Реферати українською

Облік робочого часу - Трудове право України -

Облік робочого часу - Трудове право України - Скачать бесплатно

Облік робочого часу — це фіксування відомостей про явку працівників на роботу і виконання ними встановленої тривалості робочого часу. Облік робочого часу ведеться в табелях встановленої форми.

У складі відпрацьованого працівником часу окремо вра­ховуються надурочні роботи, чергування, відрядження тощо.

Облік робочого часу буває поденним і підсумованим. При поденному обліку підраховується робочий час протягом кож­ного дня. Така система обліку робочого часу застосовується при точно встановленому робочому часі, який має однакову щоденну тривалість. При поденному обліку переробка про­тягом робочого дня не може бути компенсована недоробкою в інші робочі дні. У відповідності до ст. 61 КЗпП на безпе­рервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділен­нях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (ро­боти) не може бути додержана встановлена для даної кате­горії працівників щоденна або щотижнева тривалість робо­чого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації введення підсу­мованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робо­чого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (40-годинного робочого тижня або ско­роченого робочого часу для окремих категорій працівників).

В якості облікового періоду може встановлюватися місяць, квартал. Для працівників залізничного транспорту обліко­вим періодом є тур — час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку в пункті постійної роботи. При підсумову­ваному обліку робочого часу норма робочого часу визна­чається шляхом множення тривалості робочого дня на число робочих днів за календарем, що припадають на обліковий період. При неповному місяці роботи (наприклад, у разі хвороби, відпустки) від встановленої місячної норми відніма­ються робочі години, що припадають на дні відсутності на роботі. Тривалість робочої зміни при підсумовуваному об­ліку робочого часу може збільшуватися, але не більш ніж до 10 годин.

При підсумовуваному обліку робочого часу можлива переробка двох видів. Переробка понад норму годин і водно­час понад встановлений графік є надурочною роботою і ком­пенсується підвищеною оплатою. Переробка понад норму го­дин, але відповідно до встановленого графіка не визнається надурочною роботою. Переробка за графіком компенсується не підвищеною оплатою, як надурочна робота, а додатковими днями відпочинку.

Працівникам, для яких встановлений підсумований облік робочого часу, щотижневі дні відпочинку можуть встанов­люватися в різні дні тижня відповідно до графіків змінності.

Слід підкреслити, що у західних країнах значно пошире­ний підсумований облік робочого часу. При цьому має місце гнучкий розподіл робочого часу протягом облікового періо­ду (місяця, кварталу, року), тобто мобільний режим праці. Такий режим може бути зафіксований в індивідуальному трудовому договорі, що нашим законодавством не передба­чено. При укладенні трудового договору узгоджується тиж­нева, місячна, квартальна чи річна тривалість робочого часу, яка може змінюватися за розсудом наймача в межах вста­новленого максимуму протягом облікового періоду. Є й інший варіант. У трудовому договорі не встановлюється конкретна тривалість робочого часу. Передбачається лише, що наймач вправі залучати працівника "за викликом" у разі необхід­ності з зазначенням або без зазначення тривалості робочого дня. У цьому випадку заробітна плата залежить від фактич­но відпрацьованих годин.

До недавнього часу нові режими робочого часу не пе­редбачалися законодавством, а іноді були закріплені спочат­ку в правилах внутрішнього трудового розпорядку, а пізніше — в колективному договорі. Сьогодні мобільні графіки ре­жиму робочого часу передбачені законодавством Франції, ФРН, Бельгії.

Взагалі сьогодні на Заході спостерігається тенденція до індивідуалізації та персоналізації режимів праці. Це важли­ва риса сучасного виробництва, саме вона буде відзначати застосування робочої сили в XXI ст., коли будуть врахову­ватися вік, сімейний стан, психіка, особисті схильності, життє­вий біологічний ритм тощо та залежно від цього визначати­меться трудове навантаження кожного працівника. Саме це відповідає інтересам працюючих та дасть змогу підвищити продуктивність праці. За цим — майбутнє.