Реферати українською

Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку. Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків - Підприємництво -

Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку. Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків - Підприємництво - Скачать бесплатно

1.1. Види банківських рахунків.

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприєм­ства повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства можуть самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти.

Безготівкові розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юри­дичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття.

Банки можуть відкривати поточні, депозитні, бюджетні, позикові рахунки, субра­хунки для філій, представництв тощо. Найбільш поширене сьогодні використання поточних та депозитних рахунків.

Поточні рахунки відкривають суб'єктам підприємницької діяльності для збе­рігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

Депозитні рахунки відкривають підприємствам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між клієнтом і банком. Зберігання коштів на депозитному рахунку передбачає виплату відсотків згідно з договором.

Законодавством не обмежується кількість відкритих рахунків у банку: одне підприємство може мати їх декілька.

1.2. Порядок відкриття рахунків

Для відкриття поточних рахунків підприємства надають банку такі документи:

• заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керів­ником та головним бухгалтером;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади чи іншо­му уповноваженому органі, засвідчену нотаріально;

• копію належним чином зареєстрованого статуту, завірену нотаріально чи органом реєстрації (підприємства, які діють на підставі засновницького договору, подають нотаріально засвідчену копію цього договору);

• копію документа, який підтверджує поставлення підприємства на податко­вий облік, завірену податковим органом, нотаріально або уповноваженим праців­ником банку;

• картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження раху­нком і підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією.

До картки включається також зразок відбитка печатки підприємства. Новостворені підприємства, які ще не мають печатки, та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності можуть не подавати відбиток печатки;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, в якій зазначається найменування установи банку;

• копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що ви­дав довідку;

• документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.

Перелік документів, що подаються філіями, підрозділами, фізичними особа­ми — суб'єктами підприємницької діяльності, дещо інший від вищенаведеного.

Банк зобов'язаний відкрити поточний рахунок не пізніше десяти днів з момен­ту подання повного пакета документів.

Між банком та клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслу­говування, який є підставою для здійснення банком розрахунків відповідно до по­треб підприємства.

2. Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків

2.1. Форми безготівкових розрахунків.

У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, як у готівковій формі, так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів. Окрім того, все більшого поширення набувають розрахунки банківськими платіж­ними картками.

При здійсненні розрахункових операцій підприємства можуть вико­ристовувати такі розрахункові документи:

- меморіальний ордер;

- платіжне доручення;

платіжна вимога-доручення;

платіжна вимога;

розрахунковий чек;

акредитив;

банківські платіжні картки.

Підприємство для здійснення розрахунків самостійно обирає передбачені пла­тіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначає їх під час укла­дення договорів.

Меморіальний ордер використовується при здійсненні розрахунків бан­ками.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове дору­чення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визна­ченої суми коштів;

нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Чеки часто використовуються для розрахунків з юридичними і фізичними осо­бами за отримані товари, виконані роботи, надані послуги з метою скорочення розра­хунків готівкою. Чек — документ, що містить розпорядження власника рахунку (че­кодавця) установі банку-емітента (банку, що видає чек або чекову книжку), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів.

Мало поширеною в Україні, але загальноприйнятою у світовій практиці фор­мою розрахунків є акредитивна. При цій формі банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

• виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

• надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Загалом в акредитивній формі розрахунків беруть участь:

а) заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуго­вує, для відкриття акредитива;

б) банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

в) бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (про­давець, виконавець робіт тощо).

г) виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбача­ються у договорі між заявником на акредитив та бенефіціаром. Акредитиви бува­ють відзивні та безвідзивні, а також покриті та непокриті. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього пого­дження з бенефіціаром, безвідзивний—може бути замінений або анульований тіль­ки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Покритим вважаєть­ся акредитив, для здійснення платежів по якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Непокритий акредитив — це акредитив, оплата за яким при тимчасовій відсутності коштів на рахунку гарантується банком-емітентом за рахунок кредиту. Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником. Час дії акредитива визначається, як правило, в межах 15 днів із дня відкриття. Після відвантаження продукції бенефіціар подає необхідні документи, передба­чені умовами акредитива виконуючому банку. При дотриманні всіх умов догово­ру проводиться виплата за акредитивом. Інколи умовою виплати грошей з акреди­тива може бути акцепт уповноваженої покупцем особи, яка засвідчує в банку постачальника зразок свого підпису.

Інкасо — вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів. На практиці інкасо використовуються при розрахунках з іноземними контрагентами.

2.2. Арешт рахунка.

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 12.07.2000 р. № 2121-ІП на кошти, що знаходяться на рахунках кліє­нтів банку, може накладатись арешт на підставі рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Арешт може накладатися на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, або на кошти на будь-якому конкретному рахунку, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму. При відповідному рішенні суду на час накладення арешту банк відкриває клієнту спеціальний рахунок, на який перера­ховується вказана у рішенні суду сума коштів. Після цього, в разі відсутності інших рішень суду, банк відновлює проведення операцій за рахунком клієнта за встановленим порядком. Кошти, які накопичуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення суду про їх стягнення або звільнення з-під арешту.

2.3. Електронна система “клієнт-банк”.

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та об­міну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати про­грамно-технічний комплекс „клієнт банку-банк" (далі — система „клі­єнт-банк"). Суть її полягає в тому, що розпорядник коштів підприємства, не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку. Дору­чення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка. Банківська частина системи „клієнт-банк" забезпечує перевірку наведе­них електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному роз­рахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним фай­лом.

3. Облік операцій на рахунках в банку

Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі розра­хункових документів (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі), форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. Якщо документ неправильно заповнений, не містить потрібного реквізиту, містить ви­правлення, то банк не має права приймати цей документ до виконання.

3.1. Виписка банку.

Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у ви­писці з рахунку, до якої додаються підтверджуючі документи. Загально-встановленої форми виписки немає (кожен банк вибирає зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків дебітора та кре­дитора, коди операцій, суми. Виписки банк повинен подавати підприємству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахун­ків. При опрацюванні виписки бухгалтер повинен знати, що банк, зберігаючи кош­ти підприємства на рахунку, вважає себе його боржником. Тобто в банку на суму коштів, що зберігається на рахунку, виникає кредиторська заборгованість. Тому залишок коштів та їх надходження банк записує по кредиту (збільшення кредитор­ської заборгованості), а списання, видачу коштів — по дебету. Тому у виписці за дебетом відображається списання коштів з рахунку і відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки проставляються коди коре­спондуючих рахунків. Дані з виписок банку переносяться в реєстри, потім в Голо­вну книгу та у форми фінансової звітності.

3.2. Облік операцій на рахунку в банку.

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 „Раху­нки в банках". По дебету рахунку 31 відображається надходження гро­шових коштів, а по кредиту — їх використання. Рахунок 31 „Рахунки в банку" має субрахунки:

•311 “Поточні рахунки в національній валюті”

• 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

• 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”

• 314 „Інші рахунки в банку в іноземній валюті".