Реферати українською

Приклади найбільших техногенних катастроф у світі - БЖД -

Приклади найбільших техногенних катастроф у світі - БЖД - Скачать бесплатно

Що ж таке катастрофа? Насамперед - подія, що відбувається швидко і зненацька. Адже якщо в кар'єрі підривають порожню породу для того, щоб добратися до руди, то цей вибух, навіть якщо він сильний і руйнівний, - зовсім не катастрофічний, а ретельно підготовлений і запланований. Будь-яка катастрофа обов'язково обертається лихом - руйнуваннями, загибеллю людей. Але саме головне питання, яке хвилює людей, - чому відбуваються катастрофи? До недавніх пір здавалося, що основним винуватцем несподіваних нещасть є нерозумна стихія. Але уважно придивившись до переліку катастроф, легко побачити, що не меншу, а навіть більшу небезпеку таять у собі створіння людських рук. Аварії атомних реакторів і вибухи хімічних заводів, падіння літаків і зіткнення потягів - повідомлення про ці події є практично в кожній газеті і щоденних випусках новин. Ось найбільші з них.

У 1974 році американським штатам Міссісіпі й Арізона загрожував ураган, що рухався з океану, "Камілла". Щоб уникнути можливих руйнувань, було прийняте рішення "розстріляти" його зарядами з йодистим сріблом. Було відомо, що ця речовина здатна діяти на обурену атмосферу, як заспокійливі таблетки на людину. Однак результат виявився прямо протилежним. Після обстрілу ураган, що сказився, наче звір, лише посилився і повернув в інший, ще більш небезпечну для жителів цього району, бік. У результаті "приборкування" "Камілли" 234 чоловіка загинули, а тисячі залишилися без даху над головою.

В останні десятиліття практично всі річки Німеччини були заковані інженерами-гідротехніками в бетонні береги, щоб людям було легше керувати їхньою течією. Кілька років назад покриті таким панциром найбільші річки країни - Рейн, Мозель, Інн - не змогли справитися з рясним таненням снігу, і рівень їх піднявся більш ніж на 10 м вище звичайного. Результатом цього стала катастрофічна повінь, найбільша за останні 100 років у Німеччині. Вона нанесла велику втрату господарству країни, хоча і закінчилася, на щастя без жертв.

Одним з основних ресурсів держави Бангладеш є деревина. Продаючи її в Америку і Європу, ця небагата країна одержує валюту, купуючи потім на неї продукти харчування, машини, бензин. У результаті вирубки лісів річки в цій країні частіше стали виходити з берегів і в травні 1991 року в Бангладеш відбулася катастрофічна повінь, що забрала 125000 людських життів.

Здається, що землетрус - це стихія, абсолютно не пов'язана з діяльністю людини. Але це не так. Вибираючи з-під землі нафту, накачуючи туди забруднену воду, людина може сильно впливати на процеси, сховані від її очей глибоко під землею. Тому в районах нафто- і газовидобутку все частіше відбуваються підземні поштовхи. Про це добре знають жителі російського міста Грозний і американського Лос-Анджелесу. Досить сказати, що в Татарії, де вже давно ведеться видобуток нафти, з 1986 по 1989 р. зареєстровано 198 великих і малих землетрусів! Не меншу небезпеку несе і будівництво водоймищ.

Величезні маси води, спеціально зібрані людиною в одному місці, тиснуть на земну твердінь, змушуючи зміщатися підземні шари. У результаті цих рухів у районах великих штучних озер виникають землетруси. В деяких випадках, наприклад на водоймищах Кремаста в Греції чи Койна в Індії, ці землетруси мали катастрофічні наслідки.

Та що там урагани і підземні поштовхи. Відома усьому світу трагедія останніх десятиліть - катастрофічна посуха в африканському Сахеле, в результаті якої вже сотні тисяч людей вмерло від голоду, - теж результат дії недотепних людських рук. На думку більшості вчених, згубне висушення земель на величезних площах відбулося не в результаті природної зміни клімату, а через неправильне ведення населенням сільського господарства.

У 1988 році у Флориді при заповненні дизельним паливом лопнув резервуар. Приблизно 14000 тонн пального за лічені секунди гігантською хвилею висотою 10 м перехльоснули через загороджувальний насип і потрапили в ріку Мононгахилу. Без води залишилося 23 тис. чоловік, довелося евакуювати 1200 родин, закрити десятки підприємств.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких біля 2000 гине.

Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна "Дона Пас" в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в катастрофі англійського пасажирського порома "Геральд офф фрі ентерпрайз" загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів "Михайло Ломоносов" та "Адмірал Нахімов" при спокійному морі та ясній погоді.

У 1991 році в Північному морі в результаті технічної несправності затонув бойовий атомний човен "Комсомолець". Частина екіпажа загинула, а на дні під ненадійним захистом корпуса залишилися заряди з плутонієм - одним з найбільш радіоактивних і отруйних речовин на Землі (смертельна для людини доза - 0,0001 г.). Чим закінчиться ця катастрофа, поки неможливо передбачити.

Вражаюче число катастроф відбувається з повітряним транспортом. З них остання трапилась зовсім недавно. Іранський військово-транспортний літак "Іл-76" (російського виробництва), на борту якого знаходилося як мінімум 302 людини, розбився 20 січня цього року на південному сході країни на шляху з міста Захедан до міста Керман. Причини трагедії не встановлені, однак, за повідомленням іранського інформаційного агентства ІРНА, диспетчери в аеропорту Кермана говорять, що незадовго до втрати зв'язку з літаком вони чули, як пілоти скаржились на погану погоду і сильний вітер. У районі падіння літака йшли сильні снігопади. На борту знаходилися 284 члени корпусу вартових ісламської революції, військово-поліцейських частин, що стежать за виконанням заповітів ісламської революції 1979 року, а також 18 членів екіпажу. За словами влади в Захедані, військові готували майбутній візит духовного глави країни аятоли Алі Хаменеї. У грудні минулого року, після катастрофи українського літака Ан-140, на борту якого загинули українські й російські авіа інженери та менеджери авіакомпаній, міністр транспорту Ірану заявив, що повітряний флот країни страждає від американських економічних санкцій і попередив, що чим далі, тим більше буде аварій.

У грудні 1985 року в індійському місті Бхопале відбулася катастрофа, що по числу безпосередньо загиблих у ній людей вважається найбільшою за всю історію розвитку промисловості. У результаті помилки оператор технічного збою з резервуарів заводу в повітря було викинуто найшкідливішу хімічну речовину, що викликає ядуху і втрату зору. Тільки за три дні після катастрофи в місті умерло від ядухи 2000 чоловік!

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час Другої світової війни в СРСР загинуло близько 55 млн осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

Учені підрахували, що більш як за чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій. Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хіросіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження ґрунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Ядерна зброя була виготовлена та випробувалась в СРСР (1949), Великобританії (1952), Франції (1960), Китаї (1964). Зараз у науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї готові понад 40 держав світу, принаймні 30 країн її мають.

На сьогодні у світі є понад 50000 ядерних бойових головок - на підводних човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1600000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну катастрофу.

А скільки шкоди людству завдали наземні, підземні та підводні випробування атомної зброї військовими США та Франції в Тихому океані на мальовничих атолах Бікіні, Муруроа, в преріях штату Невада та ін. У СРСР функціонував ядерний полігон "Об'єкт-700" на Новій Землі та ракетодром "Плесецьк" в Архангельській області. За тридцять років (1961-1990) у Карському та Баренцовому морях було затоплено 11 тисяч контейнерів із радіоактивними відходами (головним чином ядерне паливо підводних човнів). На Новій Землі було проведено 132 випробування ядерної зброї. За 40-річний період випробувань у повітря планети було викинуто приблизно 12,5 тонн радіоактивних речовин. У води океанів під час цих вибухів було викинуто близько 2 т радіонуклідів від підводних та надводних вибухів, а також майже 4 т - від наземних. Величезна кількість продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках земної кулі.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було здійснене німцями 22 квітня 1915 року на півночі від Іпру в Бельгії. Цей хімічний напад зазвичай прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її розумінні Внаслідок першої газобалонної атаки на Західному фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня 1915 року німці здійснили першу газобалонну атаку на Східному фронті в районі Болимова біля Волі Шиловської. Російські війська втратили отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.

США застосовували хімічну зброю під час воєнних дій в Кореї (1951-1955) та війни у В'єтнамі (1964-1973), де для дестабілізації природного середовища скинули 14 млн бомб і снарядів, розпорошивши 5700 т гербіцидів, "ейджент-орандж", близько 23000 т дефоліантів, 170 т сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Від них постраждало 2 млн осіб. Хімічними речовинами було отруєно 202000 га лісу та 1,11 млн га території.

Під час Другої світової війни німецьке командування застосовувало біологічну зброю, розповсюджуючи головним чином висипний тиф. В 1943-1944 роках на шляхах наступу радянських військ у спеціальних концтаборах створювались епідемічні осередки. Сюди привозили хворих і розміщували серед здорових. Матеріали Нюрнберзького процесу (1945-1946) показали, що Німеччина активно готувалась до застосування біологічної зброї. Активно розробляла біологічну зброю і Японія. У Кореї 1951 р. американці скинули бактеріологічні бомби, в результаті чого виникла епідемія лихоманки Денге (геморагічна лихоманка). Також декілька сотень тисяч кубинців постраждали від цієї лихоманки, навмисне завезеної із США.

І хоча рішеннями ООН проголошена перемога над чумою, віспою, ніхто в світі не відмовляється від лабораторій з біологічними засобами.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших "малих" війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того, супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Протягом двадцятого століття досить швидко росла кількість загиблих у війнах мирних громадян, з 5% від кількості усіх загиблих у Першій світовій війні до 75% - у другій й 80-90% - в 150 подальших малих війнах.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також: є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

• розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та бубонною чумою тощо.

Аж до 80-х років ареною активного терору залишалась Європа. В європейських аеропортах регулярно захоплювали літаки. Від рук терористів гинули політичні діячі. Так в Іспанії бакські терористи вбили прем'єр-міністра Корреро Бланко, а в Італії - екс-прем'єра Альдо Моро. В 70-80 роки у всьому світі часто гриміли вибухи в суспільних місцях -вокзалах, аеропортах, магазинах, суспільних та житлових будівлях.

На території Європи загально відомі організації - італійські "Червоні бригади", німецьке "Відділення Червоної Армії", бакська ЕТА, Ірландська республіканська армія (ІРА), войовничі носії ультралівих поглядів, які за допомогою крові та терору намагаються вирішити "національне питання".

Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існувало. Організацій, які боролися за незалежність, фактично не було. Але це не заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави.

Особлива ситуація склалась у Росії у зв'язку з Чечнею - у пам'яті залишились події в Будьоновську, Москві, Волгодонську, Буйнакську. Чечня стала одним з центрів світового тероризму (мусульманського тероризму).

Ісламський фундаменталізм усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені, перетворюючись на небезпечну силу, насамперед для багатоконфесійних держав планети. Експерти попереджають, що в наступному десятиріччі рух ісламістів, який надихають крайні радикали в мусульманському суспільстві, можуть набути глобальних розмірів і накрити хвилею терактів більшу частину планети.

Протягом декількох останніх років ісламські фундаменталісти вже продемонстрували рішучість боротися будь-якими, в тому числі кривавими методами проти своїх супротивників в різних регіонах земної кулі. На Близькому Сході - це представники палестинських угруповань "Хамас", націоналістичні та ісламські рухи, в тому числі проарафатівські організації (наприклад, бойовики правого крила ФАТХа "Танзім"). В Афганістані - це представники організації Усами бін Ладена "Аль-Каїда". США залишаються головною ціллю для терористичних акцій фундаменталістів. В лютому 1993 року вони підірвали бомбу у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку (6 чоловік загинуло, тисячі отримали поранення). Створили на Філіппінах законспіровану мережу фанатиків для здійснення диверсій проти американських цивільних літаків. Вибухи в посольстві США в Кенії та Танзанії забрали 224 життя.

Чотири вибухи, які прозвучали 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, Вашингтоні та біля Піттсбурга, без перебільшення, вразили світ. Терористам з організації Усами бін Ладена "Аль-Каїда" вдалося захопити декілька цивільних літаків, за штурвалами яких терористи-смертники таранили вежі Всесвітнього торгового центру та будівлю Пентагону. Внаслідок вибуху та пожежі завалилися Північна та Південна вежі торгового центру. Внаслідок теракту загинуло декілька тисяч чоловік.

Внаслідок неможливості країн з екстремістською чи релігійно-екстремістською державною ідеологією вести проти інших країн війни старого типу (таких як Друга світова або "холодна"), екстремістські угруповання цих країн неминуче повинні були звернутися до "зброї слабких" - терору, а глобалізація світу також неминуче повинна була надати їх діям глобального характеру, тобто призвести до світової терористичної війни. Ця війна почалась давно, але світ помітив це 11 вересня 2001 року після трагедії в Нью-Йорку та Вашингтоні.

Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

• 1957 рік - аварія в Віндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500 кв.км);

• 1957 рік - вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн осіб);

• 1961 рік - аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);

• 1979 рік - аварія на АЕС "Тримайл-Айленд" у Гарисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

Однак найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища є аварія, яка сталася 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок грубих порушень правил експлуатації та помилкових дій 1986 рік став для людства роком вступу в епоху ядерної біди. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей. Радіаційне забруднення величезних територій та водоймищ, міст та сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які тривало проживають на забруднених територіях, дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію - надзвичайною.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені води, ґрунти, рослини, дороги на десятки й сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де зараз проживає 5 млн осіб.

Нині радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС наступний: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках - 1-5 Р/год. Проектний термін служби саркофага, який захищає четвертий реактор, - 30 років. Зараз планується будівництво "Саркофага-2", який повинен вмістити “Саркофаг-1” і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року Чорнобильську АЕС було закрито.

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування. При впливі малих доз іонізуючого випромінювання відбувається поступовий розвиток патологічних процесів. Більше 3 млн громадян піддаються дії малих доз та проживають в умовах обмеження поведінки.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації “Юніон Карбайд” в індійському місті Бхопал 1984 р. Викид стався раптово, в нічний час. В результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібного компонента - метилізоціонату. Ця сполука - дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 10 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США.

Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов'язану з технологією виробництва отрутохімікатів.

Усі ці катастрофи - результат зіткнення людини зі штучним середовищем, що вона створила для своєї безпеки і комфорту. Штучне середовище загрожує людині не виверженням вулкана, а пожежею на хімічному заводі і вибухом атомної станції, не ураганом, а зіткненням потягів і падінням літаків.

Навколишнє штучне середовище настільки ж небезпечне і непередбачене, як і природне. Величезне місто так само вороже людині, як і незайманий ліс, тільки в місті люди гинуть не від зубів тигра, а під колесами автомобіля, провалюються не в болотні вири, а в каналізаційні люки, труяться не отруйними рослинами, а небезпечними ліками.

Людина – цар природи. Цей "мудрий" вислів гарно знайомий кожному. Якщо ми і царі - то не дуже грамотні, ненавчені і зовсім не знаємо свого царства. У такому випадку безпечніше відмовитися від "престолу" і стати простими громадянами цієї величезної і дуже складної країни – планети Земля.

Список використаних джерел

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації/За ред. Є.П. Желібо і В.М. Пічі. – Львів: Піча Ю.В., К.: “Каравелла”, Львів: “Новий Світ-2000”, 2002 – 328 с.

Інтернет-сайт www.referats.corbina.ru

Газета “День” від 21 січня 2003 року.