Реферати українською

Оплата праці - Бухгалтерський облік, оподаткування -

Оплата праці - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

Оплата праці (заробітна плата) – це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за виконану ним роботу. Розмір цієї винагороди визначено трудовим договором між працівником і власником або уповноваженою ним особою.

Однак витрати підприємства, пов’язані з використанням найманої робочої сили, не обмежуються тільки виплатою заробітної плати працівникам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством і включені до його облікового складу. З одного боку, підприємство для виконання певних робіт за потребою може залучати фізичних осіб (що не перебувають у трудових відносинах з підприємством і, відповідно, не включені до його облікового складу) й оплачувати їхню працю за договорами цивільно-правового характеру. З іншого боку, крім власне заробітної плати, працівникам можуть виплачувати різні види надбавок і доплат, премій, компенсацій тощо. Крім того, деякі види компенсаційних виплат, що фінансує держава або відповідні фонди, виплачують громадянам через підприємства, на яких вони працюють. У свою чергу, підприємство зобов’язане утримувати із заробітної плати працівників прибутковий податок і збори (внески) на пенсійне та всі види соціального страхування, а також деякі інші суми, встановлені законодавством або угодою між працівником і роботодавцем.

Отже, між підприємством і його працівниками постійно здійснюються розрахунки, більшість з яких пов’язані з оплатою праці. Як і будь-які інші господарські операції, ці розрахунки повинні бути відображені в бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський облік операцій, пов’язаних з оплатою праці, досить простий. Їх нарахування відповідно до Інструкції №291 відображають за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці”, який має лише два субрахунки:

субрахунок 661 “Розрахунки за заробітною платою”;

субрахунок 662 “Розрахунки з депонентами”.

Невелика кількість субрахунків дає можливість зацікавленим підприємствам відкривати субрахунки (а не рахунки третього порядку), що відповідають окремим видам виплат. Така зацікавленість може виникнути в підприємств, які мають складні системи оплати праці, або керівників (власників), для яких інформація про виплати в розрізі їх окремих видів становить постійний інтерес. У підприємств, які для обліку витрат використовують одночасно рахунки класів 8 і 9, потреби “дробити” рахунок 66 немає, оскільки відповідну диференціацію за видами виплат здійснюватимуть на субрахунках рахунку 81 “Витрати на оплату праці”:

субрахунок 811 “Виплати за окладами й тарифами”;

субрахунок 812 “Премії та заохочення”;

субрахунок 813 “Компенсаційні виплати”;

субрахунок 814 “Оплата відпусток”

субрахунок 815 “Оплата іншого невідпрацьованого часу”;

субрахунок 816 “Інші витрати на оплату праці”.

Для обліку розрахунків з працівниками можна використати й деякі інші рахунки та субрахунки (зокрема, субрахунки 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, 375 “Розрахунки за відшкодування завданих збитків”, 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” тощо). Визнаючи, який конкретно рахунок чи субрахунок використати в тому чи іншому випадку, потрібно пам’ятати про “прив’язку” рахунку 66 саме до “зарплатних” виплат. Інакше кажучи, якщо здійснюють виплату, передбачену Інструкцією зі статистики заробітної плати (затверджена наказом Міністерства статистики України від 11.12.95р. №323), значить, для відображення такої виплати потрібно використати рахунок 66.

* Енциклопедія бухгалтерських проводок Бухгалтерія №43 (458) 22 жовтня 2001 року стор. 147-148.

НАРАХУВАННЯ

У бухгалтерському обліку нарахування виплат, пов’язаних з оплатою праці, відображають за кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” і дебетом рахунків витрат. При цьому рахунок, що дебетують, залежить тільки від того, до якої категорії належить працівник і у зв’язку з чим призначено виплату. У таблиці за №1 наведено бухгалтерські записи з нарахування сум виплат різним категоріям працівників підприємства.

Отже, для підприємства будь-які виплати, пов’язані з оплатою праці – це практично завжди витрати, але витрати різних категорій:

витрати поточного періоду (рахунки класів 8 і 9);

витрати, що підлягають амортизації (рахунок 15);

витрати майбутніх періодів (рахунок 39);

витрати, відображені в обліку та звітності раніше (рахунок 47).

* Енциклопедія бухгалтерських проводок Бухгалтерія №43 (458) 22 жовтня 2001 року стор. 148-149.

УТРИМАННЯ

Суми, які утримують із заробітної плати працівників, можна умовно об’єднати у три групи:

податки, збори, обов’язкові платежі;

інші суми, що утримують у випадках, установлених законодавством;

суми, що утримують у випадках, передбачених угодою між працівником і підприємством.

На сьогодні із заробітної плати працівників утримують суми:

прибуткового податку;

збору на державне пенсійне страхування;

внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Усі ці суми визначають розрахунковим шляхом з огляду на базу, встановлену законодавством. Результати розрахунку фіксують у розрахунковій або розрахунково-платіжній відомості, які в цьому випадку виконують функцію первинних документів.

Відображення в бухгалтерському обліку цього виду утримань подано в таблиці №2.

Певні суми можуть утримуватися із заробітної плати працівника на користь підприємства або третіх осіб у випадках, установлених законодавством.

Найпоширеніші види таких утримань та їхнє відображення в бухгалтерському обліку подано в таблиці №3.

Досить часто утримання із заробітної плати здійснюють за бажанням самого працівника для погашення його заборгованості перед підприємством (наприклад, за отриманою позичкою) або перед третіми особами (наприклад, для погашення суми товарного кредиту або для виконання зобов’язань перед страховими організаціями). Обов’язковим документом у цьому разі є заява працівника, складена в довільній формі. Деякі встановлені законодавством утримання (наприклад, ті самі аліменти) також можна здійснювати на підставі заяви працівника.

Бухгалтерський облік таких виплат подано в таблиці №4.

Приклад 1. Нарахування основної та додаткової заробітної плати, погашення заборгованості із заробітної плати.

Наказом по підприємству токареві Іваненко П.Д. (основна заробітна плата якого становить 390 грн.) було видано завдання на виконання термінової роботи. Завдання було оформлено у вигляді наказу по підприємству або розпорядження керівника підприємства, уякому було вказано: зміст завдання, терміни його виконання, а також визначено суму винагороди – 500 грн.

Відобразивши в розарахунковій (або розрахунково-платіжній) відомості суми заробітної плати та винагороди, а також утримання з цих сум, слід на основі вказаних даних розрахувати суму, яку повинні виплатити працівникові. У нашому прикладі вона становитеме: (390,00 грн. + 500,00 грн.) – (150,00 грн. + 163,55 грн. + 17,80 грн. + 4,45 грн. + 4,45 грн.) = 549,75 грн,

Отже, за підсумками березня працівникові підприємства повинні виплатити 549,75 грн. Однак за умовами прикладу підприємство має певні труднощі з готівкою. Тому було прийнято й погоджено з працівником рішення про часткове (у сумі 500 грн.) погашення заборгованості підприємства перед ним будівельними матеріалами, які є в наявності на складі. Працівник написав заяву, на підставі якої було виписано накладну на відпуск матеріалів на сторону (типова форма № М-11), за якою токар Іваненко П.Д. отримав будматеріали. У бухгалтерському обліку при цьому було виконано записи, наведені в таблиці №6.

* Енциклопедія бухгалтерських проводок Бухгалтерія №43 (458) 22 жовтня 2001 року стор. 149-151.

ВІДПУСКНІ

Приклад 2. Облік операцій, пов’язаних з нарахуванням і виплатою відпускних.

Працівникові підприємства надано відпустку з 17.09.2001 р. До 10.10.2001 р. Тривалістю 24 дні (період відпустки припадає на два місяці – вересень і жовтень). На підприємстві працівник працює з 25.12.200 р. Виплата заробітної плати здійснюється один раз на місяць – 15 числа.

У наведеному прикладі період надання відпустки припадає на два місяці. Дуже часто в цій ситуації виникає питання щодо нарахування й утримання податків, внесків і зборів із суми відпускних, що припадає на неповний місяць (у розглядуваному прикладі сума відпускних за жовтень). Базою оподаткування прибутковим податком, збором на обов’язкове державне пенсійне страхування (2%), внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (0,5%), а також внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (0,5%) є сукупний оподатковуваний доход місяця. Сума відпускних, що припадає на жовтень, є частиною сукупного оподатковуваного доходу жовтня, тому всі утримання з цієї суми буде зроблено за сукупністю із заробітком за весь жовтень у загальному порядку. Підтвердженням цих дій є пп.9.4. (в) Інструкції про прибутковий податок, який регламентує порядок утримання прибуткового податку з сум відпускних.

Підпункт 9.4 Інструкції про прибутковий податок

в) з суми відпускних, які припадають на неповний наступний місяць, при виході у відпустку податок не утримується. Податок з цих сум утримується після повернення з відпустки за сукупністю з заробітком за весь даний місяць за загальним порядком.

Нарахування на суму відпускних за жовтень також не проводять. Згідно із законодавством базою для нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (32%), внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (2,5%), внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (2,5%), внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (від 0,2% до 13,8%) є фонд оплати праці за місяць. Згідно з п.1.4 Інструкції зі статистики заробітної плати “суми коштів, нараховані за щорічні та додаткові відпустки, включаються в фонд оплати праці звітного місяця тільки в сумі, що припадає на дні відпустки у звітному місяці. Суми, що припадають на дні відпустки в наступному місяці, включаються в фонд оплати праці наступного місяця”. Отже, нараховану суму відпускних за жовтень повинні включити в фонд оплати праці жовтня. Тому при виплаті відпускних у вересні немає підстав для нарахувань внесків і зборів на частину відпускних жовтня.

* Енциклопедія бухгалтерських проводок Бухгалтерія №43 (458) 22 жовтня 2001 року стор. 152-154.

КЛАС 6. Поточні зобов’язання

Рахунки цього класу призначені для обліку даних та узагальнення інформації про зобов’язання, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

На рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” ведеться узагальнення інформації про розрахунки з персоналом, який відноситься як до облікового, так ідо необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

... За кредитом рахунку 66 “Розрахунки з оплати праці” відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премій, допомоги тощо, а також суми утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів в рахунок заробітної плати та інші утримання із сум оплати праці персоналу.

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці відображаються за дебетом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” та кредитом субрахунку 662 “Розрахунки з депонентами”.

Аналітичний обік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видам виплат та утримань.

“БУХГАЛТЕРІЯ 2001” - Газета української бухгалтерії № 5 (420), 29 січня 2001 року, стор. 112-113.

ВСТУП

В Законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіткинів та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Джерелом засобів на оплату праці робітників господарських підприємств є частина доходу та інші засоби, отримані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це засоби, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (2).

В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, безробіття в організації праці та її оплати відбуваються значні зміни.

Підвищення ефективності виробництва, достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік.

Вимогами побудови обліку заробітної плати є: визначення завбань, система показників, документація і система розрахунків. Виходячи з цього, основними завданнями обліку заробітної плати є:

правильне визначення витрат робочого часу і облік праці;

нарахування заробітної плати кожному працівникові відповідно до кількості та якості затраченої ними праці;

виявлення фактичного обсягу фонду заробітної плати всьому колективу підприємства і здійснення контролю його як за складовими частинами (відділами, цехами тощо), так і в цілому по підприємству.

облік кожної суми нарахованої заробітної плати працівником підприємства як складової частини витрат підприємства за господарськими процесами відповідно до місця і об’єкту застосування праці;

контроль правильності використання заробітної плати в кожному підрозділі підприємства і встановлення відповідності за зниження продуктивності праці; відображення всіх витрат по заробітній платі на рахунках бухгалтерського обліку.

Основними показниками заробітної плати, що підляягають обліку, є: чисельність працівників, їх професії і кваліффікація, витрати робочого часу в годинах і годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям працівників і за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток і на соціальне страхування працівників, розмір відрахувань за їх видами. Ці дані необїідні для обчислювання таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін. (9).

У відповідності з Указом Президента України від 13 вересня 1995 року №519 встановлені слідуючі ставки прибуткового податку з доходів громадян:

Нарахування, утримання і перерахування в бюджет податку здійснюється підприємствами всіх форм власності і фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності. При наявності доходу громадяни повинні представити в податкові інспекції декларацію і інші необхідні документи, які підтверджують достовірність вказаних в декларації даних, як по місцю основної роботи, так і по місцю не основної (додаткової). У випадку несвоєчасного або неправильного утримання податку перерахунок його допускається не більше як за три роки з моменту встановлення факту неправильного оподаткування (1).

В сукупний оподатковуваний дохід громадян включаєється:

доходи за виконання трудових обов’язків, в тому числі за сумісництвом на тому ж підприємстві;

доходи за виконання робіт за договорами підряду;

доходи по акціях;

доходи, отримані внаслідок розподілу прибутку підприємства;

виплати по листах непрацездатності, по хворобі або по догляду за дитиною;

інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств своїм працівникам матеріальних і соціальних благ в грошовій і натуральній формі.

З суми доходів, отриманих працівниками не по місцю основної роботи, а також тими, що не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується в розмірі 20% без врахування пільг по місцю його виплати.

З суми доходів, отриманих громадянами-засновниками і учасниками підприємств у вигляді дивідендів по акціях і в результаті розподілу прибутку цих підприємств та інше, податок утримується по місцю виплати в складі сукупного оподатковуваного річного доходу по ставці 15%.

Надані пільги по оподаткуванню враховуються лише по місцю основної роботи (неоподатковуваний мінімум, пільги на дітей у віці до 16 років, пільги ветеранам війни, особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС).

Якщо працівник іде у відпустку, то прибутковий податок утримують з заробітку за минулий місяць і окремо з відпускних сум і заробітку за поточний місяць. З суми відпускних, що відносяться до наступного місяця, податок буде отриманий після повернення працівника з відпустки по сукупному заробітку за весь місяць в загальному порядку.

Недоотримані з робітника суми податку отримуються не більше ніж за три останні місяці рівними долями на протязі слідуючих трьох місяців. З звільнених працівників недоотримані суми не утримуються. В цьому випадку донарахування суми податку здійснюється за рахунок підприємства.

Перерахування в бюджет утриманих сум прибуткового податку з громадян здійснюється одночасно з отриманням заробітної плати за другу половину місяця. В банк разом з чеком на заробітну плату подається платіжне доручення на перерахування в бюджет утриманих сум податку (4).

Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, порішенню суду. Підставою для утримання аліментіів є виконавчі судові листи або письмове зобов’язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов’язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах:

на одну дитину - 25% заробітку

на двох дітей - 33% заробітку

на трьох і більше дітей - 50% заробітку

Однак загальна сума утримань не повинна первищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків (1).

Бухгалтерія підприємства проводить реєстрацію отриманих виконавчих листів в спеціальному журналі чи картці. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено перелік видів доходу, з яких нараховуються аліменти:

основна заробітна плата і заробітна плата по сумісництву;

всі види доплат і надбавок, відпускні;

грошові і натуральні премії;

компенсація за невикористану відпустку;

оплата за надурочний час, за вихідні, святкові дні;

премії за підсумками роботи за рік;

допомоги з фонду соціального страхування, в тому числі по тимчасовій непрацездатності;

суми по відшкодуванню втрати працездатності;

допомоги по безробіттю;

пенсії за виключенням надбавок до пенсій інвалідам 1-ї групи по догляду за ними;

стипендія.

Не утримуються аліменти з сум:

вихідної допомоги при звільнені;

одноразових премій;

компенсації при відрядженні;

допомог на поховання;

допомог багатодітним і одиноким матерям;

дотацій за обіди;

вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання.

В триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії і стипендії, суми утриманих аліментів повинні бути виплачені отримувачу чи переведені поштою за рахунок платника.

Якщо особа, що сплачує аліменти, виїзджає за кордон на постійне місце проживання, то вона забов’язана сплачувати всю суму аліментів за період до досягнення дитиною повноліття, виходячи з заробітної плати за останній місяць роботи до моменту виїзду.

Облік рахунків по виконавчим листах ведеться на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунку 1 «З організаціями і особами по виконавчих листах»(4).

Утримання із заробітної плати платежів за товари, куплені в кредит, проводяться на основі вимог-доручень робітників. Їх розмір залежить від вартості товарів, куплених в кредит.

Відрахування до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати.

Профспілкові внески сплачуються в розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за мінусом суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за цей період (1).

Висновки.

Організація заробітної плати визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням праці і формами та системами оплати праці. Тарифна система, яка є основою організації оплати праці, включає в себе тарифну сітку, тарифну ставку і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Нормування праці включає два показники: норму виробітку і норму часу. Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена за одиницю часу; норма часу - час, необхідний для виконання роботи в певних умовах.

Існують 2 форми оплати праці - погодинна і відрядна. При погодинній заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки (зарплата за одиницю часу); при відрядній - вд кількості виробденої продукції і розцінок (зарплата за одиницю продукції( на неї.

Застосовують 2 системи погодинної форми оплати праці - проста погодинна і погодинно-преміальна, при якій робітники крім основного заробітку отримують ще й премії.

Відрядна форма оплати праці має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна і акордна.

В даний час широко поширена оплата праці по контракту, яка заключається в домовлеості сторін і пов’язується з виконанням умов контракту.

Техніка підрахунку заробітної плати складається з трьох етапів: нарахування, утримання із заробітної плати та визначення зарплати до видачі на руки. При погодинній заробітній платі сума нарахованої зарплати визначається як добуток відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку. При відрядній сума нарахованої зарплати визначається множенням встановленої розцінки за одиницю виробітку на кількість виробів (якщо це пряма відрядна), визначається норма виробітку (якщо це відрядно-преміальна).

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахукових відомостях по кожному працівнику за видами (відрядно, погодинно, премії, інші нарахуванні, до яких відносяться доплати за роботу і святкові дні (вихідні дні), роботу в понадурочний час, персональні надбавки, допомога по тимчасовій непрацездатності. Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності визначаються виходячи з середнього заробітку за два попередні місяці, на основі якого обчислюється середньоденний заробіток шляхом ділення заробітку за два місяці на кількість робочих днів за цих два місяці; кількість днів хвороби і трудового стажу роботи.

Утримання із заробітної плати відображається у правій частині розрахункової відомості. До них відноситься прибутковий податок, який обчислюється виходячи з ставок прибуткового податку з доходів громадян; суми по виконавчих листах, по виконавчих написах нотаріальних контор; суми з осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; своєчасно не повернуті підзвітні суми; грошові нарахування (на нестачі товаро-матеріальних цінностей, розкрадання тощо), штрафи та інші відрахування відповідно до чинного законодавства України; відрахування до Пенсійного фонду.

Загальна сума утримань не повинна перевищувати 50% суми зоробітної плати за мінусом податків.

Різниця між нарахованою сумою заробітної плати і утриманнями складає суму до видачі на руки для кожного робітника. Видача зарплати проводиться по платіжних відомостях у встановлені на підприємстві дні місяця напротязі 3-х днів, рахуючи отримання грошейв в банку. По закінченю цього строку касир перевіряє, підсумовує видану зарплату, а проти тих, що не отримали її проставляє штамп «депоновано». На депоновані суми касир складає реєстр невиданої зарплати, які здаються в банк на розрахунковий рахунок.

Робітникам нараховують також доплати за відхилення від нормальних умов роботи. Сюди відносять роботу у нічний, понадурочний час, в святкові дні, простої брак продукції.

Виплата заробітної плати проводиться на підприємстві у встановлені строки, не рідше двох разів в місяць. За першу половину місяця може виплачуватися аванс, сума якого при остаточному розрахунку з робітниками за місяць по зарплаті, утримується.

Відпустки робітникам і службовцям за перший рік роботи надаються по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тривалість відпусток з 01.01.1997р. всім працюючим розраховується в календарних днях. Сума відпускних нараховується виходячи з сумарного заробітку за останні 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період; з кількості календарних днів у році чи меншого відпрацьованого періоду і кількості календарних днів відпустки.

Синтетичний облік основної і додаткової заробітної плати та її використання ведеться на рахунку 70 «Розрахунки по оплаті праці». По кредиту 70 рахунку відображаються нарахування заробітної плати, а по дебету - утримання та видача заробітної плати.

На весь фонд заробітної плати здійснюються нарахування у розмірі 49%, з яких 37% спрямовуються на соціальне страхування, 12 - у Фонд ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст. 106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

Оплата праці в нічні години (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) відповідно до ст. 108 КЗпП України здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральними, галузевими (регіональними) угодами, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оплата праці у святкові і неробочі дні згідно зі ст. 103 КЗпП України здійснюється в подвійному розмірі.

Порядок оплати за час простою не з вини робітника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). Час простою з вини робітника не оплачується.

Доплати за сумісництво професій (посад) встановлюються на певний строк і визначаються за наказом керівника у розмірі, який залежить від характеру і складності виконуваних робіт.

У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) згідно із законодавчими актами в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, робиться коригування заробітку на коефіцієнт його підвищення.

Час виконання державних і громадських обов'язків оформляється табелем обліку робочого часу і засвідчується довідкою організації і установи, де вони виконувались. Він оплачується за середньоденним (або середньогодинним) заробітком з розрахунку двох календарних місяців роботи.
Додаткові перерви в роботі матерів, які годують немовлят, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не раніше ніж через три години і тривалістю не менше 30 хвилин кожна. Середньогодинний заробіток визначається виходячи з середньої заробітної плати за останніх два календарних місяці.

Чинним законодавством для працівників-підлітків встановлена тривалість робочого часу на тиждень: віком від 16 до 18 років - 36 годин, віком від 15 до 16 років – 24 години. Пільгові години оплачуються: робітникам-відрядникам - за тарифною ставкою робітника-відрядника відповідного розряду; робітникам-погодинникам - за тарифною ставкою робітника-погодинника відповідного розряду.

При звільненні працівника або виході на пенсію з ним здійснюється остаточний розрахунок як позаробітній платі за відпрацьований час у звітному місяці, так і за час відпустки, яка до звільнення не була використана.

При звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва (у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілюванню, скорочення чисельності працівників) за звільненим працівником згідно з п. І ст. 40 КЗпП України зберігається середня заробітна плата на період
працевлаштування) але не більше ніж за три місяці з дня звільнення з урахуванням вихідної допомоги, а також безперервний стаж роботи, якщо перерва в роботі після звільнення не перевищує 3 місяці.

Вихідна допомога визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяця, що передували звільненню. Якщо протягом останніх двох календарних місяців перед звільненням працівник не працював, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У разі, якщо працівник не мав заробітку і в ці два календарних місяці, то розрахунок вихідної допомоги здійснюється виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки або посадового окладу.

При призові працівника до військової служби (або направленні до альтернативної служби) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного середнього заробітку (п. З ст. 39 КЗпП).
Вихідна допомога не оподатковується прибутковим податком і ніякі інші утримання з неї не робляться.

При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за вибором особи, яка звернулась за пенсією, вибірка заробітної плати може здійснюватися за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед
звертанням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед звертанням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

Відповідно до ст. 6 Декрету сукупний оподатковуваний доход зменшується:

1) на суму одного неоподатковуваного мінімуму:

одному з батьків (опікунів) на кожну дитину віком до 16 років, якщо місячний сукупний оподатковуваний до ход не перевищує розміру 10 мінімальних місячних заробітних плат

2) на суму 5 неоподатковуваних мінімумів:

громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до 3-ї та 4-ї категорій;

інвалідам з дитинства, Інвалідам 1-ї і 2-Ї груп;

батькам і одному із подружжя військовослужбовців які загинули чи померли або пропали безвісти при виконанні службових обов'язків;

одному з батьків, який виховує інваліда з дитинства і батькам, які виховують двох і більше інвалідів з дитин ства, що проживають з ними і потребують постійного догляду

3) на суму 10 неоподатковуваних мінімумів:

громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до 1-ї і 2-ї категорій;

на суму 15 неоподатковуваних мінімумів:

учасникам бойових дій; інвалідам війни; учасникам війни;

особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

особам, які мають заслуги перед Батьківщиною (Герої Соціалістичної Праці, повні кавалери ордена Трудове Слави, Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордені Слави)

зменшення прибуткового податку на 50%:

- одному з батьків (опікунів), що мають на утриманні трьох або більше дітей віком до 16 років;

пільга на прибутковий податок у вигляді зменшення податкової ставки на 50% для працівників атомної енергетики і промисловості;

оподаткування прибутковим податком за ставкою10% за основним місцем роботи доходів працівників, зайнятих на підземних роботах у вугільній і гірничодобувній промисловості.

Розмір аліментів, що утримуються з батьків на утримання неповнолітніх дітей, становить: на одну дитину – 25% заробітку (доходу), на двох дітей - 33%, на трьох і більше - 50%.

Підставою для утримання аліментів служать виконавчі листки або письмові заяви громадян про добровільну сплату аліментів) які бухгалтерією підприємства реєструються в окремому журналі або картці.

Синтетичний облік розрахунків по оплаті праці підприємства здійснюють на пасивному рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці» за субрахунками:
661 «Розрахунки за заробітною платою»,

662 «Розрахунки з депонентами».

По кредиту субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» відображаються суми нарахованої основної і до даткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а по дебету - утримання із заробітної плати (прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду, до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, за виконавчими листками та інші утримання), суми виплаченої заробітної плати і депонованої. Звідси в бухгалтерському обліку на суму нарахованої заробітної плати роблять запис по кредиту рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і дебету рахунків:

23 «Виробництво», 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін. (на суму нарахованої основної і додаткової заробітної платні премій, які виплачуються із фонду оплати праці);

652 «По соціальному страхуванню» (на суму допомоги по соціальному страхуванню, нарахованої за рахунок коштів соціального страхування) та ін.
Суми утримань із заробітної плати працівників підприємства відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки по заробітній платі» в кореспонденції з кредитом рахунків:

641 «Розрахунки за податками» (на суму утриманого прибуткового податку, що підлягає перерахуванню до бюджету);

651 «За пенсійним забезпеченням» (на суму утримані збору до Пенсійного фонду);

653 «За страхуванням на випадок безробіття» (на суму утримань збору до Фонду соціального страхування на випадок безробіття);

685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (на суму утримань за виконавчими листками) та ін.

Суми, виплачені з каси підприємства (заробітна плата премії, допомога по тимчасовій непрацездатності тощо належні працівникам), відображаються записом по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 30 «Каса».

На суму депонованої заробітної плати в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» і кредиту рахунка 662 «Розрахунки з депонентами». В подальшому, при виплаті працівникам заробітної плати, зарахованої раніше на рахунок депонентів, роблять запис по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» в кореспонденції кредитом рахунка 30 «Каса».

Сума депонованої заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), яка підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами». Перерахування зазначеної суми до бюджету відображається записом по дебету рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами» і кредиту рахунка 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків з робітниками і службовцями по оплаті ведеться в картках - особових рахунках (ф. № П-54 і № П-54а), які містять інформацію по нарахованих сумах, утриманнях, виплаті. Ця інформація використовується для наступних розрахунків середньої
заробітної плати (при оплаті відпусток, нарахуваннях допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо), видачі різного виду довідок.
Аналітичний облік депонованої заробітної плати ведеться по кожній незатребуваній сумі безпосередньо в реєстрі або книзі обліку депонованої заробітної плати. Виплата такої заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером.

Висновок

Бухгалтерський облік на підприємстві повинний забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; конроль за дисципліною праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту продуктивності праці, витратою фонду заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування і розподіл по напрямках витрат відрахувань на соціальне страхування і відрахувань у Пенсійний фонд України.

Перехід до ринкових відносин економіки України, у якій раніше панувала централізована система планування і керування, потребує