Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають внаслідок діяння термічних, фізичних і хімічних агентів. Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки. Термічні опіки виникають в результаті діяння високої температури на поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результатів зсідання білків від безпосереднього впливу термічного фактора на тканини. Залежно від тяжкості ураження тканин опіки поділяють на такі чотири ступені. І ступінь – еритема шкіри (еритематозна форма); ІІ ступінь – поява на шкірі пухирів (бульозна форма). ІІІ ступінь: А – некроз поверхневих шарів шкіри; Б – некроз усієї товщі шкіри; ІV ступінь – значний некроз шкіри і глибше розміщених тканин, іноді обвуглювання різних ділянок тіла. Опіки, які займають до 10% поверхні шкірних покривів, розглядаються як місцеве ушкодження. Більш значні опіки ІІ-ІV ступеня, які займають 25-30% поверхні тіла і більше, викликають великі зміни в організмі, що дістали назву опікової хвороби. Розрізняють три стадії опікової хвороби. Стадія опікового шоку настає в момент опіку і триває до 2 діб. Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза), а потім виснаження і позамежне гальмування нервової системи (торпедна фаза). Опіковий шок характеризується тяжкими геодинамічними розладами, зв’язаними з втратою великої кількості плазми крові і токсичним діянням продуктів розпаду тканин. Стадія токсемії частіше настає на 2-3-ю добу. Чіткої грані між стадіями току і токсемії немає. Клінічно ця стадія характеризується високою температурою, збудженням, частим блюванням, порушенням функції печінки й обезводнюванням організму, розвитком анемії. Стадія септико токсемії тривала. Розвиткові інфекційних ускладнень сприяють наявність великої раневої поверхні і зниження реактивності організму. Перебіг і тривалість цієї стадії залежить від правильності і своєчасності проведення патогенетичної терапії опікової хвороби, застосування антибіотиків і своєчасного пластичного закриття опікової рани. Виділяють також період реконвалесценції (видужання), який характеризується загоєнням ран і нормалізацією функцій організму. Для лікування таких хворих створені спеціалізовані відділення, у великих містах-опікові центри. Лікування обпечених починають з проведення протишокових заходів і боротьби з токсемією. Для цього проводять краплинне вливання крові, плазми, поліглюкіну, протишокових рідин, фізрозчину. В дальшому застосовують закритий або відкритий метод лікування опіків. Закритим методом лікують невеликі обмежені опіки, а відкритим – значні опіки. При глибоких опіках вдаються до оперативних методів лікування - некректомії і шкірної пластики. Хімічні опіки виникають в результаті впливу на тканини різних хімічних речовин, що мають припікальну дію (міцні кислоти, луги, фосфор, солі важких металів). Кислоти і солі важких металів викликають зсідання білків і обезводнювання тканин, внаслідок чого настає коагуляційний некроз з утворенням щільного струпа. Луги розчиняють білки й омилюють жири, в результаті чого виникає глибоке ураження тканин з утворенням білого м’якого струпа, настає так званий колікваційний некроз тканин. Перша допомога полягає в негайному змиванні хімічної речовини струменем води під напором. Після цього застосовують для нейтралізації залишків кислоти 2% розчин соди, для нейтралізації лугів –2% розчин оцтової або лимонної кислоти. При опіках фосфор на обпечену поверхню накладають примочки з 4% розчином мідного купоросу. Радіаційні (променеві) опіки викликаються іонізуючим опромінюванням (альфа – і бета – частинки, рентгенівське проміння. Нейтрони, гамма-кванти). Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри в залежності від дози випромінювання. Ці опіки відбуваються на фоні променевої хвороби. Спочатку виникає рання реакція на опромінювання, яка виражається в появі первинної еритеми, іноді петехіальних висипань. Первинна еритема триває від кількох годин до двох діб. Другий, прихований, період триває до 3 тижнів, залежно від тяжкості ураження. У третьому періоді спостерігається гостре запалення з утворенням вторинної еритеми, пухирів, кровоточивих ерозій і виразок. Цей період триває до кількох місяців. Четвертий період (відновлення) характеризується поступовим зворотним розвитком запальних змін. Перша допомога при променевих опіках полягає у швидкому видаленні радіоактивних речовин, що потрапили на шкіру, з допомогою води або спеціальних розчинів. Місцеве лікування передбачає накладання мазевих пов’язок. При наявності загальних радіаційних уражень проводять одночасно лікування променевої хвороби. |