Реферати українською

Рекомендації щодо застосування нового Плану рахунків бух.обліку - Бухгалтерський облік, оподаткування -

Рекомендації щодо застосування нового Плану рахунків бух.обліку - Бухгалтерський облік, оподаткування - Скачать бесплатно

фінансування і цільові надходження” на кредит рахунку 69 “Дохід майбутніх періодів”, а з дебету рахунку 69 сума фінансування буде поступово списуватись на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням витрат на амортизацію відповідного об’єкта капітальних вкладень і зносу цього об’єкта, тобто доходи мають відповідати витратам.

На рахунках класу 5 “Довгострокові зобов’язання”, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства з придбання сировини, виробництва продукції (робіт, послуг), реалізації готової продукції тощо, термін погашення яких припадає на період після дванадцяти місяців з дати балансу.

В цьому класі рахунків принципово новим є рахунок 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”. Рахунок 54 призначений для обліку тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає в наслідок незбігання суми прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, що є об’єктом оподаткування згідно з ПСБО 17 “Податок на прибуток”.

На рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання” обліковують зобов’язання підприємства, які будуть погашені в ході операційної діяльності або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

В цьому класі рахунків новим є рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”. Виділення цього рахунку випливає з необхідності мати інформацію про ті довгострокові зобов’язання, які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу (кредити, позики, зобов’язання з оренди тощо).

На рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” обліковують розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. Застосовуючи в бухгалтерському обліку рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами” необхідно мати на увазі, що на субрахунку 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). Тому до субрахунку 641 “Розрахунки за податками” мають бути відкриті необхідні аналітичні рахунки за видами податків, в тому числі “З податку на додану вартість”.

Характеристика та назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” дані в Інструкції недостатньо обґрунтовано та зрозуміло. При використанні в бухгалтерському обліку цих субрахунків треба мати на увазі, що введені вони до Плану рахунків у зв’язку з особливими податковими розрахунками з податку на додану вартість і обліковуються на них не “Податкові зобов’язання” і “Податковий кредит”, а згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07 97 р. № 141 зі змінами та доповненнями на цих субрахунках обліковуються тільки розрахунки за нарахованими податковими зобов’язаннями та податковим кредитом з ПДВ відповідно до отриманих авансів (попередніх оплат) від покупців та замовників і сплачених авансів постачальникам та підрядникам у зв’язку із застосуванням у розрахунках з бюджетом з ПДВ принципу події, яка відбулася раніше.

Суми податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ відображаються в бухгалтерському обліку відповідно за кредитом і дебетом субрахунку 641 “Розрахунки за податками” на аналітичному рахунку “З податку на додану вартість”.

Отже, за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” обліковують до відвантаження цінностей покупцям і замовникам у рахунок отриманих від них авансів суми на рахованих податкових зобов’язань з ПДВ, які в момент надходження авансових платежів відображені за кредитом субрахунку 641 “Розрахунки за податками”, аналітичний рахунок “З податку на додану вартість”.

За Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість передбачений дещо відмінний порядок нарахування сум податкового кредиту з ПДВ за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” від сум авансових платежів, сплачених підприємством постачальникам і підрядникам до одержання від них цінностей в рахунок здійснених попередніх оплат:

- податковий кредит відображається в бухгалтерському обліку при сплаті авансів постачальникам і підрядникам (Дт 641 (ПДВ) - Кт 31 та інших). Одночасно нараховуються суми податкового кредиту до одержання від постачальників і підрядників цінностей за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” (Дт 63, 68 та ін. - Кт 644);

- суми нарахованого податкового кредиту списуються в момент одержання в рахунок авансових платежів цінностей від постачальників і підрядників (Дт 644 - Кт 63, 68 та ін.).

Таким чином, навіть економічний зміст записів з нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” і нарахування сум з податкового кредиту за кредитом субрахунку 644 свідчить про те, що назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” недоречні.

При розгляді в посібнику питань надходження та реалізації товарно-матеріальних цінностей застосування субрахунків 643 “З податкових зобов’язань” і 644 “З податкового кредиту” розглядається на загальних схемах бухгалтерського обліку цих господарських операцій та на числових прикладах.

На рахунках класу 7 “Доходи і результати діяльності” обліковують доходи підприємств від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та вирахування з цих доходів, а також інші операційні доходи, доходи від фінансових операцій, інші доходи та доходи від надзвичайних подій.

На рахунку 70 “Доходи від реалізації” (субрахунки 701 - 703) обліковують та накопичують протягом звітного року доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходи від страхової діяльності. На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” обліковують суми знижок, наданих покупцям після дати реалізації, вартість повернених покупцями готової продукції та товарів, а також інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. Застосування субрахунку 704 “Вирахування з доходу” щодо відображення на ньому вартості повернених покупцями готової продукції та товарів не зрозуміле.

Особливості застосування рахунку 70 “Доходи від реалізації” в тому, що доходи та вирахування з доходу накопичуються на ньому протягом року і списуються на рахунок 79 “Фінансові результати” заключними записами за звітний рік наростаючим підсумком з початку року.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, регіонами збуту та іншими напрямками, визначеними підприємством.

Інструкція не уточнює, за якими видами (статтями) доходів повинен вестись аналітичний облік доходів підприємства в залежності від галузей та специфіки діяльності (виробництво, оптова торгівля, роздрібна торгівля тощо). Порядок ведення аналітичного обліку доходів підприємство має встановлювати самостійно.

Підкреслимо, що раціональна організація аналітичного обліку доходів підприємства має надто велике значення для об’єктивного складання звітів про фінансові результати господарсько-фінансової діяльності підприємства, для контролю за доходами та аналізу фінансових результатів діяльності підприємства.

На рахунку 79 “Фінансові результати” обліковують і узагальнюють інформацію про фінансові результати від основної (операційної) діяльності підприємства, від фінансових операцій, від іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій (субрахунки 791 – 794).

Рахунок 79 “Фінансові результати” застосовується тільки в кінці року. На ньому відображають заключними записами за кредитом і дебетом, накопичені протягом року на рахунках доходів і витрат відповідно доходи і витрати за видами діяльності підприємства.

Рахунок 79 “Фінансові результати” закривається останніми заключними записами в кінці року шляхом перенесення із окремих субрахунків кінцевих сальдо прибутків або збитків на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”.

Суб’єкти малого підприємництва та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, що для обліку витрат не використовують рахунки класу 9 “Витрати діяльності)”, на рахунок 79 “Фінансові результати” в кінці року списують сальдо витрат з рахунку 23 “Виробництво” і в кінці року або щомісяця суми адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Порядок ведення аналітичного обліку фінансових результатів Інструкцією не встановлений, але організація та ведення його має важливе значення, бо аналітичний облік до окремих субрахунків рахунку 79 “Фінансові результати” служить основою для об’єктивного заповнення Звіту про фінансові результати підприємства за звітний рік, для аналізу фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності.

На рахунок 79 “Фінансові результати” заключними записами в кінці року списують доходи, враховані на рахунках 70-75 наростаючим підсумком з початку року та витрати підприємства, накопичені протягом року на рахунках класу 9 “Витрати діяльності”.

Чистий дохід підприємства за місяць або інший звітний період визначається шляхом віднімання від суми доходу (виручки), що відображається за кредитом рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності” записом за дебетом цих рахунків сум нарахованих податку на додану вартість, акцизного збору та інших податків з обороту та вирахувань з доходу.

Таким чином, рахунок 79 “Фінансові результати” певною мірою виконує функції старого рахунку 80 “Прибутки і збитки”. У зв’язку з тим, що в новому Плані рахунків відсутній рахунок, аналогічний за економічним змістом рахунку 46 “Реалізація”, рахунок 79 “Фінансові результати” є єдиним результатним рахунком.

Рахунки класів 7 “Доходи і результати діяльності” та 9 “Витрати діяльності” призначені для обліку та накопичення інформації для складання Звіту про фінансові результати. В принципі для кожної статті звіту передбачений окремий бухгалтерський рахунок.

На рахунках класу 8 “Витрати за елементами” обліковують та накопичують витрати підприємства за елементами, інформація про які необхідна для заповнення розділу ІІ “Елементи операційних витрат” Звіту про фінансові результати: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, операційні витрати та інші і затрати.

Витрати операційної (основної) діяльності групуються за наступними економічними елементами:

матеріальні затрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати..

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

сировини і основних матеріалів:

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів:

палива й енергії:

будівельних матеріалів:

запасних частин:

тари й тарних матеріалів:

допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента ”Відрахування на соціальні заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вище вказаних елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

З метою спрощення бухгалтерського обліку окремі малі підприємства можуть не використовувати рахунок 23 “Виробництво” та рахунки класу 9 “Витрати діяльності”. В цьому разі такі малі підприємства ведуть облік витрат лише на рахунках класу 8 “Витрати за елементами” за елементами витрат. В кінці року заключними записами списують ці витрати безпосередньо на дебет рахунку 79 “Фінансові результати” на зменшення отриманого чистого доходу (Дт 79 - Кт 70, 71 та ін.)

Можливі різні схеми використання рахунків класу 8 “Витрати за елементами”. Найбільш простою, на наш погляд, є схема, за якою на виробничих підприємствах прямі та непрямі виробничі витрати відображаються протягом місяця на рахунку 23 “Виробництво” та списуються на випущену за місяць продукцію бухгалтерською проводкою:

Дт 26 “Готова продукція”

Кт 23 “Виробництво” - на суму фактичної виробничої собівартості виготовленої готової продукції або списується на виконані роботи та надані послуги контировкою:

Дт 903 “Собівартість реалізованих робіт і послуг”

Кт 23 “Виробництво” - на фактичну собівартість робіт і послуг

При цьому невиробничі операційні витрати відображаються та накопичуються протягом року на рахунках 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут” і 94 “Інші витрати операційної діяльності”, а в кінці року сальдо списується заключними записами з кредиту цих рахунків на дебет субрахунку 791 “Результат основної діяльності”. В цьому разі витрати підприємства за елементами визначаються (сумуються) для заповнення розділу другого Звіту про фінансові результати за даними аналітичного обліку до рахунків 23, 91, 92, 93 і 94.

Підприємства можуть також використовувати одночасно рахунки класів 8 “Витрати за елементами” і 9 “Витрати діяльності” для отримання інформації про витрати за елементами системним шляхом. Отже, підприємства мають широкі можливості самостійно вирішувати як краще їм використати новий План рахунків для фінансового та управлінського обліку.

Порядок списання з рахунків класу 8 “Витрати за елементами” накопичених на них витрат на рахунок 23 “Виробництво” та на рахунки класу 9 “Витрати діяльності”, а також порядок їх розподілу на окремі види продукції (робіт, послуг) Інструкцією не встановлені.

На рахунках класу 9 “Витрати діяльності” обліковують та накопичують витрати, пов’язані з господарсько-фінансовою діяльністю підприємства та надзвичайними подіями: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), загальновиробничі та адміністративні витрати, витрати на збут (в торгівлі витрати обігу), інші витрати операційної діяльності, фінансові та інші витрати, надзвичайні витрати, а також податки на прибуток.

На рахунку 90 “Собівартість реалізації” на виробничих підприємствах відображають та накопичують інформацію про виробничу собівартість (без загальногосподарських, тобто адміністративних витрат) реалізованої готової продукції (робіт, послуг), а в торгівлі - собівартість реалізованих товарів.

Зіставлення протягом року в квартальних Звітах про фінансові результати чистого доходу, визначеного на рахунках класу 7 “Доходи і результати діяльності” та витрат, визначених наростаючим підсумком з початку року на рахунках класу 9 “Витрати діяльності” оперативно (без запису на бухгалтерських рахунках) визначають валовий фінансовий результат господарсько-фінансової діяльності підприємства - прибуток або збиток.

Накопичена протягом звітного року на рахунку 90 “Собівартість реалізації” інформація про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт та наданих послуг (субрахунки 901 – 903) списується в кінці року заключними записами на відповідні субрахунки рахунку 79 “Фінансові результати”.

Якщо з відображенням на рахунку 90 “Собівартість реалізації” виробничої собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) проблем практично немає, то Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” та Інструкцією про застосування Плану рахунків конкретний порядок визначення і відображення в бухгалтерському обліку собівартості реалізованих товарів не встановлений, а наявні вказівки про це нормативних документів суперечливі. Уважаємо, що собівартість реалізованих товарів повинна визначатись і відображатись в обліку аналогічно, як до введення нового Плану рахунків, але з врахуванням змін, що випливають з положень ПСБО 9 “Запаси” та застосування нового Плану рахунків. Конкретно ці питання розглядаються на загальних схемах та у викладі питань бухгалтерського обліку основних господарських операцій на оптових та роздрібних торговельних підприємствах.

Порядок ведення аналітичного обліку до окремих субрахунків рахунку 90 Інструкцією не встановлений. Безперечно, що при організації та веденні аналітичного обліку собівартості реалізації кожне підприємство повинно врахувати специфіку своєї діяльності та забезпечити накопичення в аналітичному обліку інформації про собівартість реалізованої готової продукції (товарів, робіт, послуг) для контролю та економічного аналізу..

На рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” виробничі підприємства обліковують протягом місяця виробничі накладні витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок заміняє старі рахунки 24 “Витрати на експлуатацію машин і обладнання” та 25 “Загально виробничі витрати.

Накопичені протягом місяця на рахунку 91 загальновиробничі витрати списують за розрахунком розподілу їх на види (групи) готової продукції на дебет рахунку 23 “Виробництво” або на дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації” - на собівартість реалізованих виконаних робіт та наданих послуг.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за місцями виникнення, центрами й статтями (видами) витрат. Економічний зміст загально виробничих витрат встановлений пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”.

До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку затрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) рекомендується вести аналітичний облік загально виробничих витрат за наступною номенклатурою статей:

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень тощо).

Амортизація основних –засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного призначення).

Амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва ( оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Розподіл і списання з рахунку 91 загальновиробничих витрат здійснюється за спеціальним розрахунком , форма якого є в додатку 1 до ПСБО 16 “Витрати”. Згідно з цим Положенням для розподілу змінних та постійних загальновиробничих витрат на кожен об’єкт витрат застосовуються бази розподілу пропорційно до зміни обсягу діяльності. Виходячи із фактичної потужності (змінні витрати) або нормальної потужності (постійні витрати), базами розподілу загальновиробничих витрат можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати тощо. Отже, підприємству надається право самостійно вирішувати, яку базу розподілу загально виробничих витрат застосовувати.

Загальна сума розподілених та нерозподілених загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

На рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображають і накопичують протягом року витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати підприємства на управління та обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати) на відміну від попереднього порядку не розподіляються між реалізованою та нереалізованою продукцією, а списуються в кінці року на фінансові результати в загальній сумі наростаючим підсумком з початку року з кредиту рахунку 92 на дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

Порядок розподілу адміністративних витрат на окремі види основної діяльності підприємства з метою визначення в управлінському обліку їх рентабельності та ефективності Інструкцією не встановлений. Тому підприємство при веденні управлінського обліку повинно вирішувати це питання самостійно з врахуванням специфіки діяльності за аналогією з розподілом загально виробничих витрат.

Згідно з пунктом 18 ПСБО 16 “Витрати” аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за наступною номенклатурою статей витрат:

Перенос із Посібника 2000-03-11

На рахунку 93 “Витрати на збут” виробничі підприємства обліковують та накопичують витрати, пов’язані із збутом готової продукції, робіт і послуг, а торговельні підприємства - витрати, пов’язані з реалізацією товарів, тобто витрати обігу.

В кінці року заключним записом за рік сальдо витрат на збут (витрат обігу) списують з кредиту рахунку 93 на дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

У зв’язку з тим, що Інструкцією не встановлений порядок обліку витрат торговельних підприємств на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану, рекомендується обліковувати ці витрати протягом місяця на відповідних окремих статтях аналітичного обліку до рахунку 93 “Витрати обігу” і списувати їх в кінці місяця з кредиту рахунку 93 на дебет рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”. Після такого запису на субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” можна об’єктивно визначити сальдуванням облікової вартості реалізованих товарів, витрат на придбання, доставку та доведення товарів до придатного для реалізації стану, а також торговельної націнки (товарних надбавок), які відносяться до реалізованих товарів, собівартість реалізованих товарів.

На інших рахунках класу 9 “Витрати діяльності” обліковують і накопичують витрати наростаючим підсумком з початку року. Сальдо кожного виду витрат використовується для заповнення квартальних Звітів про фінансові результати, а вкінці року заключним записом за рік списується на дебет відповідного субрахунку рахунку 79 “Фінансові результати”.

У зв’язку з тим, що протягом звітного року у квартальних Звітах про фінансові результати прибутки та збитки визначають оперативно без запису їх на бухгалтерських рахунках, вельми важливе значення має правильна організація аналітичного обліку цих витрат з підрахунком їх наростаючим підсумком з початку року.

На рахунках класу 0 “Позабалансові рахунки” обліковують товарно-матеріальні цінності (активи), які не належать підприємству, умовні зобов’язання, отримані та видані забезпечення, орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, контрактні зобов’язання, гарантії та забезпечення надані і отримані, бланки суворого обліку тощо. Як і за старим Планом рахунків на позабалансових рахунках подвійний запис не застосовується, тобто записи здійснюються на збільшення або на зменшення (надходження, видаток) відповідних об’єктів позабалансового обліку. .

Залишки рахунків класу 0 “Позабалансові рахунки” використовуються для заповнення приміток до фінансових звітів.

Управління методології бухгалтерського обліку міністерства фінансів України розробило Методичні рекомендації з перенесення сальдо рахунків і субрахунків старого Плану рахунків на рахунки і субрахунки нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, а також заключного сальдо (статей) річного балансу підприємства за 1999 рік у вступне сальдо (статті) квартального балансу підприємства в 2000 році. Ці рекомендації забезпечать єдиний підхід до змін в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності. Названі рекомендації оприлюднені в журналі “Бухгалтерський облік і аудит “ № 2 за 2000 рік, с. 12-21 та інших виданнях (лист Міністерства фінансів України від 4 лютого 2000 року, № 18-424).

Правильне та раціональне використання при організації й веденні бухгалтерського обліку нового Плану рахунків можливе тільки в разі глибокого вивчення та поєднання в практичній роботі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку.

До складу елемента “Матеріальні затрати” включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

сировини і основних матеріалів:

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів:

палива й енергії:

будівельних матеріалів:

запасних частин:

тари й тарних матеріалів:

допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента ”Відрахування на соціальні заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента “Інші операційні витрати” включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу вище вказаних елементів, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До видання галузевих методичних рекомендацій з обліку затрат і калькулювання собівартості готової продукції (робіт, послуг) рекомендується вести аналітичний облік загально виробничих витрат за наступною номенклатурою статей:

Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління, відрахування на соціальні заходи, витрати на оплату службових відряджень тощо).

Амортизація основних –засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного призначення).

Амортизація нематеріальних активів загально виробничого призначення.

Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва ( оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів; оплата послуг сторонніх організацій тощо).

Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загально виробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи; медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

Витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища.

Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Згідно з пунктом 18 ПСБО 16 “Витрати” аналітичний облік адміністративних витрат ведеться за наступною номенклатурою статей витрат:

Перенос із Посібника 2000-03-11

Згідно з пунктом 19 ПСБО 16 “Витрати” аналітичний облік витрат на збут на виробничих підприємствах рекомендується вести за наступною номенклатурою статей:

Перенос з Посібника 2000

На торговельних підприємствах до видання галузевих методичних рекомендацій бухгалтерського обліку та розподілу витрат обігу аналітичний облік витрат на рахунку 93 “Витрати обігу” доцільно вести за наступною номенклатурою статей:

Перенос з Посібника 2000-03-11