Реферати українською

Ринкова система і організація підприємництва - Економічна теорія -

Ринкова система і організація підприємництва - Економічна теорія - Скачать бесплатно

рівноваги об’єму виробництва в економіці в цілому.

1.Совокупний попит показує той об’єм національного продукту (товарів і послуг), який споживачі, підприємства і уряд (держ. замовлення) готові купити при любих можливих рівнях цін. Отже, чим нижчий рівень цін, тим більший буде попит і навпаки.

Фактори сукупного попиту (не цінові):

З ростом доходів при тих же цінах попит на всі товари піднімається;

Якщо люди чекають росту цін, попит на всі товари піднімуться;

Ріст податків понизить попит;

Ріст державний замовлень веде до збільшення попиту на товари;

Зменшення податків підвищить попит на інвестиційні ресурси.

2.Совокупна пропозиція показує реальний об’єм національного виробництва, який може бути зроблений (виготовлений) при різних рівнях цін.

Нецінові фактори, які впливають на пропозиції:

При здорожанні ресурсів у виробництві пропозиції товарів зменшиться;

При збільшенні продуктивності пропозиції збільшаться;

Зниження податків збільшує пропозиції.

3.Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Необхідність державного втручання в економіку.

Економіка може знаходитися у стані рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції на основі рівноваги цін і рівноваги реальних об’ємів виробництва, сама довго протриматись не може.

Економіка може розвиватися без потрясінь, з повною зайнятістю і помірним ростом цін лише при умові державного регулювання.

4.Кейнсіанська теорія про необхідність інвестицій і мультиплікаторі інвестицій.

Першим, хто відмовився від поглядів про здатність ринкової економіки до саморегулювання і обґрунтував необхідність державного регулювання на макрорівні, був видатний англійський економіст Джон Мейн орд Кейнс.

Для того, щоб вивести економіку із складу і ліквідувати безробіття держава повинна стимулювати інвестиції. Для того, щоб показати залежність змін ВНП від змін інвестицій, він впровадив поняття мультиплікатор – коефіцієнт, який показує залежність змін ВНП від змін інвестицій. При збільшення розмірів інвестицій ВНП буде рости набагато більшими розмірами, ніж початкові грошові інвестиції. Отже, вони приводять до мультиплікаційного (наростаючого) ефекту.

Після первинного ефекту виникає ІІ, ІІІ, ІV і т.д. Зайнятість в одних сферах, породжує зайнятість в других і т.. Цей помножуючий ефект і називається мультиплікаційним ефектом.

Мультиплікатор інвестиційних розходів =

Тому держава повинна стимулювати інвестиції. Наприклад: ріст інвестицій у будівельну індустрію тягне за собою 70 галузей, які її забезпечують, для їх загрузки.

Тести для самоконтролю:

Тест ІІ-30.

В ситуації, коли всі ресурси задіяні, досягнутий певний потенціальний об’єм ВНП, ріст попиту веде:

а)до збільшення пропозиції товарів;

б)до росту цін при незмінній пропозиції.

В ситуації, коли потенціальний об’єм ВНП ще не досягнутий. використані не всі ресурси:

а)до збільшення пропозицій товарів;

б)до росту цін при незмінній пропозиції.

Тест ІІ-33.

Найбільш постійною частиною сукупного попиту:

а)інвестиції;

б)споживчі розходи.

Тест ІІ-35.

Згідно теорії Кейнса держава повинна:

а)стимулювати інвестиції і споживчий попит;

б)стимулювати збереження.

Тест ІІ-36.

При зростанні інвестицій:

а)ВНП зростає в набагато більших розмірах, ніж початкові грошові інвестиції в силу мультиплікаційного ефекту.

б)ВНП зростає в тому розмірі, що і інвестиції.

Контрольні питання:

Чим характерний сукупний попит і сукупна пропозиція, в чому відмінність їх від індивідуального попиту і пропозиції?

Чому необхідне державне втручання в економіку на макрорівні?

Яку роль у стимулюванні сукупного попиту грають інвестиції?

Регулювання державою макроекономічної нестабільності.

Два підходи до регулювання сукупного попиту: (кейнсіанці і монетаристи).

Фіскальна (податково-бюджетна) і монетарна (грошова) світоглядна концепція у макроенокоміці – це втручання держави для впливу на сукупний попит, який вважається головним. Буде попит – буде пропозиція.

Сукупний попит + споживчі розходи + інвестиції + держ. закупки.

Діючи хоча б на одну із 3-х складових сукупного попиту, держава може його збільшити (це думка кейнсіанців).

Монетаристи рекомендують регулювати сукупний попит шляхом дії кількості грошей в обороті.

Кількість грошей в обороті =

Звідки,

вартість ВНП = кількості грошей х кількість оборотів грошової одиниці,

це та кількість, яка є у населення для покупок виробничих

благ, тобто це сукупний попит. Вартість ВНП буде залежати

від сукупного попиту (це думка монетариста).

Отже, Кейнсіанська школа – це державне регулювання на ринку попиту і пропозиції для забезпечення повного використання ресурсів і повної зайнятості.

Монетаристська школа - це саморегулюючий ринок і державне втручання повинно бути зведеного до мінімуму.

Згідно поглядів кейнсіанської школи зарплата і ціни мало еластичні (більш стійкі) в залежності від зміни попиту і вони в короткому періоду (при зміні попиту) приводять до росту виробництва з попередніми цінами і зарплатою.

Згідно поглядів монетаристів ціни і запрала знаходиться у висок еластичній залежності від зміни попиту.

Розглянемо кожну концепцію.

Фіскальна політика кейсіанство і регулювання сукупного попиту.

Фіскальна політика – це бюджетна політика, направлена на зміну сукупного попиту шляхом зміни державних розходів і податків. Зменшення податків з населення – збільшить споживчі розходи. Зменшення податків з прибутків підприємств корпорацій приведе до росту інвестицій.

Ріст дер закупок стимулює виробництво, інвестиції.

Розрізняють недискримінаційну і дискримінаційну фіскальну політику.

Недискримінаційна фіскальна політика, впроваджені стабілізатори.

Впроваджені стабілізатори – це автоматично діючі норми, які вступають в дію без необхідності прийняття додаткових заходів з боку уряду.

До них відноситься податкова система, в першу чергу прогресивні податки. По мірі росту ВНП в період розквіту податкові поступлення автоматично підростають, що стримує економічне піднесення і навпаки.

Трансферні платежі (соціальні виплати: по безробіттю, по бідності, субсидії) мають протилежний характер. Вони скорочуються під час економічного піднесення і збільшуються під час спаду виробництва, внаслідок чого споживчі розходи збільшується , це стимулює попит і забезпечує загрузку додактових потужностей. Встроєні стабілізатори здатні зменшити коливання національного доходу приблизно на 1/3. Для більш відчутних дій в темпах розвитку виробництва, інфляції і зайнятості потрібні дискримінаційні фіскальні заходи. Це політика свідомої маніпуляції бюджетом, з метою зміни реальних об’ємів виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією і прискорення економічного росту, шляхом зміни податкових ставок, податкової структури і величини розходів.

Кейнсіанська політика – регулювання сукупного попиту з допомогою фіскального (бюджетно-податкової) і кредитно-грошового впливу.

При спаді виробництва кейсіанці рекомендують:

а)збільшити державні розходи на закупку товарів і послуг, щоб компенсувати недостатній попит, не боячись при цьому дефіциту бюджету і інфляції.

б)зменшити податкові ставки на особисті доходи і на прибуток, щоб стимулювати інвестиції.

в)державі створювати робочі місця.

г)впливати на норму банківського проценту з метою більш дешевого кредитування і розширення інвестицій.

При піднесенні виробництва зробити навпаки а, б, в, г.

В економічній літератур Кейнса звали людиною, яка відкрила дорогу капіталізму в ХХ ст.. Його політика широко практикувалась після ІІ-ї світової війни, внаслідок чого економіка швидко ожила. В 60 р. ХХ ст.. після надмірного дефіциту бюджету в конкретних країнах на озброєння (холодна війна) Кейнсіанські методи регулювання стали критикувати.

3.Монетаризм і регулювання сукупного попиту. Мільтон Фрідмен і його школа.

В 70-х роках причиною інфляції і зниження темпів росту економіки почали вважати втручання держави.

На чолі наступу на кейсіанство стала чикагська школа, лідером якої був Мільтон Фрідмен. Головна ідея його теорії: тільки гроші мають значення, все залежить від кількості грошової маси в країні. Головне, по Фрідмену: державі не втручатись у стихійний механізм ринку, механізм цін. Важливою функцією ціни є передача інфляції, щоб вона своєчасно поступила до того, хто її може використати. Цінова система вирішує це автоматично.

На думку Фрідмена, ринковий механізм не тільки найкращим способом розприділяє ресурси між галузями, але й роз приділяє доходи між власниками ресурсів: землі, капітальних споруд, людського капітул. Одні наслідують від батьків капітальні блага, інші – своїми здібностями, кожний діє у відповідності з тим, що має, і багато залежить від того, як примінити свої здібності чи свій капітал. Держава по Фрідмену, мінімально повинна втручатися в економічну і соціальну сферу, хіба тільки контролювати пропозицію грошей, щоб не допустити різких спадів в кількості готівки і кредитних грошей, тоді стабільність економічного розвитку буде забезпечена. Монетарна концепція особливо ефективна у боротьбі з інфляцією при невеликому спаді.

Правила монетаристів грошовішої політики.

Постійно підтримувати темпи росту грошової маси. Вони повинні бути достатньо низькими, щоб не допустити значної інфляції від 2,5 до 8%. Нижче цих границь може пройти скорочення виробництва.

Ця концепція стала використовуватися на початку 80-х років ХХ ст. в усіх розвинутих країнах.

У 80-х роках політика моніторингу проводилась особливо у США і Великобританії. З ростом безробіття і економічними спадами, скороченням розходів на соціальну програму населення, ростом дефіциту бюджету виявилась, що грошова політика здатна позитивно впливати на економіку під час невеликих спадів.

Монетаризм в умовах України на початку 90-х р.

Грошове регулювання можливе лише при наявності розвинутого ринку і її структури та ринкових інститутів: банки, біржовий і не біржовий ринок, різні засоби платежів (готівка, чеки, депозити, векселя), ринок капіталу, курс валюти і ін.

В Україні, де цього немає в достатньому розвитку, монетаризм не дасть результатів, так як монетарне регулювання – це пряме обмеження платоспроможності господарств, штучно доводячи їх до банкрутства.

Навіть у високого розвинутих капіталістичних країнах, які володіють сильними важелями саморегулювання і то існує обмежений діапазон переміщення його – в основному, для боротьби з інформацією при умові відсутності глибокого спаду економіки і падіння курсу національної валюти. З 1991 – 1995 р. в Україні спад виробництва перевершив більшу половину. У багатьох підприємствах це привело до технологічного розпаду. Цьому посприяли романтики монетаризму.

4.Критика фіскальної монетарної політики.

Як фіскальні важелі, так і немонетарні на ділі вимагають серйозного і глибокого погодження із компетентними економістами і прийняття необхідних законів, причому своєчасних. Часто приймаються рішення не для людей, а вигоди окремих або невеликої групи людей, які при керівництві.

Грошова концепція – це стійкий попит на гроші і постійність швидкості грошового обігу.

В дійсності такої стійкості ні короткотермінової, ні довготермінової в Україні не було. Швидкість грошей в обороті різко змінювалась, особливо в умовах інфляції (наша дійсність 1991-95 р.р.), тому монетаристські заходи не завжди дають результати.

5.Теорія регулювання пропозицій.

Кейнсіанці і монетаристи виходять з необхідності контролю за сукупним попитом. В 70 р. ХХ ст., щоб вирішити проблему макроекономічної рівноваги, з’являється теорія регулювання через сукупну пропозицію. Ідея: буде пропозиція – буде попит. Мотиви і стимули:

а)зниження податків;

б)доступність кредитів;

в)захист державною прав власника.

Розвиток економіки, згідно концепції пропозиції, залежить також від того, як справно держава справляється з регулюванням вищесказаних правил.

Фактично потрібно регулювати безпосередньо виробництво. Для цього потрібно значних капіталовкладень. А для того, щоб це підтримати необхідно:

а) різко збільшити пільги на інвестований капітал, амортвідрахування, державні інвестиції, особливо у галузях, де працює велика кількість людей (будівництво, промисловість, що орієнтована на експорт, сільське господарство), а також сприяти розвитку малого бізнесу. В цьому не зникає роль держави.

6.Індивідуальна політика і планування. В Леонтьєв і його праці.

Не можна сказати, що кожна країна обмежується вибором одного із 3-х способів регулювання економіки. Більшість з них здійснюють свою політику у відповідності з конкретною економічною ситуацією і національними особливостями.

Японська політика передбачає:

виділення пріоритетних галузей для їх розвитку, продукція яких могла б конкурувати на світовому ринку.

допомога держави пріоритетним галузям.

допомога держави непріоритетним галузям в їх модернізації і підготовці кадрів.

Японія – єдина країна, яка найсильніше і найбільше поєднує підприємництво приватне з державним плануванням.

Франція є світовим прикладом успішного державного планування. Ключеві галузі промисловості (транспорт, енергетика. добувна промисловість) є державною власністю. У Франції навіть приватний сектор задіяний в рамках державного планування. Вихід любої фірми на основний ринок контролюється державою. Всі представники різних галузей і фірм співпрацюють між собою. під керівництвом держави і працюють на план. Існує відкрита інформація обміну. Фірми відповідають за виробництво, дохід, попит, передбачений планом.

Система державного регулювання Франції включає також шляхи боротьби з монополізацією виробництва, керівництво цінами, контроль за оплатою праці в стратегічним плануванням.

В економічній практиці Японії і Франції використовувались ідеї вченого-економіста Василя Леонтєва, які побудовані на розробці таблиці міжгалузевих зв’язків (міжгалузевий баланс), яка вимагає глибоких даних про затрати на виробництво. потоках товарів, розподіл доходів, структурі споживання і інвестицій. Він вважається апостолом планування у світовій економіці. В його теоретичній платформі немає протиставлень між ринком і планом, приватним підприємством і державним регулюванням.

Він поєднував економіку з кораблем. Приватна ініціатива – це вітер в парусах, планування – руль, направляє економіку в потрібну сторону. Леонтьєв є також противником економії на соціальних розходах і зарплаті. Стратегічне планування по Леонтьєву дає можливість застосовувати альтернативні комбінації різноманітних заходів економічною політикою. Для цього необхідна систематична організована база даних. За приклад брав Японію, яка домоглася надмірних досягнень в економіці через здійснення принципу стратегічного планування з використанням моделей міжгалузевого балансу.

7.Інституціонально-соціологічний напрямок економічної думки. Джон Гелбрейт і його школа.

Наголос робиться на розширення державою соціальних програм, збереження екології, збереження гарантійного доходу кожному члену суспільства незалежно від трудового вкладу (школа Джона Гелбрейта). Він з’єднував політекономію і економічну політику з соціологією. Цю мету, по Гелбрейту, можна досягнути при вирішальній ролі крупних корпорацій.

Він проповідував теорію свідомого регулювання економіки. Рекомендував впровадити прогресивне оподаткування, Гелбрейт прихильник мирної соціалізації суспільства, ввівши термін “новий соціалізм” на підставі свідомого розуміння підприємств. Теорія Гелбрейта і його прихильників в більшій мірі направлена на майбутнє, відрізняється соціальною відповідальністю за збереження довкілля, за соціальну гармонію і мир.

8.Модель народного капіталізму. Робітнича власність.

Представниками цієї ідеології були американські вчені Л. Келсо і М.Адлер, які створили теорію “капіталістичної революції”. Вони вважали, що бідою капіталізму є не приватна власність, а висока її концентрація. На їх думку потрібно власність широко розподілювати серед трудового народу, що забезпечить кожному свободу і необхідний рівень життя, Робітники викуповують власність і через підвищення продуктивності праці, участі в управлінні підприємствами сприяють росту прибутків (закриті акціонерні товариства).

В Росії цю модель впроваджував С.Федоров у системі очної хірургії. Кожний, хто був задіяний в операції, від прибиральниці до лікаря, одержував певний відсоток оплати. Продуктивність праці зросла в 4 рази, якість – у 12 раз. Всі працівники – власники акцій. При виході на пенсію працівник може продати свій пакет акцій – за 200-300 тисяч доларів. Маючи такі гроші можна жити на проценти.

9.Роль держави у змішаній економіці. Уроки реформ в Україні.

Важливим завданням держави є не тільки контроль за рівнем зайнятості і інфляції, темпами економічного росту, алей:

1.забезпечення правової бази для функціонування ефективної ринкової економіки;

2.захист конкуренції; антимонопольне законодавство;

3.перерозподіл доходів серед населення;

4.забезпечення переливів ресурсів у стратегічно важливі галузі, захист навколишнього середовища;

5.розвиток експорту.

На Україні в період проведення реформ привілегіювала думка про повну свободу суб’єктів ринкової економіки від держави (відмовлення від державних замовлень, державної підтримки с/г і ін.).

Крім цього в Україні почали дуже легко позбавлятись, шляхом приватизації, найбільш дохідливої частини державної власності (енергетичної, стратегічної, воєнної), чим підривалася економічна основа держави. Цього ніколи не робили в ринковій економіці держави Заходу. Навпаки, вони посилюють роль держави і її контроль. Україні також необхідно задіяти роль держави, особливо роль державного попиту для стимулювання виробництва у ключових галузях, які визначають економічний ріст, встановити контроль над ціноутворенням. Навести порядок в системі управління державною власністю і державними фінансами, щоб сконцентрувати засоби у держави, фінансово-промислових групах, як орієнтовані на ріст, а не на спекуляцію. Відмінити всі незаконно встановлені пільги. забезпечити знаття природної ренти не в приватні кишені, а для держави, забезпечити нормальне комерційне використання державного майна, провести податкову реформу.

Виділити правильні відповіді.

Тест: ІІ-38.

1.Основне рівняння, з якого випливає кейнсіанська політика регулювання сукупного попиту:

а) сукупний попит = споживчі розходи + інвестиції + держзакупки;

б)вартість ВНП = кількість грошей в обороті х кількість оборотів грошових одиниць.

2.Основне рівняння, з якого випливає монетаристська політика регулювання сукупного попиту:

а)сукупний попит = споживчі розходи + інвестиції + державні закупки;

б)вартість ВНП = кількості грошей в обороті х кількість оборотів грошових одиниць.

Тест: ІІ-39.

Сучасна економіка є:

а)економіка чистого капіталізму;

б)економіка змішана.

Тест: ІІ-40.

Яку концепцію відтворює таке твердження:

1.держава повинна стимулювати інвестиції, здійснювати соціальні програми, не боячись бюджетного дефіциту, не боячись інфляції:

а)кейнсіанство;

б)монетаризм.

2.держава не повинна вмішуватися в економіку, здійснювати соціальні програми, займатися податково-бюджетним і кредитно-грошовим регулюванням. Одне, що сприяє стабільному розвитку економіки – це підтримка рівномірних темпів приросту грошової маси:

а)кейнсіанство;

б)монетризм.

Тест: ІІ-41.

Монетарна політика дає найбільший ефект:

а)в умовах інфляції, коли всі ресурси задіяні, подальший ріст попиту не може вплинути на ріст пропозиції (вимагається часу для технологічної перебудови) і впливає тільки на ріст цін, що вимагає обмеження кількості грошей в обороті.

б)в умовах перегрузки потужностей і спаду виробництва, не досить платіжного попиту, коли інфляція визвана ростом цін на ресурси, а курс національної валюти падає.

Тест ІІ-42.

Кому належить порівняння економіки з кораблем?

а)Мільтон Фрідмен, лауреат Нобелівської премії;

б)Василь Леонтьєв;

в)Джон Гелбрейт.

Тест: ІІ-43.

Якому напрямку економічної думки належить тезис про необхідність забезпечення гарантованого доходу кожному члену суспільства незалежно від трудового вкладу?

а)кейнсіонаська концепція;

б)монетариська концепція;

в)інституціально-соціологічний напрямок;

г)марксизм.

Тест: ІІ-45.

Яка теорія висуває слідуючий напрямок економічної політики? Зниження податків, доступність кредиту, захист державною прав власника:

а)теорія регулювання попиту (кейсіанство, монетаризм);

б)теорія регулювання пропозиції.

Контрольні питання.

Назвати визначення рівняння кейнсіанців і визначальне рівняння монетаристів.

Які основі положення кейнсіанської політики регулювання економіки?

Які основні положення монетристської теорії регулювання?

В яких економічних ситуаціях ефективна монетаристська політика?

На чому базується теорія пропозиції?

Основні положення інституціально-соціологічної школи.

Які доводи приводяться в користь робітничої власності і робітничого самоуправління?

Дайте визначення змішаної економіки.

Міжнародна торгівля. Курс валют. Валютні системи.

Міжнародна політика є засіб, з допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізації, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким шляхом збільшувати об’єм виробництва.

Розглянемо переваги міжнародної торгівлі.

1.Абсолютні і відносні переваги міжнародного розподілу праці і міжнародної торгівлі. Протекціонізм.

Абсолютні переваги у виробництві продукції складаються тоді, коли одна країна може випускати більш ефективної (через кліматичні географічні і ін. умови), ніж друга. Марокко має переваги у вирощуванні мандаринів, США – у виробництві комп’ютерів, Кувейт – у видобутку нафти.

Спеціалізуючись на тих чи інших виробництвах, для яких дані країни мають абсолютну перевагу, проводять торговий обмін лишньої продукції одна з одної отримують її більше, ніж старались би виробляти самостійно.

Відносні переваги в тому, що вартість виробництва продукту в даній країні нижча, ніж в інших країнах.

При допомозі вільної торгівлі, беручи за основу для порівняння витрати, світова економіка може досягнути більше ефективного розміщення ресурсів і більш високого рівня матеріально добробуту. Не дивлячись на користь вільної торгівлі, до тепер існує практика протекціоналізму.

Протекціоністські заходи:

Платежі. Фіксовані платежі використовуються для забезпечення додаткового поступлення у бюджет.

Імпортні квоти (обмеження). Низькі імпортні квоти повністю забороняють імпорт товару зверх визначеної кількості.

Нетарифні бар’єри. До них відноситься система ліцензування (вимоги до імпортерів отримання ліцензій), заборони на імпорт вугілля.

Які мотиви обмеження зовнішньої торгівлі?

Захист галузей, зв’язних з національною обороною, захист сільського господарства, захист досить багатих країн від напливу дешевої робочої сили і напливу товарів, вироблених дешевою робочою силою. Крім цього використання тарифів, квот і ін. бар’єрів робить імпортні товари і послуги більш дорогими.

2.Торгові і платіжні баланси.

Торговий баланс – різниця між вартістю національного імпорту і експорту. Він позитивний, якщо експорт переважає над імпортом і негативний, якщо імпорт більший експорту. У першому випадку торговий баланс має активне сальдо у другому має дефіцит.

Платіжний баланс включає в себе, крім торгового, іноземні позики, проценти на них, доходи від інвестицій, транспортні платежі і обмін фінансовими активами. Ці платежі поступають або в країну, або із країни. Тому їх заносять в графу “доходи” або “розходи” (відповідно кредит і дебет).

В кінці року визначають, що більше - приплив чи відплив, грошей. Якщо відплив грошей більший, утворюється дефіцит платіжного балансу. Цей дефіцит фінансується або позиками за рубежем, або продажею частини активу, або недостача поступлень іноземної валюти відтворюється резервами Національного банку.

Ефективність міжнародної торгівлі тісно зв’язана з рухом валютного курсу.

3.Валютні курси і паритет покупної можливості. Валютна інтервенція.

Валютні курси – ціна грошової одиниці даної національної валюти, вираженої в грошових знаках валюти іншої країни.

Існуючий курс обміну 2-х валют приблизно відповідає співвідношенню їх покупної спроможності на даний момент. 1$ = 2 марки = 200 йєн (Японія), за 1$, 2 марки і 200 йєн можна купити однакову кількість товарів.

На рух валютних курсів дуже впливає співвідношення між попитом і пропозицією кожної валюти, впливають воєнні і політичні фактори. Тому рух валютних курсів не співпадає із зміною покупної можливості валют.

Центральний банк має можливість впливати на валютний курс, скуповуючи або продаючи свої грошові знаки (валютні інтервенції). Це веде до ще більшого відхилення валютного курсу від покупної можливості валют.

Мета валютної інтервенції – вдержати курс національної валюти в певних межах. Для цього ЦБ або скуповує або продає іноземну валюту на валютній біржі. У І-му випадку курс національної валюти знижується, у ІІ-му – росте. Якщо валютні записи ЦБ вичерпуються чи понижуються відносно нормативів, то це означає, що немає чим підтримати курс національної валютної одиниці і проходить її девальвації, тобто здешевлення відносно долара функта стерлінга і т.д. Нормативи росту валютних резервів ЦБ кожної країни погоджує із Міжнародним валютним фондом.

4.Ринок іноземних валют. Економічні наслідки зміни валютних курсів.

Ринок іноземних валют – це ринок де різні іноземні валюти обмінюються один на одного. Вони характеризуються великою кількістю покупців і продавців.

Зміни курсу валют веде до зміни внутрішніх цін, експортних цін, зайнятості, рівновага виробництва.

Фактори зміни курсу валюти.

1.Підвищені доходи збільшують купівельну можливість як внутрі, так і на зовнішньому ринку.

2.Втручання уряду у міжнародний валютний ринок при девальвації власної валюти.

Заниження курсу гривні має негативні наслідки:

а)недопродано дорогі імпортні товари і досить дешеві вітчизняні приводять до вивозу з України за безцінок сировини і ін. товарів.

б)ефективний експорт, особливо коли скуповують в середині країни товар для вивозу за валюту по випадкових цінах, продають знову за валюту і обмінюють по завищеному курсу на гривні.

Мають значний прибуток.

5.Валютна система і коректування платіжного балансу.

Заходи, які приймаються країною для ліквідації незбалансованості залежать від прийнятої системи валютних курсів.

Система гибких, плаваючих курсів, при якому курс національної валюти залежить від попиту і пропозиції іноземної.

Система твердих фіксованих валютних курсів. при якому зміна попиту і пропозиції перешкоджає державне втручання.

В цілому система регулювання ЦБ плаваючих валютних курсів має величезні переваги у налагоджені раціональних міжнародних зв’язків; особливо в тому, що виробляти? Скільки? Для кого?

Виділіть правильні відповіді.

Тест ІІ-46.

Тест ІІ-47.

Тест ІІ-48.

Тест ІІ-48.

Тест ІІ-49.

Контрольні питання:

В зв’язку з якими процесами отримали розвиток міжнародна торгівля? В чому абсолютні і відносні переваги міжнародної торгівлі?

Які заходи включає практика протекціонізму? Наведіть доводи в користь протекціонізму.

Що таке торговий баланс: Платіжний баланс?

Що лежить в основі валютних курсів? Які фактори впливають на валютний курс?

В чому суть валютних інтервенцій?

Які економічні наслідки зміни валютних курсів?

Які недоліки і позитивні сторони має система гибких валютних курсів і система твердо фіксованих курсів?

Приватні інтереси, національні інтереси, суспільні інтереси.

Література:

Підручний по основах економічної теорії.

Економики. Учебник под редакцией А.С.Булатова.

Теми виступів і доповідей:

1.Економічна основа торгівлі. Спеціалізація і порівняльні перваги.

2.Торгові бар’єри.

3.Доводи в користь протекціонізму.

4.Платіжний баланс країни.

5.Валютна система і коректування платіжного балансу.

Літератури: К.Макконнелл, С. Брю “Економикс” гл. 30, гл. 40.

6.Що означає нерівновага платіжного балансу?

7.Фіксований і плаваючий курси.

8.Приватні, національні і суспільні інтереси.

Література: Пол Хейне. “Економический образ мышления” гл. 27.

9.Ринок іноземних валют. Обмінні курси: пониження і підвищення. Економічні наслідки.

Література: К.Макконнелл, С. Брю “Экономикс» гл. 17.

Основи підприємницької діяльності.

1.Юридичні особи і їх реєстрація.

2.Форми підприємницької діяльності.

3.Банкрутство комерційного підприємства.

1.Юридичні особи і їх реєстрація.

Комерційною діяльність або її учасниками є юридичні особи, на Заході замість юридичних осіб говорять фірми.

Юридичною особою визначається організація, яка має у власності майно і відповідає по свої обов’язках цим майном і бути відповідачем у суді. Юридичні особи повинні мати самостійний баланс і кошторис. Якщо комерційна особа є комерційно. організацією, вона відкриває у банку розрахунковий рахунок. Юридична особа діє на основі статуту чи засновницького договору.

Комерційні організації повинні бути зареєстровані і внесені у торговий реєстр. Реєстр – це книга ведення обліку з певними даними, її ведуть адміністративні органи. Це дані про найменування фірми, напрямок діяльності, прізвище членів товариства, дані про власний капітал та інше.

2.Форми підприємницької діяльності.

Одноосібне підприємство – це юридична особа, створена одною особою – засновником.

Товариство – об’єднання декількох осіб для спільної комерційної діяльності. Право голосу у товариствах залежне від розміру внеску.

Повне товариство передбачає, що кожний член товариства особисто бере участь у справах товариства і несе повну відповідальність за нього.

Командне товариство – це об’єднання повного товариства і людей, які несуть відповідальність тільки в межах вкладів. Керуючись товариством і здійснюють його представництво повне товариство. Товариство діє на підставі засновницького договору, який підписують всі учасники товариства.

Товариство з обмеженою відповідальність (ТОВ) – форма об’єднання окремих капіталів у загальний. Учасники товариства несуть відповідальність тільки по своїх вкладах, тобто обмежену відповідальність, пропорційно розміру їх долі у статутному фонді. Засновницькими документами є статут і договір.

Акціонерне товариство (АТ) – таке, в якому кожний учасник володіє акціями, а право голосу в управлінні – пропорційне кількості акцій. Тут справу мають не з вкладеним капіталом, а з акціонерним капіталом. Номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати сумі статутного фонду АТ. Учасники АТ несуть обмежену відповідальність за АТ в межах своїх акцій. Отримують частину прибутку у вигляді дивіденда, який приходиться на одну акцію.

Існує два типи АТ: відкрите і закрите.

Відкрите АТ – акціонером може бути люба людина. Акції відкритого АТ відкрито перепродуються. Відкрите АТ публікує для загальної відомості дані річного звіту, баланс, прибутки і збитки.

Закрите АТ – акції розподіляються по закритій підписці визначеного кругу осіб. Як правило, акціями володіють члени трудового колективу. Акції не продаються, можуть переходити від однієї особи до іншої по згоді більшості акціонерів.

Вищим органом управління ат є загальні збори акціонерів, між зборами – Рада директорів, із числа директорів збори назначають генерального (виконавського) директора. Рада директорів затверджує склад правління товариства. Правління є виконавським органом.

Дочірні і залежні товариства господарське товариство може створювати дочірні товариства, з участю в його статутному капіталі або в відповідності із зключеним між ними договором. Дочірнє товариство не відповідає за збитки основного товариства, але основне відповідає за дочірнє.

Залежне товариство призначається у тому випадку, коли інше товариство має більше 20% голосуючих акцій АТ або 205 статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю.

Кооперативи – добровільне об’єднання громадян для виробництва або господарської діяльності (виробництво, переробка, збут, виконання робіт, побутове обслуговування, надання послуг) засноване на особистій трудовій діяльності і об’єднані його членів майновим паєм (внесків). Кожний член кооперативу має 1 голос, незалежно від розмірів внеску і зобов’язаний працювати в ньому. Прибуток розподіляється відповідно трудової діяльності. Кооператив має статут, затверджений його членами. Керує кооперативом правління, затверджене загальними зборами.

Підприємницька діяльність без утворення юридичної особи. Громадяни, які виявили бажання здійснювати таку діяльність, подають у відповідні органи місцевої влади заяву по реєстрацію, де вказують повне і точне найменування виду діяльності. Якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню, йому видають ліцензію. Дохід громадянина – підприємця обкладається податком для фізичних осіб.

Малі підприємства (М.П.) – (індивідуальні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю) чисельність працівників яких не, перевищує: у промисловості, будівництві, транспорті – 100 чол. у с/г –60, в науці і науковому обслуговуванні – 60, в оптовій торгівлі – 50, роздрібній торгівлі – 30. У місцевих законоположеннях можуть бути встановлені інші якісні параметри.

М.П. – швидко насичують ринок, створюють робочі місця, спричинюють швидкому оновленню користуються підтримкою держави: мають пільгові кредити, нижчі податки і т.д.

Представництво і філіали.

Представництво – відособлений підрозділ юридичної особи, розміщений поза місцем його знаходження, яке виражає інтереси юридичною особи і може від його імені здійснювати операції. Представництво не має права юридичної особи і самостійного балансу.

Філіалом є підрозділ фірми (юридичної особи), який розміщений відокремлено від місця знаходження фірми, виконує всі її функції, вт.ч. функції представництва. Філіал не є юридичною особою і не має самостійного балансу, керівники представництва і філіалів назначаються юридичними особами.

3.Банкрутство комерційних підприємств.

В ринкових умовах підприємство може бути по рішенню суду об’явлено банкрутом. Претензії кредиторів можуть бути об’явлені на основні фонди і іншу власність збанкрутілого підприємства. Органи влади, які реєстрували юр. особи чи суд назначає ліквідаційну комісію встановлює порядок і терміни ліквідації.

Ліквідаційна комісія виявляє кредиторів і письмово їх повідомляє про ліквідацію фірми. Якщо для розрахунку з кредиторами засобів не вистачає, ліквідаційна комісія здійснює