Реферати українською

Природа ціни. Чинники, які формують ціну - Економічна теорія -

Природа ціни. Чинники, які формують ціну - Економічна теорія - Скачать бесплатно

СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОЇ ЦІНИ

СУТНІСТЬ РИНКОВОЇ ЦІНИ

Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами, купуючи продукти харчування, одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають купівельну ціну.

Квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послугу праці виплачують заробітну плату, яка є ціною товару «робоча сила».

Ціною є відсотки за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалізуються за купівельними цінами.

Отже, на ринках товарів існує безліч цін. Ще не так давно в еко-змічних словниках, підручниках ціна визначалась як грошове заження вартості товару. А вартість, як відомо, — це втілена й зечевлена в товарі абстрактна праця. Вона визначається кількістю суспільне необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення певної споживної вартості при суспільне нормальних умовах виробництва, середньому в цьому суспільстві рівні умілості та інтенсивності праці.

Однак на практиці вартість одного товару (тобто витрат суспільне необхідного часу) часто вища, ніж вартість іншого товару, але ринкова ціна його менша. В чому ж справа? Виявляється, ціна залежить також від співвідношення попиту і пропозиції на товари. У нашому прикладі ціна другого товару вища тому, що попит на нього перевищує пропозицію цього товару, а отже, ціна вища, ніж вартість. Є й інші чинники, що пов'язані не з вартістю, а з іншими причинами.

Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару гільк в тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією.

В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Через це універсальним визначенням ціни є таке.

Ціна — це грошова сума, що сплачується за конкретний товар

ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВОЇ ЦІНИ

Ринкова ціна встановлюється безпосередньо на ринку під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Іноді таку ціну нази­вають вільною; вона не встановлюється спеціальними органами, не нав'язується згори.

Відхилення ціни від вартості відбувається не за вказівкою чиновників, а внаслідок співвідношення попиту і пропозиції. Монопольна ціна, встановлена державою або нав'язана приватним монополістом, не має нічого спільного з ринковою ціною. В умовах адміністративно-командної економіки ціни втратили свою регулюючу роль. Наслідком цього став хронічний дефіцит товарів і багатьох послуг.

Ціна є важелем встановлення пропорцій у господарстві в умовах конкуренції. Якщо в країні панує монополія державної власності на засоби виробництва, ціна втрачає роль регулятора економіки, перестає бути поряд з конкурентною боротьбою рушійною силою розвитку виробництва.

Ринкова ціна не може бути встановлена урядовим декретом чи указом президента країни. Для цього мають бути об'єктивні умови:

демонополізація економіки на основі проведення приватизації;

наявність конкурентного середовища;

створення необхідних умов для підприємництва, розвитку всіх легальних форм господарювання.

2. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ

НА ФОРМУВАННЯ ЦІНИ

Систему чинників, що впливають на ціну в ринковій економіці, наведено на рис. 1

ВАРТІСНІ ЧИННИКИ

Якщо абстрагуватись від інших чинників або розглядати ціноутворення, як кажуть, «за інших однакових умов», то ціна залежить від вартості товару: збільшення вартості веде до збільшення ціни і навпаки.

Рис. 1. Чинники, що впливають на ціну товару

Як відомо, величина вартості товару змінюється прямо пропорційно до кількості часу, витраченого на його виробництво, і обернено пропорційно — до продуктивності праці.

В умовах ринкової економіки кожний керівник підприємства, кожний підприємець знає, що підвищення продуктивності праці формує індивідуальну вартість товару нижчу, ніж суспільне необхідна. І певний час підприємства, які досягай таких результатів, можуть реалізувати товар за ціною, вищою, ніж індивідуальна вартість. Це забезпечує їм надлишковий прибуток. Однак підвищення суспільної продуктивності праці в певній галузі виробництва об'єктивно веде до зниження вартості та відповідно — ціни.

Основні чинники зростання нродукі лвності праці с одночасно і чинниками зниження ціни.

До них слід віднести:

·зростання технічної оснащеності праці;

·підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників;

·поліпшення організації виробництва і праці;

·використання матеріальної заінтересованості.

Визначальний вплив на активність дії перелічених чинників має науково-технічний прогрес. Найсприятливіші умови для зниження цін мають ті країни, в яких успішно реалізуються головні напрями науково-технічного прогресу: прискорений розвиток науки, виникнення нових знарядь праці та застосування нової технології, поява нових предметів праці.

ЧИННИКИ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку весь час змінюється. Є зміни, які мають сталий характер. Наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції взимку в нашій країні зменшується (адже овочі зимою вирощуються тільки в теплицях). Однак попит на свіжі овочі великий і взимку. Внаслідок такого співвідношення попиту і пропозиції на овочі в зимовий період ціни на них підвищуються. Влітку пропозиція свіжих овочів значно зростає. Конкуренція змушує продавців знижувати ціни.

Отже, коли попит великий, а пропозиція недостатня, ціни зростають, і навпаки. У всіх випадках скорочення виробництва товарів призводить до підвищення цін (якщо попит на такі товари не зменшився).

Є чинники, що знижують попит населення на товари, а отже, зумовлюють зниження ціни товару (за умови, що пропозиція товарів залишилась незмінною). Знижуються ціни на товари і через моральну зношеність товарів.

На ціни впливають насиченість потреб у деяких товарах, купівельна спроможність. Так, збільшення чисельності безробітних призводить до зменшення купівельної спроможності населення, а отже, до зниження деяких цін.

До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ

В умовах ринкової економіки при встановленні ціни, крім економічних чинників, має враховуватись і психологія покупця. Встановлено, що деякі споживачі розглядають ціну як показник якості товару або послуги. Тому підвищення ціни іноді, як це не парадоксально, веде не до зменшення, а до збільшення попиту на товар. Так, Філіп Котлер наводить такий приклад: коли фірма «Фляйшман» підняла ціну свого джину за одну пляшку з 4,50 до 5,50 дол., його збут в магазинах не впав, а навпаки зріс. Покупець сприйняв підвищення ціни як своєрідний сигнал про те, що товар має високу якість і вартий того, щоб його купували.

Для деяких товарів, які мають відому товарну марку, користуються особливим попитом покупців, встановлюють так звані престижні надбавки на ціни. Такий прийом використовують для деяких вин, сортів пива, парфум. Іноді надбавка в кілька разів перевищує вартість товару.

З практики торгівлі відомо, що на покупця впливає та обставина, з якої цифри починається ціна. Припустімо, що коли замість 300 дол. встановити ціну 299 дол., то це відчутно підвищує попит. Через це в рекламних оголошеннях для залучення покупців, як правило, оголо­шуються ціни, виражені непарними числами.

ВПЛИВ РИНКУ НА ЦІНУ

Як ми вже знаємо, є різні типи ринку: ринок чистої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, олігопольний ринок. Цінова політика продавця багато в чому залежить від типу ринку.

В умовах ринку чистої конкуренції коли реалізується однорідний за якістю товар (цемент певної марки, пшениця певного сорту), ціна повністю залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання в розмірі цін дуже незначне. Продавець не може маневрувати цінами (ні підвищувати, ні знижувати), Спеціальна цінова стратегія, по суті, не потрібна.

В умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на товари, що задовільняють певну потребу споживача. Наприклад, покупцю пропонується 400 видів зубної пасти. Тут про­давець може впливати на ціни, а покупець, маючи широкий вибір товарів, готовий платити за товари різні ціни. Для того щоб зрозумі­ти таку поведінку покупця, треба з'ясувати сутність назви ринку «мо­нополістична конкуренція». У нашому прикладі мова йде про купів­лю зубної пасти. Кожна зубна паста, хоч і задовольняє одну потребу (чищення зубів), має певні відмінності. Безумовно, велике значення має те, яка фірма виробляє цю пасту. Проте важливе значення мають і лікувальні властивості зубної пасти, деякі компоненти, що входять до її складу тощо. В більшості випадків зубна паста має певну назву, якою користується тільки цей виробник. Деякі види зубної пасти користу­ються значним попитом через високу якість, усталені звички, автори­тет фірми тощо. Така зубна паста для її виробника є монопольним товаром. Ця монополія переходить на ринок, що дає підприємцю-монополісту можливість підвищувати ціну на товар.

Не так давно на світовому ринку піднімалось питання, хто має право користуватися відомими назвами «Шампанське», «Коньяк», «Смирновська горілка» тощо. Йшлося про те, що таке право має на­лежати не всім виробникам, а тільки виробникам тієї країни, де роз­почалося виготовлення цих напоїв.

В коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному залежить від дій конкурентів. Продавець повинен чітко реагувати на них. Можливості збільшення або зменшення цін обмежені.

І, нарешті, в • s нополп де існує один про­давець, ціна регулюється монополістом. Однак на такому ринку на ціну має впливати державне регулювання.

3. ВИДИ ЦІН

КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІН У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

У ринковій економіці ціни класифікують за різними крите­ріями.

Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів є ціни біржові, внутрішньофірмові трансфертні, роздрібні.

За способом формування (впливом конкуренції) ціни поділяють на конкурентні, монопольні та регульовані.

Згідно з територією дії розрізняють поясні, національні, світові ціни.

Є також ціни вихідні (базисні, пропозиції), прейскурантні, вироб­ництва, пільгові.

Багатоманітність цін у багатьох випадках залежить не від конк­ретного виду товару, а від характеру купівлі-продажу, від ситуації на ринку. Наприклад, цукор може продаватись за біржовою (оптова тор­гівля) і роздрібною ціною (для населення).

ЦІНИ ЗАЛЕЖНО ВІД РОЗМІРІВ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

Біржо — це ціна на товари, що реалізуються у по­рядку біржової торгівлі. Вона є важливим і досить достовірним дже­релом інформації про рівень і динаміку цін на відповідні товари. При визначенні біржової ціни враховують усі угоди між продавцями і по­купцями кожного дня на біржових зборах, позабіржові угоди, що за­реєстровані на біржі, а також усі заявки про пропозицію товарів і про попит на них. Вони надходять від брокерів або від учасників зборів. Ці дані уважно вивчаються, враховуються попит і пропози­ція, запропоновані ціни. І котирувальна комісія визначає ціну товару на відповідний день. В окремих випадках можуть встановлюватися верхня і нижня межі ціни. Інформація про біржові ціни публікуєтьсяв бюлетенях товарних бірж, у періодичних (щоденних, щомісячних тощо) котировках.

У країнах з ринковою економікою широко використовуються внутрішньофірмові трансфертні ціни. Вони застосовуються при обміні товарами і послугами у межах міжнародних монополій. Об'єк­тивною основою існування таких цін є розвиток виробничої коопе­рації всередині монополії. Внутрішньофірмові ціни використовують­ся при поставках деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів. Як правило, відомості про такі ціни обмежені, оскільки є комерцій­ною таємницею, їхній рівень значно відрізняється від цін, що вико­ристовуються, коли така продукція поставляється як запасні частини.

Населення купує товари за роздрібними цінами у магазинах і підприємствах громадського харчування.

Роздрібна ціна формується виходячи з витрат виробництва і обо­роту товарів, прибутку виробничих об'єднань, підприємств і торго­вих збутових організацій.

В умовах становлення ринкової економіки існують державні роздрібні, ціни сільськогосподарського ринку, ціни кооперативної торгівлі, ціни різноманітних комерційних структур.

Великі партії товару реалізуються оптовикам за цінами виробництва. Така ціна дорівнює сумі всіх виробничих і маркетингових витрат плюс середній прибуток на весь авансований капітал. Ціна ви­робництва в деяких країнах ринкової економіки становить 40-60 від­сотків від роздрібної ціни.

ЦІНИ ЗА СПОСОБОМ ФОРМУВАННЯ

В умовах ринкової економіки більша частина цін формується в умовах вільної конкуренції, тобто під впливом співвідношення по­питу і пропозиції. Такі ціни можна розглядати як конкурентн.

Серед конкурентних цін можна виокремити ціни, які встановлю­ються для завоювання лідерства на ринку. Окремі підприємці мо­жуть свідомо піти на зниження цін нижче, ніж ринкові, щоб пере­могти своїх конкурентів. Однак це явище не може бути тривалим. І до таких заходів вдаються тільки ті підприємці, що мають, як ка­жуть, «запас міцності», що грунтується на передовій техніці, техно­логії, значних фінансових ресурсах.

Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як правило, ціни, що встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж ціни виробництва. Монополії встановлюють, як прави­ло, більш високі ціни збуту своїх товарів і більш низькі ціни на прид­бання товарів у інших фірм.

На противагу конкурентним цінам монопольні ціни встановлю­ються в умовах відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість товару і його ціну. А оскільки конкуренції не­має, то немає й необхідності модернізувати виробництво та впрова­джувати нові технології.

Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних цін, розробляє для цього, як уже зазначалось, анти-монопольне законодавство. Проте усунути повністю монополію в усіх галузях господарства неможливо. В більшості випадків монопо­лія зберігається за державою. Це підприємства зв'язку, які прива­тизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило, видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна про­мисловість.

Деякі ціни через ряд причин регулюються державою, тому їх на­зивають регульованими.

ЦІНИ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРИТОРІЇ ЇХНЬОЇ ДІЇ

Дія кожної ціни поширюється на певну територію. В межах однієї країни (це стосується, як правило, великих за територією країн) існують поясні ціни. По суті, йдеться про диференціацію цін за пояса­ми, кожний з яких включає певний регіон, що складається з адмініст­ративних одиниць (наприклад областей). Він характеризується спіль­ними природно-економічними умовами виробництва, реалізацією і споживанням певних видів продукції. В Україні, наприклад, найнижчі ціни на картоплю на півночі, на баштанні культури — на півдні.

Поясна ціна обумовлена істотними відмінностями у видатках на виробництво продукції, а також на її транспортування до місця спо­живання.

Кожна країна залежно від структури виробництва, національної вартості на продукцію має свої і національні ціни.

Наприклад, в Італії, де вирощуються цитрусові культури, ціни на них значно нижчі, ніж в Україні, де апельсини, мандарини, лимони — це імпортна продукція, яка обмежена кількістю ввезення і видатка­ми на транспортування.

Особливе місце серед цін, що встановлюються залежно від тери­торії, належить світовій ціні. Це експортна ціна світових постачаль­ників товару та імпортна ціна в країнах його ввезення. Для того щоб зовнішньоторговельна ціна була світовою, вона має відповідати та­ким основним вимогам:

бути ціною, за якою здійснюються великі комерційні угоди, що передбачають не пов'язані між собою експортні або імпортні операції;

платежі за такими комерційними операціями, як правило, мають здійснюватися у вільно конвертованій валюті;

бути ціною не випадкових, а регулярних експортних або імпорт­них комерційних угод, що укладаються у важливих центрах міжна­родної торгівлі, де постійно здійснюються значні за обсягом зовніш­ньоторговельні операції за цим товаром;

угоди мають укладатися без будь-яких обмежень адміністратив­ного або фінансового характеру.

Рівень світової ціни на товар, як правило, залежить від групи країн, які експортують більшу частину цього товару на світовий ринок. Наприклад, світові ціни на нафту залежать від організації країн — експортерів нафти, до якої входять основні країни, що добувають нафту (вона має назву ОПЕК), ціни на автомобілі — від США, Японії та Німеччини.

Ціни міжнародної торгівлі не можна ототожнювати з цінами фак­тичних угод, тобто з конкретними контрактними цінами, інформація про які в більшості випадків має конфіденційний характер. Відхи­лення контрактних цін від світових можуть бути значними. Вони за­лежать від відмінностей характеристик і умов поставок товару, ціна якого вважається світовою.

ЦІНИ РІЗНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Для стимулювання продажу окремих товарів встановлюють так звані пільгові ціни. Їх використовують для залучення покупців до магазину і збільшення обсягу продажу товарів, що пропонуються в магазині за звичайними цінами. Розрахунок тут такий: покупець прийшов купити певний товар за зниженою ціною, про який він дізнався з реклами, але знайомство з іншими товарами (а це най­ефективніше відбувається в самому магазині) спонукає його купува­ти їх уже за звичайними цінами.

У пільгових цінах використовуються різноманітні знижки, які слід розглядати як винагороду споживачам за певні дії, наприклад, за опе­ративну своєчасну оплату рахунків за куплені товари, за кількість купленого товару, коли після певного обсягу (допустімо, 100 оди­ниць) ціна за один виріб зменшується, тощо.

Якщо ціна встановлена для товарів без знижки, заздалегідь заз­начена продавцем, її називають вихідною, базисною або ціною пропозиції.

Як правило, ціни на промислову, сільськогосподарську продук­цію і послуги фіксуються в спеціальних довідниках-прейскурантах, тому їх називають Такі ціни калькулюються ви­робниками виходячи з виробничих витрат, очікуваного прибутку і умов реалізації товару на ринку. Вони встановлюються на певний період. Ціна змінюється, якщо змінюються виробничі витрати або умови реалізації на ринку.

У багатьох випадках у встановлених прейскурантних цінах нада­ються знижки. Без оголошення величини ціни покупець, по суті, знижку на ціну не відчуває, тобто він сприймає ціну як звичайну.

4. ВИХІДНА І ОСТАТОЧНА ЦІНА.

МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

ВСТАНОВЛЕННЯ ВИХІДНОЇ ЦІНИ

Той факт, що в умовах ринку ціна встановлюється об'єктив­но внаслідок співвідношення попиту і пропозиції, не викликає сумнівів. Однак не треба вважати, що виробник товарів сподівається тільки на ціну, яку йому запропонує ринок, а сам ніякої участі в ціно­утворенні не бере. Виробник товарів, підприємець використовує ме­тодику розрахунку вихідних цін, тобто базисних цін, або цін пропо­зиції. Товари пропонуються покупцям саме за такими цінами. А вже під час купівлі-продажу виникає (під впливом співвідношення попиту і пропозиції), за якою і реалізується товар.

Методика розрахунку вихідних цін включає постановку завдан­ня ціноутворення, оцінку витрат виробництва, врахування попиту на товар, аналіз цін і товарів конкурентів, вибір методу ціноутворення.

Ця методика відома майже всім продавцям на міських ринках. Селянин привіз у місто продавати, припустімо, м'ясо. Вже до при­їзду він поставив певне завдання: реалізувати свій товар за таку суму, щоб грошей вистачило на купівлю потрібного йому товару. Він при­близно знає витрати виробництва (вартість витрачених кормів, оцін­ка своєї праці). Далі селянин цікавиться, які ціни склалися на ринках міста, порівнює свою продукцію з продукцією конкурентів і вста­новлює вихідну ціну. Отже, проблема встановлення вихідної ціни вирішується, як пра­вило, на рівні мікроекономіки, а осіаючна ціна відображує рівень макроекономіки.

Розглянемо особливості кожного етапу формування вихідної ціни.

ЗАВДАННЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РІВНІ ПІДПРИЄМСТВА, ФІРМИ

Основним завданням ціноутворення є покриття витрат ви­робництва і одержання прибутку. Це випливає з особливостей рин­кової економіки, де, як правило, панує гостра конкуренція, у якій виживає той, хто має найвищу норму прибутку. Отже, завданням підприємства, фірми при встановленні ціни є максимізація поточно­го прибутку.

Ціна дає змогу фірмі захопити лідерство на ринку. Сутність його полягає в завоюванні значної частки на ринку. Цього досягають зав­дяки зниженню цін або виробництву товарів високої якості.

ОЦІНКА ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА

Зниження ціни має певну мінімальну межу — покриття вит­рат з виробництва, розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку. Якщо підприємство за допомогою ціни не покриває вит­рат виробництва, то воно через певний час зазнає банкрутства.

У зв'язку з цим потрібна правильна оцінка усіх витрат вироб­ництва.

Витрати виробництва як елемент ціни тісно пов'язані з функ-ціонально-вартісиим аналізом. Для того щоб успішно використо­вувати ціну як важіль конкурентної боротьби, виробник повинен весь час шукати шляхи до зниження витрат виробництва. А для цього слід дуже ретельно вивчити всі комплектуючі деталі з метою можливості їхньої конструктивної переробки, стандартизації, використання де­шевших технологій. Виявляють деталі та вузли, строк служби яких перевищує строк служби товару в цілому. Це дає можливість орга­нізувати виробництво деталей і вузлів з меншими витратами або збільшити строк придатності товару в цілому.

Функціонально-вартісний аналіз дає змогу значно знизити вит­рати виробництва. А якщо індивідуальна вартість менша, ніж ринко­ва (суспільно необхідна), то виробник, реалізуючи товари за ринко­вими цінами, одержує надлишковий прибуток, який дає йому значні переваги перед конкурентами.

ВИЗНАЧЕННЯ ПОПИТУ

При встановленні ціни треба враховувати попит, що склав­ся на цей товар. Підвищення ціни може зменшити купівельну спро­можність покупців, а отже, і попит на товар. Практика ринкової еко­номіки свідчить про необхідність вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевого товару, вважаючи, що він низької якості й може завдати йому шкоди.

Слід ураховувати також еластичність попиту на товари, про який ми вже говорили. Виробники повинні знати, що якщо товар втрачає еластичність попиту, треба знижувати ціни.

Отже, можна зробити висновок: якщо мінімальна ціна визна­чається витратами виробництва то максимальна ціна залежить від попиту на цей товар.

Однак на діапазон цін впливають й інші причини.

АНАЛІЗ ЦІН І ТОВАРІВ КОНКУРЕНТІВ

На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурен­тів. Виробник повинен знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для цього використовують різні способи: порівняння цін за допомо­гою прейскурантів, закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців про якість товарів конкурентів та рівень цін на товари.

Якщо встановлено, що якість товару не поступається якості то­вару конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни товару конку­рентів. Якщо товар за якістю кращий, ніж товари конкурентів, мож­на встановити вищу ціну.

МЕТОДИ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Є багато методів ціноутворення. І кожна фірма має право обрати той з них, який відповідає її інтересам (рис. 2).

Рис. 2 Система методів ціноуктворення у ринковій економіці

Найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою:середні витрати виробництва плюс прибуток. Другий додаток іноді називають націнкою, її розмір залежить від виду товару, попиту на нього, вартості товарної одиниці, обсягу продажу тощо.

Для багатьох підприємців дуже зручний метод ціноутворення на основі рівноваги попиту і пропозиції.

Як уже зазначалося, прода­вець відчуває цю рівновагу за стійким попитом на свої товари. Популярний також метод розрахунку ціни на основі аналізу безбитковості та забезпечення цільового прибутку.

Цей метод засно­ваний на вивченні графіка беззбитковості. Виробник знає, що покрит­тя валових витрат виробництва потребує певного обсягу виробництва товаврних одиниць.

Такий метод ціноутворення передбачає аналіз різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він необхідний для подолання рівня беззбитковості та одержання бажаного прибутку.

У ринковій економіці все ширше використовується метод вста­новлення цін на осанові вілчутності та цінності товару. Сутність його полягає в тому, що головним чинником ціноутворення стають не витрати продавця, а купівельне бажання покупця, використання обстановки, в якій здійснюється купівля-продаж. Наприклад, чашка кави у престижному ресторані коштує дорожче, ніж у звичайній за­кусочній.

Метод встановлення цін з урахуванням рівня поточних цін ко­ристується значною популярністю. Підприємці вважають, що рівень поточних цін відбиває колективну мудрість, справедливу норму при­бутку, гарантує певну рівновагу в межах галузі.

В окремих випадках ціни встановлюють на закритих торгах. Цей метод ціноутворення зумовлений конкурентною боротьбою, прагнен­ням одержати замовлення. Коли фірма зацікавлена в укладенні кон­тракту з вигідним клієнтом, вона може піти на деяке зниження ціни. Проте тут є обмеження: ціна не може бути нижчою, ніж собівартість, і значне зменшення прибутку загрожує фінансовому становищу ви­робника.

Встановлення цін на новий товар. Досвід показує, що спочат­ку виробник встановлює на товар, який раніше не вироблявся, ви­сокі ціни. У такому разі говорять, що фірма знімає «вершки» з ринку. Проте це можливо за певних умов: великий попит, висока ціна не повинні швидко «створювати» нових конкурентів і, нарешті, висока ціна має відповідати високій якості товару.

5. ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ

РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УЧАСТЬ ДЕРЖАВИ У ЦІНОУТВОРЕННІ

Дехто вважає, що з переходом до ринку держава усувається від ціноутворення. Насправді ж вона має вплив на ціни, в певних межах у ряді випадків бере участь у ціноутворенні.

Світовий досвід показує, що вплив держави на ціноутворення здійснюється за такими напрямами:

• встановлення основних правил ціноутворення;

• державний контроль за цінами;

• державна підтримка цін в аграрному секторі;

• використання цін для захисту інтересів країни у зовнішньоеко­номічних відносинах.

ВСТАНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ПРАВИЛ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Держава розробляє і приймає закони, в яких встановлює правила ціноутворення. У різних країнах ринкової економіки вони мають свої особливості. Однак, абстрагуючись від них, можна ви­значити деякі спільні вимоги до ціноутворення:

між виробниками, продавцями не повинно бути жодних угод щодо встановлення фіксованих цін. Має зберігатися внутрішньога­лузева конкурентна боротьба;

виробник не має права вимагати від дилерів (посередників, які реалізують товар) продажу свого товару за певною роздрібною ціною. Він може тільки рекомендувати роздрібну ціну;

продавець зобов'язаний пропонувати свій товар торговельним підприємствам на однакових умовах щодо рівня цін. Відхилення мо­жуть бути тільки у тих випадках, коли продавець має вищі витрати обігу (віддаленість місць реалізації потребує більших транспортних витрат), коли є якісні відмінності в товарі (випущено нову марку ве­лосипеда з вищими якісними властивостями);

продавець не повинен пропонувати товар за ціною нижчою, ніж собівартість, з метою усунення конкурентів;

фірми мають право підвищувати ціни до будь-якого рівня, за винятком періодів дії державного контролю за рівнем цін.

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЦІНАМИ

Контроль держави за цінами в ринкових умовах господа­рювання зумовлений такими причинами.

По-перше, в монопольних галузях господарства немає вільного ціноутворення через відсутність конкуренції. Підприємства таких галузей можуть зловживати встановленням високих, по суті монопольних цін. До таких галузей належать комунальне господарство держави, державний зв'язок тощо. Держава регулює ціни на їхні послуги в інтересах суспільства і споживачів.

По-друге, в деяких галузях в окремі періоди може різко скороти­тись пропозиція товарів і послуг або значно зростає попит. Для того щоб обмежити різке підвищення цін, держава може встановити пев­ний рівень цін, який образно називають «стелею ціни». Це законо­давче встановлена максимальна ціна, яку продавцю дозволяється про­понувати на свій товар або послугу.

Державний контроль за цінами стосується в основному товарів першої необхідності. Треба мати на увазі, що в умовах ринкових відносин встановлення «стелі цін» на певні товари і послуги призво­дить у ряді випадків до їхнього дефіциту. Це пояснюється тим, що послаблюються стимули до розширення виробництва.

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЦІН

У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ СЕКТОРІ

Через особливості сільськогосподарського виробництва держава контролює ціни у цьому секторі. Основна мета державного втручання у ціни на сільськогосподарську продукцію полягає в збе­реженні паритету цін. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЦІН

У ЗОВНІШНІЙ ТОРГІВЛІ

Міжнародна торгівля зазнає політичного і економічного втручання з боку держави. Це стосується і ціноутворення.

На рівень цін впливають мита, які включаються до ціни. Вони мають різне призначення. Передусім мита є на імпортні товари. Вони впроваджуються з метою одержання доходів до державного бюджету або для захисту національної економіки. Фіскальні мита, як правило, застосовуються до товарів, які не ви­робляються всередині країни (наприклад, в Україні це кава, банани).

Протекціоністські мита встановлюються для захисту місцевих виробників від іноземної конкуренції.

До країни, яка експортує товар, можна застосувати мито (при цьому ціна зростає) або щорічну квоту. Для того щоб уникнути невигідних торгових бар'єрів, країна обирає той чи інший спосіб встановлення експортної ціни. Наприклад, японські автомобільні компанії під загрозою введення Сполученими Штатами Америки більш високих мит погодилися на запровадження добровільних екс­портних обмежень на експорт своїх товарів у США.

Держава враховує при встановленні мита ще одну обставину. Деякі країни намагаються реалізувати надлишкову продукцію за дем­пінговими цінами, які нижчі за її собівартість. Для боротьби з дем­пінгом запроваджуються спеціальні мита, які покликані захистити національну промисловість.