Реферати українською

Міжнародні валютно-фінансові операції - Економічні теми -

Міжнародні валютно-фінансові операції - Економічні теми - Скачать бесплатно

Історично всі операції на валютних ринках поділялись на дві групи: з негайним постачанням валюти та з постачанням через певний період. З часом виникли нові типи валютних угод, що призвело до диверсифікації міжнародного валютного ринку.

Валютні операції з негайним постачанням (“спот”).

При здійсненні валютної угоди з негайним постачанням, яка має назву “спот”, іноземна валюта постачається банками-кореспондентами не пізніше двох наступних днів з дня укладання угоди.

Строк постачання валюти має назву “дата валютування”. Ці операції найбільш поширені, їхня частка ставить 2/3 обсягу валютних угод на міжбанківському ринку. Ринок “спот” характеризується участю практично всіх країн світу і практично всіх валют. Він має високу стандартизацію та автоматизацію операцій.

За допомогою операцій “спот” банки забезпечують вимоги своїх клієнтів у іноземній валюті для міжнародних рахунків; створюють можливості для швидкості міграцій капіталів, у тому числі “гарячих” грошей, з однієї валюти в іншу;здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

Термінові угоди з іноземною валютою.

Термінові валютні угоди (форвардні, ф¢ючерсні) – це валютні угоди про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладання за курсом, зафіксованим на момент її укладання з метою конверсій валют у комерційних цілях, а також страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном та отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Форвардні операції – це міжбанківські угоди, в яких фіксуються курс і сума, але до настання терміну ( 1- 6 місяців) розрахунки за зазначеними сумами не здійснюються. Осяги форвардної угоди можуть бути будь-якими, і при цьому не вимагається їхнього забезпечення.

Серед комерційних банків чи інших учасників валютного ринку є дилери, які “грають” на пониження (“ведмеді”) чи на підвищення (“бики”) курсу валюти. Різниця між курсами валют за угодами “спот” та “форвард” визначаються як знижка з курсу “спот”, коли курс нижчий, чи прямий, якщо він вищий.

Премія означає, що валюта нотується дорожче за угодою на певний термін, ніж за готівковою операцією. Дисконт означає, що курс валюти за форвардною операцією нижчий, ніж за готівковою.

Ф¢ючерсні операції – це торгівля стандартизованими контрактами, в яких детально регламентовано всі умови – сума, термін, метод розрахунку тощо. Їх головна мета – хеджування (страхування ризику) та спекуляція. Готівкою при укладанні угоди вноситься невеликий гарантований депозит.

Ф¢ючерси – це чисті (абсолютні) застави в умовах руху валютних курсів. Якщо після купівлі ф¢ючерсу ціна підвищиться, то його власники отримують прибуток, якщо знизиться – зазнають збитків. Продаж ф¢ючерсу дає прибуток, якщо ціна рухається вниз.

Ф¢ючерсні операції виникли у 1972 році і відіграють помітну роль на валютних ринках США та Великої Британії, де на них припадає до 15% обсягу операцій. На ринку ф¢ючерсів діють не тільки банки, а й фірми та приватні особи. Ф¢ючерси зазвичай не пред¢являються для виконання, а використовуються як інструмент спекуляцій та хеджування.

Різновидом термінових операцій є опціонні угоди, які дають право купити (опціон кол) чи продати (опціон пут) валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим в момент укладаня угоди, за умови сплати невеликої премії ( 1 – 5 % від вартості контракту. При курсових коливаннях, які перевищують розмір премії, це право використовується, у протилежному випадку сплачена премія втрачається і валютна операція не відбувається. Опціонами торгують як на міжбанківському валютних ринках, так і на фондових товарних ринках.

Валютні операції “своп”.

“Своп” – це валютна операція, яка об¢єднує купівлю-продаж на умовах термінового постачання з одночасною контругодою на конкретний термін і тими самими валютами. За операціями “своп” готівкова угода здійснюється за курсом “спот”, який у контругоді (терміновий) коригується з урахуванням премії чи дисконту, залежно від руху валютного курсу. При здійсненні операцій “своп” клієнт економить на мархі – різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою.

Операції “своп” зручні для банків, які не створюючи відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують клієнтів необхідною валютою без ризику, пов¢язаного зі зміною її курсу. Такі операції приводяться в усіх основних євровалютах, однак більша їх частка припадає на долар США. Розрізняють операції “відсотковий” та “валютний своп”, які використовуються з метою нецтралізацій несприятливої зміни відсоткових ставок та валютних ризиків за кредитними операціями,а також пониження вартості залучення та надання валютних коштів.

Валютний арбітраж.

Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному і тому самому ринку.

Укладання арбітражних угод, основним принципом яких є купити валюту дешевше і продати дорожче, урівноважує попит і пропозицію на валютних ринках, геграфічнорізних, об¢єднуючи їх у єдиний міжнародний ринок. Як наслідок відбувається вирівнювання валютного курсу на різних ринках, що позбавляє арбітраж об¢ єктивної основи. Але арбітраж не зникає повністю, адже з часом виникає нова неврівноваженість валютних курсів. Економічна доцільність арбітражу визначається розміром витрат на купівлю-продаж валюти.

Основні види арбітражу такі: вирівнюючий, відсотковий валютно-відсотковий.

Вирівнюючий арбітраж ділиться на прямий та непрямий.

Прямий арбітраж – використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора.

У непрямому вирівнюючому арбітражі бере участь третя валюта.

Відсотковий арбітраж пов¢язаний з операціями на ринку позичкових капіталів і включає дві угоди: отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі, та розміщення еквівалента запозичень іноземної валюти та національному ринку капіталу, де відсоткові ставки вищі.

Валютно-відсотковий арбітраж – різновид відсоткового і грунтується на використанні банком різниці відсоткових ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни.