Реферати українською

Типові умови зовнішньоекономічних контрактів - Міжнародні відносини -

Типові умови зовнішньоекономічних контрактів - Міжнародні відносини - Скачать бесплатно

Зміст

Зміст

ВСТУП 2

ОСНОВНА ЧАСТИНА 4

1.Зовнішньоекономічний договір (контракт) 5

2.Базисні умови поставки товарів 7

3. Інкотермс 8

3.1 Поняття 8

3.3. Класифікація умов 10

3.4 Види Інкотермс 12

4.Транспортні умови контрактів 18

5.Транспортні засоби та їх особливості 24

5.1.Морський транспорт 24

5.2.Залізничний транспорт 26

5.2.Автомобільний транспорт 30

6 Вибір транспорту міжнародних перевезень згідно з умовами Інкотермс—2000 31

ВИСНОВОК 33

ЛІТЕРАТУРА 34

ВСТУП

Економічне зростання у світі, яке супроводжувалось протягом останніх десятиліть випереджальним збільшенням об­сягів міжнародної торгівлі, міжнародним кооперуванням вироб­ництва, а також бурхливим розвитком туристичного бізнесу, сприяло зростанню обсягів транспортних перевезень і якісному прогресу транспортної галузі. У свою чергу, транспортні комуні­кації відіграють кардинальну роль у процесах глобалізації, у фор­муванні регіональних економічних просторів.

Відзначимо, що коли йдеться про міжнародні транспортні по­слуги, маються на увазі перевезення різними видами транспор­ту (морським, річковим, залізничним, автомобільним, авіацій­ним, трубопровідним), які здійснюються в процесі міжна­родної торгівлі та/або резидентами однієї країни в економічно виражених інтересах резидентів іншої країни.

Прогрес засобів міжнародних транспортних комунікацій у XX ст. набув вражаючих масштабів. Вдалося досягти швидкого з'єднання материків: замість тижнів подолати відстань між Старим та Новим світами стало можливим за лічені години. Транспорт став широко доступним, по-справжньому масовим. Він невід'ємна складова технологічних циклів. Досить часто міжнародне спеціалізовані виробництва створюються в розрахунку на стабільні та великомасштабні поставки предметів праці, сировини та енергоносіїв з інших країн світу.

Світові тенденції розвитку транспорту не оминули й Україну — державу, що розташована на перетині найважливіших транзитних і зовнішньоторговельних маршрутів між країнами Східно-Азіатського регіону і Європи. Тому питання оцінки об'єк­тивного потенціалу розвитку транспортної системи України, фор­мування її міжнародно-транзитного статусу, розвитку відповідної інфраструктури, а також вироблення практичної програми дій ма­ють особливо велике значення на етапі формування ринкової еко­номіки в країні, їх розв'язання є найважливішою умовою підне­сення економіки країни та її інтеграції до світового господарства.

3 організаційного погляду юридичною підставою та інструментом забезпечення перевезень безпосередніми учасниками експортно-імпортних операцій є відповідні контракти та технічна документація. Але основні параметри мікрорівневих домовленос­тей, а також універсальні правила поведінки під час транспорту­вання комерційних вантажів містяться в міжнародних угодах та документах.

За багаторічну практику міжнародної торгівлі та укла­дання договорів сформувалися численні звичаї, на основі яких були розроблені писані та неписані правила поведінки сторін ко­нтрактів — експортерів та імпортерів. Подібна систематизація є необхідною для спрощення та забезпечення гарантій перед-контрактного та після-контрактного, або імплементаційного (ітріе-тепі — виконувати, реалізовувати), процесу і взагалі для досяг­нення господарських інтересів суб'єктів комерційної угоди. Саме з такими цілями, а також для упорядкування і подолання труд­нощів, пов'язаних з відмінностями в торговельній практиці окре­мих країн, Міжнародною торговою палатою в Парижі видаються правила тлумачення найпоширеніших понять під назвою «Між­народні комерційні терміни» (скорочено — «Інкотермс»; Incoterms - International Commersial Terms).

Мета цієї роботи проаналізувати головні аспекти транспортних умов зовнішньоекономічних договорів, виявити основні питання та проблеми, та розібрати шляхи їх вирішення.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

1.Зовнішньоекономічний договір (контракт)

Згідно з визначенням, що дається в Законі № 959, зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів ЗЕД України та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності

Існує дві відмінності між зовнішньоекономічним договором (далі -контрактом) і звичайними договорами поставки товарів (купівлі-продажу), надання послуг, виконання робіт тощо

1. Оборонами контракту є юридичні або фізичні особи, як мінімум, двох різних держав, які допускаються відповідно до їх законодавства до здійснення ЗЕД. Однак контракт не набуде статусу міжнародного в тому випадку, якщо підприємства сторін - суб'єктів різних держав розташовані на території однієї держави. У той же час контракт буде вважатися міжнародним, якщо він укладений між суб'єктами однієї держави, підприємства яких знаходяться на території різних держав.

2. Зміст контракту регулюється не тільки внутрішнім законодавством, але й міжнародним правом і звичаями країни контрагента. Це означає, що контракт складається згідно із Законом № 959 та іншими законами України, але разом з тим суб'єкти ЗЕД мають право під час складання тексту контракту використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, прямо й у винятковій формі не заборонені законами України.

Форма контракту

Як визначено статтею 6 Закону № 959, контракт укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачене міжнародним договором України або законом .

Повноваження представника на укладення контракту можуть випливати з довіреності, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в Україні, особам, уповноваженим на це належно, уважаються діями такого суб'єкта.

Зміст контракту

Під час складання контракту українським суб'єктам ЗЕД треба користуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Мінекономіки і з питань європейської інтеграції України, від 06.09.2001 р. № 201. Норми цього документа застосовують під час укладання договорів купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Права й обов'язки сторін контракту визначаються правом місця його укладання, якщо сторонами не передбачене інше, і відображаються в умовах контракту.

До умов, які повинні бути включені до контракту, належать такі:

Назва, номер договору (контракту), дата, та місце його укладання

Преамбула

Предмет договору (контракту)

Кількість та якість товару

Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг )

Ціна та загальна вартість договору(контракту)

Умови платежів

Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг)

Упаковка та маркування

Форс-мажорні обставини

Санкції та рекламації

Урегулювання спорів у судовому порядку

Місцезнаходження (місце проживання ) поштові та платіжні реквізити сторін.

2.Базисні умови поставки товарів

У цьому розділі зазначаються вид транспорту, базисні умови поставки. При будь-якій міжнародній угоді неодмінно виникають досить традиційні запитання, на які в контракті мають даватися точні відповіді, а саме - яка зі сторін контракту:

• приймає зобов'язання за переміщення товарів з одного пункту в інший;

• несе ризик, якщо ці операції не будуть виконані;

• несе ризик у разі втрати або пошкодження товару під час транспортування;

• несе тягар податкових, митних, банківських і поштово-телеграфних витрат та інших зборів.

Усі ці питання актуальні і важливі під час вирішення проблеми встановлення ціни та організації доставки товару від продавця до покупця. У контракті купівлі-продажу відповіді на ці запитання містяться в розділі "Базисні умови поставки".

Поняттям "базисні умови поставки" визначаються обов'язки продавця і покупця з доставки товару, включаючи обов'язки із страхування вантажів, оформлення комерційної документації, отримання ліцензій, оплати митних зборів, напряму повідомлень тощо, а також установлюється момент переходу від продавця до покупця ризику випадкового знищення або псування товару.

Базисні умови контрактів — це такі типові економіко-правові схеми реалізації експортно-імпортних операцій, які визначають взаємні зобов'язання продавця та покупця у зв'язку з укладанням і реалізацією контрактів. Основними ці­лями регламентації в базисних умовах контрактів є доставка товарів від продавця до покупця, уточнення характеру пакування, розподіл повноважень щодо митного очищення товарів, установлення моменту переходу витрат і ризиків випад­кової загибелі та пошкодження товару під час транспорту­вання та зберігання товару, зобов'язань покупця прийняти поставку.

Згідно з Указом президента № 567, базисні умови поставки повинні бути передбачені в контракті відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів - Інкотермс у чинній редакції, оскільки Україна нале­жить до числа країн, у яких застосування правил Інкотермс є обов'язко­вим.

Водночас на органи державної влади покладено обов'язок здійснювати відповідну інформаційну функцію, а саме: публіка­цію правил Інкотермс та можливих змін, що вносяться до них, а також привести у відповідність до цих правил свою нормативну документацію. Це положення поширюється і на Національний банк України.

3. Інкотермс

3.1 Поняття

У вітчизняній зовнішньоекономічній практиці нормативний механізм застосування суб'єктами підприємницької діяльності правил Інкотермс і відповідного державного регулювання було закріплено Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р., що наведено вище. З метою однакового тлумачення комерційних термінів національ­ними суб'єктами міжнародної економічної діяльності України, а також їх іноземними контрагентами, усіма учасниками відносин, що виникають у зв'язку з такими договорами, Указом установле­но, що суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності, укладаючи договори, у тому числі договори (контрак­тів) міжнародного економічного характеру, предметом яких є то­вари, застосовують правила Інкотермс. При цьому суб'єкти під­приємницької діяльності країни, котрі укладають такі договори, повинні цих правил обов'язково додержуватися.

Інкотермс містить перелік і опис факультативних правил — своєрідних варіантів здійснення договірних поставок, пряме по­силання на які є підставою застосування тієї або іншої контракт­ної моделі. Ці варіанти або базисні умови контрактів, які розмі­щуються за принципом зростання зобов'язань продавця, регулю­ють відносини між продавцем і покупцем, які стосуються чис­ленних специфічних способів доставки товарів від першого до другого. Зазначена специфіка зумовлюється тим, який вид транс­порту (водний, залізничний, авіаційний, автомобільний) є най­більш доцільним, вигідним або безальтернативним для застосу­вання, які умови перевезення (фрахту) обирають учасники дого­ворів, як вони розподіляють між собою витрати на перевезення, оформлення документів, митних декларацій, виконання інших формальностей, страхування товарів від ризиків, псування та по­шкоджень. У цьому зв'язку, враховуючи статус України як мор­ської держави, можна відзначити важливість для вітчизняних експортерів та імпортерів тих базисних умов контрактів, які пе­редбачають транспортування вантажів морськими, взагалі вод­ними шляхами.

Крім того, Інкотермс є засобом уніфікації правил тлумачення термінів, які використовуються в міжнародній торгівлі, що дає змогу запобігати правовій невизначеності та юридичним колізі­ям, взаємним претензіям, які виникають через різні інтерпретації термінології різними контрагентами й у різних країнах.

Важливо враховувати обмеження застосування Інкотермс: сфера їх дії не виходить за рамки регламентації процесу поставки товарів у матеріальній формі відповідно до загальної угоди з міжнародної купівлі-продажу. Саме на цей момент неодноразово вказувалося експертами Міжнародної торгової палати: Інкотермс використовується тільки для регламентації відносин між продав­цем та покупцем, котрі повинні враховувати необхідність укла­дання та дотримання договорів з перевезення товарів, їх збері­гання, страхування, фінансування. Вони ж під час укладання інших угод також повинні враховувати вимоги Інкотермс, оскі­льки останні вже самі по собі містять вимоги щодо застосовуван­ня певних видів транспорту, певні вимоги щодо страхування та ін. Так, помилковим є застосування угоди FОВ, якщо не викорис­товується морський транспорт (згідно зі змістом самої абревіату­ри, «франко борт»).

Інколи сторони заінтересовані в тому, щоб в їх контракт були включені положення, які не передбачено умовами Інкотермс (на­приклад, за умови ЕХW виникає потреба зобов'язати продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця; за умови СІF— забезпечити додаткове страхування покупця; за умови DEQ — додати положення про обов'язок продавця оплатити ви­трати після відвантаження). У таких випадках необхідно перед­бачити та чітко регламентувати спеціальні умови контрактів.

3.3. Класифікація умов

Що конкретно являють собою базисні умови контрак­тів відповідно до «Інкотермс—2000»? Перелічимо їх згідно із за­веденим порядком, який загалом відповідає розширенню кола обов'язків продавця і, відповідно, звуження його в покупця (по­вна характеристика базисних умов контрактів наводиться в дода­тках). Задля уникнення плутанини наведемо основні види офі­ційної класифікації (найменування) комерційних термінів, які застосовуються в нашій країні — україномовний, англомовний, та кодовий міжнародний. .

Групи (категорії) Інкотермс

З метою функціональної класифікації та полегшення тракту­вання базисні умови контрактів поділяють на чотири групи (кате­горії) відповідно до змін у розподілі основних обов'язків та від­повідальності між контрагентами.

Таблиця 1. Позначення комерційних термінів згідно з Інкотермс — 2000

Спочатку дамо характеристику основним групам базисних умов контрактів, а потім розглянемо кожне з правил Інкотермс окремо.

Зазначені групи розміщені за принципом зростання зобов'я­зань продавця. Ці зобов'язання мінімальні у групі «Е», до якої відносять тільки правило ЕХ Works. Змістом угод такого типу є передання продавцем товару покупцеві на власній території, на­приклад, у заводському складському приміщенні. Інакше кажучи, йдеться про угоду з мінімальною контрактною ціною, оскільки продавець відповідно до передбачених угодою правил навіть не зобов'язаний завантажувати товар, якщо інше не передбачено конкретною угодою (в реальному житті участь продавця згідно з додатковими домовленостями у завантаженні товару на транспо­ртний засіб, наданий покупцем, є поширеною практикою).

3.4 Види Інкотермс

1. Франко-завод (...назва місця). Умова «франко-завод» (зале­жно від ситуації «вільно на складі», «вільно на руднику») означає поставки безпосередньо із заводу, зі складу, з рудника тощо. До­говір такого типу передбачає мінімальні зобов'язання продавця та максимальні — покупця. Якщо не обумовлене інше, то прода­вець не несе відповідальності ані за транспортування товару, ані навіть за його завантаження. Основною його функцією є надання товару у вказаний термін у місці, зазначеному в договорі (напри­клад, на складі або в іншому місці, яке в практиці продавця є звичайним для поставок такого товару). До моменту передання товару продавець несе всі ризики, а також витрати, пов'язані з перевіркою якості товару. Продавець повинен забезпечити відпо­відне товару пакування. Покупець, приймаючи товар, починає сам нести весь тягар витрат, страхування, ризиків тощо.

Ця базисна умова контрактів може бути реалізованою за до­помогою будь-якого зручного та придатного для цього виду транспорту.

2. Франко-перевізник (...назва місця). Відповідно до цієї умови продавець зобов'язаний доставити очищений для експорту товар (тобто товар, за який сплачено мито, на який отримано екс­портну ліцензію тощо) в обумовлений контрактом пункт (з від­повідним обслуговуванням за свій рахунок). Покупець також за свої кошти укладає з перевізником договір про перевезення, згід­но з яким зобов'язується виконати або забезпечити відповідні транспортні послуги. Продавець відповідає за завантаження то­вару, якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, в ін­ших ситуаціях він не несе відповідальності за вантажні роботи. Продавець вважається таким, що звільнився від обов'язку нести всі ризики і відповідальність за збереження товару, в момент пе­редання його перевізникові.

Цей тип контрактів є універсальним, тобто застосовується як при залізничних, так і при автомобільних, морських, авіаційних, а також комбінованих способах перевезень. Він набув поширення у зв'язку з розвитком сучасних, так званих інтермодальних способів транспортування — за допомогою контейнерів, трайлерів та ін.

3. Франка вздовж борту судна (...назва порту доставки). Продавець згідно з цією умовою повинен розмістити товарі вздовж борту судна на набережній, причалі або в ліхтерах (якщо через свої габарити судно не може завантажуватися на рейді) в порту відвантаження, який було вказано. Після цього витрати й усі ризики загибелі або пошкодження товару переходять на по­купця, який попередньо мав зафрахтувати судно та сповістити продавця про умови доставки товару.

Зазначена схема передавання товару вимагає, щоб продавець очистив товар від мита для його експорту та виконав усі експорт­ні формальності. (Такий підхід було запроваджено в Інкотермс-2000, а в попередніх редакціях Інкотермс обов'язок митного очи­щення покладався на покупця. Щоправда, ніщо не заважає сторо­нам, у разі бажання, записати у відповідному доповненні до конт­ракту, що саме покупець несе відповідальність за цю процедуру.)

4. Франко-борт (...назва порту відвантаження). Умова «франко-борт» означає, що продавець в узгодженому порту по­винен розмістити товар на борту судна, яке було зафрахтованим покупцем. Очищення товару від мита на експорт, а також отри­мання експортних документів здійснюються продавцем. Він зо­бов'язаний вручити покупцеві чистий бортовий коносамент, який означає, що товар належної якості та з дотриманням усіх необ­хідних процедур перебуває на борту судна.

Усі ризики і відповідальність за товар покладаються на поку­пця з моменту перетину ним лінії релінгу (поручня) судна. При цьому завантаження товару в трюм не входить в обов'язки про­давця, а оплата цих дій включається у вартість фрахту.

Угоди типу FОВ є однією з найпоширеніших серед інших ко­нтрактних форм Інкотермс. Ціна FОВ у макроекономічних та міжнародних статистичних розрахунках приймається як ціна експорту.

5. Вартість і фрахт (...назва порту призначення). Згідно з договором цього типу продавець здійснює очищення товару від експортного мита та зобов'язується зафрахтувати за власний раху­нок судно до порту призначення. Проте ризик загибелі, пошко­дження товару та будь-якого збільшення витрат, викликаних поді­ями, що відбулися після поставки товару на борт судна, перехо­дить від продавця до покупця в момент переходу товару через по­ручні судна в порту відвантаження. Розвантаження товару в порту здійснює покупець (крім тих випадків, коли товар перевозять на суднах регулярних ліній і роботи, пов'язані з розвантаженням, здійснюються згідно з умовами фрахту, отже за кошти продавця).

6. Вартість, страхування і фрахт (...назва порту призна­чення). У договірних відносинах, що регулюються цією базисною умовою, обов'язки продавця розширюються порівняно з умовами типу СFR, на функцію оплати страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення (щоправда, за мінімаль­ною ставкою страхування). Продавець виконує митне очищення то­вару, а покупець несе витрати після завантаження товару на борт судна. Ризики випадкової загибелі або пошкодження товару пере­ходять на покупця в момент перетинання товаром поручнів судна.

Умова застосовується тільки при перевезеннях водними вида­ми транспорту.

Угоди типу СІF є ще однією з найпоширеніших формул Інко­термс. Ціна СІF у макроекономічних, міжнародних статистичних розрахунках приймається як ціна імпорту.

7. Перевезення оплачене до (...назва місця призначення). Згідно з цією умовою продавець має укласти договір фрахту що­до перевезення товару до погодженого місця призначення, спла­тивши відповідні послуги. Продавець здійснює очищення товару від мита на експорт.

Ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які до­даткові витрати переходять від продавця до покупця після поста­вки товару на зберігання перевізникові. Якщо для перевезення до погодженого місця призначення використовуються наступні пе­ревізники, то ризики переходять при поставці товару до першого перевізника.

Умова СРТ може використовуватися за будь-якого виду пере­везень, включаючи комбіноване транспортування.

8. Перевезення і страхування оплачені до (...назва місця призначення). Умова СІР вимагає від продавця доставити товар перевізникові з оплатою вартості перевезень, очищенням товару для експорту та ін., а також зобов'язує його застрахувати вантаж на користь покупця для усунення ризиків у зв'язку із загибеллю або пошкодженням товару під час перевезення. Таким чином, продавець укладає договір страхування і сплачує відповідний страховий внесок (але, як і у випадку СІF, за мінімальною став­кою страхування).

Так само, як і попередня, ця умова може застосовуватися за будь-якого виду перевезень, зокрема і при перевезеннях різними видами транспортy.

9. Поставка до кордону (...назва місця поставки). Умови DАF вимагають від продавця передати покупцеві очищені для експорту товари в обумовлені терміни та місце на кордоні (але до митного кордону країни, зазначеної в договорі). Продавець пови­нен передати покупцеві звичайний транспортний документ (ним може бути складський варіант, доковий варіант, делівері-ордер). На цьому контрактні зобов'язання продавця вважаються завер­шеними. Ризики щодо випадкової загибелі або пошкодження то­вару перекладаються на покупця в момент реального передання товару відповідно до умов контракту.

Положення «Поставки до кордону» головним чином призна­чені для застосування, якщо товар перевозиться залізницею або автомобільним транспортом, але вони можуть застосовуватися і за інших способів перевезення.

10. Поставка з судна (або Доставлено франко-строп судно) (...назва порту призначення). Відповідно до правила «Поставка з судна» зобов'язання продавця щодо поставки вважаються ви­конаними після того, як неочищений від мита товар передається покупцеві на борту судна в погодженому порту призначення. Для цього продавець має не тільки доставити товар за власний раху­нок, а й сповістити покупця про дату прибуття товару та переда­ти йому документацію, яка потрібна покупцеві для отримання товару. Можлива одночасна доставка товарів різним покупцям за єдиним коносаментом (у таких випадках капітан судна отримує вказівки про видачу окремих вантажів пред'явникам «делівері-ордерів». Цей режим використовується тільки для водних транс­портних перевезень.

11. Поставка з пристані (або Доставлено франко-набе-режна) (...назва порту призначення). Згідно з цим режимом зо­бов'язання продавця з поставки вважаються виконаними після того, як він надав товар у розпорядження покупця на набережній (товарній пристані) у погодженому порту призначення не очище­ним від мита на імпорт. Продавець, який забезпечує фрахт, несе витрати з доставки товару на пристань, на нього також припада­ють ризики, які пов'язані з транспортуванням і відвантаженням товару на пристань.

Предметом особливого уточнення є питання сплати мита. Як­що сторони бажають, щоб продавець очистив товар від мита на імпорт, вони можуть зафіксувати це у відповідний спосіб.

Цю умову можна використовувати тільки для перевезень вод­ними видами транспорту.

12. Поставка без оплати мита (...назва місця призначен­ня). Ця умова означає, що зобов'язання продавця щодо поставки вважаються виконаними після того, як він надав неочищений від імпортного мита товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту. Для цього — до фактичного передання то­вару покупцеві — продавець повинен поставити товар, узявши на себе відповідні витрати і ризики, але за винятком мита, податків та інших офіційних зборів, які виплачуються під час ввезення, а також видатків і ризиків, пов'язаних з виконанням митних фор­мальностей. Покупець сплачує імпортне мито та всі додаткові витрати. Якщо сторони бажають, щоб продавець виконав митні формальності й узяв на себе викликані цим витрати і ризики, це відповідно зазначається в тексті договору.

Зазначений режим можна використовувати при перевезеннях будь-яким видом транспорту, але тоді, коли поставка здійснюєть­ся на борту судна або на пристані в порту призначення, потрібно застосовувати терміни DЕS або DЕQ.

13. Поставка з оплатою мита (...назва місця призначення). Умова DDР означає, що зобов'язання продавця з поставки вва­жаються виконаними після того, як він надав товар у погоджено­му місці країни імпорту, причому продавець зобов'язаний узяти на себе ризики й витрати, включаючи транспортні витрати, мито, податки та інші збори з поставки до цього місця товару.

Якщо сторони бажають виключити із зобов'язань продавця деякі витрати, сплачувані при ввезенні товару (наприклад, пода­ток на додану вартість), то це уточнюється відповідною форму­лою в тексті контракту або у відповідному доповненні (напри­клад: «Доставлено, мито сплачене, ПДВ не сплачений (...зазна­чене місце призначення)».

Умова EXW означає мінімальні зобов’язання продавця, умова DDP – максимальні його зобов’язання.

Цю умову можна використовувати при перевезеннях будь-яким видом транспорту, але коли поставка здійснюється на борту судна або на пристані в порту призначення, потрібно застосову­вати терміни DES або DEQ.

4.Транспортні умови контрактів

Базисні умови контрактів визначають лише основні обов'язки продавця і покупця і не вичерпують всіх деталей організації доставки товару, витрати на яку є одним з основних чинників, що впливають на ефективність торгової операції. Тому в контракті наперед передбачається розподіл обов'язків і витрат між продавцем і покупцем по цих проблемах.

Транспортні умови контрактів — це особливий розділ, в якому детально обмовляються обов'язки і витрати сторін по організації доставки вантажу.

При підготовці контракту, як правило, проводиться попереднє вивчення можливостей його виконання, яке виявляє такі обставини доставки, як

наявність транспортних зв'язків між країною експорту і ринком покупателя;

тарифи і ставки світового ринку залізничного, авіаційного, автомобільного і морського повідомлення;

ступінь механізації навантажувально-розвантажувальних робіт в передбачуваних пунктах обробки вантажу, вартість цих робіт;

вартість зберігання вантажу в місцях перевалювання, пунктах відправлення і призначення; правила і особливі умови перевезення в країні призначення і відправлення, правила здачі-приймання вантажу;

• міжнародні угоди і конвенції, регулюючі перевезення . вантажів різними видами транспорту.

Одержані відомості дають можливість, по-перше, правильно вибрати базис поставки і прорахувати продажну/закупівельну ціну товару при реалізації його з доставкою або без доставки; по-друге, вибрати на підставі калькуляції транспортних витрат напрям, по якому найбільш вигідно відправити вантаж; по-третє, правильно сформулювати транспортні умови в контрактах з урахуванням всіх можливих витрат.

Конкретний зміст транспортних умов операції залежить від наступних основних чинників: базисної умови поставки, виду транспорту і способу доставки, транспортної специфіки товару, умов міжнародних договорів і угод, регулюючих умови перевезення.

До питань, пов'язаних з доставкою і вимагаючих персоною проработ- ки в контракті, відносяться наступні.

Термін відвантаження товару з пункту/порту відправлення (терміни груп
Е, F і C) або доставки товару в пункт/порт призначення

Найменування пункту відправлення при базисах поставки ЕХW і!
групи F і пункту призначення — за умов груп C і D.

У ряді випадків при укладенні контракту не представляється можливим точно вказати місце призначення або місце, куди продавець повинен поставити товар для здійснення перевезення. В цьому випадку в контракті може бути зафіксований регіон з обмовкою, що надалі покупець уточнить або конкретизує місце призначення. Це необхідно, оскільки при визначенні ціни продавцю важливо знать хоча б орієнтири пункту передачі товару. Якщо необхідне уточнення не послідує, на покупця може бути покладена відповідальність за виниклі у зв'язку з цим ризики і додаткові витрати. Продавець в цьому випадку має право сам вибрати відповідний пункт в рамках обумовленого регіону.

При цьому необхідно враховувати відповідність транспортних засобів і транспортної упаковки, використовуваних однією стороною, можливостям їх обробки в пунктах призначення, визначуваним іншою стороною за контрактом (наприклад, можливість прийому або відправки контейнерів міжнародного стандарту в національних морських портах або на внутрішніх залізничних станціях; характеристики судів, оброблюваних в морських портах, що допускаються; наявність необхідних погрузочно-разгрузочних механізмів або комплексів для конкретних видів вантажів і т. д.).

Як вже наголошувалося, відносно термінів групи C існує певна особливість, яка витікає з обов'язку продавця забезпечити за його рахунок укладення основного договору перевезення з вказівкою пункту призначення. У той же час його обов'язку по поставці вважаються виконаними у момент відвантаження в своїй країні. Тому терміни групи C визначають, на відміну від всіх інших термінів, два ключові пункти — відвантаження і призначення. Проте в контракті, як правило, указується тільки другий пункт, оскільки продавець має нагоду зберегти для себе певну свободу відносно використовування конкретного порту відвантаження.

Крім того, для деяких термінів групи C (С1Р і СРТ), рекомендується не тільки указувати кінцевий пункт призначення, але і точно визначати місце, де вантаж передається покупцю.

3. Система взаємної інформації продавця і покупця, з однією сторо-и, про готовність товару до вантажних операцій, а з іншою — про терміни прі-щшя транспортного засобу під вантажні операції.

Ці дані деталізують обов'язки сторін по базису поставки в со-гветствії з конкретними умовами операції, і вони обов'язково повинні рісутствовать у всіх контрактах, оскільки дозволяють синхронізувати сполненіє договори купівлі-продажу і договори перевезення. У залежності г того, хто укладає договір перевезення, дана інформація відноситься бо до пункту відправлення товару, якщо це лежить на покупці, або до ункту призначення, якщо перевезення є обов'язком продавця.

Річ у тому, що за договором перевезення, особливо морським транспортом, сторона, що наймає транспортний засіб, зобов'язана заплатити штраф за його простій. Якщо затримка транспортного засобу відбувається з вини відправника або одержувача вантажу, то справедливо передбачити відшкодування такого штрафу винною стороною за контрактом купівлі-продажу. Іноді допускається, що сторона за контрактом, винна в просте транспортного засобу, відшкодовує ці збитки безпосередньо перевізнику.

У контракті передбачаються зміст і терміни надання сторонами взаємної інформації у вигляді повідомлень (нотісов), які сторони передають безпосередньо або через експедиторів/агентів і перевізників.

Якщо йдеться про велику партію вантажів, що регулярно поставляються, то між сторонами узгоджується графік подачі судів і відвантаження/вивантаження товару, партіонность і ритмічність поставки.

Система інформації може бути розгорненою або багатоступінчатою по характеру, тобто складатися з декількох нотісов, поступаючих регулярно в терміни, визначені і обумовлені в контракті. Наприклад, при умові РІВ: "Покупець або його агент повідомляє письмово Продавцю за 15 днів до початку кожного наступного місяця найменування, вантажопідйомність, прапор і