Позабюджетний Національний фонд соціального захисту матерів
і дітей "Україна—дітям" (далі — Фонд) створений у листопаді 1996 p. з
метою поліпшення соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї,
забезпечення гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення
ефективності заходів, передбачених національними програмами з питань материнства і
дитинства та залучення для цього недержавних джерел фінансування, тобто
позабюджетних коштів. Позабюджетний фонд створений Президентом України Л.
Д. Кучмою на виконання Національної Програми "Діти України", яка є
довгостроковим Державним документом, спрямованим на поліпшення всіх сторін життя
дітей в нашій незалежній державі. У межах Національної програми "Діти
України" введена в дію українська дитяча спеціалізована лікарня — унікальний
заклад по наданню найвищого рівня спеціалізованої медичної допомоги, яка ще не
надається в інших лікарнях нашої держави. Мета створення фонду — поліпшення
соціального захисту інтересів дітей, матерів та сім'ї, забезпечення
гармонійного розвитку підростаючого покоління, підвищення ефективності заходів,
передбачених національною програмою з питань материнства і дитинства. Фонд
створено для реалізації в Україні положень Конвенції ООН про права дитини, в
якій визначено право на використання найбільш досконалих систем охорони
здоров'я, щоб жодна дитина в державі не була позбавлена в разі потреби
доступу до повноцінної медичної допомоги. Фондом надається пріоритет дітям,
що опинилися в особливо тяжких умовах (діти-сироти, діти-інваліди, постраждалі
від аварії на ЧАЕС), тобто єдиний критерій його діяльності — пріоритет
дітям. Створення позабюджетного Фонду викликане значним дефіцитом коштів у
бюджетах всіх рівнів, а тому Фондом залучаються для розв'язання
найнагальніших проблем охорони материнства і дитинства позабюджетні
джерела фінансування, тобто підприємств, об'єднань і організацій усіх форм
власності та фізичних осіб. Перехід до ринкових відносин викликав різку
зміну доходів бюджету і позабюджетних доходів. Свідченням цього є утворення
різних централізованих позабюджетних фондів: пенсійного, зайнятості,
соціального страхування, Чорнобильського тощо, які є споживачами коштів бюджету,
їхня діяльність врегульована законодавством та іншими нормативними документами,
але їхньою доходною базою є господарська діяльність підприємств та організацій
усіх форм власності. При дефіциті бюджету не обійтися без залучення
коштів підприємств для потреб міст і селищ. У зв'язку з цим органи
місцевого самоврядування формують позабюджетні і цільові фонди, які, поряд з
іншими, залучають кошти фондів соціального розвитку підприємств, об'єднань,
організацій та установ пропорційно кількості робітників і службовців, що постійно
проживають умістах, селищах, селах, для розвитку їх житлово- комунального
господарства. На практиці формування коштів породжує суперечності між
підприємствами і ви- конкомами з приводу обсягів відрахувань, оскільки ме-
ханізм розрахунків залишається невизначеним. В умовах дефіциту бюджету
органи влади і управлін- ня залучають кошти підприємств для будівництва
житла, об'єктів соцкультпобуту тощо. На наш погляд, вирішен- ня цієї
проблеми залежить від: визначення суми коштів, необхідних на ці цілі, — С;
наявності бюджетних коштів — Б; коштів, яких не вистачає, — Н; питомої
ваги робітників і службовців даного підприємства у за- гальній кількості
жителів міста, селища — У. Тоді визна- чити суму коштів, необхідну для
внесення до позабюд- жетного фонду підприємством чи організацією, можна за
такою формулою: При
розробці програми, наприклад благоустрою міста, без залучення бюджетних коштів
формула матиме вигляд: В умовах
кризових явищ підхід до формування позабюджетних коштів в рахунок дольової участі
підприємства у благоустрої чи будівництві приміщень соціально-культурних установ
або житла є найперспективнішим. При стабілізації економіки формування
позабюджетних коштів можна провадити і від чисельності робітників, що примусить
підприємства вишукувати резерви підвищення рентабельності. Практика роботи
рад показує, що формування позабюджетних коштів провадиться за рахунок:
залучення коштів населення (будівництво водо- провідних та газових мереж),
добровільних внесків і по- жертвувань; доходів від місцевих позик,
грошово-речових лоте- рей та аукціонів; плати за реєстрацію і
перереєстрацію підприємств усіх форм власності тощо; штрафів за
забруднення навколишнього середовища, встановлюваних радами залежно від
завданих збитків, підприємствами усіх форм власності. Цей захід
спрямований, до того ж, на виховання у трудових колективів відповідальності за
збереження природи, бо сплата штрафу сприяє розумінню того, що
забруднювати природу економічно невигідно. Нагро- мадження коштів на
позабюджетних фондах не тільки розширює права рад усіх рівнів, а й дає
необхідні засоби для фінансування соціально-економічного розвитку районів,
міст, областей. Позабюджетні фонди формуються з використанням таких
методів: нормативного, коефіцієнтів, добровільних інвестицій. Нормативний
метод на практиці — це твердо встановлені нормативи відрахувань у фонди — 88 %
від сум соціального страхування до Пенсійного фонду і 12 % — до фонду
соцстраху, або ж, приміром, 3 % від фонду заробітної плати до фонду
зайнятості. Нормативи змінюються з плином часу, але вони завжди виступають
як твердо встановлені відрахування до того чи іншого позабюджетного фонду.
Норматив може встановлюватись не тільки у відсотках, що зовсім не обов'язково,
а й у твердих грошових сумах. Метод коефіцієнтів, як ми вже згадували,
сприйнятливіший при дольовій участі підприємств усіх форм власності у
благоустрої міст і селищ, будівництві житла та об'єктів
соцкультпобуту. Метод добровільних інвестицій об'єднує добровільні
пожертвування фізичних і юридичних осіб, коштів до позабюджетних фондів на
проведення соціально- культурних заходів або інші адресні цілі —
будівництво школи, лікарні, дитячого садка, допомога на лікування
конкретної дитини або на інші цільові заходи, — рішен- ням органів влади чи
управління. Такі централізовані державні фонди, як соціального страхування,
пенсійний, Чорнобильський, в умовах економічної кризи мають цільову
спрямованість на послаблення негативних явищ, пов'язаних із скороченням
виробництва, зростанням цін, насамперед у соціально-культурній сфері, і
захистом малозабезпечених громадян. Тому вони розрахункове повинні входити
до складу Державного бюджету.
|