення його з державного реєстру.

 

II. ДОБРОВІЛЬНА ЛІКВІДАЦІЯ

За загальним правилом рішення про ліквідацію товариства (як підприємницького, так і непідприємницького) приймається його загальними зборами (власником - якщо в товаристві 1 учасник) більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлене законом (абз. 2 ч. 2 ст. 98 ЦК).

Виключення передбачено Законом про госптовариства, згідно зі ст. 59 якого рішення про ліквідацію ТОВ приймається простою більшістю голосів (виходячи з норми ч. 3 ст. 65 Закону про госптовариства, аналогічне виключення стосується й ТДВ).

При цьому прийняття рішення про ліквідацію ТОВ/АТ, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу належить до виключної компетенції загальних зборів ТОВ (ч. 4 ст. 145 ЦК) / загальних зборів акціонерів АТ (ч. 2 ст. 159 ЦК).

Рішення про ліквідацію товариства фіксується документально (у протоколі зборів, наказі по товариству, засновником якого є одна особа, тощо).

 

III. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЛІКВІДАЦІЇ

Перелік документів, які необхідно надати для внесення в Єдиний державний реєстр запису про рішення щодо припинення юридичної особи, сформульований в ч. 1 ст. 34 Закону про реєстрацію.



Процедурні питання регулюються п. 3.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, п. 3.13 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, п. 2.15 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, п. 3.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

 

* Виконання функцій ліквідаційної комісії може покладатися на орган управління юрособи.

ч. 2 ст. 105 ЦК, ч. 1 ст. 60 ГК

Рішення про створення ліквідаційної комісії, її склад (як правило, керівник підприємства, бухгалтер, юрисконсульт й інші фахівці), порядок прийняття рішень і повноваження (з розмежуванням повноважень членів комісії) визначаються документально у вигляді наказу / положення про ліквідаційну комісію / протоколу зборів засновників (акціонерів).

Відносини власника юрособи, що ліквідується,  і членів ліквідаційної комісії (зокрема питання щодо оплати праці останніх) вирішуються в рамках трудового або цивільно-правового договору.

При цьому бухгалтерський та податковий облік на підприємстві ведеться до моменту його виключення з Державного реєстру України і зняття з податкового обліку.

Згідно з п. 8.2 Інструкції про порядок обліку платників податків органом ДПС приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою N 8-ОПП від платника податків;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про ліквідацію юрособи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків.

 

* Не може бути менше двох місяців з моменту опублікування повідомлення про припинення юрособи ч. 4 ст. 105 ЦК, ч. 2 ст. 60 ГК

Ч. 3 ст. 91 ГК і ч. 2 ст. 20 Закону про госптовариства вимагають, щоб ліквідаційна комісія господарського товариства опублікувала вказану інформацію у триденний термін з моменту свого створення.

Закон про реєстрацію передбачає публікацію відповідної об'яви в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації (Держпідприємництва). Вимоги до змісту оголошення сформульовані в статті 22 Закону. Оголошення підлягає опублікуванню протягом 10 робочих днів з моменту внесення відповідного запису в реєстр.

У разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо), - п. 20.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

З указаною метою товариство, що ліквідується, повинно також припинити свою участь в господарських товариствах і отримати у зв'язку з таким виходом вартість частки майна госптовариства, що йому належить / майно, передане в користування таким госптовариствам.

Слід звернути увагу на те, що склад ліквідаційної маси (майнові активи, за рахунок яких повинне відбуватися задоволення вимог кредиторів) може бути неоднорідним залежно від виду юридичної особи, що ліквідується. Наприклад, згідно з ч. 9 ст. 80 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійні активи в разі визнання компанії з управління активами або зберігача банкрутом не можуть включатися до ліквідаційної маси компанії з управління активами або зберігача.

Також слід пам'ятати про можливу необхідність капіталізації платежів у рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим погіршенням здоров'я або смертю, виплата якої покладалася на юридичну особу. Згідно зі ст. 1205 ЦК у разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом постраждалого.

Порядок зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби регламентовано п. 8.3 Інструкції про порядок обліку платників податків.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після виконання зобов'язань перед кредиторами розподіляються між учасниками товариства в шестимісячний термін після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно, передане товариству учасниками в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з Законом про реєстрацію публікується така інформація в спеціалізованому друкованому ЗМІ Держпідприємництва. Вимоги до змісту оголошення сформульовані в статті 22 Закону.

Законом на ліквідатора може бути покладено й інші обов'язки. Так, наприклад, згідно з ч. 2 ст. 1010 ЦК у разі ліквідації юридичної особи - повіреного ліквідатор повинен повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зберегти його речі, документи та передати довірителеві.

Ліквідатор під загрозою притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 166⁶ КпАП) повинен забезпечити дотримання встановленого законодавством порядку надання фінансової звітності і ведення бухобліку при ліквідації юрособи.

В процесі ліквідації органу державної реєстрації необхідно буде надати:

- нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

- документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому ЗМІ;

- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

- оригінал установчих документів;

- акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затверджений рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу (підписи на ліквідаційному балансі мають бути нотаріально посвідчені);

- довідку відповідного органу державної податкової служби про зняття юридичної особи з обліку як платника податків;

- довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про зняття з обліку;

- довідки відповідних органів фондів соціального страхування про зняття з обліку;

- довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

- висновок аудитора про достовірність і повноту ліквідаційного балансу (у випадках, передбачених законом);

- документ, що підтверджує отримання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи (у випадках, встановлених законом).

Особливості державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця встановлені Розділом VI Закону про реєстрацію.

Черговість задоволення вимог кредиторів

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного погашення вимог попередньої черги (ст. 96 Закону про банки, ст. 31 Закону про банкрутство).

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору цієї черги, - ч. 1 ст. 112 ЦК (див. ще п. 4 листа ВГС від 17.04.2002 N 01-8/447).

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 2 ст. 112 ЦК).

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 3 ст. 112 ЦК).

Особою, відповідальною за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації останнього, є (згідно з п. 8.5 Інструкції про порядок обліку платників податків):

- стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію;

- стосовно фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - така фізична особа;

- стосовно кооперативів, кредитних спілок, товариств співвласників житла або інших колективних господарств - їх члени (пайовики) солідарно;

- стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, що здійснює управління таким інвестиційним фондом.

Вважаються погашеними вимоги:

У випадках, передбачених законом, при недостатності майна юридичної особи майнову відповідальність можуть нести його засновники (наприклад, субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юрособи несуть повні учасники командитного товариства, учасники повного товариства і товариства з додатковою відповідальністю).

ГК (ч. 4 ст. 91) встановив особливості розподілу майна господарського товариства після його ліквідації:

- кошти, що належать господарському товариству, зокрема від продажу його майна у разі ліквідації, розподіляються між учасниками товариства в шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію;

- майно, передане товариству його засновниками або учасниками в користування, повертається у натуральній формі без винагороди;

- у разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до отримання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості (ч. 3 ст. 21 Закону про госптовариства).

Якщо вартість майна юридичної особи виявиться недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК).

Банкрутство

Це визнана господарським судом неможливість боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів тільки через застосування ліквідаційної процедури.

Виходячи з норм статті 211 ГК засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів із запобігання його банкрутству.

Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, який виявився неплатоспроможним боржником, кредитори та інші особи можуть надати йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов'язань перед кредиторами, включаючи зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), і відновлення платоспроможності цього суб'єкта (тобто провести так звану досудову санацію).

Якщо ж усі вжиті заходи не допомогли, боржник зіткнеться з процедурою банкрутства.

I. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ

1.1. ЗАЯВА

Заяву про порушення справи про банкрутство може подати кредитор, що має докази безспірної простроченої протягом 3 місяців кредиторської заборгованості в розмірі не менше 300 мінімальних розмірів зарплати (МРЗ).

Заява подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника. Вимоги до письмової заяви про порушення справи про банкрутство містяться в ст. 7 Закону про банкрутство. Також заява повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Для звернення до суду необхідно сплатити державне мито, яке становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258.

Кредитор - стосовно приватних підприємців справу про банкрутство не можуть порушити кредитори за вимогами особистого характеру (аліменти, відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, тощо), проте вони мають право заявляти свої вимоги в процесі провадження справи про банкрутство.

Докази - неоплачені виставлені рахунки, постанова про повернення виконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника майна.

Безспірна - заборгованість, визнана боржником, судом, підтверджена виконавчим написом нотаріуса.

Кредитори, що мають заборгованість, не визнану жодною з указаних вище осіб, ініціювати банкрутство боржника не можуть.

Зустрічаються випадки, коли після порушення справи про банкрутство боржник відкликає свої відповіді на претензії з визнанням вимог кредиторів як помилково визнаних. Такі "варіанти" приймаються судом, якщо боржник може підтвердити, що ніякої заборгованості перед кредитором у нього фактично не існує.

Прострочена - термін виконання зобов'язання настав не менше як за 3 місяці до подання заяви, але заборгованість погашена не була.

3 місяці - для фермерських господарств такий термін прирівнюється до 6-ти місяців.

У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подана незалежно від настання терміну виконання зобов'язань.

Заборгованість - заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості (окрім заборгованості, повністю забезпеченої заставою) боржника за різними зобов'язаннями перед цим кредитором, а також на об'єднаних вимогах кредиторів до одного боржника (необхідні підписи всіх кредиторів).

У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подана незалежно від розміру вимог кредитора.

Цей мінімальний розмір не обов'язковий, коли заяву про порушення справи про банкрутство подає власне боржник.

Боржником, щодо якого може бути порушено справу про банкрутство, є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична або юридична особа.

Казенні підприємства не є суб'єктами банкрутства (ч. 3 ст. 209 ГК).

Можливе заявлення вимог, що витікають із зобов'язань у натурі, за умови визначення їх в грошовому еквіваленті відповідного зобов'язання (наприклад, у розмірі вартості продукції, що підлягає поставці).

Якщо вимога виражена в іноземній валюті, її необхідно конвертувати в національну валюту України за курсом НБУ на дату подання вимоги до господарського суду.

Порушення справи вигідне для кредитора якщо не можливістю повернути заборгованість, то хоча б можливістю юридично зафіксувати безнадійну кредиторську заборгованість для правильного її відображення в бухгалтерському та податковому обліку і мінімізації податків.

У разі неплатоспроможності (неможливості задовольнити всі вимоги кредиторів у повному обсязі) боржник протягом місяця зобов'язаний самостійно звернутися до господарського суду для порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство). Інакше:

- якщо факт неплатоспроможності виявлено в процедурі ліквідації підприємства, то власник майна (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) несуть солідарну відповідальність за незадоволеними вимогами щодо грошових і податкових зобов'язань;

- при приховуванні стійкої неплатоспроможності при завданні цим великої матеріальної шкоди* кредиторам можливе переслідування боржника в кримінальному порядку (ст. 220 КК).

* Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що менше ніж сума заборгованості, за наявності якої законом надається право кредиторам порушувати справу про банкрутство.

Якщо заяву про порушення справи подає сам боржник, йому необхідно одночасно із заявою надати план санації.

 

1.2. ПОРУШЕННЯ СПРАВИ

Протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд вирішує його подальшу долю: приймає заяву, відмовляє в прийнятті заяви (ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство) або повертає заяву без розгляду (ст. 9 Закону про банкрутство).

Якщо заяву залишено без розгляду, господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора у порядку календарної черговості надходження цієї заяви до господарського суду.

Заявник може також відкликати свою заяву (ст. 10 Закону про банкрутство).

Не пізніше дати проведення підготовчого засідання (30 днів з моменту прийняття заяви про порушення справи), про яку сторонам повідомляється в ухвалі госпсуду про порушення провадження у справі, боржник повинен надати відзив суду і заявнику на заяву про порушення справи про банкрутство.

Вимоги до такого відзиву сформульовані в ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Відсутність відзиву боржника не припиняє провадження у справі, проте слід пам'ятати, що згідно з п. 5 ст. 83 ГПК господарський суд має право стягнути в дохід державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на його майно.

За клопотанням приватного підприємця-боржника майно (частка майна) може бути звільнене з-під арешту у разі укладення договору доручення або іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.

Згідно з ч. 3 ст. 212 ГК з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника до статутного фонду допускаються тільки у випадках і порядку, передбачених законом.

У справах, де суб'єктами банкрутства виступають юридичні особи, заходи забезпечення позову застосовуються тільки за клопотанням сторін, учасників провадження або за власною ініціативою суду у справі про банкрутство.

При отриманні органами державної податкової служби інформації про порушення справи про банкрутство платника податків органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки таких платників податків (п. 8.2 Інструкції про порядок обліку платників податків).

1.3. АРБІТРАЖНИЙ КЕРУЮЧИЙ

З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна (ч. 1 ст. 13 Закону про банкрутство) - особа, що має відповідну ліцензію і не зацікавлена стосовно боржника або кредиторів, що здійснює функції розпорядника і керуючого майном боржника.

Кредитори мають право запропонувати суду свою кандидатуру розпорядника майном.

Розпорядник майном діє на стадії порушення справи про банкрутство. Згодом він може бути призначений також керуючим санацією або ліквідатором підприємства.

Виходячи із значущості фігури арбітражного керуючого (його основні повноваження сформульовані в чч. 8, 9, 11 - 13 ст. 13, чч. 5, 6, 10, 11 ст. 17, ст. 25 Закону про банкрутство) його кандидатура (керуючого санацією, ліквідатора) остаточно визначається комітетом кредиторів (який згідно з ч. 2 ст. 210 ГК створюється у разі, якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів). Рішення приймається більшістю голосів (кредитори мають кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог, кратній 1000 грн.). У зв'язку з цим існує небезпека, що деякі "несумлінні" кредитори організовуватимуть масове скуповування боргів до проведення відповідних зборів.

Необхідно відзначити також, що оплата праці арбітражного керуючого, як правило, здійснюється за рахунок кредиторів. Кредитори також мають право виплачувати арбітражному керуючому додаткову винагороду, у зв'язку з чим небезпека того, що арбітражний керуючий більше "симпатизуватиме" фінансуючій його "руці", не виключається.

На випадок завдання шкоди боржнику і кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню (ч. 7 ст. 3¹ Закону про банкрутство). Порядок такого обов'язкового страхування повинен визначатися окремим законом.

Арбітражний керуючий - ліквідатор діє звичайно в справах, у яких суб'єктом банкрутства виступають юридичні особи. У справах про банкрутство приватних підприємців арбітражного керуючого замінює державний виконавець. Арбітражний керуючий може брати участь у справах про визнання громадянина-підприємця банкрутом як ліквідатор у випадках, коли існує необхідність управління нерухомим майном або цінним рухомим майном (ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство).

 

1.4. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

А) Загальні заходи забезпечення

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів із забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або за власною ініціативою може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна.

Б) Усунення керівника

За клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство або розпорядника майна, яке містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про здійснення керівником боржника дій, що порушують права і законні інтереси боржника та кредиторів, господарський суд має право усунути керівника боржника з посади і покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.

В) Мораторій

Одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереження ліквідаційної (конкурсної) маси боржника ухвалою суду вводиться мораторій - припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, направлених на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, окрім вимог щодо:

- заробітної плати;

- авторських винагород;

- аліментних зобов'язань;

- відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю.

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, яке здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі у порядку черговості.

Відсутність нарахування фінансових санкцій за невиконання грошових зобов'язань, припинення нарахування пені за податковими зобов'язаннями, заборона стягнення за виконавчими документами (ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство) в процесі мораторію часто привертають "несумлінних банкрутів", фіктивність неплатоспроможності яких переслідується в кримінальному порядку (ст. 218 КК). Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржнику в задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 215 ГК).

1.5. ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ВИМОГ

З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, що бажають  взяти участь у санації боржника, суд на підготовчому засіданні своєю ухвалою зобов'язує кредитора, що ініціював банкрутство, подати в десятиденний термін оголошення до офіційних друкованих органів ("Голос України" або "Урядовий кур'єр") про порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство). До 14.07.2002 (дати набрання чинності змінами від 07.03.2002 р. до Закону про банкрутство) оголошення про банкрутство могло публікуватися також у друкованих органах відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника, тому інформацію у справах, порушених до вказаної дати, слід шукати також у місцевій пресі.

Для розміщення оголошення в одну з указаних вище газет необхідно подати документ про оплату, зразок оголошення (яке повинне містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна) та ухвалу господарського суду, що зобов'язує заявника подати оголошення.

Існує думка, що на підставі ст. ст. 9, 10, 14, 29 Закону України "Про інформацію" особи, яким стало відомо про винесення ухвали суду, що зобов'язує заявника опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство, мають повне право опублікувати таке оголошення самостійно. Проте, враховуючи значення ініціюючої банкрутство особи, а також те, що у випадку, якщо кредитор не опублікує оголошення протягом 10 днів з моменту винесення відповідної ухвали, госпсуд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, вказану вище думку не можна визнати за юридично правильну.

Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство всі кредитори за зобов'язаннями, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство, повинні пред'явити до боржника свої вимоги.

Вказаний 30-денний термін для конкурсних кредиторів (кредиторів за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою майна боржника) граничний і не підлягає відновленню, незалежно від причин пропуску (поважні чи ні), а незаявлені у вказаний термін грошові вимоги вважаються погашеними (що є одним з властивих інституту банкрутства способів припинення зобов'язань, направлений на фінансове оздоровлення боржника).

Тому рекомендується або щодня проглядати офіційні друковані видання, в яких повинні публікуватися оголошення про порушення справи про банкрутство, щоб не пропустити можливе банкрутство свого боржника, або користуватися базою даних ЛІГАБізнесІнформ "Банкрутство та ліквідація підприємств", яка оперативно забезпечить Вас необхідною інформацією.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання терміну виконання зобов'язань мають право подати заяви з грошовими вимогами до боржника (ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство).

Заяви з обґрунтуванням вимог у цей термін також можуть подати кредитори за вимогами, що витікають із зобов'язань по заробітній платі, авторських винагород, із відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, за аліментними зобов'язаннями. Цим правом варто скористатися, бо у разі визнання боржником або судом вищезгаданих вимог останні увійдуть до реєстру вимог кредиторів. Кредитори за цими вимогами утворюють раду кредиторів, що має право обирати й достроково припиняти повноваження членів комітету кредиторів. Останньому надані досить широкі повноваження (готувати та укладати мирову угоду, звертатися до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, продовження терміну її проведення, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого і призначення нової кандидатури, надавати згоду на укладання арбітражним керуючим договорів, щодо яких є зацікавленість, та інші повноваження).

Саме комітет кредиторів вирішує долю пасивів боржника, а не індивідуально кожен кредитор щодо своєї "частки", хоча грошові вимоги останніх і персоніфіковані в загальній масі зобов'язань.

Для звернення до суду з майновими вимогами після оголошення про порушення справи про банкрутство кредиторам необхідно сплатити державне мито, що становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258. Копії заяв і доданих до них документів направляються кредиторами боржнику і розпоряднику майном.

 

II. САНАЦІЯ

Санація є системою заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

Санація вводиться ухвалою суду за клопотанням комітету кредиторів у термін, який не може бути більше процедури розпорядження майном (тобто протягом 6 місяців (якщо термін не продовжувався судом) у період з моменту порушення справи про банкрутство або підготовчого засідання і до призначення ліквідатора, укладення мирової угоди або припинення справи про банкрутство).

Санація здійснюється шляхом:

- кредитування підприємства;

- реструктуризації підприємства, боргів і капіталу;

- зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація вводиться у випадках можливих труднощів з пошуком покупців активів підприємства, для збереження можливості використання цих активів і генерації економічної вартості майнового комплексу підприємства.

При вирішенні питання про проведення санації розраховується здатність підприємства покривати вартість фінансування, погасити існуючу заборгованість і поточні витрати, враховуються перспективи успішної діяльності підприємства і співвідношення вигоди кредиторів при санації з їх вигодою при ліквідації підприємства-боржника.

Використовується санація і для зміни власника підприємства - отримання активів (корпоративних прав) підприємства шляхом інвестування останнього.

На практиці часто зустрічається санація без залучення інвесторів, що проводиться тільки для ліквідації дебіторської заборгованості.

Для відновлення своєї платоспроможності деякі підприємства навмисно йдуть на порушення справи про банкрутство (наприклад, через пред'явлення позову від імені колективу трудящих) з метою проведення санації, в процесі якої можливо вигідно реструктуризувати заборгованість, списати податковий борг, можливо, позбутися частини кредиторів, якщо останні пропустять оголошення про банкрутство.

Санація може проводитися і керівником боржника при дотриманні умов, установлених ст. 53 Закону про банкрутство. При цьому керівник підприємства-боржника повинен звернутися до госпсуду із заявою про порушення справи з метою проведення санації боржника його керівником до порушення справи про банкрутство кредиторами і мати письмову згоду кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50 відсотків кредиторської заборгованості боржника, на проведення плану санації, запропонованого боржником, і на призначення керуючим санацією керівника боржника. Цей варіант досить вигідний для підприємства, оскільки дозволяє уникнути втрати контролю над підприємством (оскільки керуючим санацією призначається керівник підприємства) і детально підготувати план санації, який би враховував всі варіанти виходу підприємства з кризи.

З дня винесення госпсудом ухвали про санацію всі функції управління боржником переходять до керуючого санацією, керівник боржника усувається з посади.

А) Визнання договорів недійсними

Операція боржника може бути визнана господарським судом недійсною за заявою керівника санацією, якщо:

- угода укладена боржником із зацікавленими особами і через неї кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором або іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом із складу учасників боржника.

До таких операцій застосовуються правила подвійної реституції - тобто кожна сторона повинна повернути іншій стороні все одержане за угодою.

Щодо угод боржників - приватних підприємців Закон містить лише загальне правило про можливість визнання операцій з відчуження (передачі) майна банкрута зацікавленим особам недійсними, якщо такі угоди були укладені протягом 1 року до порушення справи про банкрутство (ч. 9 ст. 47 Закону про банкрутство).

Б) Відмова від виконання договору

Керуючий санацією має важливе право в тримісячний термін з дня прийняття рішення про санацію відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

- виконання договору завдає шкоди боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на отримання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, окрім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більше строків санації боржника;

- виконання договору створює умови, які перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний термін з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

 

III. ЛІКВІДАЦІЯ

3.1. ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА

Якщо санація не дала результатів або не проводилася, не була укладена мирова угода, госпсуд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З цього дня припиняються повноваження органів управління банкрутом і настають наслідки, передбачені чч. 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство.

Створення ліквідаційної комісії в процесі банкрутства можливе, але не обов'язкове (за винятком випадків, коли ліквідовується підприємство, в статутному фонді якого понад 25 % належить державі - оскільки необхідна присутність представника держоргану з питань банкрутства - ч. 2 ст. 24 Закону про банкрутство). Всі необхідні для ліквідації підприємства повноваження згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство має ліквідатор (арбітражний керуючий).

До державних підприємств, які відповідно до закону не підлягають приватизації, процедури щодо неплатоспроможних боржників застосовуються в частині санації або ліквідації тільки після виключення їх в установленому порядку з переліку об'єктів, що не підлягають приватизації (ч. 3 ст. 214 ГК). У випадках, передбачених законом (ч. 8 ст. 5 Закону про банкрутство), не застосовуються процедури банкрутства щодо комунальних підприємств (ч. 4 ст. 214 ГК).

Ліквідатор за рахунок банкрута публікує оголошення в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом. У разі, якщо боржником є приватний підприємець, госпсуд за його рахунок розсилає постанову про визнання банкрутом всім відомим кредиторам з указанням терміну пред'явлення вимог, який не може бути більше 2 місяців (ч. 6 ст. 48 Закону про банкрутство).

3.2. ЛІКВІДАЦІЙНА МАСА

У процесі ліквідації відбувається звернення стягнення на все майно боржника (включаючи об'єкти інтелектуальної власності), що належить йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються до комунальної власності. Виняток з цього правила становлять також речі, визначені родовими ознаками, на які може бути звернено стягнення і у разі їх знаходження у банкрута на праві володіння або користування (залучені банками грошові кошти, узята за договором позики партія зерна тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 213 ГК до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, що відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно, на яке відповідно до цивільного процесуального законодавства не може бути звернене стягнення (перелік майна сформульований в Додатку до Закону України від 21.04.99 р. "Про виконавче провадження" N 606-XIV). Госпсуд також має право за мотивованим клопотанням учасників провадження виключити з ліквідаційної маси майно приватного підприємця - боржника на суму не більше 2 тис. грн., у випадку якщо це майно є неліквідним або дохід від реалізації такого майна істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів (ч. 8 ст. 47 Закону про банкрутство).

Щодо продажу майна державних підприємств і господарських товариств, в статутних фондах яких частка держави складає не менше 25 %, діє мораторій (тимчасова заборона), введений Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" від 29.11.2001 р. N 2864-III.

В порядку, передбаченому Законом України "Про іпотечні облігації", здійснюється відчуження, у тому числі примусове, активів, включених до складу іпотечного покриття іпотечних облігацій. Ці активи також не включаються до ліквідаційної маси емітента іпотечних облігацій та управителя іпотечним покриттям.

Оскільки частка, що належить банкруту в загальному майні, підлягає виділенню і включенню до ліквідаційної маси, з метою забезпечення грошових вимог кредиторів суд має право заборонити відповідним особам вчинювати певні дії щодо названої частки майнових активів банкрута.

Майно боржника підлягає реалізації для розподілу виручених коштів між кредиторами, у зв'язку з чим ліквідатор не може вимагати від кредитора отримання будь-якого майна замість грошових коштів.

3.3. ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ

У процесі ліквідаційної процедури всі вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості (див. таблицю).

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного погашення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів для задоволення вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.

Виняток з цього правила становлять випадки, вказані в п. 4 листа ВГС від 17.04.2002 N 01-8/447, де, зокрема, зазначено, що якщо після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших вимог першої черги, окрім вимог заставодержателя, всі правила першої черги повинні задовольнятися за правилами про конкуренцію різних вимог. Але при цьому спочатку повинні задовольнятися вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані із здійсненням справи про банкрутство) і надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога працівникам банкрута, що вивільняються).

Нараховані при продажу майна банкрута відповідні податки підлягають сплаті також тільки у порядку черговості, тобто в третю чергу (див. роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" від 10.08.2000 N 01-8/413).

3.4. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКРУТА

Після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до госпсуду звіт і ліквідаційний баланс, а госпсуд виносить ухвалу про їх затвердження або призначає нового ліквідатора.

Якщо після задоволення всіх вимог кредиторів у боржника залишилося майно, достатнє для ведення підприємницької діяльності, підприємство продовжує працювати, інакше - господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому такий суб'єкт підприємницької діяльності вважатиметься ліквідованим не з моменту винесення відповідної ухвали, а з моменту виключення його з Реєстру підприємств та організацій України. Обов'язок повідомити реєструючий орган про визнання юридичної особи банкротом покладено Законом про реєстрацію на госпсуд, що виніс відповідну постанову.

У разі порушення справи про банкрутство кредиторами приватного підприємця, останній, після закінчення розрахунків з кредиторами протягом 5 років, не звільняється від подальшого виконання зобов'язань. Кредитори набувають право задовольнити свої претензії до боржника у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством (ч. 3 ст. 49 Закону про банкрутство).

 

IV. МИРОВА УГОДА

Мирова угода, або затверджена господарським судом домовленість, між кредиторами і боржником про розстрочку (відстрочення) або прощення (списання боргів) без права односторонньої відмови від виконання, можлива на будь-якій стадії процедури банкрутства.

Рішення про укладення мирової угоди приймається комітетом кредиторів і вважається затвердженим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою, письмово висловили на це згоду (ст. 35 Закону про банкрутство). У той же час умови мирової угоди поширюються на всіх кредиторів, у тому числі і на тих, що не брали участі в голосуванні або голосували "проти".

Мирова угода не може бути укладена щодо виплат вихідної допомоги звільненим працівникам, оплати витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пов'язаних з набуттям ним прав кредитора щодо банку, а також витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії.

Задля уникнення тиску і нав'язування невигідних умов мирової угоди з боку кредиторів, що мають певні владні можливості (державних органів, "багатих" кредиторів тощо), при розробці мирової угоди корисна певна асоційована гра з іншими менш сильними, але численними кредиторами.

Закон про банкрутство, мабуть, не дуже довіряючи органам стягнення, містить норму (ст. 36), що зобов'язує останніх у разі укладення мирової угоди погодитися на задоволення частини вимог з податків і зборів на умовах такої мирової угоди. При цьому податковий борг, який виник у термін, що передує трьом повним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство, визнається безнадійним і списується. Однак на 2008 рік ці вимоги не поширюються - дію ч. 2 ст. 36 зупинено згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI.

Мировою угодою можна передбачити виконання зобов'язань боржника у будь-які способи, не заборонені законом, включаючи виконання зобов'язання третіми особами, обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права (що надає можливість для великих кредиторів, що мають більшість голосів у комітеті, одержати у власність активи боржника, що їх цікавлять, при порівняно невеликих витратах).

За заявою будь-якого з конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

Розірвання мирової угоди за ініціативою сторін або боржника законодавством не передбачено. Мирова угода може бути розірваною тільки за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менше третини вимог кредиторів. На відміну від визнання недійсним, розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне розірвання такої угоди відносно інших кредиторів.

Оскаржувані ухвали господарського суду 

N	Ухвали господарського суду, що приймаються в процесі провадження у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені (протягом 10 днів з моменту винесення - ст. 106 ГПК)	Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
1	Про затвердження звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого	ч. 14 ст. 31
2	Про відмову в прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство	ч. 4 ст. 8
3	Про повернення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду	ч. 4 ст. 9
4	Про припинення провадження у справі про банкрутство	ч. 11 ст. 11 ч. 2 ст. 40
5	Про усунення керівника боржника від займаної посади (на стадії розпорядження майном)	ч. 2 ст. 12
6	Про відміну або заміну заходів із забезпечення вимог кредиторів	ч. 3 ст. 12
7	Про призначення розпорядника майном	ч. 6 ст. 13
8	Про припинення повноважень керівника або органів управління боржника	ч. 16 ст. 13
9	Про проведення санації та призначення керуючого санацією	ч. 3 ст. 17
10	Про усунення від виконання обов'язків керуючого санацією	ч. 8 ст. 17
11	Про затвердження плану санації	ч. 5 ст. 18
12	Про затвердження або про відмову в затвердженні звіту керуючого санацією	ч. 10 ст. 21
13	Про продовження санації
14	Про затвердження мирової угоди
15	Про відмову в затвердженні мирової угоди	ч. 4 ст. 38
16	Про відновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною	ч. 2 ст. 39
17	Про виключення майна боржника - приватного підприємця зі складу ліквідаційної маси	ч. 8 ст. 47
18	Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства	ч. 5 ст. 50
19	Про затвердження плану санації при проведенні її керівником боржника	ч. 10 ст. 53

Документи,необхідні для проведення процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом відповідно до Закону про банкрутство та деяких інших нормативних актів 

N		Закон про банкрутство (за умовчанням)
Розпорядження майном
1	Заява про визнання боржника банкрутом	ст. 7
2	Скарга на ухвалу госпсуду про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство	ч. 4 ст. 8
3	Скарга на ухвалу госпсуду про повернення заяви про порушення справи про банкрутство	ч. 4 ст. 9
4	Заява про відзив заяви про порушення справи про банкрутство	ст. 10
5	Клопотання про відкладення розгляду справи про банкрутство	ст. 77 ГПК
6	Клопотання про припинення розгляду справи про банкрутство	ст. 79 ГПК
7	Відзив на заяву кредитора про визнання боржника банкрутом	ч. 2 ст. 11
8	Заява ініціюючого кредитора про додаткові вимоги до боржника	ч. 8 ст. 11
9	Клопотання до господарського суду про призначення розпорядника майном	абз. 2 ч. 2 ст. 13
10	Скарга на ухвалу госпсуду про призначення розпорядника майном	ч. 6 ст. 13
11	Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про порушення справи про банкрутство	ч. 9 ст. 13
12	Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про наявність ознак навмисного банкрутства	ч. 9 ст. 13
13	Оголошення в друкованих органах про порушення справи про банкрутство	ч. 5 ст. 11
14	Клопотання про призначення аудиторської перевірки боржника	ч. 10 ст. 11
15	Повідомлення до органів податкової служби, обов'язкового соціального й пенсійного страхування про введення мораторію на нарахування штрафних санкцій за невиконання податкових й інших зобов'язань	ч. 4 ст. 12
16	Повідомлення до органів виконавчої служби, банківських установ про введення щодо підприємства-боржника процедури розпорядження майном і призначення тимчасового керуючого	ч. 4 ст. 12
17	Запит до органів податкової служби про податкову заборгованість	ч. 9 ст. 13
18	Запит до Пенсійного фонду, фондів соцстраху про заборгованість з відповідних обов'язкових внесків і зборів	ч. 9 ст. 13
19	Запит до органів із земельних ресурсів про наявність у підприємства земельних ділянок	ч. 9 ст. 13
20	Запит керівнику про надання інформації, необхідної для здійснення функцій розпорядника майном	ч. 9 ст. 13
21	Договір про охорону майна боржника	ч. 9 ст. 13
22	Лист керівнику боржника про введення пропускного режиму на території підприємства	ч. 9 ст. 13
23	Повідомлення керівнику про введення процедури розпорядження майном	чч. 11 - 13 ст. 13
24	Календарний план роботи розпорядника майном
25	Клопотання до господарського суду про вжиття заходів із забезпечення збереження майна боржника і забезпечення вимог кредиторів	ч. 1 ст. 12
26	Скарга на ухвалу господарського суду про відміну забезпечення вимог кредиторів	абз. 2 ч. 3 ст. 12
27	Клопотання про усунення керівника боржника з посади	ч. 2 ст. 12 ч. 16 ст. 13
28	Скарга на ухвалу госпсуду про усунення керівника боржника з посади	ч. 2 ст. 12 ч. 16 ст. 13
29	Наказ по підприємству-боржнику про усунення з посади керівника і покладання його обов'язків на розпорядника майном	ч. 2 ст. 12 ч. 16 ст. 13
30	Наказ про здавання-приймання в триденний термін бухгалтерської й іншої документації підприємства-боржника, печаток і штампів	ч. 17 ст. 13
31	Акт приймання-передавання документів і матеріальних цінностей розпоряднику майна	ч. 17 ст. 13
32	Запит згоди розпорядника майном на прийняття рішень, передбачених ч. 11 і ч. 12 ст. 13	ч. 11 і ч. 12 ст. 13
33	Згода (заборона) на прийняття органами управління підприємства-боржника рішень, перерахованих у ч. 11 і ч. 12 ст. 13	ч. 11 і ч. 12 ст. 13
34	Запит згоди розпорядника майном на укладання угод, передбачених ч. 13 ст. 13	ч. 13 ст. 13
35	Згода (заборона) на укладення угод, перерахованих у ч. 13 ст. 13	ч. 13 ст. 13
36	Запит органам управління підприємства-боржника з метою отримання необхідної інформації і документів, що стосуються діяльності боржника	ч. 9 ст. 13
37	Запит до податкових органів за місцем реєстрації підприємства-боржника про отримання необхідної інформації та документів, що стосуються його діяльності	ч. 9 ст. 13
38	Запит до виконавчої служби за місцем знаходження підприємства-боржника (майна підприємства-боржника)  про порушені процедури виконавчого провадження, про арешти, накладені на його майно	ч. 9 ст. 13
39	Запит до БТІ про зареєстроване нерухоме майно	ч. 9 ст. 13
40	Запит до ДАІ про наявність транспортних засобів, зареєстрованих на підприємство-боржника	ч. 9 ст. 13
41	Запит про отримання інформації про заставлене майно боржника з Державного реєстру застав	ч. 4 ст. 31
42	Клопотання до господарського суду про витребування доказів, що стосуються діяльності боржника	ст. 38 ГПК
43	Клопотання до госпсуду про дострокове звільнення від виконання обов'язків розпорядника майном	ч. 8 ст. 13
44	Письмове повідомлення виявлених кредиторів про дату, час і місце проведення перших зборів кредиторів	ч. 1 ст. 16
45	Вимога про скликання зборів кредиторів	ч. 3 ст. 16
46	Довіреність на право представлення інтересів на зборах кредиторів	абз. 2 ч. 1 ст. 16
47	Журнал реєстрації кредиторів на зборах кредиторів підприємства-боржника
48	Бюлетень для голосування на зборах кредиторів підприємства-боржника
49	Протокол засідання зборів кредиторів
50	Розрахунок кількості голосів кредиторів	ч. 4 ст. 16
51	Рішення зборів кредиторів про створення і склад комітету кредиторів; супровідний лист до госпсуду про вибраний комітет кредиторів	ч. 7 ст. 16
52	Повідомлення судового виконавця про необхідність припинення виконавчих проваджень щодо підприємства-боржника	п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону "Про виконавче провадження"
53	Повідомлення кредитора про результати розгляду розпорядником майна і боржником його вимог	ч. 9 ст. 13 ч. 3 ст. 14
54	Заява до госпсуду про неправомірність невизнання вимог кредитора боржником	абз. 2 ч. 3 ст. 14
55	Клопотання про припинення повноважень арбітражного керуючого і призначення нового арбітражного керуючого	ч. 8 ст. 16
56	Реєстр вимог кредиторів	ч. 9 ст. 13 ч. 6 ст. 14
57	Реєстр дебіторської заборгованості	ч. 9 ст. 13
58	Звіт розпорядника майном про свою діяльність	ч. 9 ст. 13
59	Договір страхування відповідальності арбітражного керуючого	ч. 7 ст. 31
60	Клопотання про продовження (скорочення) термінів процедури розпорядження майном	ч. 7 ст. 13
Санація
1	Клопотання комітету кредиторів до госпсуду про введення процедури санації боржника	ч. 1 ст. 17
2	Супровідний лист до госпсуду про введення процедури санації	ч. 1 ст. 17
3	Заява про призначення на посаду керуючого санацією підприємства-боржника	ч. 2 ст. 17
4	Скарга на ухвалу госпсуду про введення санації та призначення керуючого санацією	абз. 2 ч. 3 ст. 17
5	Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про введення процедури санації	ч. 9 ст. 13
6	Календарний план роботи санатора
7	Наказ про усунення від виконання функцій з управління та розпорядження майном боржника генерального директора, головного бухгалтера та інших органів управління боржника	ч. 4 ст. 17
8	Розпорядження про передачу керівником підприємства (тимчасовим керуючим) бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей	ч. 4 ст. 17
9	Наказ про проведення інвентаризації майна підприємства-боржника та прийняття майна у ведення розпорядника майном за наслідками інвентаризації	ч. 6 ст. 17
10	Акти про здавання-приймання бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей	ч. 4 ст. 17
11	Договір підряду про залучення з метою забезпечення правильного ведення обліку майна боржника, що становить конкурсну масу, бухгалтерського, фінансового й статистичного обліку і звітності бухгалтерів, аудиторів, оцінювачів, юристів та інших необхідних фахівців	ч. 4 ст. 31
12	Запит до банку, що обслуговує боржника, про стан рахунків	ч. 9 ст. 13
13	Заява до банку про відкриття спеціального рахунка для проведення санації та розрахунків з кредиторами	абз. 3 ч. 6 ст. 17
14	План санації	ч. 1 ст. 18
15	Повідомлення комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання та супровідний лист про розсилку кредиторам проекту санації	ч. 4 ст. 18
16	Протокол засідання комітету кредиторів із розгляду та затвердження плану санації	ч. 5 ст. 18
17	Супровідний лист до господарського суду про надання затвердженого комітетом кредиторів плану санації	ч. 5 ст. 18
18	Скарга на ухвалу госпсуду про затвердження плану санації	ч. 5 ст. 18
19	Поточний звіт про хід санації	абз. 9 ч. 6 ст. 17 ч. 7 ст. 18
20	Заперечення за пред'явленими до боржника вимогами кредиторів	абз. 8 ч. 6 ст. 17
21	Реєстр дебіторів боржника	ч. 2 ст. 21
22	Реєстр вимог кредиторів	ч. 2 ст. 21
23	Рішення про відмову від виконання договорів	ч. 10 ст. 17
24	Заява до госпсуду про витребування майна боржника у третіх осіб	ст. 16 ГПК
25	Заява до суду про визнання угод, укладених боржником, недійсними	ч. 11 ст. 17
26	Письмове звернення до комітету кредиторів для отримання згоди на укладення значних угод та угод, щодо яких існує зацікавленість	ч. 8 ст. 16 ч. 9 ст. 17
27	Договір про проведення торгів з продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу із спеціалізованою організацією	ч. 6 ст. 19
28	Оголошення про продаж підприємства на відкритих торгах	ч. 7, ч. 8 ст. 19
29	Заява колективу державного підприємства про передачу йому підприємства як цілісного майнового комплексу	ч. 14 ст. 17
30	Заява про припинення провадження у справі про банкрутство до суду, якщо за рахунок суми, вирученої від продажу підприємства, боржник може задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі	ч. 2 ч. 11 ст. 19
31	Клопотання перед госпсудом про скорочення (продовження) терміну санації	абз. 3 ч. 1 ст. 17 ч. 5 ст. 21
32	Клопотання про дострокове припинення повноважень керуючого санацією	ч. 8 ст. 17
33	Заключний звіт керуючого санацією	ч. 1, ч. 2 ст. 21
34	Повідомлення комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання та супровідний лист до звіту керуючого санацією	ч. 1, ч. 3 ст. 21
35	Протокол засідання комітету кредиторів із затвердження звіту керуючого санацією	ч. 7 ст. 21
36	Клопотання про затвердження госпсудом звіту керуючого санацією та супровідний лист до нього	ч. 7 ст. 21
37	Скарга на ухвалу госпсуду за наслідками проведення санації	ч. 10 ст. 21
Визнання банкрутом і ліквідаційна процедура
1	Клопотання до госпсуду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та супровідний лист до нього	ч. 8 ст. 16
2	Заява про призначення на посаду ліквідатора підприємства-боржника	ч. 1 ст. 24
3	Клопотання ліквідатора про призначення членів ліквідаційної комісії	ч. 2 ст. 24
4	Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про своє призначення та про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури	абз. 16 ч. 1 ст. 25
5	Календарний план роботи ліквідатора
6	Наказ про усунення від виконання функцій з управління та розпорядження майном боржника генерального директора, головного бухгалтера й інших органів управління боржника, а також припинення повноважень власників підприємства	ч. 2 ст. 23
7	Розпорядження про передачу керівником підприємства (тимчасовим керуючим) бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей	ч. 2 ст. 25
8	Акти про здавання-приймання бухгалтерської та іншої документації, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей	ч. 2 ст. 25
9	Запит до податкового органу про наявність банківських рахунків у боржника	ч. 7 ст. 30
10	Заява про розірвання договору банківського рахунка і перерахування коштів, що залишилися, на основний рахунок боржника	ч. 7 ст. 30
11	Оголошення до друкованих видань про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури	ч. 3, ч. 5 ст. 23
12	Повідомлення про звільнення працівників у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом та його ліквідацією	абз. 10 ч. 1 ст. 25
13	Наказ про звільнення працівників у зв'язку з визнанням підприємства банкрутом та його ліквідацією	ст. 33
14	Заява про стягнення дебіторської заборгованості	ч. 1 ст. 25
15	Заява про виділення частки майна, що належить банкруту	ч. 5 ст. 26
16	Договір про залучення спеціалістів з оцінки майна банкрута	ч. 2 ст. 29
17	Оголошення про продаж майна банкрута	ч. 2 ст. 30
18	Заява комітету кредиторів про надання згоди на поступлення вимог банкрута	ч. 6 ст. 30
19	Договір купівлі-продажу майна банкрута	ч. 10 ст. 30
20	Щомісячний звіт ліквідатора про виконану роботу та фінансовий стан боржника	ч. 11 ст. 30
21	Клопотання про припинення повноважень ліквідатора та призначення нового ліквідатора	ч. 13 ст. 30
22	Акт прийому-передачі власнику майна боржника, що залишилося після розрахунків з кредиторами	ч. 7 ст. 31
23	Звіт ліквідатора	ч. 1 ст. 32
24	Ліквідаційний баланс	ч. 1 ст. 32
25	Повідомлення територіального органу Агентства з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури	абз. 8 ч. 1 ст. 32
26	Повідомлення банку про закриття рахунків	п. 8.3 Інструкції про порядок обліку платників податків
27	Погодження з архівною установою місця зберігання документів	ч. 2 ст. 34
28	Передача печаток і штампів	п. 3.4.2 Інструкції N 17 від 11.01.99
29	Зняття боржника з обліку в податкових органах	п. 8.1 Інструкції N 80 від 19.02.98
30	Скарга на дії ліквідатора (ліквідаційної комісії)	ч. 4 ст. 25
31	Рішення комітету кредиторів про затвердження звіту про оплату послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючого	ч. 14 ст. 31
32	Скарга на ухвалу госпсуду про затвердження звіту про оплату послуг і відшкодування витрат арбітражного керуючого	ч. 14 ст. 31
Мирова угода
1	Пропозиція кредиторам укласти мирову угоду у разі недостатності суми, вирученої від продажу підприємства, для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі	ч. 12 ст. 19
2	Рішення про затвердження мирової угоди	ч. 4 ст. 35
3	Заява до господарського суду про затвердження мирової угоди	ч. 1 ст. 38
4	Мирова угода	ст. 37
5	Скарга на ухвалу госпсуду про відмову в затвердженні мирової угоди	ч. 4 ст. 38
6	Заява про недійсність мирової угоди	ч. 1 ст. 39
7	Оголошення до друкованих видань про відновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням недійсною мирової угоди	ч. 4 ст. 39
8	Скарга на ухвалу госпсуду про припинення справи про банкрутство	ч. 2 ст. 40

Документи,необхідні для проведення процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом щодо окремих суб'єктів господарювання, банкрутство яких має свої особливості (розділ VI Закону про банкрутство)

N		Закон про банкрутство
1	Договір доручення за зобов'язаннями містоутворюючого підприємства	ч. 3 ст. 42
2	Договір доручення за зобов'язаннями особливо небезпечного підприємства	ч. 3 ст. 43
3	Клопотання про продаж майна містоутворюючого підприємства на умовах конкурсу	абз. 2 ч. 8 ст. 42
4	План фінансового оздоровлення підприємства	ч. 5 ст. 42, ч. 5 ст. 43
5	Повідомлення про припинення договору страхування у зв'язку з банкрутством страховика	ч. 6 ст. 45
6	Повідомлення клієнтам професійного учасника ринку цінних паперів про подання заяви про визнання його банкрутом	ч. 6 ст. 46
7	Акт передачі цінних паперів клієнтам професійного учасника ринку цінних паперів	ч. 8 ст. 46
8	Заява до НБУ про банкрутство банку	ст. 88 Закону "Про банки і банківську діяльність"
9	Заява про порушення справи про банкрутство приватного підприємця і план погашення його боргів	ч. 3, ч. 4 ст. 47
10	Клопотання про зміну плану погашення боргів	ч. 5 ст. 47
11	Клопотання про виключення майна з ліквідаційної маси	ч. 8 ст. 47
12	Заява про визнання недійсними операцій боржника - приватного підприємця	ч. 9 ст. 47
13	Клопотання про відміну арешту майна	ч. 1 ст. 48
14	Заява про відкладення розгляду справи про банкрутство	ч. 2 ст. 48
15	Скарга на ухвалу госпсуду про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства	ч. 5 ст. 50
16	Про дострокове припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства	ч. 8 ст. 50
17	Заява власника підприємства-боржника про порушення справи про банкрутство	ч. 1 ст. 51
18	Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника	ч. 1 ст. 52
19	Клопотання про перехід до загальних судових процедур у справі про банкрутство відсутнього боржника	ч. 6 ст. 52
20	Рішення про звернення до госпсуду для порушення справи про банкрутство з метою проведення санації	ч. 1 ст. 53
21	Звернення до кредиторів з метою отримання згоди на порушення справи про банкрутство з метою проведення санації	ч. 1 ст. 53
22	Заява про порушення справи про банкрутство з метою проведення санації	ч. 2 ст. 53
23	Оголошення до друкованих видань про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації	ч. 5 ст. 53
24	Подання про звільнення керівника боржника від виконання обов'язків керуючого санацією	ч. 13 ст. 53

Банкрутство містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств, професійних учасників ринку цінних паперів, приватних підприємців і відсутніх боржників має свої особливості, закріплені в Розділі VI Закону про банкрутство. Свої особливості має і банкрутство банків, що закріплено в Законі "Про банки і банківську діяльність". Тому для визнання банкрутом і ліквідації вказаних суб'єктів слід звертатися до відповідних норм законодавства.

Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН www.ligazakon.ua

Еще из раздела Экономика:

• Курсовая работа: Бюджетное устройство Российской Федерации и проблемы его совершенствования
• Курсовая работа: Техническое обслуживание технологического оборудования и средств робототехники в автоматизированном производстве
• Дипломная работа: Региональное планирование: состояние, проблемы, пути совершенствования
• Контрольная работа: История экономической мысли
• Курсовая работа: Развитие местного рынка труда на примере Краснодарского края
• Курсовая работа: Системы оплаты труда в рыночных условиях
• Курсовая работа: Эффективность инвестиционного проекта

---